Лекція на тему: “ гормони наднирників”




Скачати 252.67 Kb.
НазваЛекція на тему: “ гормони наднирників”
Сторінка1/3
Дата конвертації10.03.2013
Розмір252.67 Kb.
ТипЛекція
uchni.com.ua > Біологія > Лекція
  1   2   3
Лекція на тему:

ГОРМОНИ НАДНИРНИКІВ”
План:


  1. Морфо-функціональні особливості наднирників.

  2. Гормони кори наднирників, механізм дії та патофізіологічні аспекти.

  3. Гомони мозкового шару наднирників, механізм дії та патофізіологічні аспекти.

  4. Загальний адаптаційний синдром.


Мозковий шар наднирників виробляє адреналін і норадреналіи. Секреція адреналіну здійснюється світлозафарбованими хромаффінними клітинами» а норадреналіна — темнозафарбованими хромаффінними клітинами. Звичайно на долю адреналіну приходиться 70—90% катехоламінів, а на частку норадреналіна — інше. На думку Г. Н. Кассіля, людина, в якої норадреналіна продукується мало, поводиться в екстрених ситуаціях подібно кролику — у неї сильно виражене почуття страху, а людина, в якої продукція норадреналіна вище, поводиться як лев (теорія «кролика і лева»).

Регуляція секреції адреналіну і норадреналіну здійснюється через симпатичні прегангліонарні волокна, в закінченнях яких виробляється ацетилхолін. Ланцюг подій може бути такий: подразник, який сприймається головним мозком – збудження задніх ядер гіпоталамуса (ерготропних ядер) – збудження симпатичних центрів грудного відділу спинного мозку – прегангліонарні волокна – продукція адреналіну і норадреналіну (викид цих гормонів із гранул). Схема синтезу катехоламинів така: амінокислота тирозин є основним джерелом утворення катехоламинів: під впливом ферменту тирозингідроксилази тирозин перетворюється в ДОФА, тобто дезоксифенілаланін. Під впливом ферменту ДОФА-декарбоксилази це з'єднання перетворюється в дофамін. Під впливом дофамін-бета-гідроксилази дофамін перетворюється в норадреналін, а під впливом ферменту фенілетаноламін-н-метилтрансферази норадреналін перетворюється в адреналін (отже: тирозин – ДОФА – дофамін – норадреналін – адреналін).

Метаболізм катехоламінів відбувається за допомогою ферментів. Моноаміноксидаза (МАО) здійснює дезамінування катехоламінів, перетворюючи їх у катехолімін, що спонтанно гідролізується з утворенням альдегіду й аміаку. Другий варіант метаболізувания здійснюється за участю ферменту катехол-О-метилтрансферази. Цей фермент викликає метилювання катехоламінів, переносячи метальну групу від донора— С-аденозилметіоніна. Багато авторів вважають, що КОМТ в основному розташована внутрішньоклітинно, а МАО — зовнішньоклітинно в плазмі. МАО існує в двох формах (ізомерах)— МАО-А і МАО-В. Форма А — це фермент нервової клітини, він дезамінує серотонін, адреналін і норадреналін, а форма В — фермент всіх інших тканин.

При надходженні в кров адреналін і норадреналін, згідно даним багатьох авторів, руйнуються дуже швидко — час напіврозпаду складає 30 секунд.

Вперше виділив адреналін у 1901 р. Такаміне.

Фізіологічні ефекти адреналіну і норадреналіну багато в чому ідентичні активації симпатичної нервової системи. Тому адреналін і норадреналін наднирників називають рідкою симпатичною нервовою системою. Ефекти адреналіну і норадреналіну реалізуються за рахунок взаємодії з альфа- і бета-адренорецепторами. Так як практично всі клітини організму містять ці рецептори, в тому числі клітини крові — еритроцити, лімфоцити, то ступінь впливу адреналіну і норадреналіну як гормонів (на відміну від симпатичної нервової системи) набагато ширша.

В адреналіна і норадреналіна виявлені численні фізіологічні ефекти, як у симпатичної нервової системи: активація діяльності серця, розслаблення гладеньких м'язів бронхів і т.п. (див. Вегетативна нервова система). Особливо важливо відзначити здатність катехоламінів активувати глікогеноліз і ліполіз. Глікогеноліз здійснюється за рахунок взаємодії з бета-2-адренорецепторами в клітинах печінки. Відбувається наступний ланцюг подій: активація аденілатциклази – підвищення внутрішньоклітинної концентрації цАМФ – активація протеїнкінази (кінази фосфорилази) – перехід неактивної фосфорилази В в активну фосфорилазу А – розщеплення глікогену до глюкози. Процес цей здійснюється досить швидко. Тому адреналін і норадреналін використовуються в реакції організму на надмірно небезпечні впливи, тобто в стрес-реакції (див. Стрес). Ліполіз — розщеплення жиру до жирних кислот і гліцерину як джерел енергії відбувається в результаті взаємодії адреналіну і норадреналіну з бета-1 і бета-2-адренорецепторами. При цьому ланцюг подій такий: аденілатциклаза (активація) – підвищення внутрішньоклітинної концетрації цАМФ – активація протеїнкінази – активація тригліцеридліпази – розщеплення жиру до жирної кислоти і дигліцерида, а потім послідовно за участю вже активних ферментів дигліцеридліпази і моногліцеридлипази — до жирних кислот і гліцерину.

Крім того, катехоламіни беруть участь в активації термогенезу (продукції тепла), в регуляції секреції багатьох гормонів. Так, за рахунок взаємодії адреналіну з бета-адренорецепторами підвищується продукція глюкагона, реніну, гастрина, паратгормона, кальцитоніна, інсуліну, тиреоїдних гормонів. При взаємодії катехоламінів з бета-адренорецепторами пригнічується вироблення інсуліну.

Один з важливих напрямків у сучасній ендокринології катехоламінів — це процес керування синтезом адренорецепторів. В даний час інтенсивно досліджується питання про вплив різних гормонів і інших факторів на рівень синтезу адренорецепторів.

Згідно даним деяких дослідників, у крові людини і тварин, можливо, є ще один вид гормону, близький за значенням до катехоламінів, який найбільше тропний до бета-адренорецепторів. Умовно він названий ендогенний бета-адреноміметик. Не виключено, що у вагітних жінок цей фактор відіграє вирішальну роль у процесі гальмування маткової активності і виношування плоду. За рахунок передродового зниження концентрації бета-адренорецепторів у міометрії, що, імовірно, відбувається при участі простагландинів, вплив цього фактора як інгібітора скорочувальної діяльності матки знижується, що створює умову для індукції родового акта.

За даними американських дослідників, плід напередодні пологів починає продукувати катехоламіни у великих кількостях, що приводить до активації синтезу простагландинів у плодових оболонках, а отже, і до індукції пологів. Таким чином, не виключено, що катехоламіни плоду є тим самим сигналом, що виходить від плоду і запускає родовий акт.

Недавно нами була встановлена наявність у крові людини і тварин, а також в інших біорідинах (у лікворі, навколоплодових водах, слині і сечі) факторів, що змінюють адренореактивність органів і тканин. Вони одержали назву адреномодуляторів прямої (швидкої) і непрямої (уповільненої) дії. До адреномодуляторів прямої дії відносяться ендогенний сенсибілізатор (β-адренорецепторів (ЕСБАР), що підвищує чутливість клітин, що містять β-адренорецептори, до катехоламінів у сотні разів, а також ендогенний блокатор β- адренорецепторів (ЕББАР), що, навпаки, знижує β-адренореактивність. Не виключено, що по своїй природі ЕСБАР — це комплекс амінокислот: три ароматичні амінокислоти (гістидин, триптофан і тирозин) подібно ЕСБАР здатні значно підвищувати (β-адренореактивність гладеньких м'язів матки, судин, трахеї. Ці дані означають, що реакція клітини або органа на катехоламіни залежить не тільки від концентрації α- і β-адренорецепторів і рівня катехоламінів, але і від вмісту в середовищі адреномодуляторів, що може теж змінюватися. Наприклад, у жінок наприкінці доношеної вагітності вміст ЕСБАР у крові й у навколоплідних водах значно знижується, що сприяє індукції родової діяльності.

^ КОРА НАДНИРНИКІВ. МІНЕРАЛОКОРТИКОЇДИ.

У корі наднирників є три зони: зовнішня — клубочкова, або гломерулярна, середня — пучкова, або фасцикулярна, і внутрішня — сітчаста, або ретикулярна. Вважається, що у всіх цих зонах продукуються стероїдні гормони, джерелом для який служить холестерин.

У клубочковій зоні в основному продукуються мінералокортикоїди, у пучковій — глюкокортикоїди, а в сітчастій — андрогени і естрогени, тобто статеві гормони.

До групи мінералокортикоїдів відносяться: альдостерон, дезоксикортикостерон, 18-оксикортикостерон, 18-оксидезоксикортикостерон. Основний представник мінералокортикоїдів — альдостерон.

Механізм дії альдостерону зв'язаний з активацією синтезу білка, що бере участь у реабсорбції іонів натрію. Цей білок можна назвати як калій-натрій-активуюча АТФ-аза, або білок, індукований альдостероном. Місце дії (клітини-мішені) — це епітелій дистальних канальців нирки, в яких за рахунок взаємодії альдостерону з альдостероновими рецепторами підвищується продукція мРНК і рРНК і активується синтез білка — переносника натрію. В результаті цього нирковий епітелій підсилює процес зворотного всмоктування натрію з первинної сечі в інтерстиціальну тканину, а відтіля – у кров. Механізм активного транспорту натрію (з первинної сечі в інтерстицій) зв’язаний із протилежним процесом — екскрецією калію, тобто видаленням іонів калію з крові в кінцеву сечу. У процесі реабсорбції натрію пасивно зростає і реабсорбція води. Таким чином, альдостерон є натрійзберігаючим, а також калійуретичним гормоном. За рахунок затримки в організмі іонів натрію і води альдостерон сприяє підвищенню рівня артеріального тиску.

Альдостерон також впливає на процеси реабсорбції натрію в слинних залозах. При рясному потовиділенні альдостерон сприяє збереженню натрію в організмі, перешкоджає його втраті не тільки із сечею, але і з потом. Калій же, навпаки, з потом видаляється при дії альдостерону.

Регуляція продукції альдостерону здійснюється за допомогою декількох механізмів: головний з них — ангіотензиновий — під впливом ангіотензина-ІІ (а його продукція зростає під впливом реніну — див. вище), підвищується продукція альдостерону. Другий механізм — підвищення продукції альдостерону під впливом АКТГ, але в цьому випадку посилення викиду альдостерону набагато менше, ніж під впливом ангіотензина-ІІ. Третій механізм — за рахунок прямого впливу натрію і калію на клітини, які продукують альдостерон. Не виключене існування інших механізмів (простагландинового, кінінового й ін.). Вище уже відзначалося, що натрійуретичний гормон, або атріопептин, є антагоністом альдостерону: він, по-перше, сам по собі знижує реабсорбцію натрію, а по-друге, блокує продукцію альдостерону і механізм його дії.

ГЛЮКОКОРТИКОЇДИ

Серед різних глюкокортикоїдів найбільш важливими є кортизол, кортизон, кортикостерон, 11-дезоксикортизол, 11-дегідрокортикостерон. Найбільш сильний фізіологічний ефект належить кортизолу.

У крові глюкокортикоїди на 95% зв'язуються з альфа-2-глобулінами. Цей транспортний білок одержав назву транскортин, або кортикостероїдзв’язуючий глобулін. До 5% глюкокортикоїдів зв'язується з альбуміном. Ефект глюкокортикоїдів визначається вільною його порцією. Метаболізуються глюкокортикоїди в печінці під впливом ферментів 5-бета- і 5-альфа-редуктази.

Фізіологічні ефекти глюкокортикоїдів дуже різноманітні. Частина з них мають корисний для організму ефект, що дозволяє виживати в умовах критичних ситуацій. Частина ефектів глюкокортикоїдів є своєрідною платою за порятунок.

Отже:

1) Глюкокортикоїди викликають підвищення вмісту в крові глюкози (тому — відповідно назва). Це підвищення відбувається за рахунок того, що гормони викликають активацію глюконеогенеза — утворення глюкози з амінокислот і жирних кислот. Цей процес відбувається в печінці за рахунок того, що глюкокортикоїди, з'єднуючись у гепатоцитах з відповідними рецепторами, попадають у ядра, де викликають активацію процесу транскрипції — підвищення рівня мРНК і рРНК, активацію синтезу білків-ферментів, що беруть участь у процесах глюконеогенеза — тирозинамінотрансферази, триптофанпірролази, серинтреоніндегідратази і т.д. Одночасно в інших органах і тканинах, зокрема, у кісткових м'язах глюкокортикоїди гальмують синтез білків для того, щоб створити депо амінокислот, необхідних для глюконеогенеза.

2) Глюкокортикоїди викликають активацію ліполіза для появи ще одного джерела енергії — жирних кислот.

Отже, головний ефект глюкокортикоїдів — це мобілізація енергетичних ресурсів організму.

3) Глюкокортикоїди пригнічують усі компоненти запальної реакції — зменшують проникність капілярів, гальмують ексудацію, знижують інтенсивність фагоцитозу. Ця властивість використовується в клінічній практиці — для зняття запальних реакцій, наприклад, після проведення операції на оці з приводу катаракти хворим рекомендується щодня вводити очні краплі, що містять глюкокортикоїди (кортизон, гідрокортизон).

4) Глюкокортикоїди різко знижують продукцію лімфоцитів (Т- і В-) у лімфоїдній тканині — при масивному підвищенні рівня в крові глюкокортикоїдів спостерігається спустошення тимуса, лімфатичних вузлів, зниження в крові рівня лімфоцитів. Під впливом глюкокортикоїдів знижується продукція антитіл, зменшується активність Т-кіллерів, знижується інтенсивність імунологічного нагляду, знижується гіперчутливість і сенсибілізація організму. Все це дозволяє розглядати глюкокортикоїди як активні імунодепресанти. Це властивість глюкокортикоїдів широко використовується в клінічній практиці для зниження імунного захисту організму хазяїна і т.п. У той же час отримані дані про те, що через депресію імунологічного нагляду зростає небезпека й імовірність розвитку пухлинного процесу, тому що пухлинні клітини, що з'являються щодня, не можуть ефективно елімінуватися з організму в умовах підвищеного рівня глюкокортикоїдів.

5) Глюкокортикоїди, імовірно, підвищують чутливість гладких м'язів судин до катехоламінів, тому на тлі глюкокортикоїдів підвищується спазм судин, особливо дрібного калібру, і зростає артеріальний тиск. Це властивість глюкокортикоїдів, імовірно, лежить в основі таких явищ, як виразки шлунка і дванадцятипалої кишки, порушення мікроциркуляції в судинах міокарда і як наслідок — розвиток аритмій, порушення фізіологічного стану шкірних покривів — екземи, псоріаз.

Усі ці явища спостерігаються в умовах підвищеного вмісту ендогенних глюкокортикоїдів (при стрес-реакції) або в умовах тривалого введення глюкокортикоїдів з лікувальною метою.

6) В низьких концентраціях глюкокортикоїди викликають підвищення діурезу — за рахунок збільшення швидкості клубочкової фільтрації і, можливо, за рахунок пригнічення викиду АДГ. Але при високих концентраціях глюкокортикоїди поводяться як альдостерон — викликають затримку натрію і води в організмі.

7) Глюкокортикоїди підвищують секрецію соляної кислоти і пепсину в шлунку, що разом із судинозвужувальним ефектом приводить до появи виразок шлунка.

8) При надлишковій кількості глюкокортикоїди викликають демінералізацію кісток, остеопороз, втрату кальцію із сечею, знижують всмоктування кальцію в кишечнику, поводяться як антагоніст вітаміну Д3.

В цих же умовах внаслідок гальмування синтезу білка в скелетних м'язах спостерігається в людини м'язова слабість.

9) За рахунок активації ліполіза при дії глюкокортикоїдів підвищується інтенсивність перекисного окислювання ліпідів (ПОЛ), що приводить до нагромадження в клітинах продуктів цього окислювання, які істотно порушують функцію плазматичної мембрани.

10) Глюкокортикоїди впливають і на діяльність ЦНС, на функцію ВНД — вони підвищують обробку інформації, поліпшують сприйняття зовнішніх сигналів, що діють на багато рецепторів — смакові, нюхові і т.п. Однак при недоліку й особливо при надлишковому вмісті глюкокортикоїдів спостерігаються істотні зміни в стані ВНД — аж до виникнення шизофренії (при тривалому стресі!).

Регуляція продукції глюкокортикоїдів здійснюється за рахунок двох гормонів — кортиколіберина й АКТГ.

Кортиколіберин являє собою 41-амінокислотний пептид, що продукується нейронами аркуатного, дорсомедіального, вентромедіального ядер гіпоталамуса, але особливо його багато продукується в паравентрикулярних ядрах гіпоталамуса. Цей гормон, надходячи через портальну систему в аденогіпофіз, взаємодіє з кортиколібериновими рецепторами клітин, які продукують АКТГ (гіпофіз) і за рахунок циклу подій (активація аденілатциклази, підвищення внутрішньоклітинної концентрації цАМФ, активація протеїнкінази, фосфорилювання білка), збільшує продукцію і викид АКТГ.

На продукцію кортиколіберина впливають багато факторів. Її підсилюють усілякі стресори, що через кору, лімбічну систему і ядра гіпоталамуса впливають на кортиколіберинпродукуючі нейрони. Аналогічний ефект викликають ацетилхолін, серотонін, а також імпульси, що йдуть з центра добової біоритміки — супрахіазматичного ядра гіпоталамуса. Гальмування продукції кортиколіберина відбувається під впливом ГАМК (гамма-аміномасляна кислота, компонент стреслімітуючої системи), норадреналіна, мелатоніна (гормон епіфіза) і за рахунок самих глюкокортикоїдів: коли їхня концентрація в крові зростає, то по механізму негативного зворотного зв'язку відбувається гальмування продукції кортиколіберина.

АКТГ продукується в аденогіпофізі. Являє собою 39-амінокислотний пептид, що синтезується з попередника проопіомеланокортіна.

Досягаючи клітин пучкової зони кори наднирників АКТГ взаємодіє зі специфічними рецепторами, розташованими на цих клітинах, активує аденілатциклазу, збільшує внутрішньоклітинну концентрацію цАМФ, підвищує активність протеїнкінази, в результаті чого зростає ряд процесів:

а) АКТГ прискорює надходження вільного холестерину з плазми в клітини наднирників, підсилює синтез холестерину, активує внутрішньоклітинний гідроліз ефіру холестерину, в остаточному підсумку істотно підвищує внутрішньоклітинну концентрацію холестерину;

б) підсилює активність ферменту, що переносить холестерин у мітохондрії, де здійснюється перетворення холестерину в прегненолон;

в) підсилює швидкість утворення прегненолона в мітохондріях з холестерину, що туди надходить;

г) за рахунок підвищення синтезу білка (цАМФ — залежна активація) наростає маса наднирників, що підвищує можливості органа як продуцента глюкокортикоїдів;

д) одночасно АКТГ за рахунок взаємодії з рецепторами жирової тканини викликає посилення ліполіза (побічний ефект АКТГ);

е) за рахунок здатності АКТГ активувати перехід тирозину в меланін під впливом АКТГ відбувається посилення пігментації.

Для продукції АКТГ характерна ритмічність, що визначається ритмічністю виділення кортиколіберина; максимальна секреція ліберина, АКТГ і глюкокортикоїдів спостерігається ранком у 6—8 годин, а мінімальна — між 18 і 23 годиннами. Гальмування продукції АКТГ відбувається під впливом самих глюкокортикоїдів — кортизола й інших. У тих випадках, коли наднирники уражені (наприклад, туберкульозний процес), то через низький зміст глюкокортикоїдів гіпофіз постійно продукує у підвищених кількостях АКТГ, що викликає ряд ефектів, у тому числі пігментацію (бронзова хвороба).

Така докладна інформація про глюкокортикоїди, кортиколіберин, АКТГ обумовлена важливістю цієї системи в процесах життєдіяльності організму, у тому числі в процесах адаптації організму до дії несприятливих факторів середовища, що одержали назву стрес-реакції. Вивчення проблеми стресу є однією з важливих задач теоретичної медицини.
  1   2   3

Схожі:

Лекція на тему: “ гормони наднирників” iconЛекція на тему: “ гормони підшлункової, щитовидної та прищитовидних залоз”
П. Лангергансом. Таких острівців у дорослої людини нараховується від 170 тисяч до 2 мільйонів, але їхня загальна маса не перевищує...
Лекція на тему: “ гормони наднирників” iconЛекція на тему: “ гіпоталамо-гіпофізарна система”
Актг), у середній частці гіпофіза продукується меланоцитстимулюючий гормон (мсг), а в задній частці, або в нейрогіпофізі, — окситоцин...
Лекція на тему: “ гормони наднирників” iconЗавдання II етапу Всеукраїнської учнівської олімпіади з інформатики
Так для прикладу, припустивши, що серед тем лекцій, які виносяться на семінар є такі: а Методи сортування масивів; б Основні способи...
Лекція на тему: “ гормони наднирників” iconЛекція для працівників навчального закладу на тему «Дотримання правил...

Лекція на тему: “ гормони наднирників” iconЛекція на тему: «фізіологія слухової, вестибулярної та зорової аналізаторних систем»
Загальний план будови, механізм сприйняття звуків та переробка інформації у слуховій аналізаторній системі
Лекція на тему: “ гормони наднирників” iconЛекція на тему: “ статеві залози”
Крім того, в останні роки виявлені речовини, що грають визначену роль у регуляції репродуктивної функції людини, наприклад, інгібін,...
Лекція на тему: “ гормони наднирників” iconЛекція на тему: “ фізіологія вегетативної нервової системи ”
Вегетативна (внс) або автономна нервова система являє собою сукупність нейронів головного І спинного мозку, що беруть участь у регуляції...
Лекція на тему: “ гормони наднирників” iconЛекція на тему: «сенсорні системи мозку»
В даний час фізіологами детально аналізується функція кожного відділу аналізатора І конкретні механізми, завдяки яким відбувається...
Лекція на тему: “ гормони наднирників” iconЛекція на тему: “ загальна фізіологія залоз внутрішньої
«омолоджуючу дію». Однак, ефект омолодження тривав недовго — через 2—3 місяці він пропадав. Але головне, що дали ці досліди — це...
Лекція на тему: “ гормони наднирників” iconЛекція на тему : «Фізіологічні основи болю та знеболення»
Біль це відчуття, що виникає при дії на організм пошкоджуючих чинників. Це відчуття є важливим для організму, тому що повідомляє...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Школьные материалы


База даних захищена авторським правом © 2014
звернутися до адміністрації
uchni.com.ua
Головна сторінка