Тема. Відповідальність за тих, хто поряд. Оповідання «Срібна пташка». Мета




Скачати 73.95 Kb.
НазваТема. Відповідальність за тих, хто поряд. Оповідання «Срібна пташка». Мета
Дата конвертації30.01.2014
Розмір73.95 Kb.
ТипДокументы
uchni.com.ua > Біологія > Документы
Тема. Відповідальність за тих, хто поряд. Оповідання «Срібна пташка».

Мета: формувати в учнів поняття про вчинок і наслідок; учити думати про

наслідки своїх вчинків; співчувати оточуючим; розвивати відчуття

відповідальності; виховувати любов до природи.

Хід заняття

І. Вступна бесіда.

  • Що таке Червона книга?

  • Навіщо в Червону книгу записують зникаючі види рослин і тварин?

  • Як ви вважаєте, де дикій тварині краще живеться: в лісі чи в оселі людини? Чому? Адже людина її годує, доглядає за нею.

  • Послухайте оповідання. Можливо, воно підкаже вам відповідь на поставлене запитання.

ІІ. Читання оповідання «Срібна пташка».

Хвилинка осмислення прочитаного.

Обмін враженнями.

  • Куди ходила Оленка з татом?

  • Кого вони зустріли в лісі?

  • Що вирішила зробити з їжачком Оленка?

  • Чи зраділа такій знахідці мама?

  • Як повівся їжачок вдома у Оленки?

  • Яку казку мама розказало донці перед сном?

  • Чому вона вибрала саме цю казку?

  • Чуму Оленка довго не могла заснути?

  • Яке рішення прийняла дівчинка, послухавши казку?

  • Чи правильно повелася Оленка, випустивши їжачка на волю?

  • А тепер зробимо висновок: де краще живеться диким тваринам?

Людина, беручи додому з лісу дику тваринку, думає, що вона вчинила правильно, адже щиро бажає піклуватися про звірка, любити його, годувати. Але ніяке піклування не замінить дикій тварині своєї домівки. У тварини, яку ви хочете забрати з лісу, можуть бути малята, які загинуть без материнської турботи. Також не можна брати з лісу маленьких звірят. Бувають випадки, коли діти приносять додому пташенят, зайченят, білченят. Тваринок годують, і вони не вчаться самостійно добувати собі їжу. А коли підростуть, їх відпускають до лісу. Така тваринка в лісі зовсім безпомічна: вона не знає, як добувати їжу, і найчастіше гине від голоду або потрапляє в лапи хижаків, бо її не вчили ховатися від ворогів, своєчасно відчувати небезпеку.

Тому, якщо в лісі ви зустріли якусь тваринку, не треба її ловити, не треба втручатися в життя лісових мешканців. Ми в лісі гості й поводитися маємо чемно.

Інша справа, якщо ви бачите, що тваринка потрапила в біду. Тоді треба їй допомогти, але зробити це грамотно, щоб не нашкодити ще більше.

А зараз згадайте, які вірші про лісових мешканців визнаєте.

ІІІ. Читання віршів про тварин.

ІV. Робота із загадками.
Вік свій ходить із клунками,

Та ще сідають на нього з мішками.

(Верблюд)

***********

Сірий – та не вовк,

Довговухий – та не заєць,

З копитами – та не кінь.

(Осел)

***********

Біла латка, чорна латка

По дереву скаче. (Сорока)

**********

Хто із води сухий виходить?

(качка, гуска)

**********

Не людина, а живе у хатці?

(Шпак)

**********

Які ноги, такий ніс, по болоту ходить скрізь,

Хату на хаті має, жабам рахунок знає.

(Чапля)

**********

Тварина рогата і рогів багато.

(Олень)

**********

Швець – не швець,

Кравець – не кравець,

Тримає в роті щетинку,

А в руках ножиці.

(рак)

**********

Куди повзе, за собою хатку везе.

(Равлик)

**********

Ходить по лісу мішок

Із голок і колючок.

(Їжак)

**********

Повзун повзе, голки везе.

(Їжак)

^ V. Підсумок заняття.

Що б ви хотіли сказати Оленці, якби зустрілися з нею?


Срібна пташка

У суботу встала Оленка рано-ранесенько, і пішли вони з тат­ком до лісу по гриби.

Ліс - недалечко за селом, тільки перейти через гречане поле вузькою стежинкою, а далі лугом, по кладочці через потічок, ось уже й до лісу дійшли. Сонце вже піднялося майже до вершини берізки, що стоїть на узліссі, і засвітило іскринки роси на кожній травинці, наче бісер блищить під ногами. Весело й радісно бігти по стежині, підставляючи щічки теплим промінчикам!

Угорі розливається невгамовний пташиний щебет, наче неви­димий диригент керує різноголосим хором. У лісі так радісно, на­че потрапила Оленка з татусем на свято природи.

До полудня гуляли вони по лісу, але грибів чомусь не знахо­дили.

— Де, мабуть, тому, що дощу давно не було, — висловив здо­гадку тато, — бачиш, як сухо скрізь, а грибочки вологу люблять.

Врешті, втомившись, вирішили спочити на галявинці під грушею-дичкою. Дістали з кошика сніданок, що мама їм у дорогу приготувала.

Раптом у кущах щось ледве чутно зашелестіло й стихло. Олен­ка прислухалася — знову шелест.

— Татку, може, це вовк?

— Ну що ти?! У нашому лісі вовки не водяться, — засміявся ~ то і підійшов до куща. Він нагнувся, розгорнув руками гілки й гукнув доньку:

—' Іди-но сюди, Оленко. Подивись, хто тут!

— Ой, їжачок! — вигукнула Оленка, заглянувши через татове плече. — Справжній живий їжачок! Тату, дістань його, давай роз­давимось.

Тато обережно дістав їжачка й поклав на стежку перед Оленкою. Дівчинка простягла до нього руку, але їжачок якось кумедно
сердито пирхнув і згорнувся у клубочок.

  • Давай його нагодуємо! — Оленка відламала від бутерброда шматочок хліба і простягла їжачкові. Той знову сердито пирхнув, не розгортаючись і завмер, ніби неживий.

  • Чому він не їсть?

  • Боїться нас, — відповів тато, — та й їжу він звик сам шу­кати.

  • Тату, давай візьмемо його додому, — попросила Оленка.

  • Ні, доню, їжачок звик жити в лісі. Йому не буде добре в не­волі.

  • Татусю, я буду за ним доглядати, годувати його, йому бу­де добре, ось побачиш/ Ну таточку, будь ласка, давай забере­мо, — Оленка благально заглядала таткові в очі, і він, врешті, згодився.

— Ну, гаразд, тільки я не впевнений, що мамі це сподобається. Вони поклали їжачка в кошик, прикрили хустинкою та ру­шили додому.

  • Ну, показуйте ваші гриби! — зустріла їх біля воріт мама.

  • Ой, мамочко! Які там гриби! Поглянь-но, що ми знайшли! — Оленка урочисто поставила перед мамою кошик і підняла хус­тинку.

  • Їжачок, — здивувалася мама. Вона торкнулася рукою його колючок. їжачок знову пирхнув і згорнувся ще щільнішим клу­бочком.

  • Навіщо ж ви його з лісу забрали? — спитала мама.

  • Він у нас житиме! — радісно проголосила Оленка. — Ди­вись, який він гарненький, просто чудо! Ти ж не проти, мамочко, щоб він у нас жив? — з надією спитала Оленка.

— А яка вже різниця, чи я не проти. Адже ви його вже принесли, — відповіла мама. -

Оленка принесла їжачка до кімнати, дала йому молока в блю­дечку. Та їжачок навіть не скуштував молока. Відмовився він і від морквинки, і від яблучка.

Тоді Оленка намостила йому кубельце зі старої шапки та хуст­ки поряд із своїм ліжком й поклала туди їжачка. їжачок довго там лежав, а потім якось непомітно вибрався, забився в куточок під ліжком і там затих.

Увечері Оленка, лягаючи спати, заглянула під ліжко. Темний клубочок лежав на тому ж місці і не ворушився.

—Звикне, —подумала Оленка, — завтра знову спробую по­годувати.

Зайшла до кімнати мама.

  • Яку ти мені сьогодні казочку розкажеш? — спитала Олен­ка. — Давай про Червону Шапочку.

  • Ні, — відповіла мама, — про Червону Шапочку я тобі нещодавно розповідала, а сьогодні розкажу тобі про пташку із сріб­ним пір'ячком.

Оленка зручніше вмостилася в ліжку й приготувалася слу­хати.

—В одній далекій країні жив багатий купець, — почала ма­ма.— Його палац стояв у великому саду, і кожного ранку, від­кривши вікно, купець слухав чарівну пісню пташки незрівнянної краси. Тіло пташки було вкрите срібним пір'ям, а на крильцях і хвостику виблискували золоті пір'їнки. Вона так ніжно й ме­лодійно співала, що все навкруги завмирало, слухаючи її пісню. Затихав вітер, не шелестіла трава, і навіть струмок тихіше дзюрчав. Люди з усієї округи приходили послухати той чарівний спів, і від почутої пісні на душі в них ставало радісно й спокійно.

Та от якось купець подумав: «А що, як пташка полетить геть, і я більше ніколи не почую її пісні?» Наказав він слугам спійма­ти пташку й принести її в палац.

За кілька днів слуги виконали наказ хазяїна і спіймали сріб­ну пташку. Коли її віддали купцеві, пташка почала просити люд­ським голосом:

Відпусти мене на волю, я ніколи не покину твого саду і щоранку
співатиму тобі пісень. .

Та купцеві не хотілося розлучатися із пташкою. Він поселив в золотій клітці, яку повісив біля куща троянди, приносив їй найкращого зерна й чистої води. Але пташка не співала, сумна сиділа вона в клітці, пір'ячко її настовбурчилося і здавалося уже срібним, а просто сірим.

Через кілька днів купець, бачачи, що пташка не їсть, не п'є і не співає звернувся до неї:

— Ну, чого тобі не вистачає? Скажи, що ще тобі принести, щоб ти повеселіла і заспівала?

Нічого мені не треба, — відповіла пташка — Там, на волі, саду, високо на дереві у гнізді залишились мої пташенята. Вони малі й безпомічні і, напевно, вже загинули з голоду. А може, знайшов якийсь хижий птах, і нема кому їх захистити. Хіба ж можу я тепер співати? Почувши це, купець дістав пташку з клітки і випустив у сад.

— Дякую тобі, — гукнула пташка і зникла в гущавині гілок. А купець стояв біля вікна і думав: «Чи встигне пташка до їх малят, чи може, вже пізно?»

Ну, от і кінець казці, — сказала мама. — Добрих снів тобі, Оленко.

Добраніч, мамочко, — відповіла дівчинка і ще довго лежала з відкритими очима, бо сон не приходив.

А вранці, як тільки зійшло сонечко, Оленка встала й запита­ла татка:

Татусю, а ти зможеш знайти ту галявину в лісі, де ми знайшли їжачка?

Звичайно, знайдемо, — посміхнувся татко. - Одягайся шви­денько. Ти в нас розумниця, правильно вирішила.

— Це рішення мені підказала срібна пташка, — відповіла, по­сміхаючись, Оленка.

Схожі:

Тема. Відповідальність за тих, хто поряд. Оповідання «Срібна пташка». Мета iconТема. Відповідальність за тих, хто поряд. Казка «Струмок І Річка». Мета
Чи знаєте ви, як утворюються великі повноводні річки, які гордо І впевнено котять свої хвилі до безмежних синіх морів? Кожна велика...
Тема. Відповідальність за тих, хто поряд. Оповідання «Срібна пташка». Мета iconТвори добро! Оповідання «Як стати чарівником» Мета
Мета: розвивати в учнів бажання робити добро; виховувати по­чуття милосердя, любові й поваги до оточуючих; учити бачити й помічати...
Тема. Відповідальність за тих, хто поряд. Оповідання «Срібна пташка». Мета iconТема: Оповідання «Рідна хата» за Іваном Цюпою
Мета: вчити дітей виразно, безпомилково, осмислено читати оповідання, дотримуючись інтонаційних знаків
Тема. Відповідальність за тих, хто поряд. Оповідання «Срібна пташка». Мета iconТема: Рецепти доброти
Мета: прививати відчуття доброти до людей, доброго ставлення до тих, хто вас оточує
Тема. Відповідальність за тих, хто поряд. Оповідання «Срібна пташка». Мета iconТема. Відповідальність за свої вчинки. Оповідання «День народження». Мета
Людина – частина природи, її вінець. Саме від нас, людей, залежить, якою буде природа завтра, через рік, через десятиліття. Людина...
Тема. Відповідальність за тих, хто поряд. Оповідання «Срібна пташка». Мета iconВи завжди зайняті?
Для тих, хто тільки раз на тиждень може погуляти зі своїм дитям. Для тих, хто займається пранням, приготуванням їжі, прибиранням...
Тема. Відповідальність за тих, хто поряд. Оповідання «Срібна пташка». Мета iconМи будемо довго пам’ятати І вам забути не дамо
Мені дуже хочеться, щоб поезії, пісні, розповіді, спогади, вистраждані в Афганістані І про Афганістан, пройшли крізь ваші юні серця,...
Тема. Відповідальність за тих, хто поряд. Оповідання «Срібна пташка». Мета iconДиспут «Як ви розумієте й співвідносите поняття «свобода» та «відповідальність» Мета
Мета. Формувати в учнів почуття відповідальності за свою поведінку шляхом правильного усвідомлення ними співвідношення понять «відповідальність»...
Тема. Відповідальність за тих, хто поряд. Оповідання «Срібна пташка». Мета iconНа допомогу класним керівникам До Дня партизанської слави та партизанського руху в Україні Мета
Мета: розширити знання учнів про партизанський рух в Україні, героїв партизанського руху; розвивати образне мислення, артистичні...
Тема. Відповідальність за тих, хто поряд. Оповідання «Срібна пташка». Мета iconМета. Поглибити знання учнів про героїчне минуле нашого народу, допомогти...

Додайте кнопку на своєму сайті:
Школьные материалы


База даних захищена авторським правом © 2014
звернутися до адміністрації
uchni.com.ua
Головна сторінка