Адміністративні методи управління




Скачати 117.7 Kb.
НазваАдміністративні методи управління
Дата конвертації27.02.2013
Розмір117.7 Kb.
ТипДокументы
uchni.com.ua > Економіка > Документы
КАТЕГОРІЇ З КУРСУ „МЕНЕДЖМЕНТ"

  1. Адміністративні методи управління — система способів і прийомів організаційно-розпорядчої дії, яка використовується для організації й координації об'єктів управління з метою виконання визначених завдань.

  2. Асоціація (лат. аввосіо приєдную, з'єдную) — добровільне об'єднання підприємств з метою постійної координації господарської діяльності.

  3. Аудит — системний процес отримання та оцінювання об'єктивних даних про економічні дії та процеси, що відбуваються на підприємстві, їх відповідність певному критерію та доведення наслідків перевірки до зацікавлених користувачів.

  4. Бізнес-план — розгорнутий документ, що містить обгрунтування економічної доцільності підприємницького проекту на основі зіставлення ресурсів, необхідних для його реалізації, і очікуваної вигоди (прибутку).

  5. ^ Бюджет (англ.ЬисІ£еІ торба, гаманець) — фінансове і бухгалтерське вираження поточних планів підприємства.

  6. Бюджетний контроль — аналітичний інструмент, який передбачає порівняння реальних результатів із плановими, відображеними у бюджеті: аналіз розбіжностей; інформування керівництва про результати аналізу: розроблення рекомендацій щодо регулюючих заходів; оцінювання результатів роботи керівників, відповідальних за різні бюджети.

  7. Бюджетування — метод розподілу між підрозділами організації ресурсів, необхідних для реалізації визначених цілей.

  8. Вертикальний поділ праці — формування рівнів управління, що забезпечує координацію управлінської діяльності.

  9. Винагорода — все те, що людина вважає цінним для себе, чого вона прагне досягти і чим би хотіла володіти.

  10. Влада — можливість впливати на поведінку інших людей.

  11. Вплив — поведінка однієї людини, яка вносить зміни в поведінку, стосунки, відчуття іншої людини.

  12. Виробнича структура — групування конкретних завдань у межах виробничих підрозділів (цехів, дільниць), які між собою пов'язані єдиним технологічним ланцюгом.

  13. Горизонтальний поділ праці — утворення в організації підрозділів, які спеціалізуються на різних видах діяльності.

  14. Група (колектив) — дві особи чи більше, які мають спільну мету і для її досягнення взаємодіють між собою таким чином, що кожна особа впливає на інших і одночасно

. перебуває під їхнім впливом.

  1. Дані — неопрацьовані цифри і факти, що відображають окремі аспекти стану керованої та керуючої системи ї зовнішнього середовища,

  2. Делегування повноважень — передавання прав щодо прийняття рішень з вищого рівня до нижчого.

  3. Департаментизація (йерагйг ділити) — розподіл організації на підрозділи.

  4. Економічні методи управління — система економічних важелів і заходів, за допомогою яких здійснюється вплив на керовані об'єкти з метою досягнення поставленої мети І забезпечення єдності інтересів суспільства, підприємства та окремих працівників.

  5. ^ Етичні норми — система загальних цінностей і правил, яких повинні дотримуватися працівники фірми для забезпечення її позитивного іміджу і створення передумов для підприємницького успіху.

  6. Ефективність системи менеджменту — показник, що характеризується співвідношенням витрат на здійснення управлінських функцій і результатів діяльності організації.

  7. ^ Зовнішнє середовище — сукупність господарських суб'єктів, економічних, суспільних і природних умов, національних та міждержавних шституцшних структур та Інших зовнішніх щодо підприємства умов і чинників.

  1. Індивід (лат. іпйічійиит неподільне) — конкретна людина, представник певної соціальної групи.

  2. Інновація (англ. іппоуа(іоп) — нові досягнення, призначені для впровадження та використання у діяльності підприємства.

  3. Інституціоналізм — сукупність теоретичних концепцій, які досліджують вплив інституцій на функціонування економічних систем та організацій.

  4. Інформація — повідомлення, яке дає змогу усунути невизначеність знань користувача про стан об'єкта та розвиток подій.

  5. Керівник — індивід, який очолює колектив і використовує надану йому владу для впливу на поведінку людей, що в ньому працюють.

  6. Керівництво (управління) — процес впливу на підлеглих за допомогою формальних важелів для забезпечення виконання ними офіційно визначених доручень і вирішення певних завдань.

  7. Компетенція (лат. сопреіо відповідаю, належу) — сукупність повноважень і обов'язків органу управління, у межах яких він має право і зобов'язаний діяти самостійно.

  8. Комунікативна схема — спосіб, за допомогою якого працівники команди (робочої групи) спілкуються між собою.

  9. Комунікаційна мережа — сукупність джерел та каналів надходження і поширення інформації, створеної суб'єктом управління для прийняття обгрунтованих рішень і доведення їх до виконавців.

  10. Комунікаційний канал — шлях, яким передається інформація.

  11. Комунікаційний процес — процес, у ході якого дві чи більше особи обмінюються і осмислюють отриману інформацію, мета якої полягає в мотивуванні певної поведінки чи впливу на неї.

  12. Комунікаційні перешкоди — спотворення інформації, які ускладнюють сприйняття, спричиняють часткову чи повну її втрату.

  13. Комунікація (лат. соттипісаііо зв'язок) — передавання інформації від однієї особи до іншої (інших).

  14. Консорціум (лат. сотогііит співучасть, спільність) — тимчасове об'єднання промислового і банківського капіталу для здійснення спільного великого господарського проекту; учасниками консорціуму можуть бути не лише фірми, а й держави.

  15. Контролінг (англ. сопІгоШп§)— система управління процесом досягнення кінцевої мети підприємства та результатів його діяльності через систему управління прибутком підприємства.

  16. Контроль — елементі чинник управління економічними суб'єктами, процесом, який полягає в нагляді за ними з метою перевірки відповідності їх стану законодавчим нормам, стратегіям, цілям тощо.

  17. ^ Контроль виконання виробничої програми (реалізації проекту) — інструмент оперативного управління, який передбачає складання планів-графіків реалізації програми (проекту) за окремими стадіями (роботами, етапами), контроль за їх дотриманням і ліквідацією відхилень від планів-графіків.

  18. Контролювання — вид управлінської діяльності, спрямований на забезпечення досягнення цілей організації за допомогою оцінки та аналізу результатів її діяльності і внесення необхідних коректив у разі відхилення фактичних результатів від запланованих.

  19. Конфлікт — відсутність згоди між двома або більше сторонами (особами або групами); зіткнення інтересів чи поглядів.

  20. Концерн (лат. соп разом, сегпеге розрізняти) — статутне об'єднання підприємств різних галузей промисловості, транспорту, торгівлі для здійснення спільної діяльності, що характеризуються єдністю власності та контролю.

  1. Корпорація (лат. согрогаїіо зв'язок) — об'єднання господарюючих суб'єктів на основі інтеграції їх науково-технічних, виробничих та комерційних інтересів з делегуванням окремих повноважень централізованого регулювання діяльності кожного з учасників.

  2. Лідерство (англ. Іеаа'ег вести, керувати) — здатність впливати на поведінку окремих осіб чи робочої групи особистими якостями, які відповідають зовнішнім і внутрішнім потребам груп

  3. Маркетингова стратегія — стратегія, спрямована на визначення і врахування вимог зовнішнього середовища до діяльності організації.

  4. Менеджер — фахівець, який професійно займається управлінською діяльністю в конкретній галузі функціонування підприємства.

  5. Менеджмент (англ. тапа§е управляти) — вид діяльності, змістом якої є цілеспрямований вплив на працівників організації з метою координації їх дій для досягнення поставлених перед організацією цілей.

  6. ^ Методи управління — способи впливу на окремих працівників і виробничі колективи загалом, необхідні для досягнення визначених цілей.

  7. Міжособистісні комунікації — спілкування працівників організації між собою з приводу визначення цілей, розподілу завдань, обговорення способів виконання роботи, розв'язання проблем, коригування дій, призначення винагород тощо.

  8. ^ Місія (лат. тіззіо доручення) організації — чітко окреслена основна мета, що визначає сенс існування організації в суспільстві, її соціально-економічне призначення і є основою формування системи цінностей, якою мають керуватися всі працівники організації.

  9. ^ Мотив (лат. тоуео штовхаю, рухаю) — спонукальна причина дій і вчинків людей.

  10. Мотивація — це сукупність внутрішніх і зовнішніх рушійних сил, що спонукають до діяльності, задають межі і форми діяльності, і спрямовують цю діяльність на досягнення певних цілей.

  11. Мотивування — вид управлінської діяльності, спрямований на спонукання себе та інших працівників організації до діяльності, що забезпечує досягнення визначених цілей.

  12. Неформальна група — спонтанно утворене об'єднання людей, які вступають у взаємодію для досягнення певних цілей.

  13. Норма керованості — допустима кількість виконавців, які підпорядковуються одному керівнику.

  14. Об'єкт менеджменту (об'єкт управління) — виробничо-господарська організація та її зовнішнє оточення.

  15. ^ Оперативне (поточне) планування — планування роботи на короткі проміжки часу, в процесі якого деталізуються плани підрозділів і служб підприємства і відбувається їх коригування у зв'язку зі зміною обставин, не передбачених тактичними планами.

  16. ^ Організаційна ефективність (лат. е^есііуиз виконання, дія) (ефективність організації) — здатність організації існувати і досягати визначених цілей з найвигіднішим співвідношенням результатів і витрат.

  17. ^ Організаційна культура — сукупність норм, цінностей, традицій, поглядів, припущень, які часто не підлягають формулюванню і бездоказово приймаються й поділяються всіма членами колективу.

  18. Організаційні комунікації — комунікації, які виникають між організаціями, а також між підрозділами, рівнями, ланками всередині організації.

  19. Організація (грец. ог^апоп поєднання) — це соціальне утворення (група людей), що функціонує на відносно постійних засадах і свідомо координує свою діяльність для досягнення спільної мети.

  20. Організування — вид управлінської діяльності, спрямований на формування структури управління організацією, встановлення в ній системи зв'язків та відносин, що дає змогу ефективно працювати для досягнення визначених цілей.

  21. ^ Параметри ефективності — найважливіші параметри функціонування системи, що дають змогу оцінити якість вирішення проблеми і досягнення поставлених перед системою цілей.

  1. Планування — вид управлінської діяльності, спрямований на визначення цілей і майбутнього стану організації, а також ресурсів, необхідних для їх досягнення.

  2. Потреба — фізіологічне або психологічне відчуття нестачі чогось.

  3. Правові методи управління — сукупність способів дій суб'єкта управління за допомогою правових норм, правових відносин і правових актів.

  4. Прибуток — сума, на яку сукупні доходи організацій перевищують сукупні витрати за певний період.

  5. Прийняття рішення — творчий процес вибору однієї або декількох альтернатив із множинності можливих варіантів (планів) дій, спрямованих на досягнення поставлених цілей.

  6. Принципи управління — правила, норми управлінської діяльності, відповідно до яких створюється, функціонує і розвивається система менеджменту організації.

  7. Предмет менеджменту — система виробничих відносин, яка формується в організації між працівниками керуючої та керованої системи у процесі створення продукту, призначеного для потреб ринку.

  8. Проблема — це розрив між бажаним станом (насамперед цілями) об'єкта управління і його фактичним станом.

  9. Пропускна спроможність каналу — обсяг інформації, який може бути переданий через нього за одну комунікативну сесію (тобто за один прийом).

  10. Психологічна угода — сукупність очікувань особи щодо її внеску в організацію і того, що організація надаватиме їй взамін.

  11. ^ Результативність системи менеджменту — здатність виконувати управлінські функції таким чином, щоб організація могла досягати намічених цілей, оперативно реагуючи на зміни зовнішнього та внутрішнього середовища.

  12. Реінжиніринг (англ. геещіпеегіп&) — комплексне оздоровлення корпорацій, управлінське відродження з реконструкцією всіх елементів, у т. ч. системи людських мотивацій і стимулів.

  13. Ресурси (фр. геззоигсез — допоміжний засіб) — природні, сировинні, матеріальні, фінансові та інші цінності, які можуть бути використані організаціями для виготовлення товарів, надання послуг, одержання певних результатів

  14. Ризик — ситуативна характеристика діяльності, що поєднує невизначеність її результату і можливі несприятливі наслідки в разі невдачі.

  15. Синергія (грец. зупег§оз той, що діє разом) — зростання ефективності діяльності внаслідок інтеграції, злиття окремих частин цілого в єдину систему.

  16. Система (грец. зузіета утворенім, складання) — сукупність взаємопов'язаних елементів, що взаємодіють між собою і зовнішнім середовищем у процесі досягнення поставлених цілей.

  17. Система контролю якості — сукупність органів контролю, засобів і методів контролювання рівня якості продукції на всіх етапах її створення.

  18. ^ Система менеджменту — сукупність взаємопов'язаних елементів організації, що взаємодіють між собою і зовнішнім середовищем для досягнення поставлених цілей на основі оптимального використання трудових, матеріальних, фінансових ресурсів.

  19. Соціально-економічна система — система, яка органічно поєднує соціальний, економічний і технічний елементи.

  20. Соціально-психологічний клімат — система відносин між членами організації у процесі виробництва і поза ним.

  21. Соціально-психологічні методи — сукупність специфічних способів дії на особисті стосунки і зв'язки між членами колективу, а також на соціальні процеси в ньому.

  22. Стиль керівництва — звична манера поведінки керівника щодо підлеглих з метою вплинути на них і спонукати їх до досягнення цілей організації.

  23. Стимули — спонукання до дії, викликані зовнішніми факторами.

  24. Стратегічне планування — планування на перспективу, яке вказує напрям дій для

забезпечення реалізації місії підприємства.

  1. Стратегія виробництва — стратегія, спрямована на налагодження виробничого процесу фірми, її функціонування на стадіях стабільності або зростання.

  2. Структура апарату управління — розподіл влади і відповідальності між управлінськими працівниками.

  3. Структура організації — упорядкована сукупність стійко взаємопов'язаних елементів, які забезпечують функціонування і розвиток організації як єдиного цілого.

  4. Структура організації — логічні відносини рівнів управління і функціональних одиниць, побудованих у такій формі, яка дає змогу найефективніше досягати цілей організації.

  5. Суб'єкт менеджменту (суб'єкт управління) — скеровувач управлінських дій.

  6. Суб'єкт управлінської діяльності — особа, що реалізує управлінські відносини.

  7. Тактичне планування — планування на середні проміжки часу, в межах яких відбувається реалізація конкретного управлінського рішення з визначенням необхідних для цього ресурсів.

  8. Технологія — спосіб перетворення вхідних елементів (матеріалів, сировини, інформації тощо) на вихідні (продукти, послуги).

  9. Управління за цілями — метод, згідно з яким кожен працівник організації від найвищого до найнижчого рівня має чіткі цілі, що забезпечує досягнення цілей організації загалом.

  10. Управління запасами — вид управлінської діяльності, об'єктом якого є створення та збереження запасів ресурсів, необхідних для виготовлення продукції згідно із запланованими обсягами її виробництва.

  11. ^ Управлінська ситуація — форма сприйняття навколишньої дійсності, спосіб її розподілу на смислові утворення, які визначають поведінку суб'єкта й характеризуються відносинами складових елементів.

  12. Управлінське рішення — результат вибору суб'єктом управління способу дій, спрямованих на вирішення поставленого завдання в існуючій чи спроектованій ситуації.

  13. Фінансова стратегія — процес формування і використання фінансових ресурсів, необхідних для реалізації базової стратегії фірми.

100. ^ Фінансовий аналіз — аналітичний інструмент оцінювання фінансових результатів
діяльності підприємства, спрямований на виявлення резервів поліпшення використання
його основних і оборотних засобів, власних і залучених грошових коштів.

101. ^ Фінансовий контроль — контроль, який полягає в нагляді за використанням
коштів, що надходять у фірму (виручка від реалізації продукції, акціонерний капітал),
перебувають у її розпорядженні (поточні активи, нерозподілений прибуток) та
виходять за її межі (оплата витрат, сплата податків).

  1. ^ Фінансово-промислова група (ФПГ) — об'єднання юридично та економічно самостійних підприємств різних галузей господарства, очолюваних банком, який розпоряджається капіталом підприємств, що входять до нього, і координує всі сфери їх діяльності.

  2. Формальні групи — об'єднання людей в межах організації, створені за рішенням вищого керівництва для виконання певних виробничих або управлінських функцій.

  3. Холдинг (англ. по1сііп§— тримати, затримувати) — специфічна організаційна форма об'єднання капіталу, що припускає створення материнської і дочірніх компаній (перша володіє контрольним пакетом акцій других).

  4. Ціль — бажаний стан об'єкта або бажаний кінцевий результат діяльності

Схожі:

Адміністративні методи управління iconТема. Методи контролю якості
Мета. Охарактеризувати сутність управління якістю. Назвати методи управління якістю
Адміністративні методи управління icon1. Суть менеджменту, співвідношення категорій "управління" І "менеджмент"
Менеджмент – це: спосіб, манера спілкування з людьми; влада І мистецтво управління; особливого роду вмілість І адміністративні навички;...
Адміністративні методи управління iconРеферат по правознавству Тема: Провадження у справах про адміністративні правопорушення
Провадження у справах про адміністративні правопорушення – особливий різновид адміністративного процесу, який значною мірою врегульований...
Адміністративні методи управління iconКодекс України про адміністративні правопорушення
Адміністративні правопорушення в галузі житлових прав громадян, житлово-комунального господарства та благоустрою
Адміністративні методи управління icon1. Методи розподілу пам'яті без використання дискового простору
Усі методи керування пам'яттю можуть бути розділені на два класи: методи, що використовують переміщення процесів між оп І диском,...
Адміністративні методи управління iconМеханізм І методи управління фірмою
Останній фактор є системоутворюючою умовою виробництва І впливає на два інших. Управління як особлива сфера діяльності присутнє в...
Адміністративні методи управління iconРозділ Сутність функцій менеджменту як основи процесу управління
Розділ Системна роль функцій менеджменту в процесі управління І методи їх дослідження
Адміністративні методи управління icon1. Управління та менеджмент, принципи та завдання менеджменту
Розрізняють три види управління: управління в технічних системах або управління речами; управління в живих організмах; управління...
Адміністративні методи управління iconНетарифні методи
У процесі перебудови митної системи було принципово змінено схему управління митними органами, зменшено кількість митниць, ліквідовано...
Адміністративні методи управління iconС. А. Янатьєв с. Бердянське 2012 рік
Оновлення нашого суспільства вимагає кардинальних змін у системі освіти та управління нею. Щоб такі зрушення відбулися, директор...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Школьные материалы


База даних захищена авторським правом © 2014
звернутися до адміністрації
uchni.com.ua
Головна сторінка