Соціальної роботи та мистецтва




Скачати 149.92 Kb.
НазваСоціальної роботи та мистецтва
Дата конвертації04.03.2013
Розмір149.92 Kb.
ТипДокументы
uchni.com.ua > Економіка > Документы
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ

ЧЕРКАСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ БОГДАНА ХМЕЛЬНИЦЬКОГО

ІНСТИТУТУ ПЕДАГОГІЧНОЇ ОСВІТИ,

СОЦІАЛЬНОЇ РОБОТИ ТА МИСТЕЦТВА


КАФЕДРА


____________________________


МЕТОДОЛОГІЯ ДОСЛІДЖЕНЬ

СУЧАСНИХ ЗАХІДНИХ ВЧЕНИХ

РЕФЕРАТ З КУРСУ

«ОСНОВИ ЕКОНОМІКИ»

СТУДЕНТКИ ІІІ – СП КУРСУ

(СПЕЦІАЛЬНІСТЬ

«СОЦІАЛЬНА ПЕДАГОГІКА»)

ЧЕРКАСИ – 2011
З М І С Т

ВСТУП ______________________________________________________ 3.

ОСНОВНА ЧАСТИНА



  1. Методологія економічного дослідження.

Компаративний аналіз як заміна мейнстріму _____________________5.


  1. Методологічна база як серцевина сучасної економічної теорії _____9.




  1. Метод економічної подвійності ______________________________12.



ВИСНОВКИ _________________________________________________15.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ______________________16.


ВСТУП
Актуальність дослідження

Сучасні методи економічного дослідження є достатньо різноманітними. Завдання вченого обрати серед них потрібний, відповідний метод, який би дозволив досягнути цілі дослідження та отримати нове завдання і знання про відповідний предмет та об'єкти.

У сучасному суспільстві використовують все більш і більш сучасних різноманітних методів дослідження. Як зазначається, що чим ширший об'єкт економічного дослідження, тим повніший і більший арсенал методів слід використовувати для його пізнання. Але сучасний світ і сучасна економіка швидко розвивається і якими методами її досліджувати, залежить від вчених.

Актуальністю даної проблеми зумовлений вибір теми реферату «Методологія досліджень сучасних західних вчених».

Проблема методології досліджень перебуває в епіцентрі науково-практичної діяльності багатьох вчених.

В.І. Хомяков та С.Л. Благодєтєлєва-Вовк зазначають, забігаючи наперед, що,»враховуючи зростаючу динаміку, нестабільність і складність цивілізаційних процесів нашого часу, економічна компаративістика спроможна давати переконливі відповіді на виклики, що стають перед економічною наукою». [2, с. 6].

Т.Агапова додає, що «вирішення задач реформування економіки висуває перед суспільствознавцями необхідність по-новому поглянути на теоретичні уявлення і концепції, посилює потребу у більш глибокій і реалістичній розробці методологічних запитань». [1, с. 84].

В. Афанасьєв конкретизує, що «метод економічної подвійності – застосовується економістами близько двох з половиною тисячоліть – від великого мудреця античного світу Арістотеля до сучасних учених, які намагаються здійснити системний аналіз економічних процесів».

[3, с. 4].

Невеликий огляд науково-економічної літератури дозволяє стверджувати, що інтерес дослідників до проблеми методології досліджень сучасних західних вчених поступово зростає, про що свідчить мала кількість літератури.

^ Мета реферату : обґрунтувати і дослідити методологію досліджень сучасних західних вчених.
Завдання реферату :

  • дослідити методологію економічного дослідження, а також компаративний аналіз як заміна мейнстріму;

  • проаналізувати метод економічної подвійності;

  • обґрунтувати взаємозв'язок методологічної бази і сучасної економічної теорії.


^ ОСНОВНА ЧАСТИНА


  1. Методологія економічного дослідження. Компаративний аналіз як заміна мейнстріму.


Ускладнення іманентних відносин, які притаманні «системному трикутнику», що складається з гуманітарної, економічної і політичної сфери, призводять до потреби розробки та використання все більш досконалих методів, оскільки, чим ширший об'єкт економічного дослідження, тим повніший арсенал методів слід використовувати для його пізнання. За класифікацією С.В. Мочерного, який є визнаним вітчизняним авторитетом з методології економічного дослідження, що основними структурними підсистемами методології економічного дослідження слід на абстрактному рівні назвати : загальні, загальнонаукові; специфічні; дисциплінарні та міждисциплінарні».

В.І. Хомяков та С.Л. Благодєтєлєва зазначають, що «історія розвитку науки у 21-му сторіччі, зокрема економічної, свідчить, що вчені надають перевагу здебільшого, загальнонауковим та міждисциплінарним методам». [2; 3].

Серед цих методів потрібно зазначити системно-структурний аналіз та генетичний підхід, синергетику, еволюціонізм, інституційний аналіз Д.Норт і Р.Коуз, комплекс економіко-математичних методів, тощо. Проте, зазначені методи дають, в першу чергу, уявлення про загальні характеристики стану та розвитку обраного предмету та об'єкту економічного дослідження. Узагальнення, які ґрунтуються на суворій логіці та емпіричній достовірності, лежать в основі одномірного сприйняття економічної дійсності та формують умови для розробки неадекватних економічних моделей, наріжними каменями яких є рівноважні стани, принципи максимізації та умови на кшталт «при інших рівних умовах. Це дає підстави прогресивно-налаштованим вченим констатувати, що сучасна економічна теорія будується на конвенції, відповідно до якої розмаїття реального світу залишається поза полем зору, тобто, теоретична робота ведеться так, ніби всі економіки однакові.

Дане підтвердження стосується, в першу чергу, робіт представників сучасного мейнстріму, які розробляють ідею неокласичного синтезу відповідно до Вашінгтонського консенсусу. Їхні методологічні засади стали об'єктом нищівної критики з боку науковців інших економічних напрямків. Зокрема, відомий інституціоналіст Рональд Коуз, лауреат Нобелівської премії по економіці 1991 року вважає, що традиційна неокласична теорія перетворюється в «економічну теорію класичної дошки», втрачаючи зв'язок з реальними подіями. Головна методологічна установка Коуза полягає в тому, що економічна теорія має стати більш реалістичною, крім того, треба відзначити позицію відомих еволюціоністів Річарда Р.Нельсона і Сіднея Дж. Уінтера, які зазначають, що «…сучасна неокласична, економічна теорія набула застиглу форму і зайняла панівну позицію. Значна різниця між домінуючою теорією і результатами емпіричних робіт (присвячених технічному прогресу, конкуренції, інститутам і типам економічної політики) сигналізує про те, що ця теорія не виконує свої функції належним чином.

В.І. Хомяков та С.Л. Благодєтєлєва-Вовк наголошують, що «заслуговує на увагу програмна стаття російського економіста-теоретика Дзарасова С. «Против течения», у якій він наголошує на тому, що горезвісному неокласичному синтезові маємо протиставити синтез більш високого рівня – пост класичний (синтез класичної спадщини політичної економії з тим, що напрацьовано сучасним посткейсіанством, інституціоналізмом і неомарксизмом), що дозволяє адекватно пояснити економічні процеси, які відбуваються у світі, і виробити для країни обнадійливу стратегію розвитку» [2; 4 ].

З ним веде полеміку В. Черновець, який доводить, що успіх у змаганні з неокласиком за «мейнстрімну» позицію залежить від вибору методології побудови відповідної системи категорій економічної науки. Науковці зауважують, що найпершою проблемою методологічного характеру є відсутність адекватної сучасної парадигми, здатної надати достатній науковий інструментарій для теоретичної інтерпретації і практичного запровадження необхідних реформаційних заходів. В.І. Хомяков та С.Л. Благодєтєлєва-Вовк констатують, що в економічній науці спостерігається кризова ситуація, пов'язана з роздрібненістю, неузгодженістю, неконструктивною конкуренцією різних її напрямків, їх неспроможністю адекватно відобразити оточуючу реальність через вади методологічного інструментаріуму. [2 ].

В цьому зв'язку перспективним світлом у кінці тунелю, вбачається широке використання методології економічної компаративістики. Під порівняльною економікою або економічною компаративістикою маються на увазі ті школи і напрямки економічної науки, що розглядають розмаїтість реальних економік у якості вихідної аналітичної передумови. О.І. Ананьін дав власну класифікацію напрямів порівняльної економіки, зокрема, він виділив чотири школи – порівняльного аналізу економічних систем, порівняльний інституційний аналіз, ордо лібералізм і теорія регуляції.

В.І. Хомяков та С.Л. Благодєтєлєва-Вовк додають, що «найбільш відомими західними компаративістами є Т. Кумпанс, Дж. Монтіас, Е. Нойбергер та У. Даффі, які підсумували результат двадцятирічної праці (з початку 70-х років) у колективній монографії». [2; 5 ].

Серед західних компаративістів слід назвати А.Аслунга та з великим застереженням Дж. Сакса та Дж. Сороса (не по суті, а за формою), які мали можливість долучитися до реформування економік значної кількості пост соціальних країн.

Витоки економічної компаративістики пов'язання з кінцем Другої світової війни та початком холодної війни, коли загострилося цивілізаційне змагання між соціалістичною, в особі СРСР, та капіталістичною, в особі США, системами. Інститут світової економіки і міжнародних відносин відділу суспільних наук АН СРСР став у авангарді порівняльних економічних досліджень. З 1957 року у цьому закладі розпочали видавати журнал «Міжнародна економіка і міжнародні відносини». На його сторінках висвітлювалися актуальні проблеми розвитку світового господарства та окремих його складових – національних економік та їх особливостей, що породжували різноманітність економічної реальності.

Слід додати, що і вітчизняна компаративістика ряснить прізвищами відомих економістів. Це - В.М. Геєць, А.С. Гальчинський, І. Лукінов, А.А. Гриценко, Б.Є. Кваснюк, С.І. Кірєєв, О.О. Ланко, С. Соколенко, В. Паханов. Саме вони зробили суттєвий внесок у розвиток української порівняльної економіки.

В.І. Хомяков та С.Л. Благодєтєлєва наголошують, що «в цілому, увага компаративістів зосереджена на особливостях, якісних рисах, характерних відмінностях реальних економічних систем» . [2; 5 ].

При цьому, для створення власного нейтрального понятійного апарату, який однаково підходить для різноманітних економік, вони, здебільшого, переймають термінологію загальновідомої теорії систем. На противагу економічному мейнстріму для компаративістів характерне толерантне ставлення до альтернативних течій наукової думки. Економісти цього напряму політ коректно використовують досягнення інших економічних шкіл, зокрема, інституціоналістів, неокласиків, неокейнсіонців, неомарксистів. Вони готові плідно співпрацювати з вченими не лише економічних, але й інших наук на конструктивних засадах. Таким чином, на сьогоднішній день компаративісти є найбільш лояльними членами великої вченої спільності, що робить їх відкритими для нових наукових знахідок і відкриттів.

В.І. Хомяков та С.Л. Благодєтєлєва зазначають, що «методологія порівняльної економіки побудована на дослідженні унікальних рис економічних систем» [2; 5 ].

При цьому, аналіз може відбуватися як за допомогою індукції – на основі дослідження емпіричних даних конкретної національної економіки з наступним створенням моделі та її перевірки на адекватність, так і за допомогою дедукції, коли першопочатково формується типологія економічних систем, а далі відбираються реальні подібні економіки та здійснюється їх кількісно-якісне порівняння. Особливістю компаративістів, яка відрізняє їх від інших економічних шкіл, в першу чергу від представників мейнстріму, є розробка критеріїв порівняння для кожного окремого дослідження економічних систем. Вони, як правило, не використовують інтегральних індикаторів, що робить результати їх дослідження більш глибокими, якісними і змістовними. Вивчаючи конкретну економічну проблему, компаративіст схильний шукати відповідні, дієві заходи щодо їх розв'язку. Тому, переважна більшість порівняльних досліджень має прикладний, практичний характер, спрямований на досягнення поставлених економічних і/ або політичних, і/або соціальних цілей.


  1. Методологічна база як серцевина сучасної економічної теорії.



Припускається, проте, що проходить під девізом «зближення із практикою» тенденція до невиправданий спрощенню і прагматизація суспільствознавчої науки на збиток її загальнометодологічному рівню. Між тим, падіння останнього призводить до заплутання у теоретичному оснащенню реформи, а тому і до незрозумілості як у чіткому виявленні її кінцевої мети, так і у уявленнях про раціональні шляхи і методи їх досягнення.

Т. Агапова говорить про те, що сьогодні іде подолання безоглядного заперечення ідучої із Заходу економічної думки, але справа, на жаль, не змінюється : має місце лише перестановка знаків. [1 ]. Якщо ж попередні всі західні ішли із «-«, а тепер із «+», вітчизняні ж – навпаки, тут повна зміна «+» на «-«.

Традиційний для науки підхід до економічного дослідження був пов'язаний із використанням генетичного аспекта діалектичного методу пізнання. Прийнявши такий підхід, дослідник бачить свою основну задачу в аналізі причинно-наслідкових взаємозв'язків між економічними явищами, поява яких дозволить побудувати цілісну систему категорій і законів розвитку економіки. Цей методологічний підхід, який найбільш послідовно і повністю був реалізований колись К.Марксом у «Капіталі», дозволяє вивчати закони виникнення і історичної зміни більших соціально-економічних систем – суспільних формацій. Економічна теорія являє собою систему понять, які відображають сутність піддослідного об'єкта, його внутрішні потрібні зв'язки, у яких реалізується функціонування і розвиток даного об'єкта. Іншими словами, ця теорія показує, яким законом відчиняється економічна система у своєму функціонуванні і розвитку. Метод же грає регулятивну роль : він визначає, як повинен вести себе суб'єкт за відношенням до пізнавальної і перетворюваної ним економічної системи, які операції (пізнавальні і практичні) він повинен здійснити, щоб досягти поставленої цілі керування економічної системи, контролю над її функціонуванням і розвитком.

Оскільки між різними економічними явищами і процесами існують не лише причинно-наслідкові, але і різноманітні функціональні зв'язки, в економічній теорії, як і у самому методі пізнання, із очевидністю знаходяться два взаємодоповнюючі аспекти : функціональний і генетичний. Перший із них пов'язаний з дією, з «роботою» економічного механізму, із відтворенням економіки як цілого у даний історичний момент. Другий же, генетичний аспект, - із виникненням даної економічної системи та історичним переходом від неї до іншої, більш прогресивної.

Згубність розриву структурно-генетичної і функціональної сторін економічної теорії і його наслідків для економічної політики і господарчої (державної) практики неважко проілюструвати багатством конкретних прикладів.

І мікро- та макро- економіці активно використовуються логічні та формально-математичне моделювання.

Макроекономічні моделі являють собою формалізовані (логічні, графічні та алгебричні) описи різних економічних явищ і процесів з метою виявлення функціональних взаємозв'язків між ними. Будь-яка модель (теорія, рівняння, графіки і т. д.) є спрощеним, абстрактним відображенням реальності, так як і всі багато численні конкретні деталі не можуть бути одночасно прийнято до уваги при проведенні дослідження.

А тому, жодна макроекономічна модель не абсолютна, невичерпна, не всеоб'ємна. Проте, за допомогою таких моделей оприділяється комплекс, набір альтернативних способів керування динамічного рівня праці, об'єму виробництва, інфляції, інвестиції, валютний курс, процентних ставок та інших внутрішніх економічних змінних, ймовірні значення яких налагоджуються у результаті вирішення моделі.

Економічна теорія сама залежить від методу, так її становлення і розробка пов'язані із застосуванням потрібних методів пізнання, перетворення економічної дійсності. Виникає своєрідне замкнене коло: щоб розробити науковий метод, потрібна відповідна економічна теорія, але для її створення потрібний відповідний метод.

Основне призначення макроекономічних моделей якраз і перебуває у тому, щоб озброїти суб'єкта такими ймовірними знаннями про динаміку макроекономічних показників, зменшує ступінь показників.


  1. Метод економічної подвійності.


В. Афанасьев зазначає, що «метод економічної подвійності недостатньо широко використовується вченими-економістами» [3;5 ].

Він не визнаний економічною наукою і у нього немає загальноприйнятого найменування. Причина полягає у тому, що метод економічної подвійності не схожий на звичайно застосовані у економічній науці методи дослідження у двох аспектах. По-перше, на відміну від загальнонаукових методів дослідження (абстрактного, описового, історичного, індукції та дедукції тощо) використовується у всіх науках, метод економічної подвійності є особливим, специфічним методом, який застосовується лише в економічній теорії. По-друге, метод економічної подвійності відрізняється і тим, що він заснований на використанні певної частини теоретичної економічної системи у якості інструмента аналізу, внаслідок чого цей метод часто уподібнюють із економічною теорією.

Розуміння подвійної природи економічних явищ виступає як важливий методологічний ключ, який дозволяє орієнтуватися у важких і протилежних процесах ринкової економіки . У якості методу економічного аналізу виступає частина теоретичної системи. М. Блауг наголошує, що методологія – це вивчення зв'язку між теоретичними концепціями і обґрунтованими висновками про реальний світ. Метод – це інструмент дослідження, а теоретичне знання – його результат. Проте, між ними немає суворої межі. Різниця між ними не абсолютна, а відносна, бо сам метод є не щось інше, як раніше отримані теоретичні знання, які використовуються для надходження нових теоретичних результатів. Такими є, наприклад :

а) історичний метод, який базується на законі історичного розвитку явищ природи та суспільства;

б) абстрактний метод, який використовує раніше отримані знання про ієрархічну структуру явищ і про відмінності між їх зовнішньою формою і змістом;

в) метод індукції і дедукції, заснований на застосуванні знань про присутнім всім явищам і процесам як особливих, специфічних, так і загальних, і всезагальних рис і властивостей.

Проте, кожна більш-менш розвинена наука, маючи свій особливий предмет вивчення і свої теоретичні принципи, застосовує свої особливі методи, які виходять із того чи іншого розуміння сутності її об'єкта. Тому, звичайно, у особливу категорію виокремлюють конкретно-наукові чи спеціальні методи. І спеціальні методи дослідження, які застосовуються лише у якійсь окремій науці, також засновуються на раніше набутими лише у якійсь окремій науці, також базуються на раніше набутими даною наукою теоретичного знання, конкретизують загальнонаукові методи із урахуванням специфіки предмета даної науки. Таким і є метод економічної подвійності, який враховує товарну природу ринкової економіки і подвійну структуру товару, із необхідністю обумовлюючих подвійність всіх явищ ринкової економіки. Всі школи економічної думки у процесі аналізу ринкових відносин у тій чи іншій формі, з тими чи іншими науковими й ідеологічними цілями застосовували і застосовували метод економічної подвійності. Вперше він був використаний Арістотелем (384-322 р.р. до н. е.), який розкрив подвійну структуру товару (його здатність, із одного боку, задовольняти потреби людей, а з іншого – бути засобом обміну) і який кваліфікував економічні явища своєї епохи. На метод економічної подвійності опирався видатний теоретик класичної школи А.Сміт (1723-1790), фактично одночасно використовуючи два різних методи дослідження – описовий та абстрактний і на їх основі, розробивши подвійну економічну теорію. Застосування Смітом методу економічної подвійності на інтуїтивному рівні і до того ж у двох формах, протилежних один одному методів – описового і абстрактного – дозволило йому зафіксувати подвійну структуру економічних явищ, але не запропонувати наукове пояснення. Книга Сміта «Багатство народів» є зразком методології. Сміт розвинув доктрину вільної торгівлі, але його основна робота полягала у тому, щоб знайти у теорії вартості загальний центр, забезпечити єдність економічної науки.

Із новими і їх розробками метод економічної подвійності все розвивався і розвивався.

На базі методу економічної подвійності побудовані теорії багатьох економістів, які не займалися розробкою цього методу. Така, наприклад, є теорія під приємності Й. Шумпетеря (1883-1950).

На схожій методологічній основі будуються теорії індустріального суспільства Р. Арона і нового індустріального суспільства Дж. К. Гелбрейта, так і багато інших теорій, які претендують на системний розгляд економічних процесів.
ВИСНОВКИ :

За результатами нашого дослідження можна зробити такі висновки :


  1. Сучасні методи, які застосовуються в економічному дослідженні, є досить різноманітними. Тож потрібно правильно підібрати і застосовувати економічні методи, щоб досягти потрібного, бажаного результату. Тому і варто повернутися знову і знову до питання методології. А також варто дослідити і спів ставити мейнстрім і компаративний аналіз.

  2. Сучасна економічна теорія вміщує в себе методологічну базу та моделі. А тому варто знати, чим відрізняється західна економіка від вітчизняної економічної науки.

  3. Метод економічної подвійності має не лише науково-теоретичне, а й практичне застосування. Із фактом подвійності економічних явищ сучасна людина зіштовхується кожний день і постійно повинен враховувати цю їхню властивість у своїх підрахунках і дії як на побутовому, так і на суспільному рівню.



На нашу думку, оскільки економічна система включає в себе методологію дослідження, а тому варто знати щось нове, адже економіка не стоїть на місці. А тому доцільно знати методологію економічного дослідження.

^ СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ


  1. Агапова Т. Современная экономическая теория : методологическая база и модели // Рос. Экном. Журнал – 1995. - № 10. с. 84-88.

  2. Хомяков В.І. ,Благодєтєлєва-Вовк С.Л. До питання методології економічного дослідження, компаративний аналіз як альтернатива мейнстріму // Теорія і практика сучасної економіки : матеріали ІV міжнародної науково-практичної конференції.- Черкаси, 2005. – с. 3-6.

  3. Афанасьєв В. Метод экономической двойственности // Вопросы экономики – 2005. - № 8. – с. 4-18.

  4. Системні дослідження та інформаційні технології. – 2005. - № 3. – с. 7-28.

  5. Мочерний С.В. Методологія економічного дослідження : монографія. – Львів : світ, 2001.

– 416 с.

Схожі:

Соціальної роботи та мистецтва iconТворчий звіт з досвіду роботи вчителя образотворчого мистецтва ліцею...
«Удосконалення естетичного виховання учнів загальноосвітніх шкіл засобами образотворчого мистецтва»
Соціальної роботи та мистецтва iconПоложення міського методичного фестивалю серед вчителів образотворчого...
Відповідно до плану роботи міського методичного центру на 2010 рік та з метою підвищення професійної майстерності вчителів образотворчого...
Соціальної роботи та мистецтва iconЗгідно наказу Міністерства культури І мистецтва України від 14. 04....

Соціальної роботи та мистецтва iconОрганізація соціальної допомоги підліткам, схильними до вживання наркотиків курсова робота
Аналіз форм та методів соціальної роботи з підлітками, схильними до вживання наркотиків
Соціальної роботи та мистецтва iconТема: Аналіз діючих програм для загальноосвітніх навчальних закладів...
Унікальність образотворчого мистецтва у розв'язанні завдань художнього І особистісного розвитку громадського І духовного становлення...
Соціальної роботи та мистецтва iconІнтерактивний розвиток фантазії учнів. Методика роботи над тематичною...
Инутої творчої особистості. Тому відповідно до Державного освітнього стандарту загальної середньої освіти (12-річна школа), Концепції...
Соціальної роботи та мистецтва iconДодаток
Визначте призначення мистецтва. Назвіть види мистецтва та охарактеризуйте особливості їх художньо-образної мови
Соціальної роботи та мистецтва iconХудожня культура
Визначте призначення мистецтва. Назвіть види мистецтва та охарактеризуйте особливості їх художньо-образної мови
Соціальної роботи та мистецтва iconХудожня культура Білет №1
Визначте призначення мистецтва. Назвіть види мистецтва та охарактеризуйте особливості їх художньо-образної мови
Соціальної роботи та мистецтва iconТема Дата
Художній твір як явище мистецтва, новий ір­реальний світ, створений письменником. Його особливість І значення. Функції мистецтва
Додайте кнопку на своєму сайті:
Школьные материалы


База даних захищена авторським правом © 2014
звернутися до адміністрації
uchni.com.ua
Головна сторінка