Міністерство освіти І науки україни




Скачати 120.76 Kb.
НазваМіністерство освіти І науки україни
Дата конвертації04.04.2013
Розмір120.76 Kb.
ТипДокументы
uchni.com.ua > Економіка > Документы


МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

Київський національний торговельно-економічний університет

Чернівецький торговельно-економічний інститут
Кафедра міжнародної економіки


Чоп Оксана

ЛІГА НАЦІЙ
Індивідуальна науково-дослідна робота (доповідь)

з "Міжнародних організацій"
(спеціальність 6.050103 – Міжнародна економіка,

4 курс, 341 група)

Науковий керівник:

Бабінська О.В.

Соколюк О.В.

Чернівці - 2013

Лі́га На́цій — перша міжнародна міждержавна організація, створена з метою розвитку співробітництва, досягнення миру і безпеки між народами на Паризькій мирній конференції в 1919-1920 рр.

Ініціатором її створення виступив президент США Вудро Вільсон, проте Сенат США відмовив у вступі до цієї організації. Вільсон вніс ідею заснування Ліги Націй у свої «14 пунктів», опубліковані 8 січня 1918 р.

28 квітня 1919 р. прийнятий Статут Ліги Націй. Статут Ліги Націй включався як складова частина всіх післявоєнних мирних договорів.

Згідно зі статутом Ліги Націй її засновниками вважались держави-переможці у Першій світовій війні 1914-1918 (Франція, Великобританія, Італія), а також новостворені країни Польща, Чехословаччина і Хіджаз (Саудівська Аравія). Статут підписали 44 держави, в тому числі «первісні члени» Ліги – 31 країна, союзники у війні проти німецького блоку. До Ліги приєдналося ще 13 держав, які у війні участі не брали. Пізніше кількість їх збільшилась до 52.

Цілі Ліги Націй включали в себе:

роззброєння,

запобігання військових дій,

забезпечення колективної безпеки,

врегулювання спорів між країнами шляхом дипломатичних переговорів

поліпшення якості життя на планеті.

Мови і символи

Офіційними мовами Ліги Націй були: французький, англійська та іспанська (з 1920 року). Лігою також серйозно розглядалося питання започаткування в якості робочої мови есперанто (міжнародна мова, створена польським лікарем і поліглотом Людовиком Лазарем Заменгофом у 1887 році на основі найпоширеніших європейських мов, інтернаціональної лексики).

Ліга Націй не мала ні офіційного прапора, ні логотипу. Пропозиції щодо прийняття офіційного символу висувалися починаючи з 1920 року, однак держави-члени так і не досягли угоди.

Осідок основних органів Ліги Націй - Женева.

Основними органами Ліги Націй були: асамблея (збори) представників всіх членів організації, Рада Ліги, а також постійний секретаріат на чолі з генеральним секретарем.

Асамблеї Ліги Націй скликались щорічно. Представники кожної держави мали на засіданнях один голос незалежно від кількості населення і величини території країни. Рішення асамблеї приймались одноголосно, за винятком спеціально обумовлених. Такий підхід приводив до численних безплідних дискусій і компромісів, неефективних рішень і в кінцевому рахунку - послаблення впливу Ліги Націй на міждержавні стосунки і вирішення міжнародних конфліктів.

Рада Ліги Націй складалася з чотирьох постійних членів (Англія, Франція, Італія, Японія) та чотирьох непостійних, які щорічно переобиралися.

Ліга спостерігала за Постійної палатою міжнародного правосуддя та кількома іншими агентствами і комісіями, створених для вирішення міжнародних проблем. Вони включали Комітет з вивчення правового статусу жінок, Комісію роззброєння, Організацію охорони здоров'я, Міжнародної організації праці, Комісію мандатів, Міжнародну комісію по інтелектуальному співробітництву (попередник ЮНЕСКО), Комісію для біженців і Комісію рабства. Декілька з цих установ були передані Організації Об'єднаних Націй після Другої світової війни - Міжнародна організація праці, Постійна палата міжнародного правосуддя (як Міжнародний суд) та Організація охорони здоров'я (реструктурована як Всесвітня організація охорони здоров'я) стали установами ООН.

Мандати Ліги Націй

Мандати Ліги Націй були затвердженні у Статті 22 Угоди Ліги Націй. Ці території були колишніми колоніями Німецької імперії і Османської імперії були поділені і залишенні під спостереженням Ліги після І Світової війни.

Існували мандати трьох категорій:

Мандат «A»

Це були території, що досягли певної стадії розвитку і могли були визнані незалежними. Вони були переважно колишніми частинами Оттоманської імперії.

Території, спочатку керовані Османською імперією, які досягли розвитку, що дозволяє стати їм незалежними державами, при наданні мандатарія адміністративної допомоги:

Месопотамія (Великобританія) 10 серпня 1920 — 3 жовтня 1932.

Палестина (Великобританія) 25 квітня 1920 — 25 травня 1946, де-факто з 29 вересня 1923 по 14 травня 1948 (утворення Ізраїлю), включаючи Трансйорданію (Хашимітський емірат, пізніше королівство Йорданія).

Сирія (Франція), 29 вересня 1923 — 1 січня 1944, включаючи Ліван; Хатай (з 1939 провінція у складі Туреччини).

Група «В»

Колишні німецькі колонії в Західній та Центральній Африці, які підлягали безпосередньому управлінню мандатарія (мандати видані 22 липня 1922):

Руанда-Урунді (Бельгія), спочатку два окремих німецьких протекторати, на які видано єдиний мандат, з 1 березня 1926 по 30 червня 1960 в адміністративному союзі з колонією Бельгійське Конго (з 13 грудня 1946 Підопічна територія ООН до проголошення незалежності 1 липня 1962).

Танганьїка (Великобританія), з 11 грудня 1946 підопічна територія ООН; з 1 травня 1961 під самоврядуванням; з 9 грудня 1962 — Республіка; в 1964 об'єднана з Занзібаром (нова назва об'єднання — Танзанія).

Німецький Камерун. Ліга Націй видала мандат Великобританії на Західний Камерун і Франції на Східний Камерун, 13 грудня 1946 перетворені в підопічні території ООН. Західний Камерун — підопіка Великобританії, розділений на Північний Камерун (з 1961 у складі Нігерії) і Південний Камерун (з 1961 в складі Камеруну), Східний Камерун — підопіка Франції (з 1960 — Камерун).

Німецьке Того. Великобританія отримала мандат на управління західною частиною Того — Британське Того, Франція — східної — Французьке Того. З 13 грудня 1946 підопічні території ООН, під тим же управлінням. Британське Того 13 грудня 1956 стала частиною колонії Золотий Берег (з 1957 — Гана), Французьке Того з 27 квітня 1960 незалежна Тоголезька Республіка (Того).

Мандат «C»

Це були території, «які, унаслідок розкиданості їхнього населення, або його нечисленності, або віддаленості країн від центрів цивілізації, або географічної суміжності з територією Відповідальної держави, або через інші обставини, може бути краще всього адміністрована під законами Відповідальної держави.»

Мандати в Тихому океані:

1. Південно-Тихоокеанський мандат,

2. Територія Нова Гвінея,

3. Науру

4. Західне Самоа

Колишні німецькі колонії в Південно-Західній Африці і Океанії, передані під безпосереднє управління мандатарія, як їх складова частина.

Німецька Нова Гвінея (Австралія) з 17 грудня 1920 року перетворена у Територію Нова Гвінея; з 8 грудня 1946 підопічна територія ООН під тим же управлінням; з 16 вересня 1975 в складі незалежної держави Папуа - Нова Гвінея.

Науру (раніше частина Німецької Нової Гвінеї). 17 грудня 1920 виданий мандат Австралії (формально разом з Великобританією і Новою Зеландією); з 1 листопада 1947 підопічна територія ООН (під тим же управлінням); з 31 січня 1968 незалежна республіка.

Німецьке Самоа (Нова Зеландія) з 17 грудня 1920, перейменовано в Західне Самоа (щоб відрізняти від Американського Самоа; з 25 січня 1947 підопічна територія ООН; з 1 січня 1962 незалежна держава.

Південно-Тихоокеанська територія (Японія); з 18 липня 1947 Підопічна територія Тихоокеанські острови (США)

Території управлялися «Відповідальними державами», як наприклад Сполучене Королівство мало Палестинський мандат і Південноафриканський Союз у разі Південно-Західної Африки, до того часу, коли території були визнанні здібними до самоврядування. Було чотирнадцять підмандатних територій, що були поділені серед шести Відповідальних держав: Сполученим Королівством, Францією, Бельгією, Новою Зеландією, Австралією і Японією. На практиці, підмандатні території розглядалися як колонії і були взяті до уваги критиками як здобич війни. За винятком Іраку, який приєднався до Ліги 3 жовтня 1932, ці території не почали набувати їх незалежності до Другої Світової Війни, процес, який не скінчився до 1990. Після Другої Світової, більшість підмандатних територій, що залишилися, стали Підопічними територіями Організації Об'єднаних Націй.

Ліга також боролося з міжнародною торгівлею опіумом і сексуальним рабством і полегшувало положення біженців, особливо в Туреччині в періоді до 1926. Одним з його нововведень в цій області було 1922 введення Паспорта Нансена, який був першим міжнародно визнаним посвідченням особи без громадянства для біженців.

Мінуси Статуту та діяльності Ліги Націй:

  • санкції не мали всеохоплюючого характеру;

  • рішення в Асамблеї і Раді Ліги приймалися за принципом одностайності і будь-який член Ліги Націй міг покласти вето і паралізувати діяльність Ліги Націй;

  • Ліга Націй не набула впливового характеру через відсутність США і СРСР;

  • Кількість комітетів не була лімітованою – їх була величезна кількість. Відсутній координаційний орган і лише в останні роки було створенно 2 Комітети з координації;

  • традиційне суперництво між Великобританією і Францією.


Здобутки Ліги Націй:

  • фінансове відновлення Австрії і Угорщини;

  • реорганізація банківської системи в Естонії, Румунії;

  • валютні реформи в Китаї;

  • боротьба з епідеміями і інфекційними захворюваннями.

Декілька положень статуту стосувалися проблем запобігання і вирішення міждержавних конфліктів. У випадку виникнення загрози конфліктів між членами Ліги Націй, ставились питання на розгляд Ради, або третейського суду незацікавлених країн. У випадку необхідності всі країни, члени Ліги Націй були зобов'язані розірвати з агресором всі економічні і культурні зв'язки, оголосити йому загальну блокаду. Криза діяльності Ліги Націй особливо яскраво проявилася після провалу міжнародної конференції по роззброєнню, коли Німеччина та Японія в 1933 вийшли з її складу. СРСР використовував її не стільки для реального вирішення міжнародних конфліктів, а як трибуну для політичної пропаганди. Безпомічність Ліги Націй проявилась при обговоренні скарг на японську агресію проти Китаю, розпочату в 1931, італійську проти Ефіопії (1935-36), радянську проти Фінляндії (1939-40). Ліги Націй не зуміла прийняти жодного ефективного рішення проти агресорів. Виключення СРСР з організації в грудні 1939 було кроком відчаю, а не реальною допомогою жертві агресії.

Участь СРСР у роботі Ліги виявилася недовготривалою Він був прийнятий 1934 р. і виключений 1939 р. у зв'язку з радянсько- фінською війною. Німеччина вступила в Лігу 1926 р. і залишила її 1935 р., подавши відповідну заяву 1933 р. Отже, Ліга націй не стала справді універсальною організацією, У 1932 р. вона нараховувала 60 членів. З різних причин її залишили 16 держав. Головну роль у керівництві Лігою націй відігравали Англія і Франція. Все це звужувало можливості прийняття зважених рішень з урахуванням національних інтересів усіх держав та інтересів загальної безпеки.

Складна система прийняття рішень, відсутність механізму для їх впровадження, декларативність і суперечливість окремих документів Ліги Націй зумовили її безсилість проти агресорів і в кінцевому результаті привели до остаточного краху з початку Другої світової війни 1939-1945 рр.

Рішення про розпуск Ліги прийнято одноголосно представниками 34 країн, що брали участь в останньому засіданні Генеральної Асамблеї: "Ліга Націй повинна припинити своє існування". Рішення також встановило дату ліквідації Ліги: на наступний день після закриття сесії. 19 квітня 1946

Уроки і досвід Ліги націй були використані при створенні Організації Об'єднаних Націй. Сам факт створення постійної міжнародної організації загальнополітичного характеру з постійно діючим апаратом був подією важливого історичного значення. Ліга націй будувалася як орган колективного підтримання миру, що означало крок до інтернаціоналізації відповідальності за збереження миру.

Підсумком великої творчої роботи було народження у 1945 р. Організації Об'єднаних Націй, в якій втілилися в життя колективно вироблені уявлення про всесвітню міжнародну організацію, що покликана була замінити Лігу націй і стати головним інструментом захисту миру й безпеки всього людства. Враховуючи дискредитацію Ліги націй, яка була безславно похована в руїнах другої світової війни, творці нової організації всіляко прагнули відгородити її від попередньої. Мова йшла не про перебудову, вдосконалення Ліги, а про створення принципово нової організації з якісно новим Статутом, принципами функціонування. Вирішено було навіть відмовитися від Женеви як місця перебування штаб-квартири ООН, щоб нова організація нічим не пов'язувалася з дискредитованою Лігою Націй. ООН була створена насамперед як інструмент боротьби за збереження миру і міжнародної безпеки.

Країни-учасниці Ліги Націй

Дата приєднання

Країна

Дата виходу

1919

Австралія




Аргентина

1921; поновлення у 1933

Бельгія




Болівія




Бразилія

14 червня 1926

Британська Індія




Британія




Венесуела

12 липня 1938

Гаїті

квітень 1942

Гватемала

26 травня 1936

Гондурас

10 липня 1936

Греція




Данія

липень 1940

Іспанія

травень 1939

Італія

11 грудня 1937

Канада




Китай




Колумбія




Куба




Ліберія




Нідерланди




Нікарагуа

27 червня 1936

Нова Зеландія




Норвегія




Панама




Парагвай

23 лютого 1935

Іран




Перу

8 квітня 1939

Польша




Португалія




Румунія

липень 1940

Таїланд

1939

Сальвадор

11 серпня 1937

Уругвай




Франція




Чехословаччина

15 березня 1939

Чилі

14 травня 1938

Швейцарія




Швеція




Південно-Африканський Союз







Королівство Югославія

17 квітня 1941; поновлення у 1944

Японська імперія

27 березня 1933

1920

Австрія

13 березня 1938

Болгарія




Коста-Ріка

22 січня 1925

Люксембург

30 серпня 1942

Фінляндія




Албанія

9 квітня 1939

1921

Латвія

5 серпня 1940

Литва

3 серпня 1940

Естонія

6 серпня 1940

1922

Угорщина

14 квітня 1939

1923

Ірландія

10 вересня 1923

Ефіопія

9 травня 1936

1924

Домініканська Республіка




1926

Німеччина

20 жовтня 1933

1931

Мексика




1932

Туреччина




Ірак




1934

СРСР

14 грудня 1939

Афганістан




Еквадор




1937

Єгипет






Список використаних джерел:

  1. http://uk.wikipedia.org/wiki/Ліга_Націй

  2. http://kimo.univ.kiev.ua/MVZP/47.htm

  3. http://eduknigi.com/istor_view.php?id=222

  4. http://znaimo.com.ua/Ліга_Націй

  5. http://djerelo.com/history/26-vsesvitnia-istoria-20-tolittia-zagalnui-kurs/1217-19-stvorennya-ta-dіyalnіst-lіgy-nacіy-y-mіzhvoyennyy-perіod

Схожі:

Міністерство освіти І науки україни iconМіністерство освіти І науки україни пр. Перемоги
Міністерство освіти І науки, молоді та спорту Автономної Республіки Крим, департаменти (управління) освіти І науки обласних, Київської...
Міністерство освіти І науки україни iconМіністерство освіти І науки україни пр. Перемоги
Міністерство освіти І науки, молоді та спорту Автономної Республіки Крим, управління (департаменти) освіти І науки, Київської, Севастопольської...
Міністерство освіти І науки україни iconМіністерство освіти І науки україни пр. Перемоги
Міністерство освіти І науки, молоді та спорту Автономної Республіки Крим, управління освіти І науки обласних, Київської та Севастопольської...
Міністерство освіти І науки україни iconМіністерство освіти І науки україни пр. Перемоги
Міністерство освіти І науки, молоді та спорту Автономної Республіки Крим, управління (департаменти) освіти І науки обласних, Київської...
Міністерство освіти І науки україни iconСтр с. 180 Міністерство освіти І науки україни
З метою вдосконалення функціонування гімназій, ліцеїв, колегіумів Міністерство освіти І науки України роз’яснює застосування окремих...
Міністерство освіти І науки україни iconМіністерство освіти І науки україни
Міністерство освіти І науки України надсилає для практичного використання інструктивно-методичні рекомендації щодо вивчення
Міністерство освіти І науки україни iconМіністерство освіти І науки, молоді та спорту україни
Міністерство освіти І науки, молоді та спорту Автономної Республіки Крим, управління освіти І науки обласних, Київської та Севастопольської...
Міністерство освіти І науки україни iconМіністерство освіти І науки україни
Міністерство освіти І науки України вносить наступні зміни І доповнення до Методичних рекомендацій із питань порядку формування штатів...
Міністерство освіти І науки україни iconМіністерство освіти І науки україни лист
Міністерство освіти І науки України надсилає для практичного використання методичний лист “Організація та зміст навчально-виховного...
Міністерство освіти І науки україни iconМіністерство освіти І науки України Національна академія наук України...
Відповідно до Положення про Міністерство освіти І науки України, затвердженого Указом Президента України від 07. 06. 2000 №773, постанови...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Школьные материалы


База даних захищена авторським правом © 2014
звернутися до адміністрації
uchni.com.ua
Головна сторінка