Питання реформи оплати праці в Україні в контексті реалізації Плану дій щодо євроінтеграції




Скачати 250.01 Kb.
НазваПитання реформи оплати праці в Україні в контексті реалізації Плану дій щодо євроінтеграції
Дата конвертації03.03.2013
Розмір250.01 Kb.
ТипДокументы
uchni.com.ua > Економіка > Документы

Питання реформи оплати праці в Україні в контексті реалізації Плану дій щодо євроінтеграції


Г.Осовий

перший заступник Голови

Федерації профспілок України
Заробітна плата, доходи громадян є концентрованим вираженням ефек­тивності економіки і соціальної полі­тики держави та спроможності профспілок і суспільства в цілому захища­ти одне з основоположних прав людини - право на гідне життя та вільний розвиток.

У цьому контексті розглянемо, що відбувалося у сфері оплати праці в Україні за роки незалежності, та окреслимо можливу перспективу на майбутнє.

Перший етап реформування оплати праці роз­почався в 1991 р., коли з прийняттям Закону "Про підприємства в Україні" суб'єкти господарювання набули право самостійно встановлювати фонд оплати праці, форми, системи й розміри заробітної плати. Тоді ж законом було встановлено досить високий соціальний стандарт для визначення га­рантії мінімальної заробітної плати - мінімальний споживчий бюджет. У 1992 р. було прийнято Дек­рет Кабінету Міністрів України "Про оплату пра­ці", а в 1995 р.- однойменний Закон України, роз­роблений за участю профспілок, який ґрунтується на визнанні міжнародних трудових норм. У сукуп­ності з законом "Про колективні договори і угоди" (1993 р.) створено механізм державно-договірного регулювання заробітної плати, притаманний бага­тьом країнам з ринковою економікою.

Однак, незважаючи на достатньо прогресивну законодавчо-правову базу, реформи заробітної плати згідно із задекларованими цілями не відбу­лося. У грудні 1992 р. Декретом Кабінету Мініст­рів України було зупинено дію Закону "Про міні­мальний споживчий бюджет". Потім два роки дер­жавою не встановлювався будь-який державний стандарт гарантії оплати праці, і лише під тиском профспілок у жовтні 1994 р. було прийнято Закон України "Про межу малозабезпеченості", як соці­альний стандарт для визначення розміру заробіт­ної плати на період кризового стану економіки. Зазначимо, що співвідношення натуральної та вартісної величини межі малозабезпеченості і мі­німального споживчого бюджету становило приб­лизно 1/2 та те, що визначалася вона винятково для осіб непрацездатного віку. Однак навіть за та­кого заниженого соціального стандарту парламент жодного року не встановив мінімальну заробітну плату на рівні межі малозабезпеченості чи вище (табл. 1).

Таблиця 1
^

Розміри та співвідношення мінімальної заробітної плати і державного соціального стандарту оплати праці





^ Соціальна гарантія оплати праці

Державний стандарт оплати праці

Мінімальний споживчий бюджет (МСБ)

Межа малозабезпеченості (ММЗ)

^ Прожитковий мінімум (ПМ)

1991

1992

1995

1996

1997

1998

1999

2000

2001

2002

2003

2004

2005

1

Мінімальна заробітна плата, грн.

185 крб

-

60 тис. крб

15

15

45

74

90

118

118

140

165

185

205

205

237

262

332

2

Мінімальний споживчий бюджет, крб.

Межа малозабезпеченості, грн.

Прожитковий мінімум, грн.

265

-

-

-


4800 тис. крб


68,1


70,9


73,7


90,7

118,3


-


287,6


-


331,05


-


365,0


-


365,0


-


386,7


-


453,0

3

Співвідношення мінімальної зарплати і державного соціального стандарту

0,72

-

0,01

0,22

0,21

0,61

0,62

0,41

0,36

0,45

0,56

0,61

0,57

0,73

4

Межа бідності, грн.

Показник уведено з 1999 р.

126,0

156,0

175,0

192,0

220,0

262

287*

* - прогнозне значення межі бідності в 2005 р.

Як результат такої хибної соціальної політики, у 1991 - 1999 рр. рівень реальної заробітної плати знизився у 3,8 раза, тимчасом як ВВП - у 2,3 раза, продуктивності праці - в 1,3 раза, що свідчило про неадекватність втрат економіки і людини праці та посилення її експлуатації. У 2000 р. заробітна пла­та за своєю купівельною спроможністю становила лише одну третину рівня 1990 р., а в сукупних до­ходах населення знизилася за цей період з 70,7 до 47,6%. Тобто вона фактично втратила свої основні функції - відтворювальну і стимулюючу.

Починаючи з 1995 р. з'явився ще один фактор со­ціальної напруги - затримка виплати заробітної плати працівникам. У серпні 1999 р. загальна забор­гованість у країні досягла свого пікового значення - 7,2 млрд. грн. та охопила понад 75% сукупної робочої сили. Частка заборгованості з заробітної плати у ВВП країни перевищила 5% (табл. 2).
^ Частка заборгованості з заробітної плати у ВВП,%

Показник

1997 р.

1998 р.

1999 р.

2000 р.

2001 р.

2002 р.

2003 р.

2004 р.

ВВП, млрд. грн

93,3

102,5

130,4

170,0

204,2

225,8

267,3

345,9

Заборгованість із з/п на кінець відповідного року, у % ВВП

5,14

5,53

4,91

2,9

1,3

1,13

0,83

0,32


Причини такого масштабного знецінення робо­чої сили тоді пояснювалися глибокою економіч­ною кризою та гіперінфляцією1 в період 1991 -1997 рр. Цей перший період реформування оплати праці можемо характеризувати як період невиправ­даних сподівань, ілюзій та глибоких розчарувань.

Другий етап реформування оплати праці ми пов'язуємо зі стабілізацією економіки наприкінці 90-х рр. минулого століття та її виходом на траєк­торію стійкого економічного зростання з 2000 р. Знову постало питання про продовження рефор­мування оплати праці в країні в нових умовах. За участю науковців, фахівців, профспілок і робото­давців у 2000 р. було розроблено і схвалено Указом Президента України Концепцію дальшого рефор­мування оплати праці в Україні. Ішлося насампе­ред про здійснення переходу від визначення заро­бітної плати як частки доходу підприємства до за­робітної плати як ціни робочої сили, що формуєть­ся на ринку прілі та є зовнішнім фактором для підприємства; відновлення частки оплати праці у ВВП до 55% - рівня 1990 р.; поетапного наближен­ня державної гарантії мінімальної заробітної пла­ти до рівня прожиткового мінімуму як нового со­ціального стандарту, уведеного у 2000 р. на заміну межі малозабезпеченості, що застосовувалася з 1995 р., і загалом істотного підвищення рівня тру­дових доходів.

Не вдаючись у докладний аналіз зробленого, зазначимо лише, що більшість із задекларованих у Концепції положень досі не реалізовано, а соціаль­не становище найманих працівників мало в чому змінилося - майже кожний п'ятий з них є бідним, а частка населення із середньодушовими дохода­ми, нижчими від прожиткового мінімуму, переви­щує 70%. Водночас продовжує спостерігатися стійка прогресуюча поляризація доходів населен­ня. Поряд з ганебною масовою бідністю кількість мільйонерів та розміри їхніх капіталів щороку подвоюються, у 2004 р. в Україні вперше з'явилися мільярдери. За даними американського фінансо­вого журналу Forbes, на початку 2005 р. їх було троє: Р. Ахметов, В.Пінчук, С. Тарута.

Як було зазначено у виступі заступника дирек­тора НДІ праці і зайнятості населення Міністер­ства праці і соціальної політики М. С. Шаповала на засіданні Круглого столу на тему "Реформа заро­бітної плати в Україні - стрибок через соціальну прірву?", що відбувся в м. Києві 27 січня 2005 р. за підтримки Фонду Євразія та Українського Цент­ру економічних і політичних досліджень імені О.Разумкова, причини такого становища не еко­номічні, а політичні.

Ми поділяємо думку, що фактичне заниження ціни праці на цьому етапі реформ не мало об'єктив­ного економічного підґрунтя, а є наслідком слабкої соціальної політики, відсутності системних заходів щодо формування соціально орієнтованої ринкової економіки та розбудови соціальної держави, до чо­го зобов'язує Конституція України з 1996 р.

Розподільчі процеси валової доданої вартості на "працю" і "капітал", поглиблення майнового роз­шарування і поляризації доходів населення свід­чать скоріше про те, що в Україні мало місце ста­новлення моделі олігархічного капіталізму, де пер­вісне накопичення капіталу відбувається переваж­но за рахунок корумпованого привласнення дер­жавної власності, поширення тіньової економіки та примусового відчуження частки необхідного продукту в найманих працівників. На це вказує, зокрема, наявна впродовж останніх 10 років заборгованість із заробітної плати та майже незмінні масштаби бідності в країні (табл. 3). Навіть в умовах стійкого економічного зростання в період 2000 - 2004 рр. встановлений державою рівень мі­німальної заробітної плати жодного разу не пере­вищив межі бідності та дорівнював лише 0,4 - 0,6 прожиткового мінімуму.

Табл. 3


^ Динаміка показників бідності

Рік

Межа бідності, грн

Рівень бідності, %

Глибина бідності, %

1999

126

27,8

23,3

2000

156

26,4

23,8

2001

175

27,2

25,0

2002

192

27,2

23,9

2003

220

26,6

22,9

2004

(6 міс)

259

28,1

25,5


Зрощення влади з бізнесом значно послабило позиції третьої сторони соціального діалогу - профспілок як захисників трудящих. Такі їх за­конодавчі ініціативи, як визначення заробітної плати першочерговим платежем для роботодав­ця, у тому числі в разі банкрутства підприємства; посилення економічної відповідальності бізнесу за затримку виплати заробітної плати; встанов­лення гарантії мінімальної заробітної плати на рівні прожиткового мінімуму не знайшли під­тримки у влади. А від установлення єдиної 13%-ї ставки оподаткування доходів виграли в основ­ному високодохідні категорії громадян. Водно­час втрати бюджету від зниження ставки цього податку становили у 2004 р. 1 - 1,5% ВВП, надходження скоротились у 16 регіонах країни, що теж негативно вплинуло на реалізацію соціальних програм.

Порівняння фактичних значень показників, що застосовуються для вимірювання соціальної без­пеки у світовій практиці та в Україні, вказують на те, що соціальна захищеність людини в нашій кра­їні в цей період перебувала на критично низькому рівні (табл. 4).

Отже, другий етап реформування заробітної плати ми визначаємо як період втрачених мож­ливостей поліпшити соціальне становище пра­цівників.

Про реальну ситуацію в цій сфері свідчать та­кож дані соціологічного опитування громадян, проведеного Центром О. Разумкова на початку 2005 р. (табл. 5).

Табл. 4


^ Показники соціальної захищеності населення

Показник

Гранично-критичне значення у світовій практиці

^ Величина показника в Україні

Можливості соціально-політичні та економічні наслідки

Співвідношення доходів 10%найбагатших і 10% найбідніших громадян

10:1

13:1

Антагонізація соціальної структури.

Суспільна дестабілізація

Співвідношення максимального і мінімального розмірів пенсій у солідарній системі громадян пенсійного забезпечення

5:1

31:1

Соціальна нерівність Посилення протестних дій громадян

Частка населення, яке живе за межею бідності

10 %

26,7 %

Люмпенізація населення

Ставка оплати праці за одну робочу годину

3 амер. дол.

20 амер.

центів

Декваліфікація і пауперизація робочої сили


Третій етап. Зміна влади наприкінці 2004 р., що пов'язана з виборами Президента України, та за­декларовані нею цілі суспільно-політичного, економічного та соціального розвитку створюють пе­редумови для відновлення переговорного процесу профспілок з Урядом і об'єднаннями роботодавців щодо проведення ефективної реформи заробітної плати на нових засадах, а саме визнання гідної праці та її справедливої оплати, на чому постійно акцентує увагу Міжнародна організація праці.

Прагнення України до євроінтеграції зобов'язує до запровадження європейських соціальних цін­ностей у країні, у тому числі щодо оцінювання праці. Зокрема, Європейська соціальна хартія, стаття 4 «Право на справедливу винагороду за працю», визначає право працівників на таку вина­городу, яка забезпечує їм та їхнім сім'ям достатній життєвий рівень. За визначенням експертів Євро-союзу, мінімальна зарплата має становити 2 - 2,5 прожиткового мінімуму, і при цьому вона в біль­шості країн світу дорівнює 35 - 40% середньої. Фактично, за даними Світового банку, відношення мінімальної заробітної плати до прожиткового мі­німуму у Великобританії становить 6,4:1, Франції - 4,7:1, Латвії, Естонії, Польщі - 1,5:1, Україні (станом на 01.01.2005) - 0,57:1).

Отже, гідна середня заробітна плата за європей­ськими стандартами має становити не менше 5-6 прожиткових мінімумів (5 - 6:1). В Україні на 01.02.2005 це співвідношення дорівнювало 1,5:1.

З огляду на зазначене в Україні потрібна нова ідеологія реформування оплати праці. В її основу має бути покладено перехід від визначення ціни праці як вартості засобів на особисте споживання працівника до визначення реальної ціни робочої сили як вартості засобів, необхідних для розшире­ного (повного) відтворення працюючої людини і членів її сім'ї.

Концептуальний варіант такої реформи має пе­редбачати здійснення низки послідовних, тісно пов'язаних з іншими складовими реформування економіки заходів і. зокрема, інвестиційної, подат­кової, фінансово-кредитної та бюджетної політики, а також змін у системі соціального страхування, со­ціального забезпечення та соціальних допомог.

Насамперед потрібно на законодавчому рівні встановити право кожної працюючої людини на справедливу і задовільну винагороду за працю, яка б забезпечувала гідне існування для неї та її сім'ї. Це право проголошено у Загальній декла­рації прав людини (пункт 3 ст. 23), Міжнарод­ному пакті про економічні, соціальні і культурні права (ст. 7), Європейській соціальній хартії (ст. 4), проте законодавство України орієнтова­но на забезпечення права на винагороду за пра­цю тільки самого працівника та не враховує сі­мейну складову.

Табл. 5


^ Заробітна плата в системі життєвих пріоритетів громадян України



Запитання

Значення

^ Оцінка респондентів



У чому полягають причини безробіття?

Низький рівень заробітної плати

76,9 %



Якою на сьогоднішній день має бути мінімальна заробітна плата?

від 350 грн

у діапазоні 500 - 799 грн

середнє значення -714 грн


100 %

52,6 %



Що особисто для Вас важливо в роботі?

хороша оплата праці

82,1%



Скільки грошей (у розрахунку на одну особу щомісяця) необхідно сім’ї, щоб жити нормально?

від 400 грн

у діапазоні 1000 - 2000 грн

середнє значення - 1718 грн


100 %

57,5 %



Наскільки Ви задоволені своєю заробітною платою?

задоволений

не задоволений

12, 2%

57, 8%



Працівникам яких галузей необхідно в першу чергу підвищити заробітну плату?

охорони здоров'я

освіти

сільського господарства

науки

вугільної промисловості

63,6 %

63,6 %

47,0 %

21,7 %

10,4 %



Що Ви будете робити в першу чергу, якщо Ваша зарплата не зможе задовольняти потреби сім'ї?

шукати додаткову роботу

шукати іншу роботу

знижувати потреби

вимагати від керівництва підвищення зарплати

31,4 %

21,5 %

16,4 %
8,6 %



Коли була вища купівельна спроможність заробітної плати? (серед тих, хто працював за СРСР і працює зараз)

зарплати за радянських часів

зарплати, яку отримую зараз

72,4 %
12,1 %



Які почуття у Вас виникають, коли Ви отримуєте заробітну плату?

почуття задоволення

сором, приниження

жодних почуттів не виникає

19,7%

16,0%

27,1%



Чи відкладаєте Ви із заробітної плати певні суми на «чорний день»

відкладаю

ні, не відкладаю

28,9%

68,4%



Якщо Ви втратите роботу, на який час Вам вистачить Ваших заощаджень?

на рік або більше

менш як на півроку

на 1 місяць

не маю заощаджень

1,9%

11,7%

22,5%

50,3%



Чи багато людей в Україні отримують тіньову зарплату «в конвертах»

багато хто

55,0 %


Так, у Конституції України (ст. 43) право кож­ного на заробітну плату визначено не нижче рів­ня, встановленого законом. У такий спосіб дер­жава з року в рік законодавчо встановлює гаран­тію мінімального рівня оплати праці при затвер­дженні Державного бюджету, проте ще жодного разу він не досягав навіть державного соціально­го стандарту, яким у різні часи були мінімальний споживчий бюджет (1991 - 1992 рр.), межа малозабезпеченості (1995 - 1999 рр.) та прожитко­вий мінімум (з 2000 р. по теперішній час)3. Зауважимо, що відповідно до Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» № 2017-Ш від 5.10.2000 це мають робити, починаючи з дати прийняття цього Закону.

Першим практичним кроком на шляху реформування оплати праці повинно стати встановлен­ня Верховною Радою України у 2005 р. мінімальної заробітної плати на рівні законодавчо визначе­ного державного стандарту - прожиткового міні­муму для працездатної особи в розмірі 453 грн. на місяць. Саме один з Указів Президента України В. А. Ющенка, які визначали програму першочергових дій "Десять кроків назустріч людям" це передбачає, і тому Уряд матиме політичну й суспіль­ну підтримку.

До такої дії об'єктивно підштовхує й нинішня ситуація, коли мінімальна пенсія вже законодавчо встановлена і виплачується пенсіонерам на рівні прожиткового мінімуму, тимчасом як для працюю­чої людини державна соціальна гарантія оплати праці є майже вдвічі меншою.

Рішення Уряду щодо підвищення розміру міні­мальної заробітної плати з 1 березня 2005 р. до 332 грн., тобто до рівня мінімального пенсійного забезпечення громадян, може розглядатися лише як етапність роботи, яку необхідно завершити про­тягом цього року.

У цей самий період потрібно ратифікувати Ук­раїною Конвенцію МОП № 131 «Про встановлен­ня мінімальної заробітної плати з урахуванням країн, що розвиваються».

Другим важливим заходом щодо наближення стандартів оплати праці в Україні до європейських має стати визначення прожиткового мінімуму на новій методологічній основі.

Новизна полягає в тому, що, по-перше, міні­мальна заробітна плата як державна соціальна га­рантія оплати праці має враховувати необхідність утримання непрацездатних членів сім'ї (для прос­тоти розрахунків в міжнародній практиці береть­ся коефіцієнт її збільшення 1,25 - 1,30) і, по-дру­ге, "споживчий кошик" для визначення вартісної величини прожиткового мінімуму має бути до­повнено витратами на сплату прибуткового по­датку з доходу, на купівлю або оренду житла, на платні послуги охорони здоров'я, освіти, утриман­ня дітей у дошкільних закладах тощо. Цих складо­вих у структурі нинішнього "споживчого кошика" немає. Водночас Конституція України (ст. 48), Європейська соціальна хартія, визначаючи право кожного на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім'ї, встановлюють, що він охоплює, окрім достатнього харчування, житло, одяг, медичну до­помогу, освіту.

Якщо в радянській системі значна частина за­значених послуг забезпечувалася державою безоп­латно, у тому числі через розгалужену систему со­ціальної сфери на підприємствах і так звані сус­пільні фонди споживання (через цю систему пра­цівники отримували додатково до заробітної пла­ти соціальні трансфери в обсязі 3 - 3,5 місячної зарплати на рік), то в нинішній ринковій системі майже за все треба платити. На це вказує, зокрема, обсяг соціальних трансфертів, наданих працівни­кам через систему колективних договорів у 2004 р., який становив лише одну третину місячного заро­бітку середньостатистичного працівника, або в де­сять разів менше, ніж до 1990 р.

Крім цього, для забезпечення повного відтво­рення робочої сили потрібно переглянути в бік збільшення споживання продуктів харчування. Згідно з нормами Всесвітньої організації охорони здоров'я, працюючій людині необхідно споживати не менше 2800 кілокалорій на добу. А в Україні споживчий кошик розрахований на 2564 кілокало­рій, тобто при зарплаті на рівні прожиткового мі­німуму людина помітно недобирає до мінімальної фізіологічної норми й поступово втрачає продук­тивну силу.

Удосконалення методологічної бази розрахунку прожиткового мінімуму відповідатиме міжнарод­ним стандартам, зокрема визначеним Конвенцією МОП № 117 "Про основні норми та цілі соціальної політики", Конвенції МОП № 102 "Про мінімальні норми соціального забезпечення" та Європейській соціальній хартії. За цих умов "споживчий кошик" «поважчає», за нашими оцінками, в 1,8 раза. Тобто в діючих цінах його вартісна величина становила б нині приблизно 800 грн. До речі, дуже близьку до названої суми (714 грн), як мінімально необхідної для забезпечення життєдіяльності працюючої людини, вказали й експерти за результатами соціоло­гічного опитування (табл. 5).

Іншим системним кроком дії влади та всіх суб'єктів соціально-трудових відносин має бути встановлення нормативу витрат на робочу силу за нормами, характерними для країн з ринковою еко­номікою: у собівартості продукції (операційних витратах на виробництво) частка оплати праці по­винна становити 25 - 30% та у структурі ВВП 60 -65%. Для цього мають бути задіяні державні важе­лі регулюючого та стимулюючого характеру, а та­кож договірний механізм оплати праці під час ук­ладення колективних договорів і угод. Без таких структурних змін досягти кардинального підви­щення рівня заробітної плати та відновлення її ос­новних функцій неможливо.

У контексті проблеми, що нами розглядається, доцільно також зробити порівняльний аналіз ста­ну наближення України до стандартів ЄС і, зокре­ма, у соціальній сфері. У літературі вони визначе­ні як копенгагенські критерії, що охоплюють три групи показників: грошово-фінансової політики; розвитку реального сектору; соціальної сфери.

Якщо за першими двома групами показників є значний прогрес у напрямі руху до євростандартів - ступінь наближення становить 50-65%, то в соціальній сфері спостерігається найбільше від­ставання (табл. 6).

Табл. 6


^ Критерії ЄС та наближення до них України в соціальній сфері




Розмір ВВП на душу населення за паритетом купівельної спроможності, тис.дол. США

Середня заробітна плата, євро

^ Рівень бідності, %

Критерії ЄС

11,0

1800-2000

10-15

Показники України (2004 р.)

5,5

85

28,1

Ступінь відповідності

0,5

0,04

2,8-1,9


Тож Україна відхиляється від критеріїв ЄС:

а) за рівнем заробітної плати - у 25 разів менше (за рівнем оплати за одну робочу годину Україна посіла у 2004 р. передостаннє місце серед 46 країн Європи де проводилося таке дослідження);

б) рівнем бідності — в 1,9—2,8 раза більше;

в) часткою доходу, що спрямовується на придбання продуктів харчування, - у 4,6 раза більше (близько 60% сукупного доходу);

г) різницею в доходах найбагатших і найбідніших верств населення - в 1,5-3,1 раза більше (ко­ефіцієнт Джині).

З огляду на європейський досвід та фактич­ний стан в Україні потребує істотного вдоскона­лення й механізм захисту прав працівників на своєчасну й повну винагороду за працю. Міжна­родні норми передбачають, що цей захист здій­снюється, по-перше, правом на першочерговість виплати заробітної плати перед іншими обов'яз­ковими платежами підприємства (податки, від­рахування до фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування), по-друге, створенням фондів гарантування виплати заро­бітної плати (гарантійних установ), по-третє, індексацією заробітної плати у зв'язку зі зрос­танням цін на товари і послуги, по-четверте, компенсацією працівникам за затримку виплати заробітної плати.

Під час розроблення Закону України "Про оплату праці" у 1995 р. на вимогу профспілок ці міжнародні норми було в основному враховано парламентом (ст. 15, 33 і 34), однак запрова­дження відповідних механізмів або стримувало­ся, або ж вони не повною мірою відповідали ви­могам соціального захисту найманих працівни­ків. Тому до цих питань Верховна Рада поверта­лася неодноразово.

Так, з ініціативи Федерації профспілок України питання визначення заробітної плати першочерго­вим платежем кілька разів розглядалося парла­ментом й в окремі роки приймалися відповідні зміни до Закону "Про оплату праці", однак кожно­го разу Уряд блокував введення їх у дію шляхом подання Президенту України пропозиції застосу­вати "вето" на ці законодавчі зміни. Лише 21 жов­тня 2004 р., нарешті, такий закон було прийнято й підписано (№ 2103-ІУ). Однак механізму його ре­алізації Урядом ще не розроблено.

Значних зусиль було докладено профспілками й до запровадження механізму індексації заробітної плати як способу захисту від її знецінення внаслідок інфляції. Нині індексація застосовується лише до частини доходу, який не перевищує величини про­житкового мінімуму й порівняно недавно, з 2003 р., знижено поріг індексації з 5 до 1%, чим посилено за­хист майнових прав працівників. Однак проблем­ним залишається питання розрахунку індексу споживчих цін, він повинен здійснюватися не в цілому за товарними позиціями, до яких належить купівля автомобілів, золота та інших предметів розкоші, а тільки за набором товарів і послуг, включених до прожиткового мінімуму. Унаслідок існуючої нині невідповідності реальні виплати з індексації грошо­вих доходів за 2004 р., за розрахунками фахівців ФПУ, було занижено більш як на чверть.

Зовсім незадовільним, вважаємо, є діючий меха­нізм компенсації працівникам за затримку випла­ти заробітної плати, коли сума заборгованої заро­бітної плати збільшується на індекс інфляції за пе­ріод, в якому вона не була виплачена. Наприклад, працівникові в грудні 2004 р. не виплатили заро­бітну плату 500 гри. Компенсація становитиме: 500 грн х 1,7% - 8,5 грн. Можна уявити, яких мо­ральних страждань напередодні Нового року за­знає людина, її сім'я, яка залишилася без засобів існування, та якою мізерною є компенсація.

Зрозуміло, що існуючий підхід до компенсації втрат за затримки виплати трудових доходів пору­шує конституційне право громадян на належний захист їхньої власності.

Федерація профспілок двічі у 2003-2004 рр. ініціювала розгляд у Верховній Раді України від­повідних змін до законодавства, подаючи через на­родних депутатів власні законопроекти. Проте, на жаль, під час їх розгляду вони не набрали необхід­ної кількості голосів.

В їхню основу було покладено принцип жорст­кої економічної відповідальності роботодавця, який примусово відчужує у працівника зароблене і має при цьому певну вигоду. Адже поповнення обігових коштів підприємства через взяття креди­ту в комерційних банках обходяться роботодавцям у 10-15 разів дорожче, ніж сплата компенсації працівнику за затримку зарплати. Це одна з при­чин того, що організаційно-правові заходи бороть­би із заборгованістю із заробітної плати не дають належного результату.

Тому профспілковим законопроектом було пе­редбачено значно посилити економічну відпові­дальність підприємців за невиплату заробітної плати працівникам за прогресивною шкалою: за­тримка до одного місяця – 10 % суми заборгованості, від ЗО до 90 календарних днів - 50%, понад 91 день – 100 % суми нарахованого, але не виплачено­го доходу. Подібні механізми застосовують у Данії, Італії, Нідерландах, Франції, Німеччині.

Непідтримка цього законопроекту народними депутатами засвідчила, що інтереси бізнесу взяли гору над правами працівників. Дещо виправити становище може ратифікація Україною Конвенції МОП № 173 "Про захист вимог працівників у ви­падку неплатоспроможності роботодавця". Май­же дворічна дискусія профспілок з роботодавця­ми з цього питання завершилася рекомендацією Національної ради соціального партнерства Президенту України подати Конвенцію до Верховної Ради України на ратифікацію, але досі цього ще не зроблено. У разі ратифікації зазначеної Конвенції МОП виплата заробітної плати за непла­тоспроможності підприємства або його банкрут­ства має стати в Україні привілейованим (першочерговим) платежем. Крім цього, для стабільного захисту майнових прав працівників необхідно бу­де створити спеціальний гарантійний фонд, подібний до того, який діє в банківській системі для захисту фізичних осіб - вкладників. Однак Уряд та об'єднання роботодавців України погодилися лише на часткову ратифікацію Конвенції № 173, а саме на визначення заробітної плати першочерго­вим платежем, з віднесенням питання щодо ство­рення гарантійних фондів на невизначений тер­мін. Зауважимо, що Директиви ЄС містять вимо­гу щодо створення таких гарантійних установ в усіх країнах - членах ЄС і неухильно ними виконуються. Зокрема, їх запровадили країни Цен­тральної Європи і Прибалтики, які з 2004 р. ста­ли членами Євросоюзу.

Наслідком реформи оплати праці стане дотри­мання конституційного права громадян на гідне життя, забезпечення розширеного відтворення якості робочої сили, подолання бідності серед пра­цівників, посилення мотивації й відповідно про­дуктивності праці, підвищення платоспроможного попиту як чинника, що сприятиме розвитку віт­чизняного виробництва.

Дослідження, які проводилися в цій сфері в кра­їнах Центральної та Східної Європи - кандидатах в члени ЄС, показали, що економічне зростання в них розпочалося, коли рівень середньомісячної за­робітної плати перевищив поріг 300 дол. США, а розвиток демократії відбувався, коли середньодушовий дохід у країні становив понад 1500 дол. США, а сама демократія встановлюється за доходу 6-7 тис. дол. США на рік.

Вирішення цих та інших питань у сфері оплати праці в Україні залежить від низки факторів: полі­тичних, економічних, організаційних, а також ефективності соціального діалогу та соціальної відповідальності Уряду, роботодавців і профспілок за розвиток та належне функціонування одного з найважливіших та найпродуктивніших ресурсів держави - робочої сили.

До цього зобов'язують і міжнародні угоди Укра­їни. Зокрема, у Декларації Всесвітньої зустрічі глав держав в інтересах соціального розвитку (Копенгаген, 1995 р.), яку підписала й наша країна, зазначено, що "соціальний розвиток є вищим пріо­ритетом, як у даний час, так і в ХХІст." Він визна­чатиметься пріоритетністю орієнтації економік усіх країн на інтереси людини, більш ефективне задоволення її потреб, на вирішення питань спра­ведливості. Глави держав та урядів "взяли на себе зобов'язання активізувати соціальний розвиток у всьому світі"4.

Питання реформи заробітної плати та її подаль­шого зростання мають віднайти своє чільне місце в стратегії розбудови України як соціальної держа­ви, робота над якою розпочалась у 2004 році і, безумовно, має бути продовжена Урядом Ю. В. Тимошенко разом із соціальними партнерами.
Г.Осовий. Питання реформи оплати праці в Україні в контексті реалізації Плану дій щодо євро інтеграції // Україна: аспекти праці. – 2005. – № 3. – С.3-11.

Схожі:

Питання реформи оплати праці в Україні в контексті реалізації Плану дій щодо євроінтеграції iconЩодо оплати праці науково-педагогічних працівників за сумісництвом
У департаменті з питань державного регулювання та умов праці розглянуто в межах компетенції запит щодо оплати праці при роботі за...
Питання реформи оплати праці в Україні в контексті реалізації Плану дій щодо євроінтеграції iconЛекція Планування персоналу та оплати праці
Метою розроблення плану персоналу та оплати праці є визначення економічно обґрунтованої потреби підприємства в персоналі й забезпечення...
Питання реформи оплати праці в Україні в контексті реалізації Плану дій щодо євроінтеграції iconПро затвердження кваліфікаційних характеристик професій (посад) педагогічних...
На виконання пункту 2 Плану заходів щодо реалізації Концепції удосконалення оплати праці працівників бюджетної сфери, затвердженого...
Питання реформи оплати праці в Україні в контексті реалізації Плану дій щодо євроінтеграції iconПро затвердження кваліфікаційних характеристик професій (посад) педагогічних...
На виконання пункту 2 Плану заходів щодо реалізації Концепції удосконалення оплати праці працівників бюджетної сфери, затвердженого...
Питання реформи оплати праці в Україні в контексті реалізації Плану дій щодо євроінтеграції iconКваліфікований підбір кадрів як важливий елемент модернізації державної служби
В контексті реалізації адміністративної реформи, розпочатої у 2010 році Президентом України, пріоритетного значення набувають питання...
Питання реформи оплати праці в Україні в контексті реалізації Плану дій щодо євроінтеграції iconПередумови та етапи здійснення адміністративно-територіальної реформи в Україні
України. План дій реформи повинен бути чітким І виразним І не мати жодних прогалин, що могли б погіршити устрій України. Тому проведення...
Питання реформи оплати праці в Україні в контексті реалізації Плану дій щодо євроінтеграції iconРеформування економіки в контексті активізації їх інституціональної складової
Саме у цьому контексті в нашому дослідженні розглядаються та оцінюються економічні реформи загалом, та трансформаційні зміни у суспільному...
Питання реформи оплати праці в Україні в контексті реалізації Плану дій щодо євроінтеграції iconПро затвердження плану заходів з виконання у 2013 році Загальнодержавної...
В україни «Про місцеві державні адміністрації», розпорядження Кабінету Міністрів України від 13 березня 2013 року №163-р «Про затвердження...
Питання реформи оплати праці в Україні в контексті реалізації Плану дій щодо євроінтеграції iconНака з
На виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 29 жовтня 2003 р. №648-р “Про затвердження плану заходів щодо реалізації...
Питання реформи оплати праці в Україні в контексті реалізації Плану дій щодо євроінтеграції iconЗагальнодержавної програми «Національний план дій щодо реалізації...
Затвердити план заходів щодо виконання у 2011-2016 роках Загальнодержавної програми «Національний план дій щодо реалізації Конвенції...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Школьные материалы


База даних захищена авторським правом © 2014
звернутися до адміністрації
uchni.com.ua
Головна сторінка