Програма курсу Філософія (поглиблений курс) для слухачів магістерських програм «Інтелектуальні системи прийняття рішень»




Скачати 191.72 Kb.
НазваПрограма курсу Філософія (поглиблений курс) для слухачів магістерських програм «Інтелектуальні системи прийняття рішень»
Дата конвертації01.03.2013
Розмір191.72 Kb.
ТипДокументы
uchni.com.ua > Філософія > Документы
Національний університет «Києво-Могилянська Академія»

Кафедра філософії та релігієзнавства

Програма курсу

Філософія

(поглиблений курс)

для слухачів магістерських програм




«Інтелектуальні системи прийняття рішень»

та

«Інформаційні управляючі системи та технології»




Викладач – кандидат філософських наук, Лютий Тарас Володимирович



Метою курсу є ознайомлення студентів з актуальними питаннями філософії науки та головним етапам її становлення. Аналізуються засадничі світоглядні й методологічні проблеми сучасного стану науки. Особлива увага приділяється проблемам кризи сучасної техногенної цивілізації та глобальним тенденціям зміни наукової картини світу, типів наукової й технічної раціональності, системам цінностей, на які орієнтуються вчені.

^ Спосіб викладання. Курс викладається в І триместрі продовж 13 навчальних тижнів і складається з лекцій (26 год.) та практичних занять (12 год.). Перший тиждень – лекційний. У лекціях провадиться виклад основної тематики курсу. Практичні заняття спрямовані на творче опанування ідеями провідних мислителів шляхом критичного розгляду прочитаних текстів.

^ Система контролю. Протягом триместру студент мусить відпрацювати практичні заняття (максимальна оцінка за заняття – 8 балів) і підготувати письмову роботу. Обсяг роботи – 0,5 др. арк. (20 тис. знаків). Максимальна оцінка за письмову роботу – 20 балів. По закінченні курсу студент складає іспит (максимальна оцінка – 40 балів).


Тема 1

^ ОСНОВИ ФІЛОСОФІЇ НАУКИ

(Лекції – 4 години)
Основні поняття, зміст і функції науки. Наука як породження нового знання, сфера діяльності, соціальний інститут і сфера культури. Традиціоналістський і техногенний типи цивілізаційного розвитку. Функції науки в житті сучасного суспільства (наука як світогляд, продуктивна, соціальна та культурна сила). Теперішній стан і майбутнє науки. Наука та інші форми людського досвіду. Сцієнтизм і антисцієнтизм. Проблема класифікації наук. Діахронне та синхронне різноманіття науки. Логіко-математичний, науково-природничий, інженерно-технічний і соціально-гуманітарний типи наукової раціональності. Філософія та наука: основні моделі взаємостосунків (субординація, анти-інтеракціонізм, координація). Філософія як єдність наукового й позанаукового пізнання. Проблема інтерналізму й екстерналізму в розумінні механізмів наукового пізнання. Логіко-методологічний, соціально-політичний, історико-культурний морально-психологічний підходи в дослідженні науки. Сучасна філософія науки як вивчення логіко-методологічної специфіки наукового пізнання в його соціально-політичному, історико-культурному та морально-психологічному контекстах.

Практичне заняття 1

Філософія, наука, суспільство

(2 години)

  1. Історичні типи образів науковості: від переднауки до постнекласики.

  2. Філософія та наука: моделі співіснування.

  3. Наука та її місце в сучасному світі.


Література:
Обов’язкова:


  1. Вітгенштайн Л. Tractatus Logico-Philosophicus // Вітгенштайн Л. Tractatus Logico-Philosophicus. Філософські дослідження. – К., 1995. – С. 5-86 (http://www.philosophy.ru/library/witt/01/01.html).

  2. Гегель Г.В.Ф. Кто мыслит абстрактно? // Гегель, Работы разных лет. В двух томах. Т. 1. – М., 1972. – С.388-394 (http://www.philosophy.ru/library/hegel/abstr.html)

  3. Гейзенберг В. Физика и философия // Гейзенберг В. Физика и философия. Часть и целое. – М., 1990. – С. 5-132 (http://www.philosophy.ru/library/geiz/0.html).

  4. Добронравова И.С. Синергетика: становление нелинейного мышления. – К., 1990 (http://www.philsci.univ.kiev.ua/biblio/dobr.html) (Вступ і Глава 1).

  5. Мамардашвили М.К. Наука и культура (http://www.philosophy.ru/library/mmk/science.html)

  6. Пригожин И. Философия нестабильности // Вопросы философии. – №6, 1991. – С. 46-57 (http://www.philosophy.ru/library/vopros/51.html).

  7. Рассел Б. Наука и религия // Рассел Б. Почему я не христианин. – М., 1987 (http://www.philosophy.ru/library/russell/05/01.html).


Додаткова: [1], [3], [6-7], [13], [20-21], [23], [31-32], [35], [39], [43], [48], [53-54], [59-60], [64].
Тема 2

виникнення й основні етапи еволюції науки

(Лекції – 8 годин)
Протофілософські й протонаукові елементи міфологічного світогляду. Виникнення ранніх форм науки: античний поліс і становлення перших форм теоретичного знання. Давньогрецька натурфілософія та математика. Апорії пізнання (елеати). Атомізм Левкіпа-Демокрита. Грецькі просвітники: софісти й Сократ. Платон і діалектика. Аристотель як філософ і систематизатор знання. Західна і східна середньовічна наука. Теоцентрична картина світу й антропоцентризм Відродження. Становлення досвідної науки в новоєвропейській культурі. Передумови виникнення експериментального методу та його поєднання з математичним описом природи. Емпіризм Ф. Бейкона, раціоналізм Р. Декарта, натуральна філософія І. Ньютона та їхня роль у формуванні класичної науки. Світоглядна роль науки в новоєвропейській культурі. Формування науки як професійної діяльності. Виникнення дисциплінарно організованої науки. Технологічні застосування науки. Механістична картина світу. Виникнення філософії науки й особливості її розвитку в ХІХ ст. Роль німецької класичної філософії. Перший позитивізм (О. Конт, Д.-С. Міл, Г. Спенсер). Другий позитивізм: Емпіріокритицизм Е. Маха, Конвенціоналізм А. Пуанкаре. Становлення соціальних і гуманітарних наук. Баденська школа неокантіанства й обґрунтування методологічної неоднорідності наук про природу та наук про дух. Поява квантової механіки та народження некласичної науки. Релятивістська картина світу. Прагматизм і прагматична концепція істини (Дж. Д’юї). Ірраціоналізм і філософія життя. Неопозитивізм. Статична модель структури науки (неопозитивісти: Р. Карнап, М. Шлік, Б. Расел та ін.). Мова філософії та мова науки. Редукціонізм і фізикалізм. Атомарні факти, протокольні висловлювання та принцип верифікації. Вузький емпіризм і антиісторизм. Обмеженість логічного позитивізму (на прикладі еволюції поглядів Л. Вітґенштайна). Теорема Ґьоделя про неповноту та її значення для філософії науки. Неораціоналізм Г. Башляра. Постпозитивізм. Від філософії мови до філософії свідомості. Структуралізм і постструктуралізм. Антипозитивістські тенденції в провідних філософських течіях ХХ ст.: екзистенціалізм, феноменологія, герменевтика, філософський постмодерн. Головні характеристики сучасного – постнекласичного – етапу у розвитку науки. Нові стратегії наукового пошуку: роль нелінійної динаміки й синергетики щодо систем, які історично розвиваються. Нелінійна картина світу. Глобальний еволюціонізм як синтез еволюційного та системного підходів. Зворотній вплив постнекласичних тенденцій в науці на філософію.


^

Тема 3

Логіко-епістемологічні проблеми сучасної науки

(Лекції – 4 години)

Наука як пізнавальна діяльність. Рівні та форми наукового знання. Чуттєве та раціональне, емпіричне та теоретичне. Структура емпіричного пізнання: протокольні висловлювання; факти; емпіричні закони; феноменологічні описи. Структура наукової теорії. Ідеальні об’єкти. Методи емпіричного дослідження. Спостереження. Порівняння. Вимірювання. Гіпотеза. Експеримент. Гносеологічна роль приладів. Процедура абстрагування та її місце у структурі наукового знання. Індукція. Фальсифікація. Екстраполяція. Емпіризм та індуктивізм. Дедукція і конвенціоналізм. Методи теоретичного пізнання. Ідеалізація. Формалізація. Математичне моделювання. Рефлексія. Роль аналогій у теоретичному пошуку. Процедури обґрунтування теоретичних знань. Деонтологічні (інтерналістські) та телеологічні (екстерналістські) моделі обґрунтування. Взаємозв'язок логіки відкриття і логіки обґрунтування. Механізми розвитку наукових понять. Становлення розвинутої наукової теорії. Проблема класифікації. Факти та їхнє теоретичне навантаження. Зворотний вплив емпіричних фактів на підвалини науки. Розвиток підвалин науки під впливом нових теорій. Співвідношення емпіричного та теоретичного рівнів пізнання. Метатеоретичний рівень знання. Філософсько-методологічна проблематика у соціальних та гуманітарних науках.



Практичні заняття 2-3

^ Основні сучасні моделі функціонування та формування науки (4 години)

  1. Історичні долі неопозитивістської програми у філософії науки (на прикладі Віденського гурту та аналітичної філософії).

  2. Критичний раціоналізм К. Попера.

  3. Теорія наукових революцій Т. Куна.

  4. І. Лакатош про методологію науково-дослідницьких програм.

  5. Еволюційна епістемологія С. Тулміна.

  6. Концепція особистісного знання М. Полані.

  7. Епістемологічний анархізм П. Фаєрабенда.



Література:

Обов’язкова:


  1. Карнап Р., Хан Х., Нейрат О. Научное миропонимание – Венский кружок // Актуальні проблеми духовності. – Вип. 6. – Кривий Ріг: КДПУ, 2005. – С. 197-214 (http://www.philosophy.ru/library/carnap/wienerkr.html).

  2. Решер Н. Взлет и падение аналитической философии (http://www.philosophy.ru/library/lang/rescher.html)

  3. Кун Т. Структура наукових революцій. – К., 2001. (http://www.philosophy.ru/library/kuhn/01/00.html).

  4. Лакатос И. Фальсификация и методология научно-исследовательских программ (http://www.philosophy.ru/library/lakat/01/0.html)

  5. Лакатос И. История науки и ее рациональные реконструкции // У збірці: Структура и развитие науки. Из Бостонских исследований по философии науки. – М., 1978. – С. 203-235 (http://www.philsci.univ.kiev.ua/biblio/lacatos.html).

  6. Полани М. Личностное знание. – М., 1985. – С. 299-304, 312-326. (http://www.kspu.ru/ffec/philos/chrest/g13/polan.html).

  7. Поппер К. Логика и рост научного знания. – М., 1983. (Глава 1, 4) (http://www.philsci.univ.kiev.ua/biblio/POPPER.HTMl).

  8. Тулмин С. Человеческое понимание. – М., 1984.

  9. Тулмин С. Концептуальные революции в науке // Структура и развитие науки. Из Бостонских исследований по философии науки. – М., 1978. – С. 170-190 (http://www.philsci.univ.kiev.ua/biblio/Tulmin.html).

  10. Фейерабенд П. Против методологического принуждения // Фейерабенд П. Избранные труды по методологии науки. М., 1986 - С.126-151, 153-164,166-182, 186-198, 216, 219-236. (http://www.philsci.univ.kiev.ua/biblio/Fejerabend.html)


Додаткова: [8], [12], [52] [54], [59], [61], [65].


^

Тема 4

Комп’ютерна техніка

й інформаційно-комунікативне середовище


(Лекції – 2 години)
Концепція інформаційної безпеки. Проблема реальності в інформатиці. Віртуальна реальність. Поняття інформаційно-комунікативної реальності як міждисциплінарний інтеграційний концепт. Поняття кіберпростору Інтернет і його філософське значення. Спостереження, фрактальність, діалог. Феномен залежності від Інтернету. Конструювання «Я» в Інтернеті. Інтернет як інструмент нових соціальних технологій. Інтернет як інформаційно-комунікативне середовище науки ХХІ століття і як глобальне середовище освіти. Комп’ютерна етика, інженерія знань проблеми інтелектуальної власності. Технологічний підхід до дослідження знання. Проблема штучного інтелекту. Концепція інформаційного суспільства. Мережеве суспільство. Проблема особи в інформаційному суспільстві.
Практичне заняття 4-5

Філософські проблеми інформатики

(4 години)


  1. Проблема штучного інтелекту: історія та сучасний стан.

  2. Інформаційне суспільство: загальна характеристика.

  3. Проблема особистості в інформаційному суспільстві.

  4. Інформатика як професія: соціальний статус, етичні та психологічні проблеми.

  5. Віртуальна реальність і диґітальна культура.


Література:

Обов’язкова:

  1. Мак-Люен М. Галактика Гутенберґа: Становлення людини друкованої книги. – К., 2008. – С 342-361. (http://yanko.lib.ru/books/cultur/mcluhan=galaktika_gutenberga=ann.htm)

  2. Кастельс М. Інтернет галактика. Міркування щодо Інтернету, бізнесу і суспільства. К., 2007. – С 35-61.

  3. Вебер М. Про внутрішнє покликання до науки // Вебер М. Соціологія. Загально історичні аналізи. Політика. – К.: Основи, 1998. С. 310-337. (http://lib.ru/POLITOLOG/weber.txt)

  4. Винер Н. Кибернетика и общество. – М., 1958 (http://grachev62.narod.ru/wiener/cybsoc.htm).

  5. Виртуалистика: экзистенциальные и эпистемологические аспекты. – М., 2004.

  6. Лютий Т. Інтернет як “перетворена форма” владного паноптикуму // Лютий Т., Ярош О. Культура масова і популярна: теорії та практики. – К., 2007. – С. 98-106.



Додаткова: [11], [12-13], [16], [22], [31], [42], [63], [66].


^

Тема 5

Етика науки


(Лекції – 2 години)
Осмислення соціальних і внутрішніх наукових цінностей як умова сучасного розвитку науки. Включення соціальних цінностей у процес вибору стратегій дослідницької діяльності. Добро і зло в науці: постання проблеми, історичні приклади. Етика науки – внутрішній та зовнішній виміри. Пізнання, переживання та емоції. Особистісний вимір у науці. Професійна відповідальність вченого. Цінності науки та проблема соціальної відповідальності. Свобода досліджень та моральна відповідальність. Етичне регулювання наукових досліджень. Розширення етосу науки. Нові етичні проблеми науки наприкінці XX сторіччя. Проблема гуманітарного контролю в науці і у сфері високих технологій. Екологічна і соціально-гуманітарна експертиза науково-технічних проектів. Криза ідеалу ціннісно-нейтрального дослідження і проблема ідеологізованої науки. Екологічна етика та її філософські підвалини. Значення вчення В.І. Вернадського про біосферу, техносферу та ноосферу. Проблеми екологічної етики в сучасній західній філософії (Б. Калікот, О. Леопольд, Р. Атфілд). Біоетика як одна з провідних сучасних програм гуманізації науки.

Тема 6

^ НАУКА ЯК ЦИВІЛІЗАЦІЙНИЙ ФЕНОМЕН

(Лекції – 2 години)
Зміна методологічної свідомості сучасної цивілізації. Трансформація соціальних стратегій. Методологічна свідомість. Метод та стиль мислення. Діяльність, дух, культура. Місце пізнання в багатоманітності форм духовної діяльності. Нова раціональність як утвердження духовності. Цінність і смисл. Істина, правда, гадка. Інтерпретація, розуміння, тлумачення. Культурно-історичні системи пізнання. Наука і філософія. Наука і мистецтво. Роль науки в сучасній освіті і формуванні особи. Функції науки в житті суспільства (наука як світогляд, як продуктивна і соціальна сила).
^

Тема 7

Наука та псевдонаука


(Лекції – 2 години)
Наука та псевдонаука: спроба демаркації. Різноманіття форм та типів знання. Повсякденне знання та його роль у формуванні та функціонуванні науки. Міф як різновид пізнання. Псевдонаукові форми знання. Історична мінливість границь між науковим та псевдонауковим знанням. Наукова експертиза та псевдонаукове знання. Віра та розум. Віра та критицизм. Віра та знання в науці та псевдонауці. Наука та релігія. Паранормальний досвід та його можливі джерела: реальність, галюцинації, марення, ілюзії, сновидіння. Сновидіння та реальність: проблема встановлення границь. Сновидіння як частина осмисленого досвіду. Про спроби побудови наукової теорії тлумачення сновидінь. Галюцинації та реальний досвід. Безперервність досвіду та галюцинація як порушення цієї безперервності (за І. Кантом). Спроби розрізнення ілюзій та реальності (як функціонального зв’язку елементів) за Е. Махом. Екстрасенсорне сприйняття. Телекінез та телепатія. Псевдонаукові тенденції в окремих наукових дисциплінах: фізика та космологія; хімія та медицина; психіатрія та психологія; біологія та антропологія; культурологія та археологія; філологія та мистецтвознавство; історія та політологія.
Практичне заняття 5

^ Круглий стіл за темою

«Наука та псевдонаука: чи існує лінія демаркації?»

(2 години)
Література:


  1. Матеріали на сайті «Лженаука» (http://www.atheismru.narod.ru/Pseudo_science/Pseudo_science.htm)

  2. Капра Ф. Дао физики. Исследование параллелей между соврем. физикой и мистицизмом Востока. — СПб., 1994. (Передмова) (http://www.lib.ru/KAPRA/daofiz.txt)

  3. Научные и вненаучные формы мышления. – М., 1996.

  4. Разум и экзистенция: Анализ научных и вненаучных форм мышления. – СПб., 1999.

  5. Заблуждающийся разум? Многообразие вненаучного знания. – М., 1990.

  6. Кругляков Э.П. Что же с нами происходит? – Новосибирск, 1998 (http://www.atheismru.narod.ru/Pseudo_science/Krugljakov/Content.htm).

  7. Кругляков Э.П. «Ученые» с большой дороги. – М., 2001 (http://www.prometeus.nsc.ru/contents/books/kruglyak.ssi.

  8. Кругляков Э.П. Почему опасна лженаука. – в журн. «Наука и жизнь» 2002, № 3 (http://www.atheismru.narod.ru/Ginzburg/Articles/10_4.htm).

  9. Солоненко А.Г. Введение в современную науку: Наука и псевдонаука. М., 2001.



Тема 8

Фундаментальні філософські питання

та сучасне наукове пізнання

(Лекції – 2 години)
Проблема існування зовнішнього світу. Проблема виникнення світу. Проблема можливості універсальної теорії Всесвіту. Проблема пізнаванності світу. Пізнання як спостереження і як творча діяльність. Традиційні філософські теорії істини (Аристотель, Кант, Д’юі) та сучасна наука. Свідоме та несвідоме в теорії пізнання та в науці. Матерія та свідомість. Проблема антиречовини. Проблема позаземного розуму. Реальне та ідеальне. Абстрактне та конкретне. Одиничне та загальне. Монізм, дуалізм, плюралізм. Ціле та частина. Елементаризм і холізм. Об'єктивне та суб’єктивне. Трансцендентне та трансцендентальне. І. Кант та проблема апріорності простору і часу. Простір і час у сучасній фізиці. Безперервність і дискретність. Причинність. Типи причин. Телеологічні концепції в сучасній науці. Антропний принцип. Детермінізм та імовірність. Можливість та дійсність. Кількість і якість. Порядок та хаос. Поняття закону. Особливості законів суспільного розвитку. Знання та розуміння. Опис та пояснення. Трансляція та тлумачення. Об’єктивність, суб’єктивність та інтерсуб’єктивність. Сучасні процеси диференціації та інтеграції наук. Зв'язок між дисциплінарними та проблемно-орієнтованими дослідженнями. Зближення ідеалів науково-природничого й соціально-гуманітарного пізнання. Постнекласична наука та зміна світоглядних установок техногенної цивілізації. Пошук нового типу цивілізаційного розвитку і нові функції науки в культурі. Наукова раціональність і проблема діалогу культур. Роль науки в подоланні сучасних глобальних криз.

^ Вимоги до письмових робіт:

Програмою курсу передбачається, що пошуки та знаходження теми для власного есе – важливе творче завдання, що стоїть перед кожним слухачем. Викладач лише затверджує тему або допомагає у її формулюванні. Основні вимогою до теми є її зв’язок з проблематикою, що розглядається в курсі (дуже позитивно оцінюватимуться спроби слухачки або слухача здійснити філософський аналіз того чи іншого аспекту власної спеціальності). Основні вимоги до викладу: прозорість, чіткість та доступність (для викладача); активне використання, вміле оперування та чіткі посилання на інформацію, що була отримана в процесі слухання курсу. Робота має бути обсягом від 0,5 др. арк. (20 тис. знаків з пробілами) до 0,75 др. арк. (30 тис. знаків з пробілами). Максимальна оцінка за письмову роботу – 20 балів.
Питання до іспиту:

  1. Філософія науки як специфічна академічна дисципліна

  2. Філософія та наука: моделі співіснування

  3. Наука й інші форми пізнавальної діяльності

  4. Наука та псевдонаука: принципи демаркації

  5. Неопозитивістська програма у філософії науки

  6. Критичний раціоналізм К. Попера

  7. Теорія наукових революцій Т. Куна

  8. І. Лакатош про методологію науково-дослідницьких програм

  9. Наука та інші форми людського досвіду.

  10. Епістемологічний анархізм П. Фаєрабенда

  11. Інтерналізм та екстерналізм в філософії науки

  12. Різноманіття ідеалів наукової раціональності: діахронний і синхронний аспекти

  13. Глобальнi науковi революцiї та змiна iсторичних типiв наукової рацiональностi

  14. Стан перед-науки та зародження науки в Античності

  15. Класичний тип наукової раціональності

  16. Некласичний тип наукової раціональності

  17. Постнекласичний тип наукової раціональності

  18. Інформатика як професія: соціальний статус, етичні та психологічні проблеми.

  19. Специфіка наукових картин світу: простір і час

  20. Специфіка наукових картин світу: причинність і детермінізм

  21. Синергетика та її роль у формуванні сучасної наукової картини світу

  22. Проблема реальності в інформатиці. Віртуальна реальність.

  23. Поняття кіберпростору Інтернет і його філософське значення.

  24. Концепція інформаційного суспільства. Мережеве суспільство. Проблема особи в інформаційному суспільстві.

  25. Аксіологічні проблеми сучасної науки

  26. Традиційне та техногенне суспільства

  27. Сцієнтизм та антисцієнтизм

  28. Цінності науки та проблема соціальної відповідальності.

  29. Науковий та міфологічний хронотопи: порівняльний аналіз

  30. Зміна методологічної свідомості сучасної цивілізації.

  31. Нова раціональність як утвердження духовності.

  32. Об’єктивність та когерентність в історії науки

  33. Наука і філософія. Наука і мистецтво.

  34. Повсякденне знання та його роль у формуванні та функціонуванні науки.

  35. Віра та розум. Віра та критицизм. Віра та знання в науці та псевдонауці. Наука та релігія.

  36. Наука та псевдонаука: принципи демаркації

  37. Основні методи емпіричного дослідження в сучасній науці

  38. Основні методи теоретичного пізнання в сучасній науці

  39. Рівні, форми та структури наукового знання.

  40. Наукова раціональність і проблема діалогу культур. Роль науки в подоланні сучасних глобальних криз.


Література до курсу:


  1. Бернерс-Лі Т. Заснування Павутини. З чого починалася і до чого прийде Всесвітня мережа. — К.: Вид. дім “Києво-Могилянська академія”, 2007.

  2. Вебер М. Про внутрішнє покликання до науки // Вебер М. Соціологія. Загально історичні аналізи. Політика. – К.: Основи, 1998. С. 310-337. (http://lib.ru/POLITOLOG/weber.txt)

  3. Вернадский В.И. Размышления натуралиста. Научная мысль как планетарное явление. М., 1977.

  4. Винер Н. Кибернетика и общество. – М., 1958 (http://grachev62.narod.ru/wiener/cybsoc.htm).

  5. Вітгенштайн Л. Tractatus Logico-Philosophicus // Вітгенштайн Л. Tractatus Logico-Philosophicus. Філософські дослідження. – К., 1995. – С. 5-86 (http://www.philosophy.ru/library/witt/01/01.html).

  6. Гайденко П.П. История греческой философии в ее связи с наукой. – М., 2000 (http://www.philosophy.ru/library/gaid/0.html)

  7. Гайденко П.П. История новоевропейской философии в ее связи с наукой. – М., 2000 (http://www.philosophy.ru/library/gaid/02/0.html)

  8. Гайденко П.П. Эволюция понятия науки: становление и развитие первых научных программ . М., 1980.

  9. Гегель Г.В.Ф. Кто мыслит абстрактно? // Гегель, Работы разных лет. В двух томах. Т. 1. – М., 1972. – С.388-394 (http://www.philosophy.ru/library/hegel/abstr.html)

  10. Гейзенберг В. Физика и философия // Гейзенберг В. Физика и философия. Часть и целое. – М., 1990. – С. 5-132 (http://www.philosophy.ru/library/geiz/0.html).

  11. Глибовець М.М. Штучний інтелект: навчальний посібник. – К.: Видавничий дім «KM Academia», 2002.

  12. Горохов В.Г. Концепции современного естествознания и техники. – М., 2000.

  13. Деннет Д.-С. Виды психики: на пути к пониманию сознания. – М., 2004 (http://www.psylib.ukrweb.net/books/dennd01/index.htm).

  14. Добронравова И.С. Синергетика: становление нелинейного мышления. – К., 1990 (http://www.philsci.univ.kiev.ua/biblio/dobr.html).

  15. Заблуждающийся разум? Многообразие вненаучного знания. – М., 1990.

  16. Кайку М. Візії: Як наука змінить світ ХХІ сторіччя". — Л., 2004.

  17. Капра Ф. Дао физики. Исследование параллелей между современной физикой и мистицизмом Востока. – СПб., 1994 (http://www.lib.ru/KAPRA/daofiz.txt)

  18. Карнап Р., Хан Х., Нейрат О. Научное миропонимание – Венский кружок // Актуальні проблеми духовності. – Вип. 6. – Кривий Ріг: КДПУ, 2005. – С. 197-214 (http://www.philosophy.ru/library/carnap/wienerkr.html).

  19. Кастельс М. Інтернет галактика. Міркування щодо Інтернету, бізнесу і суспільства. – К., 2007. – 304 с.

  20. Келле В.Ж. Наука как компонент социальной системы. – М., 1988.

  21. Койре А. Очерки истории философской мысли. О влиянии философских концепций на развитие научных теорий. — М., 2003.

  22. Концепция формирования информационного общества в России. – Ксерокопії низки робіт (Є в бібліотеці НаУКМА: 316.32(470) K65).

  23. Кохановский В.П. Философия и методология науки. – М., 1999.

  24. Кругляков Э.П. «Ученые» с большой дороги. – М., 2001 (http://www.prometeus.nsc.ru/contents/books/kruglyak.ssi)

  25. Крымский С. Б. Философия как путь человечности и надежды. – К., 2000.

  26. Кримський С.Б. Запити філософських смислів.– К., 2003.

  27. Кун Т. Структура научных революций. – К., 2001 або М., 1977 (http://www.philosophy.ru/library/kuhn/01/00.html).

  28. Лакатос И. История науки и ее рациональные реконструкции // У збірці: Структура и развитие науки. Из Бостонских исследований по философии науки. – М., 1978. – С. 203-235 (http://www.philsci.univ.kiev.ua/biblio/lacatos.html).

  29. Лакатос И. Фальсификация и методология научно-исследовательских программ (http://www.philosophy.ru/library/lakat/01/0.html)

  30. Лекторский В.А. Научное и вненаучное мышление: скользящая граница // Разум и экзистенция. – СПб., 1999. – С. 46-62.

  31. Лук'янець В.С., Кравченко О.М. та ін. Сучасне природознавство: когнітивний, світоглядний, культурно-історичний виміри. — К., 1995.

  32. Ленем Р. Електронне слово: Демократія, технології та мистецтво. — К.: Ніка-центр, 2005.

  33. Лютий Т. Інтернет як “перетворена форма” владного паноптикуму // Лютий Т., Ярош О. Культура масова і популярна: теорії та практики. – К., 2007. – С. 98-106.

  34. Маклюэн М. Галактика Гутенберга: Становление человека печатающего. – М., 2005 (http://yanko.lib.ru/books/cultur/mcluhan=galaktika_gutenberga=ann.htm).

  35. Малкей М. Наука и социология знания. – М., 1983.

  36. Мамардашвили М.К. Наука и культура (http://www.philosophy.ru/library/mmk/science.html)

  37. Научные и вненаучные формы мышления. – М., 1996.

  38. Огурцов А.П. Философия науки эпохи Просвещения. – М., 1993 (http://www.philosophy.ru/iphras/library/ogur_def.html)

  39. Ойзерман Т.И. Философия как единство научного и вненаучного познания // Разум и экзистенция. – СПб., 1999. – С. 35-45.

  40. Полани М. Личностное знание. – М., 1985.

  41. Поппер К. Логика и рост научного знания. – М., 1983 (http://www.philsci.univ.kiev.ua/biblio/POPPER.HTMl).

  42. Поттер В.-Р. Биоэтика – мост в будущее. – К., 2002.

  43. Пригожин И., Стенгерс И. Порядок из хаоса. М., 2001.

  44. Пронський В.М., Комунаров С.М. (уклад.). Філософія науки: Конспект лекцій для аспірантів, пошукачів та магістрів. – К., 1997.

  45. Разум и экзистенция: Анализ научных и вненаучных форм мышления. – СПб., 1999.

  46. Рассел Б. Наука и религия // Рассел Б. Почему я не христианин. – М., 1987 (http://www.philosophy.ru/library/russell/05/01.html).

  47. Решер Н. Взлет и падение аналитической философии (http://www.philosophy.ru/library/lang/rescher.html)

  48. Рузавин Г.И. Концепции современного естествознания. – М., 1997 або М., 2003.

  49. Сайт «Лженаука»: http://www.atheismru.narod.ru/Pseudo_science/Pseudo_science.htm

  50. Солоненко А.Г. Введение в современную науку: Наука и псевдонаука. М., 2001.

  51. Степин В.С. и др. (ред.) Новая философская энциклопедия: в четырех томах. – М., 2000.

  52. Степин В.С. Теоретическое знание. Структура, историческая эволюция. – М., 2003..

  53. Степин В.С. Философия науки. Общие проблемы. – М., 2004.

  54. Степин В.С., Горохов В.Г., Розов М.А. Философия науки и техники. – М., 1996 (http://www.philosophy.ru/library/fnt).

  55. Тимофеев И.С. (ред.) Принципы историографии естествознания. XX век. – М., 2001.

  56. Тулмин С. Концептуальные революции в науке // Структура и развитие науки. Из Бостонских исследований по философии науки. – М., 1978. – С. 170-190 (http://www.philsci.univ.kiev.ua/biblio/Tulmin.html).

  57. Тулмин С. Человеческое понимание. – М., 1984.

  58. Фейерабенд П. Избранные Фейерабенд, П. Против методологического принуждения // Фейерабенд П. Избранные труды по методологии науки. М., 1986 (http://www.philsci.univ.kiev.ua/biblio/Fejerabend.html)

  59. Философия и методология науки / Под ред. В.И. Купцова. – М., 1996.

  60. Хакен Г. Тайны природы. Синергетика: наука о взаимодействии. – М., 2003.

  61. Халвег К., Хукер К. Эволюционная эпистемология и философия науки // Современная философия науки. – М., 1996. – С. 158-198.

  62. Цехмистро И.З. Холистическая философия науки. – Сумы, 2002.

  63. Шевчук О.Б., Голобуцький О.П. E-Ukraine: інформаційне суспільство: бути чи не бути. – К.: ЗАТ «Атлант UMS», 2001.

  64. Штанько В.І. Філософія і методологія науки: Навч. посіб. для магістрантів та аспірантів вищ. навч. закл. — Х., 2002.

  65. Эволюционная эпистемология и логика социальных наук: Карл Поппер и его критики / сост. Д.Г. Лахути, В.Н. Садовский, В.К. Финн. – М., 2000.

  66. Moody T.C. Philosophy and artificial intelligence. – Englewood Cliffs, N.J.: Prentice Hall, 1993 (Є в бібліотеці НаУКМА: 1(091) M8).




Схожі:

Програма курсу Філософія (поглиблений курс) для слухачів магістерських програм «Інтелектуальні системи прийняття рішень» iconПрограма курсу Філософія (поглиблений курс) для слухачів магістерських програм «Фінанси»
Особлива увага приділяється проблемам кризи сучасної техногенної цивілізації та глобальним тенденціям зміни наукової картини світу,...
Програма курсу Філософія (поглиблений курс) для слухачів магістерських програм «Інтелектуальні системи прийняття рішень» iconПрограма курсу Філософсько-антропологічні експлікації „нерозумного”...
Актуалізується розгляд структури смислотворення із залученням мовно-прагматичної площини його оформлення й особливості невербального...
Програма курсу Філософія (поглиблений курс) для слухачів магістерських програм «Інтелектуальні системи прийняття рішень» iconКомплексна оцінка курс «Інтелектуальні системи прийняття рішень» Спеціалісти денна 2010 №
Комплексна оцінка курс «Інтелектуальні системи прийняття рішень» Спеціалісти денна 2010
Програма курсу Філософія (поглиблений курс) для слухачів магістерських програм «Інтелектуальні системи прийняття рішень» iconКонтрольна робота №1 з курсу "Інтелектуальні системи підтримки прийняття рішень": 

Програма курсу Філософія (поглиблений курс) для слухачів магістерських програм «Інтелектуальні системи прийняття рішень» iconПрограма курсу аксіологічний вимір літератури для слухачів магістерських...
Перший тиждень – лекційний. У лекціях провадиться виклад основної тематики курсу. Практичні заняття спрямовані на критичний розгляд...
Програма курсу Філософія (поглиблений курс) для слухачів магістерських програм «Інтелектуальні системи прийняття рішень» iconІнтелектуальні системи прийняття рішень

Програма курсу Філософія (поглиблений курс) для слухачів магістерських програм «Інтелектуальні системи прийняття рішень» iconІнтелектуальні системи прийняття рішень
Обмеження процесу ухвалення рішення, що виконується особою без допоміжних засобів
Програма курсу Філософія (поглиблений курс) для слухачів магістерських програм «Інтелектуальні системи прийняття рішень» iconПрограма курсу «Сучасна єврейська філософія»
Курс «Сучасна єврейська філософія» створено для студентів першого року навчання сертифікатної програми з юдаїки
Програма курсу Філософія (поглиблений курс) для слухачів магістерських програм «Інтелектуальні системи прийняття рішень» iconПрограма курсу «Середньовічна єврейська філософія»
Курс «Середньовічна єврейська філософія.» створено для студентів першого року навчання сертифікатної програми з юдаїки
Програма курсу Філософія (поглиблений курс) для слухачів магістерських програм «Інтелектуальні системи прийняття рішень» iconПрограма з курсу "філософія історії" (для студентів філософського...
Курс “Філософія історії” дасть студентам можливість набути знання з історії класичної філософії історії, кінця XVIII – поч. XX ст,...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Школьные материалы


База даних захищена авторським правом © 2014
звернутися до адміністрації
uchni.com.ua
Головна сторінка