Суспільство




НазваСуспільство
Сторінка1/5
Дата конвертації04.03.2013
Розмір0.66 Mb.
ТипРеферат
uchni.com.ua > Філософія > Реферат
  1   2   3   4   5
Реферат на тему:

Суспільство

1. Суспільство - система об'єктивної реальності

Філософське розуміння суспільства поля­ гає у визначенні його з позицій окремої лю­дини, особи, гуманізму. Людина - суспільство, (я - суспільство) є вихідне у філософському аналізі. Людина є суспільною істотою і її можливості реалізуються лише в суспільстві, а всі дії людини, зв'язки і відносини, умови, в яких живуть люди, можна правильно зрозуміти лише тоді, коли усвідомлюється зміст поняття суспільства, соціуму. Відомий філософ Хосе Ортега-і-Гассет підкреслює, що в сучасних умовах люди постійно говорять про закони і права, державу, національне і інтернаціональне, гро­мадську думку та повноваження, правильну й неправильну політику, пацифізм та мілітаризм, батьківщину і людство, соціальну справедливість і несправедливість, капіталізм і колективізм, соціалізацію й лібералізацію, авторитаризм, особистість і колективізм тощо. І не тільки говорять, а й сперечаються. І не тільки сперечаються, але й борються за те, що стоїть за такими словами. І в таких соціальних, політичних битвах в усіх куточках землі люди гинуть сотнями, ти­сячами, мільйонами. Ідея закону, права, держави, свободи, держав­ності, соціальної справедливості тощо є основною складовою частиною ідеї соціальної, суспільної. І якщо ідея соціальна, суспільна неясна, то всі ідеї втрачають сенс, і розмова про них перетворюється у зви­чайне пустослів'я. Проблема що таке соціум, що таке суспільство, яка природа елементарних явищ, що складають факти суспільного життя. Тому соціологія, соціальна філософія все ще не дали чіткої відповіді на питання. Одні філософи (неокантіанці, Вільгельм Віндельбанд, Генріх Ріккерт) пояснюють це складністю будови суспільства, плинніс­тю суспільного життя, зв'язаною з унікальністю свідомої дії кожної людини. Суспільство не має своїх законів і наука про суспільство

неможлива. Інші, - англійський філософ Карл Поппер та ін. - ідуть ще далі, пояснюють неможливість наукового визначення суспіль­ства унікальністю самого суспільного життя на Землі, суспільство позбавлене всезагальних, універсальних законів. Зазначені трудно­щі пізнання суспільства справді стримували пошуки соціальною філософією суті соціуму, суспільства протягом історії.

Стародавні філософи Конфуцій, Платон, Арістотель та ін., філософи Середньовіччя, XIX і XX стст., обґрунтовуючи причини виникнення со­ціуму (потреби, інстинкти, нерівність нахилів індивідів тощо), суть соці­ального, не спромоглися уявити суспільство як специфічне цілісне утво­рення. Відкривши характерні властивості: розподіл праці, відносини власності, моральні якості, філософи ототожнювали суспільство з дер­жавою, спільністю, народом. Засновники соціології Огюст Конт і Герберт Спенсер не говорять, що є суспільство. Аж до кінця XX ст. багато соціологів ототожнювали суспільство з біологічним організмом, особою, взаємодією тощо.

Оригінальну спробу визначити суспільство здійснила марксистська філо­софія: показала суспільство як систему суспільних відносин між людьми, а суть людини - як соціальну якість, запрограмовану суспільством. Розгляда­ючи відношення Людина - суспільство як основне у соціальній філософії, неодноразово підкреслювали, що суспільство в такій же мірі створює людину, в якій людина створює суспільство. Марксистська філософія провідною лан­кою вважає суспільство. Стрункістю концепції людини і суспільства марксист­ська філософія вплинула на сучасні концепції соціуму та соціального.

Одна з сучасних концепцій людини та сус­пільства, що склалися на ідеях марксизму, тейярдизму, неофрейдизму та соціобіологізму, показує суспільство як продукт індивідуальної взаємодії. Це концепція методологічного індивідуалізму, що, за словами Карла Поппера, є нес­простовною доктриною, за якою будь-яке колективне явище належить розуміти як результат дій, взаємодій, мети, надій і думок окремих людей і як результат створених і збережених ними традицій. За таким розумін­ня соціальна суть індивіда запрограмована не лише суспільством, але й космо-природно-тваритим буттям, оскільки людина є космо-природно-тваринно-соціальна істота. Потенційна духовність космосу реалізується людиною у суспільних об'єднаннях індивідів. Усі сучасні соціально-філо­софські поняття суспільства так чи інакше визначають сукупність соці­альних взаємозв'язків людей у процесі задоволення їх потреб. Але за таким спільним нерідко існують істотні відмінності. Плюралізм як риса світової філософської думки характерний і для концепцій суспільства. Є й інші визначення суспільства. Французький соціолог Еміль Дюркгейм називає суспільством особливу істоту, з її власною природою, відмінною від при­роди його членів, і особою, яка має свої власні відмінності від індивіду­альних особистостей. Таке ототожнення суспільства з особою не сприяє розумінню суспільства. Американський соціолог Толкотт Парсонс вва­жає, що суспільство становить соціальну систему, що характеризу­ється відносною самостійністю, урівноваженою територією, еконо­мічними ресурсами, вихованням та соціалізацією населення і культури.

Інший американський соціолог Едвард Шілз пише, що суспільство - це об'єднання колективів, головними факторами якого є центральна влада, згода та територіальна цілісність. Німецький філософ Георг Штіллер визначає суспільство як закономірну, органічну цілісну систему соціаль­них відносин та їх носіїв. У такому ж контексті російський філософ Леонід Жаров вбачає у суспільстві продукт цілеспрямованої і розумно організованої спільної діяльності великих груп людей, об'єднаних на спіль­них інтересах і договорі.

У такому далеко неповному різноголоссі розуміння суспільства соціальною філософією і соціологією, по-перше, треба виділити сус­пільство від інших понять, спільність, держава тощо; по-друге, тре­ба виділити найзагальніші значення поняття суспільство; по-тре­тє, визначити поняття соціального, з яким зв'язують сучасні концепції суспільство; по-четверте, відокремити філософський та загальносоціологічний підходи вивчення суспільства. Це й стане передумовою всебічного розуміння складної структури суспільства, як системи, основних форм взаємодії людей, суспільних зв'язків, умов існування і розвитку, джерел, суб'єктів та спрямованості сус­пільного руху, рушійних сил.

Поняття спільність вживається для визначення загальної життє­діяльності людей, зв'язаних спільним походженням, мовою, інтере­сами, долею, культурою. Найважливішими спільностями є сім'я, рід, плем'я, народність, нація, які входять у суспільство як спільності, але не охоплюють усіх людей суспільства, їх діяльності та суспіль­них відносин. Суспільство також можна вважати спільністю людей усієї землі чи окремих її регіонів. Але не всяка спільність є суспіль­ством. Сучасне суспільство - це система соціальних спільностей.

Поняття народ означає спільність людей, зв'язаних походжен­ням, мовою, культурою, певною територією. І хоч народ є основним суб'єктом суспільства, творцем історії, не тотожний суспільству, бо в суспільство входить і видатна особа, і еліта. Поняття народ вужче, ніж поняття суспільство. Нетотожне поняття суспільство і з понят­тям держава. Держава, по-перше, існувала не завжди, а виникла на певному етапі розвитку суспільства; по-друге, держава становить фор­му організації життя народів за допомогою законів та права. І все-таки, будучи не тотожними між собою, поняття суспільство, спіль­ність, народ, держава взаємозв'язані між собою і зумовлюють розуміння тих і інших. Так, не погоджуючись з ототожненням дер­жави й особи, не можна не бачити зв'язку між ними. Бо суспільство становить форму інтеграції життєдіяльності індивідів у цілісність. І, як інтегрована форма стосунків між людьми, суспільство є суб'єк­тним буттям людини, суб'єктом і носієм життєвих потреб людей і способів їх задоволення, тобто діє у певному розумінні як особа.

Суспільство визначається в широкому і вузькому розумінні. У ши­рокому - поняття суспільство охоплює всі суспільні явища - соціаль­ну діяльність, практику, суспільний та політичний лад, організацію сім'ї, інших соціальних спільностей, усі види культури, всі форми ду­ховності. Отже, суспільство означає цілісну систему життєдіяльності людей в усій її повноті та розвитку. Суспільство - це вся сукупність історичних форм спільної діяльності і спілкування людей, особливий ступінь розвитку живих систем, способом існування яких е вироб­ництво засобів для життя. Тут суспільство як людство відокрем­люється із усіх спільностей тварин. У вузькому розумінні поняття суспільство вживається для позначення історично конкретного ти­пу соціальної системи, певного етапу людської історії (феодально­го, капіталістичного, інформаційного тощо). Тут суспільство роз­глядається не в усій сукупності елементів, а лише в важливіших, істотніших властивостях етапу. Ці два основних визначення сус­пільства є вихідними в аналізі.

В філософії поняттям соціальне визначають суть суспільного життя людей, специфіку  соціальної форми руху матерії. Соціальне в такому аспекті однопорядкове з суспільним, а не з тим його значен­ням, що виражає розшарування суспільства та відносини між ними. Отже, соціальне - не чисто природне, а те, що характерне і значиме для людей і взаємодії між ними. Найважливішими властивостями соціального є: по-перше, спосіб життя людей, заснований на свідомій діяльності - на виробництві засобів для життя людей; по-друге, сві­домість, духовність, що найглибше виражаються людською саморефлексією; по-третє, значима людська взаємодія, що здійснюється шля­хом усвідомленої свободи вибору, спілкування між людьми засобами символічних форм культури; по-четверте, створений людьми світ куль­тури, як власне буття. Зрештою, соціальне, а отже, й соціум - це людське буття, обумовлене діяльністю та спілкуванням. Особливістю такого є те, що буття, як людська культура, створене людьми, постійно створює, формує людину, її духовність як найглибшу суть соціального.

В чому ж відмінність філософського та со­ціологічного підходів визначення суспіль­ства? Соціологія вивчає соціальну структуру суспільства, соціальні інститути, процеси та соціальні спільності лю­дей, їх властивості, спосіб їх організації та зв'язки. Соціальна ж філосо­фія вивчає суспільство як цілісну систему через призму людини і самоцінність гуманістичних пріоритетів, її цікавлять рушійні сили і спрямування суспільного розвитку, взаємодія індивіда та суспільства, специфіка зв'язків і стосунків між індивідами у єдине ціле суспільство, типи зв'язків в історії людства (духовні, конвенційні, матеріальні).

Соціальна філософія як теоретичний світогляд розглядає суспільство у взаємозв'язку з людиною та природою; тут суспільство виступає як система зв'язків та відносин, в якій і за допомогою якої люди здійсню­ють життєдіяльність. Поняття суспільство і означає ті зв'язки та відно­сини, в яких люди перебувають між собою. Інакше кажучи, акцент переноситься на людину: суспільство виступає як сама людина в її сус­пільних відносинах, як безпосередній світ буття людини. Тому філосо­фія й підкреслює, що суспільство - це система зв'язків та відносин, в якій людина реалізує свою суть. Отже, щоб зрозуміти суспільство, необ­хідно з'ясувати головний діючий початок - особистість людини.

Суспільство - цілісна система, що охоплює компоненти: спільності людей, виробництво,  техніку, історичний процес, діяльність со­ціальних спільностей і особи, економічні, соціально-політичні, ду­ховні відносини та їх взаємозв'язки, сім'ю, мову, взаємодії соціаль­них інститутів тощо. Одні філософи віддають пріоритет економічним відносинам, інші - духовним, треті - вважають їх рівноправними. Одні вважають, що суспільство як система найточніше виражається поняттям суспільно-економічна формація, інші - поняттям цивілі­зація, треті - поняттям культура, четверті - що суспільство виража­ється синтезом усіх понять. Але всій багатоманітності визначень суспільства властиве: суспільство - цілісна система, що перебуває в постійному русі і саморозвитку. Підтвердженням є історичний досвід і система гуманітарного знання: історія, соціологія, юриспруденція, економічна наука, філологія, філософія тощо. Можна погодитись, що поняття суспільство вживається у філософії для визначення ба­гатогранного соціального світу буття людини, людської дійсності. Жодна з гуманітарних наук неспроможна дати повного і адекватно­го знання про суспільство. Узагальнюючи знання спеціальних наук, соціальна філософія вивчає закони функціонування і розвитку сус­пільства. Адекватне знання про суспільство як цілісну систему соці­альна філософія спроможна дати тому, хто вивчає суспільство з по­зицій людини та її взаємозв'язку і взаємодії з іншими людьми.

Людина, сенс її суспільного життя, найважливіші життєві цін­ності - центральна проблема соціальної філософії. Інакше кажучи, суспільство вивчається, вимірюється лише у ставленні суспільства до людини. Відношення: людина - суспільство є основним у соці­альній філософи, оскільки, за визначенням Карла Маркса, суспіль­ство в тій же мірі створює людину, як людина суспільство. Всяке зневажання людиною на догоду суспільству приводить до хибного розуміння суспільства - теологічного, натуралістичного тощо.

Отже, сучасна філософія вважає суспільство соціальною системою, що складається із множинності компонентів, утворених діяльністю та спілкуванням окремих людей. Системна методологія передбачає відокремлення з суспільства основних його частин - компонентів і ана­ліз їх функцій та взаємодій. Основними компонентами є виробнича, економічна, соціально-політична, духовна сфера взаємодії людей.

Сучасне філософсько-теоретичие пізнання сус­пільства здійснюється за допомогою системи фі­лософських категорій: людина, суспільство, сус­ пільне буття, суспільна свідомість, виробництво, праця, діяльність, інтерес, культура цивілізації, прогрес, відносини тощо, що складають теоретичну модель суспільства. Основа сучасної теорії сус­пільного процесу - система філософських категорій - допомагає науково­му пізнанню минулого та сучасного розвитку.

Питання про адекватне відображення в теорії реальної історії склад­не. Мова йде про істинність теоретичного знання, про суспільство, що безпосередньо повністю не співпадає з конкретно-історичним суспіль­ством. Важливо знайти спосіб застосування теорії до конкретної багатоманітної дійсності. Соціальна філософія на місце конкретно-історичного суспільства ставить і вивчає її ідеалізований об'єкт, ідеалізовану модель суспільства. Ясно, що ідеалізована модель відрізняється від живого сус­пільства. Але в ідеалізованій моделі відбиваються основні властивості конкретного суспільства, необхідні зв'язки і відносини, очищені від ви­падкових та неістотних властивостей, зв'язків та відносин. Теоретичний аналіз дозволяє в ідеальній моделі розкрити суть конкретно-історично­го суспільства. В тенденції розвитку та функціонування суспільства як цілісної системи. Пізнання суті та тенденції розвитку конкретно-істо-ричпого суспільства, по-перше, допомагає правильно поставити конкрет­ну суспільну проблему, і, по-друге, дає орієнтир в науковому пошуку її розв'язання.

У соціальній філософії виділяються основні те­оретичні моделі суспільства. Ідеалістична модель суспільства, заснована па визнанні вирішальної ролі ідей, міфів, духовності у згуртуванні людей в єдине ціле - суспільство. Видів ідеалістичної моделі багато: буддизм у Стародавній Індії та інших східних країнах, що вважав кінцевою метою людського життя - вічне бла­женство; конфуціанство у Стародавньому Китаї, що ставило основою існу­вання суспільного життя моральність з її золотим правилом: «Не роби лю­дині того, чого не бажаєш собі, і тоді зникне ненависть у державі, зникне ненависть у сім'ї». Вчення Конфуція про людинолюбство як основу сус­пільства дозволяє вважати його родоначальником філософії соціальної зла­годи; платонізм Стародавньої Греції, чітко виражений концепцією ідеальної держави (суспільства) Платона, побудованої на моральному принципі спра­ведливості. Ідеї освіченого розуму лежать в основі концепції суспільства німецької класичної філософії. Іммануїл Кант у трактаті «Ідея загальної історії» обґрунтовує думку про те, що знаходження людиною засобів до життя і навіть її здатність розуміння, швидкий розум і добра воля мають бути власною справою людини, а історична закономірність - лише анало­гічна закономірності природи. За Іммануїлом Кантом, суспільство є умо­вою самореалізації людини.

Засіб, що природа користується для розвитку людських нахилів, - це ан­тагонізм (недоброзичливість у спілкуванні людей), оскільки зрештою є при­чиною їх законного порядку. Опір іншим у суспільстві спонукає всі сили людини до перших істинних кроків від грубості до культури, що є суспіль­ною цінністю людини. У суспільстві, завдяки незлагодженості та просвіт­ництву, утверджується образ думок, здатний перетворити грубі природні задатки в моральні. Іммануїл Кант осмислює ідеї розвитку суспільства, правової держави, структури влади, вважає, що найбільша біда, яку люди спричиняють одне одному невгамовною свободою, - незлагодженість між людьми - вимушує їх вступати до громадянського суспільства. Вся культу­ра й мистецтво, що прикрашають людство, найкращий суспільний устрій - плід нетовариськості. Нетовариськість веде до суспільного прогресу й віч­ного миру на шляху об'єднання людей у конфедерацію.

Оригінальні ідеї про суспільство розвинув Георг Гегель. Його ідеалістич­на концепція суспільства має наукове пояснення багатьох явищ і процесів, закономірностей об'єктивного Духу, по суті, розкривалися закономірності суспільного розвитку, що проявляються за допомогою діяльності окремих людей, їх взаємозв'язків, стосунків та взаємовідносин; у розвитку особи та суспільства доводилася їх єдність; у пізнанні Абсолютної Ідеї і суспіль­ного процесу розкривалася ідея свободи людини. Історія суспільства - результат діяльності окремих людей; кожна окрема людина прагне реалізувати свої інтереси і мету, створює щось нове, над яким і не замис­лювалась. Людина активна, і ніщо велике не здійснюється без пристрас­ті. Історія суспільства - не що інше, як історія народів. Георг Гегель розкриває суть і роль праці у формуванні економічних відносин. Еконо­мічні відносини вважаються основою соціального розшарування людей і виникнення соціальних відносин. Методологічними принципами пізнан­ня суспільства Гегель обрав історизм, об'єктивність і монізм.

Теологічна модель суспільства - різновид ідеалістичної моделі. Найпов­ніше сформована у середні віки Августіном Блаженним у творі «Про град Божий», Ансельмом Кентерберійським у трактаті «Чому Бог людина?» та Фомою Аквінським у книзі «Про могутність Бога». Багато віків релігійна концепція домінувала у духовному житті суспільства. На основі релігійної ідеї існували теократичні держави, де єдність суспільства забезпечувалась однією вірою, що стала державною релігією.

Натуралістична модель суспільства, за якою людське суспільство - при­родне продовження розвитку Космосу, її джерела - у соціальній філософії Арістотеля, який висунув ідею про природне походження соціального роз­шарування людей. Панування і підлеглість - не тільки речі необхідні, але й ко­рисні. Уже безпосередньо з моменту народження деякі істоти відрізняються тим, що одні з них нібито призначені до підлеглості, інші - до владарювання. Елемент владарювання і елемент підлеглості - загальний закон природи. Цей же принцип неминуче повинний панувати і в усьому людстві.

Ідеї Арістотеля про суспільство увійшли в соціальну концепцію Томаса Гоббса про природне право кожного на всіх. Погодження інтересів людей засноване на суспільному договорі, зреченні кожного права володіти самим собою і пере­дачі такого права такому-то мужу і такому-то зібранню мужів. Коли ж таке станеться, множинність називають об'єднанням, спільністю - державою. Томас Гоббс підкреслює: громадянські права - це ті ж природні права, перенесені на державу. Держава створена людьми і залежить від людей, а не від волі Бога. Ідеї Томаса Гоббса розвивають у «Суспільному договорі» Жан-Жак Руссо, Йоганн Гердер у творі «Ідеї до філософії історії людства» та ін. Йоганн Гердер стверджує, що держава пішла від природи, в якій закладена гуманність (мета суспільства), і підтримує ідею вирішальної ролі географічного середовища у розвитку суспільства, введену в соціологію Шарлем Монтеск'є. Традиції витлу­мачуються ним як передумови суспільного, колективістського прагнення людей займатися освітою, бути духовно зрілими. Високо цінується роль винаходів у способах добування засобів до життя, особливо в суворих кліматичних умовах. У соціальній концепції Йоганна Гердера, як і багатьох інших філософів, є чима­ло ідей наукового пояснення суспільства.

Своєрідну, матеріалістичну концепцію суспільства запропонував Карл Маркс. Застосований принцип визначальної ролі суспільного буття стосовно суспільної свідомості та інших форм людської життєдіяльності дозволив Кар-лу Марксу показати суспільство, основу якого складає матеріальне виробниц­тво засобів до життя, у розвитку і в історичній спадковості. Спосіб виробниц­тва матеріального життя зумовлює соціальний, політичний та духовний процеси життя взагалі. У вченні Карла Маркса суспільство розглядається як цілісний організм. В центрі знаходиться людина - суб'єкт діяльності. Якщо людина одночасно і творець, і продукт суспільства, то її суть - сукупність всіх суспіль­них відносин. Висновки Карла Маркса про природу соціального знаходили підтвердження у практиці розвитку капіталізму. Тоді ж однодумці Маркса, його послідовники звертали увагу на ряд серйозних недоліків його вчення. До них відносили перебільшення ролі класової боротьби у суспільному розвитку, постулат про диктатуру пролетаріату, абсолютизацію економічного фактора ролі суспільства стосовно окремої людини (це згодом ви­лилося в установлення у ряді країн тоталітарних режимів) тощо. Не викли­кає поваги авторитарний дух вчення, нігілістичне ставлення до інших кон­цепцій, що мали багатий історичний досвід вивчення суспільства.

Сучасні теорії суспільства враховують досягнення усіх напрямків світової соціальної думки: екзистенціалізму, герменевтики, культуро­логії тощо. У сучасній соціальній філософії України робляться спро­би створити адекватну модель соціуму, засновану не на первинності суспільного буття чи суспільної свідомості, а на визнанні їх рівноз­начними (тотожними) факторами суспільної життєдіяльності. Для неї характерні гуманістичне спрямування і визнання того, що про­відним началом суспільства є індивід і загальнолюдські цінності, а залежними є класові, національні інтереси та інтереси інших спіль­ностей. Це плюралістично-толерантна система, що враховує світо­вий досвід методолого-філософського розуміння дійсності.

  1   2   3   4   5

Схожі:

Суспільство iconОсновні поняття
Суспільство, індустріальне суспільство, аграрне суспільство, інформаційне суспільство, суспільні відносини
Суспільство icon1). Соціологія як наука. Предмет І метод соціології Термін «соціологія»...
«societas» (суспільство) та грецького «logos» (слово, вчення). Впровадив його до наукового вжитку у 30-х роках XIX ст французький...
Суспільство icon“Поняття про суспільство”
Суспільство в широкому змісті: сукупність історично сформованих форм спільної діяльності людей, у вузькому змісті – історично конкретний...
Суспільство iconХарактеристика теорії держави І права 1
Оскільки суспільство являє собою надзвичайно складне, багатогранне та багатоаспектне явище, то наука про суспільство, єдина І цільна...
Суспільство iconСуспільство знання, ікт та цінності пстмодерну
«що виробляє усі необхідні для життєдіяльності І розвитку наукові знання, високі технології, наукоємні артефакти й послуги та які...
Суспільство iconС. – це наука про закони становлення й розвитку суспільства загалом,...
Термін походить від лат. Societas – суспільство та грецьк logos наука, вчення, тобто „соціологія” це наука про суспільство. Фундатором...
Суспільство icon1. Громадянське суспільство І держава. Роль І місце об'єднань громадян...
Громадянське суспільство І держава. Роль І місце об'єднань громадян в політичній структурі суспільства
Суспільство iconЮриспруденція, або правознавство спеціалізована галузь знань у сфері...
Юриспруденція, або правознавство — спеціалізована галузь знань у сфері суспільствознавства. Якщо суспільствознавство — це наука про...
Суспільство iconРоботи
Суспільство та духовна культура мисливців на мамонта пізнього палеоліту (на прикладі Межиріцького поселення)
Суспільство iconРоботи
Суспільство та духовна культура мисливців на мамонта пізнього палеоліту (на прикладі Межиріцького поселення)
Додайте кнопку на своєму сайті:
Школьные материалы


База даних захищена авторським правом © 2014
звернутися до адміністрації
uchni.com.ua
Головна сторінка