Літературно – мистецьке свято Нам треба твого голосу, Тарасе !




Скачати 140.82 Kb.
НазваЛітературно – мистецьке свято Нам треба твого голосу, Тарасе !
Дата конвертації14.05.2013
Розмір140.82 Kb.
ТипДокументы
uchni.com.ua > Філософія > Документы
Павло Гірник Назавжди
Ніколи свого серця не щерби,

Аби лише виспівувати гарно.

Не промовчи Шевченка у собі.

Не прокричи Стефаника задарма.

Творив Тараса гнів , а не жура.

А що поробиш , люде без’язикий ,

Коли з – за грат у душу зазира

Твоя свобода , змучена до крику ,

Коли поети пнуться в паничі ,

І побратими цвенькають потроху,

І кобза почорніла на плечі ,

Як домовина вбитої епохи ? !

Не розлюби себе . Не розгуби

Ні голосу , ні стогону , ні слуху .

Шевченко йде дорогами доби

І завжди обирає кручі духу.

Іде і йтиме у тривожний час,

І вже його не зупинить нікому.

Ви чуєте ?

Минаючи Парнас ,

Шевченко повертається додому !
^ Гр. Чупринка

До Т. Шевченка.

З ласки вищої над нами

Вже поблідло чорне зло

І багато між тернами

Білих лілій розцвіло .
Чисте поле ти засіяв

При обставинах лихих

І свавільно не розвіяв

Вітер зернят дорогих.
Знай , Твоє , Кобзарю , поле

Од межі і до межі

Поле пишне , а не голе ,

Займуть діти не чужі.
Хай бушують урагани,

Хай над полем свище гнів ,-

Ми чекаєм без омани

Величезних жнив !

Літературно – мистецьке свято « Нам треба твого голосу , Тарасе ! »
Сторінки життя Шевченка
Ведуча1. Дід Шевченка був шевцем , звідси і прізвище – Шевченко . 25 лютого за старим стилем ( 9 з березня за новим ) у сім’ї кріпаків Грицька та Катерини народився син Тарас , майбутній письменник . Народився в селі Моринцях , а дитячі роки проходили в Кирилівці , рідному селі його батька.

У селі Моринцях

У сільській хатині

Уродився він на славу

Цілій Україні.

Хата Шевченка стояла на краю села. Убога й стара , під солом’яною стріхою з чорним димарем , була вона навколо побілена . Перед хатою був квітник сестри Катрі , коло воріт росла стара розлога верба із засохлим віттям , а за нею стара клуня . За клунею був сад , а через сад провадила стежка вниз до левади.

З – під низької стріхи

Соколом піднявся.

Як промовив , його голос

Громом розлягався.

Ріс Тарас під Божою опікою ,тож з дитинства вирізнявся своїми здібностями. Навчився ліпити з глини « свиставки , жайворонків», умів малювати крейдою або вугіллям на стіні , на паркані. Тарас був допитливою дитиною , хотів дізнатися , як небо держиться на « залізних стовпах» . Постановив ці стовпи розшукати. Так його підібрали чумаки і привезли назад до Кирилівки.

Любив слухати оповідання дорослих людей , а також пісень. Мав надзвичайну пам’ять і пісень знав силу – силенну. Глибока вразливість відкрила йому незвичайний світ фантазії . Першою книгою життя для Тараса були розповіді батька про святих мучеників , другою – розповіді діда Івана про Коліївщину . Маючи вразливу душу , Шевченко переймався стражданням людей . А третьою книгою життя стали українські пісні.

Учився у дяка дуже добре , швидко навчився читати.

У 9 років Тарас лишився матері . Смуток і безнадія завітали до вбогої хати. Батькові не до малечі : треба було кріпацьке тягло тягнути. Тужили діти ( шестеро) за мамою , особливо Тарас. Не мав до кого притулитися , не мав заступниці .

З приходом мачухи життя обернулося на справжнє пекло . В 11 років діти посиротіли. Мачуха стала повноправною хазяйкою . Помираючи , батько нічого не заповів своєму синові : « Мій син не буде абияким чоловіком , з нього буде або щось добре , або велике ледащо».
Ведуча 2 . Дві недолі спіткали Тараса у дитинстві : раннє сирітство і кріпацька неволя . залишившись без батька – матері , ким тільки івн не був : підпасичем у діда Уласа , наймитом у дяка. Босий напівголодний і холодний . одним словом , сиротина.
Ведучий 3. Та не знав Тарас , що є недоля страшніша навіть за сирітство , це неволя панська . Попихач – наймит, козачок . хлопчик – слуга на побігеньках . І ні кроку без дозволу пана чи панії . Коли почалася служба у пана Енгельгарда – тоді закінчилася для нього воля.
Ведуча 4. Не дав Господь Тарасові талану , зате щедро наділив його талантом . І не одним. Жага малого хлопця до малювання переросла у талант маляра і художника.
Ведуча 1. Любов до рідного краю пробудила у ньому талант поета і співця стали недоля і неволя на папері « сумними рядами»…
( Виконується пісня « Думи мої , думи мої» )

Входить Шевченко.

Шевченко. Бандуристе , орле сизий !

Добре тобі , брате :

Маєш крила , маєш силу ,

Є коли літати .

Тепер летиш в Україну –

Тебе виглядають.

Полетів би за тобою ,

Та хто привітає.

Я тут чужий , одинокий ,

І на Україні

Я сирота , мій голубе ,

Як і на чужині..!

Одинокий … а Украйна ! (^ Замріяно дивиться вдаль)

А степи широкії !

Там повіє буйнесенький ,

Як брат заговорить ;

Там в широкім полі воля ;

Там синіє море

Виграває , хвалить Бога ,

Тугу розганяє ;

Там могили з буйним вітром

В степу розмовляють…
^ Голос за сценою.
На розпутті кобзар сидить

Та на кобзі грає ;

Кругом хлопці та дівчата –

Як мак процвітає.

Грає кобзар , виспівує ,

Вимовля словами ,

Як москалі , орда , ляхи

Бились з козаками…

Грає кобзар , виспівує –

Аж лихо сміється …

« Була колись гетьманщина,

Та вже не вернеться .

Було колись – панували,

Та більше не будем!

Тії слави козацької

Повік не забудем ! »( ^ Т. Шевченко « Тарасова ніч» )
Перший учень

Було колись – в Україні

Ревіли гармати ;

Було колись – запорожці

Вміли панувати .

Панували , добували

І славу , і волю ;

Минулося – осталися

Могили на полі .

Високії ті молили

Чорніють , як гори ,

Та про волю нишком в полі

З вітрами говорять.

Свідок слави дідівщини

З вітром розмовляє ,

А внук косу несе в росу ,

За ними співає . ( Т^ . Шевченко « Іван Підкова» )
Другий учень
В яру колись гайдамаки

Табором стояли,

Лагодили самопали,

Ратища стругали .

У яр тоді сходилися ,

Мов із хреста зняті ,

Батько з сином і брат з братом –

Одностайне стати

На ворога лукавого ,

На лютого ляха. ( Т^ . Шевченко « Холодний яр» )
Третій учень.
Дивися , дитино , оце козаки…

…на всій Україні

Високі могили. Дивися , дитино,

Усі ті могили , усі отакі.

Начинені нашим благородним трупом ,

Начинені туго. Оце воля спить !

Лягла вона славно , лягла вона вкупі

З нами , козаками ! бачиш , як лежить –

Неначе сповита!...

…Дивися ж , дитино!

Та добре дивися, - а я розкажу ,

За що Україна наша стала гинуть ,

За що я й меж ними в могилі лежу. ( Т. ^ Шевченко « Розрита могила» )
( Виконується пісня « Розрита могила» )
Ведуча 1. Перше видання « Кобзаря» у 1840 році стало сенсацією для літературного Петербурга і неперевершеною подією в історії української літератури. Ця невеличка книжечка , до якої увійшло всього 8 творів , пробудила до життя тисячі земляків Тараса , підняла з колін сплюндровану й покріпачену Україну.
Ведуча 2. Коли подих волі знову оживив душу поета, він , зібравши усе те , що стало « на папері сумними рядами» , у 1860 році видав оновлений « Кобзар» , книгу , що стала народною Біблією на цілі століття.
( Звучить пісня « Думка» )

Виконується « Лілея» Т. Шевченка.
« За що мене , як росла я ,

Люди не любили ?

За що мене , як виросла ,

Молодую вбили ?

За що вони тепер мене

В палатах вітають, царівною називають ,

Очей не спускають

З мого цвіту ? Дивуються , не знають де діти!

Скажи мені , мій братику .

Королевий Цвіте!»

« Я не знаю , моя сестро» .

І цвіт Королевий

Схилив свою головоньку

Червоно – рожеву

До пониклого личенька Лілеї.

І заплакала Лілея

Росою – сльозою…

Заплакала і сказала :

« Брате мій , з тобою

Ми давно вже кохаємось. А я й не сказала,

Як була я людиною,

Як я мордувалась.
Моя мати… Чого вона ,

Вона все журилась

І на мене , на дитину,

Дивилась , дивилась

І плакала . Я не знаю,

Мій брате єдиний !

Хто їй лихо заподіяв ?

Я була дитина ,

Я гралася , збавлялась ,

А вона все в’яла

Та нашого злого пана

Кляла – проклинала.

Та й умерла… а мене пан

Взяв догодувати.

Я виросла , викохалась

У білих палатах.

Я не знала , що байстря я ,

Що його дитина.

Пан поїхав десь далеко ,

А мене покинув.

І прокляли його люде ,

Будинок спалили…

А мене , не знаю за що,

Убити – не вбили ,

Тілько мої довгі коси

Остригли , накрили

Острижену ганчіркою.

Та ще й реготілись.

Жиди навіть нечистії

На мене плювали.

Отаке – то , мій братику ,

Було мені в світі.

Молодого , короткого

Не дали дожити

Люде віку . Я умерла

Зимою під тином,

А весною процвіла я

Цвітом при долині,

Цвітом білим , як сніг , білим !

Аж гай звеселила.

Зимою люде…Боже мій !

В хату не пустили.

А весною , мов на диво,

На мене дивились.

А дівчата заквітчались

І почали звати

Лілеєю – снігоцвітом ;

І я процвітати

Стала в гаї і в теплиці,

І в білих палатах.

Скажи ж мені , мій братику ,

Королевий Цвіте :

Нащо мене Бог поставив

Цвітом на сім світі?

Щоб людей я веселила ,

Тих самих , що вбили

Мене й матір ?.. Милосердний ,

Святий Боже , милий !»

І заплакала Лілея,

А цвіт Королевий

Схилив свою головоньку

Червоно – рожеву

На білеє пониклеє

Личенько Лілеї.
Виконується пісня…


Читець виконує вірш Т. Шевченка « Холодний яр»
У всякого своє лихо ,

І в мене не тихо;

Хоч не своє , позичене ,

А все - таки лихо.

Нащо б , бачся , те згадувать ,

Що давно минуло ,

Будить бознає колишнєє –

Добре , що заснуло.

Хоч і Яр той ; вже до його

І стежки малої

Не осталось ; і здається ,

Що ніхто й ногою

Не ступив там ; а згадаєш ,

То була й дорога

З монастиря Мотриного

До Яру страшного.

В Яру колись гайдамаки Табором стояли ,

Лагодили самопали, ратища стругали.

У Яр тойді сходилися ,

Мов із хреста зняті ,

Батько з сином і брат з братом

Одностайне стати

На ворога лукавого ,

На лютого ляха.

Де ж ти дівся , в Яр глибокий

Протоптаний шляху?

Чи сам заріс темним лісом,

Чи то засадили

Нові кати ? Щоб до тебе

Люди не ходили

На пораду : що їм діять

З добрими панами , людоїдами лихими ,

З новими ляхами ?

Не сховаєте ! Над Яром

Залізняк витає

І на Умань позирає ,

Гонту виглядає.

Не ховайте , не топчіте

Святого закона ,

Не зовіте преподобним

Лютого Нерона.

Не славтеся царевою

Святою войною.

Бо ви й самі не знаєте ,

Що царики коять.

А кричите , що несете

І душу , і шкуру

За отечество!... Єй – богу ,

Овеча натура ;

Дурний шию підставляє

І не знає за що!

Та ще й Гонту зневажає ,

Ледаче ледащо !

« Гайдамаки не воины –

Разбойники , воры

Пятно в нашей истории…»

Брешеш , людоморе!

За святую правду – волю

Розбойник не ствне,

Не розказуй закований

У ваші кайдани

Народ темний , не заріже

Лукавого сина ,

Не розіб’є живе серце

За свою країну.

Ви – розбійники неситі,

Голодні ворони.

По якому правдивому ,

Святому закону

І землею , всім даною,

І сердешним людом Торгуєте ? Стережіться ж ,

Бо лихо вам буде,

Тяжке лихо!.. Дуріть дітей

І брата сліпого, дуріть себе, чужих людей,

Та не дуріть Бога.

Бо в день радості над вами

Розпадеться кара.

І повіє огонь новий

З Холодного Яру.

Голос за сценою.
Не приніс « Кобзар» Шевченкові ні багатства, ні розкоші , зате вкрив вічною славою як могутнього захисника істини і справедливості.
Виконується вірш Віктора Євтушенка « Сон»
Колись мені серед ночі

Такий сон наснився ,

Буцім –то я з президентом

Враженням ділився.
Сидимо ми на канапі.

Каву попиваєм

І про долю українців

Удвох розмовляєм.
Перше слово , як годиться,

Президент тримає :

  • Ну , то як же вам живеться?

Чи всього хватає?

Щоб душею не кривити ,

То сказати мушу ,

Я не знав , з чого почати, Холод вкрався в душу.

Та з думками враз зібрався

Тихо кажу:

  • Пане!

Думав я , що в сім’ї вольній

Жити краще стане.
Скільки років ми боролись

За щастя народу.

А погляньте , ми в болоті

І не знаєм броду!
…………..

Ті , що були найбідніші, -

Ще бідніші стали,

А багаті й зараз крадуть, Як раніше крали.
Ціни , мов ті пси , сказились.

Вже небес сягають,

А зарплата ледь піднялась,

Багачі гуляють!
От коли б устав Шевченко.

Вдихнув повні груди.

То , напевне б ,так промовив :

- Схаменіться , люди!
Чим ви дихаєте , діти ?

Що це тут палає ?

Прямо в серці України Озону немає.
Що це в біса за реактор,

Що це за потвора?

Погасіть його негайно

Нація ж бо хвора !
Де ж поділася пшениця?

Де цукор , де сало?

Певно гордості і праці

Вам забракувало?
Чи невже земля не чорна,

Що врожаї гинуть?

А мо , ледарів багато?

То хай вони згинуть!
Чому в селах люду мало?

Ви ж скоро загнетесь!

Хто ж вас буде годувати?

Коли схаменетесь?
А де ділись вчені люди?

За кордон тікають!

Україна їм не мила!

Щастя там шукають?
І сказав би ще Шевченко :

- Де ваша культура?

Чому пісню українську

Змінила халтура?
Що , немовби – то голодні,

Зараз не до співу,

Вам би краще закордонну

Глянуть голу діву ?
А в мій час голодні люди

Також бідували,

Але пісні материнські

Жити помагали.
Вже в країні й половини Людей не зустріти,

Щоб на рідній нашій мові

Могли гомоніти!
А в кінці Тарас би мовив

До всього народу:

  • Збережіть ви небо мирне,

Не губіть природу!
Добре те , що ви вже вільні,

То ж зберіться , діти,

Не засніть , не заспокойтесь,

Треба все поспіти!
Чи , невже ви всі посліпли?

Ярмо ледь стягнули,

А вже ваші депутати

Вам нове напнули.
Я прокинувся весь мокрий,

Піт тече рікою,

Але марево ще довго

Ходило за мною.
А вже потім я хрестився :

  • Згинь , нечиста сило !

І бува ж , таке ж насниться,

Що й нічка не мила.
А в душі якась тривога.

За нащадків долю.

В серці лиш слова Тараса:

« Не проспіте волю!»
Виступ учня .

Павло Гірник Назавжди
Ніколи свого серця не щерби,

Аби лише виспівувати гарно.

Не промовчи Шевченка у собі.

Не прокричи Стефаника задарма.

Творив Тараса гнів , а не жура.

А що поробиш , люде без’язикий ,

Коли з – за грат у душу зазира

Твоя свобода , змучена до крику ,

Коли поети пнуться в паничі ,

І побратими цвенькають потроху,

І кобза почорніла на плечі ,

Як домовина вбитої епохи ? !

Не розлюби себе . Не розгуби

Ні голосу , ні стогону , ні слуху .

Шевченко йде дорогами доби

І завжди обирає кручі духу.

Іде і йтиме у тривожний час,

І вже його не зупинить нікому.

Ви чуєте ?

Минаючи Парнас ,

Шевченко повертається додому !
Гр. Чупринка

До Т. Шевченка.

З ласки вищої над нами

Вже поблідло чорне зло

І багато між тернами

Білих лілій розцвіло .
Чисте поле ти засіяв

При обставинах лихих

І свавільно не розвіяв

Вітер зернят дорогих.
Знай , Твоє , Кобзарю , поле

Од межі і до межі

Поле пишне , а не голе ,

Займуть діти не чужі.
Хай бушують урагани,

Хай над полем свище гнів ,-

Ми чекаєм без омани

Величезних жнив !
Заключне слово вчителя.
У фундаменты сучасної культури лежить надійний моноліт – Шевченкове слово. Воно різне і мінливе , як життя , як людські пристрасті. У ньому правда , і добро , і краса. Та треба вміти їх у слові віднайти і осягнути. Тож припадаймо щодня до поезії « Кобзаря» , як спраглий до криниці, бо вона невичерпна.

Приходьмо до Шевченка на сповідь задля очищення від скверни, на щоденні випроби сумління. Тоді лише станемо людьми,яких Шевченко почує і Україна прийме під свою опіку , як нащадків митця.


Схожі:

Літературно – мистецьке свято Нам треба твого голосу, Тарасе ! iconСанталова світлана олександрівна, педагог-організатор Скандинавської...
Хм! Я можу зробити їх свято ну дуже «яскравим». Адже, робити дрібні капості-це те, чого треба навчати дітей. А то письмо, каліграфічне…Нудьга...
Літературно – мистецьке свято Нам треба твого голосу, Тарасе ! iconТема. Риси твого характеру. Оповідання «Глобус». Мета
Кожна людина мріє мати справжнього друга. Друг не залишить у біді, допоможе в скрутну хвилину. Справжня дружба – це безцінний дар,...
Літературно – мистецьке свято Нам треба твого голосу, Тарасе ! iconЗал святково прикрашений. На стінах плакати: «Нам без книги ніяк...
Що нам робити? Будемо виручати Королеву книг, чи продовжимо веселитись? Допоможемо?
Літературно – мистецьке свято Нам треба твого голосу, Тарасе ! iconМи йдемо по своєму життєвому шляху, обертаємося назад, дивимося на...
«дорослими». Хочемо бути самостійними, довести усім, що ми чогось коштуємо. Але поки це не головне,нам треба просто жити своїм життям,насолоджуватися...
Літературно – мистецьке свято Нам треба твого голосу, Тарасе ! iconПлан основних заходів із проведення новорічних І різдвяних свят у...
Літературно-релігійне свято, присвячене Дню Миколая: «Святий небесний Отче Миколаю, до тебе діти прибігають»
Літературно – мистецьке свято Нам треба твого голосу, Тарасе ! icon«Це ж контрольна завтра з української мови. Значить, треба написати...

Літературно – мистецьке свято Нам треба твого голосу, Тарасе ! iconРодинне свято «зустріч із казковими героями» Підготовлено вихователем...
Підтримувати інтерес до драматичної діяльності. Працювати над інтонаційною виразністю мовлення, силою голосу, темпом мовлення. Засобами...
Літературно – мистецьке свято Нам треба твого голосу, Тарасе ! iconСьогодні 19 те грудня. І саме в цей день приходить до нас повне цікавих...
Що ж це за свято? Можливо, хтось із вас знає? Це свято Святого Миколая. Ви не дивуйтесь, але саме Св. Миколай називався українським...
Літературно – мистецьке свято Нам треба твого голосу, Тарасе ! icon1. Привіт, шановні гості! Здоров’я, щастя, сміху! Веселе свято на порозі І нам І вам на втіху. 2
Діти! Сьогодні ми з вами вирушаємо в подорож до Країни здоров’я І розкриємо таємниці про те, що потрібно робити для того щоб зберегти...
Літературно – мистецьке свято Нам треба твого голосу, Тарасе ! iconУрок (3 – 4 класи) Довідкова література Мета
...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Школьные материалы


База даних захищена авторським правом © 2014
звернутися до адміністрації
uchni.com.ua
Головна сторінка