Ірина Булакевич Чорно-біле кіно




Скачати 400.45 Kb.
НазваІрина Булакевич Чорно-біле кіно
Сторінка3/4
Дата конвертації31.01.2014
Розмір400.45 Kb.
ТипДокументы
uchni.com.ua > Філософія > Документы
1   2   3   4

^ Літературно-політичний коктейль
Урочисто прибраний, відреставрований після пожежі палац пана Рочестера. Тут очікується справжнє свято: королева Вікторія приїздить на зустріч із панянкою Джен Рочестер (дівоче прізвище Ейр) та статним парубком Олівером Твістом. Місіс Джен прибрана у розкішну блакитну сукню, а на її шиї виблискує золотий ланцюжок. Олівер - у чорному класичному фраці й добре налакованому взутті. Королева не затрималася в дорозі, а прибула щойно місіс Фейрфакс закінчила прибирати святковий стіл у смачні шати. Її величність, у своїй рожевій сукні, була ніби втіленням гармонії та ідеалу. Тиха, приємна розмова чується у залі…

  • На мою думку, - повагом мовила королева Вікторія, - Ваші нарікання, місіс Рочестер, не зовсім доречні. Адже саме пані Бронте зробила вас щасливою! Хіба цього не досить для подяки?

  • Звичайно, королево, проте вона прирекла мене на тяжку долю. Саме через її, так би мовити, примхи, я мусила поневірятися спочатку в сім’ї покійного містера Ріда, нехай земля йому буде пухом, а згодом у дитячому притулку. Я терпіла жорстокі знущання його дружини, дітей, зокрема кузена Джона. Потім тяжкі 8 років життя в пансіоні… - Джен зітхнула й продовжила, - Смерть моєї подруги… Шарлотта й Емілі Бронте запросто могли вигадати мені й іншу долю, значно легшу. Все це, як не дивно, було в їхніх руках…

  • Так, так, дівчинко, проте ти забуваєш чудові слова К. Меліхана: «Якщо людині дати все, чого вона прагне, то вона захоче ще й те, чого не хотіла», – розмірено вимовила королева останні слова. – Тому живи так, як підказує серце, воно завжди знає, що робити. А як твої справи, маленький Олівере? В моїй пам’яті Ви, містере Твісте, завжди залишитеся маленьким хлопчиком…

  • Дякую за турботу, Ваша високосте, - добродушно і спокійно мовив Олівер, - хочу сказати, що усі ті, люди, які життя витратили на те, щоб вигадувати пастки для нас із Джен, я в жодному разі не маю на увазі наших пречудових письменників-реалістів! Так ось, вони всі до одного не варті тієї гілляки, на котрій би слід їх повісити. Щодо місіс Рочестер, то повинен зізнатися, що мені більше імпонувала міс Джен Ейр – «сіра мишка», скромна і стримана. Здається, вона ніколи б не скаржилася на справжню майстриню соціально-психологічної прози нашого із Вами століття – Шарлотту Бронте…

  • Зрозумійте мене правильно, - мало не перервала розповідь Олівера, Джен, - я турбуюся, перш за все, про свою родину - чоловіка й дітей. Навіщо йому така сумна доля – після тієї пожежі минуло чимало часу, а зір повернувся до нього лише нещодавно, та й то частково…

  • Достойна людина не та, яка не має вад, а та, яка має почуття гідності. – королева Вікторія зробила паузу. - Дитинко, я – королева Англії, і життю всієї країни, як і твоєму, притаманні миті найгіршої муки і найсолодшої радості. А знаєте, чому? Тому, що для отримання щастя і благополуччя потрібно дорого заплатити, і не завжди грішми. Існує закономірність: чим жахливіші страждання, тим приємніше щастя.

  • Так, так, - втрутився Олівер Твіст. – Після грози завжди буває сонечко, а після нього – хмари. Здається, що керуючись цим законом Чарлз Діккенс гусячим пером творив і мою історію. Вельмишановна королево, я хочу подякувати пану Діккенсу за те, що допоміг мені навчитися виживати. Я побачив життя у різних його проявах. Я «був жертвою віроломства і обманів», сиротою, помічником трунаря, жебраком… Та мене врятувала наївна віра в краще майбутнє.

  • Звичайно, Олівере, життя йде чорно-білими смугами. – кивнула королева Вікторія. – Від початку мого правління у мистецтві загалом і в літературі зокрема, домінує певна система цінностей, для якої характерне зосередження на етичних і релігійних проблемах. Чи помітили Ви, що родина і школа є наскрізними об’єктами соціального критицизму нашого суспільства?

  • Погоджуюся з Вами, шановна королево, - підтримала місіс Джен. – Я б навіть охрестила цю так звану «систему», якщо Ваша ласка, - вікторіанством. Прошу, зважте на наші з Олівером побажання – віддячте творцям наших історій якомога щедріше!

Розмова повільно змінювала своє русло: літературну тему змінила політична, створивши дивовижний літературно-політичний коктейль із громадсько-правовою кислинкою.

Досить пізно розійшлись по кімнатах. А на ранок, після сніданку, королева Вікторія знову вирушила у своїх державних справах…
 
Метелики
Французька Богема тримає міцно за комір усіх тих нещасних, які потрапляють під її крило. У пошуках істини митці приходять до неї з добром у серці і благими намірами, гадаючи, що вона дасть їм велич і свободу, а йдуть від неї обкрадені, спаплюжені і ниці. Богема не зважає на це, вона залишається із розчиненою чорною пащею, чигаючи на нову здобич. Непомітно в тому чорному роті навіть хижих зубів, якими зі смаком і хитренькою посмішкою перемелює на порох крихкі кісточки нещасних, випещених митців. А вони, не розумні, прагнуть її, немов нічні метелики вогню.

^ Рід Авеля, їж, пий, втішайся –

Господь всміхається тобі.

Рід Каїна, в ярмі згинайся

Чи гинь у злиднях і журбі...

Ось, ось летить ще один! Яскравий, самобутній, він несе людству єдиний свій скарб – „Квіти Зла”. Це - Бодлер. Він поспішає у вир Богеми, як той метелик, що серед буйної зелені шукає запашну квітку. Здається, він знайшов її. Проте, щойно торкнувшись її тендітними барвистими крильцями, помічає, як вона спалахує, огортаючи все його єство згубним полум’ям. Інша квітка – теж саме. Здається, цей яскравий метелик не витримає: його крила вже неодноразово обпалені. Та Бодлер знаходить снагу злетіти ввись, щоб востаннє помилуватися красою тих згубних квітів. Але, що це? Квіти враз перетворюються на виразників зла. Тепер - це Квіти Зла. Дивись, там в високості за ними уважно спостерігає альбатрос французької поезії – білий, благородний! Це - той самий Шарль.

^ Поет, як альбатрос – володар гроз та грому,

Глузує з блискавиць, жадає висоти,

Та, вигнаний з небес, на падалі земному

Крилатий велетень не має змоги йти.

Усе його життя пронизане символами. В залюднених містах шукала порятунку краса його крил – краса його поезії, а натомість - конфлікт ідеалу з дійсністю: живі квіти перетворювалися на мармурові. Бодлер хотів оздобити світ унікальною музикою своїх віршів. Однак, як би не намагався Шарль прикрасити брудне, буденне життя, все одно «темні боки» нагадували про себе. Адже, допоки Господь був на небі, він був Богом, та, спустившись до землі, – став Сатаною.

Помічаю цілу зграю дрібних метеликів, які летять до відчиненої навстіж пащі Богеми на вірну смерть... Їм так і не судилося стати альбатросами. А, ген, за ними летять ще два, підсліпуваті, не досить впевнені, позбавлені життєвого досвіду: бачать світ без прикрощів і зла. Поль Верлен та Артюр Рембо – блакитні метелики поетичної французької Богеми. Вони ще не можуть бачити Квітів Зла. І ці підступні, химерні створіння здаються їм неповторними й дивовижними, що так і ваблять.

^ В блакитні вечори стежками йтиму я;

Колотиме стерня, траву почну топтати:

Відчує свіжість піль тоді нога моя,

Я вітру голову дозволю овівати.

Артюр і Поль сіли на одну із квіток і спалахнули. Полум’я нищить їхні життя. Вони, можливо, як й інші, не стануть альбатросами… Їхні кістки вже нещадно, всмак пережовує чорною пащею французька Богема. А в голосі Верлена чується тривога:

^ Все заперечую – знання, мораль, ідеї…

Любов? Не хочу знать тих вигадок старих.

Життям утомлена, пройнята жахом смерті,

Моя душа – мов бриг, що поміж хвиль і криг

^ Щомиті жде кінця в безжальній круговерті.

Нещасний Поль, тріпочучи крильцями, сипав символи із невичерпної фантазії поетичного таланту. Із висоти Богемного польоту він побачив, що людина, втім, як і метелик, - безсила істота, віддана на поталу фатуму. Тому тихою піснею звучить туга, сум, журба й відчай у його ліричних одкровеннях:

^ Так тихо серце плаче,

Як дощ шумить над містом.

Нема причин неначе,

А серце ревно плаче!

А ось його друг Артюр виявився ще більш вразливішим і розкутим. Герой його поетичних розвідок – бродяга, який сатирично викриває потворність усього буденного. Метелика найкраще помітно серед людей, тому Артюр надав перевагу оспівуванню брудних і темних вуличних заколотів та бунтів. На їхньому фоні блакитний метелик виглядає ще яскравіше.

Полум’я нещадно злизало своїм язиком обох метеликів… Вони більше не потішать світ красою крилець, та залишиться нетлінною пам'ять – пісні творчості й краси – невмируща поезія: «Найперше – музика у слові!»
 

^ Секрети популярності від письменників Англії ХІХ століття
2156 рік. У мистецтві панує Незбагненна художня система. Машина часу є в кожного пересічного свідомого і культурного громадянина.

Щоб підібрати матеріал про творчість англійських письменників ХІХ століття до електронної газети, літератор ХХІІ сторіччя вирушає безпосередньо у ХІХ століття, зокрема до Літературної спілки письменників. Найпершим він там зустрічає Чарлза Діккенса. Зав’язується розмова, що плавно переходить у дискурс.

  • Я завжди прагнув пізнати світ, - відповідав Діккенс на прохання літератора розповісти про власну творчість, - у всьому його розмаїтті. Тему Добра і Зла письменникові неможливо оминути. Намагаючись якомога сатиричніше зобразити Зло, я додав до Добра трохи іронічних фарб. Переважна більшість моїх героїв – діти, чия довірливість і природність є моральною перевагою над представниками раціонально-прагматичного мислення. На чистих дитячих душах я намагався дослідити, як і за яких обставин у них зароджується Зло. В цьому мені допомогли символи – одухотворення світу речей, ретельні описи зовнішності персонажів, їхнього житла та манери мовлення. Але це вже авторські секрети...

Добувши необхідну інформацію, літератор вирушив на пошуки Вільяма Теккерея – ще одного з найвизначніших прозаїків Англії, котрий зумів побачити світ як величезний ярмарок, де кожен вибирає своє.

  • Вільяме Мейкпісе, схарактеризуйте, будь ласка, найважливіші моменти свого літературного життя, - попросив літератор після звичного привітання і відрекомендувався.

  • Людське життя – це ярмарок марнославства. Тому головна ідея моїх творів – зображення убогості життєвого ідеалу. Переважна більшість людей не помічає, наскільки нікчемний той ідеал, який вони обирають. Проте я звернув увагу, що людина у значній мірі залежить від історичного процесу, тому не виключав можливості впливу таких процесів на життєві погляди кожної особи. На мою думку, життя – контрастне поєднання протилежностей. І щоб відобразити це у творах, я щедро використовував сатиру та іронію, яка виникає як протилежність видимого і сущого.

  • Дуже дякую, пане Вільяме, - вислухавши письменника, мовив літератор, - чи не підкажете, де можна знайти Джейн Остін і сестер Бронте?

Теккерей гостинно вказав на шлях широкими коридорами приміщення Літературної спілки письменників. В одній із кімнат Джейн і сестри Бронте сиділи за столиком і вели жваву бесіду. Літератор трохи розгубився. Але все влаштувалося саме по собі – жінки якраз закінчили сперечатися.

  • Перепрошую, прекрасні дами, - розпочав літератор, а потім, представившись і пояснивши мету візиту, на запрошення однієї з сестер сів до їхнього столу. – Окресліть, будьте ласкаві, головні риси своєї творчості.

  • Ви якраз вчасно – ми тільки що про це розмовляли! – зраділа Емілі Бронте. – Починайте, пані Джейн, просимо.

  • Дякую за таку честь – бути першою, - трохи боязко сказала пані Остін. - Я ніколи не прагла розважати читача своїми творами, я хотіла просто змалювати те життя і побут, якими живу сама. Ось чому у моїх творах зображені представники середнього і дрібного дворянства. Опосередковано я торкалася політичних і гостро-соціальних мотивів, проте вони не знайшли значного відображення в моїх творах. Протягом життя, герої, як і звичайні люди, прагнуть досконалості у всьому, тому їх характери еволюціонують.

  • А от у наших з Емілі творах, - розпочала Шарлотта Бронте, - присутні риси романтизму. Він відчувається у деяких рисах персонажів, домінує у сюжетах деяких творів. Але, незважаючи на це, також чітко виражені ознаки готичних романів. Особливо полюбляла готичність Емілі – загадковість, таємничість, смерть, жага помсти, містичні епізоди…

  • Що мені подобається у романах Шарлотти, - продовжила Емілі, - так це багатовимірність її персонажів. Я успадкувала цю, так звану «техніку письма», саме від неї. Дуже вдало Шарлотта застосувала форму автобіографічної оповіді в романі «Джен Ейр» - завдяки цьому образ головної героїні набув глибокого психологізму та правдивості.

Наступного дня в літературній газеті у рубриці «З перших вуст» з’явилася стаття під назвою «Секрети популярності від письменників Англії ХІХ століття»…
 

^ Куди поділась «Вечірня казка»?
Здається, що у добі не 8, а 48 навчальних годин. Повертаюсь зі школи, викладаю із величезної мішкоподібної сумки 5 кг книжок… Збираю сумку знову – цього разу вже на курси… Якщо приходжу додому о 20.00 год – мама радіє, адже, зазвичай, я на курсах аж до 22.00 год. Після напруженого дня із безліччю нової інформації, хочеться спокою, релаксу, телебачення, врешті-решт…

Вмикаю: косинус знову росте, І. Франко зайняв спікерське крісло у Верховній Раді України, рибонуклеїнова кислота знову спричинила вибух у шахті… Вимикаю. Здається, щось не те, чи не так? Щоб прояснити ситуацію, відкриваю програму телепередач на сьогоднішній вечір. Он воно що: «Подробиці», «ТСН», «Факти. Вечір», «Вікна. Новини», «Репортер»…

Що ж далі? Телесеріал «Монтекрісто», телесеріал «Виклик-3», телесеріал «Руда», телесеріал «Латинський коханець», телесеріал «Проклятий рай-2», телепередача «Табу», бойовик «Лев’яче лігво», трилер «Останній круїз», фантастичний бойовик «Оселя зла-3. Вимирання»… У голові майнуло: «Це, мабуть, щоб нам краще спалося трилери показують…»

Зрештою, згодилася переглянути «Вечірню казку». Саме вчасно до мене прийшов маленький 4-річний братик із мамою. Запитую в нього: «Колюню, а ти дивишся «Вечірню казку»?» А дитя мені відповідає: «А в нас немає «Вечірньої казки»». Я гадала, що такого не може бути, та схоже на те, що цієї вечірньої передачі немає на жодному із 25 наявних телеканалів з тих пір, як дід Панас відкрив правду маленьким глядачам. Замість «Вечірньої казки» нехай діточки «Оселю зла-3» подивляться! А перші дві її частини, мабуть, виховували тих п’ятикласників, які, он там за рогом, вже професійно затягаються «Мальборо» і не тільки. Зате я знайшла єдину дитячу передачу - «Уроки тітоньки Сови», байдуже, що транслюється о 01.25! А що? Подивилися «Оселю зла-3», а потім можна і у тітоньки Сови вчитися!

Далі – краще! Я розумію, у кого, не дай Боже, зникла дитина, то «Службу розшуку дітей» і о 02.20 не поліниться подивитися. Але, що ж тоді із соціальною свідомістю громадян?

Поставлена у скрутне становище цим питанням, я помітила неопрацьований рядок моєї газети: телесеріали «Моя прекрасна няня» і «Татові дочки». Зітхаю з полегшенням – це хоч дивитися не важко…

Моя мама зауважила, якщо переглянути усе, що демонструють на блакитному екрані, то можна остаточно втратити здоровий глузд. І я з нею цілком згодна. Взагалі, сучасна програма телепередач, як на мене, дуже скидається на збірку анекдотів чорного гумору. Відкриваєш її, шукаючи мультик для братика, а там окрім трилерів і бойовиків нічого немає. «Вдалий» жарт. З нагоди запитала цього ж братика про його улюблений мультик. Так, як для 4-річного дитя чіткої межі між мультиками і чимось іншим з телевізора немає, то у відповідь я почула назву до сліз знайомого, можна навіть сказати «дорослого» серіалу – «Щасливі разом».

Якість українського телебачення давно перейшла у кількість, хоча потрібно навпаки. Передачі потребують рейтингу, бо від нього залежить, скільки тисяч умовних одиниць покладуть до кишені спонсор і організатори проекту. Важко усвідомити суспільну проблему, яку несе буденне телебачення. Егоїстичне покоління заявляє: «Після нас – хоч потоп!» Але чи спало комусь на думку, як покоління, яке виросло на трилерах і бойовиках, буде опікуватися старістю тих, хто привчив їх до трилерів? Вроджений егоїзм знищить усе й зникне сам, разом із усім живим на Землі…
 
1   2   3   4

Схожі:

Ірина Булакевич Чорно-біле кіно iconЗразок заповнення інвентарної книги
Листівка. Містить чорно-біле зображення заслуженого артиста урср І. В. Миколайчука в акторському вбранні (роль козака Василя) під...
Ірина Булакевич Чорно-біле кіно iconКнига буклет. Автор Антонюк-Гаврищук Є. “Шляхами Білого Птаха”. Чкм...
Листівка. Містить чорно-біле зображення заслуженого артиста урср І. В. Миколайчука в акторському вбранні (роль козака Василя) під...
Ірина Булакевич Чорно-біле кіно iconПріоритетні напрямки діяльності освітнього округу
Заступники директора з навчально-виховної роботи: Рущинська Алла Дмитрівна, Пліско Ірина Анатоліївна, Бойко Ірина Олександрівна
Ірина Булакевич Чорно-біле кіно iconПрограма творчого конкурсу за обраним фахом галузь знань „Мистецтво”
Екзамен з фаху “Кіно-телемистецтво” складають абітурієнти, що вступають на напрям „Кіно-телемистецтво”, спеціалізації: “режисер телебачення”,...
Ірина Булакевич Чорно-біле кіно iconПослуги нашої бібліотеки
Копіювальні послуги: копіювання документів, сканування, друк (чорно-білий та кольоровий)
Ірина Булакевич Чорно-біле кіно iconУрок світової літератури у 6 класі Тема уроку: Сильний людський характер...
Які його «Північні оповідання» вам відомі? («Поклик предків», «Біле Ікло», «Син Вовка», «Дочка снігів», «Жага до життя»)
Ірина Булакевич Чорно-біле кіно iconПереможці «кінокімерії 2008»
За відданість аматорському кіномистецтву – Студія кіно І телебачення «Альфа», м. Полтава
Ірина Булакевич Чорно-біле кіно iconБибик Ірина Станіславівна

Ірина Булакевич Чорно-біле кіно iconДень пам'яті жертв голодомору
Оформлення зали: ікона, рушник, вишитий чорно-червоними кольорами,три свічки, шматок черствого хліба, кетяг червоної калини
Ірина Булакевич Чорно-біле кіно iconСтановлення кіноосвіти в україні
Робота виконана у Київському державному університеті театру, кіно І телебачення ім. І. К. Карпенка-Карого
Додайте кнопку на своєму сайті:
Школьные материалы


База даних захищена авторським правом © 2014
звернутися до адміністрації
uchni.com.ua
Головна сторінка