«Душу зцілює добро» (методико бібліографічні матеріали)




Скачати 203.29 Kb.
Назва«Душу зцілює добро» (методико бібліографічні матеріали)
Дата конвертації28.02.2013
Розмір203.29 Kb.
ТипДокументы
uchni.com.ua > Філософія > Документы



Відділ культури Вознесенської райдержадміністрації

Центральна районна бібліотека

ім. Т.Г. Шевченка

«Душу зцілює добро»

(методико - бібліографічні матеріали)

м. Вознесенськ, 2010р.
Доброта та милосердя – це милість людського серця, розуміння, м’якість, співчуття, ніжність, любов та жалісливе ставлення до людей. Це не слабкість, а сила, тому що доброта та милосердя властиві людям, які здатні прийти на допомогу.

За якою шкалою загальнолюдських цінностей можна оцінити цю найвищу ознаку людяності: не чекати коли тебе попросять про допомогу, а відчувати ситуацію, коли твоя безкорислива допомога виявиться необхідною людині у скрутні хвилини життя. І не важливо, чи це втішне слово, чи це матеріальна підтримка у вирішенні нагальних проблем, чи це уміння розділити чужий біль і горе як свої власні.

Виховати у дітей та молоді небайдуже ставлення до людей, які потребують допомоги; формувати активну життєву позицію, яка проявляється у дієвій допомозі людям похилого віку, ветеранам, сиротам, інвалідам; розвивати у підростаючого покоління високі моральні якості є одним з головних завдань бібліотеки.
Пропонуємо Вашій увазі методико – бібліографічні матеріали «Душу зцілює добро», які допоможуть при організації масових заходів в цьому напрямку.

Видання містить сценарій свята «Добро спішіть творити, люди», розробку години спілкування «Вічні цінності людини» та список літератури .



Добро спішіть творити, люди
Сценарій свята

Бібліотекар: Милосердя, доброта... Ще з часів давньоруських благодійність була традицією нашого народу. Цілком природним і закономірним вважалось допомогти знедоленому, нещасному, поділитися шматком хліба, дати притулок бездомному, захисти­ти старість і немічність, порятувати хворого чи каліку, заступитися за беззахисного і скривдженого.

Доброта і чуйність, співпереживання і щиросердечність, уміння розділити чужий біль, підтримати у важку хвилину, розрадити в горі й біді — це в характері нашого народу.

^ 1-й учень.

Не говори про доброту,

Коли ти нею сам не сяєш,

Коли у радощах літаєш,

Забувши про чужу біду

2-й учень.

Бо доброта — не тільки те,

Що обіймає тепле слово,

В цім почутті така основа,

Яка з глибин душі росте.

1-й ведучий.

Коли її не маєш ти,

То раниш людяне в людині,

Немає вищої святині,

Ніж чисте сяйво доброти.
Бібліотекар: Доброта і милосердя — багатоликі. Потреба в них — повсякчас. Навіть тоді, коли немає біди... Навіть там, де гори спокійні, й твердь земна не хитається під ногами...

Милосердя і доброта — як два крила, на яких тримається людство. І щоб виіскрити добро­ту із наших сердець, не потрібні страшні землетруси чи Чорнобильська катастрофа. Хіба у звичайному плині днів немає людей, які потребують допомоги?

^ 1-й учень

Кажімо більше ніжних слів

Знайомим, друзям і коханим.

Нехай комусь тепліше стане

Від злив наших почуттів.


2-й учень

Нехай тих балів солодкий мед

Чиюсь загоїть рану.

Чи перший біль, чи то останній

Коли б то знати наперед!

Бібліотекар: Лікування добротою потребують не тільки хворі та самотні, а й цілком благополучні й здо­рові люди, в яких душа черства й глуха до чужого го­ря. Лікування милосердям потрібне і тим, хто не ба­чить і не чує кривди й болю, несправедливості й горя.

^ 1-й учень

Від зорі до зорі я відміряю відстань,

І від слова до слова я стежку знайду,

Закарбую в душі солов’їною пісню,

І у мандри далекі по світу піду.

2-й учень

Усіх спраглих душею я щедро напою,

Усім людям по часточці серця роздам.

Хто у муках страждає пригорну, заспокою,

І не дам на поталу голодним вовкам.

Бібліотекар: Горе підкрадається несподівано, раптово впаде, як сніг на скроні, і ти з печальною розсудливістю ро­зумієш — усе краще вже було, все у минулому, а по­переду — морок і синій туман... І з тобою лишають­ся лише спомини, недуги, самота і немічність.

^ 1-й учень

Коли, здається, жити неспромога,

Коли, здається, більше сил нема,

Повір у себе, і твоя тривога

Розвіється, як марево, сама.

Коли здається, що земля і небо

Супроти тебе стали на диби,

Повір у себе, знай, що жити треба,

Бо ви своєї долі не раби!

2-й учень

Повір у себе, ці слова, як гасло,

їх кожен день у пам 'яті читай.

І щоб ніколи віра та не згасла,

Ти кожен день і час свій пам 'ятай

2-й учень

Жить на землі — велике щастя,

Якого ти не помічав.

І пам 'ятай, що ти Людина.

Творець краси і добрих справ.
Бібліотекар: Милосердна людина не залишається бай­дужою до чужого горя, вона обов'язково допоможе чи то матеріально, чи підтримає словом. На безко­рисні вчинки, звичайно, здатні не всі, але саме такі вчинки збагачують нашу духовну скарбницю і розцвічують сіру буденність страждальної душі

^ 1-й учень

Сирота! Яке болюче слово.

В нім серця біль дух перейма

Сльоза бринить все знову й знову,

Нема тепла, батьків нема,

Цей безкінечний пошук долі,

Надії поклик кожну мить,

Шукають очі мимоволі.

Душа страждає і болить,

А діти за вікном багаті,

В них найдорожче в світі є.

І з ними поруч мама й тато,

їм радість кожен день дає.

І так вже хочеться без тями,

Щоб тато в горі захистив,

Послухать казочку від мами,

Любові відчувати прилив.

Обділені, мов вирок грізний,

Ударив біллю, як за гріх.

О, люди! Поки ще не пізно,

Піклуйтесь про дітей своїх.

2-й учень

Як вітер холодний хитає стеблину,

Так бідність принижує, кривдить людину.

Погляньте пильніше в знедолені очі.

Спитайте у себе, чого вони хочуть,

Чому так потухли і низько упали,

Чи, може, зовсім вони злету не упали.

Чому душа бідна тремтить і зітхає,

Про що вона мріє і Бога благає?

1-й учень

Стоїть на ринку чоловік,

Він ледве дожива свій вік.

Сорочка подрана, штанці,

І вітер свище в гаманці.

Рука простягнута дрцжить,

Хоч би до вечора дожить.
Копійка впала, посміхнувсь,

Мов до багатства доторкнувсь.

А був же спритний він колись,

Ці роки сплинули кудись,

Надії вицвіли в очах,

Тепер звести кінці хоча б.

Бібліотекар: На жаль, багато поряд із нами бідних людей, які з різник причин ледве виживають. Як­що кожен із нас буде небайдужим до чужого го­ря, то це полегшить їхнє життя.

^ 1-й учень

Хай твоя крапля щирості й тепла

Впаде у душу, бідну і страждальну.

Й розтопить холод, щоб душа .могла

Ясніти в щасті злетом життєздатним.

2-й учень

Добро спішіть творити, люди,

Воно, як сонце, зігріва,

В добрі нам всім

Зручніше буде,

Без нього затишку нема.

Уважним будь, хай шлях твій на землі

Злама байдужості холодні грати,

Є цінності виликі і малі

Багатий той хто вміє віддівати.

Бібліотекар: Допомоги потребують і літні люди, які вже не мають сили працювати на городі, по господарству. Кожен із вас повинен знайти таку життєву позицію, яка б приносила користь не тільки собі, а й людям.

^ 1-й учень

Кажуть, юність живе лиш майбутнім,

Кажуть, зрілість цінує лиш мить.

Тільки старість живе незабутнім,

Тим, чого не вернуть, не спинить.

Є закони природи незмінні

Для людей, для птахів, для тварин.

Ви простіть нас байдужих, ми винні,

Будем ми ще старими, як ви.

Бібліотекар: Людей похилого віку в Україні близько 2-х мільйонів.

Така вже доля зрілих людей - залишитися у чотирьох стінах зі своїми проблемами, хворобами, переживаннями.

Знали б ви, як вони чекають, щоб хто-небудь завітав до них.


^ 2-й учень

Живе одинока людина,

Чому ж ми проходимо мимо?

Живе одинока людина,

Ніким у житті не любима.

І серце у неї відкрите

Для ласки людської й привіту,

Печальним льодком оповите,

Віддалена горем від світу.

Чому ж ми не прийдемо в хату,

її не покличем з собою?

І буде одна вікувати

Людина з своєю журбою.

Нам легше, бо ми не самотні,

Ходімо ж до неї в світлицю!

І серце людини з безодні

Полине за нами, як птиця.

Бібліотекар: Люди старшого покоління пережили багато випробувань у своєму житті, не завжди доля до них посміхалася.

^ 1-й учень

Бабусина доля -

Як ота тополя,

Що посеред степу

В небо порина.

Вітер гне тополю,

Заметілі в полі, -

Так біліє в бабці сивина.

Бабусина доля -

Як в степу тополя,

А над нею - небо,Як віки.

Бібліотекар: На привеликий жаль, є люди на пер­ший погляд виховані, культурні та насправді бай­дужі до чужої біди і навіть забувають дорогу до рідного дому, де їх чекають батьки.

^ 2-й учень

А в баби хата-домовина,

А в баби хата, мов труна.

Померла баба Катерина

І третій день лежить одна.

Пообіч баби білі руки,

Як дві обрублені струни...
Є в баби четверо онуків,

Одна дочка і два сини.


Міста далекі заманили,

їх в ситий затишок квартир,

А в баби хата, як могила,
Немов забутий монастир.

Нема сльози кому зронити,

Лиш сад за вікнами поник.

І бабин ангел-хоронитель

Склав крила скорбно під рушник.

Не розуміє в чому річ:

Чому це в Катрі кляті гуси

В дворі ночують третю ніч?

Покіль село стелилось спати,

Світили вікна замість свіч...

Ой що ж вам, хлопці, в трьох кімнатах,

Ой що ж вам сниться третю ніч?

Це ж ваша хата-домовина

Сумує тяжко в самоті,

Це ж ваша ненька-сиротина

Одна у смерті, як в житті.
Бібліотекар: Коли людина самотня і за нею нікому доглянути, це одна справа. Коли ж діти відмовля­ються від своїх стареньких батьків, це - жах.

^ 1-й учень

Виглядала мати із вікна,

Поглядала мати на дорогу.

Другий поверх.

Мовчазна стіна не розділить

Радість чи тривогу.

Старість подивляється на шлях -

Бо це зосталось тільки й світу...

Привезли сюди на «Жигулях»

Позавчора рідні її діти.

Тут, мовляв, їй буде веселіш

(От сиди, стара, і веселись).

Від думок - полиново гіркіш:

Рідні діти матері зреклись.

Хворе серце плаче по ночах,

Та не шле проклін до їх порогу.

Озовись надією в очах.

Гомінка натруджена дорого!

Бібліотекар: Наша народна мораль різко засуджує таких пустоцвітів, що цураються батьків, ще ве­ликий Кобзар писав:


^ 2-й учень

«...Хто матір забуває,

Того Бог карає,

Чужі люди цураються,
В хату не пускають.

І немає злому

На всій землі безконечній

Веселого дому».

Бібліотекар: Хоча існує легенда.

У давні часи в одній країні немічних старців за­водили у неприступні гори і залишали там самот­німи на смерть. Якось один молодий чоловік завів туди свого старого батька. Коли син шукав для нього місця на скелях, батько промовив:

- Заведи мене трохи вище.

- Чому? - спитав син.

- Бо тут я залишив свого батька. Не хочу по­мерти в тому самому місці.

Син зрозумів, що за якихось тридцять літ із ним станеться те саме.

Він обіпер батька на своє міцне плече і повів додому.

Ця легенда наводить нас на думку: як ми пово­димося зі своїми батьками, так наші діти проводитимуться з нами, адже ми є прикладом для них.

^ 1-й учень

Не зобидь ні старця, ні дитину,

Поділись останнім сухарем,

Тільки раз ми на землі живемо,

У могилу не бери провину.

Зло нічого не дає, крім зла,

Вмій прощати, як прощає мати,

За добро добром спіши воздати -

Мудрість завше доброю була.

Витри піт солоний із чола

І трудись, забувши про утому,

Бо людина ціниться по тому,

Чи вона зробила, що могла.

Скільки сил у неї вистачало,

Щоб на світі більше щастя стало.


Вічні цінності людини
сценарій години спілкування



Мета. Формувати і розвивати в підростаючого покоління моральні чесноти, шляхетність, почут­тя милосердя, здатність до альтруїзму, гармонійне поєднання особистих, індивідуальних і загально­національних державних потреб та інтересів, відчувати себе невід'ємною складовою часткою цілого і вічного - української нації і держави.

Обладнання.

1. Плакат у вигляді ромашки, на якому напи­сані вічні цінності людини.
^ 2. Плакат для гри № 1:

Ліва сторона Права сторона

а) Тарас Бульба а) Вірність

б) Ярославна б) Незборимість

в) Козак Мамай в) Патріотизм

г) Каїн г) Самозакоханість

ґ) Авель ґ) Жорстокість, заздрісність

є) Ірод є) Покірність

є) Нарцис є) Нещирість, зрадливість

ж) Іуда ж) Безжальність
^ 3. Плакат для гри № 2:

Закінчи прислів'я.

Правда і в морі... (не тоне),

Правда холодна, а брехня... (тепла).

За добро добром... (платять),

Добре ім'я краще всякого... (багатствах)

Шабля ранить голову, а слово... (душу).

Людина без друзів мов дерево... (без коріння).
4. Дерево мудрості з висловами відомих людей.

Поки маємо час, усім робімо добро.

Із послання Святого Апостола Павла до Галатів 6.10.

Хто не шукає дружби з ближнім, той сам собі заклятий ворог.

Шота Руставелі

Благородні почуття - вірний страж совісті.

В. Сухомлинський


Найгіркіша правда завжди краща за солодку брехню.

М. Островський

Фізична краса не постійна, моральна - віднос­на, духовна краса — вічна.

Песталоцці

Людина народжується не для того, щоб зникну­ти безвісною, нікому невідомою пилинкою. Люди­на народжується для того, щоб залишити по собі слід вічний.

В. Сухомлинський

Девіз.

І в житі, як на полі мінному,

Я просила і в цьому сторіччі,

Хоч би той магазинний мінімум

Люди, будьте взаємно ввічливі! –

І якби на те моя воля,

Написала б я скрізь курсивами

- Так багато на світі горя,

Люди, будьте взаємно красивими.

Ліна Костенко

Бібліотекар. Дорогі діти! На сьогоднішній годині спілкування я хочу звернутися до вашої душі. Ду­ша — це сховище таємниць і почуттів, спогадів та всього доброго і злого, це внутрішній світ людини. Тіло старіє, його шматують у битвах, воно хворіє і, нарешті, вмирає. А в цей час душа живе своїм окремим життям. її хвороби - це віруси нена­висті, жорстокості та заздрості. Душа може по­мерти, коли тіло ще молоде, а може й навпаки, вічно жити й вічно бути юною, незважаючи на вік людини. І сьогодні ми поговоримо про духовні цінності людини.

Найважчий і найпочесніший обов'язок на землі бути людиною.

Кажуть, життя прожити - не поле перейти.

- Діти, а як ви думаєте, у чому сенс життя? Який зміст ви вкладаєте в поняття «жити красиво»?

(Думки учнів).

Звернімось до дерева мудрості і знайдімо вислів, який нам говорить про те, для чого людина живе на Землі?

Розгорнімо пелюстки ромашки. Що в них?

(Учні зачитують абсолютні вічні цінності людини)

Рости, відкривати себе, учитися люби­ти, пізнавати людей - це складна робота. А тому основне ваше завдання, поряд із тим, що ви по­винні здобувати знання, ви повинні вчитися жити у цьому великому світі за законами добра, вміти розрізняти добро і зло.

Чи задумувались ви над тим, хто дає вам радощі щасливого дитинства? Кому зо­бов'язані тим, що живете, радієте, користуєтесь благами буття.

(Відповіді учнів).

Зараз прочитайте рядки вірша Дмит­ра Павличка.

Учень.

«Роби добро, мені казала мати,

-І чисту совість не віддай за шмати!»

Благословенний мамин заповіт

Ніхто в мені не зможе поламати.
Бібліотекар. - А що ж таке добро?

- Яка вона, добра людина?

- Чи легко бути добрим?

(Відповіді учнів).

Учень.

Навчаймося добра, як вчаться мови діти,

Щоб потім все життя його творить святе.

Плекаймо крізь роки троянди ніжні й жито,

^ Тримаймо у серцях, як сонце золоте.

Бібліотекар. А давайте з Вами проведемо гру.

(Вивішується плакат № 1).

Виберіть правильну цифру з правої колонки. Які риси - аморальні. Кому вони належать? Може, доведете чому?
Учень

Є речі, які можна купити,

Є речі, що не мають ціни,

Є речі, що можна згубити,

Є й такі, що їх слід берегти.
Рідну матір за гроші не купиш,

Батьківщину теж син не продасть,

Не біда, як багатство ти згубиш.,

Тільки совість свою не розтрать.

Бібліотекар.

Як ви думаєте, кому краще живеться: людині, яка має совість, чи людині, яка її не має? Чи погоджуєтесь з думкою В. Сухомлинського, що «благородні почуття — вірний страж совісті». (Висловлювання учнів).

Докори совісті - це прагнення до чого?

(Відповіді учнів).

Бібліотекар.

Бережи свою совість, людино!

Бережи її в чистоті,

Бо роки пробігають невпинно,

А що буде на страшнім суді.

(Звуки сопілки або скрипки).

(Уривок з легенди «Гнатова сопілка»).

Учень. Мамо, я люблю ліс, поле, затишні лу­ги. Мамо, мені уявляється, що кожна травинка, кожне деревце, кожний кущик теж живі, як і ми, люди. Тільки живуть вони своїм загадковим життям. Хіба ви, мамо, не відчуваєте на собі і не помічаєте тієї краси, яку нам білий світ по­дарував?

Бібліотекар.

Людино! Слухай душу природи. Як душу людини. Людино! Зупинись! Не роби боляче ні тварині, ні деревині, ні стеблині. Ти ж владар її, а вони такі безпомічні, і хіба тільки владар! За­хисник! Будь не володарем, а господарем. Не гу­би краси! Бо краса - це сила, без якої не може бу­ти справжнього життя. Бережи красу своєї душі, бо ти ж на землі людина!

Бібліотекар.

Наш народ склав багато прислів'їв про духовні цінності людини.

Гра (плакат № 2) «Доповни прислів'я».

(Висловлювання учнів).

Бібліотекар.

Милосердя. Яким важливим і не­обхідним воно є у нашому житті. Чи завжди про­являємо людяність, доброзичливість, допомогу до тих, хто так цього потребує?

Послухайте розповідь із життя.

Якось старенька мати приїхала до сво­го сина, який жив у місті, привезла різних гос­тинців із села. Син попросив матір прогулятися містом. Гуляючи, старенька часто зупинялась, щоб перепочити. Вони сіли в сквері на лавку.

Син відійшов і сказав, що скоро повернеться. Довго виглядала мати свого наймилішого сина, але він не повернувся. Коли люди питали, як вона сюди потрапила, старенька відповіла, що заблукала. Адже її син учений, він не міг залишити її, запев­няла мати. Вона не могла й подумати, що він її залишив назавжди.

- Чи є серце в такої людини? Якщо є, то яке воно?

- Чи достатньо одного розуму для морально ви­хованої людини?

Учень.

^ Лікуймо наші зболені серця,

Лікуймо наші душі зачерствілі,

Несімо правди непогасний стяг -

І кривда в нашу долю не поцілить.

(Звучить музика Моцарта або мелодія із кінофільму «Довга дорога в дюнах»).

Бібліотекар.

Діти, і ще ми поговоримо про одну життєву цінність, яка хвилює людей у будь-яко­му віці, звичайно, це ж кохання.

- Прокоментуйте вислів Сухомлинського: «Дівчино, для того щоб бути любимою, треба бу­ти розумною, духовно багатою».

- Можливо, цей вислів недостатньо повний, чим би ви його доповнили?

(Висловлювання учнів).
Інсценізація (На сцені дівчина і юнак)

^ Юнак. Усе на світі від любові.

Дівчина. І перші зорі вечорові,

Юнак. І доброта, і щирість гожа,

Дівчина. / милосердя, й милість Божа.

Юнак. Якщо любов у серці є,

Дівчина. Якщо вона любов дарує,

Юнак. Шанс для всіх дає -

Дівчина. Хай кожен з нас любов шанує.

Юнак. Любов врятує світ, розтопить лід, зігріє серця.

Дівчина. Любов, кохання. Вірність. Доброта. Ці слова нерозривні, єдине ціле, вічне, таке пре­чисто світле, таке необхідне кожному з нас.

Бібліотекар.

Я тримаю в руках клубочок ниток. Нехай ця ниточка, як ниточка Аріадни, об'єднає нас любов'ю наших сердець. А кожен, до кого потрапить клубочок, має сказати своє слово з приводу нашої сьогоднішньої розмови, яка б роз­починалася словами: «Я думаю...», «я хочу...», «мені здається...»

Варіанти учнівських роздумів:

1. Я думаю, що любов і краса переможуть.

2. Мені здається, що зло сильне, але добро ще сильніше.

3. Я хочу, щоб серед нас не було байдужих лю­дей.

4. Я хочу бачити усіх людей усміхненими.

5. Я хочу, щоб навкруги панувала справед­ливість.

6. Мені здається, що XXI століття - це буде століття добра і любові.

7. Я вірю, що краса врятує світ.
8. Я хочу, щоб мої рідні завжди посміхалися.

9. Я хочу, щоб розцвітала паша прекрасна земля. »

Бібліотекар.

І ось клубочок знову потрапив до ме­не, тому я теж маю дещо сказати:

^ Добро і людяність плекайте в душах.

Аби між вами не було байдужих.

Щоб ви спішили радість принести.

Даруйте людям ласку і тепло.

Для нас уже стало звичним, що після ночі надходить день. Він новий, свіжий, новона­роджений. І не забруднити б його прикрими вчин­ками, а прикрасити чимось добрим, корисним не лише для себе, а й для всіх. І швидше це робіть, адже людина живе всього 34 роки повним трудо­вим життям. А це так мало.

(Звучить мелодія Гріга. Учні читають молит­ву

«Не прошу краси, ані щастя»).

Хлопець.

Я не прошу краси, ані щастя

Дай мені сили, Боже,

Щоб не зламатись в бурі нещастя,

Дай мені сили, Боже.

Дівчина.

Щоб не лякатись гіркої правди,

Дай незалежності, Боже,

І не стидатись слів своїх завжди,

Дай мені віри, Боже.

Хлопець.

Щоб ніколи не стать на коліна,

Дай мені гідності. Боже,

І не зрадить у чорну годину.

Дай мені честі. Боже.

Дівчина.

Щоб не мати на серці злого,

Прошу любові, Боже,

Не зробити нічого лихого

Дай доброти мені. Боже.

Хлопець.

Благословенні будьте, небеса,

І ясне сонце, будь благословенне.

Нехай панує на Землі краса,

І не шукає полум'я шалене.
Дівчина.

Нехай панує на Землі добро,

Співає мати пісню колискову,

Хай не конає батечко Дніпро

І вільно лине в далеч світанкову.

Бібліотекар.

Лорд Честерфільд у своєму листі до сина писав: «Освіту здобувають, читаючи книги. Набагато важливішу освіту - науку життя - здо­бувають, читаючи людину». Ви лише на початку дорослої довгої дороги життя. Хай сьогоднішня наша розмова допоможе вам у житті.
Література

Бодоряк Я.М. Вічні цінності людини[Сценарій]/Досвід морально-етичного виховання//Позакласний час.-2008.-№8 с.74

Добро і зло у нашому житті//П.и.-2006.-№15-16.-с.17

Лук’янець Л.І. Милосердя і доброта найбільші людські цінності[Сценарій]/Досвід морально-етичного виховання//Позакласний час.-2008.-№8.-с.63

Людина починається з добра[Сценарій]//Позакласний час.-2007.-№3.-с.76-82

Найвищі моральні цінності людини: сенс життя і щастя[Сценарій виховної години]//Позакласний час.-2003.-№7.-с.14-17


Упорядник : зав. відділом організаційно-методичної

та інформаційної роботи Мазур Н. І.
Комп’ютерний набір: оператор Сєннікова О.А.




Схожі:

«Душу зцілює добро» (методико бібліографічні матеріали) iconМетодико-бібліографічні матеріали для бібліотечних працівників
До вашої уваги методико-бібліографічні матеріали Голгофа голодної смерті, в яких розміщено сценарій вшанування жертв голодомору,...
«Душу зцілює добро» (методико бібліографічні матеріали) iconМетодико-бібліографічні матеріали До Тижня дитячого читання
До вашої уваги методико-бібліографічні матеріали «Свято читання та книжки», які допоможуть вам в проведенні Тижня дитячого читання...
«Душу зцілює добро» (методико бібліографічні матеріали) iconМетодико-бібліографічні матеріали для організації літнього відпочинку дітей
До вашої уваги методико-бібліографічні матеріали «Калейдоскоп яскравих сторінок», які допоможуть вам в організації літнього відпочинку...
«Душу зцілює добро» (методико бібліографічні матеріали) iconМетодико-бібліографічні матеріали до Тижня дитячого читання
Пропонуємо вашій увазі розробку Тижня дитячого читання, сценарій відкриття першого дня та список літератури в якому ви знайдете матеріали...
«Душу зцілює добро» (методико бібліографічні матеріали) iconМетодико-бібліографічні матеріали до Тижня дитячого читання
Той, хто пізнав радість спілкування з друкованим словом, добре знає про те, що читання — це бурхлива гра уяви, інтенсивна робота...
«Душу зцілює добро» (методико бібліографічні матеріали) iconМетодико-бібліографічні матеріали до тижня дитячої та юнацької книги
Пропонуємо вашій увазі розробку Тижня дитячої та юнацької книги та сценарій відкриття першого дня Тижня, список літератури в якому...
«Душу зцілює добро» (методико бібліографічні матеріали) iconМатеріали
Тривожні дзвони чорнобиля: Методично – бібліографічні матеріали / Срібнянська црб; Підгот. Н. Смалько. – Срібне, 2010. – 26с
«Душу зцілює добро» (методико бібліографічні матеріали) iconЦе те,на чому будується світ. Добро-це надія,це довіра між людьми....
Твори добро,І воно тобі повернеться","Твори добро людям, І вони тобі допоможуть". Доброта це якість,яка повинна бути притаманна кожній...
«Душу зцілює добро» (методико бібліографічні матеріали) iconЩо придушило нашу душу?
Поет-великомученик Василь Стус дає відповідь: «Прийняття християнства з Візантії було помилкою, шкідливою для Українського Народу»,...
«Душу зцілює добро» (методико бібліографічні матеріали) iconТема. Поспішай творити добро
Обладнання: записи висловів видатних людей про добро, приказок та приповідок, учнівські твори та вірші, картки із запитаннями для...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Школьные материалы


База даних захищена авторським правом © 2014
звернутися до адміністрації
uchni.com.ua
Головна сторінка