Тема. Методи кількісного аналізу ризику




НазваТема. Методи кількісного аналізу ризику
Сторінка1/5
Дата конвертації28.03.2013
Розмір0.53 Mb.
ТипДокументы
uchni.com.ua > Фінанси > Документы
  1   2   3   4   5
Курсова робота
Тема. Методи кількісного аналізу ризику.


Зміст

1. Вступ

2. Статистичний метод

3. Метод оцінки фінансової стійкості (аналізу доцільно­сті витрат)

4. Аналітичний метод

5. Метод аналізу чутливості (критичних значень)

6. Нормативний метод

7. Метод експертних оцінок

8. Метод аналізу ризику з використанням дерева рішень

9. Метод аналогій

10. Висновок

11. Індивідуальне завдання.

Вступ

В цій курсовій роботі розповідається про різні методи кількісного аналізу ризику. Це такі методи, як статистичний, аналітичний, метод аналогій та ін. Одним з найбільш розповсюджених методів кількісного аналізу ризиків різних видів господарської діяльності є стати­стичний метод. Він базується на аналізі коливань оціночного показника, який характеризує результативність дій підприємства за пев­ний період часу. Метод оцінки фінансової стійкості орієнтований на оцінку фінансової стійкості під­приємства (проекту) і на ідентифікацію на цій основі потен­ційних зон ризику . Суть методу полягає у виявленні чутливості оціночних по­казників проекту при зміні значень вхідних величин. Метод аналогій для оцінки ризику передбачає використання даних про аналогічні проекти, які виконувалися у порівнян­них умовах.


^ Статистичний метод

Одним з найбільш розповсюджених методів кількісного аналізу ризиків різних видів господарської діяльності є стати­стичний метод.

Він базується на аналізі коливань оціночного показника, який характеризує результативність дій підприємства за пев­ний період часу. Як оціночний показник звичайно використо­вують величину втрат, що були допущені в минулих періодах господарської діяльності, наприклад, недоодержання доходу чи прибутку.

Залежно від результативності дій за аналізований період часу і рівня втрат, діяльність підприємства відносять до одні­єї з п'яти областей ризику (рис. 1): безризикова область,



^ Умовні позначки: В - виторг,

Пч - чистий прибуток; ВК - власні кошти підприємства;

Вд - валовий доход; Ут - утрати

Рис. 1. Схема областей ризику

область мінімального ризику, область підвищеного ризику, область критичного ризику, область неприпустимого ризику.

Областю ризику називається деяка частина загальних втрат, у межах якої вони не перевищують встановленого гра­ничного значення.

Віднесення результатів діяльності підприємства до певної області ризику виконується залежно від рівня втрат.

Рівень втрат визначається залежно від частки втрат у за­гальній величині власних коштів підприємства.

Для кількісної оцінки рівня втрат уводять поняття коефіці­єнта ризику (К). Коефіцієнт ризику можна розраховувати:

  • як відношення всього капіталу підприємства до суми йо­го активів;

  • як відношення розміру втрат до величини власних кош­тів підприємства (табл. 1);

  • як відношення очікуваного значення втрат до очікувано­го значення доходу або прибутку (табл. 2) тощо.

^ Таблиця 1

Рівні ризику залежно від співвідношення величини можливих утрат і величини власних коштів підприємства

У=

Рівень ризику

К0,25

Прийнятий

0,25<К0,50

Припустимий

0,50<К0,75

Критичний

К>0,75

Катастрофічний

^ Таблиця 2

Типи поведінки особи, що приймає рішення

залежно від співвідношення очікуваних значень

утрат ут) і надбань нд)



Тип поведінки

К0,2

Песимістичний

0,2<К0,4

Обережний

0,4<К0,6

Середньоризикований

0,6<К0,8

Ризикований

0,8<К1

Високого ступеня ризику

К1

Азартний


У розглянутому варіанті статистичного методу, значення коефіцієнта ризику є скоріше нормованими значеннями, то характеризують певний рівень утрат, а не розрахованими від­повідно до викладеного вище.

Так, утратам у розмірі половини чистого прибутку відповідає коефіцієнт ризику 0,125, а утратам усього чистого прибутку - 0,25 (область мінімального ризику). Відповідно, утратам у роз­мірі валового доходу відповідає коефіцієнт ризику 0,5, а в роз­мірі його половини — 0,375 (область підвищеного ризику) і т. д.

Частота виникнення певного (і-го) рівня втрат знаходить­ся за формулою:

, (1)

де п - число випадків настання конкретного рівня втрат; N - загальне число випадків у статистичній вибірці, що включає й успішно здійснені операції даного виду.

Розглянемо характеристику кожної з областей.

Безризикова область (І) - характеризується відсутністю будь-яких утрат при здійсненні господарської діяльності з га­рантією одержання розрахункового прибутку. Теоретично прибуток не обмежений. Коефіцієнт ризику К1 = 0.

Область мінімального ризику (II) - характеризується роз­мірами втрат, які не перевищують чистого прибутку. Коефіці­єнт ризику К2 = 0 - 0,25. Підприємство ризикує тим, що, у гір­шому випадку, воно не одержить чистого прибутку. У кращо­му випадку - чистий прибуток буде менше його розрахунко­вого значення.

Область підвищеного ризику (III)характеризується втра­тами, що не перевищують валового доходу. Коефіцієнт ризику К3 = 0,25 - 0,50. Підприємство ризикує тим, що, у гіршому ви­падку, воно не зможе виплатити заробітну плату своїм праців­никам за виконану роботу, але при цьому покриє матеріальні витрати, пов'язані з виробництвом продукції.

Область критичного ризику (IV) - характеризується втра­тами, величина яких не перевищує виторгу від реалізації про­дукції. Коефіцієнт ризику К40,50- 0,75.

Область неприпустимого ризику (V) - характеризується втратами, порівняними з розміром власних коштів підпри­ємства, тобто можливе повне банкрутство. Коефіцієнт ризику К5 = 0,75- 1,0.

Приклад 1. Є статистичні дані за 3 роки про роботу кон­кретного будівельного підприємства за одним з напрямків його діяльності - зведення будинків і споруджень. Необхідно, користуючись статистичним методом, розрахува­ти очікуваний рівень ризику (коефіцієнт ризику) даного ви­ду діяльності і розкид його значень. Вихідні дані наведені в табл. 3.

Загальну частоту виникнення втрат Fa визначимо як суму частот. Відповідно по роках:

  1. - F0 = (0,32 + 0,33 + 0,05 + 0,05)/1 = 0,75;

  2. -F,= (0,35 + 0,20 + 0,20 + 0,05)/1 - 0,80;

  3. -F0= (0,05 + 0,17 + 0,25 + 0,38)/1 - 0,85.

Отримані значення переносимо в табл. 3. Як видно з да­них табл. 3, утрати знаходяться в областях ризику II-V. Очі­куване значення як середньозважене з усіх можливих резуль­татів знайдемо за формулою (3.1)

^ Таблиця 3

Частота виникнення втрат в областях ризику

Рік

Загальні

витрати

Область

мінімального

ризику

Область

підвищеного

ризику

Область

критичного

ризику

Область

неприпустимого

ризику

2001

0,75

0,32

0,33

0,05

0,05

2002

0,80

0,35

0,20

0,20

0,05

2003

0,85

0,05

0,17

0,25

0,38


Оскільки в областях ризику коефіцієнт ризику приймає значення: у II - 0-0,25; у III - 0,25-0,50; у III - 0,50-0,75; у IV - 0,75-1,00, то в якості Xі, візьмемо середні значення кое­фіцієнта ризику в кожній області (як для інтервального ряду).

Очікуване (середньозважене) значення коефіцієнта ризи­ку для 2003 р. (див. формулу 3.1)



Стандартне відхилення (див. формулу 4)



Таким чином, очікуване значення коефіцієнта ризику до­рівнює 0,56 при стандартному відхиленні, рівному 0,20. Очіку­ване значення рівня ризику знаходиться в зоні критичного ри­зику, але може коливатися від області підвищеного ризику до області неприпустимого ризику К = 0,56 ± 0,20.

Аналогічним чином проводять обчислення для інших ро­ків. Обчислення очікуваних значень і їхнього розкиду для кількох років дозволяє виявити тенденції їх зміни і відповідно зміни шансів підприємства на успіх у даній галузі діяльності. Результати розрахунків, виконаних за даними табл. 4.3 пред­ставлені в табл. 4.4.

^ Таблиця 4

Результати розрахунків

Рік

Е

σ

2001

0,237

0,20

2002

0,286

0,23

2003

0,56

0,20


Нижче на рис. 2 представлено графік зміни коефіцієнта ризику в часі (за період з 2001 по 2003 р.) і його екстраполяція за допомогою степеневої функції на 2004 р.

З графіка випливає, що спостерігається тенденція до росту рівня ризику, згідно з прогнозом у 2004 р. коефіцієнт ризику зросте до 0,6 (критичний рівень ризику, див. рис. 1).



— *— Статистичні дані — — Апроксимація і прогноз

^ Рис. 2. Прогноз зміни рівня ризику

Даний метод дає досить точні результати при дотриманні трьох основних умов:

  1. наявність достовірних статистичних даних не менш ніж за 3-5 попередніх періодів господарювання;

  2. наявність чітко виражених тенденцій зміни рівня ризи­ку в минулому і сьогоденні;

  3. виявлені тенденції змін оціночного показника зберіга­ються і у прогнозованому періоді часу (це може бути при ана­логічних зовнішніх умовах в аналізованому та прогнозовано­му періодах часу).

В умовах різких різноспрямованих змін зовнішнього і вну­трішнього середовища господарювання даний метод практич­но не застосовується. Крім того, він більшою мірою орієнтова­ний на констатацію існуючого положення, ніж на прогнозу­вання майбутніх результатів.

Різновидом даного методу є метод Монте-Карло, який за допомогою імітаційного аналізу дозволяє встановлювати ймо­вірності та величини змін оціночних характеристик проекту при можливому настанні несподіваних кризових ситуацій. Да­ний метод вимагає побудови і серйозних досліджень матема­тичних моделей.


^ Метод оцінки фінансової стійкості (аналізу доцільності витрат)

Метод орієнтований на оцінку фінансової стійкості під­приємства (проекту) і на ідентифікацію на цій основі потен­ційних зон ризику .

Виділяють два його різновиди: 1) фіксація фінансового стану підприємства (оцінка фінансової стійкості); 2) зіставлення фі­нансової стійкості підприємства до і після впровадження аналі­зованого проекту (оцінка доцільності витрат). Віднесення фак­тичного або прогнозованого (у результаті впровадження проек­ту) стану підприємства до однієї з областей фінансової стійкості (нестійкості), і відповідно, областей ризику, виконується на ос­нові аналізу достатності обігових коштів (власних або позико­вих) для формування запасів і покриття витрат, пов'язаних з ви­конанням розглянутих видів діяльності (проектів).

Для цього використовують наступні показники:

  • Ес надлишок (+) або нестача (-) власних обігових кош­тів, необхідних для функціонування підприємства або реаліза­ції проекту;

  • ±Ет надлишок (+) або нестача (-) власних, а також середньострокових і довгострокових позикових обігових коштів;

  • ±Ен надлишок (+) або нестача (-) загальної величини обі­гових коштів (з урахуванням середньострокових і довгостро­кових, а також короткострокових кредитів і позик).

Ці показники відповідають показникам забезпеченості за­пасів і витрат джерелами їхнього формування.

Для їхнього визначення використовують балансову модель стійкості фінансового стану підприємства, то має такий ви­гляд:

О+ Z + Ra = Дс + Kc.д + KK+RK, (2)

де ^ О - основні засоби і вкладення; Z - запаси і витрати; Ra - грошові кошти, короткострокові фінансові вкладення, дебі­торська заборгованість та інші активи; Дс - джерела власних коштів; Kс - середньострокові, довгострокові кредити і пози­кові кошти; Кк - короткострокові кредити (до 1 року), позич­ки, не погашені в термін; RK - кредиторська заборгованість і позикові кошти.

Величина власних обігових коштів визначається як різ­ниця між величиною джерел власних коштів і величиною ос­новних засобів і вкладень:

Ес = Дс - О, (3)

відповідно їхній надлишок (+) або недолік (-)

±Ес = Eс - Z. (4)

Надлишок (+) або нестача (-) власних, а також середньострокових і довгострокових позикових коштів

±Ет = (Ес + Kс.д) - Z. (5)

Надлишок (+) або нестача (-) загальної величини обігових коштів

±Ен = (Ес + Кс.д + Кк) - Z. (6)

Обчислення трьох показників фінансової стійкості дозво­ляє ідентифікувати фінансовий стан підприємства виділеним фінансовим областям.

При ідентифікації області фінансової стійкості використо­вується наступний трикомпонентний показник

(7)

Функція S(x) визначається в такий спосіб:

S(x) = 1, якщо х > 0,

S(x) = 0, якщо х < 0. (8)

Залежно від значень , ±Ес, ±Ет, ±Ен виділяють п'ять областей фінансової стійкості і відповідних їм областей ри­зику:

1) область абсолютної стійкості, коли мінімальна вели­чина запасів і витрат відповідає безризиковій області (див. рис. 1):

±Ес > 0,

±Еm>0, =(1,1,1); (9)

±Ен>0;

2) область нормальної стійкості відповідає області міні­мального ризику, коли є нормальна величина запасів і витрат:

±Ес 0,

±Еm 0, =(1,1,1); (10)

±Ен 0;

3) область нестійкого стану відповідає області підвище­ного ризику, коли є надлишкова величина запасів і витрат

±Ес>0,

±Еm>0, =(0, 1,1); (11)

±Ен>0;

4) область критичного стану відповідає області критич­ного ризику, коли присутні затовареність готовою продукці­єю, низький попит на продукцію і т. д.:

±Ес<0,

±Em<0, = (0,0,1); (12)

±Eн0;

5) область кризового стану відповідає області неприпу­стимого ризику, коли спостерігаються надмірні запаси і зато­вареність готовою продукцією, тобто підприємство знаходить­ся на межі банкрутства:

±Ес<0,

±Em<0, =(0,0,0); (13)

±Eн<0;

На рис. 3 пояснюється економічний зміст класифікації об­ластей фінансової стійкості і відповідності їх областям ризику.

При ньому ±Ес - ±Еа, виходячи з формул 9 і 10. З рисун­ка видно, що крива фінансового стану відповідає кривій ризику.

Практичне застосування аналізу фінансової стійкості під­приємства (оцінки доцільності вкладень у проект або вид діяльності) розглянемо на прикладі.
  1   2   3   4   5

Схожі:

Тема. Методи кількісного аналізу ризику iconЛекція №3 тема: Рак стравоходу І шлунка
Сучасні підходи до формування груп підвищеного ризику, епідеміологія, клінічна симптоматика, методи діагностики та сучасні принципи...
Тема. Методи кількісного аналізу ризику icon5 Методи аналізу І прогнозування розвитку середовища організації
У стратегічному аналізі досить широко застосовуються різноманітні методи прогнозування параметрів зовнішнього та внутрішнього середовища...
Тема. Методи кількісного аналізу ризику iconПлан проведення засідання практичних психологів та соціальних педагогів...
Тема: «Методи роботи та здійснення психологічного супроводу та соціально-педагогічного патронажу дітей та учнів, які стоять на внутрішньому...
Тема. Методи кількісного аналізу ризику iconКурсова робота: 60 сторінок, 7 таблиць, 4 рисунка, 20 літературних джерел
Методи дослідження: теоретичні вивчення та аналіз літературних джерел; практичні методи системно-структурного та порівняльного аналізів,...
Тема. Методи кількісного аналізу ризику iconОсновні етапи та методи системного аналізу
Методика системного аналізу розробляється та використовується тоді, коли досліднику бракує інформації про систему, яка б дала можливість...
Тема. Методи кількісного аналізу ризику iconЗміст
Описання вибірки, використані психодіагностичні інструменти та методи статистичного аналізу
Тема. Методи кількісного аналізу ризику iconПрограма підготовки до іспиту
Методи та задачі проведення аналізу трудомісткості продукції та чисельності персоналу
Тема. Методи кількісного аналізу ризику iconПлан Вступ 2 розділ 1 Економічна сутність процесу формування кредитного...
Визначення кредитного ризику з урахуванням забезпечення та його використання при обчисленні ставки відсотка 33
Тема. Методи кількісного аналізу ризику iconТема. Методи контролю якості
Мета. Охарактеризувати сутність управління якістю. Назвати методи управління якістю
Тема. Методи кількісного аналізу ризику icon1. Методи розподілу пам'яті без використання дискового простору
Усі методи керування пам'яттю можуть бути розділені на два класи: методи, що використовують переміщення процесів між оп І диском,...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Школьные материалы


База даних захищена авторським правом © 2014
звернутися до адміністрації
uchni.com.ua
Головна сторінка