Істотним моментом в умовах переходу до ринкової економіки є зміна взаємовідносин між суб’єктами господарського комплексу. Сільськогосподарські підприємства з




НазваІстотним моментом в умовах переходу до ринкової економіки є зміна взаємовідносин між суб’єктами господарського комплексу. Сільськогосподарські підприємства з
Сторінка1/8
Дата конвертації14.12.2013
Розмір0.9 Mb.
ТипДокументы
uchni.com.ua > Фінанси > Документы
  1   2   3   4   5   6   7   8


ВСТУП
Істотним моментом в умовах переходу до ринкової економіки є зміна взаємовідносин між суб’єктами господарського комплексу. Сільськогосподарські підприємства з різними формами власності, що функціонують в умовах конкуренції як самостійні товаровиробники все більше зацікавлені в опануванні ринку та отриманні прибутку. У зв’язку з цим кожне з них повинно правильно орієнтуватися в складній обстановці ринку, вірно оцінювати виробничій та економічний потенціал, перспективи розвитку не тільки свого підприємства, а й конкурентів. Основою достовірної та об’єктивної інформації про стан підприємства є оцінка його фінансового становища.

Оцінка фінансового становища підприємства – це комплексне дослідження всіх сторін його фінансової діяльності з використанням відповідних джерел інформації , вивчення і вимірювання впливу чинників, причин і резервів, оцінка роботи і порівняння її результатів з витратами, узагальнення результатів оцінки і розробка необхідних заходів.

Успішність здійснення господарських рішень вимагає досягнення найкращих фінансових результатів при найменших затратах. Нормальна фінансова діяльність покликана забезпечити безперебійність роботи підприємства і своєчасність розрахунків по зобов’язаннях. Це досягається при правильному і своєчасному перерозподілі фінансових ресурсів, які знаходяться в розпорядженні підприємства, що вимагає відповідної інформації. Таку інформацію дає оцінку фінансового становища підприємства.

Викладене вище зумовлює актуальність дослідження теми, її теоретичного та практичного призначення.

Аналізом фінансового стану підприємства займалися багато вчених – економістів, серед них вітчизняні : П.І. Гайдуцький, О.Є. Гудзь, М.Я. Дем’яненко, П.А. Лайка, І.І. Лукінова, Т.М. Ковальчук, Д.В. Полозенко, Н.П. Шморгун, І.В Головко, О.Яріш; та зарубіжні : Л.А. Берстайн, Т.К. Кисельова, В.В. Ковальова, Г.В Савицький, К. Роберт та багато інших.

Об’єктом даної курсової роботи є процес формування виробничого потенціалу підприємства ТОВ «Дружба - 5» за рахунок різних джерел фінансування та оцінка фінансового стану діяльності підприємства.

Предметом даної курсової роботи є теоретичні, практичні та методичні аспекти щодо оцінки фінансового стану сільськогосподарських підприємств та стабільності фінансової стійкості підприємства.

Метою проведення оцінки фінансового становища підприємства є встановлення можливості підприємства продовжувати свою господарську діяльність, подальшого розвитку, забезпечення прибутковості і збільшення виробничого потенціалу та прийняття відповідних рішень.

Для досягнення поставленої мети було вирішено ряд задач: визначення плинного фінансового стану підприємства; визначення змін в фінансовому стані; визначення факторів, що викликали ці зміни. Були використані такі методи при дослідженні фінансового стану підприємства як: факторний аналіз, кореляційний аналіз, методи прогнозування.

Джерелами інформації для написання курсової роботи послужили такі документи:

  1. Форма №1 “Баланс підприємства” за 200 7, 2008, 2009 роки;

  2. Форма №2 “Звіт про фінансові результати та їх використання” за 2007, 2008, 2009рр.;

  3. Форма №3 “Звіт про рух грошових коштів” за 2007, 2008, 2009 роки;

  4. Форма №50–сг “Основні економічні показники роботи сільськогосподарських підприємств”

Період дослідження охоплює 2007 – 2009 роки.

Робота складається із вступу, 3 розділів, висновків, списку використаних джерел, додатків. Робота викладена на 56 сторінках друкованого тексту, містить 20 таблиць.


^ РОЗДІЛ 1
ТЕОРЕТИЧНІ ПІДХОДИ ДО ОЦІНКИ ФІНАНСОВОГО СТАНУ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ПІДПРИЄМСТВ

1.1 Сутність та значення фінансового стану підприємств
Фінансовий стан підприємства – це комплексне поняття, яке є результатом взаємодії всіх елементів системи фінансових відносин підприємства, визначається сукупністю виробничо-господарських факторів і характеризується системою показників, що відображають наявність, розміщення і використання фінансових ресурсів.

Фінансовий стан підприємства залежить від результатів його виробничої, комерційної та фінансово-господарської діяльності. В першу чергу на фінансовому стані підприємства позитивно позначаються безперебійний випуск і реалізація високоякісної продукції. Як правило, що вищі показники обсягу виробництва і реалізації продукції, робіт, послуг і нижча їх собівартість, то вища прибутковість підприємства, що позитивно впливає на його фінансовий стан.

Неритмічність виробничих процесів, погіршання якості продукції, труднощі з її реалізацією призводять до зменшення надходження коштів на рахунки підприємства, в результаті чого погіршується його платоспроможність.

Існує і зворотний зв'язок, оскільки брак коштів може призвести до перебоїв у забезпеченні матеріальними ресурсами, а отже у виробничому процесі.

Фінансова діяльність підприємства має бути спрямована на забезпечення систематичного надходження й ефективного використання фінансових ресурсів, дотримання розрахункової і кредитної дисципліни, досягнення раціонального співвідношення власних і залучених коштів, фінансової стійкості з метою ефективного функціонування підприємства. Саме цим зумовлюється необхідність і практична значущість систематичної оцінки фінансового стану підприємства, якій належить суттєва роль у забезпеченні його стабільного фінансового стану.

Метою оцінки фінансового стану підприємства в системі антикризового управління є розробка і реалізація заходів, направлених на швидке відновлення платоспроможності, відновлення достатнього рівня фінансової стійкості підприємства, встановлення можливості підприємства продовжувати свою господарську діяльність, подальшого розвитку, забезпечення прибутковості і зростання виробничого потенціалу і ухвалення відповідних рішень.

Фінансовий стан підприємства треба систематично й усебічно оцінювати з використанням різних методів, прийомів та методик аналізу. Це уможливить критичну оцінку фінансових результатів діяльності підприємства як у статиці за певний період, так і в динаміці – за ряд періодів, дасть змогу визначити "больові точки" у фінансовій діяльності та способи ефективнішого використання фінансових ресурсів, їх раціонального розміщення.

Неефективність використання фінансових ресурсів призводить до низької платоспроможності підприємства і, як наслідок, до можливих перебоїв у постачанні, виробництві та реалізації продукції; до невиконання плану прибутку, зниження рентабельності підприємства, до загрози економічних санкцій.

Аналіз фінансового стану підприємства є необхідним етапом для розробки планів і прогнозів фінансового оздоровлення підприємств.

Кредитори та інвестори аналізують фінансовий стан підприємств, щоб мінімізувати свої ризики за позиками та внесками, а також для необхідного диференціювання відсоткових ставок.

У результаті фінансового аналізу ми одержує певну кількість основних, найбільш інформативних параметрів, які дають об'єктивну та точну картину фінансового стану підприємства.

При цьому в ході аналізу ми може ставити перед собою різні цілі: аналіз поточного фінансового стану або оцінку фінансової перспективи підприємства.

Аналіз фінансового стану – це частина загального аналізу господарської діяльності підприємства, який складається з двох взаємозв'язаних розділів: фінансового та управлінського аналізу.

Розподіл аналізу на фінансовий та управлінський зумовлений розподілом системи бухгалтерського обліку, яка склалася на практиці, на фінансовий та управлінський облік. Обидва види аналізу взаємозв'язані, мають спільну інформаційну базу

Особливостями зовнішнього фінансового аналізу є:

- орієнтація аналізу на публічну, зовнішню звітність підприємства;

- множинність об'єктів-користувачів;

- різноманітність цілей і інтересів суб'єктів аналізу;

- максимальна відкритість результатів аналізу для користувачів.

Основним змістом зовнішнього фінансового аналізу, який здійснюється партнерами підприємства, контролюючими органами на основі даних публічної фінансової звітності, є:

- аналіз абсолютних показників прибутку;

- аналіз показників рентабельності;

- аналіз фінансового стану, фінансової стійкості, стабільності підприємства, його платоспроможності та ліквідності балансу;

- аналіз ефективності використання залученого капіталу;

- економічна діагностика фінансового стану підприємства.

На відміну від внутрішнього, відповідні складові зовнішнього аналізу більш формалізовані та менш деталізовані. Різниця у змісті зовнішнього і внутрішнього аналізу пов'язана з різницею інформаційного забезпечення і завдань, що їх вирішують обидва ці види аналізу.

Основним змістом внутрішнього (традиційного) аналізу фінансового стану підприємства є:

- аналіз майна (капіталу) підприємства;

- аналіз фінансової стійкості та стабільності підприємства;

- оцінка ділової активності підприємства;

- аналіз динаміки прибутку та рентабельності підприємства і факторів, що на них впливають;

- аналіз кредитоспроможності підприємства;

- оцінка використання майна та вкладеного капіталу;

- аналіз власних фінансових ресурсів;

- аналіз ліквідності та платоспроможності підприємства;

- аналіз самоокупності підприємства.

В традиційній практиці аналізу фінансового стану існують певні прийоми його здійснення.

Можна назвати шість основних прийомів аналізу:

1. горизонтальний (часовий) аналіз – порівняння кожної позиції звітності з попереднім періодом;

2. вертикальний (структурний) аналіз – визначення структури фінансових показників з оцінкою впливу різних факторів на кінцевий результат;

3. трендовий аналіз – порівняння кожної позиції звітності з рядом попередніх періодів та визначення тренду, тобто основної тенденції динаміки показників, очищеної від впливу індивідуальних особливостей окремих періодів (за допомогою тренду здійснюється екстраполяція найважливіших фінансових показників на перспективний період, тобто перспективний прогнозний аналіз фінансового стану);

4. аналіз відносних показників (коефіцієнтів) – розрахунок відношень між окремими позиціями звіту або позиціями різних форм звітності, визначення взаємозв'язків показників;

5. порівняльний аналіз – внутрішньогосподарський аналіз зведених показників звітності за окремими показниками самого підприємства та його дочірніх підприємств (філій), а також міжгосподарський аналіз показників даної фірми порівняно з показниками конкурентів або із середньогалузевими та середніми показниками.

6. факторний аналіз – визначення впливу окремих факторів (причин) на результативний показник детермінованих (розділених у часі) або стохастичних (що не мають певного порядку) прийомів дослідження. При цьому факторний аналіз може бути як прямим (власне аналіз), коли результативний показник розділяють на окремі складові, так і зворотним (синтез), коли його окремі елементи з'єднують у загальний результативний показник.

Предметом фінансового аналізу підприємства є його фінансові ресурси, їх формування та використання. Для досягнення основної мети аналізу фінансового стану підприємства – об'єктивної його оцінки та виявлення на цій основі потенційних можливостей підвищення ефективності формування й використання фінансових ресурсів – можуть застосовуватися різні методи аналізу.

Використання видів, прийомів та методів аналізу для конкретних цілей вивчення фінансового стану підприємства в сукупності становить методологію та методику аналізу.

Фінансовий аналіз здійснюється за допомогою різних моделей, які дають змогу структурувати та ідентифікувати взаємозв'язки між основними показниками. Існують три основні типи моделей, які застосовуються в процесі аналізу фінансового стану підприємства: дескриптивні, предикативні та нормативні.

Дескриптивні моделі є основними. До них належать: побудова системи звітних балансів; подання фінансової звітності у різних аналітичних розрізах; вертикальний та горизонтальний аналіз звітності; система аналітичних коефіцієнтів; аналітичні записки до звітності. Дескриптивні моделі засновані на використанні інформації з бухгалтерської звітності.

Предикативні моделі – це моделі передбачувального, прогностичного характеру. Вони використовуються для прогнозування доходів та прибутків підприємства, його майбутнього фінансового стану. Найбільш поширені з них: розрахунки точки критичного обсягу продажу, побудова прогностичних фінансових звітів, моделі динамічного аналізу (жорстко детерміновані факторні та регресивні моделі).

Нормативні моделі – це моделі, які уможливлюють порівняння фактичних результатів діяльності підприємства із нормативними (розрахованими на підставі нормативу). Ці моделі використовуються, як правило, у внутрішньому фінансовому аналізі, їхня суть полягає у встановленні нормативів на кожну статтю витрат стосовно технологічних процесів, видів виробів та у розгляді і з'ясуванні причин відхилень фактичних даних від цих нормативів.

Фінансовий аналіз значною мірою базується на застосуванні жорстко детермінованих факторних моделей.

Таким чином, у ході аналізу фінансового стану підприємства можуть використовуватися найрізноманітніші прийоми, методи та моделі аналізу, їхня кількість та широта застосування залежать від конкретних цілей аналізу та визначаються його завданнями в кожному конкретному випадку.

Тому актуальним постає завдання удосконалення форм і методів фінансового забезпечення функціонування підприємства, тобто пошук нових ефективних шляхів фінансової діяльності.
1.2 Методики оцінки фінансового стану сільськогосподарських підприємств
Оцінка фінансового становища підприємства являє собою дослідження особливостей роботи підприємства, його фінансової стійкості і платоспроможності, економічного потенціалу. На основі їх вивчення, в процесі оцінки розробляються заходи щодо усунення причин недоліків в роботі, вибору напрямів фінансових вкладень, виявлення шляхів стабілізації становища і розвитку підприємства в майбутньому.

Поряд з показниками фінансової стійкості і платоспроможності, пропонується також розглядати і показники ефективності діяльності даного підприємства [1]. А.Д. Шеремет і Р.С. Сайфулім виділяють п'ять характерних груп показників оцінки: рентабельності підприємства, ефективності управління, або прибутковості продукції, ділової активності, або капіталовіддачі, ринкової стійкості і ліквідності активів балансу як основи платоспроможності .

Методологія оцінки фінансових результатів і фінансового становища підприємства, розроблена в попередні роки при можливості використання деяких окремих її моментів, не підходить для зазначеної мети оцінки фінансового становища підприємства. Досить сказати, що істотним недоліком такої оцінки є те, що в її процесі можна дізнатися, виконані планові показники або ні, проте не можна оцінити способи досягнення заданого становища

У зв'язку з цим, в останні роки в літературі опублікований ряд методик по оцінці фінансового становища підприємства, в яких початі спроби відповісти на це запитання.

Відповідно до офіційної методики Російської Федерації, оцінка фінансового становища підприємства ведеться у двох аспектах: за структурою балансу і платоспроможністю підприємства. В якості критерію визнання структури балансу незадовільною, а підприємства неплатоспроможним приймаються два розрахункових показники: коефіцієнт поточної ліквідності і коефіцієнт забезпеченості власними коштами. Зазначені коефіцієнти визначаються розрахунковим шляхом і порівнюються з приведеними значеннями. Такий підхід до оцінки фінансового становища не зовсім правильний, тому що має вузькоспрямоване значення. Позитивний висновок засновується лише на оцінці можливості підприємства оплатити свої боргові зобов'язання, не розглядаючи при цьому ні ефективність діяльності і використання коштів, ні перспективи його подальшого розвитку.

З іншого боку, подальша оцінка фінансового становища визнаного неплатоспроможним підприємства зводиться лише до розгляду динаміки окремих груп статей і розділів балансу, господарських засобів та їхніх джерел. Рекомендації в цьому випадку розпливчасті, оскільки висновки неоднозначні. Це вимагає додаткової інформації, на що і посилається методика.

Більш широкий спектр показників поданий у методиці В.Л. Гаврилова і В.Н. Бєлєнької [3], однак і він недостатній. Автори, в основному, докладно розглядають забезпеченість пінних паперів підприємства, облігацій і акцій, що представляє певний інтерес для інвесторів. При цьому в тіні залишаються показники ефективності використання коштів підприємства. Крім того, не наведені граничні значення по приведених показниках. Тому робити висновок про фінансове становище підприємства пропонується за динамікою цих показників або шляхом співставлення з аналогічними показниками іншого підприємства. Більш того, методика базується на системі обліку, прийнятій в США. Такий підхід різко обмежує її застосування, тому що система обліку зарубіжних фірм значно відрізняється від системи обліку, прийнятої в нас. Методика практично неприйнятна для оцінки фінансового становища вітчизняних підприємств.

Методика [ 5], що базується в основному на показниках, прийнятих у зарубіжній практиці, припускає і перетворення балансу у форму, прийняту на заході. Таким чином, досягається одержання реальної інформації про наявність активів і джерел коштів. У методиці сформульовані чотири основні групи показників, що відображають фінансове становище підприємства, що є зручним для користувачів, оскільки дозволяє робити не всі обчислення, а тільки ті, що відповіді на поставлене коло питань.

Коефіцієнт покриття довгострокових боргів у більшій мірі відображає фінансову стійкості підприємства, ніж його платоспроможність. Справді, збільшення цього коефіцієнта показує не здатність підприємства погасити свої борги, тим більше швидко, а збільшення випуску продукції, що веде до посилення фінансової стійкості.

Коефіцієнт фінансової незалежності характеризує, насамперед, економічний потенціал підприємства, а не його фінансову стійкість: чим більше власних коштів у загальній сумі джерел підприємства, тим більше можливостей у підприємства для нарощування виробничих потужностей, а отже, і випуску продукції, хоча не заперечується можливість розгляду його і як показника фінансової стійкості. У той же час, збільшений коефіцієнта оборотності оборотних активів свідчить про збільшення платоспроможності підприємства. Також не наведені показники, що характеризують підприємство з погляду його економічного потенціалу, дане лише посилання на те, що вони визначаються з урахуванням специфіки окремих галузей. Таким чином, оцінка фінансового становища підприємства буде неповною, хоча в деяких випадках і достатньою.

В якості критерію оцінки в розглянутій методиці пропонується рейтингова оцінка, синтезований рейтинг якої є середньою сумою балів по всіх досягнутих показниках. Такий підхід нівелює принципи, закладені в методиці, тим більше не може відповісти на питання щодо шляхів поліпшення фінансового становища підприємства.

Проблемам оцінки фінансового становища підприємства присвячені і роботи С.Б. Барнгольца [1]. У приведеній методиці оцінки фінансового становища підприємства передує перетворення складеного підприємством балансу у баланс-нетто шляхом виключення регулюючих і контрпасивних статей і перенесення окремих статей в інші розділи балансу, що є закономірним підходом при організації інформаційної бази оцінки фінансового становища підприємства. Певний інтерес представляють і приведені показники, однак, на наш погляд, хоча методика і націлена на оцінку платоспроможності і фінансової стійкості підприємства, всі приведені показники, крім одного, розглядають ефективність діяльності підприємства і його економічний потенціал. Така оцінка дає можливість лише побічно судити про фінансову стійкість і платоспроможність підприємства. Крім того, у методиці не приведені критичні значення показників. Оцінку фінансового становища підприємства пропонується здійснювати на основі логічних висновків, що ускладнює практичне застосування методики. Більш того, питання пошуку шляхів поліпшення фінансового становища при такому підході не вирішуються.

У певній мірі для оцінки окремих моментів фінансового становища підприємства може бути використана ще одна методика [20]. Однак вона націлена тільки на оцінку платоспроможності підприємства і його фінансових результатів, причому при оцінці платоспроможності за допомогою того самого коефіцієнта намагаються судити і про фінансову стійкість. В іншому оцінка зведена до аналізу структури активів балансу без будь-яких висновків. Відсутність критеріїв і щіпки робить методику малокорисною.

Більш докладно становище підприємства аналізується в методиці І.Т. Балабанова [19]. Однак приведені показники прибутковості, фінансової стійкості, платоспроможності та інші припускають детальний розгляд окремих моментів господарської діяльності підприємства, що є вже завдання економічного аналізу. Крім того, окремі показники лише підтверджують один одного, захаращуючи вихідні дані зайвою інформацією. Відсутність граничних значень для більшості показників змушує застосовувати метод порівняння. Приведені ж значення показників вимагають уточнення, тому що базуються на даних банків, що не зовсім правильно Відомо, що банку властиво перестраховуватися, особливо нинішніх умовах.

Окремі моменти, пов'язані з аналізом фінансового становища підприємства на прикладі споживчого товариства й в інших роботах [14]. У запропонованій методиці досить докладно розглянуті показники фінансової стійкості підприємства і його платоспроможності, а також приведені граничні значення більшості з використовуваних показників. Недоліком зазначеної методики є те, що значна кількість показників повторюються або є зворотними величинами по пі ношенню один до одного. Так, наприклад, коефіцієнт фінансування є величиною, зворотною коефіцієнту співвідношення власних і позикових коштів, а сума коефіцієнтів ліквідності матеріальних цінностей і термінової ліквідності дорівнюють коефіцієнту загальної ліквідності. Крім того, при розрахунку показників використані статті і розділи балансу без перетворення, що не зовсім правильно, тому що групування статей балансу, яким користуються підприємства, не повною мірою відображають фактичну наявність коштів підприємства і джерел їх утворення.

І, нарешті, оцінка тільки фінансової стійкості і платоспроможності підприємства, на наш погляд, не повною мірою характеризує фінансове становище підприємства, тому не розглядає ні ефективності його діяльності, ні економічний потенціал.

Методика визначення фінансового становища підприємства[9]. розглядає загальну оцінку активів підприємства, а також оцінку його платоспроможності і ліквідності балансу, і значною мірою повторює недоліки попередньої методики. При цьому незрозуміла мета поділу оцінки фінансового становища підприємства на оцінку за характеристикою ліквідності і платоспроможності, тому що коефіцієнт абсолютної ліквідності дорівнює грошовій платоспроможності. Крім того, при оцінці ліквідної платоспроможності до короткострокових зобов'язань прирівнюються і власні оборотні засоби, що є невірним. Власні оборотні засоби, обумовлені, В твердженням автора, як сума статутного фонду і нерозподіленого прибутку за мінусом залишкової вартості основних засобів, можуть бути найбільш ліквідними і тому ніяк не можуть стояти в знаменнику формули розрахунку поруч із короткостроковими зобов'язаннями. Існує і ряд інших методик.

Таким чином, аналіз існуючих методик оцінки фінансового становища підприємства дозволяє зробити висновок про те, що усі вони мають декілька недоліків. Перше - це відсутність або недостатнє обґрунтування граничних значень більшості з розглянутих показників. Динаміка росту показника як основа прогнозу подальшого розвитку подій і рекомендацій щодо поліпшення фінансового становища підприємства сама по собі ні про що не говорить, тому що відсутня єдина база порівняння. У цьому випадку можна зробити висновок, що становище поліпшується, однак кількісної характеристики він не дає. У зв'язку з цим будь-які рекомендації щодо поліпшення фінансового становища підприємства не мають аргументації можуть бути вироблені тільки за допомогою експертних оцінок. Порівняння ж показників конкретного підприємства з іншим припускає знаходження еталона. З таким підходом можна зробити висновок лише про що підприємство краще гіршого. У випадку протилежних висновків пошук шляхів стабілізації фінансового становища буде вимагати додаткових досліджень. З іншого боку, більшість розглянутих методик схильні до використання терміні ії і показників, прийнятих в розвинених країнах. Таке прагнення цілком природне при побудові нових економічних відносин. Однак тут варто враховувати, що просте копіювання інформаційної бази може призвести до значного перекручування вихідних даних, тому що вітчизняна звітність і та, що прийнята в міжнародній практиці, мають істотну різницю.

І третє. Усі зазначені методики розглядають або не всі сторони діяльності підприємства, або припускають детальний розгляд окремих її моментів. У першому випадку дається неповна картина фінансового становища підприємства, в другому - потрібне проведення значної кількості розрахунків і відповідно більш докладна інформація, що не завжди є прийнятним. Таким чином, виникає питання про розробку методики оцінки, що давала б чітке уявлення про фінансове становище підприємства, вимагала б мінімум загальнодоступної інформації, висвітлювала б всі сторони діяльності підприємства і могла б бути основою для вироблення рекомендацій щодо вживання заходів для поліпшення його фінансового становища.

Наявність значної кількості методик припускає і широкий спектр показників, які використовуються для оцінки фінансового становища підприємства. Варто врахувати, що на процес формування системи показників великий вплив має досвід країн із розвинутим ринком. Відомо, що в різних країнах однакові показники іноді мають різні назви, і, крім того існують різниці в назвах більшості показників через особливості перекладу. Усе це ускладнює використання методик розвинених країн у вітчизняній практиці. [21].

Роз’єднаність у методичних підходах до оцінки фінансового становища підприємства і наявність великої кількості показників приводять до певних складностей і розбіжностей при спробі встановити фінансові позиції підприємства. Значною мірою цьому сприяє відсутність єдиної методики такої оцінки, а також граничних значень розглянутих показників. Розрахунки носять суб'єктивний характер, що призводить до відповідних диспропорцій у формуванні коштів підприємства та їх джерел. Це накладає певний відбиток на характер відносин підприємств з різними фінансовими інститутам що, у свою чергу, позначається на процесі виробництва. Нестача власних коштів, а також відсутність кредитів змушує багато підприємств зменшувати обсяг продукції, що відображається на кон'юнктурі ринку й у цілому на економіці країни.

Різниця в групуваннях показників і виборі напрямі оцінки пов'язана з різницею трактувань понять «стан» і «становище». Стан підприємства - це відбиток внутрішніх процесів, що відбуваються на підприємстві, і їхніх результатів, у той час як становище підприємства - його роль і значення як суб'єкта господарювання на ринку. З цього погляду поняття «становище» декілька ширше та буде містити в собі і поняття «стан».

Зміст і методологія визначення показників фінансові становища в літературних джерелах дозволяє виділити деякі специфічні особливості цих показників. Структуру і призначення показників оцінки фінансового становища підприємства можна сформулювати так:

1. У зв'язку з тим, що дзеркалом фінансового становища підприємства є його баланс, він і визначає логіку побудови системи показників. Орієнтація при визначенні цих показників на баланс дозволяє, з одного боку, «вписати» показники оцінки фінансового становища у систему інших показників, які використовуються при економічному аналізі,однорідність яких обумовлюється стандартизацією бухгалтерського обліку; з іншого боку – вимагати мінімум загальнодоступної інформації. Це також означає, що об'єктивність показників оцінки фінансового становища підприємства визначається якістю бухгалтерського обліку.

2.Показники оцінки фінансового становища підприємства - це агреговані показники. Точність їхнього розрахунку визначається як точністю вихідних даних, так і збігом їхніх змін (точніше - їхнього відображення) у часі. Так, обсяг зобов'язань підприємства змінюється з кожним укладеним договором, а зміна стану джерел власних коштів фіксується при підведенні фінансових результатів, хоча фактично змінюється поступово. Крім того, наприклад, короткострокові зобов'язання носять залишковий характер, у той час як реалізована продукція - накопичений. Тобто через те, що частина вихідних даних має поточний характер, а частина - підсумковий, достовірність показників залежить від збігу моменту їхнього розрахунку з періодичністю вихідних розмірів. Оскільки це практично неможливо, то показники оцінки мають деякі погрішності.

3. Фінансове становите підприємства описується оціночними показниками, і в цій якості вони можуть давати можливість для порівняння як у динаміці (становище поліпшується або погіршується), так і територіально (фінансове становище даної господарської одиниці вище/нижче, ніж в інших). Однак цього недостатньо, тому що специфічність змісту цих показників (здатність або нездатність підприємець виконувати ті або інші дії) вимагає також визначення граничних значень показників, на підставі яких можна зробити висновок про фінансове становище підприємства. Я правило, такий поріг складається емпірично як одна з яких економічних пропорцій і являє собою мінімально припустиме значення, при якому становище підприємства вважається задовільним.

4. Система показників оцінки фінансового становища підприємства повинна відображати наявність у суб'єкта господарювання як фінансових ресурсів, так і ефективність і використання в господарському обігу. При цьому оцінка може робитися по чотирьох напрямках: фінансовій стійкості, платоспроможності, ефективності діяльності й економічному потенціалу. Вибір напрямку залежить від мети оцінки.

Отже, проаналізувавши ряд методик оцінки фінансового стану, було виявлено, що кожна з них має певні переваги, але також кожній з них притаманні певні недоліки. Тому ми обрали найоптимальнішу методику, за якою буде проведено аналіз показників фінансового стану в 3 розділі.
^ РОЗДІЛ 2
ФІНАНСОВО-ЕКОНОМІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПІДПРИЄМСТВА


ТОВ «ДРУЖБА-5»
2.1 Загальна характеристика підприємства
Сільськогосподарське підприємство ТОВ «Дружба-5» розташоване в селі Ново-Олександрівка, Нижньо-Сірогозького району, Херсонської області. Територія, на якій перебуває дане господарство, відноситься до степової зони. Кліматичні умови цієї зони за даними спостережень метеостанцій характеризується недостатньою кількістю опадів, нерівномірністю їх розподілу у різні періоди року, високими температурами в літній період, низькою відносною вологістю повітря, сильними суховіями.

Господарство механізоване, багатогалузеве. Район розташування агрогосподарства є районом товарного зернового господарства, технічних культур і продуктивного м'ясо-молочного тваринництва.

Підприємство ТОВ «Дружба-5» діє на підставі статуту. Організація та ведення господарства проводиться на земельній ділянці площею 50 гектарів.

Основною метою створення господарства є виробництво сільськогосподарської продукції та реалізації з використанням земельної ділянки .

Господарство діє на основі самоокупності, самостійно планує діяльність і визначає перспективи розвитку, виходячи з попиту на продукцію, товари, роботу, послуги та базуючись на необхідності забезпечення виробничого і соціального розвитку господарства, підвищення доходів його членів. Господарство самостійно визначає напрямки своєї господарської діяльності в сферах:

  • вирощування продуктів рослинництва;

  • вирощування продуктів тваринництва;

  • переробки сільськогосподарської продукції;

  • реалізації сільськогосподарської продукції;

  • іншою, пов’язаною з агровиробничою діяльністю.

Господарство відноситься до категорії невеликих підприємств з правом найму робочої сили. Діє на засадах повного розрахунку, самофінансування та самоокупності. Всі витрати господарство покриває за рахунок власних доходів, позичених та інших джерел не заборонених законодавством. Діяльність господарства будується на засадах комерційного розрахунку при повному дотриманні принципу законності.

Підприємство ТОВ «Дружба-5» в своєму штаті має 64 робітника, віком від 20 до 60 років, з них 52 людини зайняті в рослинництві, а 12 – в тваринництві. Переважна кількість робітників - це люди від 25 до 40 років.

Основним видом діяльності господарства є рослинництво: зернові культури, соняшник, бобові культури, овочеві культури. Крім того господарство займається тваринництвом, а саме вирощуванням свиней.

В господарстві зі сторони директора розробляються головні цілі, контроль, організація, координація дії спеціалістів. Аналіз прийнятих рішень проводить головний економіст, облік ведуть в бухгалтерії.

Для більш детального огляду розміру та потужності підприємства розглянемо та проаналізуємо дані по підприємству за останні 3 роки.
2.2 Аналіз ресурсного потенціалу підприємства
Ресурсний потенціал підприємства — це сукупність матеріальних, нематеріальних, трудових, фінансових ресурсів, включаючи здатність робітників підприємства ефективно використовувати названі ресурси для виконання місії, досягнення поточних та стратегічних цілей підприємства.

Ресурсний потенціал підприємства можна охарактеризувати чотирма основними критеріями:

- реальними можливостями підприємства в той чи іншій сфері діяльності (включаючи і нереалізовані можливості);

- обсягом ресурсів як залучених, так і тільки підготовлених до використання у виробництві;

- здатністю кадрів (менеджерів) використовувати ресурси, вміння розпоряджатися ресурсами підприємства;

- формою підприємництва та відповідною організаційною структурою підприємництва.

Склад ресурсного потенціалу ТОВ «Дружба-5» – це:

1. Матеріальні ресурси — це ресурси в натурально-речовинній формі, які використовуються у виробничій (господарчій) діяльності підприємства. До їх складу входять основні фонди та частка обіжних фондів.

2. Трудові ресурси підприємства — кількість робітників, зайнятих на підприємстві, та тих, хто входе до його складу за основною та допоміжною діяльністю.

3. Фінансові ресурси — сукупність грошових прибутків та надходжень, які знаходяться в розпорядженні підприємства для виконання фінансових обов'язків, здійснення витрат на відтворення підприємства та для стимулювання робітників.

Фінансові ресурси дуже важливі як вихідний вид ресурсів для створення та діяльності підприємства, забезпечують процес виробництва, є неодмінною умовою безупинності процесу виробництва.

Розглянемо детальніше динаміку та структуру ресурсного потенціалу господарства у таблицях 2.1, 2.2.
  1   2   3   4   5   6   7   8

Схожі:

Істотним моментом в умовах переходу до ринкової економіки є зміна взаємовідносин між суб’єктами господарського комплексу. Сільськогосподарські підприємства з iconУ сучасних умовах переходу до ринкової економіки в країні отримала...
У сучасних умовах ринкової економіки в нашій країні багато разів збільшився асортимент різних товарів, значна частина якого представлена...
Істотним моментом в умовах переходу до ринкової економіки є зміна взаємовідносин між суб’єктами господарського комплексу. Сільськогосподарські підприємства з iconПлан вступ розділ І. Методологічні та теорЕтичні аспекти конкурентоспроможності...
Сутність І значення конкурентоспроможності роздрібного торгівельного підприємства
Істотним моментом в умовах переходу до ринкової економіки є зміна взаємовідносин між суб’єктами господарського комплексу. Сільськогосподарські підприємства з iconДо питання запровадження єдиного соціального внеску в Україні
В умовах переходу до ринкової економіки прин- нові правові відносини в соціальній сфері базу
Істотним моментом в умовах переходу до ринкової економіки є зміна взаємовідносин між суб’єктами господарського комплексу. Сільськогосподарські підприємства з iconПоложення Національного банку України про кредитування
Це Положення визначає правові основи надання, використання І повернення кредитів та регулювання взаємовідносин між суб'єктами, що...
Істотним моментом в умовах переходу до ринкової економіки є зміна взаємовідносин між суб’єктами господарського комплексу. Сільськогосподарські підприємства з iconПлан Вступ Тіньова економіка як об'єкт наукового дослідження Основні...
Структура та склад тіньової економіки України мають свою специфіку, обумовлену незавершеністю процесів переходу держави до засад...
Істотним моментом в умовах переходу до ринкової економіки є зміна взаємовідносин між суб’єктами господарського комплексу. Сільськогосподарські підприємства з iconСтрахування в умовах ринкової економіки
Вступ
Істотним моментом в умовах переходу до ринкової економіки є зміна взаємовідносин між суб’єктами господарського комплексу. Сільськогосподарські підприємства з icon2. Закон грошового обігу. Кількість грошей, необхідних для обігу
Змінюючи форму вартості ( Товар Гроші Товар), гроші перебувають не тільки у постійному русі між трьома суб'єктами: фізичними особами,...
Істотним моментом в умовах переходу до ринкової економіки є зміна взаємовідносин між суб’єктами господарського комплексу. Сільськогосподарські підприємства з iconІнвестиційний договір на спорудження та експлуатацію універсального...
Цивільного Кодексу України, Господарського Кодексу України, на підставі протоколу від 15 жовтня 2008 р про підсумки конкурсу із визначення...
Істотним моментом в умовах переходу до ринкової економіки є зміна взаємовідносин між суб’єктами господарського комплексу. Сільськогосподарські підприємства з iconГаврилишин О. Ю.,”Основні елементи теорії ринкової системи”,1992....
Теоритичні аспекти ринкової економіки І ринкових відносин
Істотним моментом в умовах переходу до ринкової економіки є зміна взаємовідносин між суб’єктами господарського комплексу. Сільськогосподарські підприємства з icon3. Грошовий обіг в Україні в період переходу до ринкової економіки
України, однак є їхньою об'єктивною умовою. Ін­шими складовими економічного зростання є: бюджетна реформа, реформа банківської системи,...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Школьные материалы


База даних захищена авторським правом © 2014
звернутися до адміністрації
uchni.com.ua
Головна сторінка