Реферат Курсова робота містить




НазваРеферат Курсова робота містить
Сторінка1/4
Дата конвертації23.03.2013
Розмір0.51 Mb.
ТипРеферат
uchni.com.ua > Фінанси > Реферат
  1   2   3   4


Міністерство освіти України

Донецький державний технічний університет


Кафедра фінансів і

банківської справи




з дисципліни “Менеджмент”

на тему

Вдосконалення управління організацією

в умовах переходу до ринку


Виконала студентка гр. ЭПР-98а


Іваненко Ірина

Перевірив професор Стрілець А. И.




Донецк-2001




РЕФЕРАТ



Курсова робота містить: 67 сторінок, 6 малюнків, 1 таблицю, 5 додатків, 17 літературних джерел.
^ Мета роботи: розглянути основні принципи управління організацією за умов ринкових перетворень; визначити основні недоліки та переваги в роботі організації, а також проаналізувати їхні причини; розробити комплекс заходів щодо удосконалення процесу управління організацією з метою пристосувати її до сучасних умов.
Обєкт вивчення: Оперативний воєнізований гірничорятувальний отряд ВГСЧ Донбасу Держуглепрому України.
^ Результати вивчення: розроблений комплекс заходів, що стосуються реструктурізації ОВГРО, виробничих робіт, які виконує організація, технічного переоснащення, матеріально-технічного та фінансового забезпечення.

В ході дослідження діяльності та організаційної структури управління ОВГРО було виявлено, що:

  • отряд є організацією бюрократичного типу з рисами проектної організації;

  • організаційна структура відділів сполучає елементи функціональної та дивізіональної структурних форм;

  • найбільш важливими факторами зовнішнього впливу є закони та провадження державного регулювання, економічна ситуація в Україні, а також споживачи послуг аварійно-рятувального характеру – вугледобувні шахти;

  • в організації існує три рівні відповідальності і лінійна передача повноважень;

  • існує проблема недостатнього фінансування організації за рахунок бюджетних коштів, яка частково вирішується за рахунок коштів від виробничої діяльності.


Метод вивчення: аналітичний.
^

ОРГАНІЗАЦІЯ, ДІЯЛЬНІСТЬ, УПРАВЛІННЯ, МІСІЯ, ДЕРЖАВНЕ ФІНАНСУВАННЯ, САМОСТІЙНЕ ФІНАНСУВАННЯ, ВОЄНІЗОВАНИЙ СКЛАД, ЛІКВІДАЦІЯ АВАРІЙ, ТЕНДЕР, БАЛАНС






ЗМІСТ




ВСТУП………………………………………………………………..5

1 ТЕОРІЯ ТА ПРАКТИКА УПРАВЛІННЯ ОРГАНІЗАЦІЄЮ…………7

    1. Поняття і мета управління організацією……………………..…7

    2. Місія організації…………………………………………………13

    3. Місце організації в народному господарстві………………….15

    4. Управління кадрами……………………………………………..19

2 ПРОГРЕСИВНІ АСПЕКТИ ДІЯЛЬНОСТІ ОРГАНІЗАЦІЇ…………..22

    1. Виробничі роботи в гірничорятувальній службі……………..22

    2. Тендер……………………………………………………………27

    3. Міжнародні змагання гірничорятувальників в США…………33

  1. ПОРІВНЯЛЬНИЙ АНАЛІЗ СТРУКТУР ГІРНИЧОРЯТУВАЛЬНИХ СЛУЖБ РІЗНИХ КРАЇН………………………………………………35

3.1 Австралія…………………………………………………………35

3.2 Болгарія…………………………………………………………..36

3.3 Велика Британія………………………………………………….38

3.4 Німеччина………………………………………………………...40

3.5 Китай……………………………………………………………..41

3.6 США……………………………………………………………..42

  1. АНАЛІЗ ФІНАНСОВИХ ПОКАЗНИКІВ……………………………44

  2. ШЛЯХИ УДОСКОНАЛЕННЯ УПРАВЛІННЯ……………………..47

ЗАКЛЮЧНА ЧАСТИНА……………………………………………50

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ…………………………………………….52

Додаток 1…………………………………………………………….54

Додаток 2…………………………………………………………….59

Додаток 3…………………………………………………………….60

Додаток 4…………………………………………………………….62

Додаток 5…………………………………………………………….64

ВСТУП



Доля вугільної промисловості України залежить насамперед від того, як галузь зможе пристосуватися до нових ринкових умов господарювання, як вугільні підприємстіва реалізують ті можливості, що залишилися їм після розвалу СРСР. Коренні зміни в механізмі координування економічної діяльності в нашій країні призвели до того, виникли нові, до того не відомі проблеми в економіці. Вугільна промисловість України була успадкована від СРСР та являє собою збиткову галузь. Перед тим, як СРСР припинив своє існування, ситуація в вугільній галузі була доволі складна. Історично склалося, що Донбас, де зосереджена переважна частина вугледобуваючих підприємств Украіни, є однією з найстаріших вугільних басейнів СРСР. Не дивлячись на те, що він належить до чотирьох великих світових родовище вугілля з запасами від 200 до 500 млрд. тон (в цю групу відносять також Ніжнерейнсько-вестфальський (Німеччина), Печорський (Росія) та Ілінойський (США) басейни), до глибини 600 метрів всі запаси практично вироблені, а ті, що залишилися, знаходяться на великих глибинах. Як відомо, видобуток таких залежів дуже енерго- та трудомісткий, що значно відбивається на собівартості 1 тони вугілля.

Зараз шахти Донбасу працюють в дуже важких гірничо-геологічних умовах: середньодінамічна потужність пластів ледве доходить до 1 метра, присутня висока загазованість, більшість шахтопластів небезпечні у зв’язку з несподіваними вибросами вугілля та газу. До того ж шахтний фонд знаходиться у зношеному стані. Всі перелічені чинники ускладнюють вугледобування, роблять його нерентабельним.

Доречі, такий стан справ виник не у зв’язку з переходом на ринкові відносини, а мав місце завжди. В плановій економіці СРСР вугільна промисловість приносила щороку (в кінці 80-х років) збитки в розмірі 1,5 млрд. руб. Тому галузь фінансували за рахунок більш благополучних: чорної та кольорової металургії, нефтяної та газової промиловості, машинобудівництва.

Тепер же самостійна Україна повинна шукати альтернативні шляхи виходу із становища, що склалося. Існують такі можливі варіанти регулювання вугільної промисловості. Перший полягає у збереженні повного національного суверінітету у галузі. Це означає, що всі шахти та вуглепереробні підприємства будуть знаходитися у державній власності, а, отже, фінансуватимуться із бюджету. А це великий тягар для держави. Інший можливий варіант – денаціоналізація підприємств цієї галузі, яка неодмінно призведе до зниження можливостей контролювання державою вугільної промисловості України, що є стратегічно важливою для економіки країни.

Все це прямо стосується підприємства, де я проходила практику, бо воно належить до вугільної галузі та має всі ті ж самі проблеми. В курсовій роботі я зробила спробу розглянути те, як підприємство виживає в нових ринкових умовах, як співвідносяться в ньому державне та самостійне фінансування, які нововведення запроваджуються, задля того, щоб відповідати вимогам часу.

^ 1 ТЕОРІЯ ТА ПРАКТИКА УПРАВЛІННЯ ОРГАНІЗАЦІЄЮ
1.1 Поняття і мета управління організацією
Предметна область теорії управління в широкому аспекті охоплює соціально-економічні, соціально-психологічні та організаційно-технічні категорії, що відображують властивості суб’єкта та об’єкта управління та відношення між ними. Ці категорії – предмет дослідження багатьох наукових дісциплін; завдання теорії управління як комплексної науки – інтеграція знань, що мають відношення до управління, з метою виробітки наукових принципів і методів ефективного управління.

Предметом розглядання теорії управління є управлінницькі (організаційно-управлінницькі, організаційно-економічні) відношення, що реалізуються як інформаційні зв’язки під час організації виробництва та управління ним. Організаційно-економічні (та їх частина – управлінницькі) відношення відображують єдність суб’єктивного та об’єктивного. І оскільки управління – продуктивна праця, то ці відношення відносятся до продуктивних. Таким чином, відношення управління вивчаються і в економіці, і в соціальній психології.

Розвиток теорії управління, розробка економіко-математичних методів дозволили багато якісних рішення задач доповнити або замінити точними кількісними оцінками або рішеннями, а розвиток засобів обчислювальної техніки і комунікацій сприяв підвищенню ефективності управління. Багато задач, які раніше не могли вирішуватися в реальному часі із - за трудомісткісті розрахунків, стали повсякденною реальністю.

Процес управління включає збирання, переробку та передавання інформації (предмет управлінницької праці), що використовується для виробітку рішень (продукт управлінницької праці). Засоби праці в управлінницькій діяльності – методи й засоби обробки й аналізу інформації та прийняття на цій основі конкретних рішень.

Зміст управлінницької праці розкривається в процесі управління, що складається із циклічного повторення функцій управління або конкретних видів управлінницькіх робіт, які виконуються у всіх видах виробничої діяльності: науково-технічної, технологічної, облікової, фінансової та ін.

Мета управління – це стан об’єкта управління, тобто організації, який є бажаним в майбутньому. Взагалі мета – це ідеальне зображення результата діяльності. Діяльність – це процес досягнення результата або мети.

Засоби досягнення мети – це існуючи в природі й суспільстві предмети або дії (для організації – її структура й процеси), що залучені в систему цілеспрямованої діяльності й забезпечують отримання певного результата. Мета є істотним елементом системи управління, що виконує організуючу, мотивуючу й контролюючи роль.

Якщо зупинитися на кожній ролі цілі, то можна сказати, що організуюча роль полягає в організації й спрямуванні засобів досягнення мети на результат; мотивуюча роль – це мотивація діяльності по активізації людей на досягнення мети; контролююча полягає в порівнянні фактичного й поданого (цільового) параметрів системи.

Існує певна ієрархія цілей, вона полягає в тому, що індівідуальні цілі визначають цілі вищого рівня й, навпаки, цілі вищого рівня складаються (логічно) з цілей нижчого рівня й так далі до головної мети.

Існує дуже багато різноманітних цілей. Тому їх класіфікують за рівнем (народногосподарські, галузеві, теріторіальні, підприємства і т. д.); за терміном дії (перспективні, поточні); за осяжністю проблем і масштабом дії (стратегічні, тактичні). Цілі також повинні відповідати таким вимогам: узгодження й сумісність цілей; реалістичність; зрозумілість для виконавця; гнучкість (зворотній зв’язок).

Управління в умовах ринкової економіки характеризується постійним корегуванням або різкою зміною мети організації в зв’язку із зовнішнім середовищем, яке змінюється. Для своєчасного пристосування системи виробництва й керівництва необхідний постійний прогноз обставин і завчасна зміна цілей, тобто керівництво повинно здійснювати стратегічне управління.

Обов’язкова процедура цільового управління – побудова дерева цілей і задач. Метод дерева цілей передбачає структурізацію цілей і визначення зв’язків між цілями й засобами їхнього досягнення (див. малюнок 1.1).

1




2




3
4
Малюнок 1.1- Дерево цілей і задач:

1 – головна мета; 2 – підцілі або цілі рівня 1 (засоби по відношенню до головної мети); 3 – цілі рівня 2 або задачи управління, які необхідно вирішити дла досягнення цілей рівня 1; 4 – дані, показники, необхідні для вирішення задач.
Коли система цілеформування, мотивації та структурування організації наблизиться до того, щоб особиста мета кожного індивідуума (групи) співпадала з метою організації, тоді ефективність функціонування такої організації будуть зведені до максимуму.

Самоорганізація може допомогти компанії сконцентрувати свої зусилля та ресурси, й спрямувати їх в потрібному напрямку. У швидкозміннюючомуся зовнішньому середовищі, за умови, що менеджери будуть швидко і вчасно приймати правильні рішення, загальна спрямованість всіх робітників підприємства на виконання функцій соціальної системи може допомогти прийняти правильне рішення й швидше втілити його у життя. Завдяки цьому реакція на зміни зовнішнього середовища буде відбуватися швидше й більш обмірковано, що зробить організацію краще пристосованою до цього середовища. Така організація буде краще функціонувати як дінамічна система.

Організація, в період переведення себе в новий стан повинна одночасно виживати й адаптуватися в турбулентному навколишньому середовищі. Головною силою реалізації змін є соціальна система організації. Для узгодження внутрішніх відносин, для виробки внутриорганізаційних законів, писаних і неписаних правил поведінки членів організації необхідно при участі всіх членів організації створити документ, який визначає межі певної «трубки» припустимих поведінницьких реакцій робітників, що дозволила б в складних для управління організацією умовах мінливого середовища піддтримати й розвивати реалізацію нової внутрішньої культури, основних функцій організації й самоорганізації.

Що стосується ОВГРО, то це організація воєнізованого типу, її внутріорганізаційні закони та правила наведені в Положенні про гірничорятувальний воєнізований гірничорятувальний отряд ВГРЧ Донбаса Держуглепрома України (див. додаток 1). Ці правила мають обов’язково виконуватися кожним працівником. Така суворість зумовлена перш за все специфікою функціонування ОВГРО. Від узгодженності дій працівників, дісципліни и швидкості реагування в екстрмальних умовах залежить найбільша цінність – життя та здоров’я людей. Кожний працівник під час прийняття на роботу має вивчити правила організації та обов’язково виконувати її Положення.

Згідно з документом «Положение об Оперативном военизированном горноспасательном отряде ВГСЧ Донбасса Госуглепрома Украины» від 12.11.91г. метою і задачею цієї організації є обслуговування підприємств Держуглепрома України та виконання всього комплекса робіт по рятуванню людей та ліквідації підземних аварій. Діяльність здійснюється в межах діслокації своїх підрозділів в режимі цілодобової бойової готовності для того, щоб забезпечити негайний виїзд на місце ліквідації аварії, катастрофи та стихійного лиха.

Предметом діяльності ОВГРО є виконання робіт по рятуванню людей, що були застигнуті аваріями в шахтах, збагачувальних та брикетних фабриках, по гасінню підземних пожеж, по ліквідації наслідків вибухів, раптових вибросів вугілля й газу, виконання інших спеціальних і технічних робіт, що пов’язані з використанням засобів захисту органів дихання й спеціального спорядження на підприємствах, що обслуговуються.

Для здійснення цілей діяльності ОВГРО забезпечує:

  1. Організацію і виконання комплекса профілактичних робіт по забезпеченню готовності підприємств, що обслуговуються, до рятування людей і ліквідації можливих аварій.

  2. Керівництво оперативною діяльністю підроздалів отряда по ліквідації аварій на шахтах, що обслуговуються, та підприємствах Держвуглепрому України.

  3. Керівництво оперативно-технічною підготовкою особистого складу підрозділів отряда.

  4. Керівництво діяльністю хімічних лабораторій, служби депресійної та газової зьомки, канатно-випробувальних станцій та інших підрозділів, які передбачаються структурою.

  5. Підтримання нормативної боєготовності загонів і відділень в межаварійний період.

  6. Утримання в працездатному стані гірничорятувального обладнання, оснащення й транспортних засобів.

  7. Організація і функціонування газоаналітичних лабораторій, служби депресійної та газової зьомки, механічних майстерень та інших підрозділів, які передбачає дислокація.

  8. Запровадження науково-технічного прогресу в гірничорятувальній справі.

  9. Підбір, підготовка й розташування кадрів.

  10. Розробка і виконання соціальної програми

  11. Матеріально-технічне забезпечення.

  12. Проведення капітального будівництва, капітального й поточного ремонту промислових та житлових споруд.


^ 1.2 Місія організації
Однією з найголовніших завдань менеджмента є встановлення мети, заради її досягнення формується, функціонує й розвивається організація як цілісна система. Самостійні господарюючи суб’єкти, що продовжують свою діяльність, так само, як і ті, що її тільки починають, повинні постійно вирішувати таки питання: визначення мети й задачи організації, її спеціалізації, розмірів, ресурсів, ринків споживачів продукції чи послуг і т. д.

Цільова функція передбачає встановлення загальної мети підприємства або, як її ще називають, місії. Це призначення фірми в умовах зовнішньої середи, яка постійно змінюється. В місії керівництво організації зазвичай еталізує статус підприємства, декларує принципи його роботи, заяви та дійсні наміри керівництва, дає визначення найважливіших характеристик організації.

В командно-адміністративних умовах господарювання підприємства не визначали свою місію, бо під час централізованного управління мета й завдання кожного об’єкта, яким управляли, встановлювалися, жорстко диктувалися зверху. Як правило, вони розкривалися через систему планових завдань і показників використання ресурсів, які надавалися центральними органами. В умовах ринкової економіки набувають сили закони, які потребують певних правил поведінки господарюючих суб’єктів. Серед них – оприлюднення місії організації, що надає уявлення про її призначення, необхідність й корисність для зовнішнього середовища, співробітників, громади взагалі.

Як правило, місія організації формується роками, відточується, рідко змінюється, бо не може залежити від теперешнього стану організації, форм і методів її роботи.

На формування місії впливають:

  • ^ Власники фірми, що розвивають організацію для того, щоб за рахунок прибутку вирішувати свої життєві проблеми й інтереси;

  • Співробітники фірми, які безпосередньо створюють продукт (або послугу), організують отримання необхідних ресурсів, забезпечують реалізацію продукції й тим самим вирішують свою власні життєві проблеми та інтереси;

  • ^ Покупці продукції фірми (або споживачи послуг), які за рахунок своїх фінансових ресурсів придбають продукцію для задоволення своїх потреб й інтересів;

  • Ділові партнери фірми, що надають певні комерційні послуги фірми в своїх інтересах;

  • ^ Зовнішнє середовище організації, що потребує підтримкм з боку фірми для формування соціального й екологічного середовища існування фірми.

Під час формуванні місії необхідно враховувати інтереси всіх п’яти вищезазначених суб’єктів, кожний з яких під час прийняття різних рішень чинять різний вплив.

Виходячи з того, що місія – це не конкретна вказівка того, що й в який строк виконувати, а лише напрямок руху організації з врахуванням її зовнішніх і внутрішніх умов, я спробувала сформулювати місію організаціїї, яку аналізую в цій курсовій роботі. “Наша діяльність спрямована на виконання негайних дій по рятуванню людей та ліквідації підземних аварій, що загрожують зовнішньому середовищу, життю чи здоров’ю людей. Ми цілодобово знаходимося у бойовій готовності і завжди приїжджаємо на місце аварії перші.”


^ 1.3 Місце організації в народному господарстві
Для того, щоб визначити, яке ж місце займає організація в народногосподарському комплексі країни, перш за все необхідно встановити етап її розвитку. Це значно допомагає керівництву організації здійснювати управління, а також прогнозувати зміну методів діяльності з метою отримання найкращіх результатів. До чинників, що впливають на етап розвитку організації можна віднести швидкість зростання галузі, до якої належить організація, вік і розмір організації. Крім того, відомо, що розвиток відбувається шляхом чергування етапів розвитку і спаду. На кожному етапі розвитку в організації відбуваються значні зміни, найважливіші з яких стосуються цілей керівництва фірми, структури організації, засобів діяльності керівництва, системи контроля й власних джерел мотивації керівництва. Кожний часовий етап розвитку закінчується певною кризою, запобігання якої створює характерний зміст наступного етапа і так далі.

Розмір організації виступає окремим чинником ситуації, хоча й щільно пов’язаним з етапами розвитку. Він впливає безпосередньо на керуємість, структуру управління, гнучкість, можливість використання ресурсів, а також на взаємодії з зовнішнім середовищем. Як показує досвід, для досягнення високих результатів іноді доцільно прагнути до зменшення розмірів організації. Так званий “синдром великого бізнеса”, що мав місце в СРСР, зазвичай має наступні ознаки:

  • дуже централізований і невиправдано розширений управлінницький аппарат;

  • всеосяжна система наказів і інструкцій для прийняття звичайних, повсякденних рішень;

  • зростання кількості різного рода нарад для виробітки конкретних рішень;

  • перекидання рішень проблем, які виникають, з одного відділу й назад.

Остаточне рішення відкладається до безмежності, оскільки кожний адміністратор прагне уникнути відповідальності. В результаті на довгий час втрачається мобільність – можливість своечасно вирішувати оперативні питання й проблеми без втручання центра. Така ерозія оперативності разрушает розумну та можливу ефективність управління.

Між розміром організації і централізацією існує зворотна залежність. Якщо фірма невелика, управління в ній звичайно централізоване. Якщо фірма велика, вище керівництво невзмозі забезпечити контроль за всім і примушене делегувати частину повноважень на нижчи рівні. Вплив технології виробництва на організаційну структуру фірми (корпорації) є першорядним фактором. Під технологією розуміть процес перетворення початкового продукту в кінцевий. Дослідження показали, що структура менеджмента конкретної організації залежить від двох характеристик технології: ступінь рутинності (повторюваності) операцій і виду продуктів.

Світовий досвід показав, що чим більше підприємство, чим більше країна, тим негативніше проявляється синдром командно-наказного централізованого керівництва. А в результаті такого синдрома зростає бюрократизм, порушуються взаємозв’язки по горизонталі, втрачається відповідальність, знижується якість продукції чи послуг, зменшується ефективність, скорочується виробнитство, знижується прибуток, уповільнюється реакція на вимоги ринка, повільно впроваджується нова техніка й технологія, знижується зовнішньоторгова діяльність. Вирішення цих проблем і стало основною задачею для підприємства ОВГРО під час переходу до ринкових відношень.

Вважається, що досліджувана організація (ОВГРО) є порівняно великою, планова чисельність її працівників складає 708 чоловік.

Структура організації, так само, як і її розмір, є істотним чинником ситуації, який необхідно окремо брати до уваги під час управління, хоча він і відноситься до етапів розвитку.

Структура організації, що є об’єктом дослідження цієї курсової роботи наведена в додатку 2. Згідно зі схемою, отряд ОВГРО є структурним елементом ДВГРС Мінуглепрома України.

До складу ГВГСС належать: гірничорятувальні отряди, пункти, підрозділи профілактичної деперсіонної та медичної служби; газоаналітичні лабораторії та канатно-випробувальні станції; учбовий отряд – Центр підготовки рядового та командного составу; ремонтно-механічні майстерні; штаби областей і Центральний штаб ГВГСС.

Керівничим органом організації ДВГРС являється Центральний штаб, що знаходиться у м. Донецьку. Йому підпорядковані 11 гірничорятувальних отрядів, 46 загонів та 179 відділень. Також під керівництвом Центрального штабу знаходиться учбовий отряд (Центр підготовки гірничорятувальників), механічні майстерні, житлово-комунальная служба, а також Луганський штаб.

Отряди, що підпорядковані Центральному штабу ДВГРС м. Донецька, розташовані у містах: Донецьку, Горлівці, Макіїївці, Торезі. Димитрові, Павлограді; крім того, отряди що безпосередньо належать до Луганського штабу, знаходяться у місті Стаханові, Луганську, Червоному лучі, Краснодоні.

Кожний гірничорятувальний отряд має в своєму складі загони – це наступний (нижчий) рівень організаційної структури. Крім обов’язкового оперативного загону у місті, де розташований відповідний отряд, кожний отряд має від двох до п’яти загонів у сусідніх містах. Так ОВГРО м. Донецька, на базі якого написана ця курсова робота, має у складі Оперативний донецький загон, а також 1-й Петровський загон, 4-й Буденовський та 5-й Угледарський.

Вплив структурних змін значно глибший, ніж її вихідної структури. Доводиться уточнювати, а може й змінювати настанови персоналу (особливо керівництва), способи управління та роль керівників, ресурси (технічні, духовні), атмосферу організації й систему інформації.

Значним чинником ситуації, в якій знаходиться організація на кожному етапі свого існування, є ресурси, якими вона розпоряджається, іхня кількість і якість. Ресурси можуть бути як матеріальними, так і духовними (останні грають особливо важливу роль в підприємствах сфери обслуговування). Але не можна також зменшувати значення й технології.

Під час планування або проведення необхідних заходів завжди потрібно визначити наявність ресурсів, без яких їхнє здійснення неможливе. ОВГРО є юридичною особою, володіє основними та обіговими коштами, має самостійний баланс, розрахунковий рахунок в банку. Організація здійснює свою діяльність на некомерційній основі, тобто є безприбутковою.

Ресурсозабезпечення ОВГРО здійснюється на змішаній основі: з одного боку, організація є державною установою і повинна фінансуватися на базі витратного кошторису за рахунок відрахувань підприємств й організацій вугільної промисловості, які вона обслуговує; з іншого – організація має право виконувати профілактичні роботи неаварійного характеру на договірній основі з використанням гірничорятувального устаткування, спеціальних навичок і підготовки особистого складу, за що отримує окремі відрахування.
  1   2   3   4

Схожі:

Реферат Курсова робота містить iconРеферат Курсова робота містить
Курсова робота містить: 57 сторінок, 17 малюнків, 15 таблиць, 35 формул, 1 додаток, 4 літературні джерела
Реферат Курсова робота містить iconРеферат Курсова робота містить 47 сторінок комп’ютерного тексту,...
...
Реферат Курсова робота містить iconРеферат Курсова робота містить 53 сторінок комп’ютерного тексту,...
Предметом дослідження даної курсової роботи є аналіз причини утворення І зміни результатів фінансової діяльності Промінвестбанку
Реферат Курсова робота містить iconРеферат Структура та обсяг: курсова робота міститься на 43 сторінках,...
Мета роботи: виклад на основі аналізу чинного законодавства головних теоретичних положень щодо юридичної природи договору банківського...
Реферат Курсова робота містить iconРеферат, курсова робота

Реферат Курсова робота містить iconРеферат Курсова робота містить: 38 сторінок, 14 таблиць, 3 рисунки,...
Об'єкт дослідження: інвестиційний проект, здійснюваний в умовах ват «Ясинівський коксохімічний завод»
Реферат Курсова робота містить iconКурсова робота
Курсова робота: Методичні вказівки до виконання курсових робіт для студентів спеціальності 030101 “Соціологія” / Укладачі: А. М....
Реферат Курсова робота містить iconРеферат Дипломної роботи “Бюджетний процес І контроль за державними видатками, його особливості”
Робота містить 89 сторінки, 27 таблиць, 13 рисунків, перелік використаної літератури – 36 найменувань, 3 додатки
Реферат Курсова робота містить iconРеферат Робота складається із вступу, шести розділів, висновків,...
Робота складається із вступу, шести розділів, висновків, списку використаних джерел, який містить 16 найменувань. Загальний обсяг...
Реферат Курсова робота містить iconРеферат Курсова робота 26 стор., 4 рис., 2 табл
Ключові слова: мікропроцесор, регістр ознак, арифметично-логічний пристрій, стек, шина даних, шина адресів, мнемокоманда, машинний...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Школьные материалы


База даних захищена авторським правом © 2014
звернутися до адміністрації
uchni.com.ua
Головна сторінка