Закон України "Про охорону праці"




Скачати 407.08 Kb.
НазваЗакон України "Про охорону праці"
Сторінка1/3
Дата конвертації31.01.2014
Розмір407.08 Kb.
ТипЗакон
uchni.com.ua > Фізика > Закон
  1   2   3
ЗМІСТ

Вступ.........................................................................................................................4
Розділ I. Загальна частина.......................................................................................6
1.1 Загальна характеристика гірничодобувного підприємства...........................7
1.2 Вимоги кваліфікаційної характеристики........................................................8

1.3 Місце професії в умовах ринкових відносин................................................11
Розділ II. Технологічна частина...........................................................................12
2.1 Технологічний процес доставки гірничої маси контактними електровозами: призначення, класифікація,

будова контактних електровозів..........................................................................13

2.2 Несправності скреперних установок, причини їх виявлення та способи усунення.................................................................................................................14
2.3 Призначення, класифікація, експлуатація навантажувальних машин преривної дії................................................ ..........................................................19
Розділ III. Передові технології виробництва......................................................24
3.1 Організація робочого місця машиніста ........................................................25

3.2 Раціональна організація праці на робочому місці........................................25

3.3 Наукова організація праці на підземному транспорті.................................26

3.4 Передові технології інструменти, обладнання на дільницях шахти..........29
Розділ IV. Охорона праці та безпека життєдіяльності.......................................31
4.1 Закон України "Про охорону праці"..............................................................32

4.2 Вимоги охорони праці та безпеки життєдіяльності при експлуатації шахтного обладнання............................................................................................33

4.3 Електробезпека................................................................................................36

4.4 Надання першої допомоги при враженні електричним струмом...............42
Література..............................................................................................................47

ВСТУП

Україна є великою мінерально-сировинною базою залізних руд, яка представлена 80 родовищами, 30 з яких експлуатується (58% розвіданих запасів). Загальні запаси залізних руд сягають понад 30 млрд. тонн, що складає близько 6% світових запасів і 30% запасів країн СНД. Багаті залізні руди і залізисті кварцити видобуваються на родовищах Криворізького, Кременчуцького і Білозерського залізорудних басейнів, до 1992 р. розроблялися також "табачні" руди Керченського басейну. В цілому залізні руди представлено трьома основними типами: багатими мартитовими, залізистими кварцитами і бурими залізняками.
За станом на 01.01.2005 року балансові запаси залізорудної сировини щодо діючих підприємств України складають: 1394, 1 млн. тонн природно багаті руди, зокрема 684, 0 млн. тонн в проектних рамках; 11711, 9 млн. тонн магнетитові кварцити (6473, 7 млн. тонн); 1027, 8 млн. тонн окислені магнетитові кварцити (753, 4 млн. тонн). Окрім цього, на балансі підземних підприємств знаходиться на обліку 3809, 9 млн. тонн магнетитових кварцитів.
Інтенсивний розвиток гірничодобувних підприємств відбувався в 1950-1960 рр. Вже в 1963 р. Українська РСР виробляла 54, 6% залізорудної продукції від загального виробництва в СРСР, на початку 1970-х забезпечувала 14% світового виробництва і 43% союзного видобутку товарної залізної руди, а в 1978 році досягла максимального обсягу - 126, 4 млн. тонн залізорудної продукції.
Перспектива розвитку залізорудної галузі зумовлюється перспективою розвитку металургійного виробництва і експорту сировини. На даний час проведено корегування Державної програми розвитку і реформування гірничо-металургійного комплексу.



РОЗДІЛ І

^ ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА

1.1 Загальна характеристика гірничодобувного підприємства

Шахта "Жовтнева" належить до ПАТ "Криворізький залізорудний комбінат"

Родовище залізних руд шахти «Жовтнева» розташоване на території Жовтневого району міста Кривий Ріг.

Гірничий відвід шахти площею 9,5 км2 на півночі обмежений гірничим відводом шахти «Батьківщина». Довжина гірничого відводу з півдня на північ 3,5 км.

Шахта «Жовтнева» розробляє рудні пласти п’ятого і шостого залізних горизонтів Саксаганської світи.

П’ятий залізний горизонт є найбільш продуктивним, до нього приурочені основні запаси залізних руд. Тут пласти в основному пластоподібної форми, рідше лінзоподібної.

Фізико-механічні властивості руд дуже нестійкі. Коефіцієнт міцності коливається від 4 до 8. Стійкість руд, в залежності від тріщіноватості, низька. Руди не вибухонебезпечні, схильні до самообрушення.

За час існування шахти з 1958 року інтенсивність обробки горизонтів (поверх 75 м) коливалась в межах 10-15 років, в залежності від запасів поверху. Після вводу в експлуатацію ствола шахти «Зоря» (1966 рік) спроектованого на потужність 3 млн. тонн в рік інтенсивність обробки збільшилась.

Зараз шахта «Жовтнева» вийшла на річну потужність 2,18 млн. тонн в рік по сирій руді.

В теперішній час на шахті застосовуються три системи розробки з обрушенням налягаючи порід:

1. Поверхово-камерна з відбійкою глибокими свердловинами вертикальних шарів руди на компенсаційний простір, з відбійкою глибокими свердловинами горизонтальних шарів руди на компенсаційний простір.

2. Підповерхово-камерна з відбійкою глибокими свердловинами вертикальних шарів руди на компенсаційний простір, з відбійкою глибокими свердловинами горизонтальних шарів руди на компенсаційний простір.

3. Підповерхове обрушення руди і налягаючи порід з відбійкою глибокими свердловинами.

Траса відкаточних виробок працюючих горизонтів забезпечує транспортування руди із всього шахтного поля до рудо перекупників близько ствола шахти «Зоря». Відкатка руди здійснюється по всім горизонтам електровозами 2К14-2-750, в глибоких вагонетках ВН-4,5-750.

Пусті породи транспортуються тими ж засобами до породоперепускників до ствола шахти «Сліпа-Жовтнева».
1.2 Вимоги кваліфікаційної характеристики

^ МАШИНІСТ ЕЛЕКТРОВОЗА ПОВИНЕН УМІТИ:

1. Орієнтуватися у графіках руху поїздів; у профілях колії, у колійних знаках.

2. Керувати електровозами, гідровозами з чіпною вагою до 10 т включно, дизелевозами, незалежно від зачіпної ваги, під час відкочування навантажених та порожніх ешелонів.

3. Формувати ешелони та виконувати маневрові роботи на вантажних і обмінних пунктах та естакадах.

4. Розставляти вагони на місцях навантаження та розвантаження.

5. Доставляти людей до місця роботи і назад.

6. Вивозити вантажі, заводити порожні вагони.

7. Переводити стрілки в дорозі.

8. Керувати вентиляційними дверима, штовхачами, лебідками та іншими механізмами.

9. Очищати, заряджати акумуляторні батареї, доливати електроліт.

10. Усувати неполадки в роботі. Робити ремонт.

11. Зчіплювати і розчіплювати вагони.

12. Обслуговувати засоби та пристрої, які застосовуються для підіймання електровозів та вагонів, що зійшли з рейок.

13. Заземлювати та підвищувати контактну мережу.

14. Улаштовувати перегородки, заземлення рейкових колій.

15. Змащувати деталі та застосовувати мастильні матеріали.

16. Проводити ремонт електрообладнання електровоза.
^ МАШИНІСТ ЕЛЕКТРОВОЗА ПОВИНЕН ЗНАТИ:

1. Будову, технічну характеристику електровозів, гіровозів, дизелевозів; графік руху поїздів та правила руху ешелонів із вантажами і людьми.

2. Тягові характеристики електровозів за різних умов роботи; схеми колій, комунікації живлення енергією; системи гальмових пристроїв; будову стрілкових переводів; способи живлення контактної мережі.

3. Основи електротехніки й слюсарної справи, порядок проведення ремонту.
^ МАШИНІСТ СКРЕПЕРНОЇ ЛЕБІДКИ ПОВИНЕН УМІТИ:

1. Керувати причіпними і самохідними скреперами з двигуном потужністю

44,2 кВт (60 к.с.) при розроблені, переміщені і складуванні гірничої маси, ґрунтів відкритих гірничих розробок.

2. Забезпечувати технічно правильне розроблення вибоїв і ефективне використання скрепера.

3. Оглядати і заправляти тягачі пальним і мастильними матеріалами.

4. Стежити за засобами вимірювання міцності канатів, блоків, буксирів, кріплення вузлів і гальмівних пристроїв.

5. Змазувати тертьові частини і деталі.

6. Брати участь в усіх ремонтах тягача, причіпного або навісного обладнання.

7. Вести огляд і ремонт обладнання.

8. Складати дефективні відомості на ремонт.
^ МАШИНІСТ СКРЕПЕРНОЇ ЛЕБІДКИ ПОВИНЕН ЗНАТИ:

1. Будову і технічні характеристику тягового причіпного або навісного обладнання, двигунів, пристроїв, систему керування скреперами, установлену сигналізацію під час роботи.

2. Правила дорожнього руху.

3. Розроблення і переміщення вантажів різної категорії при різній глибині розроблення.

4. Основні знання ведення відкритих гірничих робіт, допустимі кути спуску й піднімання обладнання.

5. Правила складання дефектної відомості на ремонт обладнання, системи змащування, живлення й охолоджування двигуна внутрішнього згорання.
^ МАШИНІСТ НАВАНТАЖУВАЛЬНОЇ МАШИНИ ПОВИНЕН УМІТИ:

1. Ліквідувати затори, дробити великі куски і породи.

2. Регулювати апаратуру і гідро- та пневмосистеми, виконувати монтаж і демонтаж навантажувальних машин.

3. Виконувати роботи по обслуговуванню і ремонту навантажувальних

машин.

4. Перевіряти заземлення навантажувальних машин з електроприводом, підключати до електричної мережі силовий кабель, слідкувати за контрольно-вимірювальними приладами і справністю приладів електроосвітлення, сигналізації і засобів пиловловлення.

5. Підключати до шахтної мережі шланги стиснутого повітря транспортно-навантажувальних машин з пневматичним приводом.

6. Проводити оборку покрівлі і стін виробки (відбою), прибирання відкаточних шляхів.

7. Вірно організовувати робоче місце.

8. Виконувати вимоги безпеки праці і пожарної безпеки, загальні для всіх підземних робітників і на своєму робочому місці, користуватися засобами індивідуального і протипожежного захисту в шахті.

9. Надавати першу допомогу при нещасних випадках.

^ МАШИНІСТ НАВАНТАЖУВАЛЬНОЇ МАШИНИ ПОВИНЕН ЗНАТИ:

1. Призначення, технічну характеристику, конструкцію і принцип дії навантажувальних машин, які застосовуються на підземних роботах в гірничодобувній промисловості.

2. Правила технічної експлуатації і технічного обслуговування НДМ.

3. Порядок навантажування, скреперування і заміни вагонеток.

4. Порядок застосування і опробовування машин і механізмів.

5. Засоби усунення неполадок в роботі машин і механізмів.

6. Схеми змазки і мастильні матеріали.

7. Основні відомості з електротехніки, гірничої справи, матеріалознавства, слюсарній і монтажній справі, читанню креслень.

^ 1.3 МІСЦЕ ПРОФЕСІЇ В УМОВАХ РИНКОВИХ ВІДНОСИН

Основою науково-технічного прогресу є високий рівень гірничодобувної промисловості, від якої залежить розвиток енергетики, металургії, будівельної

індустрії.

У відповідності з цим кожне гірничорудне підприємство розробляє програми комплексного досконалого виробництва. Зараз на рудних шахтах приділяється велика увага умовам праці гірничих робітників, засобам забезпечення умов експлуатації машин, апаратів, обладнання.

Подальший розвиток гірничодобувної промисловості буде відбуватися не тільки за рахунок впровадження в експлуатацію нових шахт, розробки нових гірничих машин і комплексів, але і шляхом інтенсифікації роботи діючого обладнання, його модернізацію і продовження терміну служби.

По мірі створювання гірничих комплексів, автоматичних і поточних ліній значення надійності обладнання значно зростає. Це пов’язано з тим, що при комплексній роботі гірничого виробництва поломка однієї якої-небудь деталі призводить до простою не однієї машини, а всього комплексу, всієї технологічної лінії, що наносить велику шкоду народному господарству країни. Тому на гірничодобувних підприємствах є ремонтні майстерні, дільниці і цехи, розвивається мережа ремонтних заводів і гарантійних служб. Велике значення у вирішенні поставлених завдань мають хороші знання транспортних машин, знання основ електротехніки і автоматики.

В сучасній шахті професії машиніста прохідницького комплексу, електрослюсаря по ремонту устаткування – організатори ефективного використання машин і механізмів, яке можливе тільки при наявності у робітників, які обслуговують ці машини, достатніх знань і практичних навичок, є одними з ведучих.

^ РОЗДІЛ ІІ

ТЕХНОЛОГІЧНА ЧАСТИНА




2.1 Технологічний процес доставки гірничої маси контактними електровозами: призначення, класифікація, будова контактних електровозів.

На гірничорудних підприємствах для перевезення вантажів на горизонтальних виробках великої довжини застосовується електровозна відкатка з допомого контактних електровозів.
Контактні електровози одержують живлення через струмоприймач від контактного проводу. Зворотнім провідником є рейкова колія.
Рудникові електровози характеризуються зчепною авгою, тобто вагою, яка припадає на ведучі осі. За зчепною вагою електровози поділяють на три категорії: легкі - від 20 до 70 кН; середні - від 70 до 140 кН; важкі - 140 кН і важчі. Розроблений типаж контактних електровозів передбачає п 2ять вагових категорій : 70, 100, 140, 280, 500 кН. На базі типажного ряду створено нові контактні електровози К7, К10, К14, та КР28 для заміни застарілих конструкцій.
Контактні електровози обладнують двигунами постійного струму ( два або чотири); вони бувають переважно двовісними з однобоким або центральним розташуванням кабіни машиніста.

Обладнання контактних електровозів об'єднано у системи:

- механічну - рама, ходова частина, підвіска рами, гальмівна і пісочна частини;

- пневматичну - напірна (двигун-компресор, ресивери, регулятор тиску, зворотній, запобіжний і редукційний клапани, манометри, напірний трубопровід), робоча (гальмові циліндри, пісочниці, циліндр пантографа, сигнал і кран управління);
- допоміжна - фільтр, мастиловіддільник, спускні і продувні крани.



Рис.2.1.1 Рудникові контактні електровози:
а - К10; б - К14: 1 - кабіна, 2 - струмоприймач, 3 - фари, 4 - двері.

2.2 Несправності скреперних установок, причини їх виявлення та способи усунення

Скреперні установки відносяться до засобів рудничного транспорту періодичної дії. Скреперна установка включає скреперну лебідку , скрепер, головний і хвостовий канати4, кінцеві і підтримуючі блоки . При роботі скрепер робить періодичні зворотно-поступальні рухи. На вибій порожній скрепер переміщується хвостовим канатом, при русі від вибою за допомогою головного каната скрепер, впроваджуючись в розпушену гірську масу, самозавантажується і доставляє її волоком по ґрунту очисної або підготовчої виробки до місця розвантаження.

Основні параметри скреперних установок: продуктивність від 30-50 до 150-450 т/зміну, рідко до 800 т/зміну, довжина доставки 6-80 м, раціональна 20-30 м, при видобутку калійних солей довжина доставки досягає 250-300 м; максимальна величина шматків, що доставляються, 800-1000 мм; кут нахилу траси скреперування - до 35° .

Перевагами скреперних установок є: простота конструкції; сполучення операцій по навантаженню і доставці; можливість доставки великих кусків гірської маси будь-якої абразивності під різними кутами нахилу виробки; проста зміна довжини доставки.

Недоліки: мала продуктивність, обмежена довжина доставки, що спричиняє часте розташування рудоспусків або інших пунктів розвантаження; швидкий знос канатів; висока енергоємність; необхідність у монтажно-де-монтажних роботах; порівняно важка праця машиніста скреперної установки і складність автоматизації її роботи.

Застосовують в основному стаціонарні скреперні установки, у яких лебідки монтують на спеціальній закріпленій рамі або бетонному фундаменті, і іноді пересувні з установкою лебідки на гусеничному, колісно-рейковому і пневмошинному механізмах переміщення. Пересувні скреперні установки називають скреперними вантажниками, або скреперно-навантажувальними машинами. Вони знаходять застосування при камерно-стовпових і інших системах розробки і при прохідці підготовчих виробок.

Стаціонарні скреперні установки мають принципово однакову конструкцію і складаються зі скрепера, лебідки, канатів і блоків.

Скрепери по конструктивному виконанню підрозділяють на гребкові, ящикові, гребково-ящикові, совкові

До конструкції скрепера пред'являють такі основні вимоги, як забезпечення повного і швидкого його заповнення, висока міцність, можливо менший опір переміщенню, стійкість при русі по нерівному ґрунті виробок.

Усі типи скреперів відповідно до типажу мають літерні позначення, наприклад гребкові односекційні тверді СГ, гребкові многосекційні тверді СГМ, скрепери ящикові СЯ, скрепери совкові СС. Головним параметром скрепера є його геометрична місткість. Місткість скрепера (м3) вказується після його літерного позначення (СГ-0,4; СЯ-0,6).

Крім місткості, іншими основними параметрами скрепера є його висота Н, ширина В, довжина L (звичайно відносяться приблизно як 1:2:2 ), кут впровадження ά (для гребковых 0=45-60°, для ящикових ά =30-45°).

Ширина скрепера повинна бути в 2,0-2,5 рази більше максимального розміру шматка руди, що доставляється. У деяких випадках ширина скрепера обмежується шириною виробки.

Лебідки скреперних установок мають два або три барабани зі співвісним С або паралельним П розташуванням барабанів і двигуна.

Рис.2.2.1. Скреперна лебідка.



Привід скреперної лебідки зазвичай електричний (асинхронний електродвигун з короткозамкнутим ротором), рідше пневматичний (для лебідок невеликої потужності, які використовуються у шахтах, небезпечних по газу або пилу).

Керування скреперними лебідками може бути ручним, дистанційним або автоматичним.

Скреперна лебідка (мал. 8) складається з двигуна, редуктора 2, блоків робочого 3 і холостого 4 барабанів із планетарними редукторами 5 і 6, виконаними ідентично, гальмівних пристроїв (фрикціонів) 7 і пригальмовуючих пристроїв 8. Лебідка встановлена на рамі 9. На корпусі лебідки закріплені направляючі рамки для канатів з роликами 10.

Рис. 2.2.2.Будова скреперної лебідки.


Канати, що застосовують на скреперних установках, повинні мати високу міцність, гнучкість і зносостійкість. В залежності від потужності скреперної лебідки діаметр канатів приймають 10-28 мм.

При доставці міцної абразивної руди канати швидко зношуються. Витрата канатів звичайно складає від 25 до 40 кг на 1000 т руди, що доставляється.

Блоки скреперної установки (мал. 9) повинні бути міцними, легкими, забезпечувати просте запасування і зняття каната, пропускати канат, зв'язаний вузлом, бути зручними для перенесення і закріплення. Діаметр блоку повинний бути не менш 15-18 діаметрів каната. В скреперних установках блоки мають діаметр 200-400 мм.

^ Мал.2.2.3 .Скреперний блок



Кріплення блоків роблять за допомогою штирів , канатних анкерів, утримуваних забитими в шпури клинами, за допомогою петлі каната на стійках або відрізку ланцюга(мал.10).

Рис.2.2.4. Кріплення блоку скреперної установки


До керування скреперною лебідкою допускається тільки машиніст, що має спеціальне посвідчення.

Перед експлуатацією необхідно надійно закріпити лебідку, що повинна бути розташована горизонтально під прямим кутом до осі виробки. Лебідку закріплюють анкерними болтами до ґрунту виробки або на бетонній підставі. Підтримуючі блоки для хвостового каната зміцнюють через 15-20 м. При розробці похилих покладів потужністю 5-20 м і скреперній доставці по очисній камері, у яку заборонений доступ робітників, хвостовий канат через очисний простір передають спеціальною пневматичною гарматою.

Всі обертові деталі лебідки повинні бути обгороджені. Для запобігання травматизму при обриві каната перед лебідкою встановлюють захисні щитки. Корпус лебідки повинен бути обов'язково заземлений. Необхідно добре освітлення в лебідки і доріжки скреперувания.

Відстань від скреперної лебідки до місця завантаження скрепера повинне бути не менш 5 м.

Під час експлуатації скреперної установки машиніст постійно стежить за станом скрепера, лебідки, канатів, перевіряє болтові кріплення, регулювання гальмових стрічок, наявність олії в редукторі лебідки.

Поточний ремонт лебідки роблять через 2-3 місяці, капітальний - через 2-2,5 роки.

При роботі скреперної установки категорично забороняється: робити змащення блоків і лебідки, братися за канат і інші рухливі деталі установки, виходити на доріжку скреперування.

2.3 Призначення, конструкція, експлуатація навантажувальних машин преривної дії

В даний час на вітчизняних гірничорудних підприємствах при проведенні горизонтальних гірських виробок механізація робіт здійснюється шляхом використання окремих видів машин, що складають прохідницький комплекс. При збиранні гірської маси застосовуються навантажувальні машини ППН-2М, ППН-3, ПНБ-ЗД, ПТ-4 і ін. Для проведення горизонтальних міжповерхових виробок на шахтах Кривбасу одержали широке поширення комплекси, що складаються з бурових кареток СБКН-2П, навантажувальних машин ППН-2Г і самохідних вагонеток ВР-5П.

Ковшові машини періодичної преривної дії мають буквений шифр ППН (навантажувальна преривна нижнього впровадження). Типорозмір машини позначається цифрою, що стоїть праворуч після шифру. Цифра ліворуч позначає номер моделі даного типорозміру.

У гірничорудній промисловості застосовуються пневматичні навантажувальні машини типу ППН (ППН-1С, ППН-2М1, ППН-ЗМ).

Технічна характеристика навантажувальних машин типу ППН приведена в табл.2.3.1

Табл.2.3.1. Технічна характеристика навантажувальних машин типу ППН.

Показники

Навантажувальні машини

ППН-1С

ППН-2Г1

ППН-3М

Технічна продуктивність, м3/хв

0,8

1-2

1,6-2,5

Місткість ковша, м3

0,2

0,4

0,5

Ширина фронту навантаження, м

2,2

-

3,2

Встановлена потужність, кВт

17,6

44,2

35,3

Колія шляху, мм

600; 750

-

750; 900

Витрата стиснутого повітря, м3

0,17

0,4

0,33

Габарити, мм

довжина

ширина

висота з піднятим ковшем


2250

1250

2250


2700

1550

2820


3200

1500

2800

Маса, т

3,5

6

6,8


Рис2.3.1. Навантажувальна машина ППН-2Г1.


Навантажувальна машина ППН-2Г1 (мал.4) призначена для навантаження гірської маси з розмірами до 400 мм при проведенні горизонтальних гірських виробок. Машина складається з ходової частини, платформи, робочого органа і пульта керування. Гусенична ходова частина має правий і лівий гусеничні візки. Візок складається з приводу, натяжного пристрою, опорних катків, приводної зірочки і гусеничних ланцюгів. Кожен візок має індивідуальний привід (пневмодвигун ДАР-14М и редуктор). Корпус редуктора є одночасно і рамою візка. Редуктор працює в масляній ванні. Натяг гусеничного ланцюга гвинтове, для чого передбачений стопорний гвинт з гайкою.

Платформа являє собою литий корпус, що шарнірно за допомогою коромисла і провушин кріпиться до редукторів правої і лівої ходових візків. Корпус платформи відлитий заодно з корпусом редуктора механізму підйому. У корпусі платформи на доріжках катання запресовані конічні штирі, що служать для стабілізації робочого органа при його перекатуванні. Привід механізму підйому ковша складається з триступінчастого циліндричного редуктора і пневмодвигуна П4Ф потужністю 20 кВт.

На барабані за допомогою пальця закріплений пластинчастий ланцюг. Він проходить через ролик і кріпиться на траверсі робочого органа .

З двох сторін кріпляться два щити, з’єднані позаду траверсою. На щитах монтуються амортизаційний пристрій, пульт керування, система трубопроводів, глушителі шуму і система зрошення.

Робочий орган ковшового типу складається з ковша і двох куліс, з'єднаних між собою траверсою. Траверса має вушка, до яких приєднується тяговий ланцюг. Ківш виготовлений з листового прокату і кріпиться до куліс двома конічними штирями, що дозволяє робити заміну ковша в шахтних умовах.

Пульт керування складається з трьох повітророзподільних коробок, фільтра-автоолійниці, передавального механізму і системи трубопроводів. Закрито пульт керування щитком огородження. З метою запобігання рукоятки передавального механізму від довільного включення передбачений фіксатор. Передавальний механізм служить для одночасного керування обома гусеничними візками одною рукою. Рукоятка передавального механізму фіксується в чотирьох робочих положеннях: «Уперед», «Назад», «На себе» і «Від себе», при яких відбувається зустрічний рух візків і машина розвертається в ту або іншу сторону.

Система зрошення призначена для виконання в зонах завантаження і розвантаження ковша. Вона складається з двох форсунок типу ОК-1 і трубопроводу, змонтованих на задній стінці і через прогумований рукав з’єднаних із клапаном. Клапаном включається подача води в систему зрошення при включенні приводу підйому ковша на підйом.

Автоолійниця АБК-2 призначена для подачі мастильного матеріалу в пускову апаратуру й у двигуни.

До самостійної роботи на навантажувальних машинах допускаються особи, що мають права на керування навантажувальною машиною. Під час роботи машиніст стоїть на підніжці, тримається обома руками за рукоятку пускових коробок і керує машиною.

Принцип роботи машини полягає в наступному. З опущеним ковшем машина подається на вибій доти, поки робочим органом не впровадиться в штабель породи. Для кращого наповнення ковша одночасно з його впровадженням виконується струшування шляхом коротких поштовхових включень механізму підйому. Потім включають хід машини назад. При розвантаженні ковша рукоятку підйому включають до відмовляння і різко піднімають ківш, при цьому він кулісами «б’є» по амортизаційному пристрої, струшується і розвантажується у вагонетку. Опускають ківш плавно, і цикл повторюють.

Навантажувальні машини преривної дії можуть застосовуватися при проведенні виробок відкаточного обрію і міжповерхових горизонтальних гірських виробок у складі з різними прохідницькими комплексами. Продуктивність застосовуваних навантажувальних машин в основному залежить від конструкцій машини, її габаритів, фізико-механічних властивостей гірської маси, що занурюється, організації робіт у відбої, виду транспорту й інших факторів.

У процесі експлуатації навантажувальних машин поряд зі зносом деталей можливі різні поломки і несправності, які можна усунути на місці роботи.

  1   2   3

Схожі:

Закон України \"Про охорону праці\" iconЮридичне забезпечення охорони праці. Закон україни про охорону праці
Конституція України, Закони України: «Про охорону праці», «Про охорону здоров'я», «Про пожежну безпеку», «Про використання ядерної...
Закон України \"Про охорону праці\" iconЗакон України про охорону праці
Представники спеціально уповноваженого місцевого органу з нагляду за охороною праці
Закон України \"Про охорону праці\" iconЗакон україни «про охорону праці» Стаття Поняття охорони праці
Охорона праці – це система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних І лікувально-профілактичних...
Закон України \"Про охорону праці\" iconПогоджено Затверджено
Закону України “Про охорону праці” в школі для здійснення громадського контролю за додержанням законодавства про охорону праці
Закон України \"Про охорону праці\" iconЗакон України "Про охорону дитинства"
Цей Закон визначає охорону дитинства в Україні як стратегічний загальнонаціональний пріоритет І з метою забезпечення реалізації прав...
Закон України \"Про охорону праці\" iconЗакону України "Про охорону праці"
Внести зміни до Закону України “Про охорону праці” (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., N 49, ст. 668; 1996 р., N 31, ст....
Закон України \"Про охорону праці\" iconЗатверджено
Закону України "Про охорону праці" І встановлює правила виконання робіт І поведінки працівника на території підприємства, у виробничих...
Закон України \"Про охорону праці\" iconЗатверджено
Закону України "Про охорону праці" І встановлює правила виконання робіт І поведінки працівника на території підприємства, у виробничих...
Закон України \"Про охорону праці\" iconЗатверджено
Закону України "Про охорону праці" І встановлює правила виконання робіт І поведінки працівника на території підприємства, у виробничих...
Закон України \"Про охорону праці\" iconЗатверджено
Закону України "Про охорону праці" І встановлює правила виконання робіт І поведінки працівника на будівельному майданчику, у виробничих...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Школьные материалы


База даних захищена авторським правом © 2014
звернутися до адміністрації
uchni.com.ua
Головна сторінка