О. В. Сминтина взаємодія давньої людинИ І ландшафтІВ




Скачати 316.57 Kb.
НазваО. В. Сминтина взаємодія давньої людинИ І ландшафтІВ
Сторінка2/2
Дата конвертації04.03.2013
Розмір316.57 Kb.
ТипДокументы
uchni.com.ua > Географія > Документы
1   2

Підсумки


Аналіз підходів до концептуалізації проблеми зв'язків людини і ландшафту наочно засвідчує принципову розбіжність підходів і методів, що використовуються стосовно сучасних і минулих ландшафтів.

Дослідження місця людини в сучасному ландшафті вважається, як правило, невід'ємною складовою частиною предметного поля географічної науки, причому здійснюється воно представниками як класичного, так і постнекласичного її варіантів. Своє теоретичне обгрунтування ця проблема отримує ще в другій половині ХІХ ст. в роботах Дж. Раскіна, К. Ріттера та інших дослідників, які вважали людину невід'ємною частиною географічного ландшафту. Вже в останній третині ХІХ ст. – на початку ХХ ст. можна спостерігати внутрішню дивергенцію цього, в цей час переважно антропогеографічного, напрямку. Для більшості антропогеографів людина та її культура виступають складовими ландшафту у своїй нерозривній єдності (Ф. Ратцель, А. Геттнер, А.О. Григор'єв, О.О. Борзов та інші), хоча в роботах їх колег можна зустріти й заклики обмежити людність в ландшафті проявами або їх матеріальної культури (О. Шлютер), або біологічної сутності (У.М. Девіс).

З початку ХХ ст. ландшафт все частіше починає інтерпретуватися як результат перетворюючої діяльності людини. Теоретико-методологічне обгрунтування в західноєвропейській науці ця інтерпретація здобуває в цей час через поняття культурного ландшафту (О. Шлютер, К. Зауер), ландшафту як серії послідовних заселень (Д. Вітлсі); в останній третині минулого століття їм на зміну приходить концептуалізація ландшафту як артефакту (Т. Дарвіл, Дж. Ферклау, Ф. Кріадо Боадо), яка грунтується на теорії людської екодинаміки (Дж. Мак Глейд).

В радянській класичній географії базовим поняттям для оцінки зв'язків людини і ландшафту став антропогенний ландшафт, причому, незважаючи на певну теоретико-методологічну одноманітність, в його концептуалізації залишається досить широкий спектр дискусійних питань. Так, зокрема, не до кінця з'ясованими залишаються обсяг і характер втручання людини в природний процес, які дозволяють інтерпретувати ландшафт як антропогенний, подальшого дослідження потребує районування й класифікація антропогенних ландшафтів, відтворення механізмів їх історичного перетворення, встановлення причин їх змінюваності. Чи не найбільш гостру дискусію в даному контексті викликає співвідношення понять антропогенного та культурного ландшафту в тому значенні, як вони застосовуються в радянській та пострадянській географічній науці.

В останній чверті ХХ ст. в міру посилення позицій постмодерністської методології наукового пізнання в географії досить значне поширення здобуває інтерпретація ландшафту як результату інтеграції природно-географічного та соціально-історичного значення. В її рамках можна прослідкувати безліч варіантів, крайніми серед яких постає концепт ландшафту як сцени, на якій головною діючою особою є людина (Б. Бендер, Д. Косгроув) та поняття ландшафту як синтезу. Отримуючи вперше життя в роботах П. Відаля де ля Блаша та П. Браєна, розуміння ландшафту як синтезу останніми роками здобуває все більше прихильників і збагачується теоріями соціально-природної коеволюції (Дж. Мак Глейд, Г.І. Швебс, С.Б. Лавров), гуманістичного ресурсного потенціалу ландшафтних комплексів (В.М. Пащенко). В рамках саме розуміння ландшафту як синтезу сьогодні можна спостерігати активний процес виникнення концептів ландшафтів особливих родів: етнічних, селітебних, тафальних тощо.

Діахронічний аспект зв'язків ландшафтів та людини або суспільства складає невід'ємну частку предметного поля наукового пошуку представників досить широкого кола гуманітарних та природничих наук. Так, зокрема, лише протягом останнього десятиріччя він розвивається в рамках щонайменше шести наукових напрямків, серед яких можна з легкістю виділити бінарні опозиції: історична географія (в її вітчизняному та західноєвропейському варіантах) − ландшафтна історія (як її розуміють американські географи), ландшафтна історія (в її європейській інтерпретації) − культурна географія, палеоландшафтознавство (у розумінні класичної фізичної палеогеографії) − ландшафтна археологія. Як виявляється, розбіжності тут проявляються не лише на рівні класичної та постнекласичної, “радянської” та “західної” науки. Суттєві відмінності у розумінні цих питань проявляються й в роботах представників різних боків Атлантики, й в дослідженнях англо-, франко- та германомовних авторів. Як уявляється, такі розбіжності слід пов'язувати з загальнотеоретичною різницею у підходах до концептуалізації поняття географічного ландшафту в цілому, які лежать у підгрунті окремих національних наукових шкіл.

Крім того, в західноєвропейській та американській археології для позначення територіальних (та інколи й ментальних) одиниць, які за своїм змістом цілком могли б фігурувати в нашій роботі як ландшафти, використовується безліч інших термінів, найбільш поширеними серед яких є район, місце, місцевість, ніша тощо.

В цілому ж питання про те, на яких засадах людина та її суспільство існують у відношенні до географічного ландшафту, залишається дискусійним і сьогодні, що певною мірою ускладнює й без того неоднозначність використання ландшафту в процесі палеоекологічного моделювання.
1 Голд Дж. Психология и география: основы поведенческой географии. – Москва, 1990. – С. 142.

2 Геттнер А. География, ее история, сущность и методы. – Москва-Ленинград, 1930. – С. 83.

3 Там само. - С. 98-119, 132.

4 Джеймс П., Мартин Д. Все возможные миры: история географических идей. – Москва, 1988. – 671 с.

5 Марков Г.Е. Немецкая этнология на рубеже веков: поиски новых путей. Фридрих Ратцель // ЭО. – 1997. - № 3. – С. 129.

6 Борзов А.А. Почвоведение и география // РП. – 1914. - № 1.

7 Жупанський Я.І. Історія географії в Україні. – Львів, 1997. – С. 87.

8 Григорьев А.А. Экономическая география как географическая дисциплина и вопросы районирования // Географический вестник. - 1922. - Вып. 3/4. - С. 20.

9 Берг Л.С. Физико-географические (ландшафтные) зоны СССР. - Ленинград, 1936. - Ч. 1. – С. 11.

10 Джеймс П., Мартин Д. Указ. соч. - С. 404, 407.

11 Пащенко В.М. Терени-ландшафти як основа гуманістичних сутностей // Ландшафти і сучасність. – Київ-Вінниця, 2000. – С. 4; Смаль І. Енергетичне поле ландшафту // Там само. - С. 80.

12 Андреева В., Романова М. Теоретические аспекты изучения ландшафтного разнообразия естественной растительности в Беларуси на примере Березинского заповедника // Там само. - С. 96-97.

13 Исаченко А.Г. Развитие географических идей. – Москва, 1971. – С. 287-288; Саушкин Ю.Г. История и методология географической науки. – Москва, 1976. – С. 181; Поросенков Ю.В., Поросенкова Н.И. История и методология географии. – Воронеж, 1991. – С. 102.

14 Sauer C.O. The morphology of landscape // Land and Life: a selection from the writings of Carl Otwin Sauer. − Berkley, 1963. – P. 321, 343; Sauer C.O. Recent developments in cultural geography // Recent Developments in the Social Sciences. – Philadelphia, 1927. – P. 186.

15 Sauer C.O. The survey method in geography and its objectives // AAAG. – 1924. – Vol. 14. – P. 26.

16 Solot M. Carl Sauer and cultural evolution // AAAG. – 1986. – Vol. 76. – P. 509; Muir R. Approaches to Landscape. - London, 1999. – P. 16-17.

17 Brookfield H. On the environment as perceived // PHG. – 1969. – Vol. 1. – P. 51-80; The Cultural Landscape: past, present and future. – Cambridge, 1988. – 297 p.

18 Lowenthal D. Geography, experience and imagination: toward a geographic epistemology // AAAG. – 1961. – Vol. 51. – P. 141-160; Ley D. Cultural / humanistic geography // PHG. – 1985. – Vol. 9. – P. 415-423; Mulk I.-M., Bayliss-Smith T. The representation of Sami cultural identity in the cultural landscapes of Northern Sweden: the use and misuse of Archaeological knowledge // The Archaeology and Anthropology of Landscape: sharing your landscape. – London, 1999. - P. 364.

19 McDowell L. The transformation of cultural geography // Human Geography: society, space and social science. – Basingstоke, 1994. - P. 161; Writing Worlds: discourse, text and metaphor in the representation of landscape. – London, 1992. – 197 p.

20 Whittlesey D. Sequent occupance // AAAG. – 1929. – Vol. 19. – P. 162-166.

21 Mikesell M. The rise and decline of “sequent occupance”: a chapter in the history of American geography // Essays in Honour of John Kirkland Wright. –New York, 1976. – P. 152-153; Holt-Jensen A. Geography: history and concepts. - London, 1988. – P. 37.

22 Исаченко А.Г. Развитие географических идей. - С. 266; Поросенков Ю.В., Поросенкова Н.И. Указ. соч. - С. 101.

23 Берг Л.С. Предмет и задачи географии // Известия РГО. - 1915. - Т. LI. - Вып. ІХ. - С. 463-475.

24 Григорьев А.А. Задачи и методы экономической географии // Вопросы страноведения. - Москва-Ленинград, 1925. - С. 22-23.

25 Гожев А.Д. Типы территории северной части Больших Барсуков и северо-западной части Приаральских Каракумов // Известия ГГО. - 1932. - Т. 64. - Вып. 6. - С. 413-438; Семенов - Тян-Шанский В.П. Район и страна. - Москва-Ленинград, 1928. – С. 53-55.

26 Кабо Р.М. Природа и человек в их взаимных отношениях как предмет социально-культурной географии // ВГ. – 1947. – Сб. 5. – С. 16.

27 Забелин И.М. Физическая география в современном естествознании: Вопросы истории и теории. - Москва, 1978. – С. 290; Рябчиков А.М. Структура и динамика геосферы, ее естественное развитие и изменение человеком. - Москва, 1972. - С. 183.

28 Мильков Ф.Н. Человек и ландшафты: очерки антропогенного ландшафтоведения. – Москва, 1973 − 224 с.

29 Исаченко А.Г. Ландшафтоведение и физико-географическое районирование. – Москва, 1991. – С. 319, 322, 349.

30 Там само. - С. 345.

31 Мильков Ф.Н. Рукотворные ландшафты: рассказы об антропогенных комплексах. – Москва, 1978. − С. 86.

32 Пащенко В.М., Тютюнник Ю.Г. К ландшафтоведческому районированию территории большого города для целей аэрохимического мониторинга // География и природные ресурсы. – 1987. - № 3. – С. 72-78.

33 Пащенко В.М. Різноманітність та історичні трансформації ландшафтів // Ландшафти і сучасність. – Київ-Вінниця, 2000. – С. 58; Гудзевич А. Ноосферичний період розвитку ландшафтів (на прикладі Поділля) // Там само. - С. 31.

34 Сочава В.Б. Введение в учение о геосистемах. – Новосибирск, 1978. – С. 254.

35 Мильков Ф.Н. Естественно-антропогенные ландшафты как особая категория природных комплексов // Антропогенные ландшафты: структура, методы и прикладные аспекты изучения. – Воронеж, 1988. - С. 4-12.

36 Арманд Д.Л. Наука о ландшафте: основы теории и логико-математические методы. - Москва, 1975. - С. 237.

37 Shanks M. Experiencing the Past: on the character of archaeology. – London, 1993. – P. 141-143.

38 Fairelough G. Protecting time and space: understanding historical landscape for conservation in England // The Archaeology and Anthropology of Landscape: sharing your landscape. – London, 1999. - P. 120; Oubina C.P., Сriado Boado F., Santos E.M. Rewriting landscape: incorporating sacred landscape into cultural tradition // WA. - 1998. - Vol. 30. - No 1. - P. 159.

39 Darvill T. The historic environment, historic landscapes and space-time action models in landscape archaeology // The Archaeology and Anthropology of Landscape: sharing your landscape. – London, 1999. - P. 107.

40 Fairclough G.J. Landscapes from the past: only human nature // The Ecology and Management of Cultural Landscapes. – Chetlenham, 1994. – P. 68.

41 McGlade J. Archaeology and the evolution of cultural landscapes: towards an interdisciplinary research agenda // The Archaeology and Anthropology of Landscape: sharing your landscape. – London, 1999. - P. 462.

42 Гродзинський М. Образ і фізіономічність ландшафту // Ландшафти і сучасність. – Київ-Вінниця, 2000. – С. 50.

43 Holt-Jensen A. Op. cit. - P. 34.

44 Bryan P.W. Geography and landscape // Geography. – 1958. – Vol. 43. – P. 1-9.

45 Muir R. Conceptualizing … - P. 12.

46 Roberts B.K. Landscape archaeology // Landscape and Culture. – Oxford, 1987. – P. 26-37; Fleming A. Landscape archaeology, prehistory and rural studies // Rural History. – 1990. – Vol. 1. – P. 5-15; Benes J., Zvelebil M. A historical interactive landscape in the hearth of Europe: the case of Bohemia // The Archaeology and Anthropology of Landscape: sharing your landscape. – London, 1999. - P. 93-94.

47 Arthur W.B. Urban system and historical path dependence // Cities and Their Vital System Infrastructure: past, present and future. – Washington, 1988. – P. 85-97; Mulk I.-M., Bayliss-Smith T. Op. cit. - P. 460; McGlade J. Op. cit. - P. 131-132.

48 Coones P. One landscape or many? // Landscape History. – 1985. – Vol. 7. – P. 5.

49 Hirsch E. Introduction. Landscape: between place and space // The Anthropology of Landscape: perspectives on place and space. – Oxford, 1996. - Р. 22.

50 Пащенко В.М. Теоретические проблемы ландшафтоведения. – Київ, 1993. – С. 193.

51 Там само. - С. 192-194.

52 Швебс Г.И. Схемы экологического прогноза и методика принятия решения // Методологические проблемы современной географии. – Київ, 1993. – С. 29; Лавров С.Б. Геоэкология: теория и некоторые вопросы практики // Известия ВГО. – 1989. – Т. 121. - Вып. 2. – С. 119-126.

53 Коржик В. “Ничейные” ландшафты: к вопросу пассионарности // Ландшафти і сучасність. – Київ-Вінниця, 2000. – С. 164-166; Куница М. Селитебные ландшафты: основы целостности // Там само. - С. 179-181; Воловик В. Тафальні ландшафти // Там само. - С. 197-199.

54 Earle J. Landscape in the theatre // Landscape Research. – 1991. – Vol. 16. - No 1. – P. 21.

55 Cosgrove D. Landscapes and myths, gods and humans // Landscape: Politics and Perspectives. – Oxford, 1993. - P. 282; Bender B. Landscape - meaning and action // Landscape: Politics and Perspectives. – Oxford, 1993. - P. 3; Tuan Yi-Fu. Thoughts and landscape: the eye and the mind`s eye // The Interpretation of Ordinary Landscapes: geographical essays. – Oxford, 1979. - P. 90.

56 Muir R. Conceptualizing … - P. 19.

57 Царик Л. Антропоцентричні тенденції трансформації категорії “ландшафт” // Ландшафти і сучасність. – Київ-Вінниця, 2000. – С. 67.

^

ВЗАЄМОДІЯ ДАВНЬОЇ людинИ і ландшафтІВ:

сучасні підходи до проблеми



Проблема визначення місця людини в географічному ландшафті є предметом наукового пошуку представників як класичної, так і постмодерністської географії і соціальної антропології. Сьогодні можна виокремити три глобальні підходи до розв'язання цього питання. З одного боку, людина з її культурою та побутом вважається повноправною та невід’ємною складовою ландшафту, такою самою, як рослинний і тваринний світ, рельєф, клімат та ін. З іншого боку, з другої половини ХХ ст. все більше прихильників здобуває точка зору на людину як на зовнішню по відношенню до ландшафту силу, яка активно впливає на нього, подекуди формуючи його найхарактерніші риси. Ця ідея протягом минулого століття була опрацьована у вигляді теорії культурного й антропогенного ландшафту, а також поняттях про ландшафт як артефакт та як результат серії послідовних заселень. Уваги заслуговує також висунута останніми роками ідея про інтеграцію в ландшафті природно-географічного і соціально-історичного значення, яка розробляється, зокрема, в поняттях ландшафту як синтезу та ландшафту як сцени, теорії коеволюції та ін.
Первісна історія, ландшафт, екологічний підхід

^ Olena SMYNTYNA

Prehistoric population and landscape interaction:

contemporary approaches to conceptualization

Problem of definition of human place in geographical landscape is an integral part of subject field of representatives of traditional and post-modern geography and social and cultural anthropology. In general, three main directions of its conceptualization could be distinguished. According to anthropogeographic approach, man with its culture and livelihood activity is regarded as integral part of the landscape alongside with flora, fauna, relief, climate and other natural agents. During the second half of the twentieth century landscape is more often interpreted as the result of purposeful creative of transformative activity of human being. In this framework attention should be paid to the theory of cultural and anthropogenic landscape as well as to the notion of landscape as result of sequent occupancy and landscape as artifact etc. Last decades have brought the idea about integration of natural geographic and socio-cultural meaning in the landscape, which is conceptualized in the context of co-evolution theory and notions of landscape as scene and landscape as synthesis et al.
Prehistory, landscape, ecological approach

Скорочення:

ВГ – Вопросы географии

Известия ВГО – Известия Всесоюзного Географического общества

Известия ГГО – Известия государственного Географического общества

Известия РГО – Известия Русского Географического общества

РП – Русское почвоведение

AAAG - Annals of the Association of American Geographers

PHG - Progress in Human Geography

WA – World Archaeology
1   2

Схожі:

О. В. Сминтина взаємодія давньої людинИ І ландшафтІВ iconПлан характеристики неорганічної речовини
Хімічні властивості речовини: взаємодія з індикаторами (тільки розчинні кислоти та основи); взаємодія з простими речовинами; взаємодія...
О. В. Сминтина взаємодія давньої людинИ І ландшафтІВ icon10. 03. 2012 за розкладом середи
Електрична І магнітна взаємодія. Взаємодія провідників зі струмом. Індукція магнітного поля. Потік магнітної індукції
О. В. Сминтина взаємодія давньої людинИ І ландшафтІВ iconОдне з найдавніших мистецтв. Ми знаємо скульптури, створені тисячоліття...
Давньої Греції. Одним із найважливіших результатів цих війн є піднесення Афін І створення Афінського морського союзу (478 р до...
О. В. Сминтина взаємодія давньої людинИ І ландшафтІВ iconЛекція. Взаємодія та взаєморозуміння як етичні процеси
Нерідко можна спостерігати, як під час зустрічі між людьми не встановлюється контакт, через що їхня бесіда не має позитивного продовження,...
О. В. Сминтина взаємодія давньої людинИ І ландшафтІВ iconОсь вже понад тисячу років Архангел Михаїл є покровителем землі Руської,...
Михаїл є покровителем землі Руської, І, відповідно України, як духовної правонаступниці давньої Руси. Зображення архистратига Михаїла...
О. В. Сминтина взаємодія давньої людинИ І ландшафтІВ iconТема: показаний зв’язок, постійна взаємодія людини з природою
Сверхзадача: показати, що насправді міське життя, яке заполоняє своїх жителів не є справжнім, воно тільки відволікає людей від життя...
О. В. Сминтина взаємодія давньої людинИ І ландшафтІВ iconПедагогічна взаємодія у вихованні
З іншого боку, вікова періодизація є елементарною формою констатації змін, які характерні для психіки будь-якої зростаючої людини....
О. В. Сминтина взаємодія давньої людинИ І ландшафтІВ icon"Сковорода Григорий Саввич"
У яких творах Сковороди знайшли свій подальший розвиток сатиричні мотиви давньої української літератури
О. В. Сминтина взаємодія давньої людинИ І ландшафтІВ icon"Перший розум наш "
Його багатогранна філософська й літературна творчість це остання ланка в перехідному періоді від давньої української літератури до...
О. В. Сминтина взаємодія давньої людинИ І ландшафтІВ iconПроект землеустрою, щодо впорядкування території населених пунктів
Мета землеустрою полягає в забезпеченні раціонального використання та охороні земель, створення сприятливих екологічних середовищ...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Школьные материалы


База даних захищена авторським правом © 2014
звернутися до адміністрації
uchni.com.ua
Головна сторінка