Географічна характеристика населених пунктів Калуського району




Скачати 426.98 Kb.
НазваГеографічна характеристика населених пунктів Калуського району
Сторінка1/4
Дата конвертації07.01.2014
Розмір426.98 Kb.
ТипДокументы
uchni.com.ua > Географія > Документы
  1   2   3   4
Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Чернівецький національний університет імені Ю. Федьковича

Географічний факультет

Кафедра фізичної географії та раціонального природокористування

Географічна характеристика населених пунктів

Калуського району

(Курсова робота)


Виконав студент 301 групи:

Мельник Юрій

Науковий керівник:

Доктор геогр. н., проф. Круль В.П.

Чернівці - 2012

План

Вступ

Сторінка

1.Формування поселенської мережі Калуського району……………….....5

1.1 Етапи виникнення населених пунктів…….………..……………….......5

1.2 Етапи складання мережі населених пунктів……..…………………......7

1.3 Генетичні і функціональні типи поселень.……..……………………...9

2.Демографічна характеристика поселень…….…..………………………..14

2.1 Загальна чисельність населення………….…..………………………....14

2.2 Природний приріст населення………….…..…………………………..15

2.2.1. природний приріст населення у розрізі сіл……………………..17

2.3 Механічний рух………………………….…..…………………………..20

2.4 Статево - вікова структура…………….…..………………………….....21

2.5 Національний склад……………………...……………………………...22

3.Географо- краєзнавча характеристика населених пунктів Калуського району……………………………………………………………………………24

3.1 Походження назв населених пунктів…………………………………...24

3.2 Краєзнавчі особливості поселень………………………………………32
Висновки………………………………………...……………………………...38

Список використаних джерел……………...………………………………...40

Додатки

Вступ

Актуальність теми. Однією із найскладніших і важливих проблем соціально-економічного розвитку Калуського району є проблема демографічного розвитку людських ресурсів. Скорочення чисельності населення, низька тривалість життя і стрімке падіння народжуваності, від'ємне сальдо міграції, що стали характерними ознаками демографічних процесів упродовж останніх двох десятиріч, дають підстави для висновку про наявність у районі демографічної кризи.

Вглядаючись у наше минуле, слід згадати Першу та Другу світові війни, індустріалізацію, примусову колективізацію, масові репресії 1930-1950-х років, Чорнобильську катастрофу. Усі ці події вкрай негативно вплинули на природний процес демографічної еволюції, призвели до помітних деформацій вікової структури населення, підвищеної смерті. У поєднанні з низьким рівнем народжуваності впродовж 40-річного періоду це зумовило вичерпання демографічного та відтворювального потенціалу і, врешті-решт, не могло не призвести до депопуляції. Наростання негативної демографічної динаміки істотно прискорилося через економічну кризу 1990-х років. Незважаючи на певні позитивні зрушення, демографічна ситуація в районі залишається складною і несприятливою для його майбутнього розвитку. Відсутні об'єктивні умови для призупинення наявної тенденції скорочення загальної чисельності населення.

Саме цим зумовлений вибір та актуальність теми курсової роботи.

^ Мета дослідження полягає в аналізі демографічної ситуації в Калуському районі. Для досягнення даної мети були вирішені наступні питання:

  1. Простежити формування поселенської мережі району.

  2. Проаналізувати демографічну характеристику поселень.

  3. Здійснити аналіз смертності, народжуваності, національного складу, статево-вікового складу та міграційного руху населення району.

  4. Охарактеризувати географо-краєзнавчі особливості населених пунктів.

^ Об’єктом дослідження є демографічна характеристика населення.

Предметом дослідження виступають територіальні та часові особливості людності, народжуваність, смертність, механічний рух, статево – вікова структура, національний склад.

В основу дослідження було покладено такі методи як: описовий, порівняльний аналіз, літературний, системний підхід, графічний.

^ 1.Формування поселенської мережі району.
1.1 Етапи виникнення населених пунктів.

Населений пункт — категорія історична. Він виник на певному етапі розвитку суспільства. Серед характерних рис, притаманних йому, слід відзначити перш за все наявність певної території, яку займає цей елемент системи розселення. Обов'язковою ознакою населеного пункту є також постійний характер його використання як місця життєдіяльності людей.

Питання виникнення того чи іншого населеного пункту України, в тому числі і на Прикарпатті, дуже складне, насамперед через брак першоджерел. Є лише невелика група сіл і міст України, які мають точну дату свого виникнення, та й відносяться вони до пізнього середньовіччя.

Виникнення окремих прикарпатських поселень сягає здебільшого доісторичних часів, а тому точно визначити їх хронологію майже неможливо. В історичній літературі це викликає постійні дискусії між краєзнавцями і навіть професійними дослідниками.

Виходячи з такого стану справ, як у світовій, так і в українській історичній науці прийнято вважати першу письмову згадку про населений пункт за вихідну дату народження того чи іншого села, містечка тощо [7].

Виникнення населених пунктів Калуського району можна розділити на 4 етапи:

I етап – етап, який тривав з XII по XIV ст.. Характеризується появою перших населених пунктів, у тому числі і Калуша (1241). Причиною виникнення є природне розширення і укріплення сформованих у ХІІ-ХIV ст. давньоруських городищ і селищ, які виникали на здавна обжитих людиною місцях. Археологи встановили, що в такий спосіб постали Станькова (1158), Пійло (1187), Перекоси (1246), Войнилів (1352), Грабівка (1366), Бережниця (1378), Голинь (1391). До цієї групи слід віднести також населені пункти, навколо яких виявлено стоянки давніх археологічних культур Кропивник (1399) та інші.

II етап – етап, який тривав з XV по XVI ст.. на цьому етапі виникла половина сучасних населених пунктів. Причинами виникнення стали:

1. Оселення на деякій віддалі від Калуша представників окремих ремісничих професій, що покинули розорене місто. За таким принципом у самостійне село оформився Боднарів (1442).

2. Залюднення територій навколо релігійних чи боярських господарських об'єктів дало початок такому селу як Підмихайля (утворене під монастирем Святого Михаїла).

3. Переходу частини мешканців із сіл з великою густотою населення на нові місця проживання у безпосередній близькості від матірних поселень. Це були так звані висілки, що згодом оформилися в самостійні адміністративні одиниці. Причиною такого перенаселення була висока народжуваність, а також приплив утікачів із Переяславщини, Поділля та Волині. Деякі дослідники називають висілки „дублетними селами", а процес їх утворення — „роїнням". Таким чином постали Негівці (1410), Томашівці (1439), Середній Угринів (1447), Старий Угринів (1447), Верхня (1448), Студінка (1450), Довжка (1457), Тужилів (1459), Вістова (1460), Діброва (1460), Довпотів (1465), Гуменів (1467), Перевозець (1469), Лука (1493), Копанки (1496), Мостище (1551), Сівка – Калуська (1594) та інші.

4. Багаті на ліси і соляні джерела підгірські та гірські околиці які давали можливість новосельцям працювати на соляних та деревообробних промислах, а також з появою панських фільварків на Калущині старостинська управа в гонитві за прибутками незаконно захоплювала селянські землі, чим обезземелювала кріпаків, до того ж збільшуючи феодальні повинності, зокрема, панщину. Це в свою чергу змушувало селян відходити в підгірські і навіть гірські околиці і там освоювати незаймані землі.

III етап – етап, який тривав з XVII по XVIII ст.. Початок етапу припав на початок національно – визвольної боротьби народних мас Калушського району проти польського гніту. В цей час виникають такі населені пункти: Кадобна (1640), Завадка (1664), Слобідка (1687).

IV етап тривав з XVIII по XIX ст. В цей час виникають такі села як Збора, Болохів, Мислів, Яворівка, Ріп'янка. Села виникли в навколишніх лісах і можливо слугували місцем збору партизан.

V етап тривав з XIX по XX ст. В період V етапу виникли наступні поселення: Кудлатівка, Кулинка, Павликівка. Населені пункти виникли в результаті від’єднання їх із складу інших сіл.

VI етап пов'язаний з утворенням Калуського району. Етап триває з ХХ ст. і до нашого часу. На цьому етапі виникають такі населені пункти – Вилки (1985), Іванкова (1991), Зелений Яр (1991) [4].
^ 1.2 Етапи складання мережі населених пунктів.

Мережа поселень - сукупність усіх населених пунктів, розташованих на будь-якій території (в тому числі країни), яка характеризується людністю, густотою, взаєморозміщенням і конфігурацією ареалів. У ході історичного розвитку територіальної організації суспільства мережа поселень може досягти такого рівня зрілості, за якого в її межах утворюються стійкі зв'язки, поселення починають функціонувати як ціле. Це слугує передумовою переходу від мережі до системи розселення, що є якісним стрибком у територіальній організації суспільства.

Першим етапом утворення поселенської мережі на території сучасного Калуського району є поява у XII ст. давньоруських городищ і селищ, які виникали на здавна обжитих людиною місцях. А також населені пункти, навколо яких виявлено стоянки давніх археологічних культур.

У 1340 році починається колонізація Польщею західноукраїнських земель у тому числі і Калуша. У 1433 році у складі Польського королівства утворюється Руське воєводство (Перемиська, Сяноцька, Львівська, Галицька (у тому числі і Калущина) землі).

У 1533 Калуш стає адміністративним центром староства до якого входять ряд таких сіл Боднарів, Войнилів, Середнє, Верхня, Довпотів, Добрівляни, Студінка, Підмихайля, Пійло, Тужилів, Вістова, Підгірки, Старий Угринів, та інші [7].

У 1770 році при Першому поділі Польщі Галичина входить до складу Австрійської монархії. Калуське староство з рядом сіл (до них долучились Гуменів, Середній Бабин, Перевозець, Лука, Копанки, Мостище, Довжка, Сівка- Калуська та ін. належить до Руського воєводства Галицької землі.

У 1782 році калуське староство належить до 12 округу в Галичині, яка входить до нового адміністративного утворення – крайового губернаторства.

У 1880 році Калущина переходить від староства до повіту до якого входило 67 сільських гмін, 49 двірських територій (разом 97 адміністративних одиниць). Існували два міста — Войнилів і Калуш. 65 сільських управ підлягали окружному повітовому судові. За статистичним переписом 1880 року, на території Калуського повіту проживало 62 545.

Наприкінці XIX століття Калуш був місцем перебування податкового і повітового урядів, підрахункової повітової ради, окружної шкільної ради як Калуського, так і Долинського повітів, тут діяли управління солеварні, лісів, домен, була пошта і телеграф. У 1895 році Калуський повіт був поділений на 69 політичних і 62 кадастральні гміни з населенням 77 875 осіб [7].

Передостаннім етапом створення мережі населених пунктів є процесом трансформації поселенської мережі, пов’язаним з переходом від економіки адміністративно-планового типу до ринкової та постіндустріальної. Для останньої характерним є те, що провідну роль починає відігравати соціальна сфера діяльності людини. Згідно з цим зростає роль міст як фінансових та торговельних центрів. Так, у 1940 році виникає Калуський район до якого належали такі села: Бабин Зарічний, Бережниця, Вістова, Добрівляни, Довга Калуська, Котятичі – Голинь, Кропивник, Мислів, Підгірки, Підмихайля, Пійло, Ріп`янка, Сівка – Калуська, Студінка, Тужилів, Хотінь, Яворівка та Войнилівській район якому були підпорядковані: Верхня, Станькова, Збора, Копанки, Довпотів, Сівка – Войнилівська, Дорогів, Негівці, Гуменів, Довга – Войнилівська, Лука, Цвітова, які пізніше об’єднаються в один єдиний Калуський район до якого входять 53 села та смт. Войнилів [7].

На сучасному етапі створення мережі населених пунктів головними чинниками стають соціальні (необхідність створення нормальних умов для життя людей), економічні (необхідність створення нових робочих міст), демографічні, екологічні тощо.

Етапи формування сучасної поселенської мережі Калуського району відображають складність, тривалість та різнофакторність його формування, що повинно враховуватися при розробці державної регіональної політики розселення та регулювання цього складного суспільно-географічного процесу.
^ 1.3 Генетичні та функціональні типи поселень типи поселень.

Перші міські поселення в Калуському районі появилися за часів Київської Русі внаслідок відокремлення ремісничо-промислового виробництва від землеробства та розвитку торгівлі, потреб оборони. Вони були невеликі за людністю, виступали центрами ремесла, торгівлі, політичного життя, культури та осередками захисту від ворогів.

Жителі поселень (Голинь, Пійло, Новиця, Кропивник) займалися соляним промислом, землеробством, скотарством, працювали в лісі. Солеваріння посідало значне місце в трудовій діяльності селян. Жителі добували й варили сіль, якою насипали бочки й вивозили на ринки Прикарпаття та за його межі. Праця на солеварнях була виснажливою. Сіль варили примітивним способом. Солону воду доставляли дерев'яними відрами на солеварню. Ропу наливали в глиняні миски й варили доти, поки вода не випарювалась. Скристалізовану сіль збивали у форми з березової кори й висушували. З 100 кг ропи виварювали близько 20 кг солі [2].

Під час колонізації Польщею Калуша тут почали створюватись оборонні споруди. Таким чином, з середини XIV ст. розвиток вже наявних та виникнення нових були зумовлені потребами оборони від татарських наскоків. Необхідність постійного захисту від нападу ворогів обумовили виникнення поселень, що були заховані в лісах і захищались самою природою.

Постійні набіги кримських татар періодично спустошували калуські поселення, а при їх відновленні виникли уже торговельно-ремісничі та воєнно-оборонні пункти (Калуш, Войнилів) [5].

В XV – XVI ст. виникають населені пункти навколо релігійних об’єктів (Підмихайля, Старий Угринів). Поселення на деякій віддалі від Калуша представників окремих ремісничих професій (Боднарів) [8].

В XVII ст. великого розвитку в місті Калуші набуває ремісництво і торгівля. В цей час в багатьох населених пунктах (Новиця, Тужилів, Вістова, Томашівці, Гуменів, Негівці, Голинь, Підгірки та ін.) розвивається винокуріння, солеваріння, пивоваріння, гончарне виробництво [6].

У XVI - першій половині XVII ст. в Калуші поширюється цеховий устрій. Ремісники об’єднуються в цехи.

З приходом німецьких колоністів у 1882 році на території Калуського району виникають колонії, які згодом переростають у поселення (Сівка – Калуська, Петранка, Красна) [11].

Для розподілу сільських населених пунктів Калуського району за їх функціональним значенням в якості розподільчого чинника мною визначені показники структури зайнятості населення в галузях господарства, оскільки вважаю, що для сільських поселень число зайнятих у різних виробництвах найкраще відображає їх значимість для розвитку цих населених пунктів. Розглянувши усі можливі варіанти поєднань зайнятості населення, я виділив такі групи сільських поселень за їх функціональними ознаками:

І) Місцеві організаційні центри сільськогосподарського виробництва з розвитком переважно харчової промисловості та соціально-культурними закладами - це найбільші села, які виконують управлінські функції, виступають центрами сільських рад, на їх території функціонують сільськогосподарські підприємства різних форм власності, більшість працездатного населення в яких зайнято в галузях агропродовольчого комплексу, при цьому значна частка з них працює у промисловості та інших галузях суспільного виробництва і забезпечує не лише місцеві, але й потреби населення сусідніх поселень у товарах і послугах. Все це сприяє розвитку системи постійних односторонніх чи взаємопов’язаних зв'язків між місцевим центром та певною групою населених пунктів, що тяжіють до нього, тому такі поселення виступають ядрами кущових систем розселення.

До даного типу належить 27 поселень із людністю понад 1000 осіб, але варто зазначити, що роль місцевого центра можуть виконувати й менші за людністю поселення. Наприклад селі Лука (із населенням 497 осіб) розміщені установи соціальної інфраструктури, які забезпечують потреби населення сусідніх поселень.[15]

ІІ) Аграрно-індустріальні центри – це сільські населені пункти, основна частка населення яких зайнята в аграрному секторі економіки з відповідним розвитком місцевої промисловості. До цього типу відносяться великі села, найчастіше центри сільських рад та сільськогосподарських підприємств. Окрім зайнятих у сільському господарстві та промисловості, незначна частка є зайнятими в соціально-культурній сфері, значення якої не виходить за межі даного населеного пункту. Залежно від галузевої структури промисловості, що розвинута в названих пунктах мною виділено 3 підтипи:

а) аграрно-індустріальні центри із розвитком добувної промисловості. Група поселень даного підтипу є найменшою із поміж решти груп і налічує 12 населених пунктів. Значна кількість зайнятих у добувній промисловості пов’язана з тісним сусідством із крупним селом - аграрно-індустріальним центром. Наприклад, село Голинь, Пійло, Кропивник де видобувають калійну сіль, с. Дубовиця (видобуток мергелю) тощо;[15]

б) аграрно-індустріальні центри із видобутком та виробництвом будівельних матеріалів. Майже у всіх поселеннях району значна частина працездатного населення зайнята на виробництвах із виготовлення будівельних матеріалів. Це переважно поселення із людністю понад 500 осіб – це Новиця, Сівка-Калуська, Копанки, Голинь. Для села Дубовиця характерною є значна кількість зайнятих на видобуванні мергелю, а в селі Павликівка видобувають цегельно-черепичну сировину.[15]

в) аграрно-індустріальні центри із значною часткою зайнятих в обробній промисловості. Виділення таких поселень в окремий функціональний підтип зумовлено особливостями розвитку сільських населених пунктів та їх господарств у період переходу до ринкової економіки. Для багатьох із них відкриття обробних виробництв (хлібопекарської, комбікормової, консервної, хмелепереробної, швейної та ін.) стало вирішенням ряду нагальних проблем. До групи поселень, де значна частка зайнятих припадає на галузі обробної промисловості, віднесено такі поселення як Боднарів, Верхня, Негівці, Завадка, Перекоси;[13]

ІІІ) Аграрні центри - це сільські поселення, мешканці яких разом із основним сільськогосподарським виробництвом зайняті в установах соціальної інфраструктури. Ці поселення виконують адміністративно-господарські функції і мають обслуговуючі установи соціальної сфери для забезпечення місцевих потреб. У цьому функціональному типі за доцільне виділити 3 підтипи:

а) аграрні центри з розвинутим лісовим господарством. До цього підтипу належать такі села як Грабівка, Завій, Вістова, Болохів, Войнилів;

б) аграрні центри з розвинутим рибним господарством. Це населені пункти, для географічного положення яких характерною є близькість до водойм. До ціє групи належать такі села: Завадка, Бабин-Середній, Болохів.

в) аграрні центри з установами соціально-культурної сфери. Вони часто забезпечують потреби не лише місцевого населення, але й сусідніх поселень. Це, переважно, значні за людністю населені пункти, в яких функціонують установи торгівлі та громадського харчування, охорони здоров’я, культурно-освітні заклади та ін. До даної функціональної групи належать такі поселення як Копанки, Сівка-Войнилівська, Підмихайля, Боднарів, Тужилів.[13]

ІV). Аграрні пункти - поселення, де майже все населення зайняте у сільськогосподарському виробництві і в обслуговуванні. До таких поселень належать: Копанки, Довгий-Войнилів, Завій, Перевозець, Кадобна та інші.
  1   2   3   4

Схожі:

Географічна характеристика населених пунктів Калуського району iconПравила благоустрою території села Літки Броварського району Київської...
Україні”, “Про благоустрій населених пунктів”, “Про охорону навколишнього природного середовища”, “Про відходи”, “Про забезпечення...
Географічна характеристика населених пунктів Калуського району iconДемографічна характеристика населення Калуського району
Особливості заселення району від початку нашої ери до Київської Русі
Географічна характеристика населених пунктів Калуського району iconЗакону України «Про благоустрій населених пунктів»
...
Географічна характеристика населених пунктів Калуського району iconПро затвердження Положення про громадський контроль
Відповідно до статті 41 Закону України "Про благоустрій населених пунктів", з метою встановлення правових засад діяльності громадських...
Географічна характеристика населених пунктів Калуського району iconПроект землеустрою, щодо впорядкування території населених пунктів
Розділ Підстави розробки проекту, землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів
Географічна характеристика населених пунктів Калуського району iconЗакону України "Про благоустрій населених пунктів"
Постанова від 01. 08. 2006 р. №1045 Про затвердження Порядку видалення дерев, кущів, газонів І квітників у населених пунктах
Географічна характеристика населених пунктів Калуського району icon16. 01. 2007 n 7 Про затвердження Положення про громадський контроль...
Наказ 16. 01. 2007 n 7 Про затвердження Положення про громадський контроль у сфері благоустрою населених пунктів
Географічна характеристика населених пунктів Калуського району iconЗакон України «Бюджетний кодекс України»
Про хід виконання рішення районної ради від 28. 07. 2011 №67-08-уі «Про Програму благоустрою населених пунктів Згурівського району...
Географічна характеристика населених пунктів Калуського району iconСадівська сільська рада шахтарського району
Закону України «Про благоустрій населених пунктів», керуючись пунктом 44 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»,...
Географічна характеристика населених пунктів Калуського району iconУрок з географії на тему «Інші держави сусіди України. Загальна суспільно...
«Інші держави – сусіди України. Загальна суспільно – географічна характеристика Словаччини та Угорщини. Зв’язки з Україною.»
Додайте кнопку на своєму сайті:
Школьные материалы


База даних захищена авторським правом © 2014
звернутися до адміністрації
uchni.com.ua
Головна сторінка