Урок географії у 8 класі Тема: Вклад українських вчених у розвиток географії




Скачати 362.32 Kb.
НазваУрок географії у 8 класі Тема: Вклад українських вчених у розвиток географії
Сторінка2/4
Дата конвертації02.02.2014
Розмір362.32 Kb.
ТипУрок
uchni.com.ua > Географія > Урок
1   2   3   4

^ Павло Чубинський як географ-краєзнавець.

Павло Платонович Чубинський відомий у науковому світі як видатний етнограф і фольклорист і як автор тексту українського національного гімну «Ще не вмерла Україна». А як географ-краєзнавець мало відомий. Діяльність П.Чубинського було тісно пов’язана з Російським географічним товариством (РГТ), яке в той час було великим науковим і культурним осередком. Будучи студентом Петербурзького університету, він захоплюється результатами досліджень видатних географів, відвідує їхні лекції, бере участь у роботі відділення етнографії. Він мріє про організацію експедиції на південний захід тодішньої Росії. Починає збирати матеріал про Україну, шукає підтримки у друзів і знайомих.

Після закінчення юридичного факультету Петербурзького університету у 1861 р., П.Чубинський повернувся в Україну, вступає в члени нелегальної Київської громади. За складання «возмутительных» пісень і прокламацій, українофільську діяльність його висилають у 1862 р. до Пінезького повіту Архангельської губернії на 6,5 років. Тут він працює судовим слідчим, бере участь в експедиціях, збирає етнографічний матеріал, захоплюється краєзнавством. Його цікавить також економіка, природні умови Півночі. У 1963 р. П.Чубинського переводить до Архангельська і призначають секретарем статистичного комітету. У своїх перших економічних нарисах він порушує ряд питань про поліпшення використання природних багатств, розвиток хліборобства, рибальства, мисливства, необхідність будівництва Вятсько-Двінської залізниці. Нариси П.Чубинського були опубліковані у журналі «Записки для чтения» під загальною назвою «О промышленном состоянии Севера и мерах к его развитию».

П.Чубинського цікавили проблеми народної освіти. Як редактор «Архангельських губернських ведомостей» публікує в цій газеті статі про стан освіти. У 1865 р. він організовує столітній ювілей М.Ломоносова, а також збір коштів на будівництво школи, якій було присвоєно ім’я видатного вченого.

У 1866 р. Географічне товариство нагороджує П.Чубинського срібною медаллю «за полезные его труды». В тому ж році П.Чубинський бере участь у роботі комісії, яка вела дослідження Печорського краю. У звіті Комісії оприлюднено дані з фізичної та економічної географії краю, дані про поклади кам’яного вугілля, горючих сланців, нафти, мідних руд тощо.

В 1867 р. Географічне товариство разом з Вільним економічним товариством почало дослідження щодо виробництва та збуту хліба. Росія була розділена на вісім районів. Один з них Північний, доручено дослідити П.Чубинському. На початку квітня 1867 року П.Чубинський вирушив з Архангельська в наукову експедицію. Він проїхав Архангельську, Вологодську, Новгородську, Костромську, Олонець ку, В’ятську і Пермську губернії, зібрав величезний матеріал не тільки про торгівлю хлібом на Півночі, а й про природу Північно-Двінського басейну. В той час основними шляхами сполучення і торгівлі були річки. Каравани суден з хлібом в основному направлялися із В’ятської губернії – головної житниці північного краю. Проте довга зима не давала можливості користуватися річковим транспортом і П.Чубинський висуває сміливий проект будівництва Вятсько-Двінської залізниці. У 1868 р. на засіданні Географічного товариства у Петербурзі він доповідає про свій проект.

П.Чубинський завжди пам’ятав про Україну. Перебуваючи в Архангельську, він пише нарис про народні правові звичаї в Україні.

У 1869 р. він приїздить до Петербурга, а пізніше, за клопотанням П.Семенова-Тян-Шанського, одержує дозвіл повернутися в Україну і очолити етнографо-статистичну експедицію Географічного товариства до Південно-Західного краю тодішньої Російської імперії. Під час цієї експедиції П.Чубинський відвідав 36 повітів Правобережної України, 1 повіт Бессарабії, 9 повітів Люблінської і Седлецької губерній, 4 повіти Гродненської, 2 – Мінської і 2 – Полтавської губерній. Експедиція під керівництвом П.Чубинського, у складі якої брали участь І.Чередниченко, В.Кравцов, П.Раєвський, Б.Ілляшевич і К.Кардаш, зібрала величезний матеріал (12томів). Відділення етнографії Товариства на своєму засіданні в 1872 р. на якому був присутній М.Костомаров, розглянуло матеріали експедиції, і вирішило «в видах уменьшения расходов такого громадного материала» видати 7 томів, обсягом понад 300 друкованих аркушів. Обробка і друкування матеріалів зайняли шість років і були завершені в 1878р. Праці вийшли під назвою «Труды этнографическо-статистической экспедиции в Западно-Русский край».

За цю унікальну працю П.Чубинського нагороджено золотою медаллю РГТ (1973 р.), премією російської Академії наук (1879 р.), а також золотою медаллю виставки Міжнародного географічного конгресу в Парижі (1975 р.).

З 1873 до1876 року П.Чубинський пов’язує свою діяльність з Географічним товариством у Києві, яке було створено 13 лютого 1973 р. Він є одним з його організатором, обраний діловим керівником, а з 1875 р. – заступником Південно-Західного відділу Географічного товариства. За «украйнофильский оттенок» діяльності Товариства, в складі якого були «все выдающиеся украйнофилы» Г.Галатан, В.Антонович, Ф.Вовк, М.Драгоманов, П.Житецький, М.Лисенко та інші, його Імператорська величність закрила Товариства, а П.Чубинського «как неисправимого и опарного в крае агитатора» було вислано з Києва.

За цей час Товариство, яке налічувало 170 членів, видало два томи наукових праць (у 1973 і 1974 роках). Серед них – праці О.Клосовського про клімат Києва, бібліографічний показник праць, присвячений природі Київщини (склав О.Рогович), праця О.Русова про Остапа Вересая і М.Драгоманова – про відголоски лицарської поезії в руських (тобто українських) народних піснях, а також обробка статистичних даних про перепис населення Києва і передмістя 2 березня 1874 р., яке складало тоді 127551 чол. При Товаристві створена бібліотека, яка нараховувала понад 1000 цінних наукових видань і музей, що налічував біля 3000 експонатів.

Прожив П.Чубинський рівно 45 років. Народився він 27.01.1839 р. на хуторі біля м. Борисполя Київської області, там же, в Борисполі, на Книшевому кладовищі з 26.01.1884 р. покоїться його прах.

Ще сто років тому видатний історик О.Пипін писав про П.Чубинського: «Це був своєрідний талант, людина невгамовної енергії і глибокої відданості своїй справі», а пізніше академік Л.Берг назвав його видатним діячем Географічного товариства Росії.


Андрусов Микола Іванович

Андрусов Микола (19.12.1861, Одеса – 27.04.1924, Прага) – вітчизняний геолог і океанолог, академік Петербурзької АН з 1914 р., академік АН України з 1920 р. У 1884 р. закінчив Новоросійський університет в Одесі. З 1896 р. – професор Юр`ївського (тепер Тартуського), а з 1905 р. – Київського університетів, з 1912 р. – Вищих жіночих курсів у Петербурзі; з 1913 р. працює у Геологічному комітеті. Основоположник морської геології в нашій країні. В 1889 р. запропонував проект глибоководного дослідження рельєфу дна, солоності, густини і температури води та течій Чорного моря. У 1890 р. Російським географічним товариством і Морським міністерством на основі цього проекту була організована експедиція за участю М.Андрусова. Під час експедиції відкрито глибоководну западину (більше 2000м), виявлено сірководневий шар на глибинах понад 200м та інші. Вивчав глибоководні відклади, зокрема виявив наявність залізо-марганцевих конкрецій у сучасних відкладах Чорного моря. Розробив детальну стратиграфічну шкалу неогену Понто-Каспійського басейну. Склав перші палеографічні карти Причорномор’я для неогену й антропогену. Автор праць із стратиграфії і палеонтології неогену і антропогену Криму, Північного Кавказу та Закавказзя. Вивчав також тектоніку і палеографію альпійської зони Євразії. Досліджував Мармурове море, затоку Кара-Богаз-Гол.


Академік Микола Іванович Вавилов.

Академік Микола Іванович Вавилов народився 25.11.1887 р. у Москві. Його життя трагічно обірвалося 26.01.1943 р. в саратовській тюрмі, де він опинився після безпідставного арешту 6 серпня 1940 р., перебуваючи з науковою експедицією в Західній Україні. За свої 56 (фактично 53) років життя М.Вавилов пройшов унікальний за науковими і організаційними результатами шлях. У 1911 р. закінчив Московський сільськогосподарський інститут; з 1921 р. – завідувач Відділу прикладної ботаніки; в 1923-1929 рр. – директор Інституту агрономії; в 1929-1940 рр. – директор Інституту генетики. З 1931 по 1940 рр. – президент Всесоюзного географічного товариства.

Перед сучасниками М.Вавилов постає як видатний вчений і мандрівник-дослідник, що зробив значний внесок у генетику, ботаніку, географію, біогеографію, рослинництво, селекцію. Він організував численні експедиції на далекі континенти, засновував наукові установи і керував ними.

У 1916 р. М.Вавилов подорожує Хоросаном (Іран) та Паміром, де ним зібрано 2700 зразків культурних рослин. Учений дійшов висновку, що гори є вмістилищем хлібних злаків і інших рослин, які мають потрібні для культурних рослин ознаки. В 1920 р. М.Вавилов обстежує територію від Саратова до Астрахані, описує її фізико-географічні, екологічні та історичні умови, на фоні яких розвивалися культурні рослини. Заслуга М.Вавилова полягає в тому, що він обґрунтував метод виявлення географічних центрів походження культурних рослин з урахуванням їх ботанічної різноманітності, ендемічних і дикоростучих видів, древніх землеробських цивілізацій. Крім того, дослідник зробив внесок у розвиток археології, історії, лінгвістики. Широко відомим учений став після видання книги «Центри походження культурних рослин» (1926 р.). З 1921 р. по 1933 р. М.Вавилов здійснив подорожі до Північної, Центральної та Південної Америки. А всього провів дослідження в 35 країнах світу. Крім названих регіонів це країни Північної Євразії, Середземномор’я, Середньої Азії, Кавказу, Африки, а також Західний Китай, Корея, Японія. Він зібрав всесвітньо відому колекцію насіння культурних рослин із 65 країн світу. Завдяки цьому створено систему географічних посівів в усіх районах колишнього Союзу. З’явились культури, які раніше тут не вирощувались: джут, тунгове дерево, інші субтропічні рослини.

За експедиції в Афганістан, що були справжнім географічним подвигом М.Вавилову Географічним товариством було присуджено Золоту медаль імені М.Пржевальського.

М.Вавилов – видатний мандрівник, справжній романтик, мужній дослідник, автор книги «П’ять континентів». На посаді президента Географічного товариства він багато зробив для розвитку географічних досліджень та пропаганди географічних знань. Наукова географічна спадщина М.Вавилова – першовідкривача нових земель, наукових фактів і закономірностей, ученого-патріота і громадянина заслуговує на детальне вивчення і ознайомлення з нею широких верств громадськості.

Вернадський Володимир Іванович.

Вернадський Володимир Іванович (12.03.1863, Петербург – 06.01.1945, Москва) – вітчизняний природознавець, основоположник геохімії і біогеохімії, академік Російської АН з 1909 р., академік АН України з 1919 р., перший президент АН України (1919-1921 рр.). У 1895 р. закінчив Петербурзький університет. В 1898-1911 рр. – професор Московського університету. З 1914 р. – директор Геологічного і мінералогічного музею Петербурзької АН. Протягом 1917-1921 рр. жив в Україні. В 1918 р. обраний першим президентом Української Академії наук. У 1918-19 рр. викладав у Київському університеті, 1920 р. – у Таврийському університеті в Сімферополі. В 1922-1939 рр. – директор заснованого ним Радієвого інституту у Ленінграді. В 1926-30 рр. очолив Комісію по вивченню природних продуктивних сил, 1940 р. – Комісію по ізотопам. Проводив дослідження в Україні в межах Полтавщини, Житомирщини, Передкарпаття, Кримських гір. Він збагатив природничі науки глибокими ідеями, що стали основою нових провідних напрямів у сучасній геології, мінералогії, гідрогеології; висунув наукові проблеми практичного значення: геохімія рідкісних та розсіяних елементів, пошуків радіоактивних мінералів, ролі живих організмів у геохімічних процесах, визначення абсолютного віку гірських порід тощо. Академік В.Вернадський – основоположник вчення про біосферу та ноосферу. Він заснував всесвітньовідомі школи мінералогії і геохімії. Став першим дослідником основних геохімічних закономірностей будови і складу Землі. Особливу увагу В.Вернадський надавав поняттям хімічного складу земної кори, атмосфери і гідросфери. Вивчаючи радіоактивні елементи і їхню роль в історії розвитку нашої планети, В.Вернадський прийшов до висновку, що міграція хімічних елементів і енергія радіоактивного розпаду (а не розплавлене ядро) визначають внутрішню енергію Землі, зумовлюють тектонічні процеси. Під його керівництвом вперше в СРСР проведено вивчення родовищ радіоактивних елементів. АН СРСР встановила премії у 1943 р., у 1963 р. – золоту медаль ім. В.Вернадського. Ім’я В.Вернадського присвоєно Центральній науковій бібліотеці АН України. Основні наукові праці В.Вернадського: Геохімія (1926), Біосфера (1926), Нариси геохімії (1927), Біогеохімічні нариси (1940), Хімічна будова біосфери Землі і її оточення (1965), Жива речовина (1978), Роздуми натураліста (1975, кн..1), Роздуми натураліста. Думка як планетарне явище (1977), Проблеми біогеохімії (1980) та ін.


Висоцький Георгій Миколайович.

Висоцький Георгій Миколайович (19.02.1865, с. Микитівна Сумської області – 06.04.1940, Харків) – український геоботанік, ґрунтознавець, лісовод і географ, доктор агрономії з 1917 р., професор, академік АН УРСР з 1919 р., дійсний член ВАСГНІЛ з 1934 р. Після закінчення у 1890 р. Петровської (Тімірязевської) сільськогосподарської академії, вів наукову роботу і працював в експедиції В.Докучаєва на Велико-Анадольській дільниці. Викладав у вузах країни: Таврійському університеті (1918-1923рр.), Білоруському сільськогосподарському інституті (1923-1926 рр.), Харківському інституті сільського і лісового господарства (1923-1930 рр.). У 1930-1940 рр. працював у Всесоюзному (тепер Український) науково-дослідному інституті лісового господарства і агролісомеліорації (Харків). Основні праці присвячені впливу гідро кліматичних і ґрунтових умов на лісову рослинність, а також впливу лісу на навколишнє середовище, підбору лісових порід для степового лісорозведення, типології лісонасаджень. Вивчав проблеми водного балансу ґрунту залежно від умов рельєфу та рослинного покриву, встановив критерії сухості та вологості клімату, причини безлісся степів. Дослідив і обґрунтував переваги дерево-чагарникового типу степових лісонасаджень та можливість їх самовідновлення, висунув положення про лісосмуги як найбільш раціональну форму степових лісонасаджень. Розробив основи орокліматичної класифікації ґрунтів, запровадив поняття про мікрорельєф, плакор, глей, ілювій тощо.

Г.Висоцький істотно доповнив тодішні уявлення про зональність9запропонував для характеристики зон показник зволоження як відношення кількості опадів до величини випаровування). Він прийшов до розуміння природних територіальних комплексів як типів місцезростань, які утворюють природні округи (місцевості).


Воблий Костянтин Григорович.

Воблий Костянтин Григорович (27.05.1876, смт. Царичанка Дніпропетровської області – 12.09.1947, Київ) – український економ географ, економіст, статистик, академік АН України з 1919 р., заслужений діяч науки УРСР з 1944 р. У 1900 р. закінчив Київську духовну академію, у 1904 р. – Варшавський університет. З 1906 р. – приват-доцент політичної економії і статистики Київського університету, пізніше – професор Київського комерційного інституту. У 1928-1930 рр. – віце-президент АН УРСР. У 1939-1942 рр. – завідуючий відділом, 1942-1947 рр. – директор Інституту економіки АН УРСР; одночасно (1933-1947 рр.) – завідуючий кафедрою економічної географії Київського університету. Організатор української економіко-географічної школи. Основні наукові праці присвячені проблемам розвитку і розміщення продуктивних сил України, створення нових галузей промисловості та комплексному розвиткові районів. Розробив наукову схему економічного районування України. Виділив на території країни такі райони: Південно-Східний, Центральний і Західний. Вивчав проблеми бурякоцукрової промисловості, комплексного освоєння Великого Дніпра, внутрішньої і зовнішньої торгівлі. Автор кількох підручників із статистики і економічної географії України. Вивчав історію народного господарства, економічну статистику, демографію, економіку страхової справи. Автор робіт з організації праці науковців.

1   2   3   4

Схожі:

Урок географії у 8 класі Тема: Вклад українських вчених у розвиток географії iconТема: Сучасний кабінет географії
Мета: Удосконалення процесу викладання географії шляхом використання матеріально-технічної бази кабінету географії для реалізації...
Урок географії у 8 класі Тема: Вклад українських вчених у розвиток географії iconНа уроках географії
П 14 Застосування структурно – логічних схем на уроках географії. Посібник з географії.– Кривий Ріг, 2012. 23с
Урок географії у 8 класі Тема: Вклад українських вчених у розвиток географії iconСучасні проблеми розвитку географії: погляд молодих вчених
Нану. На семінарі було розглянуто І ухвалено проект статуту відновленої Ради молодих вчених та спеціалістів Інституту
Урок географії у 8 класі Тема: Вклад українських вчених у розвиток географії iconУрок географії у 7 класі. Тема уроку
Тема уроку: Антарктида й Антарктика. Своєрідність географічного положення материка, його розміри. Відкриття Антарктиди та сучасні...
Урок географії у 8 класі Тема: Вклад українських вчених у розвиток географії iconУрок географії в 6 класі. Тема уроку: Літосфера. Внутрішня будова Землі
Обладнання: підручник, атласи, схема «Внутрішня будова Землі», карта півкуль, мультимедійна дошка
Урок географії у 8 класі Тема: Вклад українських вчених у розвиток географії iconУрок географії у 6 класі Підготувала вчитель І категорії Розівської...
Мета: формування знань про повітряні маси, закономірності їх переміщення; розвиток первинних практичних навичок розрізняти постійні...
Урок географії у 8 класі Тема: Вклад українських вчених у розвиток географії iconМетодичні рекомендації щодо вивчення географії в 2011-2012 н р. Вивчення географії в 6-9 класах
Вивчення географії в 6-9 класах здыйснюэться за програмою “Географія. Економіка, 6-11 класи”. – Київ “Перун”. 2005- та підручниками,...
Урок географії у 8 класі Тема: Вклад українських вчених у розвиток географії iconНа уроках географії при вивченні розділу
У посібнику представлено опис сучасних технологій, цікавих форм та прийомів роботи, які були апробовані на уроках географії. Також...
Урок географії у 8 класі Тема: Вклад українських вчених у розвиток географії iconДержавна підсумкова атестація з географії проводиться за результатами...
Державна підсумкова атестація з географії проводиться письмово за посібником "Збірник завдань для державної підсумкової атестації...
Урок географії у 8 класі Тема: Вклад українських вчених у розвиток географії iconДоводжу до Вашого відома зразок оформлення сторінки журналу з географії
Практичний компонент шкільного курсу географії відпрацьовувати згідно методичних рекомендацій проведення практичних робіт та навчальних...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Школьные материалы


База даних захищена авторським правом © 2014
звернутися до адміністрації
uchni.com.ua
Головна сторінка