Урок географії у 8 класі Тема: Вклад українських вчених у розвиток географії




Скачати 362.32 Kb.
НазваУрок географії у 8 класі Тема: Вклад українських вчених у розвиток географії
Сторінка4/4
Дата конвертації02.02.2014
Розмір362.32 Kb.
ТипУрок
uchni.com.ua > Географія > Урок
1   2   3   4

^ Погребняк Петро Степанович.

Погребняк Петро Степанович (11.06.1890 р., с.Волохів Яр Зміївського району Харківської області – 25.06.1976, Київ) – видатний природознавець, лісовод, ґрунтознавець, геоботанік, ландшафтознавець, академік АН УРСР з 1948 р. В 1924 р. закінчив Ново-Олександрівський інститут сільського і лісового господарства в м. Харків. Працював професором ґрунтознавства Брянського лісотехнічного інституту (1931-1932 рр.), завідуючим кафедрою лісівництва та ґрунтознавства Київського лісотехнічного інституту (1933-1941 рр.), кафедрами ґрунтознавства (1944-1947 рр.) та фізичної географії (1953-1955 рр.) в Київському університеті, кафедрою ґрунтознавства Житомирського сільськогосподарського інституту (1960-1961 рр.); в 1945-1946 рр. – головний вчений секретар Академії наук та голова Ради по вивченню продуктивних сил України, в 1967-1976 рр. – завідуючий відділом фізичної географії Сектора географії АН УРСР.

Поряд з науковою вів велику науково-організаційну роботу, був організатором Інституту лісу АН УРСР, на посаді директора якого працював протягом 10 років. Під його керівництвом широкого розвитку набули дослідження з лісівництва, екології рослин і лісової типології, лісового ґрунтознавства, фізіології живлення деревних та чагарникових рослин, мікробіології лісових ґрунтів, лісової гідрології.

Свої теоретичні і методологічні розробки П.Погребняк підсумував і розвинув у монографії «Основи лісової типології» в якій узагальнено також результати його досліджень лісів на широких географічних просторах (Крим, Північний Кавказ, Азербайджан, Грузія, Середнє Поволжя та ін.). Більш чітко подано методику порівняльної екології рослин. «Основи лісової типології» перекладено на багато мов світу – болгарську, польську, англійську, китайську тощо.

У 1952-1956 рр. П.Погребняк проводить велику роботу по організації вивчення природи і заліснення Олешківських пісків. Він спростовує думку про споконвічну безвісність піщаних масивів нижнього Придніпров’я і на основі своїх оригінальних досліджень опрацьовує торф’яно-гніздовий метод заліснення бугристих пісків. Так було започатковано освоєння величезних піщаних просторів Херсонщини.

П.Погребняк обґрунтував потребу створення широкої мережі еколого-географічних стаціонарів для дослідження динаміки ландшафту, різноманітних явищ у житті природи, що потребують втручання людини. У світлі класичних традицій вітчизняного природознавства він опрацював теорію і методи цього напрямку в географії. Методологічно важливим був для нього спосіб трактування природно-територіального комплексу з позицій екосистеми. Працюючи в Києві майже третину сторіччя (1933- 1976 рр.), він створив в його околицях ряд цінних дослідних об’єктів, які були постійними об’єктами його спостережень і досліджень.

Його підручники, написані для вузів цікаві, є тут багато нових принципово важливих думок та глибокий аналіз фактичного матеріалу. Це, зокрема, «Загальне лісівництво», що стоїть на рівні останнього слова науки в цій галузі, і «Лісове ґрунтознавство» у співавторстві з Н.Ремезовим, яке видано також і англійською мовою в США (1968 р.).


Срезневський Борис Ізмаїлович.

Срезневський Борис Ізмаїлович (31.03.1857, Петербург – 24.03.1934, Київ) – український метеоролог і кліматолог, академік АН України з 1920 р. У 1879 р. закінчив Петербурзький університет. У 1882-1892 рр. працював у Головній фізичній обсерваторії. В 1894-1918 рр. – професор Юр’ївського (Тартуського) університету. Одночасно з 1900 р. керував Прибалтійською метеорологічною службою. З 1919 р. працював в Україні, очолював Київську метеорологічну обсерваторію; читав лекції з метеорології та геофізики у Київському інституті народної освіти. Б.Срезнєвський – один з організаторів метеорологічної служби в Україні. Основні праці – з питань синоптичної та сільськогосподарської метеорології, теорії випаровування, гідрографії. Розробив теорію ознак посушливості клімату, одну з перших схем кліматологічного тиску над європейською частиною Росії, шляхи циклонів, хуртовини, вплив погоди на людину. Сконструював ряд метеорологічних приладів.


Танфільєв Гаврило Іванович.

Танфільєв Гаврило Іванович (06.03.1857, Таллінн – 04.09.1928, Одеса) – відомий фізико-географ, ботанік, ґрунтознавець, один з фундаторів болотознавства. В 1883 р. закінчив Петербурзький університет. З 1885 р. працював у департаменті землеробства міністерства державного майна. В 1895-1905 рр. – головний ботанік Петербурзького ботанічного саду, одночасно викладав у Петербурзькому університеті. Брав участь у багатьох експедиціях по Росії, зокрема, в експедиції по вивченню ґрунтів. З 1905 р. – професор Новоросійського університету в Одесі (1905-1920 рр. – завідуючий кафедрою географії). Один із засновників Одеського сільськогосподарського інституту, де очолював кафедру ґрунтознавства (1918-1928 рр.). У 1918-1926 рр. – завідуючий відділом природничо-історичних досліджень Одеської сільськогосподарської станції; 1923-1928 рр. – завідуючий кафедрою геології та географії Одеського інституту народної освіти, одночасно голова по вивченню природних багатств Одеської комісії краєзнавства при Академії наук. У працях продовжував і розвивав ідеї свого вчителя В.Докучаєва. Основні дослідження – з питань взаємозв’язків між лісом і тундрою, лісом і степом; запропонував одну з перших схем фізико-географічного районування європейської частини Росії, Полісся. Автор одного з перших зведень про рослинний покрив Росії, а також монографії «Географія Росії, України і територій, що прилягають до них з заходу в межах Росії 1914 року. Брав участь у складанні першої карти ґрунтів європейської частини Росії. Президент Новоросійського товариства дослідників природи (з 1911 р.). Нагороджений Великою медаллю Всесвітньої виставки у Парижі (1890 р.), медаллю ім.. П.Семенова-Тян-Шанського (1908 р.) та Великою золотою медаллю Російського географічного товариства (1926 р.). Ім’ям Танфільєва названо острів у групі Курильських островів. Ним опублікована робота «Фізико-географічні області Європейської Росії» (1897 р.), в якій було обґрунтовано близькі до сучасних межі географічних зон. В роботі «Доісторичні степи Європейської Росії» (1896 р.) розвивав гіпотезу про велике поширення тут в минулому степових ландшафтів. Г.Танфільєву належить чотиритомна «Географія Росії» (1916-1924 рр.), підручник «Географія Росії, України і прилягаючих до них територій з заходу» (1922 р.).

Тутковський Павло Аполлонович.

Тутковський Павло Аполлонович (01.03.1858, с. Липовець, тепер смт.Вінницької області – 03.06.1930, Київ) – український геолог, гідрогеолог, географ, академік АН України (з 1919 р.), академік АН Білорусії (з 1928 р.). У 1882 р. закінчив Київський університет, у якому працював протягом 1884-1913 рр. – інспектор і директор народних училищ на Волині. З 1914 р. – професор, завідуючий кафедрою географії Київського університету. Одночасно займався геологічними дослідженнями. Брав активну участь у створенні АН України; в 1919 р. очолив її фізико-математичне відділення; з 1924 р. – керівник науково-дослідної кафедри геології, з 1926 р. – директор інституту геології, до якого увійшла кафедра. Один з організаторів і перший директор (1927-1930 рр.) Національного географічного музею України. Праці П.Тутковського присвячені питанням мінералогії, петрографії, регіональної геології, гідрогеології, палеонтології, четвертинної геології. Ним створена теорія еолового походження лесів. На його думку, лес утворився в процесі перевідкладання звітрілих льодовикових відкладів, а лесові горизонти пов’язані з кількаразовим наступанням льодовика.

П.Тутковському належить перші спроби фізико-географічної районізації Волині, а пізніше і території всієї України. В основу районізації Тутковський поклав генезис, еволюцію та зональність ландшафтів. Він вважав, що природні властивості фізико-географічних краєвидів впливають на сільськогосподарське виробництво. До головніших елементів «кожного краєвиду в природі» він включав також сільське господарство, побут. Це означає, що поняття «краєвиду» у Тутковського ширше від поняття природного ландшафту. Зональність Тутковський розумів як вираз генетичного взаємозв’язку між краєвидами. І хоча в основу їх виділення він покладав геолого-геоморфологічні ознаки, в їх поширенні, придатності до сільськогосподарського виробництва вбачав зональні закономірності. Дав загальну характеристику підземним водам України, запропонував проект водопостачання Києва артезіанськими водами, відкрив і описав карстові явища на Поліссі. Велике значення мають його праці про природні ландшафти та природне районування України. П.Тутковський був ініціатором проведення заходів щодо охорони і раціонального використання водних ресурсів. П.Тутковський – автор ряду навчальних посібників для вищої школи. Серед численних робіт відмітимо такі, як «Природна районізація України» (1922 р.), «Нариси з природи України» (1920 р.), «Загальне землезнавство» (1927 р.), «Викопні пустелі північної півкулі» (1910 р.), «Краєвиди України» (1929 р.).


^ Бондарчук Володимир Гаврилович.

Бондарчук Володимир Гаврилович (29.07.1905, с. Денищах Житомирської області) – геолог, академік АН УРСР (з 1951 р.), доктор геолого-мінералогічних наук (з 1941 р.), професор (з 1945р.)

У 1926 р. закінчив Волинський інститут народної освіти і був зарахований аспірантом Інституту геологічних наук АН УРСР. Навчаючись в аспірантурі, брав участь в роботі Українського геологічного комітету по вивченню нерудної мінеральної сировини. Після закінчення аспірантури до 1930 р. працював доцентом Київського гірничо-геологічного інституту, з 1935 р. – в Київському університеті. Одночасно з 1926 р. по 1938 р. працював старшим геологом відділу геологічної зйомки Українського геологічного управління. За його участю складено ряд геологічних карт, проведено геологічну зйомку в Нікопольському марганцевому районі, на окраїнах Донбасу та в Нагольному кряжі. З 1938 р. В.Г.Бондарчук завідував кафедрою геології Київського університету. В 1941 р. захистив дисертацію «Геологічний розвиток рельєфу УРСР», здобувши вчений ступінь доктора геолого-мінералогічних наук. В роки війни виконував обов’язки керівника відділу металевих корисних копалин Інституту геологічних наук АН Узбецької РСР. Брав участь в геологічному обґрунтуванні народних будов Північно-Ташкентського і Ферганського каналів. У 1944 р. В.Г.Бондарчук повернувся на Україну, де його було призначено ректором Київського університету. На цій посаді він працював до 1951 р. З 1953 р. – Заступник Голови Ради Міністрів УРСР. У 1953-1963 рр. – директор Інституту геологічних наук АН УРСР. Наукові праці В.Г.Бондарчука стосується головним чином загальної географії, регіональної геології, геоморфології, геотектоніки. В.Г.Бондарчук – основоположник нового теоретичного напрямку в геологічній науці – тектоорогенії та вчення про тектоносферу, що висвітлює процес тектонічного розвитку Землі на основі положення про єдність процесу розвитку структури і рельєфу земної кори. Велике наукове значення мають його праці з проблем геології антропогенного періоду. В.Г.Бондарчук автор підручників з загальної географії.

Значну увагу приділяв В.Г.Бондарчук пропаганді наукових знань.

Нагороджений орденом Трудового Червоного Прапора та медалями.
1   2   3   4

Схожі:

Урок географії у 8 класі Тема: Вклад українських вчених у розвиток географії iconТема: Сучасний кабінет географії
Мета: Удосконалення процесу викладання географії шляхом використання матеріально-технічної бази кабінету географії для реалізації...
Урок географії у 8 класі Тема: Вклад українських вчених у розвиток географії iconНа уроках географії
П 14 Застосування структурно – логічних схем на уроках географії. Посібник з географії.– Кривий Ріг, 2012. 23с
Урок географії у 8 класі Тема: Вклад українських вчених у розвиток географії iconСучасні проблеми розвитку географії: погляд молодих вчених
Нану. На семінарі було розглянуто І ухвалено проект статуту відновленої Ради молодих вчених та спеціалістів Інституту
Урок географії у 8 класі Тема: Вклад українських вчених у розвиток географії iconУрок географії у 7 класі. Тема уроку
Тема уроку: Антарктида й Антарктика. Своєрідність географічного положення материка, його розміри. Відкриття Антарктиди та сучасні...
Урок географії у 8 класі Тема: Вклад українських вчених у розвиток географії iconУрок географії в 6 класі. Тема уроку: Літосфера. Внутрішня будова Землі
Обладнання: підручник, атласи, схема «Внутрішня будова Землі», карта півкуль, мультимедійна дошка
Урок географії у 8 класі Тема: Вклад українських вчених у розвиток географії iconУрок географії у 6 класі Підготувала вчитель І категорії Розівської...
Мета: формування знань про повітряні маси, закономірності їх переміщення; розвиток первинних практичних навичок розрізняти постійні...
Урок географії у 8 класі Тема: Вклад українських вчених у розвиток географії iconМетодичні рекомендації щодо вивчення географії в 2011-2012 н р. Вивчення географії в 6-9 класах
Вивчення географії в 6-9 класах здыйснюэться за програмою “Географія. Економіка, 6-11 класи”. – Київ “Перун”. 2005- та підручниками,...
Урок географії у 8 класі Тема: Вклад українських вчених у розвиток географії iconНа уроках географії при вивченні розділу
У посібнику представлено опис сучасних технологій, цікавих форм та прийомів роботи, які були апробовані на уроках географії. Також...
Урок географії у 8 класі Тема: Вклад українських вчених у розвиток географії iconДержавна підсумкова атестація з географії проводиться за результатами...
Державна підсумкова атестація з географії проводиться письмово за посібником "Збірник завдань для державної підсумкової атестації...
Урок географії у 8 класі Тема: Вклад українських вчених у розвиток географії iconДоводжу до Вашого відома зразок оформлення сторінки журналу з географії
Практичний компонент шкільного курсу географії відпрацьовувати згідно методичних рекомендацій проведення практичних робіт та навчальних...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Школьные материалы


База даних захищена авторським правом © 2014
звернутися до адміністрації
uchni.com.ua
Головна сторінка