Хто такі діти з особливими потребами: відмінності розвитку та навчальної діяльності дітей з особливими потребами в процесі навчання // Найда Ю., Таранченко О., 2010, м. Київ Діти з особливостями (порушеннями) психофізичного розвитку




Скачати 141.84 Kb.
НазваХто такі діти з особливими потребами: відмінності розвитку та навчальної діяльності дітей з особливими потребами в процесі навчання // Найда Ю., Таранченко О., 2010, м. Київ Діти з особливостями (порушеннями) психофізичного розвитку
Дата конвертації10.03.2013
Розмір141.84 Kb.
ТипДокументы
uchni.com.ua > Інформатика > Документы
Хто такі діти з особливими потребами: відмінності розвитку та навчальної діяльності дітей з особливими потребами в процесі навчання // Найда Ю., Таранченко О., 2010, м. Київ
Діти з особливостями (порушеннями) психофізичного розвитку
Діти з особливостями (порушеннями) психо­фізичного розвитку мають відхилення від нор­мального фізичного чи психічного розвитку, зу­мовлені вродженими чи набутими розладами.

Залежно від типу порушення виокремлюють такі категорії дітей з:

  • порушеннями слуху (глухі, оглухлі, зі зни­женим слухом);

  • порушеннями зору (сліпі, осліплі, зі зниже­ним зором);

  • порушеннями інтелекту (розумово відсталі, із затримкою психічного розвитку);

  • мовленнєвими порушеннями;

  • порушеннями опорно-рухового апарату;

  • складною структурою порушень (розумо­во відсталі сліпі чи глухі; сліпоглухонімі та ін.);

  • емоційно-вольовими порушеннями та дітей з аутизмом.


Діти з порушеннями опорно-рухового апарату

Травма хребта

Параплегія: спинний мозок травмовано нижче шийного відділу, відтак, у людини вражена ниж­ня частина тіла й ноги, а також частина внут­рішніх, тазових органів.

Тетряплегія: спинний мозок пошкоджений на рівні шийного відділу, внаслідок цього руки й ноги в людини повні­стю або частково позбавлені чутливості та рух­ливості.

^ Дитячий церебральний параліч (ДЦП)

Загальні рекомендації

Необхідність користуватися інвалідним віз­ком — це, як не дивно, спосіб більш вільного пере­сування (якщо немає технічних перешкод/бар'єрів). Водночас у наших умовах, коли практично всі будівлі, у тому числі й школи, не облаштовані пан­дусами й ліфтами, людині на візку потрібна допо­мога, щоб подолати численні бар'єри.

Якщо ви хочете допомоіти дитині на візку, за­питайте в батьків або фахівців, що потрібно роби­ти, і дійте чітко за інструкціями, особливо якщо ви допомагаєте їй подолати сходи. Деякі інвалі­ди, котрі пройшли спеціальні тренІнги, можуть самостійно або за мінімальної допомоги долати сходи. Але це подібно до екстремального спор-' ту й завжди небезпечно. Коли йдеться про дітей, допомога необхідна практично завжди, а поміч­никам потрібен інструктаж.

Візок слід котити повільно, оскільки він легко набирає швидкість і несподіваний поштовх може призвести до втрати рівноваги,

Завжди переконуйтесь у доступності місць, де заплановані заходи: наприклад, екскурсія. Зазда­легідь поцікавтесь, які можуть виникнути про­блеми і як їх можна подолати. Розкажіть про них, щоб батьки (чи сама дитина) могли прийняти рі­шення. Пам'ятайте: допоміжні засоби мають бу­ти справними й під рукою. Подбайте аби там, де є бар'єри (сходи, двері, пороги тощо) були люди, готові прийти на допомогу. Потурбуйтесь і про те, щоб особа на візку могла дотягнутися до речей, які їй потрібні (наприклад, до книг чи наочних посіб­ників).

^ Діти з порушенням зору

Загальні рекомендації

Намагайтеся надати інформацію в тому ви­гляді, в якому її хотіла б отримати дитина, яка не бачить або бачить погано. Якщо у вас немає змоги перевести інформацію в потрібний фор­мат (шрифт Брайля — рельєфно-крапкова си­стема для письма й читання, крупний шрифт — 16—18 та більших кеглів, дискета, щоб прочита­ти її за допомогою комп'ютера зі звуковою про­грамою, аудіокасета), віддайте її в тому вигляді, в якому вона є: це однаково краще, зніж нічого.

Якщо ви збираєтеся читати вголос дитині, яка не бачить, спочатку попередьте про це. Говоріть нормальним голосом. Не пропускайте інформа­цію, якщо вас про це не попросять, і не замінюй­те читання переказом.

Якщо ви перебуваєте з дитиною, яка не ба­чить, у новому приміщенні, опишіть коротко це місце. Наприклад: «У центрі класу (аудиторії), приблизно за шість кроків від тебе, праворуч і ліворуч т~ряди парт, дошка-—попереду». Або: «Ліворуч-від дверей, при вході;— шафа». Зверніть _ увагу на наявність «небезпечних» предметів. Уни­кайте розмитих визначень та описів, які, зазвичай, супроводжуються жестами, виразами на кшталт; «Склянка стоїть десь талі на столі, це біля те­бе...». Намагайтеся бути точними: «Склянка по' середині столу», «Стілець праворуч від тебе».

Завжди називайте себе та Інших співрозмов­ників, з також усіх присутніх, і тих, хто вийшов чи повернувся до приміщення. Не забувайте оз­вучувати свої'жести та написи. Намагайтеся пере­дати словами те, що часто висловлюється мімі­кою й жестами — не забувайте, що звичний жест «там.,.» людина, яка не бачить, не зрозуміє. Коли ви спілкуєтесь із групою таких дітей, не забувай­те щоразу називати того, до кого ви звертаєтеся. Не змушуйте співрозмовника говорити в порож­нечу: якщо ви пересуваєтеся, попередьте його.

Дізнайтеся, чи потрібно попереджати дити­ну про перешкоди під час руху (сходи, двері то­що). Якщо ви помітили, що вона збилася зі шляху або попереду неї є перешкода, не керуйте ії рухом на відстані, підійдіть і допоможіть повернутися на правильний шлях. Якщо не встигаєте підій­ти, голосно попередьте про небезпеку. Коли спус­каєтесь або підіймаєтеся сходами, ведіть її боком до них. Пересуваючись, не робіть різких рухів.

За столом можна пояснити, що й де міститься на тарілці, використовуючи принцип циферблату. Наприклад: «На 12 — шматок сиру, на 3 — са­лат, на б — хліб».

Необхідно навчити школярів орієнтуватися в приміщенні школи (до моменту, допоки дити­на не запам'ятає всі маршрути; у випадку яких-небудь змін, ії слід супроводжувати); надавати, якщо це можливо, навчальні матеріали в інших форматах (шрифтом Брайля, крупним шрифтом, на аудіокасеті); дати можливість використовувати звукозаписувальні прилади й комп'ютери. Не слід забувати про те, що все написане має бути оз­вучено. Крім того, у приміщенні та на подвір'ї потрібно передбачити, аби всі наявні перешкоди виділялися контрастними кольорами (крайні схо­динки, двері тощо),

^ Діти з порушеннями слуху

Деякі діти можуть чути, але сприймають ок­ремі звуки спотворено. У цьому випадку говоріть трохи голосніше й чіткіше, добираючи необхід­ний рівень звучання. Іноді достатньо лише по­низити висоту голосу, оскільки дитина втратила здатність сприймати високі частоти.

Починаючи розмову, приверніть ії увагу. .Якщо її слух дозволяє, назвіть на ім'я, якщо ні — злег­ка покладіть руку на плече або поплескайте — але не різко. Під час розмови дивіться на неї. Не затуляйте своє обличчя: дитина мас стежити за його виразом та вашим артикуляційним апара­том. Говоріть чітко й рівно. Не потрібно занадто виділяти щось, надто гучно говорити, кричати, особливо на вухо. -Якщо вас просять повторити щось, спробуйте перефразувати своє речення. Ви­користовуйте жести.

Переконайтеся, що вас зрозуміли. Не соромте­ся про це запитати. Якщо ви не зрозуміли, попро­сіть дитину повторити або записати те, що вона хотіла сказати. Але уникайте при цьому навіть натяку на поблажливість.

Якщо ви повідомляєте інформацію, яка мі­стить номер, правило, формулу, технічний або інший складний термін, адресу — запишіть ЇЇ. У деяких випадках потрібно запитати, чи не бу­де простіше листуватися. За такої форми спілку­вання речення мають бути простими.

Не забувайте про середовище, що вас оточує. У великих чи людних приміщеннях складніше спілкуватися з людьми, які погано чують.

Не змінюйте тему розмови без попередження. Використовуйте перехідні фрази на кшталт: «Доб­ре, а тепер нам слід обговорити...».

Дуже часто глухі люди використовують мо­ву жестів. Необхідність запросити перекладача залежить від ситуації та людей, які спілкуються. Участь перекладача дає змогу:

підвищити якість спілкування;

уникнути непорозумінь під час розмови;

економити час;

учасники розмови вільніше й повніше ви­словлюють свої думки.

Кілька порад під час роботи з перекладачем.

Завдання перекладача — полегшити спілку­вання. Під час розмови звертайтеся безпосередньо до співрозмовника, який не чує, а не до його перекла­дача. Не кажіть: «Запитай у нього...», «Скажи їй...».

Керуючись своєю професійною етикою, пе­рекладач має перекладати все, у тому числі й те, що не стосується вашої бесіди, наприклад, комен­тарі та сторонні телефонні розмови, і вам не ба­жано просити перекладача не робити цього.

Не всі люди, які погано чують, можуть чита­ти по губах. Вам краще запитати про це під час першої зустрічі. Якщо дитина володіє цією на­вичкою, потрібно знати кілька важливих правил:

  • із десяти слів добре прочитуються лише три;

  • дивитися в обличчя співрозмовникові й го­ворити чітко та повільно, використовувати про­сті фрази та уникати зайвих слів; не намагайтеся надмірно чітко вимовляти слова — це змінює ар­тикуляцію й створює додаткові труднощі;

  • використовувати вираз обличчя, жести, ру­хи тіла, якщо хочете підкреслити чи прояснити зміст сказаного.

^ Діти з порушеннями мовлення

Загальні рекомендації

Не ігноруйте дитину, якій складно говорити. Не намагайтеся прискорити розмову. Будьте го­тові до того, що розмова з нею потребуватиме більше часу. Не перебивайте, не квапте й не ви­правляйте її.

Дивіться в обличчя, підтримуйте візуальний контакт. Не думайте, що ускладнення мовлен­ня — показник низького рівня інтелекту, і що ди­тина, яка має мовленнєві порушення, не може зро­зуміти вас.

Спочатку намагайтеся ставити такі запитання, які передбачають короткі відповіді або відповідні рухи голови («так», «ні»).

Не вдавайте, що зрозуміли, якщо це не так. Повторіть те, що ви зрозуміли, й не соромтеся пе­репитати те, чого не зрозуміли. Якщо вам знову не вдалося зрозуміти, попросіть вимовити слово повільніше, можливо, по буквах.

Якщо у вас виникають проблеми в спілкуванні, запитайте, чи не хоче ваш співрозмовник викорис­товувати інший спосіб — надрукувати, написати.

^ Діти із затримкою в розвитку

Синдром Дауна

Аутизм

Загальні рекомендації

Використовуйте доступне мовлення, висловлюй­тесь точно та лаконічно. Якщо вам потрібно поясни­ти щось складне, розподіліть інформацію на частини. Уникайте словесних штампів й образних ви­словів, якщо ви не впевнені в тому, що дитина їх знає. Не використовуйте сарказму й натяків.

Викладаючи новий матеріал, розповідайте покроково. Надайте дитині можливість усвідо­мити кожен етап після пояснення. Якщо необхід­но, використовуйте ілюстрації. Будьте готовими повторити кілька разів. Не зневірюйтесь, якщо вас із першого разу не зрозуміли.

Ставтеся до дітей із затримкою в розвитку так само, як і до їхніх однолітків, обговорюйте з ни­ми ті ж самі теми.

Деякі діти із затримкою в розвитку прагнуть догодити співрозмовнику й кажуть те, що, як їм здається, хочуть від них почути. Тому, щоб до­сягти достовірної інформації, ставте запитання на тему, яка вас цікавить, кілька разів, перефра­зовуючи їх.

^ Діти з труднощами в навчанні

Відповідно можна спостерігати різні ознаки:

  • проблеми зі сприйняттям тексту (дислексія: дитина не сприймає друкований текст і не здат­на трансформувати його в слова; на дислексію страждають 5—10 % населення);

  • порушення в опануванні письма (дисграфія);

  • труднощі опанування правил орфографії (дисорфографія);

  • неспроможність сприймати інформацію на слух (або зорово);

• прямолінійне, негнучке сприйняття.

Коли ви розумієте, що дитина не сприймає інформацію в певній формі, запропонуйте ін­шу (не може читати — поясніть словами; якщо не сприймає на слух — запишіть тощо). Якщо вам складно виявити це — запитайте. Будьте відвер­тими зі своїм співрозмовником.

^ Порушення уваги з гіперактивністю

Порушення уваги з гіперактивністю пов'язують із мозковою дисфункцією, яка спо­стерігається досить часто (5—10 % усього насе­лення).

^ Основні рекомендації щодо навчання дітей з порушенням уваги:

Розпорядок життя класу має бути з чіткими правилами, розкладом та добре сформульовани­ми письмовими завданнями, написаними чітки­ми літерами.

Краще, коли робоче місце для дитини з пору­шенням уваги відведено за першою партою (по­руч зі столом вчителя, але подалі від відволікаю­чих факторів).

Вказівки мають бути короткими й чіткими, повторюйте їх кілька разів.

Розклад має складатися з урахуванням обме­ження здатності дитини концентруватися та сприймати матеріал.

Усі завдання слід перевіряти.

Керування поведінкою — основа навчання. Обговорення поведінки з дитиною в поєднанні з іншими педагогічними методами дає позитив­ні результати.

Заохочуйте дітей з порушенням уваги, оскіль­ки самооцінка має для них величезне значення. Відзначайте успішні приклади доречних дій та виконання навчальних завдань. Попросіть ді­тей вести щоденник, в якому вони записуватимуть події, що допомогли їм відчути себе впевненіше.

^ Діти з порушенням психічної діяльності

Найбільш поширені психічні захво­рювання- маніакально-депресивний психоз та шизофренія.

Маніакально-депресивний психоз — періо­дичні зміни настрою (від сильного збудження й ейфорії до пасивності та пригніченості).

Шизофренія — це загальна назва групи пси­хозів, за яких стан характеризується аномальним мисленням, поведінкою та емоціями.

Поведінка, ступінь розладу психіки таких лю­дей може сильно варіюватися, залежно від фор­ми, характеру перебігу та індивідуальних особ­ливостей особистості. Тому неможливо описа­ти «типову поведінку шизофреніка», окреслити остаточний перелік симптомів. Важливо знати, що хронічне психічне захворювання завжди ви­являється хвилями: загострення — це наростан­ня, або «атака» хвороби, а ремісія — сприятли­вий період, коли лише незначні коливання стану й певні дивні вчинки відрізняють хвору людину від здорової.

^ Психічні порушення — не те ж саме, що за­тримка в розвитку. Люди з психічними розладами.можуть відчувати емоційні розлади або збен­теження, які ускладнюють їм життя. У них мо­же бути свій особливий, мінливий погляд на світ.

Не слід думати, що люди з психічними пору­шеннями обов'язково потребують додаткової до­помоги й специфічного ставлення до них.

Ставтеся до осіб із психічними порушеннями як до особистостей. Не варто робити передчасні висновки на основі досвіду спілкування з інши­ми людьми з такою самою формою інвалідності. Не варто думати, що люди з психічними порушен­нями більше за інших схильні до насильства. Це міф. Як і те, що люди з психічними порушення­ми мають проблеми в розумінні, або вони нижчі за рівнем інтелекту, ніж більшість людей.

Побутує помилкова думка й про те, що лю­ди з психічними порушеннями не здатні працю­вати й вчитися. Вони можуть виконувати багато обов'язків, які потребують певних навичок і здіб­ностей.

Не думайте, що люди з психічними порушен­нями не знають, що для них добре, а що — по­гано.

Якщо людина з психічними порушеннями за­смучена або відчуває стрес, запитайте її спокійно, що ви можете зробити, аби допомогти їй. Можли­во, потрібно буде зв'язатися з кимсь із її близьких (батьками, якщо йдеться про дитину).

Епілепсія

Епілепсія — це наслідок порушення централь­ної нервової системи, причини якого остаточно не з'ясовані. Інколи епілепсія передається спад­ково, а також може бути спричинена травмою го­лови. Практично в кожній школі можуть бути ді­ти, в яких стаються епілептичш напади. Це трап­ляється в однієї дитини із сотні.

^ Діти з гіперкінезами (спастикою)

Гіперкінези — мимовільні рухи тіла або кінці­вок, які властиві людям із дитячим церебральним паралічем (ДЦП) і можуть виникати також у лю­дей з пошкодженням спинного мозку.

Якщо ви бачите людину з гіперкінезами, не слід відверто звертати увагу на її рухи. Під час розмови не відволікайтеся на мимовільні рухи, оскільки можете пропустити щось важливе.

Пропонуйте допомогу, не привертаючи загаль­ної уваги.

Не бійтеся суперечити людині з гіперкінеза­ми, побоюючись змусити її хвилюватися. Пози­ція «тільки не хвилюйся» призведе до втрати ча­су. Спокійно висловлюйте свої аргументи, навіть коли бачите, що ваш співрозмовник нервує.

Переконайтеся, що людина може дістати не-_ обхідні предмети й використати обладнання, на­приклад, телефон тощо.

Розмовляючи з людиною маленького зросту, намагайтеся розташуватися так, щоб ваші облич­чя були на одному рівні—можна сісти на стілець, нахилитися тощо.

^ Захворювання внутрішніх органів

Хвороби серця

Більшість хвороб серця в дітей проявляються вже при народженні.

У таких дітей можуть спостерігатися усклад­нене дихання, блакитний відтінок шкіри, вони мо­жуть повільно рости, набирати зайву вагу. Вони часто відчувають втому чи слабкість.

Діти із захворюванням серця менш витривалі, ніж їхні однолітки, і це варто враховувати вчите­лям під час планування навчального навантажен­ня. Однокласникам потрібно пояснити проблеми, з якими стикаються такі діти.

^ ВІЛ-інфіковані люди

У людей, які Інфіковані вірусом імунодефі­циту, уражена імунна система, тому їхньому ор­ганізму важче долати інфекції. Із приводу СШДу й осіб, які інфіковані вірусом, у суспільстві побу­тує чимало упереджень і побоювань, які усклад­нюють життя цим людям. Не бійтеся заразитися вірусом від доторку. Якщо ви ставитесь до ВІЛ-інфікованої людини без упереджень, дайте їй зро­зуміти, що ви приймаєте й цінуєте її.

У спілкуванні з людиною, інфікованою ВІЛ, намагайтеся уникати висловів «ВІЛ-інфікова­ний», «хворий на СНІД», які акцентують ува­гу на Інфекції або захворюванні. У світі вжива­ють терміни «ВІЛ-позитивні» (тобто люди, які отримали позитивний результат аналізу на ВІЛ-інфекцію), «люди, які живуть із ВІЛ/СНІДом» або «люди з ВІЛ/СНІДом». Фраза «люди, ура­жені епідемією СНІДу» використовується сто­совно як до ВІЛ-позитивних, так і до близьких людей, незалежно від ВІЛ-статусу.

Не забувайте, що ВІЛ-інфікована людина мо­же дуже легко заразитися будь-якою інфекцією, тому коли ви або хтось із вашої групи захворіли навіть на нежить, то маєте обов'язково попереди­ти про це, не наражаючи ЇЇ на небезпеку.

^ Формування позитивного ставлення до дітей з особливими потребами

У своїх класах педагоги мають створювати демократичну атмосферу і всіляко сприяти фор­муванню дружніх дитячих колективів. Усі діти, незалежно від стану їхнього здоров'я, статі, ра­си, походження та інших чинників, повинні ма­ти однакові права й можливості. Зважаючи на це, важливо зосередити увагу на забезпеченні рівних можливостей усім дітям у класі. Також необхід­но, щоб усі учні відчували себе повноправними та цінними членами колективу. Це почуття належ­ності надзвичайно важливе.

Сприяння соціальній взаємодії та дружбі дітей з особливими потребами та їхніх однолітків

Кожна людина впродовж свого життя нала­годжує найрізноманітніші соціальні стосунки, оскільки вони є невід'ємною складовою нашого буття. Більшість дітей налагоджує дружні сто­сунки з ровесниками природним шляхом. Однак деяким дітям, зокрема, з особливостями психо­фізичного розвитку, доводиться в цьому допо­магати (шляхом створення відповідних можли­востей). Діти легше вступають у нормальні со­ціальні та дружні стосунки в середовищі, де такі взаємини цінуються й заохочуються. Це означає, що педагоги постійно мають створювати ситуа­ції' для розвитку позитивних соціальних взаємин учнів. Завдяки контактам із друзями діти розвива­ються емоційно та соціально, вони вчаться жити в злагоді з людьми, у них формується самоповага. Дружба дає дітям відчуття потрібності, а також пробуджує палітру позитивних почуттів.

Рекомендації

Сприяйте налагодженню дружніх стосунків дітей природним шляхом. Не намагайтеся силу­вати дітей до дружби, оскільки такі взаємини ма­ють розвиватися природно. Не приділяйте цьому питанню надмірної уваги й не занадто наполягай­те на необхідності взаємодії дітей з особливими потребами та учнів із типовим розвитком. Такими діями ви можете закріпити у свідомості останніхідею, що дггям з.особливими потребами необхід­но допомагати, ^ не ідею, що слід налагоджува­ти рівноправні взаємовигідні соціальні стосунки.

Учіть дітей з повагою ставитися до това­ришів і додержуватися норм поведінки під час взаємодії. Наприклад, комусь можуть бути непри­ємні часті торкання. Інколи діти можуть ставити­ся до товаришів з особливими потребами як до ве­ликих ляльок або домашніх тварин- Слід вчити дітей поважати гідність однокласників з особли­вими потребами.

Демонструйте дітям позитивну соціальну поведінку. Якщо вчитель (вихователь) та інші до­рослі в класі ставитимуться до всіх дітей з пова­гою, учні діятимуть аналогічно. Якщо ж вони ба­читимуть грубе або неуважне ставлення дорослих один до одного та до вихованців, ймовірно, що во­ни наслідуватимуть це під час взаємодії з одноліт­ками- Вчинки говорять більше за слова. Будь-які дії вчителя в класі не лишаються непоміченими й впливають на дітей.

Заохочуйте дітей до співробітництва й взаємного обміну послугами. Діти мають зро­зуміти, що у всіх людей є певні таланти, що всі можуть бути корисні один одному. Вчіть дітей обмінюватися послугами. Це має бути взаємний, а не однобічний процес. Діти з особливими потре­бами мають не лише отримувати допомогу, а й на­давати її іншим.

Дайте дітям зрозуміти, що допомога має бу­ти доречною. Вчителі та вихователі інклюзивних класів часто стикаються з проблемою, коли діти з типовим розвитком намагаються все робити за­мість своїх товаришів з особливими потребами, їхнє бажання зрозуміле, але така надмірна допо­мога може призвести до нездорової залежності та нерівності в партнерських стосунках. Висо­кі очікування щодо дітей з особливими потре­бами сприяють рівним стосункам і взаємній по­вазі дітей. Необхідно уважно стежити за поведін­кою та сигналами дітей з особливими потребами. У багатьох випадках вони не потребують допо­моги своїх товаришів або навіть не бажають її.

Вчіть дітей співчувати й наголошуйте на ідеї соціальної справедливості. Більшість дітей доб­ре розуміє, що є справедливим, а що ні. Вчителі та вихователі не повинні говорити учням, що ді­тей з особливими потребами необхідно жаліти, оскільки стосунки, побудовані на жалості, не мо­жуть бути рівними. Необхідно зосереджувати ува­гу на тому, що у всіх дітей з особливими потре­бами є власні інтереси, здібності й таланти, яки­ми вони можуть поділитися з іншими. Це сприяє налагодженню рівноправних дружніх стосунків

Схожі:

Хто такі діти з особливими потребами: відмінності розвитку та навчальної діяльності дітей з особливими потребами в процесі навчання // Найда Ю., Таранченко О., 2010, м. Київ Діти з особливостями (порушеннями) психофізичного розвитку iconХто такі діти з особливими потребами
Відмінності розвитку та навчальної діяльності дітей з особливими потребами в процесі навчання
Хто такі діти з особливими потребами: відмінності розвитку та навчальної діяльності дітей з особливими потребами в процесі навчання // Найда Ю., Таранченко О., 2010, м. Київ Діти з особливостями (порушеннями) психофізичного розвитку iconПріоритетні напрямки розвитку освіти дітей з особливими освітніми потребами
Сучасний стан розвитку України зумовлює визначення нових пріоритетів І перспектив розвитку спеціального освітнього закладу та висуває...
Хто такі діти з особливими потребами: відмінності розвитку та навчальної діяльності дітей з особливими потребами в процесі навчання // Найда Ю., Таранченко О., 2010, м. Київ Діти з особливостями (порушеннями) психофізичного розвитку iconПереяслав-хмельницька районна державна адміністрація київської області
Банк даних дітей з особливими освітніми потребами (ооп) оновлено. Станом на 01. 05. 2013 року обліковано 221 дитина з особливостями...
Хто такі діти з особливими потребами: відмінності розвитку та навчальної діяльності дітей з особливими потребами в процесі навчання // Найда Ю., Таранченко О., 2010, м. Київ Діти з особливостями (порушеннями) психофізичного розвитку iconПроект Порядок організації інклюзивного навчання дітей з особливими...
Цей Порядок визначає організацію інклюзивного навчання дітей з особливими освітніми потребами у загальноосвітніх навчальних закладах...
Хто такі діти з особливими потребами: відмінності розвитку та навчальної діяльності дітей з особливими потребами в процесі навчання // Найда Ю., Таранченко О., 2010, м. Київ Діти з особливостями (порушеннями) психофізичного розвитку iconСучасні підходи до організації корекційної та виховної діяльності...
Концепції спеціальної освіти осіб з особливостями психофізичного розвитку в Україні на найближчі роки І перспективу” (1996), “Концепції...
Хто такі діти з особливими потребами: відмінності розвитку та навчальної діяльності дітей з особливими потребами в процесі навчання // Найда Ю., Таранченко О., 2010, м. Київ Діти з особливостями (порушеннями) психофізичного розвитку iconПроблемна тема школи: «Психолого-педагогічний супровід та корекція...

Хто такі діти з особливими потребами: відмінності розвитку та навчальної діяльності дітей з особливими потребами в процесі навчання // Найда Ю., Таранченко О., 2010, м. Київ Діти з особливостями (порушеннями) психофізичного розвитку iconМетодичні рекомендації для практичних психологів та соціальних педагогів...
Не можна вимагати від дитини неможливого – до певного рівня І певного кола знань різні діти йдуть по різному
Хто такі діти з особливими потребами: відмінності розвитку та навчальної діяльності дітей з особливими потребами в процесі навчання // Найда Ю., Таранченко О., 2010, м. Київ Діти з особливостями (порушеннями) психофізичного розвитку iconОпис роботи Енергодарської загальноосвітньої школи І-ІІ ст. №6 з...
Енергодарської загальноосвітньої школи І-ІІ ст. №6 з проблеми: «Інклюзивне навчання дітей з особливими освітніми потребами в умовах...
Хто такі діти з особливими потребами: відмінності розвитку та навчальної діяльності дітей з особливими потребами в процесі навчання // Найда Ю., Таранченко О., 2010, м. Київ Діти з особливостями (порушеннями) психофізичного розвитку iconЗатверджую
«Інклюзивне навчання дітей з особливими освітніми потребами в умовах загальноосвітнього закладу методом моделювання»
Хто такі діти з особливими потребами: відмінності розвитку та навчальної діяльності дітей з особливими потребами в процесі навчання // Найда Ю., Таранченко О., 2010, м. Київ Діти з особливостями (порушеннями) психофізичного розвитку iconПояснювальна записка
Розроблення Концепції розвитку інклюзивної освіти викликано необхідністю вирішення важливих питань щодо забезпечення права на якісну...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Школьные материалы


База даних захищена авторським правом © 2014
звернутися до адміністрації
uchni.com.ua
Головна сторінка