Програма загальноосвітнього навчального закладу для дітей з тяжкими порушеннями мовлення Образотворче мистецтво




НазваПрограма загальноосвітнього навчального закладу для дітей з тяжкими порушеннями мовлення Образотворче мистецтво
Сторінка1/3
Дата конвертації15.03.2013
Розмір0.56 Mb.
ТипДокументы
uchni.com.ua > Інформатика > Документы
  1   2   3

Програма


загальноосвітнього навчального закладу

для дітей з тяжкими порушеннями мовлення

Образотворче мистецтво




Київ

2005

Пояснювальна записка
Образотворче мистецтво, відбиваючи реальну дійсність, є унікальним у вирішенні завдань як художнього, так і особистісного розвитку, громадського і духовного становлення підростаючого покоління. Це зумовлено не тільки природою сприймання образотворчого мистецтва, а й тим, що вже в ранньому віці образотворча діяльність стає однією з найдоступніших і емоційно-захоплюючих форм творчості. Заняття образотворчим мистецтвом дають можливість ефективно розвивати в учнів почуття прекрасного, формувати естетичні смаки, вміння розуміти і оцінювати твори мистецтва, красу і багатство рідної природи.

Головна мета шкільного курсу “Образотворче мистецтво” полягає в художньо-естетичному розвитку учнів на основі досягнення освітньої (засвоєння художньо-естетичних знань і основ образотворчої грамоти, оволодіння графічно-практичними уміннями і навичками) та корекційно-розвиткової (сенсорний, розумовий, мовленнєвий, емоційний розвиток) цілей.

Відповідно до вимог Державного стандарту спеціальної освіти предмет “Образотворче мистецтво” реалізує змістові лінії візуального мистецтва: основи образотворчого мистецтва, образотворча діяльність, сприймання візуального мистецтва. Програмою передбачається також залучення й інших видів мистецької діяльності, таких як художнє слово, музика, частково – екранні види мистецтва, елементи театрального дійства та ін.

Змістові лінії освітньої галузі “Образотворче мистецтво” реалізуються у процесі опанування художньо-естетичних знань, сприймання, розуміння і репродукування художніх образів та оволодіння графічно-практичними уміннями й навичками. Так, змістова лінія “Основи образотворчого мистецтва” передбачає ознайомлення молодших школярів із понятійним апаратом образотворчого мистецтва та вироблення на цій основі елементарних образотворчих умінь і навичок. Слід зауважити, що програмою не планується окремих годин на опрацювання цього матеріалу і його вивчення має вестися принагідно, у вигляді бесід та окремих завдань, під час вивчення інших програмових тем.

Змістова лінія “Образотворча діяльність” полягає в опануванні практичних дій під час відтворення учнями художніх образів шляхом запровадження у практику навчання таких різновидів занять: декоративне малювання та декоративно-прикладна діяльність, малювання з натури, тематичне малювання, ліплення.

Змістова лінія “Сприймання візуального мистецтва” передбачає ознайомлення учнів з особливостями різних видів і жанрів візуального мистецтва та його значенням в житті суспільства, сприймання навколишньої дійсності та мистецтва за художньо-естетичними законами, аналіз та оцінювання творів візуального мистецтва і художньо-тематичного матеріалу. У підготовчому та першому класах ця змістова лінія реалізується принагідно, а з 2-го класу – як на окремих заняттях (уроки-бесіди з образотворчого мистецтва), так і під час вивчення інших розділів програми.

В основу програми покладено такі принципи:

  • від простого до складного (від елементарної вправи до тематичної композиції);

  • від дійсності через мистецтво до життя;

  • єдність пізнавально-репродуктивної та творчої діяльності;

  • систематичний розвиток здібностей до особистісно-емоційного сприймання художнього образу в мистецтві та житті й посильного відтворення його у самостійних роботах з урахуванням психофізичних, вікових, національних, регіональних особливостей і практичного досвіду учнів.

Обов’язковою є корекційна спрямованість навчального процесу.

Шкільний курс з образотворчого мистецтва в початкових класах передбачає вирішення основних завдань:

1. Розвиток сенсорних і розумових здібностей:

  • формування цілеспрямованого сприймання оточуючого предметного середовища, вмінь порівнювати (виявляти подібність і відмінність) предмети і явища, визначати головне і другорядне в художніх образах творів мистецтва й у навколишньому світі; розвиток здатності аналізувати реальні предмети і явища й синтезувати їх в художньому образі на базі узагальнення суттєвих ознак, зіставлення і пошуку далеких і близьких аналогій, встановлення логічних зв’язків; відпрацювання спроможності відчувати залежність елементів зображення, пов’язаних між собою композиційною логікою (узгодженість площини і зображуваних елементів, симетричність, асиметричність, контрастність, ритмічність, пропорційність, динамічність, статичність, певне колірне вирішення);

  • розвиток зорового аналізатора, тактильних і кінестетичних відчуттів, уміння розуміти єдність форми і колірного вирішення художнього образу залежно від засобів передачі настрою і стану зображуваного, розрізняти і визначати форму, фактуру, забарвлення, просторове розташування предметів у дійсності й в творах мистецтва;

  • удосконалення вмінь виконувати інтелектуальні операції в процесі сприймання та репродукування (відтворення) художніх образів (усвідомлення художньо-образотворчих завдань і кінцевого результату майбутньої роботи, розуміння інструкцій різного роду, попереднє осмислення особливостей наочно сприйнятого об’єкта (натури або зразка), цілеспрямованість і планування образотворчої діяльності, здійснення контролю за своєю роботою, самооцінка образотворчої діяльності та її результатів);

  • систематичне та цілеспрямоване формування графічних і живописних навичок (користуватися матеріально-технічними засобами, володіти дрібними м’язами руки, підкоряти рухи кисті руки контролю ока).

  1. Розвиток адекватного емоційно-естетичного ставлення до предметів і явищ навколишнього світу, інтересу до художньої творчої діяльності, здатності до сприймання, розуміння і репродукування (відтворення) художніх образів.

  2. Формування уявлень про образотворче мистецтво, ознайомлення з його історією та роллю у житті людей, образною мовою різних видів і жанрів мистецтва.

  3. Відпрацювання навичок художньо-естетичного сприймання та емоційно-естетичної оцінки, культури почуттів.

  4. Розвиток емоційної та словесно-логічної пам’яті, образної уяви, фантазії.

  5. Формування зв’язного усного мовлення учнів.

  6. Виховання у школярів основних моральних якостей особистості, працелюбності, охайності, наполегливості, вміння працювати самостійно і в колективі.

У початковій ланці заняття з курсу мають передбачати залучення учнів до співпереживання, створення відповідного темі уроку емоційного настрою, наявність трьох основних структурних елементів уроку образотворчого мистецтва: сприймання, формування творчого задуму, його посильна творча реалізація. У підготовчому та 1-их – 2-их класах методика роботи ґрунтується на широкому використанні ігрових форм, а у 3-іх – 4-их класах елементи гри включаються як складові в структуру уроку.

Значна увага на заняттях з молодшими школярами повинна приділятися і розвитку мовленнєвих навичок. Для цього вчитель має використовувати різноманітні методичні прийоми: словесний опис (характеристика) творів візуального мистецтва, визначення послідовності роботи над малюнком, називання графічних дій у процесі репродукування художніх образів, розв’язання завдань композиційного характеру, порівняння малюнка з об’єктом зображення і частин малюнка між собою, розповідь про виконану роботу, оцінка своєї роботи та робіт однокласників.

Запровадженню у практику навчання різновидів занять (декоративне малювання та декоративно-прикладна діяльність, малювання з натури, тематичне малювання, ліплення, бесіди про образотворче мистецтво) має передувати пропедевтична робота, що проводиться у підготовчому класі на початку першого півріччя.

^ Підготовчий період. Основними завданнями підготовчих занять є вивчення характерних особливостей кожного учня та ознайомлення дітей з елементарними основами образотворчого мистецтва, формування і збагачення сенсорного досвіду. З цією метою у підготовчий період вчитель має проводити роботу, спрямовану на розвиток в учнів уваги, сприймання, уявлень про форму, колір предметів, розмір, будову складових частин, їх просторові відношення; відпрацювання вмінь слухати вчителя, організувати своє робоче місце, користуватися основними матеріально-технічними засобами, проводити від руки прості лінії, різноманітні геометричні фігури, виконувати нескладні малюнки; корекцію й розвиток моторно-рухової сфери, формування технічних вмінь, удосконалення диференційованих рухів пальців і кисті руки.

У цей період важливу корекційно-розвиткову роль відіграють вправи, що включають зображення предметів квадратної, круглої, овальної прямокутної, трикутної форми; вправи, спрямовані на формування уявлень про просторові ознаки та відношення; вправи на розпізнавання та називання кольорів; завдання виконати нескладні малюнки. Значне місце на підготовчих уроках має бути відведене зоровим диктантам, роботі з мозаїкою, трафаретами, шаблонами.

Першочергового значення на пропедевтичних уроках набуває ігровий характер проведення тренувальних вправ із обов’язковим застосуванням різноманітних дидактичних іграшок (будівельні конструктори, пірамідки, кульки та ін.), пласких та об’ємних геометричних фігур і тіл різного розміру, смужок з кольорового картону різної довжини і ширини, таблиць зі зразками малюнків, простих варіантів кольорових мозаїк, наборів дрібних предметів.

^ Декоративне малювання та декоративно-прикладна діяльність. Декоративне малювання має значну цінність як для розв’язання навчальних, корекційно-розвиткових цілей, так і для естетичного виховання дітей, розвитку елементів творчості в самостійній практичній роботі.

Змістом уроків декоративного малювання є складання різних візерунків і орнаментів у смузі, квадраті, прямокутнику, колі, призначених для прикрашання предметів побуту, а також оформлення святкових листівок, плакатів, запрошень і т.ін. Учні опановують вміння гармонійно поєднувати кольори, ритмічно повторювати або чергувати елементи орнаменту. При цьому спочатку подаються завдання на малювання орнаментів з геометричних елементів, з чергуванням їх за формою, кольором, розміром, а потім переходять до завдань на малювання візерунків на основі декоративної переробки природних форм. Їх виконують за зразком, пам’яттю, уявою, словесним описом викладача.

Основною метою декоративно-прикладної діяльності є ознайомлення учнів з прийомами і засобами художньо-декоративного оформлення виробів. Включаючи елементи зображення на площині, ліплення, художнього конструювання і моделювання, декоративно-прикладна діяльність сприяє формуванню у школярів уявлень про зв’язок різних видів образотворчої діяльності (малюнка, ліплення, декорування) на виробництві, у художніх вирішеннях оточення (навколишнього середовища), предметів побуту, в архітектурі.

Паралельно з практичною діяльністю учні знайомляться з кращими зразками декоративно-прикладного мистецтва, адже демонстрація творів народних майстрів дозволяє дітям зрозуміти красу виробів, доцільність використання їх у побуті. Під час занять школярі одержують знання про композицію, симетрію, ритм, відомості про застосування візерунків на іграшках, одязі, тканині, посуді тощо, знайомляться з художнім різьбленням по дереву й кістці, виробами із скла, керамікою й іншими творами декоративно-прикладного мистецтва, порівнюють реальні й декоративні форми за подібністю і відмінністю і т.ін.

У ході роботи над аплікаціями з картону, паперу, тканини, соломи, природних і штучних матеріалів, учні за зразком й за власним задумом виконують тематичні композиції, візерунки. Слід звертати увагу молодших школярів на застосування в аплікаціях різних прийомів (вирізування, вищипування, наклеювання), що можуть використовуватися й під час виготовлення навчальних посібників, й іграшок із паперу, картону, пластиліну, природних матеріалів.

У початкових класах вчителю необхідно систематично використовувати розгорнуте пояснення послідовності виконання дій, подаючи при цьому завдання не тільки запропонованої, а й вільної тематики, що дозволить задовольнити індивідуальні запити дітей, заохотити їх на творчі пошуки.

^ Малювання з натури. Головна мета уроків малювання з натури – навчити дітей сприймати та відтворювати в малюнку конструкцію предметів, співвідношення ширини і висоти, частин і цілого, їх забарвлення, просторове взаєморозташування.

Безпосередньому малюванню з натури на уроці обов’язково мають передувати обстеження об’єкта зображення, визначення його форми, будови, забарвлення, розмірів та пропорцій окремих частин, просторових відношень. Після всебічного аналізу предмета учнів слід зорієнтувати на малювання його в такому вигляді, який він має з їхнього місця. Для цієї роботи вчителю бажано передбачити до 3-х однотипних підставок, які розташовуються перед кожним рядом учнів і містять однакові предмети, що надасть можливість ретельного аналізу об’єкта всіма учнями. Якщо моделі для малювання невеликого розміру, то їх слід роздати кожному школяру на робоче місце.

Реалізація художньо-образотворчих завдань потребує від учнів насамперед усвідомлення мети та кінцевого результату роботи, розуміння інструкцій вчителя, усвідомлення особливостей наочно сприйнятого об’єкта зображення, планування образотворчої діяльності, здійснення контролю за своєю роботою, самооцінки результатів.

Для того, щоб учні дотримувалися певної послідовності у процесі малювання з натури, вчителю необхідно на кожному уроці пояснювати і показувати закономірності побудови реальної форми предмета, визначати всі етапи його відтворення, а після пояснення стирати з дошки крейдовий малюнок і спрямовувати учнів на самостійне малювання натурних об’єктів з дотриманням потрібної послідовності.

Крім того, дуже важливо навчити школярів постійно порівнювати свій малюнок із натурою та зіставляти окремі деталі малюнка між собою. Особливого значення для вироблення навичок аналізу і відтворення конструкції та форми предметів набуває добір моделей, їх художня цінність та доступність (з урахуванням вікових особливостей й образотворчих здібностей учнів).

^ Малювання за темою. Змістом уроків тематичного малювання є зображення явищ навколишнього середовища й ілюстрування уривків із літературних творів.

Основними завданнями тематичного малювання в початкових класах є досягнення правильного відтворення зорового співвідношення розмірів предметів, доперспективних засобів зображення та передачі перспективних явищ на елементарному рівні, відпрацювання уміння аналізувати залежність виражальних засобів композиції від теми і задуму сюжету.

Виконання учнями практичних дій вимагає відповідної підготовчої роботи, спрямованої, перш за все, на визначення сюжету та опис об’єктів зображення. Ставлячи перед школярами завдання створення будь-якого художнього образу у власних творчих роботах, вчитель має зосередити свої зусилля на активізації зорових уявлень, формуванні в учнів творчого задуму. Після пояснення та показу прийомів роботи вчителем учні повинні визначити та, по можливості, самостійно описати в словесній формі, що вони будуть малювати, де, як і в якій послідовності.

Для збагачення зорових уявлень школярів можна використовувати книжкові ілюстрації, таблиці з зображенням людей і тварин, різноманітні репродукції, плакати, листівки, фотографії, іграшки, моделі, муляжі т. ін.

Ліплення. Заняття ліпленням сприяють розвитку насамперед моторно-рухової сфери, удосконаленню диференційованих рухів пальців і кисті руки, формуванню технічних вмінь у процесі зображення в об’ємі. Учні знайомляться з пластикою форм, видами ліплення (рельєф, кругла скульптура), опановують прийоми роботи з глиною і пластиліном (ліплення з цілого шматка, з’єднання окремих пласких та об’ємних частин ліпних виробів, ліплення шляхом розкатування, накладання, примазування, притискування, вдавлювання, розплющування, обробка виробу стекою з дотриманням пропорцій і т. ін.). Спочатку учні повинні навчитися катати ковбаски, стовпчики, кульки, потім – ліпити овочі, фрукти, птахів, тварин, виконувати тематичні композиції в об’ємі. Значна увага при цьому приділяється кольоровому вирішенню завдання, пластичній цільності образу.

Корекційна робота на заняттях з ліплення полягає також в формуванні вмінь орієнтуватися в завданні, встановлювати логічну послідовність виготовлення виробу, визначати прийоми ліплення, правильність дій і результатів, оцінювати готові вироби.

^ Бесіди про образотворче мистецтво. Бесіди про мистецтво – важливий засіб художньо-естетичного виховання школярів. Застосування творів образотворчого мистецтва значною мірою сприяє розвитку інтелектуальних здібностей та емоційної сфери учнів, формуванню їхніх моральних позицій, розширенню соціального та естетичного досвіду. Особливого значення при цьому набуває розвиток зв’язного усного мовлення.

У підготовчому та першому класах окремі уроки для такої роботи не виділяються, відводиться лише 10-15 хвилин на початку або наприкінці уроку. Протягом однієї бесіди, як правило, розглядається 1-2 картини, 3-4 художні ілюстрації чи 5-6 виробів декоративно-прикладного мистецтва. Починаючи з 2-го класу для бесід відводяться спеціальні уроки.

Основну увагу вчитель повинен приділяти формуванню в школярів знань та уявлень про мистецтво, його історію, специфіку праці художників; розвитку умінь аналізувати твори образотворчого мистецтва (зміст, головна думка, деякі засоби художньої виразності), порівнювати зображені об’єкти, предмети за подібністю і відмінністю, виділяти та узагальнювати істотні ознаки художнього образу, встановлювати причинно-наслідкові зв’язки, асоціювати художній матеріал з життєвими явищами, висловлювати адекватне емоційно-естетичне ставлення у формі розгорнутої оповіді, що передає естетичні погляди, смаки, ідеали учнів, або у формі “графічної мови”, тобто передати враження про твір за допомогою зображення.

Розповіді вчителя про мистецтво повинні бути яскравими, емоційними, виразними. Для посилення емоційного впливу художнього образу корисно залучати твори художньої літератури (рядки віршів, уривки з казок, оповідань), музичні твори. Рекомендується також використовувати кінофільми, діафільми, діапозитиви. Там, де це можливо, необхідно проводити екскурсії до музеїв, картинних галерей, художніх майстерень, місць народних художніх промислів.

У тих випадках, коли у вчителя немає репродукцій картин, зазначених у програмі, їх можна заміняти іншими, але такими, що відповідають меті уроку.

Планування уроків образотворчого мистецтва має відповідати основним дидактичним вимогам із врахуванням художньо-естетичної специфіки предмета та вад мовлення учнів.

Уроки образотворчого мистецтва передбачають стимулювання творчих здібностей школярів та створення на уроці особливої атмосфери творчості, що зобов’язує вчителя обирати найбільш оптимальні шляхи подання навчального матеріалу та структурування уроку. Зважаючи на це, наводимо орієнтовну структуру уроку образотворчого мистецтва, що включає декілька етапів.

^ I. Підготовча частина.

  1. Організаційний етап (загальна організація дітей, підготовка необхідних матеріально-технічних засобів).

  2. Вступна бесіда (мобілізація уваги, створення емоційної зацікавленості, підвищення мотивації образотворчої діяльності школярів).

  3. Встановлення зв’язку між новим і попереднім матеріалом (проведення вправ, закріплення або повторення пройденого).

^ II. Основна частина.

  1. Аналіз об’єкта зображення (натури або зразка), його форми, розміру, будови, забарвлення, розташування в просторі або виявлення сюжету малюнка (у тематичному малюванні).

  2. Визначення послідовності виконання малюнка (планування діяльності).

  3. Вказівки до початку роботи (рекомендації щодо композиції і техніки виконання малюнка, попередження можливих помилок).

  4. Робота учнів над малюнком і керівництво процесом образотворчої діяльності (здійснення фронтального, диференційованого й індивідуального керівництва; повторне звернення уваги дітей до об’єкта зображення; активізація і стимуляція діяльності учнів; додатковий показ технічних прийомів малювання і т. ін.).

^ III. Заключна частина.

  1. Підведення підсумків уроку (розгорнутий аналіз результатів роботи учнів; фіксування уваги дітей на навчальних досягненнях та окремих недоліках; оцінка результатів роботи).

  2. Організація закінчення уроку.

Плануючи урок образотворчого мистецтва, вчитель повинен передбачати єдність таких компонентів:

  • навчально-виховні та корекційно-розвиткові завдання;

  • тема або об’єкт роботи;

  • вид роботи;

  • матеріально-технічні засоби.

Складаючи календарний план на рік, учитель має творчо підходити до розподілу тем, зважаючи на поступове ускладнення завдань, місцеві кліматичні умови, традиційні для певної місцевості види декоративно-прикладного мистецтва. Кількість вказаних в програмі завдань перевищує кількість навчальних годин, тобто вчителю надається можливість вибрати найкращий варіант завдання або замінити його за своїм бажанням, але з урахуванням навчально-виховних та корекційно-розвиткових цілей, зазначених у програмі.

Уроки образотворчого мистецтва бажано проводити у спеціальних кабінетах (кабінетах образотворчого мистецтва або естетичного виховання), обладнаних необхідними навчальними посібниками, наочними засобами, технічною апаратурою.

Система оцінювання навчальних досягнень школярів ґрунтується винятково на позитивному ставленні до кожного учня, незалежно від його природних здібностей до образотворчої діяльності. Оцінюється не рівень недоліків, а рівень досягнень учня у порівнянні з його попередніми досягненнями.

Основними видами оцінювання є тематичне (відповідно до розділів навчальної програми, за якою працює вчитель) та підсумкове (наприкінці семестру і навчального року). Поточне оцінювання є не обов’язковим, а заохочувальним, доцільним для посилення мотивації виконання навчальний дій, активізації інтересу учнів на уроці.

Основною одиницею оцінювання є навчальна тема. Принцип тематичності забезпечує систематичність оцінювання навчальних досягнень. Тематичному оцінюванню підлягають основні результати вивчення навчальної теми.

Кожну оцінку вчитель повинен мотивувати, доводити до відома учня та оголошувати перед класом, виділяючи при цьому стимулюючі фактори успіху і шляхи подолання окремих недоліків. Бажано якомога раніше залучати до оцінювання і самих учнів.

Якщо знання та вміння учня повністю відповідають певному рівню (початковому, середньому, достатньому, високому), ставиться найвищий бал цього рівня, у разі наявності окремих недоліків – оцінка знижується відповідно до їх кількості на 1-2 бали.

Підсумкову оцінку, що виставляється учневі на підставі поточного і тематичного оцінювання, слід розглядати як показник, що відбиває кінцевий результат роботи учня впродовж семестру (навчального року), а не середньо-арифметичний бал, виведений суто механічно.

^ 2 клас

35 годин (1 година на тиждень)


Пор.




К-сть год.



Зміст навчального матеріалу


^ Вимоги до знань і умінь учнів


Спрямованість корекційно-розвивальної роботи та очікувані результати

1.

-

^ Основи образотворчого мистецтва





-

Образотворчі засоби. Точка. Штрих. Лінія. Види й типи ліній (вертикальна, горизонтальна, пряма, похила, хвиляста, довга, коротка), їх виражальні можливості.

^

Колір як образотворчий засіб. Основні і похідні кольори. Відтінки кольорів. Теплі і холодні кольори.

Форма. Пласкі та об’ємні форми. Квадратні, прямокутні, трикутні, округлі форми предметів та об’єктів. Циліндрична, конічна форми. Контур як засіб визначення форми. Рельєф як різновид скульптурного зображення та художній засіб оздоблення поверхні. Симетрія як засіб гармонізації форми.


Побудова предметів та об’єктів, їх пропорції та розміри.

Простір. Просторові орієнтири (над, під, угорі, унизу, поруч, біля, зліва, справа, посередині і т.ін.). Основні способи передачі найпростішої плановості простору.

^

Композиція. Розташування предметів та об’єктів, лінійна (фризова) композиція.

Орієнтування на площині аркуша паперу та у готовій геометричній формі (смузі, квадраті, колі).

Матеріально-технічні засоби:

  • ^

    білий папір різного формату (А4, А3, А2) та різної щільності;

  • дошка настінна для малювання крейдою;

  • індивідуальні дошки для малювання;

  • “куток творчості” (на стіну прикріплюється лист цупкого паперу (можна використати шматок шпалер), на якому учні мають змогу самостійно малювати олівцями, фломастерами, маркерами тощо або виконувати колективні роботи під керівництвом вчителя);

  • ^

    набори кольорового тонкого паперу й картону, ножиці, клей;

  • набори білої та кольорової крейди;

  • набори кольорових олівців (12 шт.), фломастерів, маркерів;

  • набори пензликів різної ширини та діаметру;

  • ^

    склянки для пензликів, фарби, палітра;

  • пластилін, глина, стеки;

  • репродукції творів візуального мистецтва;

  • ілюстрації до літературних творів, зокрема казок;

  • вироби народного декоративно-прикладного мистецтва;

  • ^

    таблиці, плакати, листівки, фотографії, слайди, зразки дитячих робіт, іграшки, моделі, муляжі, природний матеріал і т.ін.


(Протягом року)


Учень:

  • називає 2-3 фарби одного кольору за світлотою й за теплохолодністю;

  • класифікує форми пласких та об’ємних предметів;

  • порівнює розміри і пропорції форм та їх складових частин на око;

  • за запитаннями вчителя визначає основні образотворчі засоби (форма, елементи композиції, просторові відношення, колір тощо);

  • під керівництвом учителя орієнтується в завданні, визначає етапи виконання художньо-образотворчих завдань на площині та в об’єму, контролює власні практичні дії;

  • свідомо вибирає положення аркуша паперу залежно від форми і розмірів зображуваних об’єктів;

  • співвідносить розміри зображення з розміром площини аркуша паперу;

  • у роботі з фарбами наносить фарбу на малюнок без натиску щільним мазком всією ворсою пензля, дрібні деталі розфарбовує кінчиком пензля;

  • самостійно змішує фарби на палітрі, досягаючи необхідних відтінків кольору шляхом розбілу чи затемнення;

  • порівнює продукти образотворчої діяльності з об’єктами та предметами зображення;

  • організує своє робоче місце та прибирає його після роботи;

  • дотримується правил гігієни та правил культури роботи художніми матеріалами;

  • за запитаннями вчителя оцінює свої роботи, відмічає в роботі позитивні якості та недоліки.


Розвиток окоміру, спостережливості, зорової пам’яті, спритності і гнучкості руки.

Формування почуття кольору та колірних нюансів, почуття пропорційності в зображенні предметів на площині та в об’єму.

Розвиток аналітико-синтетичного сприймання на основі визначення головних та другорядних ознак предметів та відтворення їх в процесі практичної діяльності.

Збагачення уявлень про форму, забарвлення предметів, будову складових частин, їх розмір, просторові відношення, про правила користування основними художніми та матеріально-технічними засобами.

Розвиток наочно-образного мислення на основі аналізу головних та другорядних ознак предметів і явищ за формою, розміром, кольором, встановлення логічних зв'язків, порівняння результатів образотворчої діяльності з натурою або зразком.

Удосконалення технічних навичок під час малювання олівцями, фарбами, виконання аплікацій, ліплення тощо;

Посилення мотивації художньої діяльності на основі опанування способів її виконання.

Розвиток самостійності виконання художньо-образотворчих завдань.

Формування свідомого ставлення до результатів образотворчої діяльності.

Розвиток мовлення на основі формування вмінь називати етапи виконання художньо-образотворчих завдань, коментувати власні практичні дії, давати словесний звіт про результати роботи, спираючись на запитання вчителя.

Формування естетичного ставлення до образотворчого мистецтва.


2.


33


Образотворча діяльність





10

^
Декоративне малювання та декоративно-прикладна діяльність

Орієнтовна тематика

Малювання орнаменту у смужці “Сонячні квіти”.

Малювання візерунка у колі. Розпис тареля “Кукуріку”.

Малювання геометричних символів українського розпису “Прикрасимо рушничок”.

^ Виконання декоративних композицій:

“Українська хата”.

Малювання писанок.

Аплікація з кольорового паперу та з природних форм:

“Осінній килимок”.

“Дивний флот на сонце сяє” (виконання сюжетно-тематичної композиції у техніці рваної аплікації).

Художнє конструювання з білого та кольорового паперу:

“Веселі восьминожки”.

“Стілець для Дюймовочки”.
^
“Різдвяні голубки” (методом орігамі).


Учень:

  • має уявлення про ритм як повторення чи чергування елементів орнаменту;

  • за допомогою вчителя визначає порядок утворення візерунків і орнаментів із геометричних фігур і рослинних елементів у смузі, квадраті, колі;

  • створює композицію за зразком, за уявою, використовуючи прийоми примокування й продряпування;

  • в аплікації застосовує прийоми вирізування (ажурного вирізування), вищипування (виривання), наклеювання;

  • охайно працює з крихкими та еластичними матеріалами;

  • на елементарному рівні створює певний за характером образ із нескладних об’ємних геометричних форм з подальшим оздобленням додатковими елементами, накладною аплікацією, розписом.


Розвиток почуття гармонії, симетрії, ритмічності, рівноваги.

Збагачення уявлень про елементарні виражальні можливості декоративної композиції, а саме, про її організацію в замкненій геометричній фігурі та про основи техніки стилізації рослинних елементів.

Розвиток наочно-образного мислення на основі:

  • аналізу структури декоративних прикрас;

  • порівняння елементів зображення між собою за формою, кольором, розташуванням;

  • оцінки власного малюнка, виробу.

Посилення мовленнєвої активності.

Розвиток інтересу до виробів декоративно-прикладного мистецтва, формування естетичної потреби у спілкуванні з ним.





6

Малювання з натури
^
Орієнтовна тематика

Малювання з натури натюрморту “Овочі й фрукти”.

“Яке дерево листочок загубило?”. Малювання з натури листя дерев різної форми.

“Серед урочища грибного”. Малювання з натури різних видів грибів.

Малювання з натури іграшки-автобуса (іграшки-вантажівки).

Малювання з натури предметів циліндричної форми, розташованих нижче рівня зору (кухоль, каструля, глечик).

Малювання з натури весняних квітів.


Учень:

  • за запитаннями вчителя аналізує основні особливості наочно сприйнятого матеріалу;

  • за допомогою вчителя узгоджує розмір зображення з розміром зображувальної площини;

  • передає в малюнку будову предмета, форму, пропорції та забарвлення його частин;

  • під час забарвлення використовує темні та світлі відтінки кольору;

  • у роботі олівцями використовує лінію і тон;

  • під час малювання предметів об’ємної форми застосовує елементарну світлотінь за допомогою різних способів штрихування (навскіс, за формою), тримаючи олівець плиском.


Розвиток зорового сприймання, тактильних і кінестетичних відчуттів на основі формування перцептивних дій (умінь обстежувати предмети за формою, забарвленням, розміром, розташуванням у просторі).

Удосконалення просторових уявлень.

Розвиток пізнавальної спрямованості на встановлення функціональних зв’язків між складовими частинами зображуваних предметів (“Що це?”, “Скільки частин у предметі?”, “Яка частина основна? Чому? Якої форми складові частини? і т. ін.)”.

Розвиток мисленнєвих операцій аналізу, синтезу, порівняння, узагальнення, планування.

Удосконалення операційно-технічної сторони малювання з натури.

Формування емоційно-естетичного сприймання лінійних зображень.




12

^
Тематичне малювання

Орієнтовна тематика

Малювання тематичних композицій:

“Сонячні барви золотої осені”;

“Осінній дощ”, “Похмурий день”;

“Наша школа”;

“Рибки в акваріумі”, “На дні морському”, “Життя в річці”;

“Зимова казка”, “Природа зимою”;

“Міський транспорт”;

“Весна прийшла”, “Квітуча галявина”;

“Казкові звірятка”, “У гостях у казкових тварин і птахів”;

“Спортивні ігри”.

Малювання ілюстрацій:

  • за мотивами української народної казки “Курочка Ряба”;

  • до казки І.Франко “Заєць та Їжак”;

  • до казки за власним вибором.


Учень:

  • описує попередній задум сюжету малюнка;

  • слідує своєму задуму у процесі створення певного за характером художнього образу і доводить його до кінця;

  • за запитаннями вчителя характеризує основні особливості будови та зовнішнього вигляду дерев, птахів, тварин, людини;

  • на початковому рівні визначає деякі способи передачі найпростішої плановості простору на площині (зорове зменшення віддалених предметів, часткове загороджування дальніх предметів ближніми);

  • повною мірою використовує всю зображувальну поверхню, враховуючи взаємне розташування предметів та об’єктів у просторі;

  • заповнює малюнок кольором, не залишаючи прогалин між елементами зображення і фоном.


Активізація зорової пам’яті, спостережливості на основі викликання образів об’єктів і предметів, що пригадуються у процесі обговорення сюжету.

Розвиток аналітичного сприймання на основі розвитку уміння спостерігати за змінами в природі в різні пори року, визначати колірний стан середовища, його настрій, характер тощо.

Розвиток творчої уяви, фантазії.

Розвиток емоційно-образної пам’яті на основі запам’ятовування образів конкретних предметів, явищ, їх властивостей та відношень.

Розширення понять про різні форми навколишнього світу, зв’язок основних частин і деталей загальної форми.

Активізація пізнавальної активності на основі виділення та узагальнення істотних ознак художнього образу, встановлення причинно-наслідкових зв'язків, абстрагування суттєвих ознак від несуттєвих.

Формування уміння визначати образотворчий задум й здатності його реалізувати.

Формування навички гармонійного заповнення площини паперу і розташування зображення предметів в одному сюжетному малюнку, поєднуючи їх загальним задумом.

Розвиток мовлення шляхом розширення та уточнення активного словника характеристиками основних особливостей будови та зовнішнього вигляду дерев, птахів, тварин, людини тощо.

Розвиток позитивного ставлення до художньо-творчої діяльності.





5


Ліплення

Орієнтовна тематика

Ліплення рельєфу “Гарні квіти та метелики”.

Ліплення на тему “Здрастуйте, звірі, малі і великі”.

Ліплення з пластиліну (снігу) снігової фортеці.

Ліплення пальцевої голівки казкового персонажу для лялькового театру (за вибором учнів).

Ліплення об’ємного зображення людини в композиції “Кобзар”.


Учень:

  • має уявлення про виразність об’ємної пластики;

  • самостійно визначає складові частини будови об’ємного виробу, їх форму, розмір, елементарні пропорції, забарвлення;

  • за допомогою мовлення пояснює послідовність майбутньої роботи;

  • має навички виконання роботи як конструктивним способом (складання цілого з частин), так і пластичним способом (витягування з цілого шматка);

  • передає характерні особливості загальної форми предметів та об’єктів;

  • посильно відтворює образи живих істот.


Розвиток тактильних відчуттів на основі аналізу фактури поверхні предмета навпомацки.

Розвиток дрібної моторики та пластики рук на основі удосконалення навичок роботи з пластиліном.

Розширення уявлень про об’ємну пластику в ліпленні, способи ліплення.

Поглиблення знань про особливості будови і пропорції фігури птахів, тварин, людини.

Розвиток наочно-образного та словесно-логічного мислення на основі формування вмінь аналізувати, встановлювати логічні зв’язки, порівнювати складові частини за формою, планувати послідовність виконання завдання, здійснювати контроль за власними діями у процесі ліплення, мотивовано аргументувати власне естетичне ставлення.

Розвиток акуратності, самостійності в процесі ліплення.


3.


2



^ Сприймання візуального мистецтва і навколишньої дійсності





2
Бесіди з образотворчого мистецтва

(Протягом року)

Орієнтовна тематика

Аналіз творів і виробів візуального мистецтва з навчальних тем.

Бесіда “Барви осені”. ^ Орієнтовні твори: І.Левітан “Золота осінь”, О.Кульчицька “Парк восени”, С.Шишко “Осінь”, “Листопад”, І.С.Остроухов “Золота осінь” (за вибором).


Бесіда “Зимній настрій”. ^ Орієнтовні твори: С.Шишко “Парк взимку”, О.Грибов “Зимовий вид з вікна”, С.Адамович “Зимовий пейзаж”.

Бесіда “Весняні мотиви в картинах художників” (порівняння картин із зображенням ранньої та пізньої весни). ^ Орієнтовні твори: К.Костанді “Рання весна”, І.Левітан “Березень”, “Велика вода”, І.Труш “Гагілка”, О.Саврасов “Граки прилетіли”, С.Шишко “Весною над Дніпром”, О.Шовкуненко “Весна” (за вибором).

Бесіда “Виражальні засоби декоративно-прикладного мистецтва”. ^ Матеріали для бесіди: народні іграшки, твори майстрів декоративно-прикладного мистецтва, вишивка, кераміка тощо.

Бесіда “Елементи настінного розпису традиційного українського житла”.

Бесіда “Виражальні засоби скульптури”. ^ Матеріали для бесіди: дрібна пластика, керамічна і дерев’яна скульптура малих форм, фотографії і т.ін.

Бесіда “Графіка. Книжкова ілюстрація як вид графіки”. ^ Матеріали для бесіди: ілюстрації до казок, виконані видатними художниками В.Литвиненко, Г.Собачко-Шостак, М.Примаченко, В.Конашевичем, Є.Чарушиним, В.Лебедевим та ін.
(бесіди вчитель має проводити як на окремих уроках, так і протягом року на уроках декоративного, тематичного малювання, малювання з натури, ліплення)


Учень:

  • називає види візуального мистецтва (живопис, графіку, скульптуру, декоративно-ужиткове мистецтво, архітектуру), наводить приклади;

  • визначає характерні ознаки кожного виду мистецтва і відмінності між ними;

  • пояснює специфіку професії художників, які працюють у різних видах мистецтва; знає авторів деяких творів;

  • за допомогою вчителя визначає особливості будови об’єктів рослинного і тваринного світу;

  • посильно висловлює емоційно-особистісне ставлення до твору, який аналізується (Що сподобалось? Чому? Які почуття викликає твір, завдяки чому?);

  • емоційно відгукується на красу й естетичні якості різноманітних явищ і об’єктів в оточуючий дійсності, предметному світі, в творах візуального мистецтва.





Розвиток цілісності, вибірковості, осмисленості, узагальненості сприймання на основі спостережень за змінами стану осінньої, зимової, весняної, літньої природи, за виразністю форм і рухів тварин, птахів, людини.

Розвиток творчої уяви.

Розвиток пізнавального інтересу та пізнавальної активності під час сприймання творів і виробів візуального мистецтва та прекрасного в навколишньому світі з опорою на попередній досвід учня.

Збагачення запасу знань про види і жанри візуального мистецтва, особливості виражальних засобів, специфіку професії художників, які працюють у різних видах мистецтва.

Розвиток наочно-образного мислення на основі аналізу, порівняння, виділення та узагальнення істотних ознак зображених предметів і явищ, встановлення логічних зв’язків.

Відпрацювання уміння усвідомлювати зміст художнього матеріалу, висловлювати свої почуття, мотивувати їх суттєвими ознаками.

Розвиток комунікативних умінь на основі:

  • збагачення словникового запасу,

  • виконання завдань, які потребують самостійного вживання вивчених термінів,

  • складання за допомогою вчителя речень як описового, так і пояснювального змісту.

Розвиток естетичних почуттів, виховання поваги і адекватного емоційно-особистісного ставлення до творів образотворчого мистецтва, зокрема народного мистецтва.
  1   2   3

Схожі:

Програма загальноосвітнього навчального закладу для дітей з тяжкими порушеннями мовлення Образотворче мистецтво iconПрограма загальноосвітнього навчального закладу для дітей з тяжкими...
Довкілля” (під керівництвом В. В. Тарасун) та особливостей засвоєння природознавства молодшими школярами з тпм (О.І. Мякушко), такі...
Програма загальноосвітнього навчального закладу для дітей з тяжкими порушеннями мовлення Образотворче мистецтво iconПрограма з музики для загальноосвітньої школи для дітей з тяжкими...
Програма з музики для загальноосвітньої школи для дітей з тяжкими з порушеннями мовлення (2 – 4 класи)
Програма загальноосвітнього навчального закладу для дітей з тяжкими порушеннями мовлення Образотворче мистецтво iconПрограми загальноосвітнього навчального закладу для дітей з порушеннями...
Російська мова для шкіл з навчанням мовами національних меншин
Програма загальноосвітнього навчального закладу для дітей з тяжкими порушеннями мовлення Образотворче мистецтво iconПрограма з математики для спеціальної загальноосвітньої школи для...
Для спеціальної загальноосвітньої школи для дітей з важкими порушеннями мовлення
Програма загальноосвітнього навчального закладу для дітей з тяжкими порушеннями мовлення Образотворче мистецтво iconРекомендації щодо заповнення паспорту бібліотеки загальноосвітнього...
Паспорт бібліотеки загальноосвітнього навчального закладу (далі Паспорт) заповнюють всі загальноосвітні навчальні заклади державної...
Програма загальноосвітнього навчального закладу для дітей з тяжкими порушеннями мовлення Образотворче мистецтво iconРекомендації щодо заповнення паспорту бібліотеки загальноосвітнього...
Паспорт бібліотеки загальноосвітнього навчального закладу (далі Паспорт) заповнюють всі загальноосвітні навчальні заклади державної...
Програма загальноосвітнього навчального закладу для дітей з тяжкими порушеннями мовлення Образотворче мистецтво iconОрієнтовний перелік основних наказів керівника загальноосвітнього навчального закладу на рік
Про розподіл обов’язків між адміністрацією загальноосвітнього навчального закладу
Програма загальноосвітнього навчального закладу для дітей з тяжкими порушеннями мовлення Образотворче мистецтво iconПрограма для 2-4 Х класів для дітей з тяжким порушеннями мовлення з предмету: „
Південноукраїнський державний педагогічний університет (М. Одеса) імені к. Д. Ушинського
Програма загальноосвітнього навчального закладу для дітей з тяжкими порушеннями мовлення Образотворче мистецтво iconНавчальний предмет “Українська мова” відіграє провідну роль у навчанні...
Метою цього навчального предмету є забезпечення вільного володіння українською мовою як засобом спілкування та пізнання, а також...
Програма загальноосвітнього навчального закладу для дітей з тяжкими порушеннями мовлення Образотворче мистецтво iconТипова посадова інструкція завідувача бібліотеки загальноосвітнього навчального закладу
Завідувач бібліотеки загальноосвітнього навчального закладу (далі Завідувач) підпорядковується безпосе­редньо директору
Додайте кнопку на своєму сайті:
Школьные материалы


База даних захищена авторським правом © 2014
звернутися до адміністрації
uchni.com.ua
Головна сторінка