План історія виникнення Інтернету Неофіційна версія виникнення Інтернету Друге народження Інтернету




Скачати 165.09 Kb.
НазваПлан історія виникнення Інтернету Неофіційна версія виникнення Інтернету Друге народження Інтернету
Дата конвертації16.03.2013
Розмір165.09 Kb.
ТипДокументы
uchni.com.ua > Інформатика > Документы
ПЛАН



  1. Історія виникнення Інтернету




  1. Неофіційна версія виникнення Інтернету

- Друге народження Інтернету

- Третє народження Інтернету


  1. Технічна побудова мережі Інтернет

3.1. Протоколи мережі

3.2. Доступ в Інтернет
4. Сервіси Інтернету

4.1. Електронна пошта

4.2. Мережні новини Usenet

4.3. FTP – передача файлів

4.4. WWW – передача гіпертексту

4.5. Сервіси IRC

4.6. Сервіси миттєвих повідомлень


1. Історія виникнення Інтернету

У 1961 р. Defence Advanced Research Agency (DARPA) за завданням міністерства оборони США взялося за проект створення експериментальної мережі передачі пакетів. Ця мережа, названа ARPANET, призначалася спочатку для вивчення методів забезпечення надійного зв’язку між комп’ютерами різних типів. Багато методів передачі даних через модеми були розроблені в ARPANET. Тоді ж були розроблені й протоколи передачі даних у мережі – TCP/IP – безліч комунікаційних протоколів. Що визначають, як комп’ютери різних типів можуть спілкуватися між собою.

Експеримент із ARPANET був настільки успішним, що багато організацій захотіли ввійти до неї з метою використання для щоденної передачі даних. У 1975 р. ARPANET перетворилася з експериментальної мережі на робочу мережу. Відповідальність за адміністрування мережі взяло на себе Defence Communication Agency (DCA).

У 1983 р. вийшов перший стандарт для протоколів ТСР/ІР, що ввійшов у військові стандарти, і всі, хто працював у мережі, зобов’язані були перейти до цих нових протоколів. Для полегшення цього переходу DARPA звернулася з пропозицією до керівників фірми Berkley Software Design – упровадити протоколи ТСР/ІР у Berkley (BSD) UNIX. З цього і почався союз UNIX і ТСР/ІР.

Через деякий час ТСР/ІР був адаптований у звичайний загальнодоступний стандарт і термін Інтернет увійшов у загальний вжиток. І хоча в 1991 р. ARPANET припинила своє існування, мережа Інтернет існує, її розміри набагато перевищують первісні, тому що вона об’єднала безліч мереж у всьому світі. Кількість хостів, підключених до мережі Інтернет, зросла з 4 комп’ютерів у 1969 р. до 3,2 мільйона у 1994 р.

Хостом у мережі Інтернет називають комп’ютери, що працюють у багатозадачній операційній системі (Unix, VMS), які підтримують протоколи ТСР/ІР і надають користувачам які-небудь мережні послуги.


2. Неофіційна версія виникнення Інтернету

Однак існує й інша, неофіційна версія виникнення мережі Інтернет.

Офіційно стверджується, що Інтернет виник на кошти Управління перспективних розробок міністерства оборони США – DARPA. Однак ніяких «інтернетів» міністерство оборони США не створювало і не фінансувало, а роль його агентства DARPA була зовсім іншою, ніж та, яку йому нині приписують.

Ті, хто знає, як розвивалася наука в ХХ столітті, ніколи не повірять, що міністерство оборони США може вкласти мільярди доларів, щоб ученим, учасникам стратегічних проектів в області ядерної зброї, ракетної техніки, засобів спецзв’язку й інших стало зручно працювати, щоб вони вільно розгулювали де хотіли і контактували з ким хотіли. Тож чому міністерству оборони США спало на думку вкладати гроші в створення зручних умов для колективної роботи вчених, розкиданих по університетах США?

Відповідь на це питання проста. Нічого управління перспективних розробок не впроваджувало і нічого не фінансувало. Воно займалося не впровадженням, а контролем за впровадженням комп’ютерних мереж у цивільній сфері, що до кінця 1960-х років стало вже невідворотним. Більше того, у 1969 р. уже нічого і не треба було впроваджувати, оскільки усе вже було давно впроваджене там, де це дійсно було потрібно – у тих самих «закритих» центрах. Мова йшла тільки про контроль над тим, щоб «очкарики» не впровадили чого-небудь зайвого і, навпаки, щоб вчасно перехопити в них ідеї, на які тим пощастить наштовхнутися. Ось на це насправді йшли гроші міністерства оборони США.

Справжню хронологію Інтернету можна відліковувати з кінця 50-х років. Можна точно назвати дату, коли було прийняте урядове рішення, у результаті якого і з’явилася перша глобальна мережа. Це відбулося в 1958 р. Правда, поняття Інтернету тоді, зрозуміло, не існувало. І ніхто зовсім не збирався облаштовувати роботу вчених за допомогою комп’ютерної мережі. Не було в міністерства оборони ані найменшого бажання забезпечити наукові кола зручним засобом для обміну науковою і технічною документацією. Це був «побічний ефект», який сьогодні заднім числом видають за мету й досягнення. Справжня ж мета була набагато важливішою – настільки, що для її досягнення дійсно було не шкода мільярдів доларів.

У той час тривала дорога і безславна війна у В’єтнамі. Чи міг Пентагон у ці роки фінансувати те, що потрібно науковій громадськості? Звичайно, ні! Замість цього було бажання одержати за гроші зручний полігон для випробувань, який можна тримати під постійним контролем і використовувати для себе знайдені оригінальні рішення. От цією справою і зайнялося агентство DARPA.

Подальші події підтвердили ці висновки. Як тільки проблема тривкості й виживання мережі при виході з ладу її вузлів була вирішена, робота DARPA негайно припинилася. Ця подія відбулася в 1983 р. після впровадження протоколу ТСР/ІР. У тому ж 1983 р. мережу ARPANET передали місцевій Академії наук (у США її функції виконує Національний науковий фонд, NSF). З того часу мережа почала називатися NSFNET, і до неї почалося підключення закордонних вузлів.
Друге народження Інтернету
Ранні глобальні мережі являли собою групи комп’ютерів, зв’язаних між собою прямими з’єднаннями. Основною проблемою того часу була проблема надійності й стійкості мережі. Потрібна була така мережа, яку не можна вивести з ладу навіть атомним бомбардуванням. Звичайно, «атомне бомбардування» – поняття умовне. Мережу, що складається з прямих з’єднань, можуть вивести з ладу навіть миші, які перегризли проводи, злодії, що викрали жорсткий диск із вузлового комп’ютера. Існують тисячі причин, коли звичайне недбальство може викликати наслідки ще гірші, ніж атомне бомбардування.

З погляду військових, експлуатація мережі в науковому й університетському оточенні повинна була стати для неї найсуворішим випробуванням, яке тільки можна придумати. У боротьбі з безліччю непередбачених випадків університетські кола повинні були знайти просте й ефективне рішення. Розв’язанням проблеми стало впровадження в 1983 р. протоколу ТСР/ІР. З цього часу відраховують другий етап розвитку Інтернету.

Власне, ТСР/ІР – це не один протокол, а пара протоколів, один з яких (ТСР – Transport Control Protocol) відповідає за те, як представляються дані в Мережі, а другий (ІР – Internet Protocol) визначає методику адресації, тобто відповідає за те, куди вони відправляються і як доставляються. Ця пара протоколів належить різним рівням і називається стеком протоколів ТСР/ІР. Власне кажучи, тільки з появою ІР-протоколу і з’явилося поняття Інтернету.
Третє народження Інтернету
Протягом тривалого часу Інтернет залишався справою фахівців. Обмін технічною документацією й повідомленнями електронної пошти – це не зовсім те, що потрібно рядовому споживачеві. Революційний розвиток Інтернету почався тільки після 1993 р. зі збільшенням у геометричній прогресії числа вузлів і користувачів. Приводом для революції стала поява служби World Wide Web (WWW), заснованої на протоколі передачі даних HTTP користувача і на особливому форматі представлення даних – HTML. Документи, виконані в цьому форматі, одержали назву Web-сторінок.

Одночасно з уведенням концепції WWW була представлена програма Mosaic, що забезпечує відправлення запитів і приймання повідомлень у форматі HTML. Ця програма стала першим у світі Web-браузером, тобто програмою для перегляду Web-сторінок. Після цього робота в Інтернеті перестала бути справою професіоналів. Інтернет перетворився на розподілену по мільйонах серверів єдину базу даних, орієнтуватися в якій не складніше, ніж переглядати звичайну мультимедійну енциклопедію.


3. Технічна побудова мережі Інтернет

Інтернет – це великий комплекс, що включає локальні мережі й автономні комп’ютери, з’єднані між собою будь-якими засобами зв’язку, а також програмне забезпечення, що забезпечує взаємодію всіх цих засобів на основі єдиного транспортного протоколу ТСР і адресного протоколу ІР.

Опорну мережу Інтернету представляють вузлові комп’ютери і канали зв’язку, що сполучають їх між собою. Вузлові комп’ютери також називають серверами або хостами.

На кожному з вузлів працюють так звані маршрутизатори, здатні за ІР-адресою прийнятого ТСР-пакета автоматично визначити, на який із сусідніх вузлів пакет треба переправити. Маршрутизатором може бути програма, але може бути й окремий, спеціально виділений для цієї мети комп’ютер. Маршрутизатор безупинно сканує простір сусідніх серверів, спілкується з їхніми маршрутизаторами і тому знає стан свого оточення. Він знає, коли якийсь із сусідів «закритий» на технічне обслуговування або просто перевантажений. Приймаючи рішення про переправляння отриманого ТСР-пакета, маршрутизатор ураховує стан своїх сусідів і динамічно перерозподіляє потоки так, щоб пакет пішов у тому напрямку, який у цей момент є найбільш оптимальним.

Локальні мережі, що працюють на основі своїх протоколів (не ТСР\ІР, а інших), підключаються до вузлових комп’ютерів Інтернету за допомогою так званих шлюзів. Знову ж таки, шлюзом може бути і спеціальна програма. Шлюзи виконують перетворення даних із форматів, прийнятих у локальній мережі, у формат, прийнятий в Інтернеті, і навпаки.
3.1. Протоколи мережі
Основне, що відрізняє Інтернет від інших мереж, – це його протоколи – ТСР/ІР. Узагалі, термін ТСР/ІР зазвичай означає все, що пов’язано з протоколами взаємодії між комп’ютерами в Інтернеті. Він охоплює ціле сімейство протоколів, прикладні програми і, навіть, саму мережу.

Як і в будь-якій іншій мережі, в Інтернеті існує 7 рівнів взаємодії між комп’ютерами. Кожному рівню взаємодії відповідає набір протоколів (тобто правил взаємодії). Розглянемо ці рівні зверху вниз.

  1. ^ Рівень користувача (прикладний)

Уявімо собі, що ми сидимо за комп’ютером і працюємо у Всесвітній мережі. Насправді ми працюємо з програмами, установленими на нашому комп’ютері. Назвемо їх клієнтськими програмами. Сукупність цих програм і становить для нас наш рівень користувача.

На такому рівні Інтернет видається величезною сукупністю файлів з документами, програмами й іншими ресурсами, для роботи з якими і служать наші клієнтські програми. Чим ширші можливості цих програм, тим ширші й наші можливості. Є програма для прослуховування радіотрансляцій – можемо слухати радіо; є програма для перегляду відео – можемо дивитися кіно, а якщо є поштовий клієнт – можемо одержувати і відправляти повідомлення електронної пошти.


  1. ^ Представницький рівень

А що дає нам можливість встановлювати на комп’ютері програми і працювати з ними? Звичайно ж, це його операційна система. Вона виступає посередником між людиною, комп’ютером і програмами.

На другому рівні й відбувається «розбір» із моделлю комп’ютера і його операційною системою. Якщо подивитися на Інтернет з цього рівня, то це вже не просто набір файлів – це величезний набір «дисків». Протоколи представницького рівня займаються обслуговуванням прикладних програм. До програм представницького рівня належать програми, що запускаються, наприклад, на сервері, для надання різних послуг абонентам. До таких програм належать: Web-сервер, FTP-сервер, NNTP (Net News Transfer Protocol), SMTP (Simple Mail Transfer Protocol), POP3 (Post Office Protocol) і т.д.

  1. ^ Рівень сеансів зв’язку

Давайте уявимо собі комп’ютер із трьома жорсткими дисками. У комп’ютера є три власники. Кожний налаштував операційну систему так, щоб повністю використовувати «свій» диск, а для інших користувачів зробив його прихованим. Свою роботу вони починають з реєстрації – вводять ім’я й пароль при вмиканні комп’ютера. Якщо запитати одного з них, скільки в його комп’ютері жорстких дисків, то він відповість, що тільки один, і буде правий – у своєму персональному сеансі роботи з комп’ютером він ніколи не бачив ніяких інших дисків. Тієї ж думки дотримуватимуться і двоє інших. Такий самий погляд на Інтернет відкривається з висоти рівня сеансів. Для кожного сеансу зв’язку створюється свій канал, усередині якого і відбувається обмін інформацією. Протоколи рівня сеансів зв’язку відповідають за встановлення, підтримку і знищення відповідних каналів.


  1. ^ Транспортний рівень

Цей рівень відповідає за кодування того файлу, який збирається одержати користувач. Це залежить від мережі. Усередині університетської мережі діють одні правила, поза її межами – інші. Ці правила називають протоколами. Інтернет тому і вважається всесвітньою мережею, що на всьому її просторі діє один-єдиний транспортний протокол – ТСР.

Протоколи транспортного рівня керують передачею даних з однієї програми в іншу. До протоколів транспортного рівня належать ТСР (Transmission Control Protocol) і UDP (User Datagram Protocol). Таким чином, якщо глянути на Інтернет на цьому рівні, то можна сказати, що це глобальна комп’ютерна мережа, у якій відбувається передача даних за допомогою протоколу ТСР.

  1. ^ Мережний рівень

Якщо сполучити між собою кілька комп’ютерів і пересилати між ними дані, нарізані на пакети за протоколом ТСР, це буде не Інтернет, а інтранет – різновид локальної мережі. Такі мережі існують – їх називають корпоративними. Вони популярні тим, що всі програми користувача, розроблені для Інтернету, можна використовувати і в інтранеті.

Інтернет відрізняється від локальних мереж не тільки єдиним транспортним протоколом, але і єдиною системою адресації.

Якщо дивитися на Інтернет з п’ятого рівня, то можна сказати, що Інтернет – це всесвітнє об’єднання безлічі комп’ютерів, кожен з яких має унікальну ІР-адресу.


  1. ^ Рівень з’єднання (логічний рівень)

Справа доходить до того, щоб фізично передати сигнали з одного комп’ютера на інший, наприклад за допомогою модему. На цьому рівні цифрові дані з пакетів, створених раніше, накладаються на фізичні сигнали, що генеруються модемом, і змінюють їх (модулюють).

З точки зору шостого рівня Інтернет – це сукупність комп’ютерних мереж або автономних комп’ютерів, об’єднаних усілякими засобами зв’язку. До протоколів логічного рівня для телефонних ліній належать протоколи SLIP (Serial Line Interface Protocol) і РРР (Point to Point Protocol).


  1. ^ Фізичний рівень

Якщо подивитися з «найнижчого» рівня, Інтернет видається всесвітньою павутиною дротів й інших каналів зв’язку. Сигнал від одного модему відправляється через канал зв’язку до іншого пристрою. Фізично цей сигнал може бути пучком світла, потоком радіохвиль, пакетом звукових імпульсів тощо.

Люди, що займаються Інтернетом на цьому рівні, можуть взагалі нічого не розуміти в комп’ютерах.

Протоколи фізичного рівня визначають вид і характеристики ліній зв’язку між комп’ютерами.
3.2. Доступ в Інтернет
Доступ в Інтернет зазвичай одержують через постачальників послуг (service provider). Ці постачальники продають різні види послуг, кожна з них має свої переваги й недоліки. Критеріями оцінки вибору того або іншого провайдера можуть служити ціни, кількість клієнтів, характеристики зовнішніх каналів, наявність додаткових послуг.

Найбільш розповсюдженим способом підключення до мережі Інтернет для приватних користувачів є Dial-Up, тобто підключення через публічну телефонну мережу з використанням модему.

Доступ в Інтернет може бути організований у публічних бібліотеках, громадських установах. Зараз будь-який бажаючий може одержати повний доступ в Інтернет за помірну плату в численних Інтернет-кафе.

На підприємствах і установах зазвичай використовують постійне, або виділене, підключення до Інтернету. Локальна мережа організації через шлюз підключена кабельним з’єднанням безпосередньо до вузла провайдера. У цьому випадку з’єднання з Мережею є завжди і немає необхідності займати телефонну лінію для дзвінка до провайдера. Виділене підключення має, як правило, і більшу пропускну здатність, тому що відсутні перешкоди, властиві телефонним мережам, і є більш стійким.

4. Сервіси Інтернету
4.1. Електронна пошта
Електронна пошта (e-mail) – перший із сервісів Інтернету, найбільш розповсюджений і ефективний. Електронна пошта – типовий сервіс відкладеного читання (off-line). Ви посилаєте ваше повідомлення, як правило, у вигляді звичайного тексту, адресат одержує його на свій комп’ютер через якийсь, можливо, досить тривалий проміжок часу, і читає ваше повідомлення тоді, коли йому буде зручно. E-mail дуже схожий на звичайну паперову пошту і має ті ж переваги і недоліки.

Швидкість доставки повідомлень електронної пошти сильно залежатиме від того, яким чином вона передається. Шлях електронного листа між двома машинами, безпосередньо підключеними до Інтернету, займає секунди, і при цьому ймовірність втрати або підміни листа мінімальна.
4.2. Мережні новини Usenet
Мережні новини Usenet, або, як їх прийнято називати, телеконференції, – це, мабуть, другий за поширеністю офлайновий сервіс Інтернету. Мережні новини передають повідомлення «від одного – багатьом». Механізм передачі кожного повідомлення схожий на передачу чуток: кожен вузол мережі, що довідався про щось нове, переказує новину всім тим вузлам, із якими він обмінюється новинами. Таким чином, послане вами повідомлення поширюється, багаторазово дублюючись, у мережі, досягаючи за досить короткий час усіх учасників телеконференцій Usenet у всьому світі.

Якщо ви користуєтеся новинами через електронну пошту, то ви спочатку одержуєте список статей, а вже потім приймаєте електронною поштою статті зі списку, окремо вами замовлені. Такий спосіб роботи з новинами Usenet є сьогодні найбільш розповсюдженим в Україні, але насправді це досить незручний і застарілий метод.
4.3. FTP — передача файлів
Ще один широко розповсюджений сервіс Інтернету – FTP. Розшифровується ця абревіатура як протокол передачі файлів, але при розгляді FTP як сервісу Інтернету мається на увазі не просто протокол, але сам сервіс – доступ до файлів у файлових архівах.

В UNIX-системах FTP – стандартна програма, що працює за протоколом ТСР, який завжди постачається з операційною системою. Її вихідне призначення – передача файлів між різними комп’ютерами, що працюють у мережах ТСР/ІР. Тут передбачається, що користувач зареєстрований на обох комп’ютерах і з’єднується із сервером під своїм ім’ям і зі своїм паролем на цьому комп’ютері.

Протокол FTP, зрозуміло, оптимізований для передачі файлів. Ця риса і спричинила те, що програми FTP стали частиною окремого сервісу Інтернет. На таких серверах сьогодні доступна величезна кількість інформації і програмного забезпечення. Практично усе, що може бути надано публіці у вигляді файлів, доступне із серверів anonymous FTP. Це і програми – вільно розповсюджувані й демонстраційні версії, і мультимедіа, і, зрештою, просто тексти – закони, книги, статті, звіти.

Незважаючи на поширеність, у FTP є і безліч недоліків. Програми-клієнти можуть бути не завжди зручні й прості у використанні. Не завжди можна зрозуміти, що за файл перед вами – чи це той файл, що ви шукаєте, чи не той. немає простого й універсального засобу пошуку на серверах anonymous FTP, хоча для цього й існують спеціальні програми і сервіси, але й вони не завжди дають потрібні результати. Крім того, великі файли при відсиланні діляться сервером на частини обмеженого розміру, які посилаються окремими листами – і якщо одна частина із сотні втратиться або ушкодиться при передачі, то інші 99 теж виявляться непотрібними.
4.4. WWW — передача гіпертексту
WWW (World Wide Web – всесвітня павутина) – найбільш популярний і цікавий сервіс Інтернету сьогодні, найпопулярніший і найзручніший засіб роботи з інформацією. Найпоширеніше ім’я для комп’ютера в Інтернеті сьогодні – WWW. Кількість Web-сторінок, розвіданих пошуковими серверами, уже давно перевищила мільярд.

WWW – інформаційна система, що працює за принципом клієнт – сервер, точніше, клієнти – сервери. Посилання в документах WWW організовані таким чином, що кожен інформаційний ресурс у глобальній мережі Інтернет однозначно адресується, і документ, який ви читаєте в цей момент, здатен посилатися як на інші документи на цьому ж сервері, так і на документи (і взагалі на ресурси Інтернету) на інших комп’ютерах Інтернету. Причому користувач не помічає цього і працює з усім інформаційним простором Інтернету як з єдиним цілим.

Мовою представлення документів у WWW є HTML (hypertext markup language – мова розмітки гіпертексту). Цей формат не описує те, як документ повинен виглядати, але його структуру і зв’язки.

Важливим також є термін URL (uniform resource locator – універсальний покажчик на ресурс). Так називаються самі посилання на інформаційні ресурси Інтернету.

Практично будь-яка інформація, що потрапляє в публічний доступ, відображається засобами WWW. Якщо якась інформація не може бути поміщена в WWW, то це обумовлено деякими обмеженнями і недоліками WWW. По-перше, з’єднання між клієнтом і сервером WWW одноразове: клієнт надсилає запит, сервер видає документ, і зв'язок переривається. Це означає, що сервер не має механізму повідомлення клієнта про зміну або надходження нових даних.

Наступна проблема WWW — відсутність централізації. Не існує єдиного каталогу ресурсів WWW. Однак використання спеціалізованих пошукових серверів дозволяє частково вирішити цю проблему.
4.5. Сервіси IRC
До інтерактивних сервісів, що використовуються для спілкування людей через Інтернет, належить IRC (Internet Relay Chat – розмови через Інтернет). В Інтернеті існує мережа серверів IRC. Користувачі приєднуються до одного з каналів – тематичних груп і беруть участь у розмові, яка ведеться не голосом, а текстом. вузли IRC синхронізовані між собою, так що, підключившись до найближчого сервера, ви підключаєтеся до всієї мережі IRC. IRC використовується, в основному, для розваги.
4.6. Сервіси миттєвих повідомлень
Ще одним видом сервісів для спілкування людей через Інтернет є сервіс обміну миттєвими повідомленнями. Існує кілька конкуруючих між собою стандартів на цей сервіс. Найбільш розповсюдженими є ICQ (більше 200 мільйонів зареєстрованих користувачів) і Microsoft Messenger, що вбудовується в усі нові версії Microsoft Windows, починаючи з Windows XP.

Цей сервіс передбачає наявність групи серверів, через які відбувається обмін повідомленнями і клієнтськими програмами, що встановлюються на комп’ютер користувача, і дозволяють відправляти іншому користувачеві повідомлення, які миттєво доставляються й відображаються в одержувача. Сервіс дозволяє користувачам обмінюватися між собою файлами, проводити конференції за участю декількох користувачів і багато чого іншого.

Використана література


  1. Грузман М.З. Практичний Інтернет. – Вінниця: Арбат. – 2003. – 308 с.

  2. Зарецька І.Т. та др. Мережа. – Х.: Факт. – 2004.

  3. Петровський С.С. Етапи впровадження Інтернету / Комп’ютер у школі та сім’ї. – 2003. – №5 (29).

  4. Руденко В.Д., Макарчук О.М., Патланжоглу М.О. Історія розвитку Інтернет. – К.: Фенікс. – 2005. – 370 с.

  5. www.1veresnya.com.ua




Схожі:

План історія виникнення Інтернету Неофіційна версія виникнення Інтернету Друге народження Інтернету iconУрок №21. Тема
Тема: Виникнення та принципи функціонування Інтернету. Всесвітня павутина. Причини виникнення Всесвітньої мережі. Принципи, покладенні...
План історія виникнення Інтернету Неофіційна версія виникнення Інтернету Друге народження Інтернету iconМіжнародний день Інтернету
Міжнародний день Інтернету святкується 4 квітня – у день (смерті) святого Ісидора Севільського, покровителя учнів І студентів, який...
План історія виникнення Інтернету Неофіційна версія виникнення Інтернету Друге народження Інтернету icon5 лютого день безпечного інтернету!
Дня безпечного Інтернету в нашій школі учні 8 класу пропонують прослухати питання, пов’язані з правильним користуванням, про можливі...
План історія виникнення Інтернету Неофіційна версія виникнення Інтернету Друге народження Інтернету icon«Інтернет як інструмент маркетингових комунікацій (на прикладі тов ра “ad-world”)»
Есі ведення та управління бізнесу. [3] Так, сьогодні послугами Інтернету користуються 1,802 млн населення планети, що в 5 разів більше,...
План історія виникнення Інтернету Неофіційна версія виникнення Інтернету Друге народження Інтернету icon«Інтернет як інструмент маркетингових комунікацій (на прикладі тов ра “ad-world”)»
Есі ведення та управління бізнесу. [3] Так, сьогодні послугами Інтернету користуються 1,802 млн населення планети, що в 5 разів більше,...
План історія виникнення Інтернету Неофіційна версія виникнення Інтернету Друге народження Інтернету iconОлена Клименко «Медіаосвіта дітей це значно важливіше за регулювання інтернету»
«Медіаосвіта дітей – це значно важливіше за регулювання інтернету». Експерт із нових медіа – про революційні зміни у змі, необхідність...
План історія виникнення Інтернету Неофіційна версія виникнення Інтернету Друге народження Інтернету iconГроші, виникнення грошей, історія виникнення грошей
Отже, закономірності виникнення та еволюції грошей І грошових систем, закони їх розвитку, основні причини інфляції, її сутність та...
План історія виникнення Інтернету Неофіційна версія виникнення Інтернету Друге народження Інтернету iconК онтрольна робота на тему: «Служби Інтернету»

План історія виникнення Інтернету Неофіційна версія виникнення Інтернету Друге народження Інтернету iconІсторія створення І механізм роботи
ПК. Адже через великий розмір файлу І низьку швидкість Інтернету доводиться затрачувати чимало часу. Ключем до вирішення цієї проблеми...
План історія виникнення Інтернету Неофіційна версія виникнення Інтернету Друге народження Інтернету iconКалендарний план факультативу «Основи веб-дизайну» для учнів 11-х класів
Бжд. Основи Інтернету. Створення та підтримка веб-ресурсів автоматичними засобами
Додайте кнопку на своєму сайті:
Школьные материалы


База даних захищена авторським правом © 2014
звернутися до адміністрації
uchni.com.ua
Головна сторінка