Поняття, предмет, класифікація психологічної основи допиту




Скачати 210.69 Kb.
НазваПоняття, предмет, класифікація психологічної основи допиту
Дата конвертації16.03.2013
Розмір210.69 Kb.
ТипДокументы
uchni.com.ua > Інформатика > Документы
Тактика допиту


  1. Поняття, предмет, класифікація психологічної основи допиту.

Серед с\д і судових дій найбільш розповсюдженим способом отримання інформації є допит – слідча, судова дія, яка полягає в отримані слідчим (суддею, судом) безпосередньо від допитуваної особи у встановлений крим.-процесуал. законом формі показань про відомі їй обставини, інші дані, що мають значення для справи яка розслідується.

Предмет – будь-які обставини що підлягають встановленню, а також інші данні, що мають пряме або побічне відношення до факту, який розслідується і які сприяють встановлення істини у справі.

Процесуальний порядок допиту регламентований нормами КПК, дотримання яких є обов’язковим.

Класифікація:

  1. за суб’єктом проведення:

  • слідчим

  • особою що проводить дізнання

  • начальником слідчого підрозділу

  • прокурором

  • судом

  • суддею

  1. за процесуальним становищем допитуваної особи:

    • свідка

    • потерпілого

    • підозрюваного

    • обвинуваченого

    • експерта

  2. за віком допитуваної особи:

  • дорослого

  • неповнолітнього

  • малолітнього

  • особи похилого віку

  1. за місцем проведення:

  • кабінет слідчого

  • місцезнаходження особи

  1. залежно від використання ТКЗ:

  • з використанням

  • без використання

  1. за послідовністю проведення і змісту:

  • первинний

  • повторний

  • додатковий

7.

  • допит з учасниками процесу

  • без них

Учасники процесу:

  • обов’язкові

  • необов’язкові

Класифікація на види має практичне значення в тому, що залежно від виду використовуються ті чи інші тактичні прийоми.

Для успішного проведення допиту необхідно знання законів мислення, логічних методів та прийомів, даних психології і тактичних прийомів, розроблених криміналістикою.

Якщо розглядати допит з точки зору судової психології то можна вважати, що це регламентована законом специфічна форма спілкування, що проходить у формі співробітництва, протиборства, психологічної боротьби.

Спілкування проходить такі етапи:

1. витребування слідчим необхідної інформації від допитуваного

2. уявне усвідомлення допитуваним витребуваної від нього інформації, оброблення і конструювання її в вербальну (словесну) форму

3. передача інформації в сконструйованій допитуваним формі

4. отримання слідчим інформації та її усвідомлення в цілому

5. відбиття інформації в пам’яті слідчого та фіксації її в протоколі (іншими засобами).

Інформація що надходить від слідчого повинна мати зворотній зв’язок, що дозволить з’ясувати як була сприйнята і оцінена, тому що свою відповідь допитаний будує таким чином щоб слідчий прийняв як достовірну (навіть коли дає неправдиві покази). При такій ситуації виникає зворотній зв’язок. В цих ситуаціях доцільно будувати допит на правилах особливого управління, що дозволить слідчому краще проаналізувати психофізичний стан допитуваного, його поведінку в цілому, приблизно з’ясувати які відомості що надані в показаннях є достовірними, а які неправдивими.

Особливе значення в забезпечені успіху допиту має загальна сприятлива психологічна атмосфера – встановлення психологічного контакту – такого рівня взаємовідносин при якому особи, що беруть в ньому участь, можуть і бажають сприймати інформацію, яка виходить від них навіть в умовах конфліктної ситуації.

Встановлення психологічного контакту сприяє комунікабельність слідчого, здатність приваблювати до себе людей, вміння з врахуванням індивідуальних особливостей особи, що підлягає допиту, знаходити правильний тон спілкування, викликати зацікавленість до дачі правдивих показань, цьому сприяє доброзичливість, об’єктивність, готовність вислухати, коректність і вміння зняти напругу у спілкуванні.

Психологічні основи допиту полягають у тому, що формування показань – це складний психологічний процес, який складається з 3х стадій:

      1. сприйняття

      2. запам’ятовування

      3. відтворення

1 – сприйняття залежить від розвитку нервової системи, стану організму в цілому, рівня розвитку людини. На сприйняття впливають об’єктивні і суб’єктивні чинники:

об’єктивні – умови сприйняття, освітлення, погода, тривалість події за якою спостерігав;

суб’єктивні – стан організму і органів почуття людини, суб’єктивна можливість правильно сприймати певний факт, емоційний стан особи, наявність інтересу до події, спрямованість уваги, темперамент.

2 – запам’ятовування, яке у більшості має вибірковий характер того, що має істотне значення для конкретної особи. На умови запам’ятовування та тривалість її зберігання впливають:

  • умови сприйняття

  • вид пам’яті (зорова, слухова, емоційна, рухова)

  • наявність установки на збереження в пам’яті

  • час що пройшов з моменту сприйняття

  • стан здоров’я

  • вік

  • характер людини.

3 – повнота відтворення залежить від:

  • сприйняття властивостей пам’яті

  • психологічного стану

  • темпераменту

  • схильності до навіювань

  • здатності до уявлення

Знання процесу формування показань дозволяє правильно обрати тактичні прийоми для отримання в ході допиту повної та об’єктивної інформації.

Об’єктивність інформації залежить від психологічної позиції особи що допитується, а тому на перше місце виступає знання тактичних прийомів спілкування, які повинні спрямовуватись на надання допомоги допитуваній особі згадати минуле, виділити реально сприйняте від фантазій або уявлень.


  1. Підготовка полягає у проведенні комплексу дій, що містять в собі:

    1. визначення кола осіб, які підлягають допиту: послідовності їх допиту

    2. визначення предмета допиту та вивчення матеріалів справи

    3. збір і вивчення даних щодо особи, яка буде допитуватись

    4. підготовка речових доказів та інших матеріалів для пред’явлення допитуваному

    5. визначення часу і місця допиту та способу виклику на допит

    6. набуття спеціальних знань, які можуть знадобитись під час допиту

    7. визначення переліку необхідних ТКЗ, що можуть застосовуватись для фіксації і їх перевірки готовності

    8. визначення кола учасників проведення допиту, кого залучати

    9. складання плану

Визначення кола осіб залежить від обсягу інформації що є у слідчого – матеріали к/с та в деяких випадках матеріали органів дізнання.

Послідовність допиту певних осіб здійснюється з врахуванням даних що є у справі стосовно особи яка ними володіє; важливість цієї інформації на конкретному етапі розслідування; зацікавленості особи в кінцевому результаті розслідування; можливість виклику в найкоротший строк; вивчення предмету допиту встановленим обставинам, які можуть бути відомі допитуваному.

^ Вивчення особи допитуваного – дослідження соціально – психологічної характеристики, встановлення рівня інтелекту, схильностей, способу життя, виховання, способу мислення, темпераменту, що дозволяє встановити психологічний контакт, обрати найбільш доцільні і ефективні тактичні прийоми спілкування і правильно оцінити одержане.

Прогнозуючи поведінку особи що буде допитуватись необхідно передбачити що вона може добросовісно помилятись або давати неправдиві покази.

^ Момент проведення допиту визначається конкретною с/д, а щодо підозрюваного, обвинуваченого, момент визначається діючим КПК У.

Місцем, як правило, повинен бути тільки кабінет, але допит може проводитись на місці події, за місцем проживання чи знаходження (СІЗО, ізолятор тимчасового утримання), місцем роботи в лікувальному закладі (з дозволу лікаря). За місцем проживання доцільно допитувати малолітніх, осіб похилого віку. Крім того, за місцем проживання може бути допитаний підозрюваний – після проведення в нього обшуку.

Виклик – повісткою або через кур’єра, телеграмою, безпосереднім повідомленням по телефону, через адміністрацію ізолятора тимчасового утримання або СІЗо.

^ Коло учасників визначається виходячи із предмета допиту, особи допитуваного і його процесуального становища.

Завершальним етапом є складання плану, який може бути усним або письмовим, коротким чи розгорнутим.

При розслідувані одноепізодних нескладних справ план – це перелік питань, що підлягають встановленню, а по багатоепізодним – можуть бути у вигляді таблиці.

При підготовці плану необхідно мати на увазі, що все не можливо врахувати, а тому в процесі можуть вноситись зміни і доповнення.


  1. Тактика допиту, тактичні прийоми.

Процес допиту умовно можна поділити на 4 частини:

  1. вступна

  2. вільна розповідь

  3. відповіді на запитання

  4. заключна

приступаючи до допиту необхідно з’ясувати анкетні дані, перевірити особисті документи, уточнити чи є необхідність залучення перекладача чи інших осіб, роз’яснити права і обов’язки з врахуванням процесуального становища – свідки, потерпілий – попередити про кримінальну відповідальність.

Поруч з цим необхідно з’ясувати ставлення допитуваного до справи і осіб, які проходять в ній, його можливу позицію і встановити психологічний контакт.

Для успішного встановлення психологічного контакту необхідним є дотримання таких умов:

  1. індивідуальний підхід до допитуваної особи

  2. здійснення психологічної діагностики ліній поведінки, що обрана допитуванням з метою встановлення причин обраної ним позиції

  3. об’єктивна, коректна доброзичлива поведінка слідчого

  4. роз’яснюють допитуваному його права і обов’язки

  5. дотримання законних інтересів і прав допитуваного

  6. проведення допиту без сторонніх осіб (за винятком, коли цього вимагає закон та обставини справи).

Для встановлення психологічного контакту можуть бути використані тактичні прийоми: проведення бесіди на сторонню тему що становить інтерес як для нього так і слідчого, демонстрація поінформованості про життя допитуваного, його потреби, інтереси.

Переходячи до допиту необхідно запропонувати вільно розповісти все що йому відоме у справі (коли особа не ухиляється від дачі показань). Застосування цього прийому дозволяє скласти особисту думку про допитуваного, виявити ступінь поінформованості про обставини справи допитуваним, отримати уявлення про правдивість свідчень та факти, які ще не відомі.

Під час вільної розповіді не бажано ставити уточнюючі і додаткові питання, перебивати без потреби, але бажано вчасно спрямувати розповідь до суті факту що підлягає встановленню.

Вести протокол не доцільно, а здійснюються тільки чернові записи на цій стадії.

Під час вільної розповіді не завжди все висвітлюється що є предметом допиту, виникає необхідність перейти до стадії «запитання – відповідь»

В залежності від змісту та мети поставлених питань вони поділяються:

  • основні

  • доповнюючи

  • нагаду вальні

  • уточнюючі

  • контрольні

Згідно з вимогами ч.6 ст.143, ч.4 ст.167, ч.2 ст.171 КПК У заборонено ставити питання у формулюванні яких є відповідь.

Нерідко результативним є реалізація правила неочікуваної постановки раптового (основного) питання, що визначається особливостями особи та ситуації що склалася. В деяких випадках до основного питання необхідно підготовити особу, шляхом повного переходу до нього від обміркування незначних другорядних обставин, а інколи і від відтяжного міркування тематики, що виходить за межі предмета допиту.

^ Тактичні прийоми що застосовуються різноманітні і нерівнозначні, але їх застосування дозволяє провести допит цілеспрямовано, встановити психологічний контакт, з’ясувати які саме обставини відомі, прийняти заходи щодо нейтралізації негативної позиції.

На відміну від процесуальних норм, тактичні прийоми не регламентовані законом, але кожний з них повинен відповідати вимогам:

  1. несу перечити нормам закону, моралі, етики, процесуального порядку слідства

  2. не чинити на допитуваного такого впливу який може призвести до само обмови

  3. не ґрунтуватись на обмані, обіцянках, які не можливо виконати

  4. виключати психічний або фізичний вплив, який може завдати шкоду допитуваній особі

  5. не дискримінувати правоохоронні органи, їх діяльність

Тактичні прийоми застосовуються як під час підготовки до допиту, так і в процесі допитів.

Прийоми що застосовуються при підготовці:

  • вивчення особи,

  • організації допиту

  • встановлення психологічного контакту

В процесі допиту застосовують такі тактичні прийоми:

1. що спонукають допитуваного до міркувань і дачі показань:

  • постановка уточнюючих питань

  • нагадування в загальних рисах про події що відбулися

  • уточнення емоційного стану допитуваного

  • обстановки, умов при яких формувались покази

  • пожвавлення асоціативних зв’язків з метою відновлення в пам’яті сприйнятого

2. що здійснюють психологічний вплив на допитуваного:

  • спонукання відмовитись від протидії і введення слідства в оману

  • створення враження про безнадійність обраної ним педагогічної позиції

  • раптове пред’явлення найбільш важливих доказів

3. що використовуються в безконфліктних ситуаціях:

  • створення доброзичливої обстановки, що сприятиме дачі правдивих достовірних показань

  • надання допомоги у згадуванні сприйнятого і постановка уточнюючих питань

4. що використовуються в конфліктних ситуаціях:

  • створення суворо робочої обстановки, яка б була несприятливою для вираження неприязні до слідчого, а навпаки, викликала б повагу

  • подолання негативної позиції

  • створення враження про повну обізнаність щодо обставин справи

  • переконання в недоцільності конфліктувати

Тактичні прийоми в конфліктних ситуаціях можна поділити на кілька груп:

1 – прийоми що направлені на розпізнання правдивих і неправдивих показань:

  • створення не відволікаючої обстановки та уваги до допитуваного

  • уточнення і конкретизація невизначеного, неповного

  • постановка додаткових і контрольних питань з метою повторного викладу окремих і всіх фактів

  • формування уявлення про неможливість говорити неправду або приховувати факти

2 – прийоми що направлені на відмежування умисно логічних показань від помилок:

  • уточнення умов сприйняття

  • постановка питань які збуджують або послаблюють емоційний стан допитуваної особи

  • раптовий перехід до з’ясування іншого

  • постановка питань які можуть вказувати на неправдивість показань (в більшості це з’ясування ознак і особливостей)

3 – прийоми що направлені на використання якостей особи:

  • використання якостей

  • звернення до совісті за сумлінного виконання своїх обов’язків щодо сприяння в боротьбі зі злочинністю

4 – прийоми що направлені на викриття неправдивих показань:

  • створення суворої робочої обстановки і конкретної поведінки

  • формування у допитуваного уявлення про те, що давати неправдиві покази недоцільно і будь-яка неправда буде викрита

  • створити у допитуваного уявлення про повну обізнаність слідчим про подію що відбулась і доказах

  • пред’явлення найбільш вагомих доказів

найбільш ефективні результати дає пред’явлення речових доказів. Існують такі прийоми пред’явлення:

  1. роздільне пред’явлення в тій чи іншій послідовності

  2. одночасне пред’явлення всього комплексу доказів

  3. пред’явлення спочатку побічних, а потім прямих доказів

  4. несподіване, раптове пред’явлення після бесіди з цього приводу

  5. пред’явлення доказів у зростанні їх значимості

  6. пред’явлення комплексу доказів після попереднього інформування про їх наявність або переліку з роз’ясненням джерел їх походження чи без роз’яснення

  7. пред’явлення доказів зненацька

  8. надання можливості самій особі вивчити і оцінити докази і ступінь їх значимості

  9. супроводження процесу пред’явлення поясненням умов і механізму утворення та обставин виявлення

  10. пред’явлення доказів з демонструванням можливості ТКЗ стосовно виявлення і розшифровки інформації, що міститься в цьому доказі

Для викриття злочинців в одноепізодних злочинах перевагу надавати пред’явленню всієї сукупності доказів одночасно. Коли особа не бажає давати покази, застосовувати поступове пред’явлення окремих доказів, і коли він похитнувся то можуть бути пред’явленні всі докази в сукупності, що спростовує надані неправдиві покази конкретним доказом.
^ 4. Тактика допиту свідка і потерпілого.

Предметом допиту свідка можуть бути обставини, які він особисто сприймав або чув про них від інших осіб та свідчення стосовно потерпілого, підозрюваного, обвинуваченого.

Предметом допиту потерпілого – обставини, які йому відомі щодо заподіяння йому фізичної, моральної або майнової шкоди.

При їх допиті можуть виникати різні ситуації. Як правило, дають правдиві покази, але вони умисно можуть викривати реальні факти, можуть намагатись заплутати слідство, відмовлятись від раніше даних показань.

Мотиви різноманітні : вплив на них злочинців або кола інших оточуючих, побоювання помсти, прагнення вигородити обвинуваченого або полегшити його вину.

Потерпілі у більшості випадків перебільшують збитки.

^ Приступаючи до допиту необхідно встановити не лише анкетні дані, але і коло його оточення, умови життя, праці, навчання, інтереси що полегшують встановленню психологічного контакту і створити сприятливі умови для дачі правдивих показань.

Згідно з законом ці особи попереджуються про кримінальну відповідальність в коректній формі, що засвідчується їх підписом. В разі якщо допитуваний уперто не бажає давати свідчення або дає завідомо неправдиві покази – додатково повторно попередити в більш суворій формі, дати зачитати норму закону.

Переходячи до стадії вільної розповіді необхідно правильно сформулювати питання, в тактичній формі пропунувати розповісти все що йому відомо, а потерпілому викласти обставини щодо вчиненого стосовно нього злочину.

Якщо є підстава вважати, що допитуваний дає неправдиві показання, то тему вільної розповіді звузити і запропонувати розповісти про інші обставини які відомі слідству та були досліджені в процесі розслідування.

Виходячи з того, що в процесі вільної розповіді в більшості надаються свідчення тільки в загальних рисах, а факти упускаються, а тому ці відхилення необхідно усувати на стадії «запитання – відповіді». На цій стадії спочатку ставляться основні питання та додаткові, що дозволяє з’ясувати джерела отриманих відомостей, усунути прогалини відхилення.

Нагадувальні задаються з метою згадати певні факти, пожвавити асоціативні зв’язки, пам’ять.

Уточнюючі задаються у випадку, коли надані не чіткі розмиті покази з певних обставин або в них є протиріччя.

Контрольні задаються в будь-який час, але в більшості в кінці допиту, щоб перевірити достовірність показань.

Для усунення ненавмисної неправди можливе застосування таких прийомів:

  • пожвавлення асоціативних зв’язків з метою відновлення в пам’яті забутого

  • пред’явлення малюнків, фотознімків, відео зйомок, які стимулюють згадуванню дійсної картини що відбулася

  • постановка уточнюючих і нагаду вальних питань

При конфліктних ситуаціях дії слідчого повинні бути спрямовані не на викриття у неправдивих показах, а на викриття лжесвідка безпосередньо під час допиту аналізом протиріч як в його показах так і в показах інших осіб.
^ 5. Тактика допиту підозрюваного (обвинуваченого)

З точки зору принципів і підходу до цієї с/д має явну схожість з тактикою допиту свідка, потерпілого, але вона повинна бути більш глибокою, продуманою, умілою і ретельно підготовленою та наступаючою.

Покази цих осіб визнані як належні тоді, коли вони відповідають реальній дійсності і підтверджуються іншими матеріалами справи.

Допит здійснюється відповідно до КПК У.

Тактика допиту підозрюваного обумовлюється тим, що по відношенню нього зібрано мало доказів, вони не достатньо надійні, а тому приступаючи до допиту слід пам’ятати що підозрюваний може виявитись помилковим, факт затримання може зламати його волю і він може обмовити себе, враховуючи те, що йому властиві суперечливі психологічні переживання, тому що з одного боку він розраховує що слідство не має достатніх доказів і спорів.

Приступаючи до допиту обвинуваченого, йому роз’яснюють його процесуальні права та повідомляють в чому він підозрюється. В ході допиту необхідно надати можливість викласти свою позицію з приводу виниклої до нього підозри та можливість дати покази по суті справи. Питання повинні лежати:

  • в площині підстав і обставин затримання

  • обставин злочину у вчинені якого він підозрюється

  • наявності в нього алібі

  • минуле місце і спосіб життя

  • особисті зв’язки

  • а також чи не вчиняв він інших злочинів та яких конкретно, чи поніс за них покарання

  • чи знайомий з потерпілим або свідками, які повідомили, якщо знайомі в яких відносинах з ними, в силу яких обставин знаходився на місці вчинення злочину

  • де, коли і при яких обставинах на його тілі, одязі утворилось виявленні сліди та яке дж. походження. Вилучено в нього.

В разі заперечення – пред’явити тільки ті докази, які достатні для підтвердження підозри, а ін. Замінити на подальше.

При частковому залученні чи окремих фактах чи епізодах в даремності залучань і пред’являти тільки ті докази, які підтверджують винність пред’явленого.

При відмові давати свідчення – запевнити, що це для нього не вигідно, тому вина має бути значно легшою або взагалі буде визнаний не винний.

При участі захисника тактика ускладнюється, а тому ретельно готуватись з передбаченням позицій, яку він займе, щоб не упустити ініціативи і не дати можливостей перешкоджати встановленню істини при несумлінних намірах.

ОБВИНУВАЧЕНИЙ :

Допит починається з роз’яснення пред’явленого обвинувачення і його прав на досудовому слідстві. Після цього з’ясовується визнає він себе винним чи ні та що може заявити по суті обвинувачення.

Якщо визнає : допит проводити по всім відомим йому обставинам, не зважати на те, чи він був раніше допитаний, але в іншому процесуальному статусі. Після вільної розповіді можуть задаватись запитання по суті справи.

В конфліктній ситуації при незазнані здійснюється допит з деталізацією показань, детальна фіксація, особі пропонується надати докази по суті обвинувачення.

При частковому визнанні вини з’ясовується в чому визнає, а в чому ні, надається можливість надати докладні покази щодо питань пов’язаних з фабулою обвинувачення, заняті ним позиції та кваліфікації вчиненого.

В конфліктних ситуаціях може застосовуватись такі тактичні прийоми:

- емоційний вплив;

- обізнаність слідчого;

- роз’яснення наслідків щирого каяття;

- визнання своєї вини;

- пред’явлення доказів;

- використання позитивних рис особи.

Коли особа відмовляється від дачі показань, роз’яснити, що відмова не є перепоною для провадження розслідування у справі і він тим самим позбавляє себе можливості захищатись від пред’явленого обвинувачення і якщо особа наполягає на відмові і називає мотиви то необхідно все це зафіксувати в протоколі.

Коли особа не бажає вступати в конфлікт і дає категоричну відмову давати покази, в таких випадках проводиться заміна слідчого на біль кваліфікованого; застосовуються такі прийоми залишення на самоті у повній невідомості відносно подальшого. В деяких випадках виходячи з особистих якостей особи обвинуваченого, можуть застосовуватись такі тактичні прийоми як м’який, жорсткий і почергова їх зміна.
^ 6. ДОПИТ НЕПОВНОЛІТНЬОГО

В зв’язку з тим, що формування показів неповнолітніх носять деякі особливості, які пов’язуються з недостатнім життєвим досвідом, відсутністю необхідних знань, внаслідок чого вони схильні до навіювань.

Частіше покази їх є повні, тому що на зміст їх показів впливають обставини і місце допиту, лінія поведінки особи що запитує, форма постановки питань, застосування необхідних тактичних прийомів.

Неповнолітні мають менший розвиток аналітичних здібностей при

сприйняті і оцінці сприйнятого, тенденції до з’єднання реальності і фантазій, емоційності міркувань та міркувань і дій, поступається дорослим у здатності оцінити подію в цілому, внаслідок чого звертається увага на окремі деталі, частіше допускаються помилки у визначенні відстаней, відрізку часу, послідовності дій, подій, використані терміни, які застосовують дорослі не розуміючи їх змісту і значення можуть підтвердити формулювання значення, соромлячись запитати зміст.

В той же час їм властива точність сприйняття, міцність запам’ятовування і утримання в пам’яті деталей, властивостей предметів, які їх зацікавили.

При дачі показань у них сильніше розвинуті позитивні якості говорити правду, що може дати відправні пункти для перевірки їх свідчень.

необхідно мати дані стосовно :

- умов життя і виховування

- рівня розвитку

- в зв’язках і інтересах

- особливостях характеру як його самого так і його членів сім’ї

Допит неповнолітнього (підозрюваного, обвинуваченого) бажано проводити в кабінеті, де умови спонукають до усвідомлення дійсного становища і дають зрозуміти, що це допит по кримінальній справі, а не виховна робота.

Свідків і потерпілих допитують за місцем проживання (малолітніх) або створюють необхідну обстановку.

На початку допиту необхідно привернути до себе увагу, викликати на відвертість особу і розмову починати на відхилену тему, що викликає інтерес у неповнолітнього.

Згідно психологічним роз’ясненням неповнолітніх у віці 14-17р. можуть бути уважними і зосередженими близько 1 год. (робити перерви), а у віці 8-13р близько 30 хв. менші 8 не більше 15хв.

Для допиту обов’язково складати письмовий план (короткі записи, питання), коло учасників - виходячи з віку особи, виходячи з його процесуального становища та взаємовідносини які можуть негативно вплинути на допитуваного.

З цими особами попередньо провести бесіду з питань проведення допиту і допустимої обстановки питань, так і манеру поведінки вибирати з обліком поведінки допитуваного, звертатись на „Ви”.

При допиті виключати жаргони, нецензурні репліки, цинічні репліки.

На початку допиту роз’яснити у зрозумілій формі права і обов’язки, звернути увагу на обов’язок говорити правду і нічого не приховувати. Починати з роз’яснення хто присутній і з якою метою – перший крок до завойовування довіри.

Наступний крок - це дати можливість ознайомитись і освоїтись з незвичайною обстановкою для цього необхідно використовувати вивчення питань з анкети, його процесуальне становище, позицію яку він зайняв та коло його інтересів та відношення до вчиненого.

Вільна розповідь у більшості осіб є довільною уривчастою – спрямованою не походу подій а по асоціації.

В таких випадках недоцільно договорювати за нього, перебивати. А впорядкування краще здійснювати після вільної розповіді на стадії запитань – відповіді. Запитання і відповіді потрібно ставити до рівня його освіти і розвитку.

Тактичні прийоми використовувати такі, які можуть допомогти отримати докладні і правдиві докази :

- демонстрація обізнаності про деталі біографії, зв’язки умови проживання;

- про злочин відомо все, а допит проводиться з метою перевірки правдивості неповнолітнього;

- прийоми про обставини які вже досліджені і не мають великого значення з постановкою раптових питань між іншим;

- відволікання від надуманої неправди і запевнення в тому, що вона буде викрита;

- пред’явлення доказової бази (12 способів);

При допиті неповнолітнього після пред’явлення йому обвинувачення необхідно роз’яснити детальніше ніж дорослому тому що він не може в повному обсязі усвідомити сутність обвинувачення та вказати які обставини пом’якшують, а які обтяжують його вину, пояснити дійсність мотиву вчиненого.

У раз якщо неповнолітній бере на себе вину вчиненого. Тому при допиті використовуються дані ОМП, щодо деталізації. Ефективним буде і перерва з наступним проведенням ВОіОП.

Важливо продовжувати ос. про долю підлітка, прияв. уб. до настрою повідомлення новини про сім’ю, школу.

МАЛОЛІТНІ

Готуючись до допиту з малолітньою особою, місця визначати, які є найбільш най сприятливі (малята - дома, в дитсадку, школярі – школа, дома.).

Школярі :

Тактика допиту – форма бесіди

Дошкільнята :

Форма допиту – елементи гри, а постановка питань в зрозумілій формі і ці питання у більшості мають ставитись особі до якої дитина звикла в присутності слідчого.

Оформляючи протокол допиту свідка-потерпілого в ньому повинно бути зроблено детальний опис обстановки (хто присутні, хто ставив запит?).

Протокол у віці 12-14 років (свідкам, потерпілим) дається їм на підпис, а меншим віком залежно від ступеня їх розвитку може і ними підписуватись, а може і дорослими учасниками допиту.

^ ДОПИТ НА ОЧНІЙ СТАВЦІ.

Очна ставка – це однозначеий допит двох раніше допитаних осіб в показання яких є суттєві протиріччя з приводу одних і тих же обставин, явищ, подій, та розслідування у справі.

Може проводитись між будь-якими процесуальними учасниками та в будь-якій послідовності. Якщо неповнолітній свідок або потепілий у віці 14-16 років визнаний, і обвинувачений у віці 16 років буде признаний розумово відсталий, то проводити цю с/д в присутності педагога чи одного з батьків. Проводиться обов’язково з участю захисника.

Вимоги :

- проводити тільки у випадках коли учасники були раніше допитані і допити процесуально оформлені;

- в показах є суттєві протиріччя, що входять в предмет доказування.

Суттєві протиріччя – це обставини, що підлягають доказуванню ст. 164

Питання про доцільність вирішення в кожному конкретному випадку але при цьому необхідно враховувати можливість здійснення психологічного впливу на добросовісного учасника з боку зацікавленої особи з метою схилити до дачі вигідних для неї показань шляхом погроз або викликаючи жалість.

Проводити коли не можливо вирішити протиріччя іншими с/д.

Вирішувати питання щодо проведення цієї с/д необхідна детальна підготовка і особливо щодо постановки питань з яких перше питання має бути поставлене до першої особи.

Бажано починати з тієї особи, яка надала правдиві свідчення, що підтверджуються матеріалами справи.

Дії слідчого спрямовуються на активізацію їх психологічних властивостей шляхом активізації _______ зв’язків.

^ ТАКТИЧНІ ПРИЙОМИ

- постановка питань по спільним суміжним обставинам;

- пред’явлення речових доказів;

- проведення на місці події.

В деяких випадках починати потрібно з використання показань найбільш активних учасників, які зізнались у вчиненому злочину чи поділ предмету очної ставки на декілька епізодів (спірних питань), з використанням не тільки показань інших учасників але й доказів.

Можуть залучатись для участі особи, які користуються авторитетом у допитаного.

Можливі повторні очні ставки між одними і тими ж учасниками або серії очних ставок з будь-якою першою особою та різними учасниками.

ФІКСАЦІЯ

Перший спосіб :

- ставиться загальне питання і в строчку на нього відповідь першої і другої особи, які вони підписують. Сторінка паперу розділяється на дві частини : питання – відповідь.

Можливе також (обов’язково) застосовувати аудіо-відое запис з оформленням

- тип плавки

- камера

- підстави призупинення

- час відновлення.





Схожі:

Поняття, предмет, класифікація психологічної основи допиту icon1. Предмет І основні категорії психології вищої школи як нової галузі...
Семінарське заняття Предмет, методи І сучасний стан розвитку психології вищої школи
Поняття, предмет, класифікація психологічної основи допиту icon1. Докази в адміністративних процедурах: поняття та класифікація
Процесуальному доказуванню притаманні 4 елемента: предмет доказування; суб'єкт доказування; засіб доказування та діяльність по збиранню,...
Поняття, предмет, класифікація психологічної основи допиту iconР. Л. Степанюк Національний університет внутрішніх справ
Указується коло осіб, які можуть бути свідками по справах даної категорії, визначається предмет допиту кожної категорії свідків І...
Поняття, предмет, класифікація психологічної основи допиту icon1 Предмет І завдання основ медичних знань. Поняття про здоров’я І...
Розподіл навчального часу за модулями, темами І видами занять дисципліни “Основи медичних знань”
Поняття, предмет, класифікація психологічної основи допиту iconОснови здоров ’ Я
Що вивчає предмет «Основи здоров’я». Безпека першокласника. Практична робота: «Знайомство зі школою»
Поняття, предмет, класифікація психологічної основи допиту icon1. Поняття антисоціальної поведінки
Ефективна боротьба із злочинністю з психологічної точки вимагає глубокого аналізу протиправної дії осіб, які здійснили злочини, вивчення...
Поняття, предмет, класифікація психологічної основи допиту iconТема урока
Поняття комп’ютерного вірусу. Історія та класифікація вірусів І троянських програм. Призначення, принцип дії та класифікація антивірусних...
Поняття, предмет, класифікація психологічної основи допиту icon2. Поняття, загальна характеристика та класифікація основних засад...
Поняття, загальна характеристика та класифікація основних засад кримінального судочинства ст. 3
Поняття, предмет, класифікація психологічної основи допиту iconЗміст. Вступ
Поняття І класифікація спеціальних (вільних) економічних зон
Поняття, предмет, класифікація психологічної основи допиту iconКласифікація еом
Проте, існує поняття базової конфігурації, що вважають типовий. У такому комплекті комп'ютер звичайно поставляється. Поняття базової...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Школьные материалы


База даних захищена авторським правом © 2014
звернутися до адміністрації
uchni.com.ua
Головна сторінка