«Значення емоцій в професійній діяльності людини»




Скачати 369.3 Kb.
Назва«Значення емоцій в професійній діяльності людини»
Сторінка1/3
Дата конвертації01.03.2013
Розмір369.3 Kb.
ТипДокументы
uchni.com.ua > Інформатика > Документы
  1   2   3


.Міністерство освіти і науки України

Запорізькій національний технічний університет

Інститут управління і права

Курсова робота
з дисципліни Загальна психологія

на тему
«Значення емоцій в професійній діяльності людини»

м. Запоріжжя

2009р.

ЗМІСТ

ВСТУП………………………………………………………………….……

РОЗДІЛ І. ПОНЯТТЯ ЕМОЦІЇ

1.1. Визначення поняття емоцій, їх характеристика та види .......……..

1.2. Властивості та функції емоцій ………………….…………….…...

РОЗДІЛ 2. ЗНАЧЕННЯ ЕМОЦІЙ В ПРОФЕСІЙНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ

ЛЮДИНИ

2.1. Види та характеристика діяльності ……………………….……....

2.2. Вплив емоцій на професійну діяльність людини……….………..

ВИСНОВКИ …………………………………………………………

ПЕРЕЛІК ПОСИЛАНЬ………………………………………………

ВСТУП
Емоції, як і інші психічні явища, являють собою різні форми відображення реального світу. На відміну від пізнавальних процесів, що відбивають навколишню дійсність у відчуттях, образах, представленнях, поняттях, думках, емоції відбивають об’єктивну реальність у переживаннях. У них виражається суб’єктивне відношення людини до предметів і явищ навколишньої дійсності. Тобто іншими словами емоції – це особливий клас суб’єктивних психологічних станів, що відображають у формі безпосередніх переживань приємний або неприємний процес і результати практичної діяльності, спрямованої на задоволення актуальних потреб.

Емоції виступають як внутрішня мова, як система сигналів, посередництвом яких суб’єкт дізнається про значущість того, що відбувається з ним та навколо нього. Емоції у діяльності людини виконують функцію оцінки її ходу та результатів. Вони організують діяльність, стимулюючи та направляючи її. Тому, якщо людина вміє пізнавати свої емоції то їй значно легше розв’язувати складні життєві проблеми, вступати в спілкування з іншими людьми, добиватися їхньої допомоги і уваги.

Зрозуміти себе – це передовсім розібратись у своїх переживаннях, визначити, що хвилює, а що – залишає байдужим. Кожна людина має коло своїх уподобань, симпатій та антипатій: одна людина емоційно дуже чутлива, вміє співпереживати; інша не звертає уваги на почуття та емоційний стан інших, не вважає це істотним; одна вміє контролювати інтенсивність проявів своїх емоцій і почуттів, інша ж неспроможна до цього; одна вміє відчувати величезну гаму переживань, іншій це недоступно. У переживаннях індивідуалізується психічний світ особистості. Але тільки вміти розібратися в собі недостатньо, потрібно ще й контролювати рух власних емоцій.

Ще давній філософ Спіноза вважав, що для певної свободи волі людина має пізнати не лише зовнішні обставини свого буття, а й власні афекти і пристрасті. Такі пізнання передбачає не усунення пристрастей, а владу над ними. Згадаймо відоме висловлення, що потоки пристрастей злили більше міст і поселень і коштували більших людських жертв, між потоки стихій і ураганів. Уважаючи, що наймогутнішим збудником душі є пристрасті. Декарт запропонував для визначення порядків душі термін «емоції».[9]

Сучасною наукою доведений тісний взаємозв’язок емоцій і вольової активності та закладений фундамент для вивчення взаємозв’язків між емоціями, мотивацією, поведінкою та діяльністю. Разом із тим, одна з найбільш серйозних проблем психології полягає в тому, що більшість теорій особистості, теорій поведінки і теорій емоцій мало пов’язані один з одним. Такі дослідники як Е.А. Клімов, 1996; А.К. Маркова, 1996; А.И. Папкін, 1996, 1998; К.К. Платонов, 1970; А.М. Столяренко, 1987, 1990; Л.Б. Філонов, 1981, Л.С. Виготський (1984), емоцій, як правило, аналізують лиш одну або декілька складових емоційного процесу його нейрофізіологічний, експресивний або феноменологічний компонент. При цьому вони, за деякими винятками, майже не співвідносять свої дані з даними теоріями особистості і даними теорії поведінки. Тому проблеми, пов’язані із впливом емоцій на емоційний стан і діяльність людини, залишаються актуальними й досі.

Мета дослідження розглянути значення емоцій в професійній діяльності людини, та визначити їх вплив на професійну діяльність людини.

Об’єкт дослідження - професіональна діяльність

Предмет дослідження - значення емоцій в професіональній діяльності

людини

Задача курсової роботи:

1) Розкрити поняття емоції та їх властивості.

2) Розглянути вплив емоції на професійну діяльність людини.
^ РОЗДІЛ І. ПОНЯТТЯ ЕМОЦІЇ
В цьому розділі розглянуто загальні визначення поняття емоцій, причини їх виникнення, види та характеристики емоцій, а також їх властивості й функції; розглянуто їх роль та місце в системі психічних явищ.

У взаємодії людини з навколишнім світом виникають знання й емоції, які ми умовно відносимо до пізнавальної складової процесу взаємодії. В емоціях через переживання пізнається значущість (недоліки чи переваги) предметів довкілля. Всі судження про значення цих предметів формуються на основі емоцій. Діяльність людини, її поведінка завжди викликають позитивне або негативне ставлення до неї.


    1. Характеристика емоцій, їх види.

В цьому параграфі розглянуто питання поняття емоцій, характеристику та види емоцій. Емоційний світ людини багатогранний, він складається з простих та складних емоцій, з міміки, виразних рухів, та голосових реакцій. Також емоціям людини присутні позитивні і негативні полюси. Чим складніше організована жива істота, чим більш високу ступінь на еволюційних сходах вона займає, тим багатша гамма емоційних станів, які вона здатна переживати.
Емоція (від французького emotion - почуття) – це психічний процес імпульсивної регуляції поведінки, оснований на чуттєвому відображені потреб значущості зовнішнього впливу, їх сприятливості або шкідливості для життєдіяльності індивіда.

Емоції виникли як пристосований «продукт» еволюції, біологічно узагальнені засоби поведінки організмів у типових ситуаціях. «Саме завдяки емоціям організм опиняється дуже вигідно пристосованим до оточуючих умов, оскільки він, навіть не визначаючи форми, типу, механізму та інших параметрів впливу, може з рятівною швидкістю відреагувати на нього певним емоційним станом, тобто визначити, корисно чи шкідливе для нього цей конкретний вплив».[1]

Світ емоцій людини багатогранний. Емоцій стільки, скільки ситуацій, в яких перебуває особистість. В цілому почуття й емоції змінюються контрастно в таких напрямках:

  1. задоволення (приємне переживання);

  2. незадоволення (неприємне переживання);

  3. подвійне (амбівалентне);

  4. невизначене ставлення до дійсності.

При цьому людина перебуває в сильному напруженні: збудженні або ж у спокійному стані.

Емоція не обмежується переживаннями, і ми лише умовно розчленовуємо її як цілісне психічне явище, аналізуючи окремо переживання та органічні прояви. Емоційні периферичні зміни охоплюють весь організм і дістають зовнішнє вираження. Вони проявляються у виразних рухах: у міміці (виразні рухи всього тіла) та голосових реакціях (інстанція і тембр голосу). Емоційні переживання виражаються не лише сильних рухах, а й у мікро рухах (тремор, реакції зіниць). Так, Леонардо да Вінчі вважав, що певна міміка відповідає не лише переживанням горя чи радості, а й різним відтінкам цих переживань: брови й вуста по-різному рухаються залежно від причин плачу. Це також можна помітити, спостерігаючи плач – каприз і горісний плач.

Найвиразніше переживання виявляються в очах (існує близько 85 відтінків – живі, ніжні, холодні) і голосі (в печалі, він глухий, у стресі покірний). Згадаймо відомий вислів Сократа: «Кажи, щоб я міг тебе бачити».[9]

Спираючись на виразні рухи, ми розкриваємо ставлення суб’єкта до оточення, його емоційні переживання і духовний світ. На відміну від дорослих, дитині характерна лабільність емоцій невизначеність, невиразність, надзвичайна нестійкість. Протягом одного дня в неї можна спостерігати багато переходів від жвавості, життєрадісності до пасивності, смутку, від радості до похмурої вередливості. Така лабільність особливо яскраво виявляється у ранньому дитинстві. З роками помічається все більша стійкість почуття, формування переважаючого настрою.

Емоції, хоча й чуттєві у своїй основі але, на відміну від сприймання, не наочні, відображають не предмет чи явище предметного світу, а внутрішній світ суб’єкта. Тому вони надзвичайно інтимні, лабільні. Як тільки ми звертаємо увагу на свої тілесні зміни або переживання емоції змінюються. Суб’єкт, що переживає емоцію, не може не звернути на неї увагу. Але звернувши увагу, скажімо, на радість, ми втрачаємо радість як емоцію з її інтенсивністю, враженістю (напруженістю). Два переживання не можуть відчуватись точно в один і той самий момент, вони існують лише послідовно. Емоція виникає за недостатності знань, необхідних для досягнення цілі, і компенсує цю недостатність. Саме емоція забезпечує продовження пошуку нової інформації. Емоції виникають щоразу, коли задоволення потреби не відбувається коли дія не досягає цілі.

Відомий фізіолог П. В.Сімонов намагався у короткій символічній формі представити свою сукупність факторів, що впливають на виникнення й характер емоції. Він запропонував для цього таку формулу:[4 ]

Е = F(П, (Ін-Іс, ...)), де Е — емоція, її сила та якість; П — величина й специфіка актуальної потреби; (Ін — Іс) — оцінка вірогідності (можливості) задоволення даної потреби на підставі вродженого и життєво набутого досвіду; Ін— інформація про засоби, прогностично необхідні для задоволення існуючої потреби; Іс — інформація про засоби, які має в своєму розпорядженні людина на даний час. Відповідно формули, запропонованої П.В. Сімоновим (його концепція має спеціальну назву — інформаційна), сила та якість емоції, що виникла у людини в кінцевому рахунку визначають силою потреби і оцінкою здатності її задоволення у ситуації, що склалася.

Через свою предметну зумовленість емоції визначають спрямованість діяльності, надаючи їй чуттєвого характеру. Це - специфічна форма контролю за діяльністю, за тією її стороною, яка має вигляд переживань. Переживання виступають регулятором діяльності. Вони можуть як стимулювати діяльність (на радощах «гори перевертають», так і гальмувати її (у розпачі все «падає з рук»). Причому якщо в органічних відчуттях ми фіксуємо різний ступінь розладу (аж до хаосу) фізіологічних функцій, тоді як переживання емоція завжди має сенс, завжди щось означає.

Емоції – це специфічна форма взаємодії людини з навколишнім світом, спрямована на пізнання світу та свого місця в ньому через саму себе. Ця специфічність виявляється в суттєвих якостях позитивного і негативного полюсів емоцій. Згідно з трьохвимірною теорією емоцій В. Вундта, в емоціях присутні полярність приємного й неприємного, протилежності напруження й розрядки, збудження й пригніченості. Поряд із збудженою радістю (радістю – тріумфом) існує радість спокійна (радість – умиротворення, радість – зворушення) і радість напружена) радість палкої, жагучої події радість тремтливого очікування). Відповідно, існують напружений смуток (тривога); збуджений смуток, близький до відчаю і тихий сум, в якому відчувається розрядка; смуток, що тяжіє до меланхолії. [6]

Власний досвід підказує кожній людині, що саме вона відчуває: щастя, печаль чи страх; вона знає, що вони відрізняються за внутрішніми переживаннями і за зовнішнім виглядом. Водночас, емоції взаємодіють одна з однією – радість послаблює страх, печаль посилює відчай.

Названі особливості виступають характеристиками емоцій. Це якісні характеристики:

- знак – позитивні чи негативні;

- людяність - страх, грів, радість, сором, відраза.

Кількісні:

- сила – слабкість як збудженість та пригніченість;

- глибина;

- інтенсивність – визначається через напруженість – розрядку;

- тривалість впливу.

В якісному своєрідність емоцій виражається те, як відноситься людина до відповідного явища. В залежності від того, наскільки значуща відображена в емоціях дійсність, розрізняються глибокі та неглибокі емоції.

В залежності від впливу на активність діяльності емоції поділяють на стеничні (від грецького. sthenos - сила) та астеничні. Стеничні почуття стимулюють до активної діяльності, мобілізують сили людини. Так, почуття радощі або натхнення стимулює людину до енергійної діяльності. Астенічні емоції розслабляють людину, паралізують його сили.

Розрізняють прості (нижчі) та складні (вищі) емоції. Прості (нижчі) – переживання, пов’язані із задоволенням або незадоволенням фізіологічних потреб. Характерна ознака складних емоцій полягає у тому, що вони виникають у результаті усвідомлення об’єкта, що викликав їх, розуміння їхнього життєвого значення.[6]

В структурі діяльності можна виділити базові емоції, що визначають мету діяльності, її стратегічний напрямок, та похідні від них операціональні емоції.

Базові емоції визначають направленість життєдіяльності індивіду, а операціональні - його відношення до різних умов дія­льності, реальним досягненням. Те, що сприяє досягненню мети, викликає позитивні емоції, те, що перешкоджає, негативні. Класифікація базових емоцій співпадає з класифікацією основних потреб індивіду. Похідні ж емоції не піддаються класифікації вони також багатообразні, як багатообразні умови життєдіяльності людей. Похідні емоції визначають найбільш ефективні напрями у досягненні поставленої мети, найбільш значимі для цього засоби та умови.

Складні емоції пов’язані з усвідомленням життєвого значення об’єктів, це рівень предметних почуттів вираження в усвідомлених переживанням ставлення особистості до світу. Ці емоційні переживання упредметнені. Це радість, викликана чимось певним, щодо когось конкретно. Ці предметні почуття поділяються на інтелектуальні, естетичні та моральні.

У моральних почуттях втілюється ставлення людини до людини і суспільства. Інтелектуальні почуття – подив, цікавість, допитливість, сумнів – засвідчують взаємопроникнення інтелектуальних і активних моментів. В естетичних почуттях виявляється не лише спрямованість на предмет, а й проникненнях в нього. Це специфічне пізнання, яке являє собою проникнення почуттям у власну сутність предмета, це пізнання специфічної якості предмета – краси.

По змістовній своєрідності емоції підрозділяються на слідуючи види: 1) емоційний тон відчуття; 2) емоційний відгук; 3) настрій; 4) конфліктні емоційні достатки: стрес, афект, фрустрація; 5) вищі емоції - відчуття.

Різні відчуття (запахи, кольори, звуки і т. д.) є для нас спрійятними, нейтральними або неприємними. Емоційний тон відчуття - це наше відношення до якості відчуття, психічне віддзеркалення потребових властивостей об’єкту. Нам приємний запах квітів, шум морського прибою, колір неба при заході сонця, але неприємний запах гнили, скрегіт гальм. До окремих подразників виникає навіть органічна хвороблива відраза - ідіосинкразія (наприклад, до звуків, видаваним металевим предметом, що скрегоче по склу).

Емоційне відношення до життєво важливих дій передається по спадку. Це дозволяє вже при першій зустрічі організму з шкідливим об’єктом відреагувати на нього. Емоційний тон різних дій, закріплюючись в пам’яті, включається потім в різні сприйняття і вистави.

Емоційна пам’ять, емоційний досвід людини грають істотну роль в тих випадках, коли треба діяти в умовах дефіциту понятійної інформації.

Емоційний відгук - оперативна емоційна реакція на поточні зміни в наочній середі. (Ми побачили красивий пейзаж - виникає емоційний відгук). Емоційний відгук визначається емоціональною збудливістю людини, його емоційним тонусом. Одним з видів емоційного оклику є синтонія - співпереживання емоційного достатку інших людей - важлива соціальна якість людини. [5 ]

Здібність до емоційного співзвуччя залежить від умов виховання. Люди, що виховувалися в умовах недостатнього емоційного контакту або пересичення емоційними контактами, стають малоздатними до емоційного співпереживання.

Настрій - ситуативно обумовлений стійкий емоційний стан, що підсилює або ослабляє психічну діяльність. Настрій - емоційна інтеграція життєвідчувань людини, що визначає загальний тонус його життєдіяльності. Воно викликається тими впливами, які зачіпають особові сторони індивіда, його основні цінності, успіхом або невдачею в роботі, комфортною чи дискомфортною обстановкою, рівнем культури у відносинах між людьми, самопочуттям і так далі. Настрій завжди причино обумовлений, хоча причина його інколи і не усвідомлюється. [11]

В настрої проявляється стимулююча функція емоцій та почуттів, їх вплив на діяльність людини. Настрій, як і всі інші емоційні стани, може бути позитивним чи негативним, мати визначену інтенсивність, вираженість, напруженість, сталість.

Найбільш високий рівень психічної активності під впливом емоцій або почуттів називається натхненням, найбільш низький апатією. Незначна дезорганізація психічної діяльності, викликана негативним впливом стан засмученості.

Необхідно уміти блокувати поганий настрій і завжди пам’ятати, що після «чорної смуги» неминуче настання радості життя і підйому творчих сил. Нерідко знижений настрій може бути викликаний простішими біохімічними процесами в нашому організмі, несприятливими атмосферними явищами або емоційними циклами даного індивіда.

В залежності від переважання у досвіді людини відповідний настрій становиться сталим, характерним для нього. Необхідно цінити гарний настрій. Він стимулює до активної плодотворної діяльності, покращує відносини між людьми. Людина певною мірою може регулювати свій настрій, концентруючи свідомість на позитивних сторонах життя, перспективах його покращення. Це усуває непотрібні пробні дії. Людина узагальнює досвід своїх вдач та невдач, радощів чи смутку. Він завжди в змозі з певною мірою достовірності визначити чи «варта гра свіч». В екстремальних ситуаціях емоція успіху-неуспіху трансформується в афект захвату, страху чи гніву.

Таким чином, аналіз емоцій та емоційних переживань дає можливість виділити їхні характеристики (якісні та кількісні); властивості (реальність, суб’єктивність, інтимність, предметність і ситуативність) та головні регуляторні функції (оцінку і спонукальні).
1.2. Властивості та функції емоцій.
В цьому параграфі освітлено питання характерних властивостей емоцій, а також особливі функції емоцій у житті людини. Особливість емоцій складається в тому, що вони безпосередньо відображають відношення між мотивами та реалізацією діяльності, яка відповідає цим мотивам, й при цьому вони виконують загальну, регулятивну, функцію людської діяльності.


Крім якісних і кількісних загальних характеристик, загальними властивостями емоцій виступають переключення, передбачення і просторово-часове зміщення.

Переключення – це можливість перенесення емоційного забарвлення з причин почуттів на другорядні умов. Несподівана зустріч із приємною людиною надає всій ситуації (місце, люди) позитивної валентності. Відбувається генералізація емоцій і почутті. На відміну від неї локалізація звужує загальну позитивну валентність (серія невдач у спортивних змаганнях може призвести до афекту, якщо людина сконцентрується на них).

Передбачення виникає на основі емоційної оцінки обставин, котрі раніше сприяли успіху чи неуспіху. Це емоційний сигнал про ймовірні наслідки дій, що передує їх учиненню. Емоції і почуття немовби заглядають у майбутнє і допомагають людині орієнтуватись в передбачуваній ситуації. Ця властивість засвідчує універсальність емоцій і почуттів як особистісного механізму виділення актуального в практично необмеженому просторі й часі – і в минулому, і в майбутньому, і тепер, і тут, і реально, і в думках. Просторово-часове зміщення – властивість переживань, емоцій, почуттів зміщатись із самої події у згадку про неї. Пригадуючи, ми можемо переживати інтенсивніше, виразніше ніж у момент події.

Окрім вказаних, емоціям характерний ще ряд певних властивостей:

Як універсальність вона складається з незалежності емоцій від виду потреб та особливості діяльності, в якій виникає: надія, тривога, радість. Гнів може виникнути при задоволені любої потреби. Це означає, що механізм виникнення емоцій являється специфічним і незалежним від устрою виникнення визначених потреб.

Динамічність емоцій складається із фазовості їх перетікання. На цю якість вказував В. Вундт у своїй трьохвимірній схемі характеристики емоцій. [10]

Емоційне напруження виникає в ситуації очікування: чим ближче наступна подія тим сильніше наростає напруження. Рішення виниклого напруження виникає при здійснені події. Воно переживається людиною як повна безсилість, а може і як полегшення. На прикладі емоції гніву можна виділити чотири фази розвинення емоцій: кумуляції (накопичення, сумації), вибух, зменшення напруження і загасання.

Сильні емоції мають здатність подавлять протилежні собі емоції, не допускати їх в свідомість людини. Про це писав А. Ф. Лазуровський, обговорюючи властивість взаємної узгодженості почуттів: «Людина, у якої дія окремих почуттів достатньо між собою узгоджена, повністю буває охоплена певним настроєм або емоцією. Будучи сильно засмученою, вона вже не засміється раптовому жарту; знаходячись в піднесеному, урочистому настрої, вона не захоче слухати неприємностей». [13 ]

Дерябін В. С. описує таку властивість емоцій як сумація, яка вказує на те, що емоції, пов’язані з одним й тим же об’єктом складаються на протязі життя, що призводить до збільшення їх інтенсивності та зміцненню почуттів, в результаті чого й їх переживання у вигляді емоцій становиться сильнішим. Характерною для сумації емоцій є прихованість цього процесу: він відбувається непомітно для людини, що не віддає собі звіту в тому, на чому це засновано. Наявність цієї властивості підтвердилась при вивчені страху: реакція на небезпечну ситуацію у осіб з низьким рівнем сміливості при повторному потраплянні в неї була більша, ніж в перший раз.

Через деякий час виникає адаптація до небезпеки, рівень страху знижується, і тому ця властивість проявляється вочевидь тільки при перших пред’явленнях емоційних подразників. Емоціям та емоційному тону відчуттів в особливості властиве притуплення гострих переживань при довготривалому повторені одних і тих же відчуттів. Як писав Ланге. Н. Н.,

«відчуття видихаються», так, довготривала дія приємного подразника визиває послаблення переживання задоволення до його зникнення. Наприклад, постійне заохочення робітників одним й тим самим чином призводить до того, що вони перестають емоційно реагувати на нього.

У той же час, перерва в дії подразника може знову привести до задоволення. За даними Вітвицького, адаптації підвладні й негативні емоції. Можливо, ефект адаптації до страху виявляється в такому незвичайному на перший погляд явищі: парашутистами стрибок з парашутної вишки переживається сильніше, ніж стрибок з літака. Можливо, близькість землі в першому випадку дає сприйняття висоти більш конкретним,тому й стрибати більш боязно, хоч свідомість говорить про повну безпеку.[13 ]

Існують й такі властивості емоцій як пристрасність і суб’єктивність. В залежності от особистих (смаків, інтересів, моральних настанов, досвіду) та темпераментних особливостей людей, а також від ситуації, в якій вони опинилися, одна і та ж сама причина може викликати у них різні емоції. Небезпека у одних викликає страх, а у інших веселий настрій.

Ще однією властивістю емоцій є заразність.
  1   2   3

Схожі:

«Значення емоцій в професійній діяльності людини» iconЕволюційна теорія емоцій Ч. Дарвіна. Перші уявлення про мозкові механізми...
Багато емоційних реакцій є природженими І виявляються з моменту народження. При цьому в регуляції емоцій важливе значення відіграє...
«Значення емоцій в професійній діяльності людини» iconТема: Значення голонасінних у природі та в житті людини
Освітня. Продовжити формувати знання учнів про голонасінні рослини; розкрити роль цих рослин у природі та господарській діяльності...
«Значення емоцій в професійній діяльності людини» iconЗначення голонасінних у природі та вжитті людини
Мета: Пояснити значення різних рослин відділу Голонасінні для життя людини; особливе значення звернути на використання їх як лікарські...
«Значення емоцій в професійній діяльності людини» iconКодекс діє на всій території України та призначений для застосування...
Етичні засади у відносинах між людьми є основою збереження І прогресу демократичного суспільства, основою всестороннього розвитку...
«Значення емоцій в професійній діяльності людини» iconКодекс діє на всій території України та призначений для застосування...
Етичні засади у відносинах між людьми є основою збереження І прогресу демократичного суспільства, основою всестороннього розвитку...
«Значення емоцій в професійній діяльності людини» iconПідготовка вчителів до викладання інформатики в профільних класах
Він визначається рівнем знань сучасних інформаційних технологій І вмінь застосовувати їх у навчальній І професійній діяльності, у...
«Значення емоцій в професійній діяльності людини» iconРоль самоосвіти у формуванні
Сучасна психологія стверджує, що гра охоплює всі періоди життя людини. Гра – це важлива форма життєдіяльності людини, а не вікова...
«Значення емоцій в професійній діяльності людини» iconУроку з теми Тема уроку
Вивчення природи людиною. Значення знань про природу в житті та діяльності людини
«Значення емоцій в професійній діяльності людини» iconТема : Різноманітність павукоподібних та їх значення в екосистемах....
Мета: Ознайомити учнів із різними видами павукоподібних, визначити особливості будови та процеси життєдіяльності різних рядів павукоподібних;...
«Значення емоцій в професійній діяльності людини» iconТема: Значення рослин І тварин у житті людини
Сьогодні, діти, ми підемо на еккурсію в поле ліс, до озера, щоб на конкретних прикладах розібратись, яке значення мають рослини І...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Школьные материалы


База даних захищена авторським правом © 2014
звернутися до адміністрації
uchni.com.ua
Головна сторінка