Малашівецька група палеолітичних пам’яток історична довідка




Скачати 281.47 Kb.
НазваМалашівецька група палеолітичних пам’яток історична довідка
Сторінка1/3
Дата конвертації18.04.2013
Розмір281.47 Kb.
ТипДокументы
uchni.com.ua > Інформатика > Документы
  1   2   3
Олександр СИТНИК
МАЛАШІВЕЦЬКА ГРУПА ПАЛЕОЛІТИЧНИХ ПАМ’ЯТОК
Історична довідка. На початку 1960-х років у фонди Тернопільського краєзнавчого музею починають поступати невеликі збірки кременів з околиць с. Малашівці Зборівського району на Тернопільщині. Їх приносить малашівський житель, любитель усього стародавнього, Зіновій Олексійович Дець. Ці матеріали зацікавили професійного археолога Ігоря Герету, який у 1967 р. виїжджає на місце знахідок і, таким чином, відкриває дві важливі палеолітичні пам’ятки — Малашівці І в ур. Ставки і Малашівці ІІ в ур. Могила.1 За визначенням О. Черниша і В. Савича інвентар стоянок був попередньо датований кінцевою фазою верхнього палеоліту — мадленським періодом (були вказані аналоги: Молодове V, Липа VІ, Мізин). У 1968 р. місцезнаходження обстежив В. Савич,2 а в 1981–1983 рр. — автор.3 Були зібрані нові матеріали, зроблені польові описи і зняті ситуаційні плани. Пізніше ці пам’ятки увійшли в усі зведені каталоги з палеоліту колишнього СРСР та України.4

Стоянка Малашівці ІІІ знаходиться в ур. Загорода. Стала відомою з 1980 р. завдяки підйомним колекціям З. Деця. Ним же, ще у 1966 р. виявлене місцезнаходження в ур. Замчисько, а у 1971 р. — в ур. Жолоби (відповідно Малашівці ІV і V). Ще дві пам’ятки були зафіксовані З. Децем у 1982 р. (ур. Горби) і 1981 р. (між Ставками) — відповідно пункти VІ і VІІ.* [Нумерація пам’яток римськими цифрами була запропонована нами у 1989 р. Невідповідність у послідовності номерів і років відкриття пояснюється тією обставиною, що матеріали З. Деця були “відкриті” нами у фондосховищах музею в середині 1980-х рр. у тому порядку, у якому вони нумеровані.]

У 1987 р. Тернопільською палеолітичною експедицією під керівництвом автора у “Ставках” (Малашівці І) були здійснені розвідкові дослідження. Виявилось, що у цьому мікрорайоні знаходиться ще кілька палеолітичних пам’яток, не пов’язаних між собою ні хронологічно, ні генетично. На деяких пам’ятках закладено розвідкові шурфи, але культурного шару не виявлено.

^ Геоморфологічна ситуація. Усі сім палеолітичних об’єктів (думаю, що їх насправді набагато більше) в околицях Малашівців знаходяться на мисоподібному вододільному плато між р. Серет і його лівосторонньою притокою Ігрою, що прорізає корінні неогенові відклади значно потужнішого утворення плато — Серето-Гнізненського вододілу. “У сучасному рельєфі це високо підняте, сильно розчленоване плато”.6 У морфоструктурному аспекті підобласть належить до північно-східної частини Західно-Подільського плато, у морфоскульптурному — до Тернопільської структурно-пластової рівнини, що з заходу обмежена Подільською горбистою грядою, а зі сходу — Товтровим рифовим пасмом.7 Власне, з ізольованими пагорбами останнього пов’язано кілька важливих пам’яток палеоліту Поділля. Із малашівецького куща місцезнаходжень стоянка ІІ в ур. Могила (рис. 1,8) приурочена до скельних порід Товтрового пасма. Ще порівняно недавно тут височіли оголені скелі, у яких знаходились окремі гроти і навіси — ідеальні місця для поселення палеолітичних людей. Пізніше тут почали добувати камінь, утворився великий кар’єр, що знищив залишки первісної стоянки. Сьогодні тут міститься Тернопільське сміттєзвалище. Урочище Могила — найвища точка вододілу (абсолютна висота – 387 м), з якої відкривається широка панорама навколишніх долин і лук. У стародавні часи ця місцевість була зручною височиною для вистеження стад промислових тварин.

П’ять пам’яток знаходяться на різних мисоподібних ділянках порівняно широкої і глибокої балки “Ставки” (рис. 1,16) на лівобережжі Серету, між селами Малашівці та Іванківці. Балка є типовим водно-ерозійним утворенням, що сформувалось на корінних верхньокрейдових відкладах під дією стічних поверхневих та локальних виходів підземних вод.8 Колись тут постійно знаходились мочариська і невеликі озерця (тому і назва “Ставки”). У 1970-х роках проведено меліорацію балки, внаслідок чого був порушений природний екологічний баланс, а заразом знищено кілька важливих палеолітичних об’єктів (наприклад, в ур. Жолоби).

Такі балки у західноподільському регіоні є переважно видовженими, широкорукавними, з чергуванням похилих і крутих бортів. У верхів’ї вони мають розгалужену сітку вибалків і рівчаків. Найвиположеніші ділянки мисоподібних “язиків” тяжіють до головного русла балки; з ними пов’язуються найбагатші місцезнаходження палеоліту. Окремі кремені палеоліт-енеолітичного вигляду розсіяні по усій донині “Ставків”.

Одна із стоянок в ур. Загорода (рис. 1,7) міститься на випуклому присхилку лівого берега Серету. Матеріали зафіксовані у верхній частині доволі крутого борта широкої заплави ріки, звідки бере початок рукотворне Горішньоівачівське озеро.

^ Проблеми стратиграфії пам’яток і умов залягання культурних решток. Пам’ятки малашівецького осередку належать до археологічних об’єктів із зруйнованими (чи перевідкладеними) культурними горизонтами. Вони представлені матеріалами головним чином кам’яного виробничого комплексу, зрідка — поодинокими фауністичними залишками.

Стоянка Малашівці ІІ в ур. Могила знаходилась, як уже було зазначено, на поверхні Товтрового останця (можливо, під навісом ?). Крем’яні та остеологічні рештки були прикриті незначним шаром верхньоплейстоценових лесів у верхній частині пагорба і більш потужним пластом верхньочетвертинних відкладів, включаючи і горизонти викопних ґрунтів, у присхилових ділянках плато. Ще у 1981 р. в кар’єрі урочища Могила ми спостерігали такі геологічні умови нашарувань: сучасний гумусний горизонт – 0,3 м; горизонт В сучасного ґрунту – 0,4 м; елювіально порушений шар верхньоплейстоценових лесів, насичений уламками і валунами карбонатних порід (він же вміщує окремі культурні залишки палеолітичного віку) – 0,7–1,5 м. Нижче проглядались щебінь, дресва, валуни корінних неогенових вапняків.

Оскільки пам’ятка (пам’ятки ?) приурочена до скельної вершини пагорба, що височів майже в центрі вододільного плато, то є перспективи стаціонарного дослідження стоянки (стоянок ?) у різних ділянках цієї палеоекологічної ніші. Сучасний кар’єр охопив лише центральну частину останця, але периферія стійбищ, можливо, залишається інсітною. Тим більше, як показав морфолого-типологічний аналіз кам’яного інвентаря, стоянка є багатошаровою, включаючи матеріали мустьєрського віку.

Група стоянок в ур. Ставки (рис. 1,16) міститься на мисоподібних ділянках стародавньої балки. Матеріали знайдені переважно на поверхні орного чорноземного поля. Іноді вони нараховують досить чисельні колекції крем’яних виробів. З метою пошуку культурних горизонтів пам’яток у 1987 р. нами було закладено кілька шурфів на стоянці Малашівці І (ур. Ставки) – рис. 1,1,2. Три шурфи розмірами 1 х 3 м знаходились у пунктах 1 і 2, а також між ними посередині (на рис. 1 – позначено хрестиками). Прокопано на глибину приблизно до 1,7 м. Стратиграфія у всіх шурфах однакова; різниця лише в потужності нашарувань. Сучасний ґрунт, враховуючи і підгоризонт В, на привершинній ділянці має інтенсивність до 0,5–0,7 м, на схилах — до 1,0 м. Нижче йдуть типові однорідні карбонатизовані верхньоплейстоценові леси, що не вміщують ніяких культурних решток.

Яким же чином палеолітичні кремені, що мають залягати за своєю генетичною природою у плейстоценових (у даному випадку лесових) відкладах, потрапили на поверхню сучасного чорнозему? Питання дуже складне, оскільки не знайшовши відповіді, ми не маємо “наукового права” датувати ці колекції палеолітичним віком. Як гіпотетичний варіант, може бути запропонована версія зміщення (природного транспортування) кременів з гребня плато, де місцями оголюються суглинки, на похилі мисоподібні ділянки вибалків. Але в такому випадку матеріали повинні бути рівномірно розсіяними по усій трасі проходження, а не сконцентрованими частково у пункті І і більшою мірою у пункті 2. Очевидно, все-таки, на відрізку схилу (до 150 м протяжністю) трапляються локалізовані ділянки, на яких плейстоценові відклади, що вміщують культурні рештки, підступають до рівня глибини сучасної оранки, завдяки чому окремі вироби і “виходять” на денну поверхню поля. Такі матеріали мусять належати до фінальнопалеолітичного часу. Як же тоді пояснити знахідки мустьєрського періоду в ур. Ставки?

Безсумнівним залишається факт необхідності нових комплексних польових досліджень у цьому мікрорайоні, що може дати чітку відповідь на багато запитань про умови залягання палеолітичних об’єктів не лише в балці Ставки, але й на суміжних чи віддалених територіях.

Сировина. Усі без винятку вироби малашівецьких пунктів палеоліту належать до сировинного продукту туронського кременю, що залягає конкреційними прошарками у верхньокрейдових відкладах природних відслонень долини р. Серет. Власне, лише у розмитих долинах верхніх течій Серету, Стрипи, Коропця простежуються відклади туронського ярусу, основною і характерною ознакою якого є “присутність у його складі декількох горизонтів конкрецій чорного і сірого кременю”.9 На розломі сировина темно-сіра, димчаста, до бузкового відтінку, на просвітлення у тонких лусках — світло-сіра, мутна. Інколи трапляються конкреції смугастого типу (“пасясті” – за польською термінологією) і кремені шоколадно-медового забарвлення. Останні два різновиди властиві більше для території Волині і Полісся.

За формою найбільш розповсюдженими були жовна округлої чи близької до неї видовжено-пальчастої, рогульчастої, гілкоподібної конструкції. Сферична поверхня багатьох конкрецій кременю нерідко має різноманітні “нарости”, включення, природні тріщини і випадкові негативи природнього розшарування, лунки вивітрення та ін.

Розміри сировинного напівфабрикату, враховуючи залишковий продукт у вигляді пренуклеусів (“облупнів”), первинних відщепів тощо коливаються переважно в межах 12–17 см, хоч інколи знаходимо заготовки і ядрища параметрами 20 см і більше.

Найближчі виходи “промислового палеолітичного” кременю зафіксовані нами безпосередньо у днищі балки “Ставки”, де джерельні води промили рівчаки, у стінках яких відслонюються верхньокрейдові вапняки. Таким чином, сировина була в достатку, можна сказати — “під рукою”, що створювало умови неекономного її використання, з перевагою у виробничих комплексах численних відходів розщеплення, бракованих і напівоформлених знарядь.

^ Фізичний стан крем’яних артефактів. Майже кожен антропогенно розщеплений крем’яний виріб має на своїй поверхні патину різного рівня інтенсивності. В окремих колекціях чітко виділяються білопатиновані і блакитні комплекси. Загалом, переважають сильнопатиновані артефакти (фарфоровий відтінок), що свідчить про повторно перевідкладений характер матеріалів, які довгий час знаходились на поверхні, під сонцем, дощем, снігом. Про це ж вказують окремі сліди підлощення (люстражу), вивітрення і численних механічних пошкоджень, здебільшого стародавніх.

Фауна. У колекції Малашівців ІІ знаходяться кілька уламків зубів мамонта. На поверхні поля Загорода (Малашівці ІІІ) знайдено два зуби первісного коня. Фрагмент великої трубчастої кістки (мамонт ?) викопної тварини зафіксовано на місцезнаходженні Малашівці І. Ці остеологічні рештки, особливо мамонта, безсумнівно свідчать про плейстоценовий вік зібраних на поверхні колекцій.

^ ПАМ’ЯТКИ. ТЕХНІКО-ТИПОЛОГІЧНИЙ АНАЛІЗ ІНВЕНТАРЯ.
МАЛАШІВЦІ  І (ур. Ставки) – рис. 1,1,2.

Мустьєрський комплекс. У загальній колекції пізньопалеолітичних виробів (більше 1 тис. екз.) трапляються окремі мустьєрські знахідки. Вони вкриті товстою кіркою жовтуватої патини із слідами вивітрення та люстражу. Виділяються кілька пластин і відщепів, один з яких — типовий леваллуазький (фрагментований) відщеп з фасетованою ударною площадкою типу “шапо” (рис. 2,8), інші – леваллуазькі заготовки радіального і паралельного огранення з підправленими площадками (рис. 2,6,7; рис. 3,2,3). Походження і локалізація на поверхні цих предметів не вияснені.

Пізньопалеолітичний слабкопатинований комплекс. Характерною рисою сировинних заготовок цього комплексу є товста вапнякова кірка, що вкриває неоживлені поверхні нуклеусів і сколів. Місцями вона сягає товщини 0,8 см. Усі вироби вкриті патиною незначної інтенсивності — від блакитного до темно-синього відтінку.

Загальна колекція складається з 638 виробів: пренуклеуси – 2 екз., нуклеуси – 19 екз., нуклеподібні уламки – 19, знаряддя праці – 43 екз., пластини – 183 екз., відщепи – 202 екз., скалки, луски, фасетки – 107 екз., природні заготовки – 63 екз. Пренуклеуси представлені підовальними конкреціями з одним широким зняттям. Нуклеуси підрозділяються на групи протопризматичних (7 екз.) і призматичних (12 екз.). Перша група в подальшому розчленовується на поздовжні (односторонні одноплощадкові) і біпоздовжні (односторонні двохплощадкові ядрища. В усіх фіксуються однонегативні скісні ударні площини. Друга група (призматичних) нуклеусів поділяється на поздовжні (8 екз.), торцеві (2 екз.), пірамідальні (1 екз.), біпоздовжньо-перпендикулярні (1 екз.) типи.

Серед пластинчастих заготовок панівне місце займають типові пластини з паралельним ограненням спинок – 158 екз. (86,3 % від усіх пластин). Із загальної кількості визначених ударних площадок пластин (116 екз.) найбільше розповсюдження мали пласкі поверхні – 83 екз. (72,3 %). Досить часто зустрічаються мікроплощадки – 19,7 %, що свідчить про широке застосування техніки “посередника”. Разом із призматичними нуклеусами пластинчасті заготовки демонструють процвітання паралельного призматичного методу первинного розщеплення.

Вироби з вторинною обробкою представлені: одним вістрям, скребками – 5 екз., різцями – 5 екз., скреблами – 4 екз., зубчастими виробами – 6 екз., одним “раклетом”, скреблами-ножами – 7 екз., скобелями – 6 екз., стамесками – 4 екз., знаряддями для рубання – 1 екз., одним нуклеподібним “скребком”, одним відбійником і одним комбінованим знаряддям стамески-скобеля.

Заслуговують на увагу окремі скребки та різці — провідні типи верхньопалеолітичного інструментарію. Із 5-ти скребків “лише 2 екз. є типовими, сформованими на пластинчастій і відщепній заготовках. Інші вироби мають нерегулярну обробку робочої дуги і віднесені до цього класу знарядь умовно.

Різці поділяються на типи серединних – 2 екз., косокутніх – 1 екз.), підпрямокутних – 2 екз. Обидва серединні різці належать до фасеткових звичайних гострокутних. Косокутній екземпляр виготовлений способом відбиття проксимального кінця пластини і одним сильним різцевим сколом. Підпрямокутні різці класифікуються як відсічно-фасеткові звичайні (фрагментовані).

Інші знаряддя менш виразні, морфологічно нестійкі.

^ Пізньопалеолітичний сильнопатинований комплекс. Загальна колекція складається із більше ніж 200 екз. кременів. Серед них вироби, що мають більше 7 см у поперечнику, нараховують 82 екз., вироби розмірами 4–7 см – 66 екз. і дрібні сколи (менше 4 см) – всього 11 екз. Як бачимо, склад колекції за розмірами яскраво свідчить про вибірковий, відсортований (і прироцньо, і антропогенно) характер матеріалів, що пояснюється, очевидно горизонтальним зміщенням великих виробів і повною втратою дрібних відходів первинного розщеплення (змиті у русло ріки).

Комплекс поділяється на такі категорії: нуклеуси – 13 екз., знаряддя – 13 екз., пластини – 89 екз., відщепи – 54 екз., природні та нуклеподібні уламки – 37 екз. За пропорціями сколів вкорочені вироби (довжина менша за ширину) нараховують тільки 5 %, в той час як видовжені – 64,2 %. Сильновидовжені пластини (довжина більша за ширину у 3–4 рази) також представлені значним числом – 27 екз. (20,7 %). Ці та інші факти наглядно свідчать про розвинуту пластинчасту індустрію.

Нуклеуси поділяються на протопризматичні – 4 екз. і власне призматичні – 9 екз. Перші ядрища мають пласкі робочі поверхні: одноплощадкові, овальних і чотирикутних обрисів. Відбивні площини пласкі, скісні до типової сторони. Характерний екземпляр показаний на рис. 4,3. Один з них — класичний біпоздовжній, з ребристою зворотньою поверхнею (рис. 4,2).

Із призматичних форм 4 ядрища — біпоздовжні, видовжені, з дуже скошеними пласкими відбивними площадками, що нагадують мезолітичні човникоподібні зразки (рис. 4,1,8). Трапляються також типові одноплощадкові, однобічні нуклеуси (рис. 4,7), поздовжньо-двобічні, клиноподібні, пірамідальні, торцеві ядрища. Таким чином, морфологія і типологія нуклеусів також вказує на достатньо розвинуту техніку паралельного розщеплення, що була націлена на продукування якісних видовжених заготовок.

У колекції представлені такі знаряддя: скребки – 3 екз., різці – 6 екз., пластини та відщепи з ретушшю – 4 екз. Переважають різці — характерні серединні на пластинах (рис. 4,5,12,14), кутові (рис. 4,6,9) і бокові (рис. 4,10). Два різці (рис. 4,5,6) мають на бокових поздовжніх краях серію ретушованих виїмок і зубчиків.

Цікаво, що торець обламаної пластини-заготовки для різця (рис. 4,5) був спеціально підправлений дрібними фасетками (акомодаційний елемент ?).

Серед скребків тільки один екземпляр є типовим, виготовленим на паралельній трьохскатній пластині (рис. 4,^ 11). Інші два належать до термінально-скісних (рис. 4,13) і кінцевих ввігнутих (рис. 4,4) типів.

Білопатинований комплекс Малашівців І за всіма метрико-морфолого-типологічними показниками ядрищ, знарядь і заготовок виглядає гомогенною, хоч і частково відсортованою колекцією розвинутої пластинчастої індустрії завершального періоду верхнього палеоліту.

МАЛАШІВЦІ  ІІ (ур. Могила) – рис. 1,8.
  1   2   3

Схожі:

Малашівецька група палеолітичних пам’яток історична довідка iconІсторія досліджень пам’яток райковецької культури у басейні західного бугу войцещук Н. В
Західного Бугу. Подано характеристику та основні результатів розкопок на пам’ятках viii-xст. Для повнішого висвітлення походження...
Малашівецька група палеолітичних пам’яток історична довідка iconПлан план 1 Геральдика мiста 13 Пам'ятки історії та культури. 18...
Не раз будівлі Рівного спалахували страшним вогнем. Але ні кому не вдавалося знищити місто. Працьовиті руки його жителів відбудовували...
Малашівецька група палеолітичних пам’яток історична довідка iconУсний відгук про твір мистецтва (архітектурну пам’ятку)
Обладнання. Зразки відгуків, мультимедійний центр, диск із історією створення Михайлівського Золотоверхого монастиря, ілюстрації...
Малашівецька група палеолітичних пам’яток історична довідка iconЛегендарні села України
Видання призначене для збереження реліктів, унікальних пам'яток архітектури та історії цікавих сіл України, що сприяє формуванню...
Малашівецька група палеолітичних пам’яток історична довідка iconПам'ятки архітектури долини дністра
Товариства Лева працював в експедиції "Дністер-94" у своїй тра­ди­цій­ній ролі обстеження пам'яток архітектури. Пригадуючи, що експедиція...
Малашівецька група палеолітичних пам’яток історична довідка icon1. пам’ятки архітектури дністра та стрия
Метою роботи було виявлення та зовнішня фотографічна фіксація пам’­яток. В даній статті представлені підсумки проведеної роботи....
Малашівецька група палеолітичних пам’яток історична довідка icon0 (800) 500 89 90 (для бесплатных звонков из регионов Украины)
Горянської Ротонди 19 ст., найбільшої в Європі липової алеї-вул. Корзо. Переїзд в Мукачево. Оглядова екскурсія по Мукачеву з відвіданням...
Малашівецька група палеолітичних пам’яток історична довідка iconНа проектування об’єкта архітектури для нового будівництва, розширення,...

Малашівецька група палеолітичних пам’яток історична довідка iconКодекс України
Адміністративні правопорушення в галузі охорони природи, використання природних ресурсів, охорони пам'яток історії та культури
Малашівецька група палеолітичних пам’яток історична довідка iconЗміст поняття історична пам’ять на тлі українських реалій
Або ще: ось, наприклад, такий історичний діяч як Іван Мазепа. На рівні історичної пам’яті лише в невеликій мірі її носіїв цікавлять...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Школьные материалы


База даних захищена авторським правом © 2014
звернутися до адміністрації
uchni.com.ua
Головна сторінка