Урок є частиною навчально-виховного процесу, І на нього, як І на навчально-виховний процес, впливають




Скачати 85.72 Kb.
НазваУрок є частиною навчально-виховного процесу, І на нього, як І на навчально-виховний процес, впливають
Дата конвертації09.05.2013
Розмір85.72 Kb.
ТипУрок
uchni.com.ua > Інформатика > Урок
За традиційним визначенням, урок — це така форма організації навчальних занять, яка зберігає ча­сові та локальні рамки, постійний склад учнів і певну дидактичну ор­ганізацію.

Урок є частиною навчально-виховного процесу, і на нього, як і на навчально-виховний процес, впливають:

  • зміни в суспільстві, що обу­мовлюють соціокультурні, еконо­мічні умови для розвитку всіх його сфер, зокрема й освітньої;

  • державне замовлення школі на підготовку майбутніх громадян, здатних задовольнити актуальні по­треби суспільства;

  • державні стандарти та програ­ми з їхніми завданнями й предмет­ним змістом;

  • сучасні педагогічні концепції з їхніми завданнями, принципами, технологіями навчання.

Крім зазначених чинників на структуру та результативність уро­ку мають вплив особистість учите­ля, його стиль спілкування з учнями, рівень фахової підготовки, ступінь володіння методичними прийома­ми та вміння враховувати під час управління навчальною діяльністю психологічні особливості кожного учня.

Нині вітчизняні та зарубіжні вчені поряд із традиційним уроком пропонують і інші форми організа­ції навчального процесу: інтегро­ваний урок, лекційно-семінарські або лекційно-практичні заняття, проектні заняття, творчі майстерні, автономне навчання та вільну роботу учнів .Кожен з цих типів занять має свої особливості в організації та змістовому напо­вненні.

Пошуки нових типів уроків і но­вих форм організації навчальної ді­яльності учнів пов'язані з прагнен­ням учителів розв'язати основні проблеми уроку, до яких відносять:

  • проблему, пов'язану з колек­тивним способом організації на­вчання й індивідуальним характе­ром сприймання, інтелектуальної діяльності, емоційного реагування та розвитку кожного учня;

  • проблему, пов'язану з організа­цією прямого та зворотного зв'язку між учителем і учнями; її суть поля­гає в тому, що прямий зв'язок (учи­тель — учень) є регулярним, а зво­
    ротний (учень — учитель) — нере­гулярним, епізодичним. Унаслідок цього значно знижується здатність учителя до управління навчальним процесом, зростає кількість педа­гогічних і методичних помилок, знижується ймовірність задіяння в «зони найближчого розвитку учня», що призводить до зниження резуль­татів навчання;

  • проблему, що виникає вна­слідок протиріччя між вербальним характером навчання, під час якого учні слухають, читають, спостері­гають, розв'язують запропоновані вчителем задачі, і завданнями різно­бічного розвитку молоді, здатної до
    творчого мислення, активної пере­творювальної діяльності, молоді,
    яка має свою громадянську пози­цію; проблему, пов'язану з реаль­ним обсягом конкретного навчаль­ного матеріалу, який необхідно за­своїти в межах програми, з часом, необхідним для його вивчення, та тривалістю уроку. Наслідком її іс­нування є: перевантаження учнів, яке призводить до погіршення стану їхнього здоров я; спарення уроків; застосування методик «занурення» в навчальний предмет тощо.

Ступінь розуміння та розв'язання цих проблем іс­тотно впливає на ефектив­ність уроку.
Для сучасного уроку характер­ними ознаками є:

  • гуманітарний потенціал і гума­нізація навчання;

  • варіативність і гнучкість струк­тури уроку;

• спрямованість уроку на осо­бистість учня;

  • системний підхід до архітекту­ри уроку та процесу навчання;

  • спрямованість уроку на голо­вне — генералізацію навчання;

  • повне засвоєння нового матері­алу на уроці;

• оптимізація форм роботи на уроці.

Сучасний урок це урок де­мократичного спрямування. Його проводять не так для учнів, як разом з ними. Його характеризує не на­вчання словом, а навчання органі­зованою справою. У підготовці до уроку визначають три етапи:

  1. Діагностичний, що передба­чає вивчення особливостей та інтер­есів учнів, їхній рівень підготовки до уроку, аналіз навчального мате­ріалу.

  2. Прогнозування, який передба­чає вибір найоптимальнішої страте­гії навчання учнів та оцінку різних варіантів уроків у контексті обраної стратегії.

3. Планування, що має на меті створення плану та програ­ми управління навчальною діяль­ністю учнів.

  • Складання плану уроку перед­бачає три стадії: визначення мети;

  • розробку дидактичної моделі процесу навчання;

  • визначення структури уроку.

У підготовці та проведенні уро­ку вчитель виконує функції сце­нариста, режисера, постановника і водночас є виконавцем голов­ної ролі в написаному ним творі .У процесі виконан­ня цих ролей у діяльності вчителя вчені визначають кон­структивну, організаційну, комуні­кативну та гностичну функції.

Конструктивна функція реалі­зується у двох напрямах: конструю­ванні змісту, що передбачає відбір навчальної інформації до уроку, і конструюванні процесу її засвоєн­ня, що передбачає добір методич­них прийомів і засобів навчання, необхідних для успішного перебігу цієї діяльності.

Організаційна функція полягає в залученні учнів до виконання за­планованих видів навчальної діяль­ності, стимулюванні та цінуванні, під яким розуміють вияв учителем своєї радості з приводу досягнень учнів.

Призначення комунікативної функції вчителя полягає у встанов­ленні таких взаємин між учнями на уроці, які б сприяли підвищенню ефективності навчальної праці.

Гностична функція передбачає забезпечення наукового підходу до організації навчального процесу, який базується на врахуванні до­робку сучасної науки та практики з питань організації навчально-пізнавальної діяльності, особливос­тей психічного розвитку учнів дано­го класу, особистого досвіду.

Поряд із зазначеними функці­ями вчителя, зорієнтованими на управління навчальним процесом, визначаються ще й такі, які пов'язані з навчан­ням і які неможливо відокремити від діяльності вчителя. До їх скла­ду відносять інформаційну, розвивально-виховну, орієнтаційну, мобілізаційну, дослідницьку. З по­зицій сучасної термінології їх до­цільніше визначити як:

когнітивну, пов'язану з органі­зацією процесу здобування знань;

  • розвивальну, що передбачає за­планований вплив на розвиток перцептивних, розумових, емоційно-вольових процесів учнів;

  • аксіологічну — покликану до­помогти учневі зорієнтуватися в сві­ті загальнолюдських і особистісних цінностей і сформувати (виробити) в собі ідейно-моральні та естетичні
    риси;




  • мобілізаційну, яка передбачає актуалізацію знань і життєвого досві­ду школярів, мобілізацію їхніх пізна­вальних процесів, розвитої активності та громадянської свідомості;

  • дослідницьку, пов'язану з ана­лізом результатів особистої прак­тичної діяльності, вивченням особливостей психічного розви­тку учнів і можливостей учителя
    у врахуванні його перебігу, пошу­ком шляхів підвищення резуль­тативності навчально-виховного впливу на учнівський колектив і кожного учня.

Реалізацію цих функцій має за­безпечити вчитель через кваліфіко­ваний і компетентний підхід до пла­нування навчально-виховного про­цесу з предмета і кожного уроку.

Традиційні вимоги до уроку: на занятті учні повинні наводити приклади з життя, робити порів­няння, працювати з підручником, здійснювати експеримент, заноси­ти дані до таблиці, виконувати ви­мірювання та розрахунки, складати конспект уроку.

Ми пропонуємо змінити функ­цію вчителя. Вчитель не пояснює матеріалу, він тільки спрямовує та організовує роботу учнів. На уроці учні самі здобувають знання. Але є моделі уроків, складені вчителями-практиками, які побудовані інакше. На цих уроках учні теж цілковито зайняті пізнавальною діяльністю. Як правило, в них можуть бути від­сутні «мотивація», «рефлексія». Вчитель ставить цікаву мету, а учні приймають її і починають працюва­ти на її досягнення. Повторити раніше вивчене, постаратися знайти цікаві підходи до мотивації нової теми — усе це дуже важливо. Але все-таки основна причина того, чому ми регулярно приходимо в школу (одержуємо зарплату, готуємося до уроків, учимося один у одного, читаємо і міркуємо, переймаємо передовий досвід, освоюємо нові технології, сперечаємося, радіємо, іноді засмучу­ємося — потрібне вибрати і підкреслити), — це дати нові знання, навчити чого-небудь, і краще, якщо це розумне, добре, вічне.

Якщо наважитися й обережно доторкнутися до до­сить шанованої (І дуже далекої від реальності) педаго­гічної теорії, то перше що дійсно треба поважати по справжньому, так це поняття «структура уроку». Воно пе­редбачає логічну послідовність усіх етапів уроку, їх зміс­товний і функціональний зв'язок. Тобто кожен етап зі своїми цілями, змістом, методами і формами організації діяльності вчителя й учня виконує конкретну-функцію і дає конкретний результат. Оскільки кожен етап уроку пов'язаний з іншими, то від конкретного результату етапу залежить результат уроку в цілому. Викладання як процес передбачає вибір найбільш вдалої (з огляду на мету і задачу) структури уроку, тобто послідовності опитування, вивчення нового, закріплення, узагаль­нення, домашнього завдання. Як показує практика, левину частку навчального процесу займають уроки, в яких обов'язково присутній етап вивчення нового матеріалу.

Як не тільки привести учня в клас, а й заохотити його до активної роботи? Як навчити нового?

Необхідно «...перебудувати навчально-виховний процес так, щоб у ньому багато часу займало не пасивне сприйняття навчальної інформації в умовах "словесної сидячої педагогіки , а активна, самостійна, у тому числі науково-пошукова, діяльність учнів».

Як не намагаєшся, як чудово й ар­тистично не розповідаєш нову тему, а в пам'яті учня залишається лише 20% від почутого. Просто образливо! Тому виходить, що найефективніші методичні прийоми уроку — ті, які спо­нукають до самостійної діяльності. Ніхто не відміняв та ніхто не зменшує переваг розповіді або лекції, іноді це просто необхідно, але вони також повинні супро­воджуватись активними діями учня.

Ідеальний урок — це той, на якому вчитель нічого не робить. Зовні це дій­сно виглядає майже як «нічого не роблення». А на­справді такому уроку передує величезна підготовча робота. Чим ретельніше був розроблений урок, чим більша підготовча робота була виконана, тим легше і приємніше проходить саме сорокап'ятихвилинне дійство.

Причому працювати не обов'язково в ніч перед уроком (вигадуючи нові технології, які вже вигадані й упроваджені ким-небудь), дещо цілком можна зро­бити і на канікулах. Після цього ви самі собі сорок разів скажете «спасибі» й будете дуже задоволені своєю працьовитістю.

Піраміда сприйняття

різних методів навчання

Лекція – 5%

Читання – 10%

Зорове й слухове

сприйняття – 20%

Демонстрація – 30%

Групова дискусія – 50%

Практичні вправи – 75%

Навчання інших - 90%

За результатами проведеного анкетування серед учителів школи найбільш вдалими методами і прийомами створення позитивного настрою на уроці є використання комунікативних та релаксаційних вправ, створення проблемних ситуацій, які б зацікавили учнів можливістю застосування у житті, спонукають до роботи за рахунок доступності, розглядатимуться в атмосфері співпраці без перевантаження та сприятимуть створенню ситуації успіху.

Найоптимальнішими методами і прийомами мотивації навчальної діяльності наші вчителі все таки вважають зв’язок з життям з пізнавальними та практичними інтересами, з очікуванням результатів через ігрові прийоми та інтерактивні вправи.

Всі учителі школи створюють умови для здійснення самоконтролю, самоаналізу, самооцінки, виховуючи цим об’єктивність оцінювання учнів як самих себе так товаришів по класу.

Всі опитані вважають свій стиль спілкування з учнями демократичним. Але чи завжди це так? Мабуть що ні. Часто учитель-демократ проявляє авторитарні дії.

Щодо характеру навчальної діяльності на уроках у вчителів переважає творчий, потім іде конструктивний і вже дуже рідко зустрічається репродуктивний.

Якщо говорити про досягнення поставленої мети на урок, то учителі вважають що більше уроків все таки тих, що частково досягли мети. Адже стверджувати , що мета досягнута при наших оцінках і результатах за тему, семестр, контрольну роботу не має сенсу.

Дуже добре, що відповіді принаймі окремих респондентів були відвертими і в них вказано причину чому ж уроки мають частково досягнуту мету : учні недостатньо готуються до уроку, часто час використовується нераціонально. Адже його треба використати на те що не зрозуміли, підготувати базу для сприйняття нового матеріалу.

Прикро, що вчителі не вказали й інших причин: недостатня кількість підручників, не систематична робота по виконанню домашніх завдань, порушення дисципліни на уроках та багато інших.

Схожі:

Урок є частиною навчально-виховного процесу, І на нього, як І на навчально-виховний процес, впливають iconЗаслухати на колегії відділу освіти відповідальних осіб за організацію...
З метою створення безпечних умов навчально-виховного процесу, запобігання травматизму серед учасників навчально-виховного процесу,...
Урок є частиною навчально-виховного процесу, І на нього, як І на навчально-виховний процес, впливають iconПро участь бібліотеки в організації навчально-виховного процесу коледжу
Бібліотека один із структурних підрозділів коледжу, який забезпечує літературою І інформацією учбово-виховний процес, а також є центром...
Урок є частиною навчально-виховного процесу, І на нього, як І на навчально-виховний процес, впливають iconОрганізація та зміст навчально-виховного процесу
Організація навчально-виховного процесу у дошкільному навчальному закладі здійснюється відповідно до Закону України "Про дошкільну...
Урок є частиною навчально-виховного процесу, І на нього, як І на навчально-виховний процес, впливають iconМетодичні рекомендації   щодо організації навчально-виховного процесу в школі І ступеня  
У змісті освіти враховуються наступність І неперервність, доступність І науковість, потенційні можливості для взаємозв’язку навчання,...
Урок є частиною навчально-виховного процесу, І на нього, як І на навчально-виховний процес, впливають iconМетодичні рекомендації   щодо організації навчально-виховного процесу в школі І ступеня  
У змісті освіти враховуються наступність І неперервність, доступність І науковість, потенційні можливості для взаємозв’язку навчання,...
Урок є частиною навчально-виховного процесу, І на нього, як І на навчально-виховний процес, впливають icon2. Забезпечення безпечного проведення навчально-виховного процесу
Наявність акту перевірки готовності навчально-виховного закладу до нового навчального року
Урок є частиною навчально-виховного процесу, І на нього, як І на навчально-виховний процес, впливають iconЧорноострівський навчально-виховний комплекс
Зміст діяльності навчально-виховного комплексу визначається концепцією розвитку
Урок є частиною навчально-виховного процесу, І на нього, як І на навчально-виховний процес, впливають iconІнновації та міждисциплінарні дослідження в організації навчально-виховного...
Світній простір. На необхідність модернізації навчально-виховного процесу шляхом впровадження інновацій у вищих військових навчальних...
Урок є частиною навчально-виховного процесу, І на нього, як І на навчально-виховний процес, впливають iconОсобливості внутрішкільного контролю за станом виховного процесу...
Внутрішкільний контроль один із головних засобів забезпечення надійної І достовірної інформації про стан виховної роботи, яка необхідна...
Урок є частиною навчально-виховного процесу, І на нього, як І на навчально-виховний процес, впливають iconОсобливості внутрішкільного контролю за станом виховного процесу...
Внутрішкільний контроль один із головних засобів забезпечення надійної І достовірної інформації про стан виховної роботи, яка необхідна...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Школьные материалы


База даних захищена авторським правом © 2014
звернутися до адміністрації
uchni.com.ua
Головна сторінка