Формування життєвої компетентності через




Скачати 266.34 Kb.
НазваФормування життєвої компетентності через
Дата конвертації01.03.2013
Розмір266.34 Kb.
ТипДокументы
uchni.com.ua > Інформатика > Документы

Миколаївська загальноосвітня школа І – ІІІ ступенів № 36


Формування життєвої

компетентності через виховання всебічно та гармонійно розвиненої особистості



З досвіду роботи

Костиненко Оксани Віталіївни,

класного керівника 6 класу

2012 р


План



Вступ

  1. Формування життєвої компетентності, виховання всебічно і гармонійно розвиненої особистості



  1. Зміст та основні форми життєдіяльності класного колективу



  1. Робота з батьками

Висновки

Додатки


Вступ



Шлях України у щасливе майбутнє пролягає через виховання. Виховання в житті людей – первинне і головне, усе інше – його наслідки. Там, де виховання відкладають «до кращих часів» і починають вирішувати інші, загальніші і важливіші, як здається, проблеми, ці кращі часи не настають ніколи. Виховання – це саме життя, а життя «на потім» відкласти не можна.

Виховання – це процес соціальний в найширшому розумінні. З усім складним світом навколишньої дійсності дитина входить у безкінечне число відносин, кожна з яких незмінно розвивається, переплітається з іншими відносинами, ускладнюється моральним і фізичним зростанням самої дитини. Завдання класного керівника – спрямувати цей розвиток і керувати ним.

«Діти живуть щохвилини, щогодини, щодня, живуть невпинно й безупинно» – писав великий педагог Ш. Амонашвілі. Шкільне життя – лише частина цілісного процесу життєдіяльності дитини. Я переконана, що на кожному ступені розвитку особистості, школа, а зокрема і класні керівники, повинні створювати умови для повноцінної життєдіяльності дитини. Повнота, яскравість думок, почуттів, образів, які переживають учні у навчально-виховному процесі – необхідна умова розквіту їхньої індивідуальності. Учень – це завжди Людина з великої літери, тому що він потенційно невичерпно багатий. І саме школа повинна допомогти дитині заглянути в себе і визначити набір цінностей, які узгоджуються з її неповторною людською сутністю, які забезпечуватимуть її компетентність як громадянина, патріота, члена колективу, сім’янина, особистості. Саме у цьому я вбачаю своє основне завдання, як класного керівника.

Досягнення людиною життєвого успіху є однією з найважливіших проблем, які постали перед людством у XXI столітті. А успішність людини, як показує досвід, залежить від її компетентності. Погоджуюсь із твердженням англійського філософа Едмунда Берка: «Людина народжена не для того, щоб бути весь час щасливою – це неможливо. Вона народжена, щоб бути Людиною. Потрібно вступати в життя так, як ідуть в бій: хоробро і підготовлено». Щоб мати можливість знайти своє місце в житті, молода людина, на мою думку, повинна володіти такими якостями:

  • знати своє життєве кредо, мати ціль у житті;

  • орієнтуватись у системі найрізноманітніших цінностей;

  • здійснювати відповідальний життєвий вибір;

  • самостійно і критично мислити;

  • усвідомлювати,де і яким чином здобуті знання можуть бути використані;

  • грамотно працювати з інформацією;

  • бути здатною генерувати нові ідеї, творчо мислити;

  • бути комунікабельною, контактною у різних соціальних групах;

  • вміти самостійно працювати над розвитком духовності та інтелекту;

  • бути конкурентоздатною в суспільстві з ринковою економікою;

  • приймати рішення і нести відповідальність за їх реалізацію.

Таким чином, життєва компетентність дітей – основа розвитку особистості.

Протягом року я працюю над проблемною темою «Формування життєвої компетентності, виховання всебічно та гармонійно розвиненої особистості». Мету своєї роботи вбачаю у тому, щоб виховати високоморальну, соціально активну особистість. Вважаю, що моральна культура та соціальна зрілість є дуже важливими складовими елементами життєвої компетентності сучасної молодої людини. Виховну роботу спрямовую на формування у дітей особистісних рис громадян Української держави, розвиненої духовності, фізичної досконалості, моральної, художньо-естетичної, трудової, екологічної культури, виховання шанобливого ставлення до родини, формування навичок здорового способу життя.


1. Формування життєвої

компетентності, виховання всебічно та гармонійно розвиненої особистості



Для української ментальності характерним є прагнення зробити дитину щасливою в родинному, професійному, громадському та державному житті, тобто в життєтворчості. Отож, свою виховну діяльність спрямовую на співдіяльність дітей, їхніх сімей та дорослих із формуванням таких життєвих компетентностей, які нададуть кожному учневі можливість обрати свій шлях у житті, забезпечать комфортне життя в соціумі. Актуальність такої виховної системи класу визначається в єдності зусиль родини, педагогів і громадськості у вихованні дитини, формуванні її характеру, особистісних рис, національної свідомості й розвитку природного таланту, спрямованих на розвиток життєвої компетентності кожного учня на принципах співдіяльності та співтворчості дітей і дорослих.

Творча співпраця, співдіяльність батьків, дітей і вчителів позитивно впливає на розвиток класного колективу, виховання в учнів людяності, поваги до старших, доброзичливого ставлення до товаришів, любові до рідної землі й усього прекрасного. Завдяки цьому у дітей формується громадянська позиція, усвідомлення себе як особистості, почуття національної гордості, причетності до країни та її національних святинь. Тому у своїй роботі керуюсь одним із пріоритетних принципів сучасного виховання —родинно-сімейним.

Провідну ідею виховної системи класу вбачаю:

● у прагненні зробити дитину щасливою в родинному, професійному та громадському житті;

● розвитку особистості, її життєвої компетентності засобами взаємодії школи, кожної сім’ї, батьківської громади, позашкільних установ, гуртків, громадськості.

Отже, поставивши за мету виховної діяльності класу розвиток гармонійної, творчої та успішної особистості, її життєвої компетентності, спрямовую свої зусилля на виховання учня — високодуховної особистості, здорової, інтелектуальної, сім’янина і професіонала.


Виховання успішної особистості




Учень – здорова особистість

Учень – високодуховна особистість




Життєва компетентність учня




Учень – професіонал

Учень – громадянин




Учень – сім’янин



Мета й завдання виховної системи класу:

● виховувати громадянина-патріота, здатного творити себе і своє життя;

● розвивати гармонійно розвинену, творчу, компетентну особистість, здатну жити в злагоді з довкіллям і собою, проектувати життєві перспективи;

● формувати вільну і відповідальну особистість, здатну відстоювати свої права, бути відповідальною за себе, оточення, Батьківщину;

● сприяти максимальному саморозвиткові, самовдосконаленню, самореалізації кожного учня, розвитку спроможності досягнення успіху кожною дитиною в різних видах діяльності;

● учити бути толерантною людиною, відверто висловлювати свої думки, відстоювати погляди, переконання; поважати гідність людини через повагу до матері та батька, до свого роду;

● об’єднати зусилля класного керівника, педагогів та батьків для розвитку гармонійної, життєво компетентної особистості;

● виховувати повагу до культурно-національних, історичних цінностей та символів нашої держави.

^ За інноваційним потенціалом досвід моєї роботи є комбінаторно-моделювальним. На основі творчого поєднання ідей народної педагогіки, родинної педагогіки, філософсько-дидактичної спадщини видатних педагогів: Г. Сковороди, К. Ушинського, Я. Корчака, С. Русової, В. Сухомлинського, М. Стельмаховича — створена виховна система класу, спрямована на розвиток життєвої компетентності учня через участь усіх учасників педагогічної взаємодії (діти — батьки — педагоги) на принципах співдіяльності й співтворчості дітей і дорослих та створенні виховного простору життєдіяльності учнівського колективу, кожної дитини. Одним із важливих напрямів своєї роботи вважаю створення максимально комфортних умов для творчого розвитку кожної особистості, її індивідуальних здібностей, а також задоволення її потреб та запитів. Для створення умов життєдіяльності класного колективу, який сприяє моральному, фізичному, психологічному зростанню особистості, розвитку її життєвої компетентності, працюю над:

  • створенням творчої атмосфери в колективі;

  • розвитком самостійного креативного мислення, індивідуальних творчих здібностей;

  • розвитком і вихованням почуття особистої гідності й гідності іншої людини;

  • формуванням умінь оперувати набутими знаннями, навичками, потреби в саморозвитку та самовдосконаленні;

  • розвитком умінь, здібностей діяти в різних ситуаціях;

  • створенням виховної моделі життєдіяльності класу.



2. Зміст та основні форми життєдіяльності

класного колективу



Моє знайомство із класним колективом розпочалося ще з 4 класу через проведення уроків іноземної мови, відвідування позакласних виховних заходів. Свою роботу з учнівським колективом у 6 класі розпочала із знайомства з медичними картками, вивчення умов проживання учнів, індивідуальних особливостей характеру, відносин дітей з батьками та однокласниками, рівня вихованості, результатів навчальних досягнень учнів, соціометричних досліджень, проведених шкільним психологом, в ході яких були виявлені лідери, ті, кому віддають перевагу, прийняті та ізольовані. Знання міжособистісних, психолого-емоційних стосунків між учнями класу необхідне мені для подальшої роботи не лише для згуртування класного колективу, але і для індивідуальної роботи з учнями, особливо з лідерами та ізольованими дітьми. Намагаюся у своєму класі створити такий психологічний клімат, при якому жодна дитина не залишилася б поза колективом.

Значну увагу приділяю індивідуальній роботі з учнями. Можу виділити такі основні напрями цієї роботи :

  • вивчення індивідуальних особливостей учнів, створення в класному колективі умов для прояву і розвитку реальних і потенційних можливостей учнів, задоволення соціально цінних і особистісно значущих інтересів та потреб учнів;

  • вивчення та врахування в роботі стану фізичного та психічного здоров’я учнів;

  • розв’язання питання соціальної адаптації учнів в умовах дитячого та педагогічного колективу; надання індивідуальної допомоги учням, які мають проблеми в адаптації до життєдіяльності класу, відносинах з учителем та іншими членами колективу навчального закладу, виконанні норм і правил поведінки у школі та поза її межами;

  • профілактична робота з учнями «групи ризику»;

  • взаємодія з батьками, адміністрацією, соціально-психологічною та іншими службами навчального закладу з метою проектування індивідуальної траєкторії розвитку учнів, педагогічної підтримки суспільно корисних ініціатив учнів, корекції відхилень в інтелектуальному, моральному та фізичному становленні їх особистості;

  • діагностика результатів навчання, виховання і розвитку кожного учня, облік їхніх особистих досягнень.

При виявленні учнів «неприйнятих» чи «ізольованих», намагаюсь допомогти їм якнайповніше продемонструвати у класі свої кращі якості (наприклад, доручаю їм організувати таку справу, в ході якої вони зможуть проявити себе якнайкраще і цим заслужать повагу серед однокласників).

Важливу роль відводжу роботі щодо створення згуртованого дієвого активного класного колективу. Вважаю, що колектив має важливе значення у процесі виховання особистості, а значить високоморальна соціально активна особистість може сформуватися лише в колективі з високим рівнем розвитку.

З метою згуртування колективу та формування комунікативної культури учнів як важливої складової життєвих компетентностей організовую у класі психологічні тренінги на різноманітну тематику: «Як перемогти конфлікт?», «Що таке дружба» та ін. До проведення тренігових занять залучаю психолога школи. Такі тренінги допомагають з’ясувати міжособистісні, комунікативні проблеми у класі та вчать учнів їх вирішувати, таким чином сприяючи формуванню моральної та соціальної компетентності учнів.

Важливу роль у процесі формування дружного і активного класного колективу вбачаю в організації спільного дозвілля. До різних календарних свят у нашому класі проводяться тематичні розважальні вечірки, причому головними сценаристами і організаторами виступають самі учні. Вже традиційним для нас стали спільні прогулянки парками міста, відвідування кінотеатрів, різноманітні екскурсії до музеїв міста. Вважаю, що у таких неформальних ситуаціях вчитель повинен показати себе не суворим керівником, а швидше старшим другом, який разом з дітьми не боїться активно відпочивати. Як показав мій досвід, авторитет вчителя при цьому аж ніяк не знижується, а навпаки, учні вчаться більше довіряти класному керівнику, починають усвідомлювати себе і вчителя як єдиний дружний колектив.

У своїй роботі керуюсь принципом особистісно орієнтованого виховання. Тому в центрі моделі виховної системи мого класу є особистість учня. Я переконана, що будь-яка людина, навіть маленька, заслуговує на повагу і підтримку. Тому використовую у своїй виховній діяльності технологію педагогічної підтримки. При цьому пам’ятаю, що пріоритет у вирішенні проблеми дитини належить самій дитині, а роль педагога полягає у створенні умов для усвідомлення проблеми і пошуку засобів виходу з ситуації.

Процес виховання тісно пов'язаний з підтримкою з боку вчителів та батьків, яка обумовлена віком дітей. Чим молодші діти, тим більше уваги слід звертати на виховання. Чим старші - тим більше на підтримку. Молодшим потрібні зразки, щоб знати, що культивувати в собі. Підлітки – хочуть «все самі». Їм і потрібна допомога, підтримка в тому, щоб зрозуміти себе, вибрати свій шлях і добиватись успіху.

Але для того, щоб дитина прийняла твою допомогу і підтримку, потрібно заслужити її довіру і бути авторитетом для неї. Тому я обрала демократичний стиль керівництва. Я ніколи не нав’язую учням своєї думки, а намагаюсь створити таку ситуацію, при якій учні самі дійдуть до правильного рішення. Вважаю, що між педагогом і вихованцями повинно бути співробітництво, що ґрунтується на довірливих стосунках, взаємоповазі. А ще керуюсь принципом: «Не бійся помилятись!» І привчаю своїх вихованців, що ніколи не помиляється лише той, хто нічого не робить. А з кожної помилки можна почерпнути для себе щось корисне і зробити відповідні висновки.

Виховні ситуації, які я створюю як класний керівник, забезпечують розвиток такого рівня свідомості, який би спонукав дитину до самопізнання та усвідомлення того, що вона повинна стати творцем власного духовно багатого життя і володіла необхідними для цього компетентностями.

Завдання, які постають перед освітніми закладами у сфері їхньої відповідальності перед кожним вихованцем, сконцентровані навколо проблеми життєвої компетентності молодої людини. А це потребує освоєння досвіду життя в суспільстві через поєднання навчання та практики соціальних дій з поступовим збільшенням саме практичної участі молодої людини в житті суспільства. Головне завдання соціалізації – залучити дитину до різнобічної діяльності та спілкування, дати можливість навчитися «бути в дорослому житті», не залишаючи стін навчального закладу.

Важливу роль у формуванні життєво компетентної особистості відіграє діяльність. Адже через безпосереднє включення у діяльність в дитини формуються необхідні життєві цінності, духовна культура, вдосконалюються комунікативні навички, виробляється потреба та вміння брати активну участь у суспільному житті.

Виховна діяльність у моєму класі здійснюється в урочний та позаурочний час та реалізується через такі види: навчально-пізнавальна, ціннісно-орієнтовна, спортивно-оздоровча, художньо-естетична, соціально значуща (трудова, екологічна, благодійна). Включення учнів у різні види діяльності, залучення їх до організації справ сприяє формуванню в них ціннісного ставлення до себе, інших людей, природи, праці, культури і мистецтва, до суспільства і держави.

Велику роль у розвитку комунікативних якостей дітей, їхнього вміння спілкуватися мають години довірливих розмов («Мій кращий друг»; «Мій вільний час»; «Моє життя через 10 років»). Тут важливо бачити в кожному учневі особистість. Післядією таких заходів є ідеї, пропозиції учнів щодо подальшої організації цікавого класного життя, які вони залишають у «кишені пропозицій та бажань». Діти бажають покращення життя не тільки для себе, а й для своїх батьків, близьких, друзів. Тому намагаюсь завжди прислухатись до думки кожного як до такої, що варта найбільшої уваги.

Для всебічного розвитку та формування інтересів і нахилів учнів, прояву їхньої ініціативи ефективно впроваджую технологію колективних творчих справ, здійснюю організаторську, спортивну, трудову, художньо-творчу, пізнавальну діяльність класного колективу.

Певну роль у формуванні соціальної та громадянської компетентності, правової культури, профілактики правопорушень серед учнів відіграють тематичні години спілкування («Негативний вплив алкоголю й тютюну на здоров’я людини», «Вплив телебачення та комп’ютерних технологій на організм дитини» тощо).

Вважаю, що культура особистості починається з фізичної культури, а гармонія — з уміння керувати своїм тілом, здоров’ям (як фізичним, так і духовним). Тому з ініціативи дітей, з їхньою активною участю в підготовці були проведені:

  • спортивні естафети всієї сім’ї («Мама, тато і я — спортивна сім’я»);

  • конкурс шкільних агітбригад «Молодь обирає здоров’я».

У своїй роботі керуюсь Конституцією України, Національною доктриною розвитку освіти України, Конвенцією ООН про права дитини, Законами «Про освіту», «Про загальну середню освіту», іншими законодавчими та нормативно-правовими актами України, Положенням про класного керівника навчального закладу системи загальної середньої освіти, Програмою «Основні орієнтири виховання учнів 1-12 класів загальноосвітніх навчальних закладів України». У цих документах зазначено, що головним завданням сьогоднішньої освітньої практики є створення виховного простору, під яким розуміємо не тільки середовище, а й духовний простір учня і педагога, простір культури, що впливає на розвиток особистості. Визначальною тенденцією виховання стає формування системи ціннісного ставлення особистості до соціального і природного довкілля та самої себе.

Як класний керівник, прагну створити таке виховне середовище, яке буде сприяти формуванню ціннісного ставлення учнів насамперед до самих себе. Адже, щоб полюбити інших людей, потрібно спочатку полюбити себе. Тому навчаю учнів цінувати себе як носія фізичних, духовних та соціальних сил. Проблему формування здорового способу життя вирішую за допомогою бесід та тренінгів «Профілактика негативних звичок серед підлітків», «Гігієна – запорука здоров’я», «Ми – за здоровий спосіб життя!», «Здорова їжа – запорука здорової особистості».

Проводжу виховні години «Здоров’я потрібно цінувати», «Хто попереджений – той захищений», «Профілактика травматизму», «Гігієна харчування. Корисні поради істини здоров’я». Учні класу активно займаються спортом, мають високі досягнення з футболу, дзюдо, батутного спорту, туризму, танців.

Одним із пріоритетних своїх завдань вважаю виховання духовної культури учнів. Намагаюсь збагачувати їх духовний світ, залучаючи до дослідницької і творчої діяльності у різних галузях мистецтва, привчаю школярів до культури спілкування. Мої вихованці люблять читати. Спільно із бібліотекарем школи організовуємо у класі Свято книги.

^ Виховуючи шанобливе ставлення до сім'ї, родини,оточуючих, практикую тренінги, інтерактивні бесіди на різні теми: «Як поводитися в конфліктній ситуації?», «Підлітки та їх батьки. Грані взаєморозуміння»; комплекс корекційних занять «Подолання невпевненості у спілкуванні з однолітками», уроки спілкування: «Як стати товариською людиною», «Як критикувати, не ображаючи». Такі заходи сприяють формуванню в учнів необхідних комунікативних та соціальних компетентностей, вихованню моральної культури.

^ Ціннісне ставлення школярів до культури і мистецтва формую через знайомство із досягненнями світової та вітчизняної культури (під час екскурсій, в ході пізнавальних годин). Ефективними формами роботи в цьому напрямку вважаю походи до краєзнавчого музею, театрів, відвідування філармонії, індивідуальні бесіди «Культура поведінки: ідемо до театру, музею», години спілкування «Вплив мистецтва на наше самопочуття», «Дзеркало нашої душі», літературно-мистецькі заходи, присвячені творчості Т. Шевченка, Л. Українки, Б. Грінченка, Л. Костенко та інших українських письменників.

Важливою складовою змісту виховання особистості є ціннісне ставлення до праці. Воно передбачає усвідомлення дітьми соціальної значущості праці, розвинену потребу в трудовій активності, ініціативність, сформованість працелюбності як базової якості особистості. Вважаю, що важливим завданням сучасної школи є виховання творчої конкурентоспроможної особистості, яка усвідомлює суспільну значимість праці. З цією метою у своїй роботі використовую тести, години спілкування. Відношення вихованців до праці можна побачити під час виконання обов’язків чергового по класу та по школі, проаналізувати, спілкуючись з батьками.

Усю свою роботу організовую так, щоб виховати національно свідомих громадян, патріотів, які б щиро любили свою вітчизну, шанобливо ставились до історії та духовної спадщини свого народу. З метою формування ціннісного ставлення учнів до суспільства і держави застосовую такі форми роботи, як круглий стіл («Закон – дороговказ у твоєму житті», «Україна – держава європейська»), уявна подорож («Подорож країнами Закону, Права та Моралі»), урок-реквієм («Розгойдані дзвони пам’яті», «Голодомор: почути голос крізь мовчання»), усний журнал («Державна символіка України, її історичне походження», «Україна – це наша доля»), бесіда («Народні символи України», «Знаємо свої права, виконуємо обов’язки»).

Я переконана, що виховна ефективність будь-якої діяльності залежить від врахування вікових особливостей школярів та рівнів вихованості учнів і розвитку дитячого колективу, від чергування і дозування видів діяльності.

Є різні підходи до організації діяльності школярів та різні виховні технології. Серед них мені, як класному керівнику, найбільш імпонують технологія колективної творчої діяльності та проектна технологія.

Однією з найбільш перспективних методик, що сприяють формуванню в учнів життєвих навичок соціальної активності вважаю проектну виховну технологію. Вона є одним із провідних засобів перетворення школи із школи навчання на школу життя, формування та актуалізації життєвого досвіду учнів, оволодіння навичками планування власної діяльності, вибору засобів та шляхів її здійснення. Діяльність за проектом допомагає учням включитися в активну соціальну дію. Протягом навчального року учні працюють над дослідницькою роботою «Людмила Яківна Чижова – видатна постать літератури Миколаївщини». В ході роботи діти ознайомились з творчістю поетеси, дізнались багато нового про багаторічну співпрацю Людмили Яківни з учнями нашої школи, отримали змогу поспілкуватись та взяти інтерв’ю у письменниці під час особистої зустрічі з нею. Результати нашої роботи були представлені на шкільній конференції (Додаток 3).

Значну частину позакласних заходів різної тематики організовую за технологією КТС: конкурсно-розважальні програми «Halloween», «Новорічний вогник», турнір «Майбутні захисники Вітчизни». Я переконалась, що будь-яка справа лише тоді по-справжньому цікава для дітей, коли задумана і організована самими дітьми.

Колективна творча справа – це спільний пошук кращих рішень життєво важливих завдань спільно з дітьми і дорослими. При організації виховних заходів враховую принцип «зміни ролей» і залучення всіх учнів до виконання таких організаційних дій, що сприяють їх особистісному розвитку і готують до майбутньої самостійної діяльності.

Організовуючи захід за технологією КТС, виділяю такі етапи його підготовки і проведення:

1. У класі створюю тимчасову ініціативну група, своєрідну раду справи, якій доручається розробка плану майбутнього заходу. Таким чином у дітей формується досвід самоуправління, вони привчаються до оцінки і самооцінки.

2. Тимчасова ініціативна група спільно планує, розробляє програму, (композицію, сценарій) майбутнього заходу.

3. Після розробки програми заходу група складає список підготовчих справ, коштів, матеріалів, що необхідні для розв’язання задуму. Як результат, в учнів розвивається практичність, діловитість, уміння передбачати умови, які забезпечать успіх майбутньої справи.

4. Ініціативна група, використовуючи усі свої організаторські уміння, розподіляє між учасниками заходу завдання, доручення, щоб забезпечити виконання кожного пункту програми.

5. Клас, отримавши завдання, включається в діяльність по підготовці колективного заходу.

6. Проведення підготовленого заходу.

7. Зустріч тимчасової ініціативної групи відразу ж після завершення заходу, в ході якої відбувається формування уміння самоаналізу колективної діяльності, розвиток досвіду практичної оцінки дій, вмінь, звичка до обов’язкової оцінки результатів своєї діяльності, досвід дотримання єдності задуму і його втілення в дійсність.

Я переконалась у значних перевагах проектної методики та технології колективних творчих справ. Це, насамперед, набуття учнями соціальних навичок: роботи в команді, орієнтації на виконання певних завдань, критичний аналіз досягнутого, вміння відстоювати власну точку зору, формування відповідальності за роботу. Всі ці якості просто необхідні для життєво компетентної особистості, яка є активним членом суспільства.

Одним із важливих чинників створення виховного простору, який сприяє формуванню соціальних компетентностей учнів, є робота учнівського самоврядування.

Наш час потребує лідерів нової формації, людей компетентних, відповідальних, здатних мислити неординарно, генерувати нові ідеї та приймати нестандартні рішення. Ось чому одне із головних завдань школи – підтримка учнівської молоді, чия життєва позиція спрямована на активну участь у громадському житті, молоді, яка має організаторські здібності, усвідомлює себе лідером, розуміє, що великі справи починаються із малих вчинків. Школа – це мікромодель громадянського суспільства. Основи громадянського ставлення і демократії закладаються з дитячих років, і самоврядування допомагає учням організувати власне життя і життя своїх товаришів. Досвід взаємостосунків, розв’язання конфліктів, виявлення і захисту своїх інтересів, здобутий у школі, стане корисним багажем, з яким школярі увійдуть у доросле життя.

Клас має реально діючі органи самоврядування, які в основному самостійно та правильно розв’язують питання планування, організації, регулювання та контролю.

У нашому класі склалась така структура учнівського самоврядування (Додаток 1): міністерства освіти і науки, спорту та здоров’я, культури та відпочинку, творчості, дисципліни та правопорядку, преси та інформації.

Кожен орган має свої, чітко визначені обов’язки. При виборі членів комітетів враховується, насамперед, бажання та індивідуальні здібності учнів. Лідер класу та помічники лідера класу були обрані на перших класних зборах. Вибори проводились відкрито, кожен учасник ділився своїм баченням розвитку колективу. В кінці кожної чверті актив класу звітує перед усіма учнями про виконану роботу. Така система учнівського самоврядування класу виявилась результативною: учні активно включаються у життя класу і школи, вчаться працювати разом, організовувати цікаві заходи і брати на себе відповідальність.

Структура самоврядування класу перебуває в стані позитивних змін та самовдосконалення. Розширюється коло учасників.

Позакласна та позашкільна виховна робота, у яку включаються учні класу, є невід’ємним складником усієї системи освіти й виховання молодого покоління. З погляду використання джерел і засобів виховного впливу на особистість школярів виділяю:

  • словесні форми (збори, доповіді, бесіди, зустрічі та ін.);

  • практичні форми (екскурсії, олімпіади, спартакіади, конкурси тощо);

  • наочні форми (діяльність шкільних виставок, тематичні стенди та ін.).

Крім вище наведених традиційних форм роботи, використовую також інноваційні та нетрадиційні методи виховання:

  • заняття з елементами тренінгу;

  • інтерактивні методи спілкування («мікрофон», мозковий штурм);

  • проектні дослідження («Людмила Яківна Чижова – видатна постать літератури Миколаївщини», «Традиції святкування Нового року представниками курдського народу, які проживають на території Миколаївщини»);

  • метод зіткнення поглядів (позитивний і негативний погляд на подію).



3. Робота з батьками



Для взаємодії та спільної діяльності всіх структур виховного впливу на дитину (сім’ї, педагогічного колективу, суспільства) проводжу аналітичні дослідження, які використовую для подальшого проектування й розвитку співдіяльності та співтворчості дітей і дорослих. Так, наприклад, з батьками проводяться:

○ анкетування («Батьки як вихователі», «Чи знаєте Ви своїх дітей?», «Як Ви забезпечуєте умови для навчання дітей удома?», «Чи достатньо Ви цікавитеся своїми дітьми?», «Як Ви співпрацюєте з педагогічним колективом школи, у якій навчається Ваша дитина?»);

○ тестування («Чи хороші Ви батьки?», «Мами і діти», «Дітей виховують батьки. А батьків?»);

○ індивідуальні бесіди;

○ листи-характеристики (на початку навчального року батьки описують моральні, психологічні якості своєї дитини, зазначають на що слід звернути увагу класному керівникові).

У класі працює батьківський комітет, робота якого спрямована:

○ на захист кожної дитини;

○ на покращення умов навчання учнів, їхнього розвитку;

○ створення умов для повноцінної життєдіяльності й життєтворчості учнів.

У тісній співпраці з родинами вихованців проводимо:

○ вибори батьківського комітету й спільне планування батьківських зборів із визначенням тематики бесід («Труднощі адаптації дитини до навчання в 6-му класі», «Вплив телебачення і комп’ютерних технологій на свідомість дитини»);

індивідуальні консультації, бесіди, анкетування;

батьківські збори;

спільна організація і проведення урочистих свят, екскурсій;

залучення батьків до проведення гурткової роботи з учнями класу.

Досягти успіху можна тільки за умови індивідуального підходу до кожної сім’ї, наявності позитивного контакту, коли батьки учнів стають єдиним колективом у спільній діяльності сім’ї і класу.

Для цього намагаюсь не лише добре знати особливості кожного учня, а й умови сімейного виховання дітей. На моє прохання батьки складають лист-характеристику своєї дитини, діляться думками, сподіваннями щодо її майбутнього. Ці листи допомагають скласти ефективний цікавий план виховної роботи з дітьми, дають уявлення про сімейне середовище, де живе й розвивається вихованець, про рівень готовності батьків до виконання батьківських функцій. Насамперед звертаю увагу на стосунки в сім’ї між дітьми і батьками, дітьми і представниками старшого покоління. Це сприяє розумінню рідних, близьких людей, вчить дітей співчувати, співпереживати.

Важливим моментом у співпраці з батьками є батьківські збори. Для забезпечення їх результативності спільно з батьківським комітетом виносимо на порядок денний такі питання, як проблеми адаптації шестикласника, психологічний клімат у колективі, результати вихованості учнів тощо.

Для створення умов ефективного навчання, розвитку особистості, максимальної ефективності виховної системи класу доцільним вважаю використовувати моніторингові дослідження. У спільній взаємодії зі шкільним практичним психологом здійснюється корекція, попередження, передбачення можливих ситуацій, разом ведуться пошуки шляхів їх вирішення. Постійне проведення психолого-педагогічної діагностики дає змогу регулювати й коригувати розвиток особистості школяра та його життєвої компетентності (тести «Оцінка рівня конфліктності», «Шкільна мотивація», анкети «Моє ставлення до школи»,«Рівень вихованості»). Використовую різні методи дослідження вихованості учнів: анкетування, тестування, тренінгові заняття тощо. Наприклад:

○ анкетування («Моє ставлення до школи»,«Рівень вихованості»).

○ тестування ( «Чи хороший я друг?»);

○ тренінгові заняття («Права дитини», «Уроки толерантності»).

Використання цих методів дослідження дає можливість для корекції виховного процесу класного колективу, вихованості учнів.

У співпраці з учителями та батьками створюються гармонійні взаємини між дорослими та дітьми, які сприяють зростанню здорової особистості, успішній соціалізації дитини та формуванню її життєвої компетентності як сім’янина, громадянина, носія культури, професіонала.


Взаємодія дитини та дорослих




Сім’я




Педагоги

Класний колектив




Дитина

Самоврядування

Бібліотекар




Суспільство

Шкільний психолог




Гуртки, секції



Створена система взаємодії учня з оточуючим світом сприяє:

○ розвитку життєвої компетентності учнів на засадах співдружності та співтворчості дітей класу, дітей школи та вчителів, батьків, старших друзів, оточуючих;

○ упорядкуванню життєдіяльності класу (спрямування, зміст, можливості й умови);

○ створенню сприятливих умов життєдіяльності класу;

○ успішній адаптації дітей до школи ІІІ ступеня;

○ високому рівню вихованості учнів класу;

○ забезпеченню оптимальних, безпечних для здоров’я умов розвитку учня;

○ забезпеченню комфортного психологічного клімату в класі, гуманного стилю відносин, соціальній захищеності дитини, її внутрішньому комфортові.

Дієвість виховної системи класу підтверджується результатами психолого-педагогічної діагностики.

^ Учні добре володіють:

○ освітніми знаннями, пізнавальними та практичними навичками;

○ умінням налагоджувати добрі стосунки між однолітками та дорослими;

○ умінням мотивувати свої вчинки тощо.

Отримані результати дають можливість стверджувати, що виховна система класу, пріоритетом якої є взаємодія дітей та дорослих, дає можливість виховати гармонійну, творчу, успішну, соціально мобільну, соціально активну особистість, сприяє розвитку її життєвої компетентності, дозволяє впевнено увійти в доросле життя, стати щасливою, успішною людиною, яка зуміє самореалізуватися та самоствердитися.


Висновки



Отже, підсумовуючи досвід моєї роботи, можна виділити такі його основні аспекти:

    • проектування основних напрямів діяльності відповідно до мети виховання особистості;

    • взаємозв’язок навчальної і позашкільної виховної роботи, скоординованість усіх виховних впливів і форм, їхні необхідність і достатність, чіткий ритм і раціональна організація життя колективу;

    • наявність відповідних відносин, що забезпечують самопочуття дитини в колективі (статус особистості в міжособистісних відносинах, почуття внутрішньої єдності з товаришами, соціальна захищеність, тощо);

    • здійснення всіх напрямів діяльності як комплексу впливів на особистість в єдиному цілеспрямованому процесі; використання виховних технологій, які максимально сприяють формуванню соціальної та моральної компетентності учнів;

    • емоційна насиченість життя класу;

    • творче співробітництво, що виражається в гуманному, довірливому стилі відносин дорослих і дітей, у їхньому взаєморозумінні і взаємодії щодо всіх колективних справ;

    • орієнтація на випускника як кінцевий результат виховної діяльності (загальна спрямованість і соціальна активність, моральна культура і духовна зрілість, готовність до праці, до вибору професії, продовження освіти, до сімейного життя).

Рівень актуальності висвітленого досвіду підтверджується культурою поведінки моїх вихованців, умінням знайти своє вагоме місце в учнівському колективі, інтелігентно відстоювати свої позиції, шукати шляхи компромісу в життєво важливих питаннях, брати участь у житті суспільства, допомагати тим, хто поряд. Ці вироблені уміння, навички та моральні принципи, на мою думку, стануть хорошим дороговказом у підготовці до самостійного життя моїх вихованців.


Схожі:

Формування життєвої компетентності через iconФормування життєвої компетентності через активізацію пізнавальної...
«Формування життєвої компетентності особистості через розвиток в учнів потреби у здоровому способі життя.»
Формування життєвої компетентності через iconАнкета Прізвище, ім’я, по батькові: Рилова Ірина Вікторівна
Шляхи формування в учнів стійкої життєвої позиції через ствердження пріоритету здорового способу життя
Формування життєвої компетентності через icon«Життєва компетентність особистості» факультативний курс для учнів...
Розширилась функція навчального закладу: не тільки навчання та виховання, але І формування життєвої компетентності, розвиток соціально...
Формування життєвої компетентності через iconСучасні підходи до організації життєдіяльності дітей у дошкільному віці
Головна мета національної дошкільної освіти – створити сприятливі умови для особистісного становлення І творчої самореалізації кожної...
Формування життєвої компетентності через icon1. вступ у минулому навчальному році педагоги, члени методичної ради...
«Формування життєвої компетентності особистості шляхом використання інформаційних технологій». Ця проблема органічно поєднувалася...
Формування життєвої компетентності через iconГра як основна діяльність дитини. Різновиди гри
Українське дошкілля", "Дитина в дошкільні роки", "Зернятко". На виході "Базова програма розвитку дітей дошкільного віку", спрямована...
Формування життєвої компетентності через iconОсновні напрямки розвитку та модернізації дошкільної освіти в Україні
Головна мета національної дошкільної освіти – створити сприятливі умови для особистісного становлення І творчої самореалізації кожної...
Формування життєвої компетентності через iconОсновні напрями науково-дослідної І науково-методичної роботи практичних психологів
Вного процесу; вивчення психологічних особливостей дитини/колективу; корекція та розвиток індивідуально-психологічних особливостей;...
Формування життєвої компетентності через iconУроках математики
Метою педагогічної діяльності педагога є забезпе­чення необхідного рівня засвоєння систематизова­них знань з математики через розвиток...
Формування життєвої компетентності через iconШляхи формування науково-методичної компетентності викладачів птнз...
Потенціал робітничих кадрів формується через систему птнз, оцінка успішності якого базується на задоволенні потреб ринку праці
Додайте кнопку на своєму сайті:
Школьные материалы


База даних захищена авторським правом © 2014
звернутися до адміністрації
uchni.com.ua
Головна сторінка