Урок літератури рідного краю за творами О. А. Захаренка. Формийметодироботи «Мік­рофон»




Скачати 140.86 Kb.
НазваУрок літератури рідного краю за творами О. А. Захаренка. Формийметодироботи «Мік­рофон»
Дата конвертації23.06.2013
Розмір140.86 Kb.
ТипУрок
uchni.com.ua > Інформатика > Урок
Т е м а . Формування життєвої позиції людини .

М е т а : розширити кругозір учнів, коло читаць­ких інтересів; допомогти усвідомити зміст та ідейно-художнє багатство самостійно прочитаного твору; розвивати інтерес до читання публіцистично – документальних творів; формувати самоосвітню компетентність - оволодіння прийомами і формами самоосвітньої діяльності (навичками спостереження над текстом, добору корисної інформації); розвивати вміння відрізняти добре від поганого; формувати в учнів ціннісну орієнтацію, уміння формулювати моральні судження; сприяти вихованню у дітей найкращих людських якостей : доброти, чуйності, милосердя, а також виховувати потяг до знань, відкриття нового, самопізнання і самовдосконалення.

О б л а д н а н н я : портрет О.А Захаренка , комп’ютер, мультимедійний проектор, слайди, виставка творів О.А.Захаренка , вислов­лювання про добро.

Т и п у р о к у : урок літератури рідного краю за творами О.А.Захаренка.

Ф о р м и й м е т о д и р о б о т и «Мік­рофон», «Незакінчене речення».

^ Випереджувальні завдання: прочитати публіцистично – документальні твори О.А.Захаренка .

Е п і г р а ф и :

Поспішайте творити добро.

О.Захаренко У вчинках виявляється моральна суть людини.

В.Сухомлинський

Добро спішіть творити, люди,

Воно, як сонце, зігріва,

В добрі нам всім зручніше буде,

Без нього затишку нема.

Перебіг уроку

І. Мотиваційний етап.

Забезпечення емоційної готовності до уроку.

Формування позитивної психологічної настанови та опора на суб’єктивний досвід.

Вступне слово вчителя

Дорогі діти, сьогоднішній урок – один із останніх уроків літератури рідного краю. Починаючи з 5-го класу ми знайомилися із творами наших земляків – черкащан. Знаходили в них обриси і звичаї рідної землі – чарівний і неповторний світ нашого краю.

І завжди, хоч би про що ми не говорили, у центрі розмови була батьківська земля і людина. Земля з її багатством – калиновими гаями, барвінковими галявинами і Чумацькими шляхами, і людина – проста, звичайна, з чорно-білими смугами життєвої долі, якій так мало, здавалося б, треба для щастя, а насправді – так багато. Кожен з уроків мав , безумовно, великий виховний потенціал, але я хотіла б, щоб цей урок запам’ятався вам на все життя, бо сьогодні життєвими настановами звучатимуть для вас мудрі думки Великого педагога – Олександра Антоновича Захаренка.

Уважно прослухайте пісню , вдумайтеся в зміст її слів і спробуйте визначити про що ж піде мова на уроці.

( Звучить пісня «Добро спішіть творити, люди»)

Хай твоя крапля щирості й тепла

Впаде у душу, бідну і страждальну.

Й розтопить холод, щоб душа могла

Ясніти в щасті злетом життєздатним.

Приспів:

Добро спішіть творити, люди,

Воно, як сонце, зігріва,

В добрі нам всім зручніше буде,

Без нього затишку нема.

Уважним будь, хай шлях твій на землі

Злама байдужості холодні грати.

Є цінності великі і малі,

Багатий той, хто вміє віддавати.

ІІ. Цілевизначення і планування.

1.Визначення загальних цілей.

« Незакінчене речення». « Гадаю, що на уроці йтиме мова про…».

2.Ознайомлення з епіграфами уроку.

^ IІІ. Сприймання й засвоєння учнями навчаль­ного матеріалу.
Бесіда за публіцистично – документальними творами О.А.Захаренка.


Вчитель. Кожен із вас готувався до цього уроку завчасно, перегорнув сторінки Захаренкової книги « Слово до нащадків» , в якій автор сіє крізь рядки своїх творів духовність, закликає нас творити добро, бути милосердними , морально чистими і в той же час осуджує зло, моральну деградацію людини, бездуховність…

Робота в групах .

І – ша група .« Мікрофон»: обмін враженнями про самостійно прочитаний нарис «Знайда».

Бесіда :

  • Який авторський задум твору?

  • Які почуття виникли у вас після прочитання цього нарису?

  • Які проблеми порушив автор у творі?

Учень. Питання духовності – завжди було і залишається на часі. Відомий педагог Олександр Антонович зачепив дуже болючу тему, показав нам жорстоку правду. Читаючи його нарис , укотре вже замислюєшся над явищем сирітства в нашому суспільстві. Мене обурює поведінка горе – матері, яка знайшла найпростіший вихід, щоб позбутися сорому : поклала позашлюбну дитину в старенький шапличок.

Мабуть , у того « живого згорточка» були добрі ангели – охоронці раз посла-ли хлопців того дня порибалити і вберегти від смерті тільки-но народжену дитину. « Не трапились би хлопчики ,- розмірковує О.А.Захаренко,- закусали б комарі дитину, намокли б пелюшки, набралася б вода у шаплик, і закінчилось би життя дитини, яка ще й не жила, не розуміла і не могла зрозуміти долю, яку їй приготувала мама».

^ Учень. Прочитаний нарис , заставив мене задуматися над поведінкою матері немовляти і хлопчиків. Поведінку хлопців я розцінюю, як поведінку морально чистих людей, духовно багатих, адже вони боролися за життя немовляти, не пожалкували свого часу, не подумали навіть про загрозу своєму життю.

Гадаю, цей твір змусив кожного задуматися над тим, а як би поступив він на місці хлопчиків ? Прочитання твору, на мою думку, одних убереже від необдуманих, безвідповідальних учинків, а в інших, благополучних, викличе тепле співчуття до покри­вджених дитячих душ, зродить бажання допомогти.

Учениця. Розповідь закінчується риторичним запитаннями : «От тільки про що думає та мама..? Заглянути б в її душу. Може, там порожнеча?»

Мені , як жінці, важко зрозуміти поведінку тієї матері. Думаючи про неї, я ловлю себе на думці , що, можливо, з роками вона зрозуміла свою помилку, усвідомила гріховність своєї поведінки і часто ночами оплакувала у каятті свій поступок. Я розумію, що народити дитину – це ще не означає стати матір’ю в повному розумінні цього слова, дитину треба виростити, виховати і дати їй все для того, щоб вона була щасливою. А щасливою вона буде тоді, коли запам’ятає дотик материнської руки, її ніжний поцілунок, ласкаве слово і радісну посмішку, коли її син чи донька зробить перший крок, а потім , ставши дорослим ( дорослою), піде в самостійне життя з благословення матері.

Вчитель.

- Як ви гадаєте, чому так багато дітей сиріт у наш час?

( Відповіді учнів)

Природа цього сирітс­тва, в порівнянні з часами давніми, за останній час дуже змінилася, змінилася до абсурдності: в сиротинцях, тобто в дитбудинках, давно вже виховуються сироти незвичні, сиро­ти при живих батьках...

Аж не віриться, що в мирний час неймовірно розрослася така бо­лячка, спричинена способом життя, як майже по­голівне пияцтво. Діти таких п'яниць і лишаються сиротами при живих батьках і матерях, які або самі відмовляються від дітей, або їх позбавляють батьківських прав.

Десь, очевидно, в психіці на­роду зруйновано отой поріг між благополуччям і сирітством, якого ніяким здоровим глуздом не можна ні виправдати, ні на­віть збагнути. Якщо раніше дітей сиротило якесь лихо, зрозуміле суспільству, то масове, навмисне, злочинне осиротіння дітей - відмови матерів і батьків од своїх дітей — це вже не піддавалося ніяко­му здоровому глузду, ніякій логіці.

Такого наш народ рані­ше не знав. Якщо й траплялося, що якась покритка підкидала дитя, то вона робила це з відчаю, часто вже гинучи, і таким чи­ном рятувала від загибелі дитину.

Добро, милосердя... Ми часто чуємо ці слова і навіть вживаємо їх у мовленні, іноді не відчуваючи всю глибину їх змісту. Якщо вдума­тись, то можна сказати, що вони означають безцінні риси характеру, стан душі, певний комп­лекс реакцій, психологічний підхід не тільки до людей, які потребують допомоги, а й до всіх жи­вих істот. Милосердна людина не залишається бай­дужою до чужого горя, вона обов'язково допоможе чи то матеріально, чи підтримає словом. На безко­рисні вчинки, звичайно, здатні не всі, але саме такі вчинки збагачують нашу духовну скарбницю і розцвічують сіру буденність страждальної душі.

^ Сирота! Яке болюче слово.

В нім серця біль дух перейма.

Сльоза бринить все знову й знову.

Нема тепла, батьків нема,

Цей безкінечний пошук долі,

Надії поклик кожну мить,

Шукають очі мимоволі,

Душа страждає і болить,

А діти за вікном багаті,

В них найдорожче в світі є.

І з ними поруч мама й тато,

Їм радість кожен день дає.

І так вже хочеться без тями,

Щоб тато в горі захистив,

Послухать казочку від мами,

Любові відчувать прилив.

Обділені, мов вирок грізний,

Ударив біллю, як за гріх.

О, люди! Поки ще не пізно,

Піклуйтесь про дітей своїх.

У нашій школі теж є сироти. Вся наша шкіль­на родина допомагає цим дітям, постійно підтри­мує. Ми з вами брали участь в акціях «Збери портфель товаришу», «Банк одягу». Але це допо­мога не тільки сиротам, а й дітям із малозабезпе­чених сімей. Звичайно, їхній одяг не такий вишуканий, вони сором'язливі, але відверта допомога та психологічна підтримка вселяє надію, і вони почуваються захищеними в нашій родині.

Через декілька місяців , дорогі випускники, ви підете в самостійне життя, будете кохати, і будете коханими, та ніколи не забувайте про святе призначення жінки – матері, чоловіка – батька. В житті буває всяке : і красиве , і потворне, тож будьте відповідальними, щоб ніколи не постраждали ваші діти.

ІІ – га група .

« Мікрофон»: обмін враженнями про самостійно прочитаний нарис « А що скажуть родичі?»

Учениця. Перечитавши декілька разів нарис « А що скажуть родичі?», я пригадала поетичні рядки Бориса Олійника :

Батьки і діти! Діти і батьки!

Нерозділиме і одвічне коло.

Ми засіваємо житейське поле,

І не на день минущий — на віки…

Ці рядки і прочитаний твір Захаренка змусили мене задуматись над одвічною проблемою батьків і дітей. В моїй голові не вкладається думка : « Не -

вже Іван Іванович , батько двох дітей , міг отак просто через п’янство та «платонічну любов»розлучитися із своєю сім’єю, невже так швидко міг піддати - ся на спокуси іншої жінки? А в неї ж – своя сім’я - чоловік, двоє дітей!

Можливо, я ще зовсім молода, без життєвого досвіду, щоб засуджувати поведінку цих людей, але, як дитина, я осуджую поведінку батьків. Діти не винні в тому, що батькова « платонічна любов» зробила їх сиротами.

Учень. Олександр Антонович говорить у кінці нарису : « Пройдуть роки, перегорить платонічна любов, а діти залишаться сиротами, бо не знатимуть, що таке батьківська ласка». Мені дуже жаль цих дітей. Я постараюся побудувати своє життя так, щоб мої діти не стояли перед проблемою вибору : з ким вони бажають бути.

Майже всі мої однокласники , і я в тому числі, ведуть здоровий спосіб життя, а це , як говорить О.А.Захаренко , « …панацея від усіх бід. Нехай не від усіх, але від більшості». Я хочу зачитати восьму Захаренкову заповідь синам , нехай кожен із нас прислухається до мудрих думок колишнього Сахнівського директора.

«Я не вірю, що п'янство загрожуватиме вам, але з чим чорт не жартує. Людська доля може так постраждати, так перекрутитися, що і не пізнаєш. Стримує людину від алкоголізму або наркотиків становище у суспільстві, професія, а також автомашина, яка виключає питання зловживань. Як правило, серед високоосвічених людей майже не буває алкоголіків, бо вони завжди можуть контролювати себе і свої дії, мають розум, можуть проаналізувати все, що відбувається».

Проаналізувавши прочитаний твір « А що скажуть родичі?», я зробив для себе висновок : постараюся ніколи не опуститися до того , щоб моя майбутня сім'я із-за мене пережила такий сором , біль і страждання. Гадаю, кожен із нас , чоловіків, повинен жити , дотримуючись четвертої Захаренкової заповіді синам «Любіть своїх дітей. Зробіть так, аби вони почувалися людьми. Хай завжди буде в них достаток, радість і щастя. Любіть своїх дружин, яких ви вибрали на все життя, не ображайте їх, не принижуйте, не зраджуйте, бо вони виконували і виконують головний обов'язок матері - народити і виховати дитину. У сім'ї ви маєте бути старшими, розсудливішими, спокійнішими, передбачливішими, справжніми помічниками. Дружина завжди прикрасить вас в оточенні людей, з якими ви спілкуєтесь. Хай не змінюють її роки і життєві негаразди».

ІІІ - я група.

Учениця. Мабуть, проблема , порушена в нарисі «Лист» не залишила байдужим жодного мого однокласника. Я хотіла б зачитати уривки з листа дівчинки – шести-

класниці, в якому вона звертається до своєї мами з проханням кинути пити.

« Мамочко, рідненька! Ти ще не померла? Казав лікар, якщо ти не візьмешся за розум, то тобі залишилось жити кілька днів. Для тебе і мене не буде Пастушки, Ставків, соковитих луків, не буде в мене подружок, бо я не витримаю. Залишить­ся нас троє: я, сестричка і братик. Ти вже кілька разів давала слово лікарю, що ки­неш пити, але твої обіцянки нічого не варті. Я вже бачила, як у тебе трусяться ру­ки. Твої колеги по роботі з тебе сміються. А вчора біля шкільного містка тебе якийсь дядьо підібрав. Мене позвали зі школи, і ми відвезли тебе до діда. Переки­нули з воза і ти рачки доповзла до хати. Меншенькі сестричка і братик полякали­ся, коли побачили, яка в них мама. Та хіба не злякаєшся, коли побачиш тебе п'яною. Кажуть, що чоловіків в такому стані ще можна терпіти, а жінок — ні. Не пий, матусю, бо мені за тебе соромно перед однокласниками і перед вчителями » .

З листа я дізналася , що через таку поведінку мами дівчинці немилий світ, Вона кожного дня живе надією, що її мама ще не померла, а жива. Доведена до відчаю, дівчинка іноді запитує себе : « А може, краще , якби …померла?»

Вона з братиком і сестричкою більше в діда і баби ночує . Діткам так хочеться, щоб кожного з них по голівці погладила їхня мама , казочку розповіла.

Учениця. З листа дівчинки – шестикласниці я довідалася про страшні картини з життя однієї сім’ї. Навіть страшно уявити хоч на мить себе на місці цих бідолашних діток. Мамине пияцтво забрало найдорожче у дітей – дитинство.

« З усіх іграшок у хаті — це пляшки з-під горілки. По пляшках сестричка з братиком букви вивчили — складаємо склади і слова».

Дівчинка не засуджує поведінку матері, не проклинає її, а навпаки, звертається до неї ласкавим словом «мамочко» і благає не пити. Дитині соромно за материн спосіб життя. Важко відчувати, як люди сміються. « Я вже три рази знаходили тебе під ти -

ном .- пише в листі дівчика.- Не ми притягли тебе до двору, а батько, ти можеш замерзнути вночі. З роботи те­бе вигнали, в магазинах тобі не позичають грошей. А нам же ще вчитись треба. Сестричка в 1-й клас, напевне, піде від діда. Дід з бабою приведуть її до школи. А як би я хотіла, щоб мама за ручку привела сестричку, щоб принесла зі школи подарунок, щоб разом з вчителькою і випускниками я прийшла в свій клас. Тільки не пий, мамо! Ми тебе дуже міцно любимо! Цілуємо! Живи, не помирай!»

Я погоджуюся з думкою Олександра Антоновича : « Не лист, а крик душі шестикласниці. Істеричний і разом з тим розсудливий, лагідний, що примирює матір з дітьми».

На жаль, таких обездолених дітей багато і на сьогодні. Може, ще й більше, чим тоді, коли писала цього листа шестикласниця. Це зло переросло в проблему суспільну.

Згідно статистичних даних, в Україні щороку розпадається понад 210 тис. сімей . А це , як ви розумієте, – неповні сім’ї . Тільки в нашому районі на сьогодні налічується 531 неповна сім’я, в них проживають 724 дітей . Неблагополучних сімей – 92 , в них виховуються 237 діток. Під опікою перебувають 60 дітей . Як не прикро, але є такі сім’ї і в нашому селі , а їхні діти навчаються у нашій школі. Це діти – сироти при живих батьках.

Через дитячу бездоглядність у нашій країні діти тікають від батьків у неблагополучні компанії, вживають наркотичні засоби, проводять вільний час в ігротеках, хворіють на СНІД, скоюють крадіжки, вбивають людей, не вміють створювати сім’ю, б’ють і ображають жінок, дітей, своїх батьків, програють квартири, закінчують життя самогубством.

^ VІ - та група.

Наша група , перечитавши публіцистично – документальні творами О.А.Заха -

ренка, виписала і хоче з вами поділитися мудрими висловами цієї ерудованої особистості. В них надзвичайний учитель говорить про екологію душі, духовно-моральні потреби людини.

  • Не забувай, що кожний твій вчинок, кожне твоє бажання позначається на людях, що тебе ото­чують;

  • Роби все так, щоб людям, які тебе оточують, бу­ло добре;

  • Поспішайте робити добро;

  • Критерієм рівня моральної культури українського народу є його високий моральний дух, гуманізм, миролюбність і стійкість. Із цією ж міркою повинна підходити до себе і кожна людина;

  • Азбука виховання людяності в тому, щоб дити­на, віддаючи тепло своєї душі іншим людям, зна­ходила в цьому особисту радість;

  • Твоє ставлення до жінки - це джерело твоєї моральності;

  • Добрі починання спонукають до добрих справ;

  • Гуманність не можлива без чуйності до людини;

  • Кожен, хто вступає в життя, повинен бути не тільки прекрасним умільцем, майстром, творцем матеріальних цінностей, а й душевною, чуйною, чутливою людиною;

  • Виховання почуття чуйності - одна з найваж­ливіших сторін становлення моральної культури;

  • Для виховання моральної культури дуже важ­ливо, щоб людина і в особистих і в колективних духовних взаєминах була пов'язана з іншими людьми узами добрих побажань;

  • Той, хто живе турботами про інших людей, стає сприйнятливим, чуйним до слова, яке несе в собі заклик до ідеалу моральності, до утворення краси в самому собі;

  • Не сказати людині здрастуйте - значить вияви­ти своє моральне невігластво;

  • Слово здрастуйте має чудодійну властивість, - воно пробуджує почуття взаємного довір'я, збли­жує людей, відкриває їх душі;

ІV. Підсумок уроку.

Вчитель . Сьогодні на уроці ми з вами, обговоривши публіцистично – документальні твори О.А.Захаренка, підняли дуже важливі питання - формування життєвої позиції людини. Воно починається із засвоєння дитиною простих норм моралі: почуття обов'язку, честі, гідності, з виховання емоційної розвиненості, сумлінності, здатності радіти чужим радощам, співчувати чужій біді, нести відповідальність за свої вчинки, поважати і любити людей, вміти спілкуватися, берегти природу.

До речі, екологічна культура людини також входить в культуру моральну, і чим далі, тим більше, стає її важливою частиною.

Я іще раз хочу наголосити на тому, що кожен із вас, залишаючи стіни школи, повинен бути готовим до морального вибору. Того, від якого буде залежати все ваше подальше життя, ставлення до людей, місце в суспільстві.

Ось чому такі важливі у вихованні моральної і політич­ної культури людини її орієнтація на високі ідеали, моральні зразки, норми, цінності, формування здорових духовно-моральних потреб і запитів.

Суспільству сьогодні потрібна не просто освічена, інтелек­туально розвинена людина, а людина, розвинена морально. Здатна на високоморальні вчинки і не здатна на вчинки, які суперечать духові народної моралі. Людина порядна, чуйна і скромна, доброзичлива і безкорислива, підготовлена до творення добра і боротьби зі злом. Адже показником моральної культури особистості у нас завжди була і є єдність високої моральної свідомості, переконань, громадянськості і людяності, благородства, справедливості.

Дякую вам за співпрацю, за те, що відверто висловлювали свої думки, своє розуміння творів О.А.Захаренка. З кимось можна повністю погодитися, з кимось варто й посперечатися, але річ не в тім. Найголовніше те, що на сьогоднішньому уроці не було байдужих. Ви всі прочитали запропоновані нариси Олександра Антоновича і, як уміли, розставили в них акценти, дали свої оцінки героям, подіям. Книга, безперечно, заслуговує на увагу, якщо вона зачепила вас за живе.

^ V. Рефлексивно – оцінювальний етап.

« Мікрофон ». « Прочитавши « Слово до нащадків» О.Захаренка, я визначив

( - ла) для себе такі моральні настанови і ціннісні орієнтації…»

«Незакінчене речення»:

«Сьогоднішній урок змусив мене задуматися над тим, що…»

Самооцінювання і взаємооцінювання.

VІ. Домашнє завдання.

Напишіть твір – мініатюру « Що я відкрив для себе в творах О.А.Захаренка?».
Література

1.Захаренко О.А. Слово до нащадків.- К.: СПД Богданова А.М.,2006.-216 с.

2.Потеляхіна В.І. Хороший слід на землі. Педагогічний вісник.2007.-№1,с.65-67.

3.Шевчук Ганна. Дзвони душі Анатолія Загрійчука. Бібліотечка « Дивослова».

2006.-№ 5.с.37.

4.Шитова Л. Наш моральний вибір. Черкаси.2011. – 180 с.


Схожі:

Урок літератури рідного краю за творами О. А. Захаренка. Формийметодироботи «Мік­рофон» iconУрок позакласного читання. Формийметодироботи : «Мозковий штурм»
О б л а д н а н н я : портрет О. А захаренка, комп’ютер, мультимедійний проектор, слайди,самостійно намальовані ілюст­рації до оповідань,...
Урок літератури рідного краю за творами О. А. Захаренка. Формийметодироботи «Мік­рофон» iconУрок з української літератури. 9 клас. Вчитель Віра Петрівна Коваленко...
Тема. Література рідного краю № Валентина Коваленко. Повість «Вовчик». Проблема сирітства в українській державі
Урок літератури рідного краю за творами О. А. Захаренка. Формийметодироботи «Мік­рофон» iconУрок літератури рідного краю 6 клас Тема : Павло Андрійович Байдебура
Методи І прийоми роботи : слово вчителя, доповіді учнів, робота над текстом твору, тести
Урок літератури рідного краю за творами О. А. Захаренка. Формийметодироботи «Мік­рофон» iconТематично-організована діяльність за сферою «Культура» (образотворча...
Мета: виховувати у дітей почуття прекрасного, любов до природи, до рідного краю через образотворче мистецтво, музику, поезію
Урок літератури рідного краю за творами О. А. Захаренка. Формийметодироботи «Мік­рофон» iconВідділ культури І туризму Новоукраїнської рда
«Історія рідного краю»,що був покликаний підтримувати І розвивати дослідження І вивчення історії Кіровоградщини. Регіональний проект...
Урок літератури рідного краю за творами О. А. Захаренка. Формийметодироботи «Мік­рофон» iconНайкраща у світі – моя Україна – у цілому світі одна!
Батьківщини, прагнення бути свідомим громадянином України, її патріотом. Розширювати поняття громадянськості. Виховувати почуття...
Урок літератури рідного краю за творами О. А. Захаренка. Формийметодироботи «Мік­рофон» iconУрок з української літератури в 6 класі з теми: Богдан Лепкий. «Видиш, брате мій »
Тема: Богдан Лепкий. «Видиш, брате мій» Історія написання твору. Відображення святого почуття любові до рідного краю, болючі спогади...
Урок літератури рідного краю за творами О. А. Захаренка. Формийметодироботи «Мік­рофон» iconУрок-вікторина за вивченими народниим казками
Галина Васютинська. «Дощова краплинка», «Цвіркуни», «Не займайте!», «Рукавички». Зображення в поезії природи рідного краю
Урок літератури рідного краю за творами О. А. Захаренка. Формийметодироботи «Мік­рофон» iconТема: «Впровадження нових технологій на уроках літератури рідного краю»
Учителька доброзичлива, тактовна, відповідальна, добросовісна, комуні-кабельна. Її уроки відзначаються високим рівнем майстерності....
Урок літератури рідного краю за творами О. А. Захаренка. Формийметодироботи «Мік­рофон» iconРозмаїття культур на Буковині
Щасливі ми, бо народилися у такому благословенному краю Буковина. Буковинське коріння сягає глибокої давнини. Де ми не були б, скрізь...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Школьные материалы


База даних захищена авторським правом © 2014
звернутися до адміністрації
uchni.com.ua
Головна сторінка