Міністерство освіти І науки україни черкаський національний університет імені богдана хмельницького навчально-науковий інститут української філології та соціальних комунікацій




Скачати 345.08 Kb.
НазваМіністерство освіти І науки україни черкаський національний університет імені богдана хмельницького навчально-науковий інститут української філології та соціальних комунікацій
Сторінка1/3
Дата конвертації02.03.2013
Розмір345.08 Kb.
ТипДокументы
uchni.com.ua > Інформатика > Документы
  1   2   3


МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ЧЕРКАСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ БОГДАНА ХМЕЛЬНИЦЬКОГО

НАВЧАЛЬНО-НАУКОВИЙ ІНСТИТУТ УКРАЇНСЬКОЇ ФІЛОЛОГІЇ ТА СОЦІАЛЬНИХ КОМУНІКАЦІЙ
Кафедра українського мовознавства і прикладної лінгвістики

Кучер Тетяна Вікторівна

Фразеологічні одиниці із соматичним компонентом

(на матеріалі фразеологічного словника)
6. 030500 – спеціальність українська мова і література,

та комп’ютерна лінгвістика


Курсова робота

студентки 3 – Г курсу

денна форма навчання

ННІ української філології

та соц. комунікацій

Науковий керівник

Філоненко Лариса Іванівна,

викладач

Черкаси – 2010

Зміст
Вступ……………..…………………………………………………………..……....3

Розділ 1. Основні теоретичні аспекти фразеології…………...……...…………6

1.1.Фразеологія як лінгвістична дисципліна та предмет її дослідження.………..6

1.2. Соматичний компонент у фразеології …..………………………………….... 9

1.3. Джерела української фразеології …………………………………………….16

Розділ 2. Класифікація фразеологізмів …………………………………….…..18

Висновки …………………………………………………………………………..21

Список використаної літератури……………………………….……………....23

Додатки……………………………………………………………………………..26

Вступ
Фразеологією (гр. phrases - зворот, вислів і logos - поняття, вчення) називається розділ мовознавства, що вивчає усталені мовні звороти. Об’єктом дослідження фразеології як розділу мовознавства є стійкі вислови, їх семантика, структура ,походження, роль у мові, взаємозв’язок з іншими мовними одиницями , зокрема словом і реченням. Фразеологією називають також сукупність усталених зворотів певної мови.

Одиниця фразеологічної системи називається фразеологізмом і визначається як лексико-граматична єдність двох і більше нарізно оформлених компонентів, граматично оформлених за моделлю словосполучення чи речення, яка, маючи цілісне значення, відтворюється в мові за традицією, автоматично.

Кожна розвинена мова, як відомо, має у своєму складі значну кількість стійких словосполук — фразеологізмів, що вживаються носіями мови завжди у звичному, усталеному оформленні. Саме вони найвиразніше передають дух і нев’янучу красу мови, яку витворив народ упродовж віків для потреб спілкування в усній та писемній формах. Оскільки мова, як і кожне суспільне яви­ще, безперервно розвивається, разом із нею в постійному русі перебуває і її фразеологічний фонд. Фразеологія національної мови збагачується та вдосконалюється, убираючи в себе безцінні скарби із приказок і прислів'їв, афоризмів і анекдотів, дотепів і каламбурів, сентенцій і парадоксів, літературних цитат і ремінісценцій, професіоналізмів, мовних штампів і кліше — з усього, що впродовж багатьох сторіч плекає і зберігає у своїй пам'яті носій мови — народ.

У фразеології найяскравіше виявляється національна специ­фіка мови. Українські фразеологізми — іскрометні скарби мов­ної образності — передають найтонші відтінки душевних пору­хів, обарвлюють висловлене в національний колорит.

Фразеологія кожної мови – це скарбниця народу, здобуток його мудрості й культури, що містить багатий матеріал про його історію, боротьбу з гнобителями й нападниками, про звичаї, ідеали, мрії й сподівання.

Фразеологія як наука виникла лише на початку 20 століття, тому у цей момент фразеологія як лінгвістична дисципліна перебуває ще на стадії становлення.

^ Огляд наукової літератури. Фразеологія належить до тих галузей сучасної лінг­вістики, що привертають особливу увагу широких кіл дослідників. Чільне місце у розвитку теоретичних основ цієї науки, за загаль­ним визнанням, належить радянській фразеологічній школі, становлення якої завдячує в першу чергу працям акад. В. В. Ви­ноградова. Не залишаються осторонь фразеологічної проблематики й українські дослідники. Загальна характеристика фразеологічного фонду україн­ської мови висвітлена у підручниках та посібниках: П. И. Горецький [ 20 ], М. А. Жовтобрюх [ 24 ]. З'ясування місця фразеологічних одиниць у системі образ­ності та експресивності на матеріалі мови окремих письменни­ків, певних літературних жанрів чи стилів (багатством  зібраних  фактів  і  глибиною  теоретичного  обґрунтування відзначаються праці І. К. Білодіда [ 10], П. П. Плюща [29], М. А. Жовтобрюха  [ 25],  Л. Г. Авксентьєва [ 2] та ін.).

Дослідження лінгвістичної природи фразеологізмів, зокрема їх граматич-ної організації (М. Т. Демський [ 22 ] лексичного складу (Н. А. Москаленко [31]та ін.)

^ Актуальність обраної теми. Фразеологічні одиниці як найвиразніші засоби будь-якої мови завжди були в центрі уваги лінгвістів. У фразеології велику роль відіграє людський фактор, тому переважна більшість фразеологічних одиниць пов’язана з людиною, з різними сферами її діяльності. Завдяки тому, що частини тіла постійно знаходяться перед очима, вони стають своєрідними еталонами для порівняння. Соматичні фразеологічні одиниці (ФО, один із компонентів котрих – назва частини тіла людини або тварини) становлять значну частину фразеологічного рівня мови.

^ Мета курсової роботи. Дослідити роль та місце фразеологізмів із соматичним компонентом у сучасній українській мові, їх значення та особливості вживання.

Завдання:

  1. Вивчити та проаналізувати наукову літературу з досліджуваної теми.

  2. Дібрати для дослідження фразеологічні одиниці із соматичним компонентом, використовуючи фразеологічний словник.

  3. Дослідити різновиди фразеологічних одиниць із соматичним компонентом

  4. Розмежувати ФО за принципами фразеології:

а) за семантичним принципом (фразеологічні зрощення, фразеологічні єдності, фразеологічні сполучення, фразеологічні вирази);

б) за граматичним принципом (морфологічним і синтаксичним);

в) за генетичним принципом;

  1. Зробити висновки на основі виконаної роботи.

Методи дослідження: метод аналізу, синтезу.

Об’єкт курсової роботи розділ мовознавчої науки — фразеологія.

^ Предметом дослідження є фразеологізми із соматичним компонентом.

Практичне використання. Ця робота може бути використана вчителями під час роботи з учнями для вивчення розділу мовознавчої науки— фразеології. Також наукова робота буде корисною для студентів, які вивчають фразеологію, зокрема соматичний компонент у фразеологізмах.

^ Структура дослідження. Робота складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел і додатка. Обсяг роботи 25 сторінок. Список використаної літератури складає 35 найменувань.

РОЗДІЛ 1. Основні теоретичні аспекти фразеології
1.1. Фразеологія як лінгвістична дисципліна та предмет її дослідження.
Фразеологія (від грец. phrasis — вираження, logos — вчення) — розділ мовознавства, в якому вивчають­ся лексично неподільні поєднання слів. Фразеологією нази­вають також сукупність властивих мові усталених зворотів і висловів.

Одиниця фразеологічної системи називається фразео­логізмом і визначається як лексико-граматична єдність двох і більше нарізно оформлених компонентів, граматично оформлених за моделлю словосполучення чи речення, яка, маючи цілісне значення, відтворюється в мові за традицією, автоматично. Об'єктом фразеології як науки є насамперед власне фра­зеологізми, що мають повний набір категоріальних значень.

Фразеологізм має такі ознаки:

1) не конструюється щоразу в процесі мовлення, а відтво­рюється як готова значеннєва одиниця;

2) має стійку структуру;

3) входить у синонімічні зв’язки зі словами;

4) виконує синтаксичні функції в реченні.

5) лексичне значення виражається сполученням кількох слів: воно єдине, узагальнене і, як правило, експресивне; се­мантично неподільне на значення окремих слів, що входять до його складу;

6) компоненти фразеологізму не можуть вільно сполуча­тися з усіма словами, а лише з обмеженим рядом (кількома словами);

7) фразеологізм характеризується стійкістю граматичної форми й усталеністю порядку слів;

8) слова у складі фразеологізму часто мають переносне значення.

Фразеологія будь-якої мовице цінна лінгвістична спадщина, в якій відбивається бачення світу , національна культура, звичаї і вірування , фантазія та історія народу, який розмовляє цією мовою.

Фразеологія кожної мови вносить вирішальний вклад до формування образної картини світу. Способи бачення світу через мовні образи, відображені в системі фразеологізму, будучи глибоко національними, базуються, проте, на спільних для всіх людей (універсальних) логіко-психологічних і власне лінгвістичних підставах.

Спірним залишається питання про час, коли зародилася фразеологія. Одні схильні вважати основоположником цієї науки швейцарського лінгвіста французького походження Ш. Баллі. Відомо, що в своїх роботах з французької стилістики певне місце займає опис стійких сполучень слів.

Фразеологія як лінгвістична дисципліна перебуває ще на стадії становлення. Передумови її були підготовлені російськими і зарубіжними лінгвістами. Російські лінгвісти — акад. А.А. Шахматов, акад. Ф. Ф. Фортунатов, проф. В. К Порзежинський [ 13] зробили значний внесок у розробку словосполучень із точки зору синтаксису. Визначення типів фразеологізмів у стилістико-семантичному плані було визначене Шарлем Баллі [8] та Альбером Сеше [ 17]. Період інтенсивного розвитку фразеології як лінгвістичної дисципліни припадає на час появи відомих праць акад. В.В Виноградова [19 ].

На сьогодні фразеологія як галузь мовознавства у філологічній літературі має статус самостійної лінгвістичної дисципліни, специфіка якої полягає у визначенні складу фразеологічних одиниць відповідної мови, вивченні закономірностей виникнення і розвитку цих одиниць, а також у виокремленні груп стійких словосполучень залежно від їхніх структурних і семантичних властивостей.

Фразеологічний склад української мови має ряд специфічних, властивих тільки йому ознак. Проте ця специфіка може бути виявлена лише на фоні тих рис, які визначають лінгвістичну природу стійких словосполук взагалі і є спільними для одиниць фразеологізмів цілого ряду в інших європейських мовах.

Фразеологізми, або стійкі сполучення, відрізняються від вільних синтаксичних перш за все тим, що вони в семантичному плані — єдність і виражають, як правило, одне (єдине або розчленоване) поняття. Різниця в семантиці, яка представлена вільними і фразеологічними поєднаннями слів, виявляється особливо яскраво в таких випадках, коли є можливість порівняти омонімічні вільні і фразеологічні словосполучення. Стійкі словосполучення лише зовні нагадують вільні. Вони можуть збігатися з ними за синтаксичною структурою, але не ідентичні їм за семантикою. Фразеологічні словосполучення слугують, подібно до слів, для вираження поняття. Від слів вони відрізняються своєю різнооформленістю.

Важливою рисою фразеологічних одиниць є їх стійка стабільна форма, внаслідок чого вони функціонують у мові як єдине ціле. Фразеологічні одиниці лише відтворюються в мові, а не створюються в ній знову. Ця особливість зближує фразеологічні одиниці зі словом і відрізняє їх від вільних словосполучень.

Таким чином, семантичну єдність складових стійкого словосполучення і його функціонування як єдиного цілого уподібнюють фразеологічній одиниці і включають їх до словникового складу мови.

Таким чином, фразеологічними одиницями є такі стійкі словосполучення, які, незалежно від кількості слів-компонентів, утворюють семантичну єдність і виконують у мові називну або експресивну функцію.

^ 2.2 Соматичний компонент у фразеології.
Фразеологічні одиниці як найвиразніші засоби будь-якої мови завжди були в центрі уваги лінгвістів. У фразеології велику роль відіграє людський фактор, тому переважна більшість фразеологічних одиниць пов’язана з людиною, з різними сферами її діяльності. Завдяки тому, що частини тіла постійно знаходяться перед очима, вони стають своєрідними еталонами для порівняння. Соматичні фразеологічні одиниці (ФО, один із компонентів котрих – назва частини тіла людини або тварини) становлять значну частину фразеологічного рівня мови.

Основна маса стійких зворотів фразеологічної системи української мови групується навколо слів, що належать до най­уживаніших шарів лексичного фонду.

Багаточленні гнізда фразеологічних одиниць найрізноманіт­ніших структурних типів і семантичних полів організуються нав­коло іменників, що являють собою назви частин тіла людини чи тварин:

голова — вбивати в голову (толкувати); брати в голову (непокоїтись чимось); викинути з голови (переста­вати думати про кого-, що-небудь; відмовитися, забути); вішати голову (жу­ритися, засмучуватися чи бути у відчаї, втрачати надію, зневірюватися); втрачати голову (сильно захоплюватись чимось); відповідати головою (бути відповідальним за щось); важити головою (наража­ти кого-небудь на смертельну небез­пеку); гризти голову (думати); ламати го­лову (думати над чимось); сушити голову (міркувати над чимось); прихи­лити голову (знайти притулок, влаштуватися де-небудь); давати голову на відріз (бути впевненим у чомусь); з головою поринути (захопитися чимось); зва­лювати з хворої голови на здорову (перекидати на когось свої проблеми); без голови (нерозумний, некмітливий); без царя в голові (дурний, недалекий); гаряча голова (запальна людина); капустяна голова (некмітлива, нероз­торопна, неуважна людина)
зуб — брати на зуби (обирати кого-небудь об'єктом пере­судів, пліток); гострити зуби (прагнути заподіяти кому-небудь прикрість, шкоду); тримати язик за зубами (бути обачним, стриманим у розмовах; мовчати); зуб за зуб (або [око за око]. Відпові­дати на заподіяну образу, кривду тим самим); зуб на зуб не попадає (хто-не-будь дуже тремтить від великого холоду або переляку); зуби замовляти (відвертати увагу кого-небудь від чогось, переводити роз­мову на щось інше); зуби з'їсти (мати великий досвід у чомусь); зуби по­казувати (або [сушити зуби]. Сміятися, посміхатися); зубами торгувати (сміятися без причини, насміхатися, усміхатися); класти зуби на полицю (голодувати); крізь зуби цідити (неохоче, невиразно, з незадоволенням); до чорта в зуби (у найнебезпечніше або найвіддаленіше місце); не по зубах кому (не під силу кому-небудь, не вистачає хисту); ні (ані) в зуб (анітрохи, аніскільки). [35]

Українські словники засвідчують широке входження до фра­зеологічних зворотів і таких слів цього тематичного ряду, як о к о (в межах 200 одиниць), ніс (близько 40), вухо (близько 50), серце (близько 50), нога (близько 70), рука (близько 100) та ін. [ 19]

Дослідники фразеології пояснюють явище широкого функ­ціонування назв частин тіла як організуючих центрів фразеоло­гічних одиниць багатьох мов діянням деяких екстралінгвістич­них факторів. Органи відчуттів, через які відбувається процес пізнання навколишнього світу, і ті органи, за допомогою яких здійснюються найрізноманітніші дії і процеси (первинним і уні­версальним органом праці зокрема є рука), відігравали винят­кову роль у житті людини. Орієнтацію у просторі, свою оцінку оточення тощо людина здавна співвідносила насамперед із час­тинами свого тіла. У багатьох мовах світу найменування частин тіла стали назвами мір. Певну роль у інтенсифікації процесу фразеологізації зворотів із назвами частин тіла відіграє жест, яким супроводиться сприйняття дійсності. Наприклад, вияв різ­них людських емоцій — радості, захоплення, просьби, горя тощо часто супроводиться жестом однієї руки чи обох рук до серця.

Фразеологізми грають особливу роль в створенні мовної картини світу. Вони  — дзеркало життя нації. Природа значення фразеологізмів тісно пов'язана з фоновими знаннями носія мови, з практичним досвідом особи, з культурно-історичними традиціями народу, що розмовляє цією мовою. Фразеологічні одиниці приписують об'єктам ознаки, які асоціюються з картиною світу. Своєю семантикою фразеологічні одиниці направлені на характеристику людини і його діяльності.

На думку Ю.Д. Апресяна [ 3] , мовна картина світу, що створюється фразеологізмами, антропоцентрична, що виражається в її орієнтації на людину, тобто людина виступає як міра всіх речей. Значення цілого ряду описових слів і фразеологізмів сформувалося на основі антропоцентричного розуміння світу – голова колони, шийка пляшки, ніжка столу, прибрати до рук, палець об палець не ударити, на кожному кроці і ін. Такі номінативні одиниці створюють культурно-національну картину світу, в якій відбиваються побут і вдачу, звичаї і поведінку людей, їх відношення до світу і один до одного.

Мовна картина світу створюється різними фарбами. Найбільш яскравими, з погляду В.А. Маслової, є міфологеми, образно-метафоричні слова, конототивні слова тощо [ 27 ]. Кожна конкретна мова містить у собі національну, самобутню систему, яка визначає світогляд носіїв цієї мови і формує їхню картину світу. У мові відображена картина світу, яка складається як відповідь на головним чином практичні потреби людини, як необхідна когнітивна основа його адаптації до світу. Неозорі простори, трудову і інтелектуальну діяльність, бурю своїх відчуттів людина вимірює через себе саму (наскільки вистачає очей, каша в голові, не покладаючи рук, серце переповнюється і так далі), приймаючи все в себе і поширюючи себе на навколишній світ.

Картина світу відрізняється значною прагматичністю. Прагматичність ця особливого роду. Претендуючи на абсолютну істину, знання такого типу можуть скільки завгодно відходити від того, що порахувала б об’єктивною істиною традиційна наука. Зовнішня схожість цілісного зорового образу нерідко знаходиться в основі побутової класифікації. Як головна складова в них виступають соматизми – слова, що називають різні частини тіла з різними життєво важливими функціями. Наприклад, в російських ідіомах по вуха, по горло (ситий по горло), з головою (пішов в роботу з головою) соматизми можуть бути об’єднані в одну тематичну групу – «вказівку на еталон фізичної межі». Буденна свідомість виділяє типовий для цих частин тіла людини ознака – «розташування вгорі» і об’єднує їх в одну групу на основі цієї ознаки, що і фіксується в мовній картині світу.

В.А. Маслова пише, що світ, відображений крізь призму механізму вторинних відчуттів, відображених в метафорах, порівняннях, символах, – це головний чинник, який визначає універсальність і специфіку будь-якої конкретної національної мовної картини світу [ 15 ]. При цьому важливою обставиною є розмежування універсального людського чинника і національної специфіки в різних мовних картинах світу. Оскільки генетичний механізм оцінки тілесних відчуттів універсальний, то, переплітаючись з людською діяльністю, одночасно і універсальною, і національно-специфічною, він незмінно приводить в результаті до створення мовних картин світу як з типологічно загальними, так і з індивідуальними особливостями.

Соматичну фразеологію утворюють одиниці фразеологізмів, один з компонентів яких – назва частини тіла людини або тварини. Це одна з обширних і продуктивних груп у фразеології. Широке вживання соматизмів у складі одиниць фразеологізмів в значній мірі обумовлене тим, що соматизми є одним з якнайдавніших шарів у лексиці різних мов і входять до ядра основного складу словникового фонду мови.

Популярності соматичних фразеологічних одиниць сприяють також актуальність змісту, яскрава образність, народність, нескладність граматичного оформлення і стилістичне різноманіття.

Характерною межею соматичної фразеології є наявність у мовах численних аналогів, дуже близьких по образній спрямованості словосполучень. Ця особливість різко відрізняє соматичні фразеологізми від інших тематичних груп одиниць фразеологізмів. Збіг образності соматичних фразеологізмів в різних мовах пояснюється не тільки запозиченням, але і загальними закономірностями, які приводять до виникнення близьких одиниць фразеологізмів, що демонструють універсальний характер перенесення соматичних лексем, їх функціонально-семантичну динаміку у складі фразеологізмів.

Чому ж назви частин тіла так продуктивно використовуються у метафоричних сполученнях? Річ у тому, що при назві нового об’єкту у людини виникає асоціація перш за все з тим, що йому добре знайомо, що постійно знаходиться при ньому. В першу чергу людина порівнює навколишні предмети з самим собою, з частинами свого тіла. Завдяки тому, що частини тіла постійно знаходяться перед очима, вони і стають своєрідними еталонами для порівняння.

Проте при створенні метафор назви частин тіла різною мірою продуктивні: одні використовуються дуже рідко, а інші – навпаки, дуже часто.

Найбільш продуктивними виявляються соматизми, функції яких в організації людини найбільш ясні, з цим же пов'язана легкість їх переосмислення. Людина пізнає навколишній світ через відчуття за допомогою різних органів (вухо, око, мова, ніс), здійснює різноманітні дії за допомогою рук, ніг, голови, плечей. Соматичні фразеологічні одиниці виражають емоції людини і її відношення до навколишнього середовища, відображають традиційну символіку, пов'язану з частинами тіла, часто виявляючись або описами характерних станів (радість, здивування), або продуктом повного переосмислення описів різних ситуацій (захворіти, померти).

Таким чином, в соматичній фразеології уживаються найменування частин тіла, з функціями яких людина стикається повсякденно. Від важливості і функцій тих або інших органів або частин тіла залежать кількість і тематичне різноманіття груп фразеологічних одиниць, що включають відповідні соматизми.

Своєрідною особливістю фразеологізмів слід вважати їх здатність передавати прояви духовного і матеріального життя за допомогою слів-компонентів, що позначають фізичні, матеріальні процеси, властивості, стани, що сприймаються зором, слухом, що доступно кожній здоровій людині. Такими і є слова-соматизми. Лексико-семантична база фразеологізмів багато в чому визначається історичним устроєм життя, етнографічними особливостями народу. Деякі вчені виділяють натуральні соматичні і конвенційні соматичні фразеологізми.

Натуральні соматичні фразеологізми – вирази фразеологізмів, що виникають в будь-якій мові стихійно, незалежно від інших мов. У основі їх формування знаходяться 3 чинники:

1. навколишня дійсність (спостережувані людиною явища природи, особливості еволюції тваринного і рослинного світу);

2. загальні закономірності епохального розвитку світу (глобальні історичні події загальносвітового значення);

3. індивідуальні ознаки людини (його фізичні, психологічні, характерологічні особливості).

Отже, натуральні фразеологізми є загальними для різних мов.

Фразеологізми з особливою культурно-специфічною семантикою відображають і передають спосіб життя і спосіб світобачення, характерні для відповідальної лінгвокультурної спільності. Вони є, за словами А. Вежбицької, понятійні знаряддя, що відображають минулий досвід суспільства відносно дій і роздумів про різні речі певними способами; сприяють увічненню цих способів [ 22 ]. У міру того як суспільство змінюється, вказані знаряддя можуть також поступово видозмінюватися і відкидатися.

Лексика мови, що визначає компонентний склад фразеологічних одиниць, тісно пов'язана з навколишнім світом. Тому відправною крапкою є положення про те, що найбільш активними в утворенні фразеологізмів є лексеми-соматизми, що викликають образні асоціації, – з інтелектом, фізичною працею, життям, відчуттями, а також асоціації, пов'язані із сприйняттям світу, його пізнанням і зміною.

Лексико-семантична група «соматизми» володіє дуже високою активністю фразеологізму – одиниці фразеологізмів з компонентом-соматизмом складають досить таки значну частину від загального числа фразеологізмів в українській мові. Важливість соматичного коду культури як найдавнішого, співвідносного з архетипними уявленнями людини, дослідники пояснюють способом засвоєння людиною навколишнього світу. Особлива значущість у номінаційних процесах соматизмів зумовлена принципом антропометричності фразеологізмів мови й антропоморфізмом аналогізації предметного світу у свідомості людини. Семантичне поле соматизмів є значним у будь-якій мові світу. За підрахунком Р. М. Вайнтрауба, фразеологізми із соматичним компонентом становлять 30 % фразеологічного складу будь-якої мови [ 19 ].
  1   2   3

Схожі:

Міністерство освіти І науки україни черкаський національний університет імені богдана хмельницького навчально-науковий інститут української філології та соціальних комунікацій iconМіністерство освіти І науки України Черкаський державний університет...
Міністерство освіти І науки України Черкаський державний університет ім. Б. Хмельницького
Міністерство освіти І науки україни черкаський національний університет імені богдана хмельницького навчально-науковий інститут української філології та соціальних комунікацій iconМіністерство освіти І науки україни східноєвропейський національний...
Вас до участі у Всеукраїнській науковій конференції „Лінгвостилістика XXI ст.: стан І перспективи”, яка відбудеться 4–6 жовтня 2013...
Міністерство освіти І науки україни черкаський національний університет імені богдана хмельницького навчально-науковий інститут української філології та соціальних комунікацій iconГаврилець Ю. Д. Короткотривалі медіаефекти в молодіжних студентських...
Сертація на здобуття наукового ступеня кандидата наук із соціальних комунікацій за спеціальністю 27. 00. 01 – теорія та історія соціальних...
Міністерство освіти І науки україни черкаський національний університет імені богдана хмельницького навчально-науковий інститут української філології та соціальних комунікацій iconМіністерство освіти І науки україни східноєвропейський національний...
«професійна підготовка вчителя початкових класів: актуальні проблеми філології та лінгводидактики»
Міністерство освіти І науки україни черкаський національний університет імені богдана хмельницького навчально-науковий інститут української філології та соціальних комунікацій iconСучасна медіаосвіта: зарубіжний І вітчизняний досвід // Світові стандарти...
Світові стандарти сучасної журналістики / мон україни. Черкаський національний університет ім. Б. Хмельницького; Інститут Медіа Права;...
Міністерство освіти І науки україни черкаський національний університет імені богдана хмельницького навчально-науковий інститут української філології та соціальних комунікацій iconМіністерство освіти І науки україни луганський національний університет імені тараса шевченка
Прізвище ім’я по-батькові, посада, вчене звання та науковий ступінь викладача (викладачів), які викладають дисципліну
Міністерство освіти І науки україни черкаський національний університет імені богдана хмельницького навчально-науковий інститут української філології та соціальних комунікацій iconМіністерство освіти І науки України Київський національний економічних...
Міністерство освіти І науки України Київський національний економічних університет
Міністерство освіти І науки україни черкаський національний університет імені богдана хмельницького навчально-науковий інститут української філології та соціальних комунікацій iconМіністерство освіти І науки, молоді та спорту України Львівський...
...
Міністерство освіти І науки україни черкаський національний університет імені богдана хмельницького навчально-науковий інститут української філології та соціальних комунікацій iconМіністерство освіти І науки України Луганський національний педагогічний...
Аналіз вокальних методик другої половини ХХ століття: на прикаді методичного досвіду І. Прянішникова, В. Луканіна
Міністерство освіти І науки україни черкаський національний університет імені богдана хмельницького навчально-науковий інститут української філології та соціальних комунікацій iconМіністерство освіти І науки України національний технічний університет...

Додайте кнопку на своєму сайті:
Школьные материалы


База даних захищена авторським правом © 2014
звернутися до адміністрації
uchni.com.ua
Головна сторінка