Книга таїть у собі мудрість для багатьох. Найкращі книги стали безсмертними, вони увійшли в скарбницю світової культури; в них мудрість І краса, глибина людських переживань І поклик до щастя.




Скачати 121.11 Kb.
НазваКнига таїть у собі мудрість для багатьох. Найкращі книги стали безсмертними, вони увійшли в скарбницю світової культури; в них мудрість І краса, глибина людських переживань І поклик до щастя.
Дата конвертації15.07.2013
Розмір121.11 Kb.
ТипКнига
uchni.com.ua > Інформатика > Книга
Молитва до книги.
О книго! Божа ти рабине!

Народу й роду берегине!

Неопалима купина!

По всіх вертепах, і яскинях,

Неначе зірка провідна,

Великомученице, Ти

Нас освіти і освяти!

І рідну мову- Слово Боже-

Топтало плем’я зловороже.

Кричало: « Не было и нет!».

Пророчило: « И быть не может!»

Ти свій розкрилювала лет,

І ринув твій небесний спів,

Як грім, на голови катів.

Ти ,мов цілющою водою,

Нас причащаєш колядою

І віщим словом Кобзаря.

Хай воскреса народ з тобою

І правди божої зоря

Осяє Українську Русь!

За це я, страднице молюсь.

Молюсь за працьовиті руки,

І світоч правди і науки

Щоб в кожнім серці запалав.

Щоб знали діти і онуки,

Хто , де , коли, за що страдав.

Господь мій! Нас ти не покинь,

Святого Духа на нас злинь! Амінь!
Бібліотекар. Кожен шукає власну дорогу до істини, часто задаючи запитання «що?»,«як?», «чому?, «навіщо?». Щоб дати відповідь на ці запитання, незаперечним є те,що для багатьох цей шлях пролягатиме через книгу.

Магічна сила друкованого слова спонукає шанобливо схилити голову перед тими,хто присвятив своє життя служінню книзі. Бо книга –це скарб, мудрість і досвід, ретельна праця і недоспані ночі, творча думка і презентація ідей.

Книга таїть у собі мудрість для багатьох. Найкращі книги стали безсмертними, вони увійшли в скарбницю світової культури; в них мудрість і краса, глибина людських переживань і поклик до щастя. Книги збирають перлини людської думки й передають їх нащадкам. Ми підемо у вічність,а книги збережуться нашим дітям, внукам і правнукам навіки.
^ Учень. Одного разу , прибираючи дякову «світлицю», Тарас набачив у дяка грубий зшиток синього паперу. Ще раніш хлопець помітив, як дяк у нього вписував щедрівки, пісні, вірші… Сидів над ними хлопець, мов прикипів, поки почув, як грюкнув дверима дяк. З нього школяру здаля одкрилася таємниця, як творяться на світі книжки. До жаги забажалося школяреві зробити самому таку книжечку. Це був перший прихований потяг до словесної творчості. Потяг непереможний, жагучий… Хлопцеві мріялося, навіть снилася мальована , позолочена книжка, у яку він по своїй вподобі уписував вірші. Де ж взяти того золоченого паперу? Була б добра книжечка і з абиякого , та й того, де візьмеш? Прохав дома –не дають, мати захворіла, лежить, кажуть, зажди коли намолотимо хліба, то повеземо до Богуслав’я, продамо. Дожидай, коли то буде, а тут - нетерплячка жити не дає. Аж помарнів. Ходить з отуманеними очима, й одна в нього думка – де узяти тих кілька копійок, хоч не набагато, хоч на один аркуш… Згорнув би його в шістнадцятеро, і була б, хоч не велика, а все ж книжечка.
Бібліотекар. Це уривок із повісті Степана Васильченка « В бур’янах». Із цього уривку ми бачимо як хотілося Тарасу Шевченкові вчитися і читати.
Учень. Уривок із оповідання Степана Васильченка «Чарівна книжечка»

Одразу стало в хаті тихо. Так тихо , ніби всі кудись повиходили. Визираємо: ні – всі коло столу. Посхилялися над тією книжкою, що приніс Хома, роздивляються. Далі знову тато почали читати. Мов грім по хаті загримів - залунали нечувані, дивні, нові у нашій хаті слова з книжки, що од них чомусь мурашки полізли поза спиною.

Думи мої, думи мої,

Лихо мені з вами.

^ Нащо стали на папері

Сумними рядками?...

Добре пам’ятаю: мов який вітер позносив нас, малих¸ із печі. Гупнули, як груші, на припічок, додолу бігли, самі не знаючи чого… Прибігли, за стіл посідали, повитріщали очі, нічого з першу не розуміючи.

Про що саме читали, тепер забув уже, пам’ятаю тільки, що весь час було чудово, і дивно, і радісно, ніби в хату до нас завітав разом з Хомою ще якийсь чарівний гість.
Учень. Уривок із оповідання Івана Кирія «Кобзар».

Холодного осіннього ранку однією з вулиць Дрогобича , що вела до центру міста, поспішав з книжками під рукою невеличкий сільський хлопчина. Був він у старенькому приношеному кожушку-бунті і таких же стареньких чобітках з коротенькими халявками. По усміхненому виразу обличчя можна було здогадатись, що хлопчина перебував у доброму гуморі , або мав у душі якусь радість.

Це був Іван Франко, учень Дрогобицької гімназії. А радів він з того, що між шкільними книжками, які міцно тримав під рукою, була одна з тих¸ про яку вже давно чув і мріяв прочитати. Книга ця називалася «Кобзар» Тараса Шевченка. Багато цікавих і розумних книг прочитав Іван відтоді, як став учитись у Дрогобичі, але такої, як «Кобзар», ще не доводилось. Вона не просто сподобалась, а запала глибоко в душу.
Учень. Уривок з повісті Миколи Олійника «Леся».

Чи не найбільшою родинною традицією були літературні вечори, що відбулися вдома. Леся навчилася читати дуже рано, в чотири роки, і теж захопилася літературою. Найпершою самостійно нею прочитаною була подарована матір’ю книга «Про земні сили», з якої дівчина дізналася про величезні багатства Землі та її походження. Потім одна за одною пішли: « Український орнамент», «Кобзар», поезії Міцкевича, казки Андерсена.

Коли ж влаштовувались літературні читання, починала їх Леся - якимсь уривочком чи віршем.
Бібліотекар. Як бачимо, на прикладі життя і творчості наших українських письменників, яке незабутнє враження справляло на них перше випадкове знайомство з книгою.

^ Книги - це скарби людського розуму, які мають переходити у спадок від покоління до покоління на вжиток тих, хто народиться згодом.

Д.Аддісон

Довгим і тернистим був шлях до сучасної книги. Що тільки людина не використовувала для письма.

Учень. «Сторінками» перших книг були камені, скелі, стіни печер. Бо не було ані паперу, ні олівців. Перші малюнки первісних людей було знайдено на стінах печер. З них ми дізналися про їхнє життя, чим вони займалися, які тварини їх оточували. У колишній столиці Єгипту Фівах зберігається така кам’яна «книга», «сторінки», якої сягають у ширину 40 метрів. Це одна з найдавніших і найбільших книг у світі, які дійшли до нас крізь віки.
Учень. Більше 5 тис. років книгам, знайдених у древній Месопотамії. Ассирійці, шумери, вавилоняни робили свої книги із глини. На вологі глиняні таблички вони наносили знаки, схожі на клинці. Ця писемність називається - клинописом. Таблички сушили й загартовували у вогні. Та хіба на глиняних сторінках - цеглинах багато напишеш? А які книги були важкі та незручні. Минав час і люди навчились робити зручні і легші книги - з тонкої козячої , або телячої шкіри.
Учень. Першу таку книгу зробили в стародавньому місті Пергамі. Тонкий і міцний матеріал-пергамент. Великий лист пергаменту стали згинати у вигляді зошита. Декілька зошитів зшивали

і утворювалась книга, подібна до сучасної.

Декілька пергаментських книг, створених у Київській Русі, збереглися і до наших днів.

Це – «Остромирово Євангеліє». Книгу було написано в 1056-1057 р. за князювання Ізяслава Ярославовича. Її було створено для заможного боярина Остромира. Зробив книгу дякон Григорій.

Щоб виготовити цю книгу з 294 аркушів пергаменту, використали шкури цілої череди телят-60 голів. Книга цінувалася не тільки як духовний скарб, вона була великою матеріальною цінністю, тому що пергамент був дорогим. Вона була прикрашена орнаментом, заставками і трьома ілюстраціями з євангелісті в- Іоанна, Марка і Луки. Прикрашена золотом. Це справжній витвір мистецтва. Але використання пергаменту –це цілком дорога річ, тому люди шукали чогось іншого.
Учень. У далекій Африці росте болотяна рослина, яка називається папірус. Одного разу чоловік лагодив хату, розрізав стеблину папірусу, витяг серцевину і поклав на сонце. Через якийсь час він побачив, що утворились сухі вузенькі стрічки. Ще більше чоловік здивувався, коли побачив, що на стрічках добре зберігаються сліди фарби. Отже, на папірусі можна писати! Відтоді з’явилися папіруси. Писати на них було дуже зручно. Зроблений з папірусу лист не можна було складати або перегинати. Сторінки склеювалися в довжину і згущувалися в свити, довжина яких могла досягати декількох десятків метрів. Довгі стрічки намотувалися на паличку з ручкою. Але через декілька років вони так пересихали, що ламались і розсипались.
Учень. Крім пергаменту на Русі використовували звичайну кору берези – береста. Під час розкопок у Новгороді археологи знайшли берестяну грамоту, яка дійшла до нас із сивої давнини. На вирівняну кору кістяним чи міцним стрижнем наносили літери. Текст продряпувався, видавлювався писалом — загостреним металевим або кістяним стрижнем, на протилежному кінці якого (нерідко оздобленому) було вушко для підвішування його до пояса. Завдяки такому способу нанесення текст зберігався і в ґрунті. Ймовірно, берестяна писемність існувала повсюди на Русі та в Новгороді, але не скрізь місцевий ґрунт сприяв консервації берести. Про поширеність берестяних грамот свідчать численні знахідки писал у різних містах, у тому числі в Києві.

Учень. Вперше винайшли папір в Китаї 105 року нашої ери. Вважається, що це зробив китайський учений на ім'я Цай Лунь. Він зробив клейку масу з бамбука і води, розкотив її в плоский лист і залишив цей лист сушиться на сонці. А підказала Цай Луневі цей спосіб звичайна оса. За переказами, Цай народився в Південному Китаї. У 75 році нашої ери він поступив на службу до імператора Хо, а в 89 році був призначений начальником імператорського арсеналу. Будучи на цій посаді, Чай винайшов багато видів нової зброї для китайської армії. Під кінець свого життя він отримав посаду головного доглядача палацу. Цай взяв участь в невдалій змові проти імператора. Щоб врятуватися від ганебної страти, він отруївся.

Проте існує легенда, згідно якої папір винайшов не Цай Лунь, а якийсь раб з Східного Туркестану. Китайський імператор повелів зберегти в таємниці ім'я винахідника, а його самого страчувати. Для винахідника була уготована почесна страта. Його примусили проковтнути золоту пластинку з вигравійованою на ній подякою імператора.

Секрет виготовлення паперу зберігали майже п'ять сторіч. Лише у 6 столітті про нього дізналися японці. У 751 році поблизу Самарканду арабам вдалося узяти в полон декілька китайських майстрів, які вимушені були відкрити секрет виготовлення паперу. Так папір проник до Персії, далі до Аравії, звідки араби привезли її до Європи в 11 столітті.
Учень. Перші книги з паперу в Європі стали виготовляти в 13 ст., їх писали від руки. До авторів книг і до їхніх переписувачів люди здавна ставилися із надзвичайною повагою. Ця праця й почесна і складна. Окремі книги переписувались місяцями, а то й роками. Окремі листки скріплювали, переплітали. Обкладинки прикрашали коштовностями. Книги коштували дуже дорого. Але перш за все їх цінували за зміст написаного.

Видатною рукописною книгою є «Пересопницке Євангеліє». Ця видатна пам’ятка історії нашого народу. В монастирі волинського містечка Пересипниця було перекладено Святе Письмо українською мовою, наближеною до розмовної мови українців. Ця книга з 482 аркушів. Оздоблена коштовностями, металевими застібками. Але до наших днів не збереглась, а лише її копія.

Учень. Більшість книжок переписували від руки, що вимагало ретельності й часу. Уже робилися спроби друкувати за допомогою вирізьблених вручну дерев’яних дощок, на кожній з яких була одна сторінка. Китаєць Бі-Шен навіть зробив для друку окремі літери з глини. У Кореї державні друкарські установи використовували літери з міді. Але друкування рухомими, окремо зробленими літерами, які можна упорядковувати відповідно до кожної нової сторінки, вимагало величезної їх кількості, ще ніхто не розвинув технології їхнього виготовлення. Це мав зробити Гутенберг.

Будучи досвідченим майстром металевих справ, Гутенберг усвідомив, що друкування найкраще виконувати за допомогою рухомих літер, які зроблено не з глини чи дерева, а з металу. Їх мали виливати у формах, а не вирізати чи випалювати в печі. Для цього потрібно було форми, в яких можна було б вилити всі 26 літер абетки – малі й великі букви, також в’язь, розділові знаки, символи і цифри. Всього необхідно було 290 окремих символів, кожного з яких має бути десятки копій. Майстерня Гутенберга, в якій працювало десь 15 осіб, закінчила роботу над першою друкованою Біблією 1455 року. Було видано приблизно 180 примірників. Кожна книга мала 1282 сторінки, по 42 рядки на сторінку, у дві колонки. Уявіть, як довго потрібно було її створювати !? А скільки літер потрібно було для друку?! На кожній сторінці є приблизно 2600 знаків. Припускаючи, що Гутенберг мав шість складачів, кожен з яких працював водночас над трьома сторінками, їм було потрібно десь 46000 стереотипів.

1455 рік приніс Гутенбергу нечувану славу. Він став автором першої в світі друкованої книги.
Учень. На Русі першу книгу надрукували в 1564 р. Це «Буквар».Івана Федорова. Першодрукар опановував важку справу і заснував першу в Україні друкарню. У 1574 р. він набрав перші друковані книги «Апостол» і «Буквар». Майстер знайшов спосіб друкування тексту двома фарбами одразу. З тих часів розпочалась епоха книгодрукування в історії нашої держави.
Учень. Сучасні друкарські машини працюють на електриці. Вони друкують кольори один за іншим на листі паперу, з якого потім виходить декілька сторінок. Віддруковані сторінки складаються в правильному порядку. Потім вони обрізаються до потрібного розміру, переплітаються і стають книгою.
Бібліотекар. Як бачимо який нелегкий і довгий шлях пройшла книга із минулого до наших днів. Далеко пішла сучасна книга від своїх стародавніх предків. Вона стала легша, радує око кольоровою палітуркою і картинками. І все-таки сучасна книга зберегла в своїй зовнішності риси, які складалися століттями.

Сценка. На сцені два учні. Один виходить із цеглинами. Кладе їх на підлогу, зітхає, витирає рясний піт.

^ 1 учень. Хух! Хай йому грець із такими підручниками!

2 учень. Здивовано дивиться на хлопця і на цеглини. Де ти бачиш підручники? Ти про що?

1 учень. Як про що? Та про підручники! Оце вони і є. (показує на цеглини) Та це ще не весь підручник-це лише декілька перших розділів. А інші сторінки моєї читанки підвезе батько до наступного уроку на верблюдах.

^ 2 учень. (здивовано) Щось я тебе ані трохи не розумію. Поясни, будь ласка, хто ти є, і чому замість читанки у тебе цеглини?

1 учень. Хто-я? Я –школяр давньоєгипетської школи, ну тієї, що була за багато тисячоліть до нашої ери. Таких книжок, як це у вас, тоді не було: всі тексти видряпувалися на глиняних табличках, ось так.(дряпає на цеглині паличкою), а потім цеглини обпалювалися на вогні- і сторінка-готова.

^ 2 учень. То виходить , аби принести до школи декілька підручників, доводилося чимало потрудитися?

1 учень.(зітхає) І не кажи! Я ж тобі вже пояснив, оце мені навздогін іде тато з караваном верблюдів-везе інші сторінки моєї читанки…Ну я пішов, а то ще запізнюся! Бувай! (бере цеглини, іде геть)

2 учень. Справді школярам Давнього Єгипту не позаздриш!.. Ой! А це хто?

( на сцену виходить ще один хлопчик, який несе під пахвою грубезні сувої)

^ 3 учень (вітається) Привіт, друже! Ти не підскажеш, як пройти до школи?

1 учень. (здогадуючись) Мабуть ти теж школяр із давніх часів?

3 учень. Яких-давніх? Я-звичайний школярик із міста Пергам.

1 учень. (до глядачів) Він не здогадується, що потрапив у наш час! Не будем його лякати, а відправимо слідом за нашим гостем. Той напевне знає дорогу в часі , яка веде із минулого- в майбутнє. (говорить до третього) Ага зрозуміло: ти – школяр із давнього міста Пергам! А що у тебе під пахвою? Напевно підручники?

3 учень. Ти не помиляєшся: це моя абетка( показує) А це - зошит із письма. А зроблені вони із пергаменту.

1 учень. Ага, чув! Пергамент- це такий матеріал для письма, який виготовлявся колись дуже давно з тонкої шкіри телят. Вперше його почали виготовляти в місті Пергам, отож і назвали пергаментом.

3 учень. (дивується) Що це означає - «колись, дуже давно?» Я нічого не розумію!

1 учень. Ой, вибач, будь ласка. Це я так… ну того… Одне слово-все нормально! Ти ідеш у правильному напрямку-тобі ось туди!

^ 3 учень Дякую тобі, друже! Одне прохання! Можна?

1 учень Прошу! Прошу!

3 учень. Розумієш, я забув удома щоденник. Точніше не забув, а просто батько не встиг його ще зробити.!

^ 1 учень Ну то й що?

3 учень. Та він скоро гнатиме череду телят, ну щоб із їхньої шкіри зробити щоденника, то ти вже покажи, будь ласка, і йому дорогу, аби він не заблукав.

1 учень. Ну й ну! Оце уявляєте потрібно забити бідолашних теляточок, щоб виготовити підручник, зошит, щоденник? Згода! Я покажу дорогу, А ти іди собі туди!

1 учень. (до дітей) Все ж таки здорово, що ми живемо в наш час! Не треба ніяких верблюжих караванів, аби книги до школи доправити, не треба череди телят, аби зошити для письма придбати. Важкувато жили наші ровесники у давні часи! Ми-інша справа! Напакував собі книжечок –і гайда до школи на уроки!

Ведучий. Таки справді на відміну від тих часів ми живемо краще! Ой, хто це?

(появляється учень –наш сучасник. За собою він тягне візок, завантажений купою підручників) Мабуть, непотрібні книжечки в макулатуру везеш?

4 учень. (важко зітхає, зупиняється) Яка там макулатура! Це –мої основні підручники для сьогоднішніх уроків! Поки донесеш-дотягнеш до школи, вже й сил не має на навчання!

Ведучий Справді, наші школярі сьогодні трішечки перевантажені, так би мовити знаннями.

1 учень. Але нічого: невдовзі наші школи перейдуть на комп’ютерне навчання. І тоді не потрібно буде носити стільки підручників. Вони легко будуть вміщуватись на одній дискеті. Поклав до кишені – і будь здоров!

4 учень. От було дуже добре! Ой! Біжу на урок , а то ще запізнюся( підхоплює візок і тягне за собою)

Учень. Сьогодні світ переживає бурхливу інформатизацію. Стрімко зростає кількість інформації, розвивається електронно-обчислювальна техніка, яка робить доступною інформацією кожному.

Як змінилась книга в наш час? Ми вже знаємо, що існують електронні книги, які можна покласти до сумочки, чи кишені. Вони працюють на батарейках до 5 год. Це і книга і бібліотека, і віртуальний книжковий магазин. Її пам’ять зберігає біля 30 книг по 500 сторінок кожна.

Останнє досягнення комп’ютерних технологій –це «жива книга». За допомогою комп’ютера можна не лише читати текст і переглядати малюнки, а й чути голоси персонажів, оживляти ілюстрації.

Сучасна бібліотека збирає не тільки твори друку, а також аудіо-і відеокасети, компакт-диски, комп’ютерні програми, бази даних. Бібліотека стає кладовою сучасних інформаційних систем. Тому її називають «медіатека».Книга і комп’ютер –це два джерела інформації, які мирно співіснують і доповнюють один одного.
Бібліотекар. Ось і закінчилась наша подорож сторінками біографії нашої книги .
«Книга подібна до колеса машини. Стережіться цих чорних рядків на білому папері, це сили, вони складають комбінації, зливаються, роз’єднуються, входять одна в одну, крутяться одна в одній, розмотуються, зв’язуються , сполучаються, працюють, один рядок кусає, другий тисне і давить, третій тягне, четвертий зневолює. Ідеї-це своєрідна система зубчастих коліс. Ви відчуваєте, що книга вас затягує. Вона відпустить, надавши вашому розуму нової форми. Іноді читачі відриваються від книги зовсім іншими. Найбільш горді уми і найбільш тонкі, найделікатніші, найпростіші, найбільші підкоряються цій чарівності.»

В.Гюго

Схожі:

Книга таїть у собі мудрість для багатьох. Найкращі книги стали безсмертними, вони увійшли в скарбницю світової культури; в них мудрість І краса, глибина людських переживань І поклик до щастя. iconНародна мудрість про матір Прислів’я про схожість батьків І дітей
Мати! Батько! Які дорогі для кожного з нас ці слова! Скільки в них тепла, щастя, радості, душі, милосердя І доброти! Але не завжди...
Книга таїть у собі мудрість для багатьох. Найкращі книги стали безсмертними, вони увійшли в скарбницю світової культури; в них мудрість І краса, глибина людських переживань І поклик до щастя. iconВідкритий бінарний урок літератури
«Краса чистих людських стосунків та пошуки щастя у новелах О. Генрі та Б. Лепкого»
Книга таїть у собі мудрість для багатьох. Найкращі книги стали безсмертними, вони увійшли в скарбницю світової культури; в них мудрість І краса, глибина людських переживань І поклик до щастя. iconБілоусівська сільська бібліотека
Бібліотека – це царство книги. Вона вводить читача в культуру, історію. Книги в бібліотеці передають читачам людську мудрість від...
Книга таїть у собі мудрість для багатьох. Найкращі книги стали безсмертними, вони увійшли в скарбницю світової культури; в них мудрість І краса, глибина людських переживань І поклик до щастя. iconКонкурс на краще знання казки : “Доки живе людина, житиме й казка”
Були собі дід І баба …”. Хто з нас не починав своєї мандрівки в життя саме з цієї простої, як нам здається, але дивовижної багатої...
Книга таїть у собі мудрість для багатьох. Найкращі книги стали безсмертними, вони увійшли в скарбницю світової культури; в них мудрість І краса, глибина людських переживань І поклик до щастя. iconУрок літератури Тема. Краса чистих людських стосунків та пошуки щастя...
Вчити критично мислити, порівнювати ознаки, явища, співставляти факти, аналізувати, робити узагальнення та висновки
Книга таїть у собі мудрість для багатьох. Найкращі книги стали безсмертними, вони увійшли в скарбницю світової культури; в них мудрість І краса, глибина людських переживань І поклик до щастя. iconКиїв Видавництво «Довіра»
Глибинна народна мудрість І досвід об'єдналися в українських прислів'ях І приказках про добро І зло, розум І неуцтво, дружбу І ворожнечу,...
Книга таїть у собі мудрість для багатьох. Найкращі книги стали безсмертними, вони увійшли в скарбницю світової культури; в них мудрість І краса, глибина людських переживань І поклик до щастя. iconОрганізація здоров’язберігаючої діяльності початкової школи
Здоров'я нації в наш час розглядається як показник цивілізованості держави, що відбиває соціально економічне становище суспільства....
Книга таїть у собі мудрість для багатьох. Найкращі книги стали безсмертними, вони увійшли в скарбницю світової культури; в них мудрість І краса, глибина людських переживань І поклик до щастя. iconМартинівська сільська бібліотека
Бібліотека  Це не просто книгосховище, а храм знань. Вона вводить читача в культуру, історію. Книги в бібліотеці передають читачам...
Книга таїть у собі мудрість для багатьох. Найкращі книги стали безсмертними, вони увійшли в скарбницю світової культури; в них мудрість І краса, глибина людських переживань І поклик до щастя. iconКнига-сувій
Вони стали невід’ємною частиною нашого життя. Вони можуть скільки завгодно змінювати свою форму, але завжди залишатимуться джерелом...
Книга таїть у собі мудрість для багатьох. Найкращі книги стали безсмертними, вони увійшли в скарбницю світової культури; в них мудрість І краса, глибина людських переживань І поклик до щастя. iconФорми навчання
Якби ми вчились так, як треба, то й мудрість би була своя Цей висновок нашого великого Пророка надзвичайно актуальний, адже педагоги...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Школьные материалы


База даних захищена авторським правом © 2014
звернутися до адміністрації
uchni.com.ua
Головна сторінка