Інформ Інформаційно-аналітично-координаційне Агентство Авторської Пісні України Інформаційний бюлетень




Скачати 297.87 Kb.
НазваІнформ Інформаційно-аналітично-координаційне Агентство Авторської Пісні України Інформаційний бюлетень
Сторінка3/4
Дата конвертації21.07.2013
Розмір297.87 Kb.
ТипДокументы
uchni.com.ua > Інформатика > Документы
1   2   3   4
^

“Із собою усе не забереш”



Так називається американський фільм, знятий у 30-ті роки, де літній господар сімейства, у якому кожен живе вільним життям, чинить спротив мільйонеру, що скупив усі навколишні господи для вигідного будівництва. Поки багатій не повний власник усієї ділянки, то він не може розпочати будівництво. Ті, хто продав йому свої ділянки, схаменулися і всіляко підтримують непокірного господаря, щоб він вистояв і не продавав садибу, тоді у них з’явиться надія повернутися на свою землю. Протистоять гроші та духовність. Перевага відважного господаря оселі у тому, що він не “купується” на вигідні пропозиції, а зберігає незалежність навіть у часи, коли у сім’ї ні цента, але залишаються добрі стосунки між її членами.

Син мільйонера випадково знайомиться з донькою господаря і приходить у її дім, де йому відкривається інший світ – простота і благородство. Вражений побаченим він залишається у цьому домі, а в цей час батько-мільйонер розшукує сина і, знайшовши у таборі супротивника, побачив, що він щасливий відмовляється від свого проекту. Сила духу і волі зберегли острівець свободи від знищення, об’єднавши старших і молодших, бідних і багатих, бо “Із собою усе не забереш”. Людині для прожиття потрібно не так вже й багато, а надмірне накопичення з порушенням норм моралі – хвороба розвитку.

То була притча, а яка реальність нашого життя? З 1 серпня 2004 року 11,5 мільйонам пенсіонерів, у яких пенсія менше прожиткового мінімуму для непрацюючих (284 гривень) зроблена добавка у 30 гривень, після чого у 11 мільонів пенсія не досягла прожиткового мінімуму. Таким чином держава і влада офіційно визнали, що 80 % людей старшого віку соціально незахищені. Добре, якщо є капітал або заможні діти, а що робити одиноким людям, у яких крім того знецінено грошові заощадження. Для мене це не статистика, а сумна реальність, бо у 2006 році маю вийти на пенсію та прожити на неї неможливо. Коли є здоров’я, то можна заробити, а якщо людина хворіє і потрібні дорогі ліки?

Можливо, коли влада забула про старших, то по батьківські дбає про молодь – наше майбутнє? Поспішність в об’єднанні-ліквідації трьох сумських університетів у один викликало протест ще не заляканої частини викладачів та студентів державного та педагогічного, які приєднуються до аграрного, як базового. Сумчани висувають кілька версій такої поспішності: зібрати перед виборами президента України більше 30-ти тисяч студентів під керівництвом ректора-народного депутата, який нещодавно поміняв партійну орієнтацію та очолив обласний осередок соціал-демократів (о) і представляє єдиного кандидата у окрузі; фінансові проблеми у ректора – організатора об’єднання, і щоб їх ліквідувати, створюється супер-університет на базі підпорядкованому йому ВУЗу, а майно інших частково стягнули до бази.

У статті “Книга “25 ЕСЕЇВ ПРО СВОБОДУ…” наводились слова Юрія Андруховича про університетські свободи і права європейського студенства, де територія університету захищена від спроб влади чинити насилля над студентами. Ось тут і закавика: ті, хто організував цей бедлам з об’єднанням, бувають за кордоном, але абстрактні студентські свободи їм незрозумілі, бо що таке свобода вони не відчувають фізіологічно, то як вони можуть її дати іншим, а маніпулюють студентами для вирішення своїх проблем і проектів.

Інформаційний бюлетень №8 (42) 2004 рік – 4 –

Студенти у кінці червня розбили біля пам’ятника Т.Шевченку наметове містечко і вимагали відмінити указ про створення Сумського Національного університету (СНУ), підписаного з порушенням законодавства. Організували “круглий стіл”, запросивши представників влади, журналістів та протестантів. Від влади нікого не було, і вона не реагувала на протест. На 1 серпня призначено похід на Київ, а перед виходом вночі на містечко міліція зробила облаву і заарештувала його мешканців. Основна претензія – серед протестантів з’явилися приїзжі у камуфляжі, а під час трусу знайдено муляж гранати та наркотики. Уранці, коли біля міліції зібралася велика група підтримки та батьків, студентів випустили, але під арештом залишилися ті, хто їх охороняв. Не злякавшись, студенти вийшли у похід на Київ, а по дорозі частину їх було затримано, а решта манівцями просувалася далі. 3 серпня відбулась сесія обласної Ради, де було розглянуто ситуацію навколо організації СНУ. Виступи керівників області передали обласні телебачення і радіо.

Вразив тон виступаючих. Головний обласний міліціонер кваліфікував дії студентів та охорони як злочинні – відкрито кримінальні справи. Головний “облрадівець” порівняв із фашистами. Виступ керівника області був погано контрольованим, а цитував він такі “перли”, що навіть у тоталітарні часи не всі відважувалися на таке. Звинувативши журналістів, міжнародних спостерігачів, студентів у політичних іграх та участі в акції протесту тих, хто був засуджений, сказав, що наїхали чужинці, які сиділи у схронах до 50-х років (охорона – молоді хлопці). Він забув, що сам приїжджий і за п’ть років свого панування перетворив область із демократичної на зону “одобрямс”. Змусив вибраних голів піти у відставку, на їх місця обрано донецьких, а в обласних стуктурах багатьох замінив своїми людьми, після чого Сумщину називають районом Донецької області. З його розповіді стало зрозуміло причину поспішного об’єднання ВУЗів, бо домовилися на виділення півтора мільярда гривень на створення Сумського техно-полісу. Мабуть, уже чекають цих грошей в області більше десятка відділень банку у формі ТОВ названого його іменем, а тут якісь студенти заважають.

10 серпня 2004 року указ про створення СНУ відмінили та, схоже, що це лише перепочинок у репетиції “нового порядку”. Частина професорів та доцентів уже отримала запрошення з інших міст. Руйнується професійна база науки, яку розбудовували десятками років. Уважно слідкуймо за майбутнім.
Коли хтось переконує – вибору нема,

у тебе на плечах своя голова.

Комусь потрібно владу зберегти –

але обираєш – ТИ!

Подивись – жадібні крадії

купують байдужих голоси.

Брехнею заповнено наш ефір

та тільки йому ти не вір.

Будемо вірними нашій землі,

і скажем грабіжникам – НІ!

Стане заможним мастак

скажи Україні – ТАК!

Не вір тому, хто вже збрехав

не дай, щоб далі жирував.

Підтримай гнаних – хто про тебе дбає,

і простих людей захищає.

Станемо вірними рідній землі –

скажи провокаторам – НІ!

Буде вільним козак

Україна обирає – ТАК!
^ Науково-дослідницька експедиція “Шляхами Затуливітера”

(з фрагментами статті С.Барвінка із газети “Голос України за 28.07.2004 р.)
У бюлетені №4 (38) надрукована стаття “Вечір з нагоди 60-ї річниці з дня народження поета Володимира Затуливітера”, проведений спільними зусиллями київських та сумських друзів та прихільників творчості поета. У травні побачила світ дев’ята збірка його поезії, яка і була головним рушієм для приїзду команди киян на Сумщину. Склад її в основному зберігся – Ніну Гнатюк замінив відомий в Україні кобзар Микола Литвин, який органічно доповнив виступи киян та сумчан піснями під акомпанемент на бандурі.

Відповідальний секретар комісії з творчої спадщини Володимира Затуливітера Л.Сніcар звернулася до обласної влади з пропозицією увічнити пам’ять поета на батьківщині – назвати його ім’ям вулиці, бібліотеки, навчальні заклади, позначити пам’ятні дошки на будинку на вулиці Псільській, 8, де мешкав поет, на школі в Яблучному, назвати його іменем аудиторію в Сумському педуніверситеті, в Охтирці поставити пам’ятник, укомплектувати книжками Затуливітера бібліотеки області, завести до позакласного читання ознайомлювальну лекцію про поетову творчість, запровадити щорічні літературні свята та літературні конкурси юних талантів, присвячені Затуливіторові. Зробити традиційними екскурсії до музею Володимира Затуливітера у селі Бучак на Канівщині та на щорічні Володимирівські читання 28 липня (у день Св.Володимира), допомогти Комісії з літературної спадщини Володимира Затуливітера видати всі непубліковані твори, а згодом і повне зібрання поезії та прози.

У Сумах у класичній гімназії та в педуніверситеті ім.Макаренка творча експедиція презентувала нову книжку Володимира Затуливітера “Четвертий із триптиха”. Любов Сніcар розповіла про історію створення книги, де вона упорядник. Ніла Підпала доповнила про підготовку книги, і прочитала вірші та статтю поета “Болить Україна”. Василь Портяк сказав про зміну стилю віршування В.Затуливітера, коли він від верлібру повернувся до класичної форми. Далі виступали кияни та сумчани. Представникам філологічного факультету кияни передали книжки поета.

Інформаційний бюлетень №8 (42) 2004 рік – 5 –

Великий вечір пам’яті Володимира Затуливітера відбувся у селі Яблучному, де він вчився. Тепле слово про поета сказав Василь Портяк. До речі, він написав сценарій художньо-документальної картини “Шлях поета”, що її фільмує відомий режисер Михайло Ткачук.

Яблучненській школі передано інформативний куточок, який поповнить сторінку шкільного музею, де вже є матеріали про поета та його родину. Хочеться відзначити грунтовну роботу педагогів, зокрема, вчительки української мови і літератури Ол.Сироти та учнів Яблучненської школи. Вони блискуче провели екскурсію музеєм, читали вірші поета-земляка, співали пісні на його слова. Земляки передали для музею поета спогади про нього, листи, сімейні фотографії. У всіх своїх виступах Л.Сніcар просила родичів, друзів, учителів, студентів і школярів долучатись до збирання документів, листів, спогадів, світлин тощо, надсилати їх до музею свого знаменитого земляка, отже, приєднуватися до діяльності експедиції, наступним етапом якої буде робота на землі Черкащини.

^ 7 серпня 2004 року отримав від Любові Василівни Сніcар бандероль, де були книга і лист.
Шановний пане Петре!

Дуже вдячна Вам за публікації віршів Володимира Затуливітера та за інформацію про вечір пам’яті поета з нагоди його 60-ліття.

Надсилаю Вам дев’яту книжку поезій Володимира Затуливітера “Четвертий із триптиха”. Вірю, що не раз іще зустрінемось на вечорах творчості В. Затуливітера, бо поезія його того варта.
Бувайте здорові і щасливі.

Бережи Вас, Боже!

Бережи, Боже, нашу Україну!
З повагою, щиро,

Відповідальний Секретар Комісії з творчої спадщини

Володимира Затуливітера Любов Сніcар
^ Пропоную читачам кілька віршів із книжки поезій Володимира Затуливітера “Четвертий із триптиха”.





* * *

В мою сьогоднішню похмуру віру

путь мотузяна, вузляна, крута –

такою, може, Кармелюк з Сибіру,

у вовка перекинувшись, втікав
у зарум’янений від панночек Летичів,

в Поділля чорне, крем’яне, як сіль.

Права, Устиме, нам з тобою птичі.

Ми надбіжки живем. Не так, як всі.
Вітчизна наша в світі без прописки.

Нас мови рідної ніхто не вчив.

Зсередини оддзяпилися писки,

легені стисло: вмри, а не мовчи!
Бо є в тобі потреба України,

хай невесела, але є таки!..

Нащо втекли ми, Кармелюче, в нині?

З якого раю, Кармелюче, ми втекли?..
* * *

В щербаті нас ножиці Бог, мабуть, кроїв,

на нитку живу і на голку циганську метав.

Народ безіменний. Часи – без вождів і героїв.

Безхлібний полин. Безнасінні полинні жита.
Знаття всі знедбавши, зневіривши віру,

від дому душі загубивши хреста чи ключа,

в тролейбусах треш свою джинсову шкіру –

масну, принагідну, проварену потом чужого плеча.
На спині своїй, перестроченій криво і косо –

стьобатим, гулагівським, вічним – хрест-навхрест –

рубцем,

щоб нам із душі не сукровивсь ніколи вже космос,

апендиксом вирваний з нас – без наркозу, живцем.




* * *
Був сон: за навіршовані рублі,

мов не купив, дістав у нагороду

стареньку хату у сліпім селі,

а ще при ній – шість соточок городу.
Спадає хатка, в землю загруза,

город же, як народ, блага лопати!

У буряках, картоплі, гарбузах

не приляга ні на хвилину спати,
а все цвіте, снує і в’яже плід

із копаних і в пальцях соток м’ятих,

прикривши листям мій пропащий слід

за вірші недокупленої хати.
* * *
І Тичина, і Рильський, й Олесь,

І нікого, нікого…

^ Євген Плужник
Олесі, Рильські, шафранці Тичини,

коли ж, Вкраїно, й совісті пора?..

Ніхто ще не підозрював причини,

а Плужник завгодя нас розорав,
перелопатив душі, заскородив,

у скіфський міт Дніпром подаленів…

Не в геніїв ми живемо, народе, –

в співців співаєм, плачем – в плакунів.
В тяжкі, тюремні мовчимо легені,

Із гратами римуємо слова.

Сосюрились тичини. А тим часом геній

на Прорізній газети продавав.





Інформаційний бюлетень №8 (42) 2004 рік – 6 –




^ ЖНИВА БРЕХНІ
Перо ледаче вранці нас проспало

і мною у щоденному труді

розпозіхалося, розпозіхалось

трудитись на хрущовські трудодні.
День відколгоспив, а колгосп, як схоче,

запише трудодень чи півтора.

Була така валюта неохоча,

соціалістичної держави гра:
писати відробіток в одиницях,

відплачені у бублисті нулі.

Така-от історична таємниця:

горить ще півтори душі в селі,
щось трохи оре, дещо – може – сіє,

збирає все, що зветься: врожаї.

Настало й нам, поети, трудослів’я:

жнива на брехні золоті свої.




ЗАХАЛЯВНИЦЯ
На що, Тарасе, душу проміняв!?

На вірші, ховані в тісній халяві?

Якщо вже пишеш – то лиш кримінал,

слова дозволені – всі шепеляві.
Слова дозволені масні й брудні,

чорнилом перемацані казенним.

Збав, Боже, офіційної бридні:

казати сто разів перекаженне!
Збав, Боже, щоб густий словесний потовп,

мов степовий табун, душею перейшов.

Я не пишу, червоним сходжу потом,

аральським промокаюся піском.
За мною слід – кульгавенька цівина,

тоненьким перехоплена пірцем.

Поезія –

не вислів, а провина,

а виразка, загойна папірцем.





Київська область – Олексій Бик
Дякую за бюлетень.

Щодо Ольховського, то при нагоді порадьте йому придбати пачку цигарок (він же не курить – упорядник) і почитати, як там написано. Повідомте також від мене, що слова "цигарка" і "сигарета" - іншомовного походження (від англійського cigarette), і за словниками вживаються паралельно.

Моя позиція: якщо претензії Ольховського - це все, що можна мені пред’явити, то я вважаю себе задоволеним.
Львів – Андрій Петрусь
Бюлетень отримав. За нього дякую.
Новин біля мене нема. За два тижні маю їхати в Карпати на виступ, що це буде не знаю, приїду розповім.
А взагалі літо планується без чогось цікавого. Пропозицій багато, але вони так і залишаються пропозиціями.
Бувайте Здорові.
Вітання всім зі Львова.
Київ – Микола Підгорний
Шановний пане Петре!
Нарешті знайшов час перечитати Ваш бюлетень. Шкодую, що не слідкував за його випусками із самого початку.

Дуже вдячний за Вашу подвижницьку роботу.

Приємно було побачити серед Ваших дописувачів багатьох моїх київських друзів.

В останньому бюлетені знайшов абзац, де згадується і про мене, де ви, тактовно, не називаючи прізвища, виклали нашу розмову.

Цитата

Від киянина почув, що на концерти відомих українських бардів прийшли тільки знайомі співаків. Проблема глядачів дійсно існує, але у травні 2001 року Лариса Кадирова та Семен Рубчинський провели концерт української співаної поезії, і зал Національної музичної академії був повний. Значить справа у професійному підході та створенні відповідної інфраструктури. Співрозмовник намалював перспективу розвитку української авторської пісні та поезії у Києві. Коли запитав його про матеріальну базу для проведення вказаних заходів (зал, апаратура, реклама, транспорт, проживання гостей), то він відповів, що вона йому не потрібна – головне розробити ідею. Склалось враження, що він не знайомий з організаційними проблемами або працює заради популярності серед бардів і поетів. Намалювавши їм перспективу розвитку, без бази нічого серйозно зробити не зможе, а молодь втратить довіру до громадських діячів.
Я би не хотів, щоб між нами були непорозуміння.
Хто буде заперечувати, що для організації фестивалів чи просто концертів авторської пісні потрібні гроші для оренди залу, апаратури, на рекламу тощо... Так, гроші потрібні і чим більше, тим краще, а ще краще – в необмеженій кількості...

Але так само ясно, що для української авторської пісні в Києві грошей не було, не має і ближчим часом не буде.

Що, в цих умовах, сидіти скиглити, що немає грошей і нічого не робити?

Я пропоную інший варіант: починати працювати в умовах, що склалися, змінювати ці умови, а не чекати, поки вони зміняться на нашу користь самі. Ви ж знаєте: цього ніколи не буде, поки ми будемо сидіти, склавши руки.

Інформаційний бюлетень №8 (42) 2004 рік – 7 –

Ось чому я ще раз наголошую: для того, щоб почати робити справу, потрібні не гроші, а бажання. Треба просто почати робити те, про що стільки вже було говорено. І на цьому шляху до реалізації наших мрій обов‘язково знайдуться гроші. Бо тільки дурень зараз їх дає під пусті балачки.

Всі розмови про свій проект я починаю з того, що висловлюю переконання: сучасний талановитий поет, бард, як і інший митець, може і має бути заможним! Він може безбідно жити за рахунок власної творчості! Це я стверджую, чудово знаючи реальну ситуацію, коли ці самі митці навпаки вкладають свої кошти в самореалізацію.

І тут ви абсолютно праві: „Значить справа у професійному підході та створенні відповідної інфраструктури”.

От однією із таких інфраструктур і є творче об‘єднання „Коло”, яким я зараз опікуюся.

До нього входять найталановитіші київські митці (їх пошук триває і буде постійним).

Ми не обмежуємося тільки бардами і поетами, двері відчинені для всіх!

Вимоги до потенційних учасників „Кола” дуже прості: мати талант і творчі амбіції (досвід показує, що працювати з байдужими до власної реалізації талантами – просто вбивати час).

Ще раз повторюю: для справи важливе, в першу чергу, бажання. Той, хто його має, може - все! А людина із потенцією генія, але без бажання – нічого!

Те, що ми йдемо правильним шляхом, підтверджує практичний досвід. У нас відбулося вже кілька концертів: в Університеті і в Будинку актора. З кожним виступом ми набиралися досвіду і останній концерт був просто тріумфальним.

Була широка медіа підтримка: газети, радіо і телебачення. Читайте зокрема в „Україні молодій” від 25 червня. Виступали дует „ТЕТРАКОЛОР”: Григорій Вагапов – гітара і Богдан Кутєпов – баян та Олена Безпаленко – гітара, бонус – Юрій Майборода.

Повірте в мою об‘єктивність, - такого успіху стіни Будинку актора не бачили ніколи.

Повний зал молоді!

Коли я вийшов покурити на вулицю, шалені овації, вигуки захвату було чути на гамірливій центральній вулиці Києва за десятки метрів від концертного залу. І тільки після цього концерту у кожного із нас, нарешті, з‘явилися чесно зароблені гроші, без яких, начебто, нічого не можна зробити.

Зараз ми працюємо над виданням третьої книжки надзвичайно перспективної київської поетеси Анни Багряної, записуємо в студії авторів-виконавців, репетируємо наступні концерти. І все це – тільки на одному бажанні. А гроші – великі чи малі – кожен отримає по заслугам, відповідно до вкладеної енергії.

У нас обов‘язково буде своє видавництво, своя студія звукозапису, свій літературно-художній журнал і щаслива творча доля кожного учасника „КОЛА”.

І фестиваль ми обов‘язково із вами проведемо і на гастролі поїдемо, бо ми ХОЧЕМО!
З повагою і побажанням успіхів у вашій роботі,

Микола Підгорний.
1   2   3   4

Схожі:

Інформ Інформаційно-аналітично-координаційне Агентство Авторської Пісні України Інформаційний бюлетень iconІнформ Інформаційно-аналітично-координаційне Агентство Авторської...
«арт-сузір’Я» представляє театр пісні «Больно далеко» у Київському будинку актора
Інформ Інформаційно-аналітично-координаційне Агентство Авторської Пісні України Інформаційний бюлетень iconІнформ Інформаційно-аналітично-координаційне Агентство Авторської...
Вільний мікрофон” у Палаці культури (ПК) Дніпропетровського націон університету (дну)
Інформ Інформаційно-аналітично-координаційне Агентство Авторської Пісні України Інформаційний бюлетень iconІнформ Інформаційно-аналітично-координаційне Агентство Авторської...
Труфанової “А будет это так ”, відкриття 4-го сезону у Київському будинку актора
Інформ Інформаційно-аналітично-координаційне Агентство Авторської Пісні України Інформаційний бюлетень iconІнформ Інформаційно-аналітично-координаційне Агентство Авторської...
Недвижимая тень от микрофона:, спектакль пам’яті В. Висоцького у Націон музичній академії
Інформ Інформаційно-аналітично-координаційне Агентство Авторської Пісні України Інформаційний бюлетень iconІнформ Інформаційно-аналітично-координаційне Агентство Авторської...
Майдан. Время Визбора” на базі відпочинку заводу ім. Малишева в Занках, під Харковом
Інформ Інформаційно-аналітично-координаційне Агентство Авторської Пісні України Інформаційний бюлетень iconІнформ Інформаційно-аналітично-координаційне Агентство Авторської...
Ксп “Арсенал” присвячений Довлету Келову «Забудем про печали» у Київському цхтт “Печерськ”
Інформ Інформаційно-аналітично-координаційне Агентство Авторської Пісні України Інформаційний бюлетень iconІнформ Інформаційно-аналітично-координаційне Агентство Авторської...
«арт-сузір’Я» представляє Володимира І юлію Каденко“История и песня” у Київському буд актора
Інформ Інформаційно-аналітично-координаційне Агентство Авторської Пісні України Інформаційний бюлетень iconІнформ Інформаційно-аналітично-координаційне Агентство Авторської...
«Время семечек» концерт Дениса Блощинського І групи «Неспроста» у київському клубі “Пивна Бочка”
Інформ Інформаційно-аналітично-координаційне Агентство Авторської Пісні України Інформаційний бюлетень iconІнформ Інформаційно-аналітично-координаційне Агентство Авторської...
Свідомо спотворювалась та замовчувалась правдива інформація, щоб тримати людей під ідеологічним контролем. Та ті, хто це робив як...
Інформ Інформаційно-аналітично-координаційне Агентство Авторської Пісні України Інформаційний бюлетень iconІнформ Інформаційно-аналітично-координаційне Агентство Авторської...
Розвинені особи, крім материнської, володіли й іншими мовами. Службисти пристосовувались до вимог чужих культур, відриваючись від...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Школьные материалы


База даних захищена авторським правом © 2014
звернутися до адміністрації
uchni.com.ua
Головна сторінка