Книга як об’єкт дослідження 17 Сутність, генезис І розвиток поняття «книга»




НазваКнига як об’єкт дослідження 17 Сутність, генезис І розвиток поняття «книга»
Сторінка2/4
Дата конвертації18.08.2013
Розмір0.73 Mb.
ТипКнига
uchni.com.ua > Інформатика > Книга
1   2   3   4

^ 2. КНИГА ЯК ОБ’ЄКТ ДОСЛІДЖЕННЯ

2.1. Сутність, генезис і розвиток поняття «книга»

Незважаючи на те, що книга як явище людського життя існує вже давно, до цих пір немає точного визначення цього поняття. Це пов'язано з тим, що поняття багатозначне, протягом історії змінювалося, а межі, що відокремлюють його від дефініцій інших засобів передачі інформації, рухливі і не остаточно встановлені.

Сотні років робляться спроби наукового визначення поняття "книга". Відправною точкою служило вихваляння книги як носія людської думки, твори мистецтва, що нерідко мають матеріальну цінність.

Часто при визначенні книги дослідники відштовхувалися від двох основних аспектів книги - матеріальних і змістовних її ознак. В одній західнонімецької енциклопедії дається таке визначення книги: «Книга з точки зору своєї функції являє собою графічну матеріалізацію духовно-нематеріального змісту з метою його збереження, передачі і поширення в суспільстві» [18, с.33].

Радянський книгознавець А.І. Борсук дає розгорнуте визначення: «Книга - це твір писемності і друку (або певна їх сукупність), що є продуктом суспільної свідомості, ідейно-духовному житті суспільства, одним з основних засобів збереження, поширення та розвитку всіх форм ідеології, знаряддям соціальної боротьби, виховання, організації та формування громадської думки, знаряддям наукового та технічного прогресу »[18, c. 33].

При інтерпретації явища книги використовується і понятійний апарат і методи семіотики. Книга з точки зору теорії знаків обговорювалася в 1974 році на II Всесоюзній науковій конференції з проблем книгознавства. А.А. Гречихин визначив поняття так: «Книга - це не тільки форма, семіотична (знаковий твір певного жанру) або матеріально-конструктивна (документ, твір друку), але і зміст (соціальна інформація у всіх її різновидах). Вірніше, книга - це діалектична єдність, завжди єдність змісту і семіотичної і матеріально-конструктивної форми »[18, c .34].

Є.Л. Немирівський у своєму визначенні також дотримується семіотичної концепції: «Книга є однією з форм існування і поширення семантичної інформації, способом організації виробництва індивідуальної свідомості в знакову систему для її сприйняття іншими індивідами» [19, c. 493].

І.Є. Баренбаум звернув увагу на недостатній облік у семіотичній концепції багатофункціональності книги (яка є не тільки засобом інформації) та її орієнтації на читача. Він запропонував і власне визначення: «Книга - це твір писемності та друку, що має будь-яку читану знакову форму, зафіксовану на будь-якому матеріалі, що виконує одночасно ряд функцій і адресований реального чи абстрактного читача» [18, c. 34].

А.А. Беловіцкая і С.Л. Омілянчук дають таке визначення поняття «книга»: «Книга - спосіб організації словесного, музичного чи образотворчого твори у видання; спосіб, актуалізований засобами книжкової справи як процес і минущий проміжний результат організації тексту літературного, музичного, образотворчого твори, існуючого у формі письмового документа, в таку форму твору друку, як книжкове видання »[ 20, с. 281]. При цьому А.А. Беловіцкая виділяє сутнісну характеристику книги: «Книга є одна з форм існування інформації» [21].

Розглядаючи вищевикладені визначення, К. Мігонь зазначає, що всі ці визначення більш-менш вдало окреслюють сферу поняття «книга», але вони не в змозі відокремити його від інших, таких, як «газета», «журнал», «листівка», то Тобто від друкованого слова взагалі. Тому він дає рекомендації, які повинні бути враховані при визначенні поняття «книга»: визначення повинне відображати суть книги як суспільного явища; воно повинно основні характеристики явища; визначається об'єкт і визначає його частину мають бути адекватні; слід відобразити двоїстий характер книги - її матеріальну форму та ідейний зміст [18, c. 35].

У цілому радянське книгознавство спиралося на висновок, що складність або неможливість вирішення тієї чи іншої наукової проблеми не означає неможливість її вирішити в майбутньому. Тому радянські книгознавці намагалися виробити основні підходи до визначення поняття "книга".

Так, А.І. Черняк висловлював думку про те, що велике значення для характеристики книги представляється доцільним розділити визначення поняття «книга» на дві частини: формальну і функціональну. Відповідно до цього він запропонував таке визначення: «Книга - засіб семантичної інформації, твір писемності та друку, що представляє суспільний інтерес; вона служить знаряддям ідеологічної боротьби, формування суспільно-політичних, наукових та естетичних поглядів, інструментом накопичення та розповсюдження знань, науково-технічного прогресу »[22, c. 31].

Функціональний підхід, який визначається О.І. Барсуком як «підхід до твору друку з позицій читача» [23, c. 3], притаманний і визначення книги в енциклопедичному словнику «Книгознавство»: «Книга - найважливіший засіб інформації, знаряддя політичної та ідеологічної боротьби, поширення знань, освіти та виховання» [22, c. 32]. Але в даному визначенні відсутня характеристика книги як матеріального носія соціальної інформації.

А.М. Іоффе в своєму визначенні намагається об'єднати функціональний та семіотичний підходи, а також приділити увагу змісту книги: книга - це «документально зафіксована семантична інформація, яка існує у вигляді текстового повідомлення або зображення і функціонує в суспільстві в історично зумовленої формі структурно організованого і просторово розгорнутого твори писемності або друку »[22, c. 34].

У сучасному книгознавстві поняття «книга» розглядається у співвідношенні з поняттям «документ». Ще П. Отле розглядав книгу як різновид документа і дав їй таке визначення: «Книга - носій певного розміру з певного матеріалу, який у разі необхідності може бути підданий згинанню або згортання, на який нанесені знаки, які деякі інтелектуальні дані»[24, c . 257].

Г.Н. Швецова-Водка бере за основу комунікаційно-інформаційний підхід, в якому книга, як і документ, розглядається з точки зору теорії соціальної інформаційної комунікації. Г.Н. Швецова-Водка відзначає, що найбільш широке значення поняття «книга» з матеріальної і знаковою сторін прирівнюється до поняття Документа IV, тобто книга - це будь-який запис інформації на спеціальному носії будь-яким винайденим людиною способом [20, c. 249]. Але існують і інші визначення, що звужують обсяг поняття «книга», прирівнюючи її до того чи іншого виду документа за різними ознаками.

Вона розглядає поняття «книга» з урахуванням особливостей матеріального носія інформації. При цьому різні значення поняття «книга» позначимо таким чином: Книга I (так само Документу IV), Книга II (документ паперовий), Книга III (документ паперовий листовий), Книга IV (документ паперовий листової, збори листів), Книга V (документ паперовий листової, збори листів, блоковий), Книга VI (документ паперовий листової, збори листів, блочний, певного обсягу), Книга VII (документ паперовий листової, збори листів, блочний, певного обсягу, неперіодичне видання).

У значенні Книга I особливості матеріального носія не враховуються. Головне його якість: носій повинен бути таким, щоб на ньому можна було записати інформацію будь-яким винайденим людиною способом.

Значення Книга II охоплює тільки документи на паперовому носії, всі інші документи не відносяться до поняття "книга". Значення Книги III передбачає, що до «книзі» відносяться документи на паперових носіях, але обов'язково на аркушах паперу. Значення Книга IV вказує, що це - документ, складений з кількох аркушів паперу (збори листів).

Книга V прирівнюється до документа паперовому блоковому, в якому листи паперу з'єднуються в корінці. Книга VI - документ паперовий, блочний, певного обсягу. У ГОСТ 7.60 - 2003 «Видання. Основні види. Терміни та визначення »обсяг книги визначається« понад 48 сторінок ». У тому ж ГОСТі вказується неперіодичних книги [25, c. 18], що додатково звужує обсяг поняття «книга» і відображено у значенні Книга VII.

За особливостями знакової форми і способу сприйняття людиною поняття «книга» також визначається по-різному. Саме широке значення - Книга 1 (дорівнює значенню Документ IV). Більш вузькі значення: Книга 2, Книга 3, Книга 4, Книга 5, Книга 6. З точки зору кожного з цих значень всі інші (більш широкі) не відносяться до обсягу поняття "книга".

Книга 2 - документ людиносприйнятний, безпосередньо сприйманий. Якщо людина сприймає зміст документа за допомогою технічних пристроїв, то цей документ вже не вважається книгою в даному значенні.

Книга 3 - документ людиносприйнятний, безпосередньо сприйманий, візуальний. Якщо людина сприймає документ за допомогою слуху або тактильних відчуттів, то цей документ не є книгою у даному значенні.

Варто відзначити, що довгий час в книгознавстві існувала проблема: відносяться чи ні до Книги документи аудіальні та аудіовізуальні. В якості аргументів, що обґрунтовують Книгу як особливу категорію, висувалися фіксованість інформації (М. Ф. Яновський писав: «Той, хто читає завжди має можливість повернутися до прочитаного ... Хто слухає позбавлений цієї можливості») і спосіб функціонування (М. Червінський зазначав, що аудіальні та аудіовізуальні документи налічуються в єдиних екземплярах в інформаційних центрах, тоді як книга доступна для широкого споживача) [26, с. 75]. Але подальше технічне вдосконалення дозволило тиражувати такі документи у великих кількостях і повертатися до їх змісту. Більш істотним аргументом Г.М. Швецова-Водка вважає той, що книга - засіб передачі логічної (словесної) інформації), аудіальні та аудіовізуальні документи не володіють такою характеристикою [26, c. 75].

У значенні Книга 4 книгою вважається тільки документ символічний, тобто записаний абстрактними знаками, не подібними тому об'єкту, який відображається.

Значення Книга 5 відповідає документу, призначеному для читання, а Книга 6 - документу вербального письмового, літературному чи текстовому, з урахуванням всіх попередніх обмежень обсягу поняття "книга". Найменша за обсягом значення - документ безпосередньо сприймається, візуальний, символічний, призначений для читання, вербальний, письмовий (літературний або текстовою). М.М.Кушнаренко розглядає поняття «книга» ще вже: «Книга - текстовий документ, документ вербально-письмовий, безпосередньо сприйманий, що не вимагає застосування яких-небудь технічних засобів, візуальний, опублікований, друкований,поліграфічний, паперовий, блочно-кодексовий, неперіодичний» [27, c. 220].

Г.Н. Швецова-Водка робить висновок, що різні сучасні визначення поняття «книга» відносять книгу до різних видів документа за особливостями матеріального носія інформації, її знакової форми і способу сприйняття людиною. Також вона відзначає, що переконливих аргументів на користь того, щоб обмежити обсяг поняття «книга» тим чи іншим значенням, не знайдено [20, c. 254]. Не можна сказати, який саме певний вид документа (з точки зору класифікації) є книгою, тому що у визначеннях книги враховуються найрізноманітніші ознаки.

Для того щоб зрозуміти відмінність книги від інших документів, Г.Н. Швецова-Водка розглядає місце книги в соціальному комунікаційно-інформаційному процесі. Цей процес складається з трьох головних елементів: комуніканта, документа як каналу інформаційного зв'язку, реципієнта [20, c. 255].

Для того, щоб «документ» перетворився на «книгу», на шляху від комуніканта до реципієнта потрібна діяльність комунікаційних посередників (КП), які перетворюють документ вихідний, створений автором, до книги, і сприяють її вступу до одержувача інформації.

Місце книги в соціальному комунікаційно-інформаційному процесі можна показати таким чином: Автор - Документ вихідний -комунікаційний посередник-1 (КП-1) - Документ похідний (книга) - комунікаційний посередник-2 (КП-2) - Одержувач (споживач) інформації.

У запропонованій схемі Автор - це комунікант або творець інформації, що готує документ вихідний, в якому фіксується первинна інформація.

Документ вихідний - рукопис або первинний варіант повідомлення на одиничному носії.

КП-1 - видавництво або редакція серіального видання, центр депонування документів, фірма грамзапису, відеозапису і т.д.

Документ похідний - видання або публікація, депонований документ, опублікований документ.

КП-2 - установи системи книгорозповсюдження і кнігоіспользованія, які доводять опублікований документ до його користувача, роблять його доступним для багатьох. Це сфери книжкової торгівлі та передплати на періодичні видання, бібліотечної справи та науково-інформаційної діяльності.

Одержувач інформації - читач, слухач, глядач.

Таким чином, виходячи з розуміння місця книги в соціальному коммунікацінно-інформаційному процесі, Г.Н. Швецова-Водка дає таке визначення: книга - це документ, створюваний у результаті діяльності КП-1 (книговидавничої або редакцінно-видавничої організації) і потрапляє до одержувача інформації в результаті діяльності КП-2 (установ систем книгорозповсюдження і книговикористання) [20, c. 256]. Дане визначення підкреслює, що на відміну від будь-якого документа вихідного книга з моменту її створення призначається для невизначеного кола осіб або для абстрактного читача (споживача інформації). Для цього вихідний документ перетворюється у видання, тобто в опублікований документ.

З цього випливає, що книга за своєю функціональною сутністю є документом опублікованим, незалежно від форми опублікування (видання чи депонування), особливостей матеріального носія інформації, знакової системи її передачі і каналу її сприйняття людиною.

Для перетворення документа в книгу обов'язковою є діяльність КП-1 і КП-2. У зв'язку з цим Г.М. Швецова-Водка дає таке підсумкове визначення книги: «Книга - це документ опублікований, виданий або депонований, що надається у суспільне користування через книжкову торгівлю і бібліотеки» [20, c. 258].

Г.Н. Швецова-Водка з метою уточнення поняття «книга» розглядає місце книги в реальній системі документальних комунікацій у цілому, тобто в порівнянні з функціонуванням (способом надання до використання) документа початкового та документа архівного [20, c.259].

Документом початковим називається такий документ, який створюється комунікантом для використання в найближчим часом саме для передачі інформації реципієнту. Такий документ може бути переданий від комуніканта реципієнту як при їх безпосередньому спілкуванні, так і через різноманітні засоби зв'язку (КП-3).

Документ початковий може бути використаний для підготовки документу вихідного в процесі створення книги. З допомогою КП-1 і КП-2 документ вихідний перетворюється в книзі, і потрапляє до споживача інформації через систему книжкової справи.

Але в іншому випадку документ початковий може бути або знищений після виконання ним тих функцій, для яких він створювався, або може потрапити в спеціальні сховища - архіви чи музеї, де він з документа первісного функціонально перетворюється на документ архівний. Фізично такий документ залишається тим самим, який був створений комунікантом, але функції його в суспільстві змінюються, він стає документом архівним. В архівах зберігаються не всі документи, а найбільш важливі в правовому, науковому чи художньому відношенні. Для збереження та організації використання архівних документів потрібна діяльність КП-4 - архівів або музеїв.

Також важливим для визначення поняття «книга» є дослідження співвідношення понять «документ», «книга», «видання», «твір друку», «література», «публікація».

Значення поняття «документ» залежить від контексту його використання. Це може бути найбільш широке значення, що прирівнюються до Документу I і охоплює всі види документів. Г.Н. Швецова-Водка загострює увагу на тому, що поряд з узагальнюючим поняттям термін «документ» можна використовувати для позначення будь-якого явища, яке може бути названо «документом» в тому чи іншому значенні. Терміном «документ» можна називати будь-яку річ, що представляє собою єдність соціальної інформації та матеріального носія [20, c. 260].

«Книга» як поняття в найбільш широкому значенні охоплює об'єкти, пов'язані з обсягом поняття Документ IV (за винятком тих, які визначаються як Документ VI, VII, VIII, а також неопублікованих документів зі значенням Документ IV). Будь-яку книгу можна назвати «документом», але не кожен документ - «книгою».

Документом можна вважати як окреме явище, що відноситься до обсягу поняття «книга», так і частина документа-книги, якщо вона має певну самостійність (стаття зі збірки, стаття з газети).

Терміном «видання» позначається як процес, так і результат діяльності книжкових, журнальних і газетних видавництв чи видають організацій, які забезпечують офіційне опублікування та тиражування спеціально підготовлених документів.

У ГОСТ 7.60 - 2003 термін «видання» визначається так: документ, призначений для поширення в ньому інформації, що пройшов редакційно-видавничу обробку, самостійно оформлений, має вихідні відомості »[25, c. 6]. Таким чином, як відзначає М.М. Кушнаренко, книга вже, ніж видання [27, c. 221]. Г.Н. Швецова-Водка загострює увагу на тому, що поняття «видання» не може замінити поняття «книга», так як книга «обіймає як видання, так і документи, опубліковані у вигляді частини видання» [20, c. 263].

Сукупність видань становить найбільшу частину обсягу поняття «книга» у його широкому значенні (решта - депоновані документи). Кожен екземпляр видання є окремим документом. Крім того, самостійними документами можна вважати частини видань, які відокремлюються фізично (наприклад, тому з багатотомного видання) або за змістом (статті, замітки).

Серед видань переважають друковані. Грамплатівки, аудіо-та відеокасети теж є виданнями, якщо вони відповідають обов'язковим вимогам до видань. Видання може бути здійснено також у вигляді машиночитного документа, зміст якого не може бути змінено або знищено в процесі споживання інформації (наприклад, компакт-диски CD - ROM) [20, c. 264-265].

Особливу категорію складають електронні видання: електронні газети, журнали, неперіодичні видання. В електронному виданні «видавничий оригінал» існує у вигляді запису в пам'яті комп'ютера, а споживачеві інформації видається його «копія» на екрані монітора, яку можна зафіксувати на власному машиночитаному носії або віддрукувати на папері за допомогою принтера [20, c. 265].

Друковані видання можна також називати творами друку. Крім того, твором друку є будь-який окремий документ, який входить до складу друкованого видання. За знаковою природою інформації твори друку можуть бути текстовими та нетекстова: ізографічними, картографічними, нотними.

Текстові твори друку називаються також літературними творами, а їх сукупність - літературою. Поняття «література» охоплює як текстові документи, опубліковані у вигляді твори друку (видань), так і депоновані й неопубліковані текстові документи. Це значення використовується, коли говорять про текстових (літературних) документах по певній галузі знання або про певних типах літератури по соціальному призначенням (науково-популярна, довідкова і т.п.). У вузькому значенні цей термін використовується для позначення тільки художньої літератури. У книгознавстві термін «література» найчастіше використовується в широкому значенні [20, c. 265].

Твори літератури - це текстові документи, які можуть бути опубліковані у вигляді окремого видання, його частини, сукупності видань, депонованих документів або залишитися неопублікованими. Література - це збірне поняття для документів, що є літературними творами.

Застосовують у книгознавстві і документознавстві термін «публікація» у значенні «процес і результат опублікування документів».«Публікація» як результат опублікування документа - це окремий документ, опублікований в ідеї видання або його частини. Цей термін не охоплює депонованих документів, хоча за законом вони теж вважаються опублікованими [20, c. 265].

Таким чином, визначення поняття «книга» є однією з основних книгознавчих проблем. Починаючи з моменту появи книги як продукту людської діяльності і до цього дня, даються різні визначення книги, що враховують ту чи іншу її характерну рису. На сучасному етапі книгознавство розглядає книгу як різновид Документа IV, у зв'язку з цим поняття «книга» має багато значень, що відрізняються один від одного за різними ознаками.

Так, за особливостями матеріального носія інформації можна виділити шість значенні поняття «книга», з яких більш широке прирівнюється до Документу IV, а найменше означає документ паперовий, листової, блочний, певного обсягу (понад 48 сторінок).

Інша класифікація - про особливості знакової системи запису інформації - приписує найбільш широке значення поняття «книга» як Документа IV, а найменше - як документ сприймаємий людиною, безпосередньо сприйманий, візуальний, символічний, призначений для читання, вербально-письмовий (літературний або текстовою).

Використовувані комунікаційно-інформаційний підхід дозволяє визначити книгу як документ опублікований, виданий або депонований, що надається у суспільне користування через книжкову торгівлю і бібліотеки. Визначення місця книги в системі документальних комунікацій дозволяє знайти відмінності між книгою, початковим документом і архівним документом (відмінність полягає в різних діях комунікаційних посередників).

Такі поняття, як «документ», «книга», «видання», «твір друку», «література», «публікація» не суперечать один одному і можуть використовуватися по відношенню до тих явищ, які вони позначають, як взаємозамінні.
2.2. Принципи типології книги

Типологія книги розглядається як розділ науки книгознавства. Існують різні підходи щодо того, як визначити об’єкт і предмет типології книги, її мету і першочергові завдання.

За першим підходом, який більш традиційний, типологія книги визначається як “знання категорій книги, їх видоутворюючих властивостей і логічного співвідношення різних категорій книги, що виділяються за ознаками призначення та форми”[28]. Об’єктом наукового пізнання тут вважається книга в цілому, а також її окремі сторони, “категорії книги”. Предметом типології книги в такому розумінні є порівняльний аналіз різних категорій книги, їх групування і систематизування, створення наукових класифікацій.

За іншим підходом типологія книги визнається не тільки такою науковою дисципліною, що вивчає книгу з погляду її систематизування, але й як учення про книгу та книжкову справу в цілому. Тоді об’єкт типології книги розуміється як “уся різноманітність книги, книжкової справи та книгознавства” і практично збігається з об’єктом книгознавства в цілому [29]. Предметом типології книги (“бібліотипології”) в такому розумінні вважається “систематизація будь-яких книгознавчих об’єктів, процесів, понять, методів і т. д.” [28]. Тут є дещо спільне з першим підходом до типології книги, але в цілому таке розуміння набагато ширше, ніж перше, і більше підходить до теорії книгознавства в цілому.

Принципами називають керівні ідеї, основні правила поведінки в процесі певної діяльності. Про необхідність установлення принципів типології книги як умови її успішної розробки першим написав Ісаак Григорович Моргенштерн [29]. На його думку, потрібно виділити чотири принципи типології книги.

Перший – соціальна детермінованість пропонованих схем класифікації. Враховуючи соціальний і конкретно-історичний характер книги, треба встановлювати хронологічні межі типологічного дослідження. Поняття “сучасна книга”, на думку І.Г.Моргенштерна, слід обмежити книжковим потоком у межах одного року. Вивчаючи типологічні підрозділи, слід виявляти причини соціального характеру, що вплинули на їх розвиток, суспільні потреби в певних видах, типах і формах організації інформації.

Другий принцип – логічна обгрунтованість пропонованих схем. Слід додержуватися певних правил логіки, зокрема до поділу обсягу поняття, до класифікації (єдина підстава поділу і т. д.).

Третій принцип – відповідність пропонованих схем потребам всіх галузей книжкової справи. Треба більше уваги приділяти розробці універсальної (загальної) типології книги, яка б враховувала типологічні характеристики книги, що цікавлять фахівців різних галузей книжкової справи: редакційно-видавничої, книготорговельної, бібліотечної, бібліографічної та ін. Галузеві типологічні класифікації повинні враховувати певні загальні типологічні схеми, деталізувати їх або доповнювати, але не суперечити їм.

Четвертий принцип – відображення в схемах головних, суттєвих елементів книги. Треба визначити, що є для книги головним і суттєвим, а що – випадковим і несуттєвим, притаманним лише окремим явищам. Останні особливості необов’язково враховувати в типологічних схемах.

Запропонований перелік принципів розширив О.А. Гречихін. На його думку, серед принципів типології книги мають бути принципи комунікативності і діяльності [28]. Перший з них означає необхідність розгляду книги як засобу соціальної інформаційної комунікації, із врахуванням особливостей соціальної інформації і діалектичної єдності змісту та знакової форми книги. На наш погляд, цей принцип краще назвати “соціально-комунікаційно-інформаційний підхід”. Так само і “принцип діяльності” – це “діяльнісний підхід”, який означає необхідність враховувати те, що книга є результатом суспільної діяльності і призначається для обслуговування її потреб.

Умовами успішної розробки типологією книги її проблем є додержання вказаних принципів, чітке визначення основних понять (категорій) і врахування тих суспільних потреб, на задоволення яких вона спрямована.
2.3. Властивості книги

Властивості книги обумовлені її функціями. Відповідно, якщо розглядати книгу в соціальному комунікаційно-інформаційному процесі, то виявляється, що книги притаманні як властивості Документа IV, так і специфічні властивості.

Одне з найважливіших властивостей книги - знаковість. Про цю властивість писали ще в 20-і роки XX століття, але розуміли по-різному. М.М. Куфаєв розумів книгу «як вмістилище будь-якої думки і слова, наділених в видимий знак», або «вмістилище думки і слова людини, взятих в їх єдності і виражених видимими знаками» [20, c. 272]. При цьому в обсяг поняття «книга» включалися не тільки видання словесних творів, а й книга з ілюстраціями, і нотні видання, і фонографічні валики і грамофонні платівки.

З пожвавленням семіотичних досліджень зріс інтерес до знакової природі книги. Семіотичний підхід став широко застосовуватися в дослідженнях мови та словесних творів. Новим проявом семіотичного підходу до книги стало її розгляд в цілому як знакової системи.

У 70-ті роки XX століття з'явилося визначення книги як «знакової системи, в якій для обміну семантичної інформації між двома іншими матеріальними системами, наприклад автором і реально існуючим світом або автором і читачем, використовується сукупність візуально сприймаються шрифтових знаків або графічних зображень», як зазначав Є.Л. Немирівський [19, c. 273].

Таким чином, знаковість властива книзі не тільки в тій же мірі, що і будь-якому Документу IV, але і в більшій мірі, тому що сама книга як матеріальний предмет виконує функцію знака, що аналогічно знаковості Документа III - створений людиною матеріальний об'єкт, спеціально призначений для передачі зафіксованої в ньому інформації в суспільстві [20, c. 20].

Властивість знаковості визначає властивість семантично книги. Семантика - розділ семіотики, який вивчає знакові системи як засіб вираження змісту. Сприймаєма людиною інформація є семантичної, тому що вона виражає певний зміст. К. Мігонь зазначав, що книга є стабільним засобом передачі інформації, що дає можливість концептуалізації змісту [18, c. 32]. Таким чином, властивість семантично, притаманне для Документа, характерно і для книги.

Властиве книзі і така властивість як відображення розумової діяльності людини, що відзначалося багатьма дослідниками. Було відмічено також, що в книзі вкарбовуються і передаються не тільки думки (знання), а й почуття, емоції і т.д.

Г.Н. Швецова-Водка відзначає, що зміст книги слід розглядати не тільки як втілення думки окремих людей, але і за визначенням А.І.Борсука як «продукт суспільної свідомості» [23, c. 6], ідейного життя суспільства, форму існування ідеології, а також суспільної свідомості в цілому (науки, мистецтва, права, моралі і т.д.) [20, c. 278].

Суспільна свідомість у цілому та індивідуальна свідомість формуються як результат відображення об'єктивної дійсності. Книга, фіксуючи в матеріальній формі твору індивідуальної свідомості, теж є відображенням об'єктивної дійсності, але не безпосереднім, а опосередкованим через свідомість.

Така властивість Документа як дискретність також притаманне книзі. Але книзі властиво також прагнення до інтеграції, об'єднання, безперервності. Воно позначається вже в матеріальній формі книги, яка є сукупністю сполучених тим чи іншим способом матеріальних об'єктів, на яких зафіксована запис.

З моменту появи поліграфічної промисловості існує також прагнення до об'єднання виданих книг у серії. Це об'єднання може здійснюватися за ознаками змісту, авторства, читацького і цільового призначення та іншим, причому між книгами однієї серії утворюється подібність або єдність, і за іншими ознаками (матеріальної форми, художнього оформлення тощо). Ще більш виражене прагнення до єдності в такій формі книги, як періодичні та продовжувані видання, які можна визначити як єдність перериваної і безперервного.

У змісті книг також проявляється прагнення до інтеграції та безперервності. Вони не тільки зовні поєднують твори різних авторів, але і в змісті окремих творів виконують функцію інтеграції та організації наявного знання, що найбільшою мірою характерно для підручників, хрестоматій, довідників, енциклопедій. Інтеграцію спостерігаємо і в науковій книзі, одним з обов'язкових вимог до якої є врахування думок, ідей, поглядів попередників, причому не тільки у змісті основного тексту роботи, але й у формі точних посилань на попередні роботи.

М.Ф. Яновський писав: «Якщо можна говорити про народження книги, то батьками кожної з них слід визнати безліч інших книг» [20, c. 279]. При всій індивідуальності авторської праці створюється враження, що всі автори, в кінцевому підсумку, пишуть одну велику книгу, що складається з багатьох окремих і багатьох творів.

Збереження як змісту, так і матеріальної форми книги при її споживанні - така ж обов'язкова риса книги, як і документа взагалі.

Одне з властивостей документа полягає в тому, що будь-який документ можна охарактеризувати за формулою характеристики комунікаційного повідомлення (формула Лассуелл: «Who says, what, in which channel, to whom, with what effect», тобто «хто, що, кому, на якому каналу, з яким ефектом повідомляє ») [20, с. 280]. Відповідність цій формулі також притаманне книзі. На питання, які містяться в цій формулі, як правило, відповідає видавнича оформлення книги (титульний лист, зміст, обкладинка, вихідні відомості у видавничій продукції). На ці ж питання відповідає бібліографічна характеристика книги, дуже коротко - бібліографічний опис, більш докладно - анотація, реферат, рецензія. Для відповіді на питання - «з яким ефектом здійснена соціальна комунікація?» - Проводяться дослідження читання і читацької аудиторії, розробляються спеціальні наукові дисципліни - психологія і соціологія читання.

Книга має ще одну властивість, якою володіє документ. Це діяльнісний характер, визначальний документ як результат діяльності його творців (що стосується книжки - то це діяльність автора, видавця, поліграфіста і т.д.).

Специфічні властивості книжки, як і її специфічні властивості, обумовлені особливостями книги як видового поняття Документа IV.

З функцією поширення інформації тісно пов'язана така властивість книги як адресність досить широкому, або, точніше, невизначеному (необмеженому) попередньо колу читачів (споживачів інформації). Перш за все це властивість зазначалося у книги в тих випадках, коли її порівнювали з діловодних поточними та архівними документами.

Г.Н. Швецова-Водка загострює увагу на тому, що в призначенні книги широкому, невизначеному попередньо колу читачів, велике значення має не тільки установка автора, з якою створюється документ, вихідний для книги, але й умови створення книги (тобто діяльність КП-1) і умови розповсюдження і використання книги (тобто діяльність КП-2). Система книгорозповсюдження (книжкової торгівлі) здатна поширити безліч екземплярів видання серед невідомого попередньо кола осіб; бібліотеки забезпечать використання одного або кількох примірників видання найбільшим числом читачів [20, c. 284].

Саме вказівка ​​на невизначеність одержувачів, яким передаються книги як джерела інформації, зближує поняття книги з поняттям засобів масової комунікації (але саме поняття засобів масової комунікації залишається досить неясним). Ні точної відповіді на питання: чи можна наукову комунікацію вважати масовим? В інформатиці прийнято розрізняти такі види соціальної інформації: масову і спеціальну, або масову, спеціальну і особисту. У тому і іншому випадку наукова інформація відноситься до спеціальної, а масова включає «публіцистичну, естетичну і повсякденну» або «суспільно-політичну, буденну, науково-популярну».

Оптимальним поясненням характеру читацької адреси книги як засобу комунікації Г.М. Швецова-Водка вважає, що має бути розгляд книги як засобу комунікаційного процесу. У комунікаційній системі сигнали можуть бути спрямовані або точно відомим адресатам, або до їх деякого імовірнісного множині. Характер цієї спрямованості є підставою розподілу комунікаційних процесів на аксіальні і ретіальние. Аксіальний комунікаційний процес передбачає передачу повідомлення чітко визначеним (конкретну особу, група) одержувачам інформації. Ретіальний комунікаційний процес має місце тоді, коли передача повідомлення здійснюється для невизначеного кількісно і якісно невідомого безлічі реципієнтів. Ретіальним систем комунікації притаманна анонімність адресата [20, c. 285].

Також серед специфічних властивостей книги слід назвати конкретно-історичний характер книги. Книга створюється автором у відповідь на потребу суспільства на тому чи іншому історичному етапі його розвитку; її поява стає можливим тільки в результаті суспільного визнання її цінності.

По-перше, це визнання цінності вихідного документа, допуск його до втілення у видання в результаті оцінки з боку редакторів, рецензентів і т.п.

По-друге, це видавнича супровід публікується твори. Навіть у тому випадку, коли публікується один і той же документ в різних історичних ситуаціях, його видавнича супровід - передмова, коментарі - здатне змінити загальну спрямованість, ідеологічний характер видання.

Важлива властивість книги - її доступність. Враховуючи матеріальну форму, доступність забезпечують портативність і здатність до переміщення (транспортабельність). Але доступність не завжди досягалася її портативністю і транспортабельністю. Н.Г. Малихін зазначив, що «масовість обслуговування може бути досягнута різними засобами, наприклад, встановленням книги для читання в місцях масового скупчення народу» [31, c. 160].

До числа найважливіших властивостей книги відноситься також її включеність у духовне і матеріальне виробництво (через посередництво читача, споживача інформації). Поширення наукового знання, система освіти, розвиток художньої літератури, виробнича і культурно-освітня діяльність і багато інших сфер життєдіяльності суспільства були б неможливі без книжок.

М.М. Кушнаренко також дотримується позиції, що книзі притаманні всі властивості документа, а в якості специфічних вона виділяє наступні: атрибутивність - наявність невід'ємних доданків, без яких книга не може існувати (інформаційних і матеріальних), функціональність - призначення книги для передачі інформації в просторі і в часі , структурність - тісний взаємозв'язок елементів і підсистем як текстової, інформаційної (передмова, основний текст, післямова), матеріальної складової (обкладинка, плетіння й т.п.) [27, c.226].

Таким чином, при порівнянні властивостей документа і книги було виявлено, що книга має всі властивості документа, а саме: знаково, семантично; здатністю відображати розумову діяльність людини і суспільну свідомість у цілому, а також відображати об'єктивну реальність; дискретністю і безперервністю; здатністю зберігати як зміст, так і матеріальну форму книги при її використанні; відповідністю формулою комунікаційного повідомлення; діяльнісних характером.

Книга є видовим поняттям родового поняття «документ», тому вона має специфічні властивості. Але дослідники виділяють різні специфічні властивості книги в залежності від виявлених функцій книги.

Так, М.М. Кушнаренко відзначає властивості атрибутивності, функціональності, структурності. Але найбільш оптимальною є позиція Г.М. Швецової-Водки, що розглядає книгу в соціальному комунікаційно-інформаційному процесі. Вона виділяє такі властивості книжки, як адресність невизначеному колу читачів, конкретно-історичний характер, доступність з точки зору матеріальної форми (здатність легко переміщатися в просторі), активне включення в духовне і матеріальне виробництво (у поширенні наукового знання, освіти, розвиток мистецтва і т . д.).

1   2   3   4

Схожі:

Книга як об’єкт дослідження 17 Сутність, генезис І розвиток поняття «книга» iconКнига-перелік рідких тварин та рослин
Кроссворд по предмету "Тварини та рослини (укр.)" на тему "Червона книга України"
Книга як об’єкт дослідження 17 Сутність, генезис І розвиток поняття «книга» iconПершим винаходом, що дозволив зрушити навчання в часі І просторі,...
Книга — головне джерело навчальної інформації, проте необхід­ний ще один обов'язковий компонент навчання — комунікація між вчителем...
Книга як об’єкт дослідження 17 Сутність, генезис І розвиток поняття «книга» iconДитяча книга в родині
Читання художньої літератури — дуже важливий аспект у підготовці дитини до школи. Книга — це те чисте джерело, яке живить допитливість...
Книга як об’єкт дослідження 17 Сутність, генезис І розвиток поняття «книга» iconКнига. Матеріал уроку
Матеріал уроку. «З історії книг», «Як з´явилася друкована книга» за Віктором Дацкевичем
Книга як об’єкт дослідження 17 Сутність, генезис І розвиток поняття «книга» iconМіністерство освіти І науки, молоді та спорту україни
Як її тільки не називали: І джерелом мудрості, І цілителькою душі, сонячним сяйвом І рікою, що живить Всесвіт. Книга завжди ототожнювалась...
Книга як об’єкт дослідження 17 Сутність, генезис І розвиток поняття «книга» iconКнига представляє собою необхідну допомогу у нелегкій роботі Заступника...
Казанцева Н. А., Річна робоча книга заступника директора з виховної роботи на 2012
Книга як об’єкт дослідження 17 Сутність, генезис І розвиток поняття «книга» iconКнига, про бережне відношення до неї, як до свого товариша, порадника
Мета. Ознайомити дітей з тим, як народилась перша книга, поглибити їх знання про книги. Розвивати інтерес до читання. Виховувати...
Книга як об’єкт дослідження 17 Сутність, генезис І розвиток поняття «книга» iconАмбарна книга
Амбарная книга рода Петренковых – это родовой имущественный реестр рода Петренковых, предназначенный для учёта общей совместной и...
Книга як об’єкт дослідження 17 Сутність, генезис І розвиток поняття «книга» iconНавчальна книга для
Недоходюк Г. Навчальна книга для pr-спеціалістів: вітчизняний досвід // Наукові записки. Серія: психолого-педагогічні науки (Ніжинський...
Книга як об’єкт дослідження 17 Сутність, генезис І розвиток поняття «книга» iconУрок-екскурсія до міста Читайликів Тема: «Книга мудру дасть пораду, книга розуму навчить»
Мета: розширити уявлення дітей про бібліотеку, закріпити правила користування книгами; розкрити значення окремих бібліотечно-бібліогра-...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Школьные материалы


База даних захищена авторським правом © 2014
звернутися до адміністрації
uchni.com.ua
Головна сторінка