Частина ІІ: Погляд на сім’ю, як фактор, що сприяє виникненню неврозів у дітей та підлітків




Скачати 397.15 Kb.
НазваЧастина ІІ: Погляд на сім’ю, як фактор, що сприяє виникненню неврозів у дітей та підлітків
Сторінка1/4
Дата конвертації12.10.2013
Розмір397.15 Kb.
ТипДокументы
uchni.com.ua > Інформатика > Документы
  1   2   3   4
План

Вступ ...................................................................................................................... 3

Частина І. Неврози: поняття, етіологія, генезис ............................................ 5

    1. поняття неврозів психологів і медиків...................................................... 5

    2. погляди на класифікацію неврозів............................................................ 10

Частина ІІ: Погляд на сім’ю, як фактор, що сприяє виникненню неврозів у дітей та підлітків................................................................................................... 11

    1. дослідження сім’ї дітей з неврозами......................................................... 11

    2. прабатьківська сім’я, її вплив на батьківську родину............................. 14

    3. особистість батьків..................................................................................... 19

    4. відносини в родині та особливості виховання......................................... 21

    5. патогенез неврозів у дітей.........................................................................

Висновок................................................................................................................

^ Список літератури................................................................................................

ВСТУП

В останнє двадцятиріччя зросла увага до проблем сім’ї. В соціології та соціальній психології вона розглядається як заснована на шлюбі та спорідненні мала група, відносини в якій суттєвим чином відбиваються на психічному здоров’ї її членів. [1]

Багатьма авторами доведений негативний вплив тривалої психотравмуючої ситуації в родині на формування характеру та особистості дітей та підлітків (Ейдеміллер Е.Г., Лічко А.Є. Гіндіків В.Я., Кербіков О.В., Ковалев В.В. та ін.). У зв’язку з цим підкреслюється несприятлива роль неповної сім’ї, а також алкоголізму батьків.

При неврозах сімейно-побутові патогенні ситуації є переважними [2]. 80 % психотравмуючих ситуацій, що ведуть до розвитку цього захворювання, зв'язані з хронічними і нерозв'язними конфліктними відносинами між членами родини. В основі невротичних конфліктів, що носять суб'єктивний характер, лежить прагнення одного з подружжя до нереалістичних цілей і однобічного домінування, відсутність адаптації до нових сімейних ролей під час і після "кризових періодів" у житті родини [3]. Виділяються три типи подружніх взаємин при неврозі одного чи обох з подружжя: суперництво, псевдоспівробітництво й ізоляція [4]. Одні дослідники відзначають подібність особистісних профілів у подружжі як фактор, що позитивно впливає на їхню сумісність [1], інші – знаходять більше розходжень в особистісних оцінках у подружжя з міцним шлюбом, чим з неміцним [4]. У ранньому анамнезі хворих неврозом дорослих часто виявляються порушені відносини в батьків, гіперопіка, обмеження, що приводять до розвитку несамостійності в рішеннях і непевності в собі, що співпадає з нашими даними [5].

Неврози в дітей, як і в дорослих, – форма нервово-психічної патології, що найбільш часто зустрічається [5]. На думку Захарова А.І., поширеність неврозів у дітей статистично вірогідно перевищує поширеність непроцесуальних неврозоподібних синдромів.

Біологічними передумовами неврозів у дітей є зниження біотонусау організму, соматична обтяженість, невропатія, в основі якої Е. И. Кириченко і Л. Т. Журба (1976) знаходять функціональну недостатність вегетативної регуляції. У роботах С. В. Лебедєва встановлено статистично достовірний зв'язок невропатії з неврозами. У дітей з уродженою і придбаною фізичною неповноцінністю часто виявляються психогенні реакції і патологічні зміни характеру чи патологічний розвиток особистості. Невротичні реакції можуть також виникати на тлі затримки психічного розвитку і резидуальної церебральної органічної недостатності. Останнім часом зростає інтерес до проблем порушення сну при неврозах у дітей. Існує думка, що ці захворювання завжди супроводжуються розладами сну [6].

Вікові особливості виникнення неврозів у дітей вивчені
Г. Е. Сухаревою і Л. С. Юсевич [7], що відзначають більш інтенсивну реакцію дітей до 3 років на зміну обстановки і нові, незвичайні подразники, а після 3 років – на важкі життєві ситуації. Автора вказують на наростання з віком конфліктів внутрішнього порядку, обумовлених розвитком самооцінки, вимогливості до себе і здатності до інтрапсихічної переробки. Ці ж автори розглядають невротичні реакції в зв'язку з народженням другої дитини в родині.

Більш частіше походження неврозів у дітей обумовлено дією хронічних психотравмуючих факторів, перш за все порушених сімейних відносин та неправильного виховання у вигляді гепіропіки та непослідовності [6].
Автор показав в невротичних родинах навіть при зовнішньому благополуччі наявність тих або інших конфліктів.

По В. Н. Мясищеву, сутність неврозу полягає в невідповідності між можливостями, що знаходяться в розпорядженні особистості, і тими обов'язками, що виникають з наявності визначених соціальних відносин. Для його виникнення необхідне сполучення 3 ланок: психічної травми, особливого складу особистості і її невротичного розвитку під впливом травми. Автор вважає центральним у генезі неврозу порушення контактів з оточуючими, а саме захворювання розглядається як більш-менш компенсований зрив особистості при її розвитку і спробах ствердження в деяких позиціях. [2]

Таким чином, представлений патогенез неврозів у дітей показує його загальні сторони як процесу психогенного захворювання особистості, що формується.

^ ЧАСТИНА І. НЕВРОЗИ: ПОНЯТТЯ, ЕТІОЛОГІЯ, ГЕНЕЗИС

1.1. Поняття неврозів психологів і медиків

Вчення про неврози історично характеризується двома тенденціями. Одні дослідники виходять з визнання того, що існування невротичних феноменів цілком детерміновано визначеними патологічними механізмами чисто біологічної природи, хоча і не заперечують ролі психічної травми як пускового механізму і можливу умову виникнення захворювання. Однак психотравма при цьому виступає як одна з багатьох можливих і рівноцінних екзогеній, що порушують гомеостаз. Таке розуміння психогенного характеру захворювання навіть у випадку його визнання є дуже обмеженим. Природно, що прихильники цієї точки зору зв'язують успіхи в області вивчення природи неврозів з подальшим прогресом біологічних досліджень і удосконалюванням техніки лабораторних досліджень. Цими вченими в прихованій, а іноді й у явній формі висловлюється думка, що прогресивною тенденцією у вивченні неврозів є їхнє знищення як самостійної категорії взагалі за допомогою постійного й усе більшого звуження їхніх границь.

З зазначеним напрямком у вивченні неврозів зв'язаний принцип їхньої негативної діагностики, тобто віднесення до неврозів тільки тих захворювань, при яких відсутні органічні зміни, що виявляються сучасними методами дослідження.

Вірне зауваження Роджерса К. про принципову недостатність поняття негативної характеристики неврозу вимагає, однак, уточнення. Воно правомірно стосовно до діагностики неврозів, здійснюваної на підставі одних лише негативних характеристик. Що ж стосується самого цього поняття, то цінність його очевидна принаймні в двох аспектах: по-перше, у плані націленості лікаря на можливо більш повне обстеження хворих з порушеннями, що діагностуються як неврози, через відсутність у важких випадках чітких границь між неврозами і неврозоподібними розладами непсихогенної природи і труднощів такого розмежування по одних лише симптоматичних проявах; по-друге, з урахуванням того, що ретельне клініко-лабораторне дослідження дозволяє установити природу і значення органічного компонента при сполученнях неврозів з іншими захворюваннями, а також виявити в багатьох випадках неврозів, що особливо важко протікають, органічну основу, що полегшує виникнення невротичного зриву і яка приймає участь у формуванні клінічних симптомів неврозу.[11]

Застосування в необхідних випадках методів прижиттєвого морфологічного дослідження (комп'ютерна томографія, контрастна нейрорентгенографія й ін.) свідчить про те, що в сучасній клініці неврозів негативна їхня характеристика відіграє важливу роль у клінічній диференціації неврозів, «змішаних» форм і неврозоподібних станів.

Першій із зазначених вище тенденцій у вивченні природи неврозів протистоїть друга, прихильники якої виходять із припущення про те, що вся клінічна картина неврозів може бути виведена з одних лише особистісних психологічних механізмів; що ж стосується будь-якого соматичного дослідження, то одержувана з його допомогою інформація розглядається в цьому випадку як принципово байдужна для розуміння клініки, генезу і терапії невротичних станів.

Добре відомі неадекватні спроби позитивної характеристики неврозів, що йдуть від фрейдизму. Спільне, що їх поєднує, — це представлення про невроз і його психогенез як про матеріалізацію витиснутих у несвідоме біологічних потягів, насамперед сексуальних і агресивних, при ігноруванні реальної ситуації і соціально значимих особистісних характеристик.

В останні десятиліття деякі специфічні точки зору на природу неврозів у закордонній психоневрології зв'язані з біхевіоризмом, екзистенціалізмом, гуманістичною психологією й ін. У розповсюдженій у даний час у багатьох західних країнах концепції бихевіор-терапії заперечується існування неврозу в якості самостійної нозологічної одиниці. З погляду біхевіористів реально існують лише окремі невротичні симптоми як результат неправильного процесу научіння. Вони стверджують, що немає неврозу, який ховається за симптомом, це просто сам симптом. При цьому ігнорується роль свідомих соціальних факторів особистісного функціонування.

Ще далі йдуть екзистенціалісти, для яких неврози взагалі не є хворобою, що має свої нейрофізіологічні механізми. Подібно іншим психічним розладам, невроз являє собою тільки особливу форму відчуженого існування хворого. Для К. Роджерса, одного з представників гуманістичної психології, невроз – наслідок незадоволення імманентно властивій кожній людині потреби в самоактуалізації.

Найбільш радикальну позицію займають представники псевдонаукового, в той же час дуже модного напрямку в західній психіатрії, відомого за назвою «антипсихіатрія», що думають, що невроз є не хворобою, а нормальним поводженням у ненормальному суспільстві [9].

Сутність позитивної діагностики, тісно зв'язаної з патогенетичною концепцією неврозів, випливає з визнання категорії «психогенного», що включає в себе наступні основні положення: 1) психогенія зв'язана з особистістю хворого, із психотравмуючою ситуацією, труднощами цієї ситуації, з нездатністю особистості в даних конкретних умовах самостійно вирішити її; 2) виникнення і плин неврозу більш-менш зв'язані з патогенною ситуацією і переживаннями особистості: спостерігається визначена відповідність між динамікою стану хворого і змінами психотравмуючої ситуації; 3) клінічні прояви неврозу по своєму змісту деякою мірою зв'язані з психотравмуючою ситуацією і переживаннями особистості, з основними найбільш сильними і глибокими її прагненнями, представляючи афективну реакцію, патологічну фіксацію тих чи інших її переживань; 4) відзначається більш висока ефективність психотерапевтичних методів стосовно всього захворювання й окремим його клінічним проявам порівняно з біологічними впливами.

Підкреслена вище складність природи неврозу повною мірою розкриває і труднощів його визначення.

Невроз – психогенний (як правило, конфліктогенний) нервово-психічний розлад, що виникає в результаті порушення особливо значимих життєвих відносин людини, виявляється в специфічних клінічних феноменах при відсутності психотичних явищ.

Невроз характеризується, по-перше, оборотністю патологічних порушень, незалежно від його тривалості, що відповідає розумінню неврозу
И. П. Павловим як зриву вищої нервової діяльності, що може продовжуватися дні, тижні, місяці і навіть роки; по-друге, психогенною природою захворювання, що, згідно В. Н. Мясіщеву, визначається існуванням зв'язку між клінічною картиною неврозу, особливостями системи відносин і патогенної конфліктної ситуації хворого; по-третє, специфічністю клінічних проявів, що складає у домінуванні емоційно-афективних і соматовегетативних розладів.[2]

Відсутністю психотичних симптомів, як це видно з приведеного визначення неврозу, останній відрізняється від психозу, у тому числі психогенної природи.

Варто торкнутися ще трьох понять: психогеній, граничних станів і малої психіатрії. Н. И. Фелинская підрозділяє психогенії на неврози, з одного боку, і реактивні стани – з іншого. Синонімами останніх автор вважає психогенні і ситуаційні реакції. У граничні стани включаються донозологичні невротичні розлади, невротичні реакції і стани, що клінічно оформилися, психопатії, неврозоподібні і психопатоподібні порушення при соматичних захворюваннях і деякі інші, що протікають головним чином на «невротичному» рівні. [10] Що стосується поняття «мала психіатрія», то розглядати його як синонім граничних станів невірно. Автор пропонує відносити до малої психіатрії всі нозологічні форми, що у період хвороби знаходяться поза психотичним станом (чи поза станам, що до нього може бути прирівняним), підкреслюючи одночасно доцільність включення в цю групу розладів не тільки малої інтенсивності, але і малої тривалості.

Твердження в радянській психіатрії таких клінічних категорій, як невротичний розвиток, «придбана психопатія», «акцентуація характеру», ускладнило задачу розмежування неврозів і психопатій. Це стосується також поняття «невроз характеру», «невротичний характер». Люди, що страждають «неврозом характеру», здатні адаптуватися до середовища і, що особливо істотно з погляду закордонних авторів, не роблять антисоціальних дій. У зв'язку з тим що остання обставина не може служити критерієм при клінічній диференціації, навряд чи має сенс користатися цим визначенням, протиставляючи його і психопатіям, і неврозам із усіма труднощями, що звідси випливають, у їхній диференціальній діагностиці.

На відміну від неврозу під психопатіями, як уродженими, так і придбаними, варто розуміти постійний для особистості патохарактерологічний стан, хоча і маючий свою динаміку.

О. В. Кербиковым (1962) основні критерії психопатій були позначені як тотальность патологічних рис характеру, їхня відносна стабільність і більш-менш виражена соціальна дезадаптація. [11]

Акцентуація характеру, на думку А. Е. Личко [11], – це крайні варіанти норми, при яких окремі риси характеру надмірно посилені, унаслідок чого виявляється виборча уразливість у відношенні визначеного роду психогенних впливів при добрій і навіть підвищеній стійкості до інших.

Коли ж говорять про невротичний розвиток, то мають на увазі формування характерологічних змін особистості в період неврозу чи після нього, що можуть поступово переходити в ту чи іншу форму психопатії. На відміну від психопатій при неврозах страждає лише частина особистості (парціальність); зберігається критичне відношення до хвороби, відсутнє при психопатіях; при неврозах визначальне значення набувають прижиттєві середовищні впливи.

^ 1.2. Погляди на класифікацію неврозів

Різноманіття класифікаційних розподілів неврозів, пропонованих різними авторами, відбиває насамперед відсутність єдиного погляду на їхню етіологію і патогенез. У зв'язку з цим дотепер не припиняються спроби систематизації неврозів з використанням різних критеріїв.

Найбільш розповсюдженим у вітчизняній літературі є груповання неврозів переважно по клінічних проявах: неврастенія, істерія (істеричний невроз), невроз нав'язливих станів і ін. (табл. 1 [11]). Неврози поділяються на загальні і системні в залежності від характеру клінічного їхнього плину – на невротичні реакції, невротичні стани (неврози) і невротичні розвитку.

Намагалися групувати неврози і по етіологічних ознаках: неврози провини, фрустрації, агресії й ін.; інформаційні неврози (від недоліку інформації і від надлишку її); неврози ситуаційні і реактивні; з урахуванням генетичного критерію – конституціональні і реактивні (придбані); за принципом убування ролі фактора середовища і зростання ролі особливостей особистості.

Неврози виділяли по ознаці професії – неврози керівних кадрів, неврози акторів і ін.; по конституції – атлетичні неврози і навіть по визначених подіях у житті суспільства і місцеві виникнення неврозів – військові, окопні і т.д.

Таке різноманіття класифікацій стає зрозумілим, якщо врахувати, по-перше, наявність широкого спектра перехідних і змішаних картин (що саме і типово для сучасної клініки неврозів) з неминучим кодуванням їх по переважних клінічних проявах і, по-друге, те, що неврози являють собою захворювання, у механізмах розвитку яких найтіснішим образом переплітаються біологічні, психологічні і соціальні фактори, сам поділ яких на етіологічні і патогенетичні в звичайному їхньому розумінні при неврозах особливо важко.

Більшість вітчизняних авторів виділяють три класичні форми неврозів: неврастенію, істерію та невроз нав’язливих станів. [11] Сучасна класифікація неврозів здебільшого враховує, крім клінічних форм неврозів, також динаміку їх плину та в цілому те підґрунтя, на якому виник невроз.
  1   2   3   4

Схожі:

Частина ІІ: Погляд на сім’ю, як фактор, що сприяє виникненню неврозів у дітей та підлітків iconПро затвердження Інструкції про медичне обстеження дітей І підлітків,...
На виконання постанови Кабінету Міністрів України від 13 жовтня 1993 р. №859 "Про організацію діяльності спеціальних навчально-виховних...
Частина ІІ: Погляд на сім’ю, як фактор, що сприяє виникненню неврозів у дітей та підлітків iconЗатверджен о: Директор школи
Підготовка до педагогічної ради консиліуму «Взаємодія школи, сім’ї, громадськості у справі виховання дітей І підлітків» (08. 04....
Частина ІІ: Погляд на сім’ю, як фактор, що сприяє виникненню неврозів у дітей та підлітків icon1 Інструкція щодо заповнення форми державної статистичної звітності...
Рвк "Звіт про кількість дітей І підлітків шкільного віку" розроблена на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 12. 04....
Частина ІІ: Погляд на сім’ю, як фактор, що сприяє виникненню неврозів у дітей та підлітків iconХронічних артритів у підлітків
Робота виконана в Українському науково-дослідному інституті охорони здоров'я дітей І підлітків моз україни, м. Харків
Частина ІІ: Погляд на сім’ю, як фактор, що сприяє виникненню неврозів у дітей та підлітків iconСтворення оптимальних умов для забезпечення права на здобуття повної загальної середньої освіти
Перевірити явку дітей І підлітків шкільного віку до навчаль­ного закладу на підставі списків. Скласти Список дітей І підлітків, які...
Частина ІІ: Погляд на сім’ю, як фактор, що сприяє виникненню неврозів у дітей та підлітків iconКлінічна оцінка аналізу видихуваного газу у підлітків
Робота виконана в ду «Інститут охорони здоров’я дітей та підлітків Академії медичних наук України»
Частина ІІ: Погляд на сім’ю, як фактор, що сприяє виникненню неврозів у дітей та підлітків iconСексуальне насильство над дітьми
Сексуальне посягання І насильство по відношенню до дітей І підлітків зустрічаються в різних культурах І в різні часи,...
Частина ІІ: Погляд на сім’ю, як фактор, що сприяє виникненню неврозів у дітей та підлітків iconРижко I. В. Екранне насильство: вплив на дітей та підлітків
Рижко I. В. Екранне насильство: вплив на дітей та підлітків // Науковий вісник Волынского национального университета имени Леси Украинки....
Частина ІІ: Погляд на сім’ю, як фактор, що сприяє виникненню неврозів у дітей та підлітків iconПро затвердження Інструкції з обліку дітей І підлітків шкільного віку
Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласним, Київській та Севастопольській міським державним адміністраціям у межах своєї...
Частина ІІ: Погляд на сім’ю, як фактор, що сприяє виникненню неврозів у дітей та підлітків iconНака з смт Золочів
«Про затвердження інструкції з обліку дітей І підлітків шкільного віку», Конституції України (ст. 53) на виконання плану роботи відділу...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Школьные материалы


База даних захищена авторським правом © 2014
звернутися до адміністрації
uchni.com.ua
Головна сторінка