Чи був житомир історичною особою?




Скачати 126.01 Kb.
НазваЧи був житомир історичною особою?
Дата конвертації11.03.2013
Розмір126.01 Kb.
ТипВопрос
uchni.com.ua > Історія > Вопрос
ЧИ БУВ ЖИТОМИР ІСТОРИЧНОЮ ОСОБОЮ?

Про походження назви "Житомир" вже написана чимало. Кількість гіпотез збіль­шується. Очевидно причиною є відсутність згадок про місто та патроніму Житомир у літописах.

Справді, основні події того часу розгортаються на півдні: Германаріх, Вінітарій, Бож - їх племінні союзи (держави готів та антів), що існували в той час на території сучасної України були зафіксовані тогочасними літописцями (Йордан, Маврикій, Прокопій Кесарійський). Згадки про "часи Бусові", "готських дів" знаходимо і наших писемних джерелах. А ось про північні околиці антського союзу племен немає нічого певного. Ці околиці жили з експлуатації водного шляху Північ— Південь, що розпочинався на Бузі (Південному) і вів древлянськими ріками (Тетерів, Случ, Горинь, Прип"ять) або знову до Дніпра , або Західними Бугом до Балтики.

Дніпровський (майбутній “ Із Варяг у Греки”) шлях контролюють хозари. Вони направляють потоки товарів через Десну та землі сіверян(майбутнє Новгород-Сівсрське князівство) до себе в Хозарію. Таким чином ця частина шляху випадає з напрямку Пів­ніч-Південь. До появи хозар літопис згадує про утиски древлянами полян (майбутнє Київське князівство). Очевидно, це була боротьба за контроль над цією частиною тор­гового шляху Дніпром.

Відрізані через розгром антів від виходу до Чорного моря, древляни змушені колоні­зувати північні райони. З'являються нові міста, що багатіли за рахунок торгівлі. Вони колонізували річки вздовж правого берега Прип'яті, перейшли на лівий берег де стали відомі під назвою дреговичів (заклали основу майбутнього Турово-Пінського князівст­ва). Далі колонізація пішла в землі угро-фінів, аж до Неви (озеро Нево з літопису -сучасне Ладожське), Десь там вони зустріли інший колонізаційний потік скандинавів-варягів, що йшов з півночі на південь. Така була економічно і політична ситуація в часи заснування Житомира.

Житомир виник на великому торговому шляху Тетеревом, що впадав безпосередньо у Дніпро вище Києва (слід прийняти до уваги тогочасну швидкість пересування та пе­ревезення вантажів). Тоді це було далеченько від київських Гори та Подолу. Верхів'я Бугу, Тетерева та Случа сходяться на території сучасної Хмельницької області. З верхі­в'їв Бугу існувало декілька варіантів шляху на північ, до варягів. Шлях Случем (Південним), Горинню, Прип'яттю до Дніпра був довшим, але, можливо вигіднішим, бо прохо­див великою кількістю древлянських "городів", відносно безпечніший і повертався до Дніпра набагато вище впадіння Тетерева. Тому хазяям київських торжищ (хто б вони не були: хозари, готи чи ін.), в ті часи важко було скласти конкуренцію успішній торгівлі через шлях Буг — Случ — Прип'ять. На цьому шляху стояли найдавніші древлянські "гради": біля с. Теліжинці (сучасний Старосинявський р-н. Хмельницької обл.), посе­лення на території сучасного Любара, Деревич (с. Великі Деревичі Любарського р-ну. Житомирської обл.), Колодяжин (с. Колодяжне Романівського р-ну Житомирської обл.), миропільське городище (Романівський р-н Житомирської обл.) і ще цілий ряд городищ . Назви їх до нас не дійшли. Тетерівський шлях теж багатий на такі поселення. Це горо­дища на території сучасного Чуднова, Житомира, Коростишева, Райковецькс городи­ще на Гнилоп'яті та інші. Багатими були також міста, розташовані ближче до Дніпра Іскоростень, Вручій, Чорнобиль, Малин. На той час це була досить велика територія (з огляду на можливість централізованого управління) і швидше всього це був не дуже тісний союз міст та городищ (торгових центрів у густих лісах) для спільної експлуатації цих торгових шляхів. Сам термін "городище" використовується широко, але ним по­значають досить різні типи археологічних пам'яток: від власне древніх міст до тимчасових сховищ чи спеціально обладнаних і укріплених торгівельних місць (щось на зразок постоялих дворів). Мандрівних купців-воїнів не пускали у місця постійного проживання з причин безпеки. Торгівлю з ними вели у певних місцях на берегах рік. Бо купець, він же розвідник, він же мандрівний князь, він же вождь загону мисливців за здобиччю.

Схожа картина і з використанням термінів "плем'я", "рід" щодо літописних наро­дів — слов'ян. Для літописця ці терміни означали дещо інше, ніж для сучасного історика чи етнографа. Тому так важко знайти грань між спорідненими племенами і великими родами, що належать до одного племені. Тих переселенців, що назвалися за патронімом майже однозначно можна вважати окремим великим родом, що переселився, залишив­ши інші роди на попередньому місці. Ті ж, що зберегли попередню назву, або назвалися за гідронімом, ті очевидно, могли складатися з представників декількох родів.

Щодо виникнення Житомира відразу після захоплення Олегом Києва, то питання дійсно проблематичне. Поселення (городище, торговий центр) могло існувати тут і раніше. Археологи датують появу перших поселенців II тисячоліттям до н.е. (кургани та поселення на Соколовій горі, Крошні, Смолянці). Ближче до часів формування древлянського союзу племен відомі кургани часів VIII ст. (Мальованка) та залишки давньо­руського городища Х—ХІІІ ст. (Описані ще С. Гамченком). Але, власне, в той час було звичайною справою (політикою) захоплення чи осідання мандрівних воїнів-купців в таких торгових містах - Аскольд з Діром (разом чи окремо, на цей рахунок існують різні думки) осіли в Києві, Рюрик в Ладозі, згодом в Новгороді (були там варяги і до нього), Олег з Новгорода "пресів" у Київ. Ще Кий збирався пересісти з Києва на Дунай, Св'ятослав теж. Можливо хтось з цих мандрівних князів і зайняв Житомир.

Патроніма Житомир дійсно не зустрічаємо в писемних пам'ятках чи в усній народній творчості. Але як відмічають багато дослідників цієї проблеми сам корінь "жит" входить до складу багатьох найархаїчніших слів нашої мови. Теж саме стосується кореня "мир". Повні (не скорочені чи пестливі) форми відомих нам імен слов'ян —двокореневі.

Перші імена (крім біблійних) у "Повісті минулих літ": Кий, Щек, Хорив,Ли6ідь. Далі похідні (у назвах народів: бужани — Буг чи Бож; та кривичі — Криве). Тоді іноземці — царі Іраклій та Хоздрой. Знову слов'яни брати Радим та В'ятко. (Радим — Ради-мир?). Далі з царя Михайла почала зватися Руська земля і за переліком християнських імен знаходимо Олега, Ігоря, Святослава, Ярполка, Володимира, Ярослава. Наступ­на згадка імен — ретроспектива — поява Рюрика, Синеуса, Трувора під роком 862. На­ступні "мужі не його племені, але бояри" Аскольд і Дір. Наступне ім'я Ольми з його двором, але це сучасник літописця. Теж саме про св. Ірину (Орину) Далі князі "сло­вінської землі" Ростислав, Святополк і Коцел але це вже в історії про Кирила (Констянтина) та Мефодія. Після ряду християнських імен "жона із Плескова — Ольга". З грецькими царями Леоном та Олександром від Олега вели переговори посли: Карл, Фарлоф Вельмунд, Рулав, Стімід.

Про другий договір вели переговори Карл, Інгельд, Фарлоф, Веремуд, Рулав, Гуди, Руальд, Кари, Фрелав, Рюар, Актеву, Труан, Лідульфост, Стемир.

В першому і другому випадку зустрічаємо, мабуть, одних і тих же осіб. Але в окремих іменах є спотворення (Вельмунд і Веремуд, Стімід і Стемир)

З цих імен тільки Стемира чи Стеміда можна було б віднести до слов'ян, але з певни­ми застереженнями.

У договорі Ігоря з Романом,Констянтином і Стефаном записані такі персоналії: “ Ми від роду руського посли і купці, Івор, посол великого князя руського Ігоря, і іншії посли: Вуефаст від Св”ятослава, сина Ігоревого, Іскусеві від княгині Ольги; Слуди від Ігоря, небіж Ігорів Уліб від Володиславля, Каницар від Предслави; Шигоберн, Сфандр від Улібової жони, Прастен, Турдові, Лібіар, Фастів, Грім, Сфірків, Прастін, Якун, небіж Ігорів. Кари, Тудків, Каршев, Тудорів,Егріерлісків.,Войстів, Іків, Істр, Яміндів, Ятв”яг, Гунарів, Шібрід, Алдан, Колклеків, Стеггієтонів, Сфірка, Алвад, Гудів, Фудрі, Тулбів, Мутор, Утін, купець Адун, Адолб, Ангівалд, Уліб, Фрутан, Гомол, Куці, Еміг, Турбрід, Фурстін, Бруни, Роальд, Гунастр, Фрастін, Інгельд, Турберн, і другий Турберн, Уліб, Турбен, Мони, Руальд, Свін, Стир, Алдан, Тілій, Апубкар, Свін, Вузелів, Ісинько, Бирич , - Посланії від Ігоря, великого князя Руського....”

Ось така дипломатична і військова місія укладала цю угоду. Зрозуміло, “високі сторони, що уклали дану угоду” дипломатично хизувалися перед партнерами. Як колись попередник Ігоря Олег, “звелів ...данину давати на дві тисячі кораблів і по дванадцять гривен на чоловіка, А в кораблі по сорок мужів” . Так і тут зустрічаємо і старих знайомих (Кари, Руальд, Інгельд), так і очевидно, вигаданих героїв (чого вартий лише Стеггієтонів), Маємо тако ж призвісько за походженням – Ятв”яг (ятв”ги – балтське плем”я , жили на Західному Бузі, згодом їх завоював Володимир). Причин такої дипломатичної хитрості було декілька: хтось дійсно приховував своє нешляхетне ім”я, інших (відсутніх ) додавали для солідності чи збільшення кількості викупу, як у випадку з Олегом. Для нас цікавими можуть бути імена Стир (сучасна назва річки ) та Істр (грецька назва Дунаю). Чи були такі патроніми в той час сказати важко. З застереженнями можна віднести до слов”янських патронімів Бирича та Ісинька, що як і в попередньому договорі Стімід та Стемир зустрічаються в кінці списку. За дипломатичним протоколом ці люди мали найменший вплив , можливо і були учасниками походу.

Беззаперечно першими слов'янськими іменами в "Повісті.." вар­то вважати Св'ятослава, Предславу та Володимира. Типові двокореневі, їх складові частини пізніше зустрічаємо у різних поєднаннях.

Такими ж двокореневими є назви міст, про які відомо що вони були засновані пізніше Києва, Іскоростеня, Малина, Чернігова: Переяслав, Володиславль, Вишгород, Новгород, Гостомель.

У інших народів є групи, що відрізняються характерними прізвищами, за походжен­ням чи соціальним станом. Наприклад у грузинів прізвища на "-адзе" та на "- швілі". Теж можна сказати і про імена на "-слав" та на "мир". Мабуть вони означали належ­ність до певного роду-племсні. Щодо регіонів то, мабуть, імена на "-мир", це древлянські, а імена на "-слав" це полянські. Крім цих імен ми ще маємо короткі імена: Кий, Щек, Мал. Це швидше всього імена-клички, скорочення і таке інше. По-перше вимов­ляти довгі імена у нас і досі не люблять, а клички давати любили і люблять до сьогодні. По-друге, якщо всі чоловіки в племені мають імена що закінчуються на -мир чи -слав, то досить назвати лише першу частину імені У антів знаходимо імена Межамир, Велемир. Якраз анти та майбутні древляни і експлуатували торговий шлях Буг — Прип'ять. Володимир-князь міг бути сином Малуші-древлянки. Можливо і тому так охоче прийн­яли Володимира-робочича новгородці за князя, що був він з ними одного роду — племе­ні? Бо колонізували Північ переважно древляни.

Імена Рюрик, Олег (Хельг), Ольга (Хельга), Ігор (Інгвар), Свенельд , Асмуд — це суто варяжські імена. Аскольд ( Осколд в літописі, порівняти: скальд — співець у варягів) — теж не слов'янин.

А ось Св'ятослав, Ярослав та інші це києво-полянські імена. Слав- може бути пока­зником належності до слов'ян на протилежність варягам.

Термін "русь", щоб там не писали, все-таки спочатку позначав не слов'янське пле­м'я. Вірніше це слов'яни так звали тих самих варягів або можливо нащадків від зміша­них шлюбів варягів та слов'ян, балтів, угро-фінів з якими зустрілися під час колонізації північної частини шляху "із Варяг у Греки". Доказом можуть бути кривичі — теж північний народ, напівлитовці-напівслов'яни. Хоч вони і зберегли свою віру (поклонялися Криве-Кривейто), але слов'янський елемент у них згодом переважив.

Так і руссю могли бути варяги+ їх нащадки від змішаних шлюбів. Зафіксовано ж у літописі вигнання якихось варягів з північних земель ще до появи Рюрика з ріднею. Щоб переконатися варто розв'язати просту задачку на зразок тестового завдання:

Дано два ряди термінів:

1.Древляни, поляни, дреговичі, уличі, в'ятичі, сіверяни, волиняни, тиверці.

2. Чудь (була ще заволочська чудь), жмудь, корсь, голядь, водь, весь, лівь, меря, ямь, пермь, сітьгола, лібь, мурома, мордва, литва, югра, зимигола, норома, черемись, єсть.

Запитання: у який ряд Ви поставите термін "русь"? — відповідь очевидна. Русь, чудь, водь, весь....- це не слов"янські племена на -ани та -ичі.

Слов'яни - колоністи так іменували ті народи, які зустрічалися їм на півночі. Літо­писець теж згадує вперше "русь" саме в цьому ряду: "В Афетовій же частині сидять русь, чудь і всі народи:..." — далі йде перелік неслов'янських народів (і ні одного сло­в'янського племені) .

Топонім Стара Русса теж знаходимо не на землях полян чи древлян.

Побічним доказом може служити і визначання кольору волосся : "русий", "руся­вий". Таке волосся явно не характерне для тюркських народів. Для фіно-угрів теж. А от для норманів це одна із визначальних рис.

Отже, маємо ряд відомих племен і ряд імен їх представників (боги, вожді, військові керівники). Якщо кожне плем'я мало характерні імена (одне закінчення чи декілька), а не називалися всіма можливим іменами як зараз (яких тільки імен не зустрінеш у сучас­них українських діток !) то можна реконструювати їх племінну належність.

Перша частина імені могла бути спільною для багатьох племен Св'ятослав — Св'ятовіт (Св'ятовит), Ярослав — Яромир, Радимир — Радогост. А от друга могла вказувати на походження, з якого роду-племені. Іншими словами перше — власне ім'я, друге родове чи племінне. З часом складові частини змішувалися, видозмінювалися, навіть з'явили­ся імена складені із двох кінцевих слів: Миро- слав(а). З'являлися нові частини - на­приклад "полк": Святополк (може це різновид—бор? Рати бор: Рать+бор, а також: ополчитися, боротися? Явно військово-польове ім'я). І все це перемішалося з варяжськими та дещо пізніше християнськими іменами. Слов'яни в період розселення переносили на колонізовані території свої назви: етноніми, гідроніми, та інш. Однакові назви сло­в'янських племен знаходимо на великій відстані одне від одного.

Дехто з персонажів нашої історії мав "поганське" ім'я та нове, дане при хрещені. Бажано не попасти під вплив гіпотези і не підбирати потрібні для її підтвердження імена, а опиратися лише на найархаїчніші з них. На жаль писемних джерел з іменами пері­оду до Київської держави не так вже й багато. Часті переселення слов'янських племен призвели до перемішування імен, творення нових з їх поєднань. Правда, патроніми досить стійкий елемент в ономастиці. Щодо стійкості з ними можуть посперечатися хіба що гідроніми. В різних варіантах, часто дуже спотворені, вони продовжують вико­ристовуватися протягом тисячоліть. Деякі дійшли і до наших часів. Найдавніші відомі імена можна поділити за племінною ознакою так:

-на - мир: Володимир, Велемир, Стемир, Радим (Радимир?), Межамир, Мал, Добриня — древлянські

-на - слав: Св'ятослав, Ярослав, Всеслав — полянські

-на - гаст Ардагаст, Ралогост — антські

-на - вит(д): Св'ятовіт, Земовіт — прибалтійські слов'яни (поляки)

-на - бор Ратибор — західні

-на -дій: Хібульдій — антське (можливо дуже спотворене )

- на - буд. — з'являється пізніше

- на - полк — з'являється пізніше

- на - гез - Добрагез — антське.

Мал — очевидно скорочення. Щодо Добрині та В'ятка, то перше носить пестливо-зменшувальний характер, а друге якщо не зменшувальне, то спроба пояснити походження назви племені та назви річки за аналогією (як Радим — радимичі. Чех - чехи. Лях — ляхи і т.п.). Це пізніші варіанти. У всякому разі така практика зберігалась і значно пізніше стосовно як до язичеських так і до християнських імен: Петько, Іванко, Добриня, Гориня, Мариня. Так іменувався простолюд, коротко, з додаванням зменшувально-пестли­вих. іноді зневажливих (особливо у порівнянні з іменами правителів чи інших значних осіб того часу) суфіксів. У всякому випадку серед однозначно зафіксованих антських імен знаходимо Добрагеза., перша частина якого аналогічна першій частині Добрині.

Ще одне можливе ім'я на -мир (людини та міста, як і випадку з Житомиром) може бути Остромир. Так вважають раніше називався Гостомель — нині селище Київської об­ласті, а за часів Київської держави — укріплений пункт . В християнські часи зустрі­чаємо ще одного Остромира — замовника Остромирового євангелія.

Житомир вперше згадується в літописі під 1240 роком. Відомий чеський славіст Я. Шафарик вважав, що воно виникло в УПІ—ІХ ст. як центр племені древлян-житичів.

Назва мала означати "мир (місто) житичів". Невідомо чи мали племена — роди (за літописом) стільки назв: крім древлян, полян та інш. ще якісь локальні назви. Можли­во і були але згадок не маємо. Проте маємо зміни племінних назв на міські: поляни на кияни, словени на новгородці, кривичі на смоляни (смоленці) та інш. Цей процес йшов паралельно з утворенням централізованої держави. Так що коли і було плем'я житичів-древлян, то скоріше воно так називалося за іменем міста, а не навпаки. Зворотного про­цесу зміни назви, коли міські назви були б старішими за племінні в нашій історії поки що не зустрічали. Вержбицький відстоює походження назви від імені дружинника київ­ських князів Аскольда та Діра і дату заснування міста відносить до захоплення Олегом Києва. Інші дослідники заперечують походження назви від патроніму, мотивуючи тим, що він не зустрічається ні в літописах, ні серед топонімів. Де ж шукати можливі згадки про засновника древлянського міста?

Якщо правильне припущення про те, що саме древляни колонізували північну частину шляху " Із Варяг у Греки", то цілком мож­ливо, що там і зберегли­ся якісь сліди.

Адже колонізована Північ лишила нам, як законсервованими, багато ар­хаїчних пластів культу­ри, які вже зникли на територіях, з яких вони походять, наприклад би­лини Київського циклу. В історії це досить поши­рене явище. Колоністи переносять на нові міс­ця імена, географічні на­зви, фольклор,характер­ні елементи одягу і т.п. Імені Житомир ми не знаходимо в літописах. Не був він, очевидно значним воєводою чи князем. У сучасній російській мові термін "жито" (зернова культура) — не використовується. Є "рожь". Але власне на тій самій колонізованій Півночі знаходимо дуже схожі архаїчні патроніми. Вони двокореневі, їх складові частини можуть мінятися. Особливо друга. Зустрічаються такі патроніми і в інших місцях колишньої Русі. Звісно імена що закінчуються на-мир поши­рилися на всю територію проживання слов'ян. А перший корінь на "Жит"- чи щось поді­бне? Їх хоч не так багато, але вони є!

Ось берестяна грамота XI ст. знайдена у Новгороді. Згадується людина на ім'я Жизномир " От Жизномира к Микуле..". На іншій бересті знаходимо ім'я Житобуд (бе­реста 526) . В стольному Києві залишив свій автограф Жизнобуд (графіті на стіні Софії Київської) . На тій же бересті № 526 знаходимо ще ім'я Животток. Отже, всу­переч поширеній думці про відсутність в історичних джерелах патроніма Житомир, можна стверджувати що таке ім'я чи його частини зустрічаються в різних варіантах і в усіх трьох центрах давньої Русі: у древлян — Житомир, у Софії Київській — Жизнобуд, у Новгороді Жизномир і Житобуд. Ці варіанти, очевидно виникли як модифікації перві­сного Житомир. Адже складові частини племінних імен з часом все більше змішували­ся. Але вони збереглися у складі вже різних імен. Звісно, потрібно довести, що саме древлянські впливи лишили ці сліди на Півночі. Таку можливість надає топоніміка. Створений навіть словник полісько-новгородських топонімічних паралелей. Топо­німічні паралелі знаходимо на протязі усього шляху Південний Буг — Прип'ять — Дніп­ро - Балтика. Ось приклади: Ладижин на Бузі (сучасна Вінницька обл.), Ладиги на річці Ладижці (притока Случа, Хмельницька обл.) та Ладожське озеро і місто Ладога (Санк-Пербургська обл. РФ). Згідно з літописом Ладогу - місто поставив Рюрик з брата­ми і сам сів у ньому. Маємо традиційних для легенд три брати, але назва не за іменем (як Рим чи Київ), мабуть вони місто не заснували, а зайняли.

А озеро у літописі ще називається Нево і лише згодом стало називатись слов”янською - Ладожським.

Суто древлянські Коростень, Коростишів, Коростки, Іскорость мають свого відповідника аж на Ільмень-озері — древньоруське місто Коростинь. Наші річка Словечна та селище Словечно набагато краще пояснюють походження самоназви новгородських словен "що назвались своїм іменем". Всі ці назви та такі гідроніми як Прип”ять та Гнилоп”ять, Случ (Південний та Північний) дали люди що розмовляли однією мовою

Отже, наявність імен Житобуд, Жизномир та інш. переконливо свідчить про похо­дження імені міста від патроніму, підтверджує припущення про колонізацію північної частини шляху "Із Варяг у Греки" древлянами, визначає дещо іншу роль племені древ­лян в історії створення держави ніж її змальовує літопис та слідом за ним "києвоцентристська" історія . Древляни не просто бунтівне плем'я, а один із перших осередків май­бутньої державності, який в силу ряду причин програв боротьбу з Києвом.

Щодо історичності древлянина на ім'я Житомир то можна вважати що він таки жив, а місто засноване ним живе і процвітає.
Канчура Віктор. Товариство дослідників Волині. Любар.

Схожі:

Чи був житомир історичною особою? iconВсеукраїнська громадська організація "Україна танцювальна"
Полісся" Голумбйовський Ігор м. Житомир "Ритм" Мельник Тетяна Вікторівна м. Житомир
Чи був житомир історичною особою? iconПерелік документів, що надається Заставодавцем – юридичною особою...
Ффб/договір купівлі-продажу облігацій та договір бронювання, рішення виконкому, акт прийому-передачі
Чи був житомир історичною особою? iconЕтнографія. Дністер – 02 Матерал Остапа Туркевича Петрилів
Відомим повстанцем в цих краях був Микола Твердохліб, псевдо якого було «Грім». Він був командиром четвертої військової округи упа-захід...
Чи був житомир історичною особою? iconДиплом бакалавра
Україна, м. Житомир, вул. Чапаєва 4, кв. 66 ╥ Телефон: 380969995629╥ e-mail: annete2004@rambler ru
Чи був житомир історичною особою? iconМій колега писав російською мовою, бо писав про Житомир, а так як...
Мій колега писав російською мовою, бо писав про Житомир, а так як Львівська область українізована, то писатиму про Турку я, тобто...
Чи був житомир історичною особою? iconПуста сторінка номера злітають
Очевидно, що такий спосіб підходить тільки для дуже невеликих програм. Потім був винайдений мова асемблера, який дозволяв писати...
Чи був житомир історичною особою? icon"Капітал банку (укр.)"
Резерви (основні засоби та нереалізована вартість “прихованих” резервів переоцінки в результаті довгострокового перебування у власності...
Чи був житомир історичною особою? iconЗвернення
Червоної книги України, яким вовк не був внесений в цей перелік на підставі того, що він не був на той момент мисливським видом
Чи був житомир історичною особою? iconКомпетентності вчителя Українська мова та література
Написання творів з теми «Якби я був президентом», «Якби я був директором школи»
Чи був житомир історичною особою? iconФорма трудового договору між працівником І фізичною особою

Додайте кнопку на своєму сайті:
Школьные материалы


База даних захищена авторським правом © 2014
звернутися до адміністрації
uchni.com.ua
Головна сторінка