Міста І села України. Історична І культурна спадщина Полтави




Скачати 176.28 Kb.
НазваМіста І села України. Історична І культурна спадщина Полтави
Дата конвертації04.03.2013
Розмір176.28 Kb.
ТипДокументы
uchni.com.ua > Історія > Документы
Національна академія наук України

Київський університет права

Кафедра гуманітарних дисциплін

Залікова робота

Дисципліна:Інформатика

Тема:Міста і села України. Історична і культурна спадщина Полтави

Виконав: студент II курсу

Групи ПБ-24

Загривий Андрій

Київ-2011

Полтава — одне з найстародавніших міст України. В часи Київської Русі місто входило до складу найбільшого із князівств — Переяславського, сама Полтава, літописна Лтава, була найпівденнішим форпостом князівства в обороні від нападів південних кочівників. Перша писемна згадка про Лтаву зустрічається у Іпатіївському літописі під 1174 роком, проте археологічні дані дають підставу стверджувати, що поселення має більш давню історію. Численні матеріальні свідчення, внаслідок археологічних розкопок на території Старого міста, дозволяють говорити про більш ніж 1100-літню історію полтавського городища. Поселення не оминуло сумної долі більшості населених пунктів кінця 30-х років ХІІІ століття. Як і інші, Полтава зазнала нищівного спустошення монголо-татарських орд хана Батия.

Поступово поселення відроджується. З середини ХІV століття входить до складу Великого Литовського князівства. У добу правління князя Вітовта, у 1430 році, місто вперше згадується під нинішньою назвою — Полтава. На початку 40-х років ХVІІ століття місто має магістрат та наочні ознаки магдебурзького права — герб і печатку.

Протягом 1648—1775 років Полтава — адміністративний центр Полтавського полку. Героїчні сторінки історії внесли полтавці в літопис національно-визвольної війни проти магнатської Польщі. Козаки полку беруть участь в облозі Львова і Замостя (1648 рік), в битві під Берестечком (1651 рік) і Жванцем (1653 рік). На згадку про перші перемоги був заснований полтавський Хрестовоздвиженський монастир — нині пам’ятка історії і архітектури ХVІІІ століття.

Доленосною віхою в історії міста і цілого народу стає Полтавська битва 27 червня 1709 року. Остання спроба в часи Гетьманщини гетьмана Івана Мазепи за допомогою союзницьких військ короля Карла ХІІ захистити інтереси українців зазнала трагічної поразки від армії Петра І. Проте саме ця битва, а точніше її наслідки, багато в чому наперед обумовили шляхи і навіть темпи розвитку міста, його архітектурне обличчя. Головним із них є створення навесні 1802 року Полтавської губернії (проіснувала до 1925 року). Протягом ХІХ століття місто активно розбудовується відповідно до свого нового статусу. З’являється унікальний архітектурний ансамбль Круглої площі — єдиний на теренах колишнього Радянського Союзу містобудівний ансамбль доби зразкового класицизму. Місто прикрашається величними спорудами багаточисельних храмів, навчальних закладів, серед яких Повітове училище, Інститут шляхетних дівчат, Духовне училище, Школа садівництва, Кадетський корпус та інші. Зростала економічна роль міста, особливо після переведення з Ромен Іллінського ярмарку — третього за товарообігом ярмарку Російської імперії. У 1870 році до Полтави прийшла залізниця. Справжня «будівельна лихоманка» у вигляді поширення різноманітної «прибуткової» забудови тривала і на початку ХХ століття, внаслідок чого нині можна бачити гармонійне поєднання пласту декількох архітектурних епох — пізнього барокко, губернського класицизму і українського модерну.

Значні зрушення на краще та вирішення комунально-господарських проблем міста вабили до нього багатьох видатних діячів науки і культури. В Полтаві народився літературний геній класика нової української літератури І. Котляревського, пісенний талант Марусі Чурай, аскетизм та велич духу видатного церковного діяча П. Величковського. В місті навчалися байкар Л. Глібов, перекладач і літератор М. Гнєдич, письменники М. Гоголь і М. Старицький, педагоги А. Макаренко і В. Сухомлинський. Жили і працювали відомий актор М. Щепкін, поет і художник Т. Шевченко, художники Г. Мясоєдов, М. Ярошенко, композитор М. Лисенко, математик М. Остроградський, лікар-хірург М. Скліфосовський, ґрунтознавець В. Докучаєв, письменники Г. Данилевський, О. Кониський, І. Бунін, П. Мирний, В. Короленко та інші.

Місто докладає значних зусиль для розвитку та покращення туристичної інфраструктури: готельного сервісу, системи послуг, громадського транспорту, створення привабливої інвестиційної атмосфери. Незабутні враження від знайомства з творчістю театральних і музичних колективів міста, з його музеями, мальовничими краєвидами — вам гарантовані. Завітайте до Полтави, відчуйте щирість і гостинність полтавців, і ваші серця назавжди проникнуться любов’ю до нашого прекрасного міста. http://www.tourism.poltava.ua/ukr/pro_poltavu/istoriya_poltavy/

Площа Полтавської області складає 28,8 тис. кв. км. Це одна iз 25 областей України, яка розташована на лiвому березi Днiпра, його середнiй течiї, i займає площу 28,8 тис.кв.км. Протяжнiсть територiї з пiвночi на пiвдень 213,5 км, а iз заходу на схiд 245 км.

Межує Полтавщина з Чернiгiвською, Сумською, Харкiвською, Днiпропетровською, Кiровоградською, Черкаською i Київською областями.

Полтавщина розташована у лісостеповій зоні. Ліси вкривають 8,5% території; ґрунт - в основному середньо-гумусові чорноземи. По території області протікає 146 річок загальною довжиною 5101 км. Головна водяна артерія - Дніпро. Всі річки (самі великі з них - Ворскла, Псел, Сула, Оріль) належать до басейну Дніпра і його лівих притоків. На півдні та південному заході область омивають води Кременчуцького та Дніпродзержинського водосховищ.

Клімат - помірно континентальний. Середня температура липня +21 оС, січня -6,5 оС. Опади бувають переважно влітку у вигляді дощів.

За структурою господарства Полтавська область належить до iндустрiально-аграрних. У сукупнiй валовiй продукцiї промисловостi i сiльського господарства частка промисловостi становить близько 60%. Серед областей України Полтавщина видiляється залiзорудною, паливною, машинобудiвною i легкою промисловiстю та агропромисловим комплексом з розвинутою харчовою промисловiстю, буряко-цукровим виробництвом, зерновим господарством та м'ясо-молочним тваринництвом.

Полтавчани виробляють бiльше 14 % залiзної руди, близько 33 % природного газу, до 9 % електродвигунiв, приблизно по 20 % легкої i харчової промисловостi, а також 10 % цукру.

Виробництво вантажних автомобiлiв наближається до 100 %. Провiдними галузями промисловостi є машинобудування i металообробка, паливна, харчова i легка промисловостi. Провiдне значення мають автомобiльна i електротехнiчна.

Основними паливно-енергетичними ресурсами областi є нафта, газоконденсат та природний газ. Найбiльшим нафтовим i газовим родовищем областi є Глинсько-Розбишiвське нафтогазове родовище (Лохвицький i Гадяцький райони), яке дає майже половину видобутку нафти i газу областi. Полтавська нафта є високоякiсною: в її складi до 55 вiдсоткiв свiтлих нафтопродуктiв, мало сiрки. В супутних газах майже 70 вiдсоткiв пропано-бутанових легкозаймистих фракцiй, у зв'язку з чим вони є цiнною сировиною для хiмiчної промисловостi (виробництво штучних волокон i пластмас).

Харчова промисловiсть областi представлена м'ясною, молокопереробною, цукровою, хлiбопекарською, кондитерською, плодоовочеконсервною, спиртовою та лiкеро-горiлчаною, пивоварною, масложировою

промисловiстю, виробництвом безалкогольних напоїв. В обсязi промислової продукцiї, яка виробляється на пiдприємствах Полтавщини, на харчову промисловiсть припадає понад 18,0 вiдсотка. За обсягами виробництва продукцiї харчової iндустрiї область займає 8-9 мiсце на Українi, а за випуском цiєї продукцiї в розрахунку на душу населення показники областi вищi вiд середньодержавних.

Випуск товарiв пiдприємствами м'ясної, цукрової, молочної, хлiбопекарської та кондитерської промисловостi складає понад 80 вiдсоткiв випуску продукцiї харчовою галуззю областi.

Галузь машинобудування i металообробки за обсягами виробництва продукцiї займає третє мiсце в обласному промисловому комплексi. Полтавська земля виплекала цілу плеяду талантів, які зробили неоціненний внесок у розвиток національної та світової культури. Вона дала світу генія літератури Миколу Гоголя. Тут народились, жили і творили філософ Григорій Сковорода, класик української літератури Іван Котляревський. Ця земля стала життєдайним джерелом творчості Панаса Мирного і класика грузинської літератури Давида Гурамішвілі. Тісно пов'язана з полтавським краєм творчість Тараса Шевченка, Лесі Українки, Євгена Гребінки.

Про значний внесок уродженців Полтавщини у розвиток вітчизняної науки і культури розповідають літературно-меморіальні музеї Г.С.Сковороди у смт.Чорнухи, і.П.Котляревського, Панаса Мирного, В.Г.Короленка у м.Полтава, Олеся Гончара у с.Суха Кобеляцького району, заповідник-музей М.В.Гоголя у с.Гоголеве Шишацького району та літературно-меморіальний музей письменника у славнозвісних Великих Сорочинцях на Миргородщині.

В цілому у 23 державних музеях налічується понад 400 тис. пам'яток Музейного фонду України. Взагалі в області працюють 308 музеїв на громадських засадах. Своїми зібраннями виділяються Полтавський та Кременчуцький краєзнавчі музеї, Державний історико-культурний заповідник "Поле Полтавської битви", Державний музей-заповідник українського гончарства у Опішні, Полтавський художній музей.

Поряд з цими великими культурними надбаннями під охороною держави знаходяться визначні археологічні, архітектурні та історичні пам'ятки, з яких складається культурна спадщина народу. На сьогодні їх налічується понад 4 тис.

Найстарішим в області є Полтавський краєзнавчий музей. http://diaspora.ukrinform.ua/news-33.html

Шедевр українського архітектурного модерну в Полтаві – будинок Краєзнавчого музею (Полтавського земства, 1903-1908, архітектор В. Г. Кричевський) – створено в період підйому національного самоусвідомлення працьовитої й волелюбної України. Під надихаючим впливом цієї гармонійної, мальовничої, довершеної будівлі в Україні на початку ХХ століття було зведено понад двісті споруд. За сто років існування полтавський "Земський дім" залишився неперевершеною світовою перлиною української архітектури.

Його слава, надзвичайна художня вартість й величезне значення для розвитку української культури в XX ст. вимагають особливої уваги. Жодної іншої споруди, рівної за соціальним значенням для відродження нашого народу, XX ст. не створило, тож осягнімо вартість будівлі, її значення як національної святині, що вимагає свідомого і побожного ставлення, а ім'я її автора (В. Г. Кричевського ) – слави і шани у першому колі найвидатніших світочів нашого народу.

Це висловлення професора Київського національного університету будівництва та архітектури, лауреата Державної премії України в галузі архітектури Віктора Васильовича Чепелика (1927 - 1999) про будівлю Полтавського губернського земства (зараз Полтавський краєзнавчий музей).

http://www.poltava.svoboda.org.ua/dopysy/dopysy/014075/

Справжньою перлиною мережі санаторно-оздоровчих закладів області є місто-курорт Миргород, у якому мають нагоду відпочити і оздоровитися мешканці з усіх куточків України та з багатьох країн світу. http://poltava-tour.gov.ua/

Миргород — батьківщина талановитих братів Рудченків, відомих як письменники Іван Білик та Панас Мирний.

У Миргороді 32 роки прожив (і похований) класик грузинської літератури Давид Гурамішвілі. На його могилі та біля входу у його літературно-меморіальний музей встановлені пам'ятники поету. Згаданий музей — єдиний культурологічний заклад, присвячений поетові, який розташований за межами Грузії. Щороку дні пам'яті поета збирають в Миргороді представників Посольства Грузії в Україні, членів грузинської діаспори, з якими миргородці підтримують дружні стосунки.

З Миргородом також пов'язані імена інших видатних діячів науки і культури. Тут часто бував філософ і поет Григорій Сковорода, поблизу міста жив письменник і громадський діяч Василь Капніст. У Миргороді жив і працював Василь Ломиковський, український історик, етнограф, агроном, автор «Словника малоруської старовини» (1808), історик та перекладач Буда Сергій Олексійович. На посаді учителя повітової школи у 1860-х роках тут працював відомий письменник Анатолій Свидницький, автор повісті «Люборацькі». У місті народився і творив визначний живописець Володимир Боровиковський, працювали художники Фотій Красицький і Василь Кричевський, скульптор Федір Балавенський. В місті 22 роки (аж до смерті) мешкав відомий лікар, засновник миргородського курорту Іван Зубковський. http://uk.wikipedia.org/wiki/%CC%E8%F0%E3%EE%F0%EE%E4

Визначні історичні події, які відбувалися на території сучасної Полтавщини, залишили по собі унікальні пам'ятки культурної спадщини. Серед них виділяється Більське городище 7 - 3 ст. до н.е., яке вчені ідентифікують з прадавнім містом Гелон, описаним Геродотом. На площі 4 тис. га розташовані залишки величезного поселення, оточеного по багатокілометровому периметру високими земляними валами, фрагменти яких збереглися до наших часів. Про часи Київської Русі (XI-XII ст. н.е.), коли територія сучасної Полтавщини входила до Переяславського князівства, свідчать залишки Посульської оборонної лінії або "змієві вали", які охороняли кордони та торгові шляхи князівства від кочових племен. До оборонних укріплень входило близько 40 острогів і містечок, найдавніші з них згадуються у літописах і збереглися до наших часів. Серед них - Хорол, Лубни, Пирятин, Лохвиця, Горошин. Одне з цих містечок - Лтава, з часом перетворилось у нинішню Полтаву.

Архітектурна спадщина Полтавщини представлена пам'ятками різноманітних стильових напрямків, серед них є і такі, що відносяться до розряду унікальних. В більшості це споруди культового та громадського призначення, які збудовані переважно на межі XVIII - XIX ст.

Значне місце в переліку пам'яток займає ансамбль Мгарського Спасо-Преображенського монастиря поблизу м. Лубен (XVIII ст.), Хрестовоздвиженський монастир в м. Полтаві (XVIII - XIX ст.). Серед пам'яток архітектури українського бароко, яке вважається видатним явищем в історії культури і мистецтва українського народу, - Преображенська церква в с. Великі Сорочинці Миргородського району та Троїцька церква смт Диканька (1780).

Багата Полтавщина і пам'ятками архітектури епохи класицизму. Громадські та культові споруди цього стилю будувалися в багатьох дворянських садибах міст і сіл губернії. До теперішнього часу дійшли прекрасні пам'ятки класицизму: Миколаївська церква (1794), дзвіниця цієї церкви (1810) та тріумфальна арка (1820) в садибі Кочубеїв в смт Диканька, садибний будинок та інші споруди в маєтку Муравйових-Апостолів в с. Хомутець Миргородського району, будівлі в садибі Закревського в с. Березова Рудка Пирятинського району.

До пам'яток архітектури зрілого класицизму відносяться також церкви: Троїцька в смт Котельва (1812), Успенська в с. Веприк (1821) Гадяцького району, Благовіщенська в с. Федорівка (1828) Карлівського району, Всіхсвятська в м. Гадячі (1836). Принципи архітектури класицизму реалізовані в забудові м. Кременчука, м. Полтави та інших населених пунктів. Видатним зразком вітчизняного містобудування XIX ст. і архітектурного класицизму є ансамбль Круглої площі в Полтаві. Полтава відома й іншими пам'ятниками епохи класицизму, серед яких - будинок пожежної команди (1808) на Першотравневому проспекті, колишня Богадільня (1820), а нині один із корпусів обласної лікарні по вул. Шевченка, школа садівництва (1830), нині міська інфекційна лікарня, інститут шляхетних панн (1832-1836) - нині Полтавський технічний університет по Першотравневому проспекту та ряд інших.

На Полтавщині було збудовано багато визначних споруд, в архітектурі яких відобразилися стильові течії та архітектурні напрямки, характерні для вітчизняного зодчества, - романтизм, еклектика, наслідування історичних стилів, модерн та ін. Серед них особливу групу становлять будови початку XX ст., що відбивають пошуки в архітектурі українського національного стилю. До них належить мурована Покровська церква в с. Плішивець Гадяцького району (1906).

Видатною спорудою архітектури українського модерну є будинок Полтавського губернського земства, спорудженого у 1902 - 1908 рр. (нині Полтавський краєзнавчий музей), та собор в ім'я Різдва Богородиці в смт Козельщина.

Особливе місце належить пам'яткам, які відображають боротьбу українського козацтва за національне визволення і незалежність. Серед них виділяється відкритий в м. Полтаві у вересні 1995 р. - в рік відзначення 225-річчя від дня народження зачинателя нової української літератури і української літературної мови і. П. Котляревського - пам'ятник "Козацької слави". У с. Жуки, що під Полтавою, споруджено Пам'ятний знак Самійлу Величку (1670 - 1728) - найвизначнішому літописцеві козацької доби. http://diaspora.ukrinform.ua/news-33.html

Історія нашого краю бере витоки із глибини віків. Плин часу, етнокультурні процеси, визначні історичні події, які відбувалися на території сучасної Полтавщини, залишили по собі унікальні пам’ятки культурної спадщини. Серед них – Більське городище VII - III ст. до н.е., яке вчені ідентифікують з прадавнім містом Гелон, описаним Геродотом. На площі понад 4 тис. га розташовані залишки величезного поселення, оточеного по багатокілометровому периметру високими земляними валами, що збереглися до наших часів.

Про часи Київської Русі (XI-XII ст.н.е.), коли територія сучасної Полтавщини входила до Переяславського князівства, свідчать залишки Посульської оборонної лінії або "змієві вали", які охороняли кордони та торгові шляхи князівства від кочівників. До оборонних укріплень входило близько 40 городищ і поселень, найдавніші з них згадуються в літописах і збереглися до наших часів.

Архітектурна спадщина Полтавщини представлена пам'ятками різноманітних стильових напрямків, серед них є й такі, що відносяться до розряду унікальних. в більшості це споруди культового та громадського призначення, які збудовані переважно на межі XVIII - XIX ст. Значне місце в переліку пам'яток займає ансамбль Мгарського Спасо-Преображенського монастиря поблизу м. Лубен (XVIII ст.), Хрестовоздвиженський монастир в м. Полтаві (XVIII - XIX ст.). Серед пам'яток архітектури українського бароко, яке вважається видатним явищем в історії культури й мистецтва українського народу, - Преображенська церква в с. Великі Сорочинці Миргородського району та Троїцька церква в селищі Диканька (1780).

Багата Полтавщина ще й пам'ятками архітектури епохи класицизму. Громадські та культові споруди цього стилю будувалися в багатьох дворянських садибах міст і сіл губернії. До теперішнього часу дійшли прекрасні пам'ятки класицизму: Миколаївська церква (1794), дзвіниця цієї церкви (1810) та тріумфальна арка (1820) в садибі Кочубеїв в селищі Диканька, садибний будинок та інші споруди в маєтку Муравйових-Апостолів в с. Хомутець Миргородського району, будівлі в садибі Закревського в с. Березова Рудка Пирятинського району. До пам'яток архітектури зрілого класицизму відносяться також церкви: Троїцька в селищі Котельва (1812), Успенська в с. Веприк (1821) Гадяцького району, Благовіщенська в с. Федорівка (1828) Карлівського району, Всіхсвятська в м. Гадячі (1836). Принципи архітектури класицизму реалізовані в забудові м. Кременчука, м. Полтави та інших населених пунктів. Видатним зразком

вітчизняного містобудування XIX ст. і архітектурного класицизму є ансамбль Круглої площі в Полтаві. Полтава відома й іншими пам'ятниками епохи класицизму, серед яких - будинок пожежної команди (1808) на Першотравневому проспекті, колишня Богадільня (1820), а нині один із корпусів обласної лікарні по вул. Шевченка, школа садівництва (1830), нині міська інфекційна лікарня, інститут шляхетних панн (1832-1836) - нині Полтавський технічний університет по Першотравневому проспекту та ряд інших.

На Полтавщині було збудовано багато визначних споруд, в архітектурі яких відобразилися стильові течії та архітектурні напрямки, характерні для вітчизняного зодчества, — романтизм, еклектика, наслідування історичних стилів, модерн та ін. Серед них особливу групу становлять будови початку XX ст., що відбивають пошуки в архітектурі українського національного стилю. До них належить мурована Покровська церква в с. Плішивець Гадяцького району (1906), що повторює в певній мірі об'ємно-просторову структуру та вираз знаменитого запорізького дерев'яного дев'ятибанного Троїцького собору в м. Новомосковську Дніпропетровської області.

Видатною спорудою архітектури українського модерну є будинок Полтавського губернського земства, спорудженого в 1902 - 1908 рр. (нині Полтавський краєзнавчий музей), та собор в ім'я Різдва Богородиці в селищі Козельщина.

Послідовні дослідження дозволяють стверджувати, що архітектурна спадщина Полтавщини в повній мірі ще не вивчена і з кожним роком доповнюється новими неповторними пам'ятками.

У меморіальних комплексах, окремих пам'ятках і пам'ятних місцях увічнено багате історичне минуле нашого народу.

Особливе місце належить пам'яткам, які відображають боротьбу українського козацтва за національне визволення і незалежність. Серед них виділяється відкритий у м. Полтаві в вересні 1995 р., в рік відзначення 225-річчя від дня народження зачинателя нової української літератури і української літературної мови І. П. Котляревського, пам'ятник "Козацької слави". Місце для нього вибране не випадкове. Панянський узвіз - це старовинний район Полтави, з найвищого місця якого відкривається панорама на Хрестовоздвиженський монастир, збудований козаком Мартином Пушкарем на честь перемоги над поляками, та на місцину над Ворсклою, де, як свідчать легенди, в свій час жила і творила піснетворка Маруся Чурай. Автор проекту пам'ятника — заслужений художник України В.Батурін, скульптор - В.Білоус. в композиції пам'ятника "Козацької слави" використано найважливіші козацькі атрибути. На зеленому пагорбі встановлено Козацький Хрест з написом "Українським загиблим козакам" і двома бунчуками. На центральному камені пам'ятника розміщений герб міста Полтави, який був затверджений Богданом Хмельницьким.

У с. Жуки, що під Полтавою, споруджено Пам'ятний знак Самійлу Величку (1670 - 1728) — найвизначнішому літописцеві козацької доби. Його літопис "Сказаніє о войне козацкой" - наймонументальніший твір української історично-мемуарної прози тієї епохи.

Цілий комплекс пам'яток, присвячених подіям російсько-шведської кампанії 1709 р., розташований на Полі Полтавської битви, площа якого приблизно 300 га. Тут розміщені російські редути, братські могили російських та шведських воїнів. Найвизначніший пам'ятник подіям 1709 р. — монумент Слави в Корпусному парку Полтави. Він стоїть на місці, де, за переказом, 28 червня 1709 р. відбулася урочиста зустріч переможців бою з захисниками фортеці.

Голодомор 1932 - 1933 рр. — одна з найтрагічніших подій в Україні за всю багатовікову історію нашого народу, трагедія, яка завдала жорстокого удару по генофонду української нації. в багатьох населених пунктах області споруджено пам'ятники та пам'ятні знаки жертвам голодомору. За ініціативою письменника-земляка Олекси Коломійця та Українського фонду культури, на Горі Зажури в Лубенському районі, поблизу Мгарського Спасопреображенського монастиря, споруджено меморіал народної скорботи "Голодомор-1933". Домінантою меморіалу є насипний курган, над яким встановлено великий дзвін, що завершується Хрестом. До нижнього краю великого дзвону прикріплені малі дзвони, кількість яких сягає 30 - від усіх областей України, Президента України, Слов'янського центру, Малої Академії народних ремесел м. Івано-Франківська, кіностудії "Укртелефільм", лубенців. На великому дзвоні напис: "Голодомор 1933 — коли відходить одна людина - з нею вмирає світ. Коли ж мільйони ідуть в прірву, тоді вмирає вже ціла Галактика". Зліва від меморіалу знаходиться дзвін, встановлений 12 серпня 1990 року, коли вперше на Горі Зажури проведено освячення місця спорудження меморіалу народної скорботи. Автор проекту - заслужений архітектор СРСР А. Ігнатенко.

Не менш трагічною сторінкою в історії нашої країни були роки репресій. Місце вшанування пам'яті загиблих жертв репресій 30-х років XX ст. – урочище Триби Полтавського району, де поховані їх залишки (об’їзна траса Київ — Полтава — Харків, за с. Копили в сторону Харкова). Тут 14 квітня 1990 р. проведено перепоховання останків жертв репресій 30-х років з виробленого піщаного кар'єру в урочищі Триби. Біля могили, яка знаходиться на невисокому піщаному пагорбі в лісі, споруджено пам’ятний знак. Він являє собою декілька хрестів, які немовби виростають з пагорба. Завершує композицію центральний хрест з вмонтованою в нього зіркою. Елементи знаків оздоблені полірованими сірими та чорними гранітними плитами. Автор ескізного проекту пам'ятного знака - полтавець В. Шевченко.

Подвигу нашого народу в роки Великої Вітчизняної війни 1941 - 1945 рр. присвячено 2254 пам'ятки. Це братські та поодинокі могили радянських воїнів, партизанів, підпільників, пам'ятні знаки загиблим воїнам-односельцям, пам'ятники радянським воєначальникам. Серед них - пам'ятник генерал-лейтенанту О.І.Зигіну, який загинув при звільненні Полтави, "Нескореній полтавці" Герою Радянського Союзу Лялі Убийвовк, генерал-лейтенанту П.П. Корзуну, який загинув при звільненні Гадяча, двічі Герою Радянського Союзу С.А.Ковпаку в Котельві, жінкам-полтавкам О.А.Бондаренко і К.І.Бородай, піонерам-героям О.Василенку, Б.Гайдаю, Т.Буценку, В.Савицькому. Історико-меморіальним заповідником є Шумейкове урочище, де в 1976 р. споруджено пам'ятник воїнам Південно-Західного фронту.

У даний час на Полтавщині діє 919 закладів культури клубного типу всіх відомств, 6 центрів культури та дозвілля (м. Полтава, м. Кременчук, м. Кобеляки, селище Решетилівка, селище Нові Санжари, с. Кам’яні Потоки Кременчуцького району), 3 парки культури й відпочинку (м. Полтава, м.Кременчук, м. Лубни).

Утвердилися й користуються популярністю у населення культурно-мистецькі заходи, які вже стали традиційними в містах, райцентрах та селах, зокрема, обласні свята: свято кобзарського мистецтва «Взяв би я бандуру» в селищі Велика Багачка, «Роде наш красний» та огляд-конкурс родинних та сімейних ансамблів в селищі Шишаки, «Пісні Бузкового гаю» в селищі Диканька, «Веселої мудрості» та огляд-конкурс читців-гумористів в с. Веселий Поділ Семенівського району, «Осіннє золото» в с. Березова Рудка Пирятинського району, свято народної творчості на Національному Сорочинському ярмарку в с. Великі Сорочинці Миргородського району, «Пісенне джерело» в с. Градизьк Глобинського району, «Гребінчина світлиця» в м. Гребінці, «Козацької слави цілюще джерело» на Шар-горі Козельщанського району,

«Прийди, прийди до мене, Неділенько Зелена!» в селищі Нові Санжари, «Маріїна долина» в с. Черняківка Чутівського району, «Квітуй, піснями подвиг прославляй, наш Ковпаківський рідний край» в селищі Котельва, «Благословенні ви, сліди мандрівника Сковороди» в селищі Чорнухи, Всеукраїнський фестиваль-конкурс сучасного українського романсу «Осіннє рандеву» в м. Миргороді, Міжнародний фольклорний фестиваль «Калинове літо на Дніпрі» в м. Комсомольську. http://oblrada.pl.ua/index.php/nashkray/kultura


Тип носія

Flash Card

Кількість файлів

1

Перелік файлів

-

Типи файлів

Документ Microsoft Office Word

Розмір файлів

82 КБ (83 456 байт)

Дата створення

19 грудня 2011 р.

Атрибути файлу

Тільки читання

Назва файлу

Історія Полтавщини

Тема файлу

Міста і села України.Історична і культурна спадщина Полтави

Автор

Загривий Андрій

Категорія

Залікова робота

Ключові слова

Культурна спадщина, історична спадщина

Схожі:

Міста І села України. Історична І культурна спадщина Полтави iconМіста І села України. Київська область Броварський р-н,село Требухів
Требухів відомий з початку XVII століття. Площа землі у межах сільської ради становить 5344. 6 га. Відстань від села до Броварів...
Міста І села України. Історична І культурна спадщина Полтави iconТема: Що таке культурна спадщина. Правила поводження в громадських місцях
Мама послала Маринку до тітки Ліди за книжкою. Маринка подзвонила в двері І сказала: „ (Добрий день)”. Тітка Ліда саме відпочивала,...
Міста І села України. Історична І культурна спадщина Полтави iconПрограм місцевого самоврядування
Суми. Загальна площа в адміністративних межах міськради складає 2663,03 га. Свого часу до складу міста увійшли такі населені пункти,...
Міста І села України. Історична І культурна спадщина Полтави iconПурпурівська загальноосвітня школа
Всеукраїнської історико-краєзнавчої експедиції «Історія міст І сіл України» у номінації Нарис – опис міста (села) робота учнів 8...
Міста І села України. Історична І культурна спадщина Полтави iconТериторіальна громада села томашівка та села нове село уповноважений...
Адреса для отримання кореспонденції: 32151, Хмельницька обл., Ярмолинецький р-н, с. Томашівка, вул. Кірова, 48; тел.: 0972097310
Міста І села України. Історична І культурна спадщина Полтави iconМіста та села України: Полтава
Місто Полтава, як відомо, посідає особливе місце в історії української нації та держави. Біля його стін не раз відбувалися події,...
Міста І села України. Історична І культурна спадщина Полтави iconКалина О.Є.«Історична Вознесенщина»: Історико-хронологічний нарис...

Міста І села України. Історична І культурна спадщина Полтави iconМіста та села України: Дніпропетровськ
З 1950-х років центр аерокосмічного І ракетобудування. Місто є головним торговим І промисловим центром Східної України. У місті 11...
Міста І села України. Історична І культурна спадщина Полтави iconМіста І села України. Історія Івано-Франкіська
У підпорядкуванні Івано-Франківської міської ради знаходяться 5 навколишніх сіл: Вовчинець, Угорники, Микитинці, Крихівці, Хриплин....
Міста І села України. Історична І культурна спадщина Полтави iconНарод України безпосередня влада народу України територіальна громада...
Адреса для отримання кореспонденції: 31345, Хмельницька обл., Хмельницький р-н, с. Копистин, вул. Шевченко, 13
Додайте кнопку на своєму сайті:
Школьные материалы


База даних захищена авторським правом © 2014
звернутися до адміністрації
uchni.com.ua
Головна сторінка