Meта: ознайомлювати учнів із традиціями українського на­роду скарбу, без якого не може існувати ні народ, ні, влас­не, Україна як держава; поглиб­лювати




Скачати 127.81 Kb.
НазваMeта: ознайомлювати учнів із традиціями українського на­роду скарбу, без якого не може існувати ні народ, ні, влас­не, Україна як держава; поглиб­лювати
Дата конвертації03.04.2013
Розмір127.81 Kb.
ТипДокументы
uchni.com.ua > Історія > Документы
Meта: ознайомлювати учнів із традиціями українського на­роду — скарбу, без якого не може існувати ні народ, ні, влас­не, Україна як держава; поглиб­лювати знання про красу й ба­гатство українських звичаїв; про­буджувати почуття національної гідності, виховувати любов рідної мови, рідного краю, його традицій.

Обладнання: сцена, прикра­шена в стилі української світлиці: ікона в рушнику, піч, стіл з ук­раїнськими стравами; коцюби, матеріал для гадання, українські музичні твори.

Хід свята

Учитель. У грудні що не день, то свято.

7 грудня в християнському календарі — день великомуче­ниці Катерини. ЇЇ вважають пок­ровителькою учнів та студентів. Б Україні свято Катерини вважа­лося святом жіночої долі. Вдосві­та, до сходу сонця, дівчина йшла в садок і зрізувала гілочку вишні. Цю гілочку ставила вона в хаті в пляшку з водою й чекала свята Меланки (13 січня). Якщо до Ме­ланки вишня розів'ється й зацві­те — то добрий знак, то й дівоча доля цвісти буде, якщо ж засохне гілочка — погана ознака.

13 грудня—день Андрія Пер­возванного — в західних та схід­них християн вважається днем мученицької смерті (розіп'ятий у Греції) одного з дванадцяти апостолів, першого Христового, учня — Андрія Первозванного. У староукраїнському літописі XII ст. описано, що Андрій про­повідував у Синопі, а потім у Корсуні, звідти по гирлу Дніпра дійшов до місця ,де зараз розта­шований Київ. Зійшовши на один із пагорбів, він промовив до своїх учнів: «Чи бачите ці гори? На цих горах засяє ,благодать Божа й буде великий город, і Бог збудує багато церков». І поблагословивши ці гори, поставив хрест. Хоч Андрій Первозванний – християнський святий, але в народній традиції зви­чаї та обряди цього свята мають стародавній, дохристиянський характер: відгадування майбут­ньої долі, ритуальне кусання ка­лити. З давніх-давен в ніч перед Андрієм молодь збиралася на вечорниці. А дівчата чекали цього дня, щоб поворожити.

Отже, ніч на Андрія "була чарівничою, доленосною. Свято Калити освітлювало мрії людини; одухотворяло її, наповнювало буття благородним змістом..

Отож, перенесімося з вами в минуле й уявімо тихе українське село.

Вечоріє... Аж раптом зимове повітря пронизує дівочий сміх, чути жарти, пісні. То хлопці й дів­чата збираються на вечорниці.

(Виходить дівчина, а їй на зус­тріч іде хлопець.)

Хлопець. У тебе очі, як чорниці,

Чи прийдеш на вечорниці?

Дівчина. Не прийду, бо каже

Я ще дуже молоденька.

Хлопець. У тебе очі, як порічки,

Чи не підемо до річки?

Дівчина. Ні не підем, каже ненька,

Я ще дуже молоденька.

Хлопець. У тебе очі — зорі неба,

Чи прислать сватів до тебе?

Дівчина. Я не знаю, мій миленький,

Поспитай моєї неньки.

(Лунає весела українська музи­ка, виходять хлопці, сценка із «Кайдашевої сім'ї», діалог братів.)

Брат 1. Карпе, а ти кого сватати будеш?

Брат 2. Посватаю того, хто трапиться, це ж не корова, а жінка!

Брат 1. Сватай Палажку, кра­щої від Палажки немає на все село.

Брат 2. То сватай сам, коли тобі треба.

Брат 1. А у Палажки брови, як шнурочок. Моргне, ніби вог­нем сипне: одна брова варта вола, а другій і ціни нема. А що вже гарна, наче намальована!

Брат 2. А тобі що, очі повила­зили: у Палажки очі витрішкуваті, як у жаби, а стан кривий, наче в баби!

Брат 1. То сватай Хиврю, вона доладна, наче писанка.

Брат 2.І вже доладна, ходить так легенько, наче в ступі горох товче, а як говорить, то носом свистить і гундосить.

Брат 1. То сватай Вівдю, чим же вона тобі не до вподоби? Го­ворить тонесенько, мов сопілка грає, а тиха, наче ягничка.

Брат 2. Тиха, як теличка, і така безмозга! А я люблю, щоб дівчина була трохи бриклива, щоб мала серце з перцем!

Брат 1. О, то бери Химку. Ця як брикне, то й перекинешся, аж кісток не збереш.

Брат 2. Та в Химки очі, як у сови, а своїм кирпатим носом вона чує, яку небі млинці печуть, а ноги криві, та як ходить — такі викрутаси виробляє!

Брат 1. То сватай Одарку, ця тонесенька наче очеретина, гнучка станом, як тополя, з лич­ка, хоч води напийся, наче ви­шенька в садочку.

Брат 2. Уже й знайшов красу­ню, та в неї лице, як тріска, стан, наче копистка, руки як кочерга, сама як дошка, а як іде, то кістки торохтять!

Брат 1. Але ж ти вередливий! То сватай Устану.

Брат 2. Чи ти здурів? Устина як гляне у вікно, то на це вікно собаки три дні брешуть, а на виду в неї, наче сам бог горох моло­тив!

Брат 1. А ось, коли я буду вибирати собі дружину, то візь­му гарну, як квіточку, червону, як калина в лузі, а тиху, як лі­течко.

Брат 2. А мені аби була робо­тяща та проворна, та щоб трохи куслива, наче мухи в Спасівку, та щоб серце було з перцем!

Брат 1. Слухай, а чому це ти до мене пристав?

Брат 2. А ти що забув, сьо­годні ж вечорниці, то я хочу зна­ти, яка твоя дівчина, щоб не залицятися.

(Лунає козачок)

Учениця. Українські вечорниці.

Починаєм другий раз,

Хай веселий сміх іскриться

В серці кожного із нас.

Наоколиці села, як мовить билина,

Господиня там жила, тітонька Килина..

(Українська хата, біля печі порається господиня.)

Господиня. Де ж це ті дівчата, уже й стемніло, а їх немає. Вже й вечеря готова. Не та молодь те­пер. От ми було дівували... Як за­чуєш вечорниці, то аж тини тріщать. Зранку ще біжимо, го­туємося, бо ж хлопці прийдуть. А тепер... От чекають, доки ніч на­стане. Сяду спочину хоч.

(Сідає. Тихо наспівує ук­раїнську народну пісню «Ой у J полі три криниченьки». Чути сміх. Хтось стукає в двері. Захо­дять дівчата.)

Дівчина 1. Добрий вечір, пані – матко.

Дівчина 2. Чули, що у Вашій хаті сьогодні вечорниці.

Господиня. Добрий вечір, дів­чата. Заходьте, аби щастя було в хаті, аби я була багата. Моя хата завжди рада гостям. Сідайте.

Дівчина 3. Ой, давайте скоріше готувати вечерю, бо хлопці надійдуть.

Господиня. Так я на вас і че­каю, цокотухи. Давно вже все го­тове. От, лишень, де ваші хлопці?

Дівчина 4. А ми самі почнемо вечорниці, нехай їх завидки бе­руть.

Дівчина 1. Ось Наталка кашу принесла. Перший раз прийшла на вечорниці.

Господиня. Став горщику піч, щоб гаряча була, доки всі збе­руться.

Дівчина 2. Дівчата, а ось ми калиту спекли.

Дівчина 3. А мед, мак, яйця в калиту клали?

Дівчина 2. Клали, клали і пісень співали.

Гори вогонь ясно,

спечи нам калиту красну,

Щоб ми її кусали і горя не знали.

Дівчина 7. Давайте калиту повісимо, доки хлопці прийдуть.

Дівчина 3. Давайте! Тільки як найвище, хай поскачуть, а ми їх сметаною почастуємо.

(Підвішують до стелі калиту і наспівують.)

Водице-студинице,

окропи калиті дорогу.

Аж від печі до стелі.

Щоб були ми веселі.

Господиня. Дівчата, а балабухів усі напекли? Бо я пса цілий день голодного тримала.

Дівчата. Аякже.

Господиня. Давайте, дівчата, кладіть балабухи сюди, будемо потім ворожити.

Дівчина. Можливо, Вам ще щось допомогти, паніматко?

Господиня. Усе вже в печі.

(Чути стукіт у двері.)

Дівчата. Що там стукає?

Господиня. Та це вам почу­лося.

(Дівчата таки вирішують подивитися, хто це прийшов. Відчиняють двері, ловлять хлопця.)

Господиня. Що це ти робив за дверима?

Хлопець. Хотів підперти две­рі, щоб не відчинялися, й при­в'язати віник до стріхи.

Дівчата (лають його). Ти хотів нам шкоди наробити! Пока­раємо тебе! Давайте вкинемо його у воду!

Хлопець (жалібно). Дівчатонька, відпустіть мене.

Відпустіть.

Чи я тату не доріс,

Чия тату переріс,

Чи не рублена хата,

Що не люблять дівчата. .

Дівчата. Не просись, все одно не відпустимо. Ми для вас, для хлопців, стараємося, а ти заважаєш нам вечерю готувати..

Хлопець. Я більше не заважа­тиму, а як відпустите, веселих хлопців повну хату приведу.

Дівчата. Насправді приве­деш?!

Хлопець. Їй-богу приведу.

Дівчата. До нас, до нас пару-бочки, бо в нас вечорниці.

Дівчина 2. Ой дівчата, це хлопці, напевне.

Хлопець. Ану дівчата, до хати пустіть, бо з дороги збився.

Дівчина 1. Гарненько попро­сіть.

(Знову стукіт).

Дівчина 2. Агов! Кого там принесло? Хто такий?

Хлопець. Пес рябий, баран круторогий, ведмідь клишоно­гий. Пустіть до хати! Дівчина 3. Не пустимо в хату, бо дуже вас багато.

Хлопець (грюкає). Пустіть ліпше, а то буде гірше.

Дівчина 4. Як візьмемо рогатини, поламаєм ваші спини!

Хлопець. Дівчатонька- голубоньки, та ми не прийшли свари­тися, а миритися. Гостинців при­несли.

Дівчина 2. То заходьте вже, чого ж.

Хлопці. Добрий вечір вашій хаті. З Андрієм будьте здорові, дівчата, і Ви, паніматко.

Господиня. Добрий вечір! Із Калитою!

Будьте всі здорові.

З Калитою золотою,

З пресвятим празником Андрія.

(Господиня вклоняється гостям.)

А де ж ваш старший — Береза? Хочемо на нього подивити­ся й перевірити, чи устав свій знаєте.

Береза. Мене Березою обра­ли, а устав наш такий: гуляти чес­но, тихо та смирно, як слід чесно­му і поважному парубоцтву, так, як гуляли наші діди й батьки. Гос­подиню на вечорницях шанува­ти, як матір, із дівчатами поводи­тися з повагою, не забувати, братця, що чесна дівчина —- то є краса й честь усього села. Це і є наш устав.

Господиня. Що ж, гарного Бе­резу вибрали. Вечорниці будуть добрі. Ну що ж, хлопці, сідайте в - нашій хаті (хлопці сідають).

Береза. А чого це сумно у вас, дівчата? А заспівайте козакам.

Дівчина 1. Чого ж, заспіває­мо, дівчата?

Дівчата. Заспіваємо!

Хлопець. Що ж, гарна пісня.

Хлопець 1. А чи вмієте ви б хрестик вишити, дівчата? Чи руки не стоять?

Господиня. Наші дівчата все вміють. Чи так, дівчата? А пока­жіть їм.

Дівчина 1. Я робити гарно вмію й букети,й віночки.

Прикрашаю хату мило.

Дівчина 2. Спасибі моїй нень­ці, що будила раненько.

А я слухала, вставала,

Малюнки малювала

Та музику грала.

Дівчина 3. Пестила в долонях квіти чарівні,

Хоч обійди усі краї,

Нема таких у цілім світі.

Хлопці. Тепер уже ми бачимо, що вони вміють, а от які з них господині, чи вміють вони біля печі ходити та їсти варити?

Господиня. Це легко переві­рити. Покажіть їм, дівчата, чи вмієте ви вареники варити. Та вже й наварили (ставить на стіл вареники в макітрі).

Хлопець 1. Та ще б скуштувати цих вареників. Може,їх і собака не захоче.

Хлопець 2. Почекайте. Ось за­робите, тоді й скуштуєте. Пере­коналися, хлопці, що наші дівчата все вміють? А тепер покажіть, на що ви здатні? Хлопці здавна на вечорницях розказували смішні історії. А чи ви вмієте розсмішити та розвеселити дівчат?

Дівчина 3. Здавна в україн­ців цінувалися мудрість та до­тепність.

(Хлопці розповідають анекдо­ти, смішні історії.)

Хлопець 1.

— Кожен понеділок, я почу­ваюся, як Робінзон Крузо.

— Як це?

— Та дуже сумую за п'ят­ницею.

Хлопець 2

— Я більше в школу'нё піду.

— Чому?

— Читати вмію, писати вмію, а розмовляти мені забороняють.

Хлопець 3.

— Із чим у вас пиріжки (кусає пиріжок).

— Із м'ясом.

— А тут нема ніякого м'яса.

— А ти ще відкуси.

— Ну ось... Нема.

— А ти ще відкуси, іще... Ой, а ти вже увесь пиріжок з'їв.

Хлопець 4.

— А чому ваш кіт вже годину на мене дивиться?

— А він на всіх так дивиться, хто з його тарілки їсть.

Хлопець 2.

— Де ти квітку взяв таку?

— У сусідки в парнику.

— А сусідка зна про це?

— Зна, бо гналася з дубцем.

Хлопець 7

А мій дід говорить басом:

— Лягай спати вже онучку,

Як я був таким як ти,

Лягав спати із курми.

І як же він там спав?

Чи з сідла часом не впав!

Хлопець 3.

Старшина бабусю лає:

— Сорому не маєте, ви чому ото з трамвая на ходу стрибаєте?

А бабуся з переляку,

Як дитя, захлюпала,

Та хіба ж то я стрибала,

Я, синочку, впала.

Хлопець4

- Дорікає дід онуці!

— Дивні нині діти.

Вже дівчата розучились

навіть червоніти,

А колись були, голубко,

Дуже соромливі;

Скажеш слово, червоніли.

Як той мак на ниві.

Тут онука аж руками вдарила об доли:

— Я дідусю уявляю, що ви їм мололи.

Дівчина 1. Ой, дівчата, сьо­годні ж ворожать! Давайте й ми погадаємо на долю.

Дівчина 3. Пішли насіння сіяти.

Дівчина 2. А я знаю, як гадати!

Треба зерна рахувати,

Парна кількість — буде в парі,

А як ні — хай зачекає.

(Дівчата ворожать на насінні. Набирають у жменю насіння й розсипають, при цьому співають)

Андрію, Андрію, насіннячко сію,

Спідницею волочу, дуже заміж хочу.

(Набирають жменю розсипа­ного насіння й лічать.)

Господиня, Гарна доля вас чекає,

Нещасливих тут немає.

Зараз я вам погадаю.

Під тарілками сховаю я предмети чарівні.

Кожна вибере собі: (ворожать)

Стрічку — гарна буде дівка,

Квітку — щастячка вінець,

Монету — повен гаманець,

А каблучка — то кохання,

Бублик — від людей вітання.

Що ж, дівчата, почнемо,

Свою долю знайдемо.

Дівчина 2. А давайте на гілках погадаємо.

(Господиня подає накриті гі­лочки, а дівчата витягують їх.)

Дівчина 3. Сучкувата — ста­рий, гладенька — лагідний, із корою — багатий, без кори — . бідний.

Хлопець 2. А ми теж хочемо знайти свою долю!

Дівчина 5. Що ж, іди дізнаєшся, чи будеш щасливим. Якщо дістанеш перстень із тарілки з водою й носа не вмочиш, то знай — дівчина твоя буде, а якщо ні — то дивись, щоб у тебе її не вкрали.

(Хлопці пробують дістати перстень із тарілки так, щоб ніс не замочити у воді.)

Дівчина 2. Спритний, дівчина мила твоя буде.

Хлопці (вносять бублики на­низані на нитку). А ну ж, дівчата, побачимо, котра з вас найсправніша, до тієї й сватів засилатиму. Потрібно відкусити бублик без допомоги рук.

(Дівчата кусають.)

Дівчина 1. А тепер побачимо, які ви спритні. А ну ж бо, хто хоче калити вкусити? Затанцюйте на коцюбах.

(Навхрест кладуть дві палиці й хлопці стрибають по них. Хто не наступить на коцюбу, той пёршим йде калиту кусати.)

Дівчина 2. Сідайте на коцю­бу/Та не забувайте, хто не вку­сить — писатиму квачем!

Усі дівчата А в нашої хазяєчки тисові полиці.

Йди до неї, кусай її ззаду чи спереду.

Йди до неї, кусай її, сторожа не бійся.

Кусай, кусай калиту, але не засмійся.

Йди до неї, кусай її і назад вертайся.

Як вдалося відкусить — пари сподівайся.

Хлопець 1. Добрий вечір!

Дівчата. Добрий вечір! Куди їдеш!

Хлопець 1. Калиту кусати!

Дівчина 5. А я буду квачем писати.

Хлопець І. А я вкушу! .

Дівчина 5. А я впишу!

(Хлопець їде до калити, стрибає, намагається вкусити. Якщо не вкусив, дівчина пише його квачем зі сметаною. Гра­ються по черзі, доки хтось не вкусить. Коли відкусять, зніма­ють калиту, вділяють усім при­сутнім по шматочку.)

Дівчата. Калита, калита доб­ра була. Як ми її з'їли, за жениха­ми полетіли.

Хлопці. Що ж, пора й честь знати. Спасибі Вам, паніматко, за вечорниці. А ви дівчата во­рожіть.

А ми пішли порядкувати в селі. Он скільки дівчат на вечорниці не прийшло: й Іра, й Віка та ще інші, батьки не пустили. То ми їм ворота повідкриваємо, щоб дівчат батьки дома не тримали, а до нас відпускали.

Господиня. Спасибі вам, хлоп­ці та дівчата.

Береза. Вибачайте, коли що не так. А на цім добрім слові бу­вайте здорові.

Господиня. Поспішайте, по­спішайте, все приготувати,

Бо вже пора вечорниці всім вам починати.

(Звучить пісня-побажання «І в вас, і в нас хай буде гаразд».)

Схожі:

Meта: ознайомлювати учнів із традиціями українського на­роду скарбу, без якого не може існувати ні народ, ні, влас­не, Україна як держава; поглиб­лювати iconКонкурс малюнків (1-4 класи) подорож мальовничими куточками україни...
Мета: продовжити формувати знання учнів про Україну; поглиблювати поняття «Батьківщина»; па прикладі ілюстративного матеріалу розкривати...
Meта: ознайомлювати учнів із традиціями українського на­роду скарбу, без якого не може існувати ні народ, ні, влас­не, Україна як держава; поглиб­лювати iconКонспект лекцій з дисципліни “дослідна робота” (неофіційна версія)
Без систематизації та узагальнення, без логічного осмис­лювання фактів не може існувати ніяка наука. Хоча фак­ти потрібні вченому,...
Meта: ознайомлювати учнів із традиціями українського на­роду скарбу, без якого не може існувати ні народ, ні, влас­не, Україна як держава; поглиб­лювати iconРеферат Формування української народності. Походження та поширення назви «Україна»
Київської Русі населення Наддніпрянщини перейшло на територію Центральної Росії І згодом утворило Московську державу. Інакше кажучи,...
Meта: ознайомлювати учнів із традиціями українського на­роду скарбу, без якого не може існувати ні народ, ні, влас­не, Україна як держава; поглиб­лювати iconПлан Вступ Гендерна рівність чоловіка та жінки Феномен участі жінки у війні
Відійшли у вічність очевидці тих подій, І наш святий обов’язок зберегти пам’ять про них наступним поколінням. Не може існувати цивілізована...
Meта: ознайомлювати учнів із традиціями українського на­роду скарбу, без якого не може існувати ні народ, ні, влас­не, Україна як держава; поглиб­лювати iconПилип орлик І український конституційний процес рекомендаційний список літератури
Передовсім це Українська держава (імперія) княжої доби, Козацька держава XVII-XVIII ст., Українська Народна Республіка на початку...
Meта: ознайомлювати учнів із традиціями українського на­роду скарбу, без якого не може існувати ні народ, ні, влас­не, Україна як держава; поглиб­лювати iconСценарій літераіурно-музичної композиції: "Всьому початок є любов "
Ведуча: Душа моя була не зімною, а з тобою. Якщо вона не з тобою то її нема ніде. Без тебе моя душа не може існувати
Meта: ознайомлювати учнів із традиціями українського на­роду скарбу, без якого не може існувати ні народ, ні, влас­не, Україна як держава; поглиб­лювати iconВерховна Рада України від імені Українського народу
Стаття Україна є суверенна І незалежна, демократична, соціальна, правова держава
Meта: ознайомлювати учнів із традиціями українського на­роду скарбу, без якого не може існувати ні народ, ні, влас­не, Україна як держава; поглиб­лювати icon«Вплив осінніх багать з опалого листя на здоров’ людини»
Повітряна оболонка Землі, її атмосфера є однією з найголовніших умов життя. Без їжі людина може прожити місяць, без води тиждень,...
Meта: ознайомлювати учнів із традиціями українського на­роду скарбу, без якого не може існувати ні народ, ні, влас­не, Україна як держава; поглиб­лювати iconКозацькому роду нема переводу
...
Meта: ознайомлювати учнів із традиціями українського на­роду скарбу, без якого не може існувати ні народ, ні, влас­не, Україна як держава; поглиб­лювати icon3. Десять Універсальних Елементів
Церков у всьому світі ми можемо виділити щонайменше 10 елементів, притаманних кожному з них. Оскільки жоден такий Рух не може існувати...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Школьные материалы


База даних захищена авторським правом © 2014
звернутися до адміністрації
uchni.com.ua
Головна сторінка