Міста та села України: Полтава




Скачати 420.05 Kb.
НазваМіста та села України: Полтава
Сторінка1/6
Дата конвертації05.03.2013
Розмір420.05 Kb.
ТипДокументы
uchni.com.ua > Історія > Документы
  1   2   3   4   5   6

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

КИЇВСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ ПРАВА

Кафедра гуманітарних дисциплін

ЗАЛІКОВА РОБОТА

Дисципліна: ІНФОРМАТИКА

Тема: Міста та села України: Полтава.

Виконав студент 1 курсу

групи МП-11

Чебанов Євгеній Миколайович

м.Київ-2011.

План:

1. Вступ

2. Походження назви міста Полтава

3. Символіка міста

4. Географічні відомості

5. Історія Полтави

6. Адміністративний поділ

7. Економіка

8. Наука та освіта

9. Спорт

^

10. Культура

Вступ


Місто Полтава, як відомо, посідає особливе місце в історії української нації та держави. Біля його стін не раз відбувалися події, котрі визначили долю України, впливали на європейські справи.

Засноване слов’янами-сіверянами у IX ст. укріплене першопоселення на Івановій горі поклало початок розвитку давньоруського граду Х-ХІІІ ст., поселення XIV, XV віків. Розкопки, проведені в історичному центрі Полтави (Червона площа, вул. Спаська, Першотравневий проспект), виявили ділянки міської забудови, вулиці, житла, господарські і виробничі приміщення давніх полтавців. Ці наукові свідчення стали фундаментом офіційного визнання 1100-літнього віку Полтави.

Топонімічні відголоси віддалених епох знайшли відображення й в особливостях назви міста, яка поступово змінювалася: Лтава — Олтава — Полтава. Найбільш розповсюдженими є кілька версій. Дослідники вбачають можливі значення цієї назви як похідної від слов’янських слів «огорожа», «огороджене тином місце», пов’язують із давньоруською традицією найменування поселень за ім’ям найближчої водної артерії — струмка Лтави — правої притоки Ворскли. Походження останньої назви виводять навіть до давнього арійського словосполучення «заболочена річка».

У ХІ-ХУІІ ст. Полтава існувала на порубіжжі між Руссю і Диким Полем кочівників, згодом — між Великим Князівством Литовським і Золотою Ордою, між Річчю Посполитою і Московським царством. Прикордонні умови життя, постійні взаємозапозичення і міжетнічні зіткнення спричинили до формування особливої верстви місцевого населення — козацтва, яке й визначало історію укріпленого форпосту на Ворсклі упродовж тривалого часу.

У численних війнах місто зазнавало неодноразових руйнувань, але постійно відроджувалося. Історичний документ 1641 р. вперше засвідчив існування Полтави як міського центру.

Визвольна війна проти Польщі перетворила Полтаву на військово-адміністративний центр Полтавського полку в складі Гетьманської України (з 1648 до 1775 р.).

В 1709 році під Полтавою відбулась вирішальна битва Північної війни (1700-1721 р. р.). 4-тисячне населення міста підтримало 4-тисячний російський гарнізон під командуванням полковника О. Келіна. На 3 місяці вони скували шведську армію, яка втратила на валах і бастіонах невеличкої козацької фортеці кращі сили. Цим для армії Петра І було створено передумови перемоги над військами Карла XII. Полтавська битва стала поворотною в тогочасній європейській історії, на два століття визначивши подальшу долю України.

У зв’язку зі 100-річним ювілеєм Полтавської битви центр губернії почав забудовуватися кращими зодчими як «малий Петербург». Відтоді сучасна Полтава успадкувала свою центральну частину — унікальний всесвітньо відомий ансамбль Круглої площі.

Збагачена величною історичною спадщиною, провінційна Полтава перетворилася на унікальний осередок духовного життя. Тут зароджувалися таланти, ідеї, проекти, події, реалізація яких вплинула на розвиток української і всесвітньої історії XIX — XX ст.

Освітньою основою становлення Полтави як осередку духовного життя стали відкриті до середини XIX ст. повітове училище, чоловіча гімназія, інститут шляхетних дівчат, духовне училище при Хрестовоздвиженському монастирі, кадетський корпус, школи садівництва та краснописців, а також губернська публічна бібліотека і газета «Полтавские губернские ведомости». В українських Афінах, як називали тоді Полтаву, вчилися й формували свій майбутній творчий геній математик В. Остроградський, письменники Л. Глібов, М. Старицький, М. Гоголь, вчений і громадський діяч М. Драгоманов та ін.

Помітне і тільки їй властиве місце посіла Полтава в капіталістичному розвитку Росії другої половини XIX — поч. XX ст., який завершився революційним крахом імперії у 1917 р. Місто не стало індустріальним, хоч на поч. 1870-го р. у ньому з’явилася залізниця з депо і майстернями, а в 1889 р. — чавуноливарний завод.

Головним здобутком Полтави було нарощування духовного потенціалу: тут оселилися чи періодично працювали такі видатні інтелектуали, як П. Мирний, І.Нечуй-Левицький, В. Короленко, В. Докучаєв і В. Вернадський, М. Вавилов і М. Скліфосовський, М. Кропивницький та ін. Освітні заклади поповнилися учительським інститутом, 6 гімназіями, 5 училищами, 2 духовними, 6 земськими, 27 церковнопарафіяльними та 19 єврейськими школами, 5 клубами і 8 бібліотеками, 4 друкарнями і 2 видавництвами (в яких уперше в Україні побачили світ повне видання «Кобзаря» та різноманітна педагогічна література), Природничо-історичним музеєм Полтавського губернського земства, відділенням Російського музичного товариства з власним симфонічним оркестром і музичним училищем. У Полтаві активно працювали Вчена архівна комісія, Церковно-археологічний комітет. Широкого розголосу набула діяльність чи ненайпрогресивнішого в Україні Полтавського губернського земства.

Відкриття у 1903 р. пам’ятника І. Котляревському об’єднало в Полтаві провідну інтелігенцію України.

У революційних подіях 1917-1920 рр. Полтава не стала політичним центром, її духовний потенціал у той час відзначався ідейними злетами, належно оціненими лише в кінці XX ст. Ю. Кондратюк у 4-х зошитах розрахував можливості космічних польотів у міжпланетному просторі. Шлях до сердець дітей торували видатні педагоги А. Макаренко і Г. Ващенко. У місті був заснований один з трьох в Україні національних університетів з історико-філологічним, правничим і медичним факультетами. Відомий археолог і педагог М. Рудинський створив художній музей, 1920-30-ті рр. в історії Полтави позначилися поступовою індустріалізацією.

У 1939 р. в місті працювали 83 промислових підприємства, обсяг продукції яких у 20 разів перевищував дореволюційний рівень. З 1935 р. розпочалася реконструкція міста і до 1941 р. в ньому було збудовано 25 багатоповерхових будинків, розширено водопровід, споруджено електростанцію і каналізацію, на вулицях з’явилися автобуси, а в будинках залунало радіо. Полтавці були забезпечені доступною системою охорони здоров’я: 7 поліклініками та більш ніж 40 іншими медичними закладами. Було створено національну державну систему освіти з 5 інститутів, 8 технікумів і 38 середніх шкіл. В 60 різноманітних навчальних закладах училося близько 30 тис. чол. Крім того, працювало 35 бібліотек, 11 клубів, 4 музеї, 2 театри і 2 кінотеатри, капела бандуристів на чолі з Г. Хоткевичем (на її основі у Києві згодом створили капелу бандуристів України), 2 науково-дослідних інститути (кормів і свинарства) та гравіметрична станція астрономічних досліджень. Місто прикрасили пам’ятники Т. Шевченку (1926 р.) і М. Гоголю (1934 р.).

Лихо фашистської окупації Полтави, яка стала штабним центром групи армій «Південь» і яку відвідав Гітлер, перетворило значну частину досягнень в руїни. Було знищено всі 83 підприємства, електростанцію, водогін, каналізацію, 2/3 житлового фонду навчальні і медичні заклади, театри, бібліотеки. Розстріляно і закатовано 18 200 полтавців, в т. ч. 5087 дітей. До Німеччини вивезено 20 800 чол. Та нескореним лишився дух полтавців, серед яких антифашистську боротьбу вело 5 підпільних груп. Так, робітники паровозоремонтного заводу зірвали всі спроби окупантів налагодити ремонт паровозів для своїх потреб. Водночас, після звільнення Полтави від фашистів Червоною Армією 23 вересня 1943 р., вони вже з грудня відновили роботу одного з цехів, а в 1944 р. завод запрацював на повну потужність. У грудні 1943 р. до Полтави було завезено 12 тис. шкільних підручників і 4 тис. наукових та художніх книг. У 7 школах відновили навчання більше 10 тис. учнів. Повернулися з евакуації і розпочали заняття педагогічний, інженерів сільськогосподарського будівництва і сільськогосподарський інститути (в січні 1945 р. в них уже навчалося 1,5 тис. студентів).

Післявоєнне відновлення Полтави відбувалося в 1950-х рр., пізніше — почалася газифікація міста, з’явилося телебачення. З 1962 р. вулицями закурсували перші тролейбуси. Символами відродженої духовності полтавців стали нова будова театру ім. М. Гоголя (1958 р.) і відбудова з руїн, залишених фашистами, унікального будинку краєзнавчого музею (1964 р.).

Сучасна Полтава — це один із центрів промислової і будівельної індустрії. Полтавці свято бережуть славні традиції рідного міста. Воно розбудовується, поліпшується його благоустрій. При цьому робиться все, аби повністю зберегти його неповторне історико-архітектурне обличчя.

^ Походження назви міста Полтава

Походження назви міста Полтава оповите вуаллю таємничості. Існує кілька версій походження, кожна з яких по-своєму цікава.

У давньоруському Іпатіївському літописі перша згадка про поселення на місці сучасної Полтави під назвою "Лтава" зустрічається під 682 роком за Візантійським календарем від так званого Сотворіння світу Богом. Цей календар існував у нас з кінця X ст., з часу прийняття Київською Руссю християнства й остаточно замінений сучасним календарем від Різдва Христового з 1 січня 1700 р. (7208 року).

Багато вчених перераховували цю дату з календаря від Сотворіння світу на наше сучасне літочислення від Різдва Христового. Так була визначена дата першої літописної згадки про Полтаву - 1174 рік.

У цьому році князь Ігор Святославович Сіверський, переслідуючи орди половецьких ханів Коб'яка і Кончака, переїхав Ворсклу біля Лтави і рушив у напрямку Переяслава, де його дружина завдала поразки половцям.

Одні вчені вважають, що назва міста Полтави походить від назви річечки Лтава (По-Лтава), правої притоки Ворскли, що текла Мазурівським яром на Поділ (з 1950-их років Лтаву взято в труби, і тепер вона тече під землею).

Полтавський історик Л.В. Падалка спершу висунув теорію походження сучасної назви міста від слів "плот", "плести", "плетінь", що означало укріплення, обплетене тином, але пізніше дійшов до висновку, що назва має скіфсько-сарматські корені.

Скіфи і сармати проживали на нашій території протягом століть і залишили на українській землі близько 600 географічних назв, у тому числі й назву річки Ворскла, що в перекладі означає "біла вода".

Можливо, Лтава, Олтава скіфсько-сарматського іраномовного походження. У східних народів слова "ол", "ул" означають "місто", "поселення". Слово ж "таві" в грузинській та осетинській мовах (а осетини є нащадками скіфів та сарматів) означає "виток річки". Тож, у перекладі на українську мову ця назва може означати "поселення біля витоку річки", "місто на горі". Подібні назви зустрічаються на шляху слідування скіфів та сарматів, які під час Великого переселення народів йшли на Захід, у Центральну та Західну Європу.

За іншою версією, назва Полтава може бути українізованою формою давньобулгарської назви Балтавар. В останні десятиліття завдяки дослідженням учених стало відомо, що в часи існування на українських землях багатоплемінного державно-політичного об'єднання під назвою Велика Булгарія, на місці Полтави уже було поселення в VII столітті.

Кубрат переніс столицю із Приазов'я у Подніпров'є, а місцем відпочинку після боїв стала його резиденція, яка знаходилась у поселенні Балтавар на території сучасної Полтави. Із стратегічної точки зору це було чудове місце для відпочинку: пагорби, ліси, річки. Назва "Балтавар" у перекладі з давньобулгарської мови тюрків означає "володар", яку, можливо, місцеві жителі пізніше залишили, дещо видозмінивши для простоти вимови.

А спостережливі люди, певно, не раз відзначали про себе, наскільки співзвучні назви річок Лтава в Полтаві, Влтава в Празі (не забуваймо і про львівську Полтву!). На думку філолога Станіслава Губерначука, слово "лтава" споріднене зі словом "лити, литись"! "Лтава" - це "та, що лита, льється, лиється"!!! "Лтава" або й "литава, латава" - давній синонім слова "ріка - текуча вода", напевно, більш ранній, який потім чомусь був витіснений новим словом "ріка". Отож, треба шукати зв’язок зі словом "лити" слів "полтава", "полтва" і подібних до них за змістом і звучанням.

Їх виявилося немало, ось наприклад, слова: "плотва" - річкова риба, "плотина" - річкова запруда, "пліт, плот" - від "по литому, по лтаві" - плавзасіб, "плитко" - теж від "по литому" - тобто не глибоко, можливо теж саме може означати вислів "води по литки" :) , "плита" - від "по литому" - тобто там де не глибоко - місце, на яке можна стати, опертись у воді чи у болоті, "б(п)олото" - поли(о)та земля, "полоскати" - мити що-небуть у воді - лтаві, "плескати" - хлопати по поверхні води з характерним звуком, "плесо" - поверхня води, озера, ріки, але ж не моря.

 

^ Символіка міста

Герб

Є свідчення, що найдавнішим гербом Полтави був родовий герб Глинських. Це було зображення престолу. Деякий час містом володіла Аграфена Байбуза (дівоче прізвище Глинська). Вона заповіла місто своєму зятеві Михайлу Грібуновічу. В його родовому гербі було  зображення змії, пробитої стрілою, і три золоті гриби.

 

Згодом Полтава перейшла у володіння Вишневецьких і отримала свій герб. На ньому було зображення натягнутого лука зі стрілою. Стріла простромлювала червоне серце з трьома білими смужками впоперек.



У першій половині XVІІІ ст. Герольдмейстерською конторою було проведено розробку гербів 88 провінційних міст. В їх числі була й Полтава, яка 1730 року отримала свій новий герб. Щит нового герба був розділений на чотири частини по діагоналі. Верхня частина герба була червоного кольору і містила схрещені шпаги. В нижньому полі блакитного кольору знаходилося зображення золотої піраміди зі змією, згорнутою у кільце. В своїй пащі змія тримала свій хвіст. Це був символ вічної слави воїнів, котрі загинули в бою. Піраміда не випадково знайшла своє відображення у геральдиці міста. У 1723 році Петро І наказав на честь перемоги у Полтавській битві побудувати піраміду. З лівого боку на щиті герба був червоний прапор з державним прапором і вензель Петра І. Права частина містила зелену пальму – символ перемоги російських військ у битві під Полтавою 1709 року.  У 1796 році відбувся новий адміністративно-територіальний поділ Лівобережної України. Після чого у 1803 році такий герб міста Полтава отримав офіційне затвердження і проіснував до 1917 року.



У XІX ст. Б.Кене запропонував новий проект герба. Щит герба був жовтого кольору. Внизу було розміщено чорний трикутник у вигляді пам’ятника, прикрашений золотою змією, звитою кільцем. За пам’ятником майоріли два зелених прапори, на них – зображення вензеля Петра Великого. У главі щита знаходилась срібна міська корона. Обрамленням служило золоте колосся, оповите Олександрівською стрічкою.



3 березня 1993 року Полтавська міська рада затвердила сучасний герб міста. Полтавський герб уособлює спадкоємність національної символіки, наданої місту, як одному з полкових адміністративних центрів українського козацтва часів Богдана Хмельницького. Цим гербом Полтава користувалася понад 100 років. Основою герба є міський геральдичний щит, конфігурацію якого було взято із зображення герба Полтави на початку Полтавського міського магістрату 1700-х років. Поле щита пурпурове (малинове), що відповідає, за геральдикою, планеті Меркурій і природному каменю аметисту, символізуючи собою панування, гідність, щедрість, благочестя. У центрі щита, точно за його центральними осями, розміщено золотий лук – символ військової зброї. Тятива його натягнута стрілою (що означає готовність до бою), направленою вістрям до низу, символізуючи охорону мирної праці. Бойову атрибутику з чотирьох боків оточують золоті охоронці шестикутні зірки, що символізують собою чотири боки світу: північ, південь, схід і захід. Вінчає композицію золотий напис «Полтава» стилізованим старослов'янським шрифтом, причому буква «Т» зображена у вигляді геральдичного хреста, який осіняє собою герб.

^ Прапор міста



Полотнище прапора міста складається з двох горизонтальних смуг в співвідношенні один до одного. Верхня смуга білого кольору, що за геральдикою символізує собою гідність, духовність, щирість, чистоту, справедливість.

Нижня смуга синьо-зеленого кольору символізує собою віру, надію, упевненість, боротьбу за свободу (волю), щастя і сільське господарство.

Співвідношення сторін прапора - один до двох.

На ньому розміщено композицію елементів герба міста, що складається з золотого лука, тятива якого натягнута стрілою, направленою вістрям донизу. Вінчають композицію золотий напис «ПОЛТАВА» та золоті охоронні шестикутні козацькі зірки.

Вісь стріли є композиційною віссю зображення і знаходиться від древка на відстані 1/3 довжини прапора.

Древко прапора вінчає золота куля, яка символізує собою сферу обрію планети Землі або Сонця.

^ Гімн Міста Полтава
Вірші Л. Вернигори - Музика О. Чухрая
Здавен ми славні, так ведеться,
Запам’ятали нас навіки,
Наш дім, і місто, і фортеця,
Не завойована ніким.
Приспів:
Хвала, хвала тобі, Полтаво,
У пісні солов’їній
У тебе, матінка Держава –
Безсмертна Україна.
Заповідав нам Котляревський
Закон, що нас охороня:
Де мир і згода у сімействі –
Блаженна буде сторона.
Приспів:
Що ми духовна є столиця,
Давно вже визнав цілий світ
Живи й сіяй в віках, світлице
Як материнки первоцвіт.
^ Географічні відомості про місто Полтава

Загальні відомості



Вид на Полтаву

Полтава – центр однойменної області.

Координати:

49° 00` 36`` пн. ш.; 34° 00` 33`` сх. д.

Площа: 103,5 кв. км.

Місто розташоване у східній частині Полтавщини на обох берегах річки Ворскли та є одним з найбільших промислових і культурних центрів Лівобережного Придніпров'я. Полтава лежить в межах великої Східноєвропейської рівнини, на рівнинному Полтавському плато і його крутому прирічковому схилі. Більша, західна частина міста лежить на порівняно високому (150...159 м над рівнем моря) вододільному плато, розчленованому біля долини Ворскли досить глибокими балками на ряд плосковерхих виступів (Монастирський, Інститутський, Кобищанський, Іванова гора). Менша, східна частина міста (Поділ, Левада, Дублянщина) розміщена на заплаві і частково першій терасі річки Ворскли. Тут переважають абсолютні висоти від 78 м до 100 м над рівнем моря. Із сходу місто обмежене долиною річки Коломак поблизу її гирла.

В основі міста лежить частина Східноєвропейської платформи – Дніпровсько-Донецька западина з глибиною залягання фундаменту 12 км. Осадовий чохол фундаменту містить кам'яну сіль, яка залягає під містом на глибині 2 км, будівельні піски, лісовидні суглинки.

У західних околицях міста переважають темно-сірі лісові ґрунти та чорноземи, а в східних – дернові та лучні. Зелені насадження мають понад 1/5 площі міста. Є понад 30 об'єктів природно-заповідного фонду.

Природно-ресурсний потенціал, зручне економіко-географічне положення Полтави визначили спеціалізацію її підприємств на паливній, харчовій, легкій, деревообробній промисловості. Розташування недалеко від великих металургійних, машинобудівних, наукових центрів таких як Київ, Харків, Дніпропетровськ зумовило розвиток машинобудування, хімічної промисловості. Місто дає 1/4 промислової продукції області.

Полтава належить до міст з густотою населення понад 3000 чол/кв. км. Близько 87% населення міста – українці. 44,0% працездатного населення зайнято у промисловості, понад 16,0% – у сфері обслуговування, 6,0% – в науці, культурі, освіті.

Станом на 01.01.2011 р. у Полтаві проживає 292,7 тис. осіб.

Має два залізничні вокзали — Полтава-Київська та Полтава-Південна. Полтава-Київська обслуговує електрифіковану магістральну ділянку Київ — Харків. Через станцію проходять усі електропоїзди на Гребінку та Ромодан, а також частково електропоїзди у харківському напрямку. Полтава-Південна обслуговує неелектрифіковані ділянки Полтава - Кременчук та Полтава - Красноград. Через станцію проходять також деякі електропоїзди у гребінківському напрямку та більшість електропоїздів харківського напрямку.

Автобусне сполучення забезпечують автовокзал (внутрішньообласні та міжобласні рейси) та дві автостанції (приміські маршрути).

Міський транспорт представлено автобусами (ціна проїзду станом на квітень 2011 року — 1.75 грн), тролейбусами (1 грн.) та маршрутними таксі (1 грн 75 коп.). Автобусний транспорт представлений приватними автобусами різної місткості (від маршрутних таксі до спарених автобусів) та комунальними автобусами Богдан А092, що належать КП "Полтаваелектроавтотранс". У період з 2009 до 2011 року рухомий склад автобусів великої місткості сутєво поповнився за рахунок приватних перевізників - було придбано близько 20 автобусів великої місткості б/в з Європи. Крім вищезгаданих типів транспорту широко розповсюджені послуги таксі (служби 005, 006, 052, 055, 056, 064 та ін.).

Клімат

В цілому клімат міста помірно-континентальний з прохолодною зимою та теплим (іноді спекотним) літом. Середньорічна температура повітря складає 7,6 °C, найбільш низькою вона є в січні (мінус 6,6 °C),найбільш високою – в липні (20,1 °C). Останні 100-120 років температура повітря в Полтаві, так само,як і на Землі, має тенденцію до підвищення. Протягом цього періоду середньорічна температура повітря зросла приблизно на 1,5 °C. Найтеплішим за весь період спостережень виявився 2010 р. Найбільше підвищення температури відбулося у першу половину року.

У середньому за рік у Полтаві випадає 569 мм атмосферних опадів, найменший коефіцієнт опадів у лютому-березні, а найбільший –у липні. Кожної зими в Полтаві утворюється сніжний покрив, максимальна висота котрого зазвичай спостерігається у лютому. Відносна вологість повітря в середньому складає 74 %, найменша - у травні (61 %), найбільша – у грудні (88 %).

Найбільшу повторюваність у місті мають вітри з заходу, найменшу з півночі та південного сходу. Найбільша швидкість вітру – в лютому, найменша – в серпні. У січні вона в середньому складає 4,6 м/с, у липні – 3,1 м/с. Кількість днів із грозами на рік у середньому дорівнює 13, з градом – 5, снігом – 59.

Середня температура січня - -6,6 °C

Середня температура липня - +18,7 °C

Середньорічна температура - +7,6 °C

Середньорічна швидкість вітру - 3,5 м/с

Середньорічна кількість опадів – 569 мм

^ Клімат Полтави

Показник

Січ

Лют

Бер

Кві

Тра

Черв

Лип

Серп

Вер

Жовт

Лист

Груд

Рік

Середній максимум, °C

3

2

3

12

20

23

24

23

18

11

3

1

11

Середня температура, °C

6,6

5,3

0,1

8,8

15,4

18,7

20,1

19,4

14,3

7,6

1,5

3,1

7,6

Середній мінімум, °C

8

7

2

5

10

13

15

13

10

3

1

5

3

Норма опадів, мм

43

37

35

40

51

60

71

46

44

42

49

51

569




Історія Полтави

Виникнення

Перша письмова згадка про літописну Лтаву знайдена на сторінках Іпатіївського літопису 1174 року: "на Петров день" (12 липня), Ігор Святославич, переслідуючи орди половецьких ханів Кобяка і Кончака, "переїхав Въросколь оу Лтави "і рушив у напрямку Переяслава, де дружина Ігоря завдала поразки половцям. Саме від цієї дати було прийнято розпочинати відлік «віку» Полтави до 1999 року. У 1974 році вперше урочисто було відзначено 800-річчя Полтаві. Але місто виникло значно раніше за час згадки про нього у літопису. Пізніші археологічні дослідження простежили безперервне проживання людей у Полтаві аж до рубежу VIII—IX ст.

Засноване слов'янами-сіверянами у IX ст. укріплене першопоселення на Івановій горі поклало початок розвитку давньоруського граду Х-ХІІІ ст., поселенням XIV, XV віків. Розкопки, проведені в історичному центрі Полтави вченими Обласного центру археології управління культури Полтавської облдержадміністрації (Соборний майдан, вул. Спаська, Першотравневий проспект), виявили ділянки міської забудови, вулиці, житло, господарські і виробничі приміщення давніх полтавців. Ці наукові свідчення стали фундаментом офіційного визнання 1100-літнього віку Полтави у 1999 році. Тож нині офіційним часом заснування Полтави вважається 899 рік.

Під час монголо-татарської навали у 1240р. Полтава була практично повністю зруйнована, і довгий час потому не зустрічалися співзвучні назви в письмових джерелах.
  1   2   3   4   5   6

Схожі:

Міста та села України: Полтава iconМіста І села України. Історична І культурна спадщина Полтави
Старого міста, дозволяють говорити про більш ніж 1100-літню історію полтавського городища. Поселення не оминуло сумної долі більшості...
Міста та села України: Полтава iconМіста І села України. Київська область Броварський р-н,село Требухів
Требухів відомий з початку XVII століття. Площа землі у межах сільської ради становить 5344. 6 га. Відстань від села до Броварів...
Міста та села України: Полтава iconПрограм місцевого самоврядування
Суми. Загальна площа в адміністративних межах міськради складає 2663,03 га. Свого часу до складу міста увійшли такі населені пункти,...
Міста та села України: Полтава iconПурпурівська загальноосвітня школа
Всеукраїнської історико-краєзнавчої експедиції «Історія міст І сіл України» у номінації Нарис – опис міста (села) робота учнів 8...
Міста та села України: Полтава iconТериторіальна громада села томашівка та села нове село уповноважений...
Адреса для отримання кореспонденції: 32151, Хмельницька обл., Ярмолинецький р-н, с. Томашівка, вул. Кірова, 48; тел.: 0972097310
Міста та села України: Полтава iconМіста та села України: Дніпропетровськ
З 1950-х років центр аерокосмічного І ракетобудування. Місто є головним торговим І промисловим центром Східної України. У місті 11...
Міста та села України: Полтава iconМіста І села України. Історія Івано-Франкіська
У підпорядкуванні Івано-Франківської міської ради знаходяться 5 навколишніх сіл: Вовчинець, Угорники, Микитинці, Крихівці, Хриплин....
Міста та села України: Полтава iconНарод України безпосередня влада народу України територіальна громада...
Адреса для отримання кореспонденції: 31345, Хмельницька обл., Хмельницький р-н, с. Копистин, вул. Шевченко, 13
Міста та села України: Полтава iconПояснювальна записка до проекту Статуту міста Вінниці, запропонованого...
Прийнятий у 1997 році закон “Про місцеве самоврядування в Україні” передбачив право територіальних громад мати власні статути. Це...
Міста та села України: Полтава iconМіста та села України: Сімферополь
Обживав цю місцевість ще первісний мисливець. У 1927 році на лівому березі Салгира, в печері Чокчура, була відкрита стоянка древніх...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Школьные материалы


База даних захищена авторським правом © 2014
звернутися до адміністрації
uchni.com.ua
Головна сторінка