«Місто Новоград-Волинський»




Скачати 165.79 Kb.
Назва«Місто Новоград-Волинський»
Дата конвертації02.03.2013
Розмір165.79 Kb.
ТипДокументы
uchni.com.ua > Історія > Документы
НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

КИЇВСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ ПРАВА

Кафедра гуманітарних дисциплін

ЗАЛІКОВА РОБОТА

Дисципліна: ІНФОРМАТИКА

Тема: «Місто Новоград-Волинський»






Виконала:

студентка ІІ курсу групи МП – 22

Онопрійчку Ольга Василівна

Перевірили:

Борисов Борис Іванович

Ткачук Анатолій Іванович



Київ-2011

План

  1. Вступ

  2. Загальна характеристика міста

  3. Історія міста

  4. Символіка міста

  5. Історичні пам’ятки

  6. Видатні земляки

  7. Висновок

  8. Список використаних джерел


1. Вступ

Старовинне місто Новоград-Волинський розквітло на щедрій Житомирській землі на перехресті шляхів, що з’єднують столицю України – місто Київ – із містами Західної Європи.

Місто з його мальовничими краєвидами, унікальними пам’ятками історії, культури та архітектури і донині приваблює дослідників, науковців, видатних людей. Його вузенькі вулиці, вікові ліси, скелясті береги Случі та залишки старого Городища, середньовічної фортеці та старовинні будівлі бережуть пам’ять про древлянські язичеські традиції, самовіддану працю та героїчну боротьбу місцевих жителів за своє щасливе життя.

Історія міста багата та цікава. Вперше воно згадується більш як 750 років тому в Іпатіївському літописі (1257 рік) як Звягель в складі Галицько-Волинського князівства. Втім, відновлені археологічні розкопки Городища свідчать про значно старший вік міста. Сучасну назву місто отримало у 1795 році після приєднання до Російської імперії.

Останні 20 років місто стало центром відродження національних традицій поліського краю, місцем збору аматорських фольклорних колективів, майстрів декоративно-ужиткового мистецтва, шанувальників творчості видатної Лесі Українки на Міжнародному святі літератури і мистецтва „Лесині джерела”.

Новоград-Волинський є привабливим для інвесторів, адже це край, що володіє значним природним, економічним та інтелектуальним потенціалом. В місті вже не один рік працюють інвестори з Німеччини, Польщі, Румунії, Бельгії, Туреччини, Росії, Естонії та Угорщини.

^ 2. Загальна характеристика міста

Новоград-Волинський – місто обласного підпорядкування, районний центр Житомирської області, знаходиться за 217 кілометрів на захід від Києва та 312 кілометрів на схід від Львова. На півночі Житомирщина межує з Республікою Білорусь, в основному з Гомельською областю, на заході – з Рівненською та Хмельницькою, на сході – з Київською, на півдні – з Вінницькою областями.

Воно розкинулось на берегах річки Случ, що належить до басейну Дніпра. Знаходиться в центральній частині Українського Полісся в межах Поліської низовини. Рельєф території – слабохвиляста рівнина з виходами кристалічних порід на горбах. Абсолютні висоти 150-250 метрів. Клімат континентальний, помірно-вологий, з середньою тривалістю безморозного періоду 164 дні, середньорічною кількістю опадів 581 мм.

Площа території – 2667 гектарів.

Завдяки вигідному географічному розташуванню, розвиненій мережі автомобільних шляхів та залізниць область має зручне транспортне сполучення не лише з містами України, а також з країнами Європи.

Через місто пролягає Критський транспортний коридор №3 Краковець – Львів – Рівне – Новоград-Волинський – Житомир – Київ, дорога загальнонаціонального користування Київ – Чоп.

Чисельність населення на 01.01.2009р. становила 55994 особи.

Населення працездатного віку – до 60%.

Економіку міста Новограда-Волинського формують:

* 12 промислових підприємств;

* 370 юридичних осіб;

* 3800 приватних підприємців – фізичних осіб.

Найбільший обсяг промислового виробництва, а саме близько 40 %, зосереджений у галузі машинобудування. Менші частки мають харчова, хімічна та нафтохімічна, легка та деревообробна промисловість. Станом на 1 січня 2008р. загальний обсяг накопичених прямих іноземних інвестицій в економіці м. Новограда-Волинського становив 2,4 млн.дол..

Історичні та історико-архітектурні пам'ятки:

*7 пам'яток архітектури, 95 – пам'яток історії і культури, з них: 22 братські могили, 27 окремих могил основного періоду ВВВ, 19 пам'ятних знаків, 21 пам'ятна споруда.

*Найвизначніші – літературно-меморіальний музей Лесі Українки, будинок-музей родини Косачів, поштова станція, в якій зупинявся Т.Г. Шевченко, пам'ятник Лесі Українки, пам'ятник Т.Г.Шевченку.

*Видатні земляки: поетеса, громадський діяч Леся Українка, письменник і вчений Михайло Косач (Обачний), Ольга Косач-Кривинюк, німецький письменник Ернст Кончак, єврейський письменник М.З. Феєрберг, герої Радянського Союзу – А.Т. Бурковський, П.І. Сірагов, Ю.М. Горбко.



Візитівка міста (файл PowerPoint) УКР.

3.Історія міста

Місто Новоград-Волинський (до 5 липня 1795 року – Звягель) знаходиться в центральній частині Українського Полісся, в західній частині Житомирської області, на берегах річки Случ (басейн р. Прип’яті). Місто обласного підпорядкування, центр однойменного району.

На початку Великої Вітчизняної війни місто героїчно оборонялось, але 7 липня 1941 року загарбники окупували його. Окремі довготривалі вогневі точки чинили опір до 10-14 липня. Протягом липня-вересня 1941 року окупаційними військами було знищено майже 6 тисяч жителів міста переважно єврейської національності. У жовтні 1941 року в місті організований підпільний комітет, який вів боротьбу із загарбниками до листопада 1943 року. Його очолювали: М.І.Лянгус (1911-1975), потім Василь Левченко (1904-1943). У травні 1942 підпільним комітетом прийнято рішення про формування партизанського загону “Перший Волинський”, який складався з 36 осіб. У листопаді 1942 сформований партизанський загін ім. 25-річчя Радянської України у кількості 100 осіб. В часи фашисткою окупації на території Парку культури та відпочинку, шкіл №2, 5 створений концентраційний табір для військовополонених, де замучено та вбито 30 тисяч чоловік. 3 січня 1944 року радянські війська визволили місто від німецько-фашистських загарбників. Одними з перших увійшли в місто воїни дивізії, якою командував генерал-майор Й.М.Панкратов (1897-1945), та мотострілецької бригади під командуванням генерал-майора П.С.Ільїна (1901-1976). За часи Великої Вітчизняної війни загинуло 14 тисяч новоград-волинців. На честь загиблих в місті споруджено 95 пам’ятників і пам’ятних знаків, 41-й вулиці присвоєні імена земляків, що вели боротьбу із фашистами.

У період відбудови та соціалістичного будівництва в місті збудовано та введено в дію багато житлових будинків, нових промислових підприємств та установ соціального призначення. У 1946 році відкрито дитячу музичну школу, у 1958 році на базі міжрайонної майстерні з ремонту автомобілів та тракторів створено ремзавод. 1962 року споруджено телевізійний ретранслятор. 1964р. В центрі міста відкрито універмаг, пущено в експлуатацію консервний завод. 1965р. Профкомбінат перетворено на швейну фабрику. 1966 – рік введення в експлуатацію м’ясокомбінату, одного з найпотужніших підприємств такого напрямку в Україні того часу, та каменедробильного заводу. У 1966 році також розпочало роботу СПТУ № 7 та плавальний басейн. У 1967 відкрито автовокзал, новий будинок вузлу зв’язку, станцію переливання крові. У 1970 році введено в експлуатацію нове приміщення школи № 6.

1971 – рік відкриття музею Лесі Українки, 1972 – нового приміщення палацу культури. У 1974 році впорядковане військове кладовище. Машинобудівний технікум прийняв перших студентів у 1975 році, а учні школи № 4 отримали нове приміщення у 1981 році.

У 1980 році відкрито нову поліклініку розраховану на щоденний прийом 800 хворих. У 1986-1987 р.р. проведено реставраційні та консерваційні роботи на фортеці, благоустроєна замкова площа. З часу відкриття пам’ятника Лесі Українки (1987 рік) започатковано міжнародне свято літератури і мистецтва “Лесині джерела”.

У 1994 році збудовано новий мікрорайон „Болгарбуд”, який складається із житлових будинків, школа № 11, дитячого садочка №14 та торгівельного комплексу для сімей військовослужбовців. Цього ж року в місто проведено природний газ (ГРП № 1 по вул. Гоголя).

У 1994 році міська рада затвердила герб та прапор Новограда-Волинського, а у 1995 – гімн міста авторами якого є місцеві аматори Юрій Ковальський та Іван Мамайчук.З 1995 року місто є членом Ліги історичних міст України.

На протязі багаторічної історії міста змінювались назви його вулиць. В 1620р. у стародавньому Звягелі було лише п’ять вулиць: Ринкова, Вільхова, Подлєська, Каліцька та Черкєвна. З часом назви ці зникли, хоча протягом XXI століття сучасна площа Лесі Українки називалася Базарною. В описі міста від 1838р. згадується одна-однісінька брукована вулиця, що вела до містечка Корця і називалася через це Корецькою.

У 1861р. на території стародавнього замку побудували новий собор, і частина Корецької вулиці стала називатися Соборною. Приблизно в цей самий час споруджено міст через річку Случ. До нього продовжили і вибрукували Замкову вулицю, яка відтоді стала Житомирсько-Шосейною, пізніше – просто Житомирською. Географічне походження мали також вулиці Полянська, Суслівська, Олександрівська, Княжеська (у напрямку до села Княжі Корецької), Гутинська (вела до однієї з „гут”, тобто скляних заводів, можливо, до колишнього села Кука Гути).

У другій половині 1920-х років були перейменовані: вул. Велика Олександрівська на вул. Чернова, який був у 1919р. керівником місцевої більшовицької організації, вул. Лютого (також один з місцевих більшовицьких керівників) – на вул. Воровського, Мала Олександрівська – на Артема, Старо-Корецький шлях – на вул. Войкова, Малий Тюремний провулок – на Пролетарський, Училищний провулок – на Шкільний. Комсомольським назвали новий прорізний провулок. До нових назв не могли звикнути ні прості мешканці міста, ні навіть радянські чиновники. Через це у побуті, навіть, на офіційному рівні використовувалися переважно старі назви. За період від 1931 до 1941р. вул. Бухаріна стала вул. Островського, Мала Суслівська – Косовського, Нижня Медова і Ковальська – Щорса, Троїцька – Червоною, Цвинтарна – Горького, Червона – Пархоменко, Мала Звіринська – Мало-Володарською, Кінний пров. – вул. Челюскіна, Кагукінський пров. – вул.. Першого Травня, Мало – Гутинський провулок – вул.. Малою Радянською. Характерна для цього часу топоніміка виникає також у місцях нової забудови: вул.. Кірова, Куйбишева, Чапаєва, 8 Березня, Перекопська, Піонерський провулок.

Під час німецької окупації більшості вулиць були повернуті дореволюційні назви. Останні широко вживали „за інерцією” ще декілька післявоєнних років. Але у 1950-х рр.. все стало на свої місця. Саме в цей час Міжнародна вулиця стала називатися вул.. Карла Маркса та змінила свій напрямок: частина її увійшла до складу вулиць Волі та Кірова, а до неї приєднали частину вул.. Володарського. Після знесення старих будинків фактично зникла вулиця Лесі Українки, а ім’ям поетеси назвали нову прорізну вулицю. Ще одну прорізану біля машинобудівного заводу вулицю назвали ім’ям Сталіна (пізніше стала вул. Ломоносова). Привокзальна вулиця була перейменована на вул. Гоголя, Лютнева – на Яновського, Шкільна – на Шолом-Алейхема, Прорізна – на Гагаріна, Ярунська – на Лянгуса, Середня Ярунська – на Боженко, Мала Ярунська - на Тельмана, Табірна – на Полянського, Корестенська –на Юношева, Заводський пров. – на вул.Ніколаєва. Пролетарський провулок – на вул.. М’якишева. Головну вулицю приміського села Плетенка, яке у 1960-х роках увійшло до складу міста, назвали на честь 50-річчя Жовтня. Після спорудження пам’ятника Лесі Українки на честь її назвали площу. За останній час відбулося ще декілька перейменувань: пров. Лесі Українки став вул. Олени Пчілки, вул. Карла Лібкнехта – вул. Косачів, вул. III Інтернаціоналу – вул. Ковальського, вул. Леніна – вул. Шевченка

Історична довідка складена за матеріалами місцевих краєзнавців:

Віктора Ваховського, Олександра Провоторова, Ліни Наумець, Леоніда Когана, Євгенії Ващук.

^ 4.Символіка міста

Місто має свій малий, повний герб та корогву (гербове знамено), автор яких Микола Олександрович Босенко - член Спілки архітекторів України.

Зміст, опис та порядок використання гербів і корогви визначено міською радою згідно із Законом.

^ Великий герб :



На великому пурпуровому щиті, розділеному на чотири долі широким білим прямим хрестом /кольори історичного герба Волині, початку ХІV ст./ в центрі розташовано картуш кольору золота, в який вписано малий герб міста.

По обидва боки картуша стоять кожний на одній нозі срібні лелеки, символи чистоти і вірності, що піднятими ногами утримують картуш, а над ним дзьобами підносять золотий ланцюг із золотим дзвоном. На дзвоні викарбувана дата заснування міста - 1257 рік. За картушем розташовано діагонально хрещені молот і шаблю, символ трудової і бойової слави міста. В кінці герба на синьо-жовтій стрічці, яка опоя­сує низ великого щита і кінцями діагонально завершує його верх, зображено золотий тризуб. Всю композицію вінчає срібна міська корона.

^ Прапор міста

Місто має свій прапор (полотно білого кольору з кольоровим зображенням елементів повного герба міста). Автор Микола Олександрович Босенко, член Спілки архітекторів України. Прапор міста встановлюється у залі засідань міської ради під час проведення сесій, загальноміських свят, у службовому кабінеті міського голови та перед Будинком міської ради.

^ Малий герб

У формі Щита Французького за формою, чотирьохдільний з главою, міською короною і щитком посередині. На срібному полі глави - напис кирилицею "Новоград-Волинський", верхня права доля і середній щиток - фрагмент гер­ба міста, діючого з 1796 року. На золотому полі правої долі зображено частину двоголового орла з короною, а на малому золотому щитку – прямий пурпуровий хрест з вигнутими сторонами.

На пурпуровому тлі верхньої лівої долі, що має форму фортечної стіни, зображені схрещені меч і козацька шабля. Емблема символізує національно-визвольну боротьбу ХVII ст. в місті. На зеленому тлі нижньої правої долі зображено срібні схрещені пір'їни у вигляді букви "У". Емблема несе інформацію про те, що місто являється батьківщиною видатної української поетеси Лесі Укра­їнки, а також місцем життя і діяльності сім’ї Косачів.

На голубому тлі нижньої лівої долі зображено золотий дзвін, у який вписано голубий знак у вигляді букви “Z”. Емблема відтворює легенду про роль дзвону над річкою Случ, а також першу назву міста – Звягель. Герб прикрашає міська корона у вигляді стилізованого зображення трьохбашенної фортеці, кольору срібла.

^ Корогва міська (Гербове знамено)



Прямокутник із співвідношенням сторін 1:1,23. На білому тлі з пурпуровою вишивкою (мотив вишиванок із зібрань Косачів по Волині) в центрі розташовано малий герб. Кайма знамена являє собою хвилеподібний малюнок, утворений поєднанням рівновеликих трикутників білого і червоного та жовтого і голубого кольорів по краю периметра. В чотирьох кутках на голубих трикутниках золоті зображення тризуба. Древко корогви голубого кольору, завершується металевим золоти тризубом.

^ Гімн міста

Місто має свій гімн. Слова, музика та порядок використання гімну, його позивних сигналів затверджується міською радою згідно із Законом.

^ Гімн міста:

Де висока круча, скеля стрімка,

Голосисті дзвони небо торка,

Слава сивих віків,

Гордих батьків

Плине, наче Случ-ріка

Ми твої, Возвягелю, дочки й сини,

Рідна Леся з нами сонцем весни.

Слово правди звучить

І пломенить,

Наші душі боронить.

Молодої волі стелиться шлях,

Ключ від щастя долі в наших руках.

Піднімайся, рости,

Садом цвіти,

Слався, місто, у віках!

Музика - Івана Мамайчука (місцевий композитор)

Слова - Юрія Ковальського (місцевий поет)

  1. Історичні пам’ятки


Буклет "Пам’ятки та пам’ятні місця історії і культури м.Новоград-Волинський" (завантажити .doc


Перелік об’єктів культурної спадщини м.Новограда-Волинського


№ з/п

Назва пам’ятки

Адреса

Дата (епоха)

Дата від-

крит-тя

Автор

Матеріал

Основні розміри

1

Командний пункт

Новоград-Волинського 7

укріпленого району

Вул. Богуна,

21

1933-

1944

2007

-

Бункер – залізобетон

У плані 14 х 14 м

2

Пам’ятник “Вершник”

на честь воїнів Першої

Кінної армії

Вул. Вок-

зальна, 2

1919-

1921

1968

-

Скульптура – залізобетон,

обеліск, плита – граніт

Обеліск вис. 9.0 м, скульп. вис. 4.0 м,

плита 1.1 х 0.6м

3

Могила Агевніна І.Г. –

радянського воїна

 

Вул. Вок-

зальна, 17

1944

 

1944

1980

-

Стела – лабрадорит

Стела вис.2.8, шир. 0.65м

плита 1.6 х 0.65м

4

Будинок, в якому

проходило засідання

секретарів обкомів КП(б)У

західних областей України

Вул. Волі, 22

1941

 

1975

-

Будинок дерев.

дошка – мармур

Будинок 23 х 11.5 м, дошка 0.5 х 0.8м

5

Братська могила жертв

фашизму. Кількість

похованих біля 300 осіб

Вул. Волі, 41

1943

1992

-

Обеліск – сірий граніт

Вис. обеліску 2.8м,

шир. 0.58м

6

Братська могила жертв

фашизму. Кількість

похованих

7200 осіб

Вул. Волі, 52

1941-1943

 

1995

-

Пам’ятний камінь – габро

Вис. каменя 1.0м,

шир. 0.72м

7

Будинок колишньої

в’язниці, в якій під час

Великої Вітчизняної війни

загинуло 7200 осіб

 

Вул. Волі, 52

1886

1941-1943

 

1975

 

-

Будинок

2-поверховий цегляний

Будинок 42.3 х 14.8 м, прямокутна ділянка 88 х 54 м



  1. Видатні земляки



  • Юліан Люблінський (1798-1873) - відомий діяч декабристського руху;

  • Лариса Квітка-Косач (Леся Українка) (1871-1913) – велика українська поетеса, драматург, громадська діячка;

  • Михайло Косач (1869-1903) – вчений, математик і фізик, який багато зробив для розвитку української метеорології, письменник, він писав під псевдонімом Михайло Обачний;

  • Ольга Косач-Кривинюк (1877-1945) – перший біограф Лесі Українки та зберігачка архіву родини Косачів;

  • Мордехай Зеєв (Вольф) Феєрберг (1874-1899) - єврейський письменник, який залишив помітний слід у сучасній єврейській літературі;

  • Борис Савелійович Лисін (1883-1970) – академік АН УРСР, фундатор силікатної науки в Україні;

  • Ернест Кончак (1903-1979) - радянський письменник німецького походження;

  • Юрій Миколайович Горбко (1908-1942) – герой Радянського Союзу, льотчик, герой радянсько-фінської війни;

  • Сірагов Павло Іванович (1922-) - герой Великої Вітчизняної війни;

  • Бурковський Анатолій Трохимович (1916-1985) – герой Великої Вітчизняної війни;

  • Шарварко Борис Григорович (1929-2002) – директор Всеукраїнського центру фестивалів і концертних програм України, народний артист України, професор, людина року у мистецтві 2002 року, кавалер відзнак Президента України ІІ і ІІІ ступенів, нагороджений орденом „Знак Пошани”, орденом Миколи Чудотворця.



  1. Ввок

Без перебільшення Новоград-Волинський можна назвати перлиною Українського Полісся. Сюди приводять десятки доріг аби побувати у чудовому місті, яке подарувало світу геніальну поетесу Лесю Українку, краї, оспіваному Великим Кобзарем. Славні звичаї та традиції своїх пращурів примножують більш як 55 тисяч новоград-волинців, дбайливо бережуть історичні місця, пов’язані із іменами Лесі Українки та сім’ї Косачів, цікаві краєвиди, включаючи їх у туристичні маршрути для відвідувачів міста.

Тому запрошуємо Вас відвідати це чудове місто!


  1. ^ Список використаних джерел

http://novograd.org/

http://www.novograd.osp-ua.info/

http://www.stejka.com/ukr/jitomirskaja/novogradvolynskiy/

http://www.castles.com.ua/zviagel.html

http://www.novograd.osp-ua.info/?ch=1&fl=vidzeml

Електронний паспорт:

Тип носія

Flash Card

^ Типи файлів

Документ Microsoft Office Word 97-2003

Розмір файлів

1,21 КБ (1 241 байт)

^ Дата створення

27 травня 2011 р.

Атрибути файлу

Архівний

Назва файлу

Місто Новоград-Волинський

Тема файлу

Розповідь про місто Новоград-Волинський

Автор

Онопрійчук О.В.

Категорія

Залікова робота

Ключові слова

Новоград-Волинський, Леся Українка, гімн, герб.

Коментарі

-

Схожі:

«Місто Новоград-Волинський» iconОсвячення храму в селі Галіївка
Галіївка Чуднівського району. В цей день, який вже ввійшов в історію села, Високопреосвященніший архієпископ Житомирський І новоград-Волинський...
«Місто Новоград-Волинський» icon6. Поле можливих рішень проблем розвитку міста
Наведені у п стратегічні орієнтири та стратегічні цілі розвитку міста розгортаються у фокусі принципів сталого розвитку в поле можливих...
«Місто Новоград-Волинський» iconТехніко-еконмічні показники м. Тростянець
Місто Тростянець – місто районного значення, розташоване в 60 км від обласного центру м. Суми. Місто засновано в 1660 році
«Місто Новоград-Волинський» iconВишенський І.                Послання до єпископів
...
«Місто Новоград-Волинський» iconУчасть дошкільного навчального закладу «Чебурашка» в загальноміському...
Засідання робочої групи по реалізації проекту «Наше місто – Мала Виска. Наше місто – чистий дім» презентація проекту
«Місто Новоград-Волинський» iconНовоград-волинська міська рада
Про Порядок увічнення пам’яті видатних подій та особистостей у місті Новограді-Волинському
«Місто Новоград-Волинський» iconСкаковська Г. А., вихователька
Скаковська Г. А., вихователька Новоград-Волинської загальноосвітньої школи-інтернату І-ІІ ступенів
«Місто Новоград-Волинський» iconI am from Kyiv. I love this city greatly for its beauty, its ancient...
Я з Києва. Я дуже люблю це місто за його красу, його давню історію та його людей. Ось чому абсолютно природно, що зараз я розповім...
«Місто Новоград-Волинський» iconТематична контрольна робота №2
«Про правду І кривду» І «Красний Іванко І закляте місто»; в «Красний Іванко І закляте місто» І «Про жар-птицю І вовка»
«Місто Новоград-Волинський» icon«Місто Коростень»
«Коростень» І «Коростенський» входять до сотень довідників І десятків тисяч наукових праць. Іменем Коростеня названі геологічні об'єкти,...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Школьные материалы


База даних захищена авторським правом © 2014
звернутися до адміністрації
uchni.com.ua
Головна сторінка