М80 олександр морщавка




НазваМ80 олександр морщавка
Сторінка2/6
Дата конвертації02.03.2013
Розмір0.66 Mb.
ТипДокументы
uchni.com.ua > Історія > Документы
1   2   3   4   5   6

Початковий.

^ З 1886 по 1895 роки видобуто збагаченої руди 9, 5 млн. пудів, чи 6, 4% всіх розвіданих запасів.

2. До відкриття залізниці.

З 1896 по 1904 роки видобуто 34, 7 млн. пудів, чи 23, 44% всіх розвіданих запасів.

3^ . Від часу дії залізниц.

З 1905 по 1913 роки видобуто збагаченої руди 104, 3 млн. пудів, чи 70, 2% розвіданих запасів.

Тож до Першої Світової війни видобуто 148, 5 млн. пудів марганцю. До 1905 року руда Нікополь – марганцевого родовища використовувалась виключно на внутрішньому ринку. Згодом в значній кількості почала йти на експорт.
Збут збагаченої руди


роки

видобуток %

зовнішній експорт %

продаж %

1886 - 1895

9, 5

-

-

1896 - 1905

34, 7

2, 4

6, 9

1906 - 1912

104, 3

32, 8

31, 3

всього

148, 3

35, 2

38, 2



Таким чином, за кордон вивезли 38, 2% загального видобутку.

В „Екатеринославських ведомостях” від 22 червня 1896 року знаходимо статтю „Городищанський рудник Екатеринославського уезда” і два вірші. Ось рядки з першого твору.

В Чернышовой во степе

Нашли марганец в земле.

Прокопали шурхи-норы,

Где работают шахтеры.

Ох там шахта есть такая,

Прегромадная, большая:

Два саженя ширины,

Десять сажень глубины.

Шахтер рубит по ночам,

Не уважит богачам.

Унизу висит шнурок,

А вверху звенит звонок:

Как дернули за шнурок,

Зазвенит звонок,

Даст машина гудок...

Підписи під віршотворством відсутні. Зверстані строфи під текст статті. На наш погляд записані вони з вуст рудокопів. Мабуть, це частівки, які співали шахтарі.

За даними статистичного бюро з’їзду гірничих промисловців Півдня Росії: на 5 рудниках діяло: 9 парових котлів із загальною поверхнею нагріву 3, 065 кв. фунтів і 6 парових машин (загальною потужністю в 168 кінських сил), 10 кінних та один паровий підіймач руди. На видобутку задіювали до 79 кінських голів.

Перед Першою Світовою війною руда розподілялася за сортами:

1 сорт – 36%

2 сорт – 26%

3 сорт - 38%

За кордон надходила, переважно, збагачена руда 1 та 2 сортів. На внутрішньому ринку використовувалася 2 і 3 сортів. Відсоток видобутку регулювався закордонним попитом на марганець.
^ Питома вага Нікополь-марганцевого басейну в світовому видобутку марганцевого концентрату


роки

світовий продукт

нікопольський басейн

у млн. пудів %

1910

119, 9

10, 9

9, 1

1911

106, 6

12, 3

11, 6

1912

9, 0

14, 6

14, 7


Перше місце за видобутком руди займала на той час Бережанська Індія (117 млн. пудів), друге – Чіатурі (97, 7 млн. пудів), третє – Нікополь (37, 8 млн. пудів), четверте – Бразилія (35, 6 млн. пудів). Імперіалістична війна не тільки не зменшила видобуток копалини, а й збільшила його. За три воєнні роки відвантажено 46, 36 млн. пудів цінної сировини:

^ 1914 – 14, 6 млн. пудів;

1915 – 16, 85 млн. пудів;

1916 – 14, 91 млн. пудів.

У воєнний період Нікополь-марганцевий район дещо поліпшив своє силове та житлове господарство. Встановлено 2 газогенератора потужністю в 125 кінські сили. Число кінських підіймачів зменшилося. Відтоді, як Іван Корнійовч Бабенко знайшов багаті поклади марганцевої руди, спливло чимало часу. І, мабуть, у тому, що місто існує, завдячувати треба землякові.
^ Копав земляк криниченьку

Лідія Савчук
Копав земляк криниченьку,

Копав не одну.

Та й побачив на дні ями

Жилу золоту.

А як був він від природи

Кмітливий такий,

Тож відразу ж і збагнув,

Що поклад не простий.

Дістав із кишені хустку –

Грунт взяв сховав в робу.

В Нікополь у дні відпустки

Скарб повіз на пробу.

Там віддав кому належить,

Ті далі послали

І вже треті в цім безмежжі

Марганець шукали.

Потім шахти збудували –

Рудником назвали.

Мудрого земляка ім’я

Лиш не вшанували.

Ти про нього вірш не вчив

Й не героєм він почив.

Тож знай він Іваном звався

І Бабенком величався.

Мав дітей тут і онуків,

Живі й правнучата,

Для Марганця його руки

Зробили багато.

Вшануймо ж бо пам’ять його,

Земляки, уклінно.

Марганець, хранимий Богом,

Гордись таким сином!


^ МАРГАНЕЦЬ У ДОРЕВОЛЮЦІЙНІ ЧАСИ
Вже з перших років експлуатації марганцевих рудників для робітників розпочалися тяжкі дні. Минуле гірничо-збагачувального комбінату віддзеркалюється жахливими умовами техніки безпеки. Власників менше всього турбувало збереження життя трударів. В одному з номерів журналу „Горный вестник”, що виходив до Жовтневого перевороту, опубліковано вельми вражаючі факти: „За 1906-1908 роки на рудниках трапилося більше 120 смертельних випадків, з них 80% у шахтах із – за обвалів, не говорячи про пошкодження та травматизм”.

Працювали шахтарі по 12 годин на добу. На перепочинок лишалася двогодинна перерва. Умови праці були більш ніж виснажливі. Весь видобувний цикл доводилося виконувати вручну. Вибійник одбивав руду обушком, вагонний вантажив її лопатою у дерев’яні вагончики. Відкочував їх до головного штреку, як правило, по несправній колії. Іноді просто по дрючках, надриваючись від натуги. Про настилання трапів ніхто не дбав. Шахти були вкрай заболочені. Відливали воду з вибоїв теж вручну. Людина фізично не встигала вичерпувати багнюку. Гірникам доводилося у ній бовтатися по коліна. Керівництво шахт й думати не хотіло про техніку безпеки: ні вентиляції, ні освітлення. Повний хаос. Пересувалися у вибоях навпомацки, часто повзком. Каганець „Бог в поміч”, яким були „оздоблені” шахтарі, давав змогу бачити підземелля ледь на три метри. Відсутність вентиляції унеможливлювала працю шахтарів. Щоб вибійник міг працювати, вагонник знімав сорочку і розганяв нею скупчення газів.

Не кращі умови мали й надземними. Весь трудовий цикл тут відбувався вручну.

Примітивно тривав і процес збагачення. На поверхні робили тік. У суху погоду настилали тонким шаром руду та подрібнювали її звичайним кінним котком. Сажа вже відсіювалась на спеціальних решетах. Щоправда, напередодні Першої Світової війни в басейні збудували дві збагачувальні фабрики, але про недосконалість неомеханізмів багато говорити не треба.

На фабрику руду везли звичайною кінною тягою. Надлюдська праця чекала шахтарів щодня. Нестерпні умови чатували й вдома. Жили гірники в землянках, у кращому разі, в дерев’яних бараках. У так званому житлі панувала дика антисанітарія. Робітник приходив з роботи і був вимушений ходити брудним аж до другої упряжки. Баня існувала, але толку з неї було мало. У маленькому напівзруйновану землянку-баню, могло увійти 3-4 особи, а працювало їх більше 1000. Відсутність профілактичної медичної допомоги часто призводила до епідемічних захворювань. Капіталісти без жалю викидали кожного, хто втрачав працездатність...

За весь дореволюційний період у Нікопольському марганцевому басейні видобуто близько 4 млн. тонн руди. З початком 20 століття крива стрімко поповзла вгору. У 1905 році кількість сировини складала 58, 7 тисяч тон – у п’ять разів більше.

До 1917 року на марганцевих шахтах зареєстровано невелику кількість кадрових робітників. Основна маса працюючих – це малоземельні селяни. Вони приходили на заробітки з Київської, Чернігівської, Курської, Орловської губерній. На навантаженні руди працювало чимало татар, які приїздили з Казанського краю. Влітку видобуток марганцю зменшувався. Багато сезонників вирушали додому. Починався період врожаю. Взимку всі поверталися на рудники. Тоді помітно відчувалася зайвина робочої сили.

Неймовірно тяжкою була жіноча доля. Дружина сімейного робітника волею-неволею доглядала не лише за членами своєї родини. Дбала про всю артіль: варила обіди, прала, латала спецодяг. Іноді й сама працювала на відбиванні породи з марганцевої руди.

Обабіч земляних виселків споруджувались мобільні будинки, шинки та горілчані лавки. На одному лише Городищанському руднику було 15 пивних і два, так званих, ресторани.

У неділю шахтарі не працювали. Раз на рік, на зимового Миколая, акціонери влаштовували свято для робітників. Цього дня на той чи інший рудник приїжджав піп. Освячував приміщення. А потім привозили горілку, діжки з пивом... Починалося торжество. У такі свята чого тільки не лилось з вуст можновладців на адресу трударів. То були лише традиційні штампи обіцянок.

Не легко було отримати на той час і медичну допомогу. За дрібну послугу потребували платню. Не кожен міг заощаджувати кошти з мізерного заробітку. Та й за гроші потрапити до лікаря непросто. У єдиній тоді приватній амбулаторії працював всього на всього один фельдшер.

Освіта для дітей бідноти була як „”Fata Morgana”. З трьох найближчих населених пунктів лише в одному Городищі діяла церковно-приходська школа (4 класи). Вона знаходилася на місці загальноосвітньої школи № 5 (вул. Карла Маркса). Пізніше відкрили „Зелену школу”, земську (3 класи). Будівля цього закладу збереглася й дотепер, хоча в дещо зміненому вигляді (вул. Горького). На 1 січня 1917 року в селах Городище, Закам’янка, Новоселівка проживало 450-500 дітей шкільного віку. Освітні заклади таку кількість дітей, звичайно, вмістити не могли.

Хто був власником марганцевих покладів? Про це дізнаємося з копії документу „Об открытии Никополь-Мариупольского горного и металлургического обществ”. Під ним підписи прусського підданого А. Ротштейна, підданого Північноамериканських Сполучених Штатів Е. Шмідта, панів акціонерів Б. Юнкера, І. Вебера та інших. Наприкінці року, обговоривши звіт та звівши баланс, вищеназвані особи ділили чистий прибуток – більше мільйону рублів. За оренду сплачували господарям землі – царській родині Романових: за перші два мільйони пудів видобутої руди – по дві копійки за пуд, за четвертий і наступні – по одній. Протягом 1896-1905 років до казни Великого князя М. Романова перераховано 189824 рублі.

Відсутність правил техніки безпеки, інженерного догляду за гірничими розробками, примітивне шахтне обладнання, 72-годинний робочий тиждень – робили працю гірників просто катастрофічною. Розпочалися масові виступи робітників. З 1900 по 1917 роки в Нікопольському басейні зареєстровано більше 60-ти страйків та масових заворушень. Значна подія відбулася в роки Першої Російської революції. У травні 1905 року всі шахти західної частини Покровських копалень припинили роботу. Керуючий Грушівським маєтком направив до Петербурга термінову телеграму: „25 травня 1905 року коваль Олексій Рябикін на Городищанському руднику дав гудок, який був сигналом до шестиденного страйку гірників західної частини басейну”. Ця подія стала проявом волелюбності. Першим вибухом згустку болі знедолених гірників.

^ НА НОВИХ РУБЕЖАХ
П‘ять невеличких шахт, рудомийка, 15 кінських хвостів, список споруд і майна – ось що дісталось у спадок краянам від бельгійських капіталістів після жовтневих подій 17-го року.

Як тільки – но Радянська влада торкнулася Городищанського рудника, пролетарські лідери на чолі з Ф. М. Басанським організували ревком. Обрано перший рудничний комітет. Але водночас Центральна Рада допустила на Україну німецьких інтервентів. Експорт руди стрімко зріс. Іноземці потребували копалини в значних обсягах.

На заклик організувати загін червоноармійців для боротьби з окупантами відгукнулись гірники. Вони постали на захист своєї нової влади. Загін очолили товариші Середа та Крижанівський. На жаль, - нерівні сили. Що вдієш?! Відступили... Повстанці воз’єднуються з п’ятою більшовицькою армією під командуванням К. Є. Ворошилова.

Для станції Марганець, як і для всього Таврійського степу частою була зміна влади: то австро-угорські інтервенти з гетьманською вартою, то анархістські загони Марусі, батька Махна, то війська білої армії генерала Денікіна... Після визволення країни від австро-німецьких окупантів у 1919 році Раднарком України затвердив постанову: „Про націоналізацію рудної та марганцевої промисловостей”. Згідно документу, націоналізовано й наш рудник.

На початку жовтня 1920 року, Радянський уряд вів перемовини з Польщею. У цей час Врангель починає наступ на правобережне угрупування Південного фронту. У районі с. Городище ст. Марганець, с. Анастасівки та Томаківки зав’язались криваві бої. Мета білогвардійців – вийти в тил Каховського плацдарму. Невдовзі Друга Кінна армія під командуванням Ф.К. Миронова визволила від біляків с. Городище і ст. Марганець. У районі Дніпрово-Кам’янки створила Нікопольський плацдарм. Це полегшило Південному фронту кидок до Перекопу. Письменник Анатолій Знаменский у романі „Красные дни” пише про Ф. Миронова: „На станции Камыш-Заря поджидала его Надя, ехавшая от родителей из городка Марганца.” Цікавий факт...

По завершенню Громадянської війни, розпочалася відбудова марганцевої промисловості. За період з 1930 по 1930 роки побудовано рудоуправління ім. Комінтерна (14 шахт) та рудоуправління ім. Максимова (7 шахт й одна збагачувальна фабрика). Закладено 2 шахти Мар’ївського рудоуправління. Видобуток руди з 1913 по 1930 роки зріс майже на 40%. Число робітників збільшилось до 2, 5 тисяч. Житловий фонд складав 8190 кв.м. Відкрили двері 5 початкових та одна середня школи. Навчальний процес відвідували 1576 дітей гірників. Побудовано й нові лікувальні установи: 2 амбулаторії, лікарню на 35 ліжок та один медпункт.

Марганцеві рудники починали нове життя з новою владою – Радянською. Уряд покладав великі надії на рудні скарби. Подальша доля родовища мала стратегічне значення для всього СССР.

^ РОКИ ПЕРШИХ П’ЯТИРІЧОК
Вже з листопада 1920 року Уряд посилено розпочав відновлювати зруйноване господарство. Створено Південно-рудний трест - центральне управління галуззю краю. Його осередком став Катеринослав (Дніпропетровськ). Трест керував роботою шахт Криворіжжя та Нікопольського марганцевого басейну. У 1924 році організовано управління рудниками.

Експлуатація покладів за шість років установчого періоду зазначена такими показниками:

Роки

відсотки довоєнного видобутку

1921/22

9, 2

1922/23

27, 8

1923/24

42, 5

1924/26

189, 0

1926/27

200, 0
1   2   3   4   5   6

Схожі:

М80 олександр морщавка iconІ задзвеніли струни його ліри саша, Олександр, Олександр Анатолійович...
Знаю, що багато хто із марганчан здивується, дізнавшись, що йому Олександру Морщавці, композитору, співаку, професійному журналісту...
М80 олександр морщавка iconОлександр довженко (1894-1956)
Олександр Довженко народився 10 вересня 1894 р в с. В’юнище (тепер м. Сосниці Чернігівської області) в селянській родині. Навчався...
М80 олександр морщавка iconАтаманенко Олександр Анатолійович

М80 олександр морщавка iconАрхипенко Олександр Васильович, випуск 1971 року

М80 олександр морщавка iconЭкзамен Бaбич Олександр Євгенович 70 с 42 Глaзкoв Антон Олексійович 73 С

М80 олександр морщавка iconОголошення
Лавренюк Олександр Іванович,       тел./факс (04744) 3-07-64; e-mail
М80 олександр морщавка iconКурс кн 2010-2011 6 група Атаманенко Олександр Анатолійович 3 Бернацький Максим Валерійович 3

М80 олександр морщавка iconАвтор: Миколюк Олександр Андрійович, Академія Праці та Соціальних...

М80 олександр морщавка iconЗаболотний Олександр Едуардович адрес: м. Запоріжжя, вул. Миру, б....
Висновок
М80 олександр морщавка icon1. «Сонце російської поезії». (Олександр Пушкін. Життєвий І творчий...
Тема «Сонце російської поезії». (Олександр Пушкін. Життєвий І творчий шлях митця.) Реалізація проекту «Подорож до Росії за часів...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Школьные материалы


База даних захищена авторським правом © 2014
звернутися до адміністрації
uchni.com.ua
Головна сторінка