М80 олександр морщавка




НазваМ80 олександр морщавка
Сторінка5/6
Дата конвертації02.03.2013
Розмір0.66 Mb.
ТипДокументы
uchni.com.ua > Історія > Документы
1   2   3   4   5   6

^ КРОКИ ПОВОЄННОЇ ВІДБУДОВИ
Ще гриміли бої біля Нікополя, Кривого Рогу, а Марганець починав позбавлятися руїн.

Відступаючи, німецько-фашистські варвари перетворили місто на попелище. Підірвано рудопромивні фабрики, 19 шахт, 4 електростанції, 48 км під’їздних залізничних колій, 3 залізничні мости, залізничну станцію, 2 водонапірні башти... Зруйновано понад 23 тисячі кв. м житла, адміністративні споруди, лікарню, поліклініку, дитячі садки, кінотеатр, клуби, школи... Загальні збитки, завдані басейнові, становили понад 109, 6 млн. крб.

В архівному фонді „Дніпропетровська обласна комісія обліку збитку, заподіяного німецько-фашистськими загарбниками і їх спільниками” зберігається справа. Її назва доволі статистична – „Узагальнені зведення про жертви німецько-фашистських злодіянь, реєстри актів і списки на розстріляних мирних жителів міста Марганця Дніпропетровської області” (розпочато 11 лютого 1944 року і закінчено 10 серпня 1944 року). У документі зазначено: „У місті Марганці в період німецько-фашистської окупації убито і закатовано мирних громадян-665 чоловік, убито і замучено військовополонених-2000 чоловік...”

Отже, період тимчасової окупації закінчився 6 лютого 1944 року. Розпочалася нова сторінка в історії гірницького міста, яка визначилася одним словом – відбудова.

У перший день свободи зібралися на мітинг трудящі. Керівники міста закликали до наполегливої праці. Одразу відбулося перше засідання міськвиконкому й міського комітету Компартії. У ньому взяли участь депутати та члени партії, які щойно повернулися з евакуації. Саме вони стали об’єднуючим ядром місцевої влади. Докласти рук було до чого. Там, де височіли копри шахт і корпуси збагачувальних фабрик – лежали купи каміння та металу. Руїни! Дивом уціліло лише приміщення міської лікарні. На першому і другому поверхах лежало майже 120 поранених солдат та офіцерів Радянської Армії. Однак, в підвалі все ще знаходилися міни уповільненої дії, закладені фашистами. Замінованим був і клуб ім. Артема. Все минулося без прикрощів. Міськвиконком звернувся до населення про допомогу лікарні. Вже наступного дня надійшов обоз, який доставив ліжка, необхідну кількість стільців, матраців, білизни, харчів...

Фашисти вивели з ладу лінію електропередач, водогінну магістраль, водонапірну башту, водокачку... Постало питання забезпечення населення водою та електроенергією. За це взялися робітники тресту „Нікополь-Марганець”. На березі притоки Дніпра – Річищі встановили 75-кубовий насос і двигун автомашини. Це дало змогу частині населення отримати питну воду. У травні закінчили відбудову залізниці. Влада придбала потяг, за допомогою якого виробляли електричний струм. За місяць почали працювати культурно-освітні установи. 21 лютого 1944 року відновлено роботу тресту „Нікополь-Марганець”. На початку березня 1944 року пролунав дзвінок в українській школі №1 (зараз приміщення УПК). Після війни відбудовано школи №2 (1945 р.), СШ №7 (1947 р.)...

Підіймали місто, в основному, жінки та підлітки, а також загін німецьких військовополонених. Ім’я колишнього німецького військового Фрідріха Гесса відоме нині в Марганці. У роки відбудови він працював на облаштуванні житлових та промислових об’єктів, спроектував та створив кілька фонтанів. Їх добре пам’ятає старше покоління. Марганець на довгі роки став для Гесса місцем, куди часто линув спогадами, куди мріяв повернутися. І мрія здійснилася. Саме Фрідріх Гессен став „батьком” й ініціатором ось уже багаторічної дружби, що міцно пов’язала німецький Ехінгем з українським Марганцем.

23 лютого 1944 року марганчани звернулися з листом до марганцевидобувників грузинського міста Чіатурі. Підписали його секретар міськкому партії Загородній, голова міськвиконкому Зарубін, керуючий трестом Сотніков. У листі був заклик продовжити змагання, взяти шефство над нашим басейном, надати бартерну соціалістичну допомогу, поділитися обладнанням та будматеріалами для відбудови рудників. Звернення марганчан знайшло відгук у чіатурських колег. Вони одразу створили комісію, аби надати допомогу братньому народу. З радістю прийнято виклик на продовження соцзмагання. По-бойовому включилися в трудове суперництво гірники обох басейнів: „Все для фронту, все для Перемоги!”

У період повоєнної відбудови в місті працювало три лікарні. Відновлено роботу молочної кухні. Молоко постачав трест „Нікополь-Марганець”. Понад 30 корів зберегли від фашистів жінки у спеціальних землянках. Розпочали роботу 7 дитсадків, 4 магазини, 4 нових дитячих ясел, зимовий кінотеатр, парк відпочинку...

На першому засіданні гірники призначили голів рудоуправлінь ім. Ворошилова та ім. Максимова. До відбудови шахт №7, 1, 13, 14, 15, 16 колектив приступив 1 березня 1944 року. За 5 місяців поновлено їх копри та насосні установки. Підіймальні машини складали з уцілілих частин.

У квітні 1944 року шахта №5 видала перші тонни руди. Її збагачували у нашвидкуруч збудованих фабриках. За 11 місяців після визволення міста у марганцевому басейні запрацювало 9 шахт й введено в дію дві тимчасові фабрики, відбудовано ЦЕММ, 9 електровозів, 700 рудних та шахтних вагонів.

Одночасно ремонтувалося помешкання для гірників. Взагалі, у повоєнні роки поновлено 4077 кв.м житла.

Відбудову зруйнованих шахт і цехів повністю закінчили у 1945 році. Річний план виконано достроково. Країна отримала вдвічі більше руди, аніж у 1944 році. Але, щоб досягти довоєнного рівня виробництва марганцю, треба було багато чого зробити...

У 1946 році введено в дію нові виробничі потужності: шахти №7, 12 на руднику ім. Ворошилова, збагачувальну фабрику на руднику ім. Максимова.

Того ж 1946-го на адресу марганчан від секретаря Дніпропетровського обкому компартії Л.І. Брежнєва прийшла телеграма, в якій майбутній Генеральний секретар КПРС поздоровив гірників басейну з першою післявоєнною трудовою перемогою та побажав їм подальших виробничих успіхів.

Невдовзі на руднику ім. Ворошилова введена значно потужніша фабрика, аніж на Максимівці. А протягом 1946-1950 років у марганцевому басейні відбудовано і споруджено 24 шахти. Результати не примусили себе чекати. Темпи виробництва почали зростати.


Роки / %

1940

1946

1950

1955

1960

Видобуток

100

43, 2

119, 3

157, 4

338, 0

Збагачення

100

42, 6

121, 0

162, 0

305, 0



Нові технології полегшували працю шахтарів. На відбійці руди впроваджувались комбайни. На транспортуванні – стрічкові транспортери. На відкатці в шахтах – електровози. За допомогою повітряних канатних доріг та саморозкривних ємностей механізовано відкатку пустої породи у відвал.

У басейні на кінець 50-х початок 60-х років працювало близько 8, 5 тисяч чоловік. Завдяки механізації виробничого циклу, збільшився обсяг видобутку руди

Роки / %

1949

1950

1955

1956

1961

Ріст чисельності промислово-виробничого персоналу


100


117, 5


170, 7


252, 8


398, 3

^ Ріст видобутку сирої руди


100


120, 1


160, 8


175, 3


177, 9



З 1952 року на підприємстві починають діяти нові кар’єри та нова техніка. З кожним роком питома вага видобутку відкритим способом зростає.


Роки

1955

1958

1960

1961

%

10, 8

34, 3

44, 7

48, 1


Тільки за три роки семирічного плану середній відсоток приросту видобутку відкритим способом становив – 41, 3%. Темп з роками набирав обертів.


Роки

1958

1959

1960

1961

%

100, 0

131, 8

170, 0

220, 3


У 1950-1952 роках у шахтах басейну почали застосовуватись навантажувальні машини ПМЛ-4, ПМЛ-5, С-153. У 1952 році вперше у марганець кому басейні з’явився гірничо-прохідницький комбайн ГГІ-М та „Марганець”. Останній створила група працівників колишнього рудника ім. Ворошилова на базі машини С-158.

У 1955-1956 роках відбулася заміна вагонеток ємністю з одного кубометра на 6 (на внутрішньо-рудничому транспорті). У 1957-1958 роках вагонеток ємністю 0, 41 куб м на 0, 6 куб м. – вагонетки шахтові.
^ Відсоток механізації з видобутку руди склав

Роки

1940

1946

1950

1951

%

77, 5

52, 8

95, 9

100


^ Рівень механізації у відсотках




^ Види робіт

1950

1958

1959

1960

1965

1.

Навантаження у підготовчих вибоях


1, 2


52, 5


70, 2


71, 0


95, 0

2.

Навантаження

на нарізних роботах


-


23, 3


43, 8


46, 1


85, 0

3.

Навантаження в очисних виробках


-


-


13, 6


19, 7


50, 0

4.

Загальне по всій гірничій масі


0, 1


11, 4


27, 7


32, 8


79, 0


^ ЛЮБЛЮ ТЕБЕ, ОЖИННИЙ КРАЙ...

Олександр Морщавка
Люблю тебе, ожинний край, В віночку з терена й калини. Твій сонцебризий водограй, Й лан житній - символ України.

Сімдесят тисяч рік й річок Мій край вмивають щосвітанку. Запалюють мільйон свічок За його волю християнки.

Батьки вчать з пупочку малят, Що в ріднокраї й дим солодкий. І дружно журавлі летять, Щоб обживать ставки й протоки.

Відмити б край мій, відшкребти Від зла останнього століття, Щоб в чистоті могли текти Річки, де верби миють віття!

Люблю тебе, ожинний край, В віночку з терена й калини. Мерщій, козак, коня сідлай, - Вартуй Свободу України!


^ ЗАСПІВУВАЧІ НОВОГО, ПРОГРЕСИВНОГО
Історія міста Марганця нерозривно пов’язана з історією рудоремонтного заводу. Далекого 1904 року на базі електромеханічних майстерень Трубчанінівського рудника Південно-російського дніпровського металургійного товариства виник попередник сучасного підприємства.

До 1917 року майстерні тіснилися в одній споруді площею 270 кв. м. Тут зосереджувались ливарна, ковальська, токарна дільниці. Обладнання, як на той час, було доволі прогресивне: три токарських верстати, стільки ж ковальських горнів з трьома ковадлами, діркопробивний, стругальний верстати і одна вагранка. На ній раз на місяць виплавляли близько тонни чавуну. Першим механіком майстерень був Михайло Федорович Шленьов. У цехах працювало 17 робітників та 4 учні – підлітки. Відливали, в основному, чавунні плити для шахт та колеса для вагонеток... Ковалі виготовляли костилі, обушки, сокири... У 1933 році партійна організація марганцевого басейну і області порушує питання про виділення управління майстерень у самостійний трест. У січні наступного року Уряд заснував управління Нікополь-марганцевими рудниками всесоюзного значення. Електромеханічні майстерні тепер називалися центральними. Колектив очолив К.С. Кириленко.

Під час Великої Вітчизняної війни обладнання разом зі спеціалістами евакуювали в м. Івдель на Урал. Після фашистської блокади металісти негайно приступили до відбудови підприємства. Того ж року виплавили 32, 7 т чавунного і 600 кг бронзового литва. Колектив складався лише з 83 чоловік. Це стало початком першої реконструкції заводу. Згодом він збагатився новими корпусами механічного, ливарного та ковальського цехів.

Вже 1962 року ЦЕММ реорганізовано в Марганецький рудоремонтний завод. За роки керівництва Почесного громадянина міста В. Ф. Самотєйкіна він досяг найбільшого розквіту. На рудоремонтному проводилася значна раціоналізаторська робота з впровадження механізмів, які значно полегшували працю металістів й виводили їх в лідери. Завод щорічно розширював свої приміщення, зростала кількість робочих місць. За часів В.Ф. Самотєйкіна важливу роль відігравало військово-патріотичне виховання. Традиційними були церемонії проводів молоді в армію, ветеранів – на заслужений відпочинок. Зазначимо, що багато років трудящі проводили меморіали пам’яті Героїв Радянського Союзу, наших земляків: П. Є Кисиленка, А. П. Фокіна та заводчанина-підпільника Л. Ф. Хлястикова.

Ім’я Льва Федоровича Хлястикова в Марганці відоме. Він тривалий час працював на РРЗ. У період Великої Вітчизняної війни захищав Севастополь. Був поранений, потрапив у полон. Після втечі, створив підпільну групу з друзів-спортсменів Нікополя та Марганця, яка в 1943 році переросла в загін „Месники”. Про діяльність земляків веде розповідь письменник М. Нечай у своїй трилогії „Кров на камне”.

Петру Євдокимовичу Кисиленку присвоєно високе звання Героя Радянського Союзу. Він нагороджений орденами Леніна, Бойового Червоно Прапору та ін. У нагородній стрічці є записи байових справ: знищив 16 ворожих танків, 18 гармат, 2 мінометні батареї, 96 автомашин, 120 підвод, 4 паравози, 18 дзотів.. До 55-річчя вдова Героя отримала медаль „Маршал Советсткого Союза Жуков”, якою посмертно нагороджено П. Кисиленка.

Більше 30 років прожив у Марганці Андрій Петрович Фокін. Герой Радянського Союзу, Почесний громадянин Марганця та багатьох міст Чехії та Словаччини. Його ім’я носить одна з вулиць містечка. Андрій Петрович посмертно нагороджений медаллю „Маршал Советсткого Союза Жуков”.

Про багаторічного керівника РРЗ Віктора Самотєйкіна нагадує меморіальна дошка, яку встановлено у 2003 році на адміністративній будівлі підприємства.

Сьогодні завод, на жаль, не вирує тією життєвою енергією, як колись, але його трудова історія продовжується.
1   2   3   4   5   6

Схожі:

М80 олександр морщавка iconІ задзвеніли струни його ліри саша, Олександр, Олександр Анатолійович...
Знаю, що багато хто із марганчан здивується, дізнавшись, що йому Олександру Морщавці, композитору, співаку, професійному журналісту...
М80 олександр морщавка iconОлександр довженко (1894-1956)
Олександр Довженко народився 10 вересня 1894 р в с. В’юнище (тепер м. Сосниці Чернігівської області) в селянській родині. Навчався...
М80 олександр морщавка iconАтаманенко Олександр Анатолійович

М80 олександр морщавка iconАрхипенко Олександр Васильович, випуск 1971 року

М80 олександр морщавка iconЭкзамен Бaбич Олександр Євгенович 70 с 42 Глaзкoв Антон Олексійович 73 С

М80 олександр морщавка iconОголошення
Лавренюк Олександр Іванович,       тел./факс (04744) 3-07-64; e-mail
М80 олександр морщавка iconКурс кн 2010-2011 6 група Атаманенко Олександр Анатолійович 3 Бернацький Максим Валерійович 3

М80 олександр морщавка iconАвтор: Миколюк Олександр Андрійович, Академія Праці та Соціальних...

М80 олександр морщавка iconЗаболотний Олександр Едуардович адрес: м. Запоріжжя, вул. Миру, б....
Висновок
М80 олександр морщавка icon1. «Сонце російської поезії». (Олександр Пушкін. Життєвий І творчий...
Тема «Сонце російської поезії». (Олександр Пушкін. Життєвий І творчий шлях митця.) Реалізація проекту «Подорож до Росії за часів...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Школьные материалы


База даних захищена авторським правом © 2014
звернутися до адміністрації
uchni.com.ua
Головна сторінка