Заступник директора з виховної роботи, Самойлович Л.І., вчитель історії сзош№2




НазваЗаступник директора з виховної роботи, Самойлович Л.І., вчитель історії сзош№2
Сторінка2/8
Дата конвертації17.03.2013
Розмір0.88 Mb.
ТипДокументы
uchni.com.ua > Історія > Документы
1   2   3   4   5   6   7   8

^ ВІДКРИЙТЕ ДУШУ ОСЕНІ ЧАРІВНІЙ

(Cвятково прикрашений зал осінніми композиціями; звучить лірична музика; на сцену виходять ведучі в костюмах Клена і Калини)

1 ведучий:

Вересень… Початок осені. Початок нового навчального року. Наші предки називали цей місяць роен, ревун, харев, тому що в цей час голосно перегукувались в лісах олені. А ще відомі такі назви як сівень, маік, що означало час, коли сіють зернові, озимину.

Впевнено вступила в свої права осінь. Розпочалася вона зі свята Св. Сімеона і матері його матері Марфи. В народі кажуть просто Семена дня 14 вересня. В цей день віршується «старе» бабине літо. Доречі в дотеперівській Русі Новий рік розпочинався саме на Семена.

2 ведучий:

А в козацькій Україні на Семена справляли постриження молодих хлопців і вперше садовили їх на коні. Цей добрий звичай походить ще від княжих часів, коли молодих княжичів з великими церемонями на конях везли до церкви і, після служби Божої, пострижини виконував сам єпископ.

В народних звичаях у день Семена кінчається «вулиця», осінньо-зимові розваги, «вечорниці» та «досвідки».

1 ведучий:

Непомітно завітав до нас і брат-місяць жовтень. Ще древні слов’яни називали його так. Адже на очах змінюється вбрання дерева, жовтіє листя, наче вбирає в себе сонячне світло, виблискують під сонцем кетяги горобини і калини, намистом вчепилися на колючому гіллі шипшина, глід і терен просяться до козубка. Жовтень – то вже стигла. А щей ого називають в народі хмурень, зазимник, листопадень, весільник.

2 ведучий:

Після першої Пречистої, яка відзначалась 21 вересня, до свята Покрови заготовляли калину, а розпочинався цей період від забутого тепер обряду. Біля кожної хати, найчастіше біля вікон, вирощували кущі калини, але зривати з них ягоди не дозволялось, бо ніби-то володіли вони таємничою силою відвороту від зла, нечистої сили. Наруга над калиною вкривала людину ганьбою. Дітям, щоб не рвали калинового цвіту, говорили: «Не ламай калину, бо накличеш морози». Ходили за калиною в ліс, до лугу. Та спершу замовляли в церкві відправу.потім ті дівчата, які були на виданні, гуртом збиралися за селом, несли в руках вишивану хустку, з піснями йшли до лісу. Рвали дівчата ягоди, але першу обов’язково клали в рот, задумували ім’я свого коханого і промовляли: «Поможи, калинонько, бути в парі з миленьким».

1 ведучий:

Калина в піснях, обрядах символізує дівочу красу, ніжне, чисте кохання. Недаремно весілля завжди прикрашає калина. А коли народжувалась дівчинка, то на завершення гостини то рідна бабуся роздавала всім по букету з барвінку і калини.

Образ калини символізує Україну. В народі кажуть: «Без верби і калини нема України». Гімном стрілецького війська стала пісня «Ой у лузі червона калина», де калина символізує боротьбу за національну незалежність.

2 ведучий:

31 жовтня за старим стилем, а 14 за новим починається Покрова. Х Покровою в язичницькій Русі зв’язані дівочі мрії і побажання. Покрова – покровителька дівочої долі. Відомо, що дівчина, яка породила дитину, зветься покриткою. Жінка – не дівка, не панна, не мала права ходити простоволосою, а мусила пов’затися, покритися. До дівчат-покриток було своєрідне ставлення. Після народження дитини разом з громадою села війт чи солтист приходили до цієї дівчини, вели через усе село, обрізали косу і кидали її на корчму, де вона лежала до тих пір, поки не було іншого такого випадку. Але такі випадки були не часті.

І не дивно. Адже кому кортіло пережити таку ганьбу, коли тебе згадують в десятому поколінні?

1 ведучий:

Я хочу повідати вам історію святої Покрови, святої Богородиці. Для цього пропоную екскурс в минуле. 1 жовтня за старим стилем 911 року, тобто 1087 років тому в Греції лютував мор, зараза. В той далекий час імперія вела війну з сарацинами. Місту Константинополю загрожувала велика небезпека. Пошесть косила людей, як гостра коса траву. Смерть забирала всіх без розбору. Тривога і жаль обіймали людські серця. Скрізь чулися голосіння, плачі, виражався жаль з приводу майбутньої смерті. І тоді звернулися до Бога, висловлюючи свої прохання, щоб він відвернув покарання. Зверталися греки і до матері Божої, щоб вона заступилася за нещасних, допомогла донести молитву до Бога, здобути прощення. Особливо щиро молилися люди в Богородичному храмі.

У згаданий день під час цілонічного моління святий Андрій та його учень Єпифаній побачили пречисту Богородицю. Розпростертими руками вона розіслала омофор над християнами. І сталося чудо. Припинився мор і греки мужньо відбили сарацинів. У пам'ять такого визволення і для прославлення Богородиці прийнято щорічно відзначати Покрову святої Богородиці. В цей день посилають християни свої молитви і величання Божій матері.

2 ведучий:

Подібне сталося і в нашій історії, коли Пречиста Діва чудесно врятувала славний Почаївський монастир від нападу турків. Князь Ярослав Мудрий віддав Україну під покров Пречистої Діви. І козацтво України теж прийняло своєю покровителькою і заступницею Покрову святої Богородиці. На Запоріжжі була церква святої Покрови. Існує переказ, що після зруйнування Січі Запорозької російською царицею в 1775 році козаки, що пішли за Дунай під покровительство турецького султана, взяли з собою і образ Пресвятої Покрови.

1 ведучий:

В побуті села, Покрова – це був сезон на сватання і весілля. Дівчата щиро вірили в силу Покрови сприяти їх щастю і спозаранку йшли в церкву. Існувало повір’я, що хто раніше поставить свічку, той раніше заміж вийде. Дівчата, котрим уже надокучило дівувати, молились: «Свята Покрівонько, завинь мою голівоньку, чи в шматку, чи в онучу – най ся дівкою не мучу».

Перед тим, як узаконити шлюб, йому передували 4 дійства: оглядання, сватання, змовини, заручини. Тільки після цього запрошували гостей, випікали коровай, плели вінець для молодої.

2 ведучий:

Осінь – пора весіль. Про це в народі закарбувалася така поговірка: «у маю розумний жениться, а дурну бере. Але в жовтні розумна заміж йде, а дурень жениться». Але все через те, що колись не вистачало хліба, а влітку можна було прожити овочами, фруктами, ягодами. Восени, коли зроблені запси, вже можна було прогодувати ще одного робітника, а весною залучити його до праці. Бідняк, щоб здобути багату дівчину, ранньою весною йшов на заробітки, найчастіше до сплаву лісу. Перед відходом просив: «Жди мене до Покрови», бо ще можна було одружитися до Пилипівського посту. Для дівчат інша поговірка: «Як Покрова, то кожна дівка здорова», не хворіє, бо мало роботи і прагне швидше вийти заміж.

8 листопада Православна церква відзначає день святого Димитрія. На Дмитра кінчається сезон сватання. Отож не засватані дівчата вважають сезон втраченим. Народ говорить: «До Дмитра дівка хитра, а по Дмитрі, хоч комин витри».

1 ведучий:

Листопад – останній осінній місяць. А ще його називають листопадень, падолист, напівзимник, грудкотрус. Бо дійсно, вже й зима не за горами. 21 листопада – свято святого Михайла. Михайло – покровитель столиці України – Києва. День святого Михайла – веселе і ситне свято. Закінчено всі осінні роботи, зроблені запаси на зиму. На Михайла готувались медові напої. На свято сходилися всі жителі, а найпочесніше місце відводилось молодим парам, які нещодавно побралися і вперше виходили в люди. І завершуються осінні свята 13 грудня за новим стилем – на свято святого Андрія. Це свято пов’язане з ворожінням, гаданням долі, тоді проводяться «»андріївські вечорниці. Багато є різних способів ворожби.

(дівчата демонструють деякі способи народного ворожіння)

2 ведучий:

Осіння пора завжди надихала поетів та письменників. І наші аматори теж підготували сьогодні вірші, присвячені цій дивовижній порі року.

  1. Що за чудо – осіння палітра!

Сум і радість в пейзажі звучить.

Онде квітка остання розквітла,

Павутинка на вітрі тремтить,

Листя золотом щирим палає

Під промінням осіннім палким.

Вітер десь між гілками зітхає

Зачарований дивом таким.

Ну, а небо безмежне і синє

Заворожує серце умить.

Подих вітру… і листя осіннє

Все летить, все летить і летить…

  1. Кленовий лист на землю ліг

В ясній мелодії спокою.

Діброва лащиться до ніг

Пожовклим листям і журбою.

Звучить мелодія небес

На струнах бабиного літа.

Осінній ліс – це край чудес.

І стежка казкою повита.

Де сонця жовтий промінець

На листя сиплее позолоту

І викликає із сердець

То світлу радість, то скорботу.

  1. Гляньте, Осінь під вікнами ходить,

Щедро золото всім роздає.

Вітер пісню веселу заводить,

Павучок павутиння снує.

Осінь нас на вірші надихає –

Скільки в неї щедрот і краси.

Фарбу щедро свою розливає

На поля, на луги і ліси.

І така вона гарна, мінлива,

І така неповторна весь час,

То весела, то тиха, журлива,

Але завжди захоплює нас.

  1. На березі осінь ночувала.

Притомилась, мабуть, на путі,

А на ранок їй подарувала

В коси стрічки ніжно-золоті.

А як сонце із туману встало,

Викупалось в ранішній росі,

То берізку нашу не впізнало,

Що стояла в золотій красі.


  1. Така червона горобина,

Неначе полум’я горить.

Така погожа осіння днина

Навколо радісна стоїть.

Горобина уся червона,

Навіть листя червоне теж.

І висять перестиглі грона

У красі дивовижних пожеж.

  1. Йде в природі усе, як треба:

Верби дивляться в тихий став,

Затяглося хмарками небо

І на воду листок упав.

Золотаві в берези коси,

Клен, як золото, теж горить,

На траві діаманти-роси,

І на сонці усе блищить.

Навіть казка, я точно знаю,

Хоч яка чарівна не раз,

Красивішою не буває,

Як земля в цей осінній час.


  1. Все золото осені вже під ногами,

Освітлене сонцем іскриться.

Які тільки хочеш тут колірні гами –

Таке й у ві сні не насниться.

Осіння палітра змінилася знову.

На небі химерні хмаринки.

Краса, не підвладна ні пензлю, ні слову.

Казкові осінні картинки.

Чарівність і казка живее тут в усьому:

У гілці у кожнім листочку,

І радість, і сум в повітрі самому,

І диво у квітці й грибочку.

І вітер блукає в опалому листі,

І я разом з вітром блукаю

В очінньому золоті, вітровім свисті

Літа, а чи літо шукаю.

  1. Осінь, осінь усіх заворожує.

Як же золото їй до лиця!

І щоденно банрянець примножує,

Зачаровує наші серця!

Відкриває серця для кохання,

І для щастя шляхи непрості

В таємниче і осіннє смеркання

Кличе й кличе під клени густі.

Листя з листям тихо шепочеться,

Постелились до ніг килими.

Хоч і ніч, а додому не хочеться,

Ще у казці побудемо ми.

Осінь, осінь казки нам розказує,

Вітерець ніжну пісню співа,

Вийшов місяць – дорогу показує…

В цій красі навіть зайві слова.

Спить земля щедро золотом вкрита.

Шлях чумацький над нею горить,

А душа для любові відкрита

По найвищій орбіті летить.

  1. Краса природи вічна і безмежна,

Заклична, зріла,повна і ясна.

Така велична і така бентежна…

І всіх на роздуми навіює вона.

Красуне осене, всього ти домоглася:

Заполонила душу вщерть мою.

Земля в осіннє золото вдяглася,

А я на ній закохана стою.

Хто любить осінь,

Той, напевно, знає –

Кохання теж її не обмине,

Воно у сеці вогнищем палає,

Безмежне, ніжне, трохи неземне.

Відкрийте душу для тепла і світла,

Щоб радість і краса до вас зайшла,

І щоб любов трояндою розквітла,

І все життя нев’януча була.

1 ведучий:

Осінь… це вічна загадка любові. Про це нам розкаже мініатюра «Листопад».

Іду знайомою стежкою. До ніг падає листя. Жовте, червоне. Падає тихо й журливо. Нахиляюся, беру листки в руки. Вони лащаться до моїх долонь. Ніби хочуть, щоб їх зігріли. Бо листю холодно й лячно.
— Тьотя яка смішна! — глузує котрийсь із хлопчиків-школярів, що пробігають із портфелями повз мене. — Листям грається!
Я не ображаюсь. Де хлоп'яті знати, що це для мене не просто опале листя, а згадка про кохання моє, про дні мого щастя... Можливо, й тобі зараз під ноги падає це чарівне осіннє золото...
Пам'ятаєш, ми тоді прощались із літом. Десь високо в хмарах жадібно озивалися птахи. Та нам було не до їхнього плачу. Піднявши вгору руки, ми ловили листя. Воно тікало від нас, ніби хотіло з нами погратись. Один листок відірвався від гілки, тихо покружляв у повітрі й повільно опустився тобі в руки. За ним другий, третій...


Дивись, я спіймав осінь! Для тебе...
Я ховала розпашіле обличчя серед жовтого дива й крадькома розглядала тебе, такого знайомого, рідного, ніби баченого вперше.


Листя віщує наше щастя. Кажуть, жовтий колір — розлука. — Але в нас навпаки...
У твоїх словах цвіло тепле літо. І в моїй душі від них грали музики...
Листопад кидав і кидав нам під ноги золото. В мене не вистачало вже для нього рук.
— Я їду. Не сумуй. Повернуся. В день зустрічі подаруєш мені листя нашої осені...
Іду до гаю. Збираю листя з наших кленів. Для тебе...


2 ведучий:

На цій оптимістичній ноті ми завершуємо нашу зустріч.

(звучить лірична музика, дівчата демонструють свої костюми з елементами осіннього природного матеріалу)


^ О МОВО РІДНА, ТИ – ПРЕДКІВ СПАДОК, ЗАПОВІТ І СЛАВА…

Літературна вітальня
(святково прикрашений зал вишиванками, композиціями квітів, виставка літературних творів, вислови відомих людей про мову)
І ведучий

Мово! Пресвятая Богородице мого народу! З чорнозему, з любистку, м’яти, рясту, євшан-зілля, з дніпровської води, від зорі і місяця народжена.

Мово наша! Мудре берегине, що не давала погаснути зеленому вогнищу роду нашого і тримала народ на небесному олімпі волелюбності, слави і гордого духу!

ІІ ведучий

Мово! Велична молитво у своїй нероздільній трійці, що єси ти Бог – Любов, Бог – Віра, Бог – Надія!

Мово, що стояла на чатах коло вівтаря нашого національного храму і не впускала туди злого духа скверноти, виродження, ганьби та висвячувала душі козацького народу спасенними молитвами і небесним вогнем очищення святими водами Божого річища, щоб не змілів і не перевівся нарід той. І множила край веселий святоруський і люд хрещений невмирущим вогнем пісень, і поповнювала душі Божим сяйвом золотисто-небесним, бо то кольори духовності і Господнього знамення.

І ведучий

Мово! Наша, дзвінкова кринице, на дорозі нашої долі. Твої джерела б’ють десь під нами, тому й вогненна така. То ж зцілювала ти втомлених духом, давала їм силу, здоров’я, довгий вік і навіть безсмертя тим, що пили тебе, джерельницю.

ІІ ведучий

Мово наша! Пречиста Діво! З козацьких степів. У диких ясир ординцями погнана, на продажній толоці розтоптана, в рабство за безцінь на торжищі продана! Мово наша! Страждальниця. Великомучениця в Сибір і на Колиму погнана, в соловецьких ямах згноєна, за морями й океанами розвієна, голодомором викошена, стонадцять раз розстріляна, чорнобильською бідою засіяна.
1   2   3   4   5   6   7   8

Схожі:

Заступник директора з виховної роботи, Самойлович Л.І., вчитель історії сзош№2 iconПрограма з історії України для класів історичного профілю загальноосвітніх навчальних закладів
Кульчицький С. В., заступник директора Інституту історії України нан україни, доктор історичних наук, професор; Лебедєва Ю. Г., вчитель...
Заступник директора з виховної роботи, Самойлович Л.І., вчитель історії сзош№2 iconЗаступник директора відповідає за правильну організацію навчально-виховного...
...
Заступник директора з виховної роботи, Самойлович Л.І., вчитель історії сзош№2 iconБобіна Азбука споживача Посібник зошит для вчителів та учнів 3-го класу м
Н. Г. Пуцак, старший вчитель, заступник директора з навчально-виховної роботи Нетішинської зош І-ІІІ ступенів №2
Заступник директора з виховної роботи, Самойлович Л.І., вчитель історії сзош№2 iconІнструкція № О. П. Для заступника директора з навчально-виховної роботи
Перед призначенням на роботу І періодично, один раз на рік, заступник директора закладу освіти повинен проходити медичний огляд
Заступник директора з виховної роботи, Самойлович Л.І., вчитель історії сзош№2 iconМетодичні рекомендації Райгородок 2011-2012 нав рік Газукіна Ніна Степанівна
Газукіна Ніна Степанівна, заступник директора з науково-методичної роботи Райгородоцької зош І-ІІІ ступенів, вчитель вищої категорії,...
Заступник директора з виховної роботи, Самойлович Л.І., вчитель історії сзош№2 iconПроек т «невстигаючий обдарований учень» Виконавець-заступник директора...
Учасники проекту: заступник директора з навчально- спортивної роботи,психолог, соціальний педагог, керівники мо, учні
Заступник директора з виховної роботи, Самойлович Л.І., вчитель історії сзош№2 iconЗаступник директора з навчально-виховної роботи
Вербівська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів Городищенської районної ради Черкаської області
Заступник директора з виховної роботи, Самойлович Л.І., вчитель історії сзош№2 iconОбласний форум юних краєзнавців «До оберегів відродження»
На відкриття форуму прибули почесні гості: Швець А. Ф., заступник начальника Головного управління освіти І науки ода, Старовойт П....
Заступник директора з виховної роботи, Самойлович Л.І., вчитель історії сзош№2 iconТ. В. Тітенко, заступник директора школи з виховної роботи
Вербівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Городищенського району Черкаської області
Заступник директора з виховної роботи, Самойлович Л.І., вчитель історії сзош№2 iconКнига представляє собою необхідну допомогу у нелегкій роботі Заступника...
Казанцева Н. А., Річна робоча книга заступника директора з виховної роботи на 2012
Додайте кнопку на своєму сайті:
Школьные материалы


База даних захищена авторським правом © 2014
звернутися до адміністрації
uchni.com.ua
Головна сторінка