Заступник директора з виховної роботи, Самойлович Л.І., вчитель історії сзош№2




НазваЗаступник директора з виховної роботи, Самойлович Л.І., вчитель історії сзош№2
Сторінка5/8
Дата конвертації17.03.2013
Розмір0.88 Mb.
ТипДокументы
uchni.com.ua > Історія > Документы
1   2   3   4   5   6   7   8

^ 3-ий козак: (бере землю в руки, підходить до кошового і замазує йому обличчя за звичаєм)

Козак-писар: (читає на довгому аркуші козацьку грамоту)

Новоприбулий козак має пройти усі випробування на протязі 7 років навчання

  • Богу добре помолитися;

  • На коні реп’яхом сидіти;

  • Шаблею добре рубати і одбиватись;

  • З рушниці зірко стріляти;

  • Списом добре колоти.

Учитель: після 7-річного курсу проводиться іспит-випробування:

  • вміти пити горілку і при цьому не п’яніти;

  • подолати пороги на човні;

  • ходити над прірвою;

  • приборкати необ’їждженого коня.

Здолавши все це, джура діставав право брати участь у поході, а після нього вважався запорізьким козаком.

(заходять Джек Маршал, Жан Шерер і Маліков)

^ Джек Маршал:

Я – англієць, в 1772 році був на вашій Батьківщині. Україну я застав як країну неймовірно родючу, дуже добре загосподарену. Українські селяни – найкращі хлібороби, а країна, з огляду на скарби своєї природи, найважливіша провінція Росії.

^ Жан Шерер:

Я був на землях українців як історик і дипломат і зрозумів, що Україна незвичайно багата, наділена всіма скарбами природи. Українці – сильні люди, привітні та гостинні. Невсипущі, сміливі, чесні.

Маліков:

Я проїжджав Малоросію в 1803 році і очі мої не могли налюбуватись побіленими хатами, чепурним одягом українців, ласкавим, милим поглядом прегарних тутешніх жінок.

Екскурсовод:

Україна протягом значного періоду не мала власної державності. Вона перебувала під владою імперій, які фактично знищували мову, культуру, національну еліту, формували почуття меншовартості, неповноцінності українців. Але яскраве сузір’я полум’яних борців за народне щастя будило народ своїм словом, мовою народу. Вони шукали духовні острови…

^ Свідок історії:

Нещасна, неправедна людина, що добровільно і

легко зрікається рідної мови.

Голос історії:

Щаслива, праведна людина, що в радості й горі зберігає слово своєї землі.

^ Свідок історії:

Нещасний, проклятий народ, що плодить перевертнів, манкуртів.

Голос історії:

Щасливий, непереможний народ, що породжує геніїв думки і слова, захисників рідної мови.

Разом (свідок історії та голос історії):

Багато є в світі щедрот,

Моя Вкраїно чорноброва,

І лиш народ тоді народ,

Як є у нього рідна мова.

Дівчина: ( Історія із запаленною свічкою в руці читає «Молитву до мови»)

Мово! Пресвятая Богородице мого народу! З чорнозему, любистку, м’яти, рясту, євшан-зілля, з роси, з дніпрової води, від зорі і місяця народжена.

Мово! Мудра Берегиня, що не давала погаснути земному вогнищу роду нашого і тримала народ на небесному олімпі волелюбності, слави і гордості духу.

Мово наша! Осквернена й знеславлена дітьми… Прости їх. Рідна! Прости гріхи їх вільні й невільні, прости той чорнобильський плід і те дике зілля, що густо вродило на нашому трагічному полі, і прости цю воле страждальну землю…

Прости їх змалілих, здрібнілих, перероджених нащадків козацького роду…

Стаю перед тобою на коліна і за всіх благаю: прости нас, грішних, й повертайся до нашої хати, до нашого краю.

Учень:

Народе мій бідний, за що тебе Бог покарав?

Дав сонце і небо, Дніпро дав і землю багату,

Та волю, сміливість і мову у тебе забрав,

Ти довго молився мовою «старшого брата»,

Так встань же з колін і державність свою відроди,

Хай знає весь світ, що живуть тут не бидло, а люди,

Верни свою славу, в Європу, як рідний, ввійди,

Бо більше такої можливості, мабуть, не буде.

(Н. Щербак)

Учитель:

Сьогодні Україна - незалежна держава. Вона формує свою культуру. Але, ставши господарями у власному домі, заявивши: «Я – українець, і це звучить гордо!», ми мусимо ретельно все зважити. Нам необхідно переосмислити своє буття, зламати стереотипи старого мислення, по-новому подивитись на свій народ, країну, пам’ятати історію, не просто, щоб відчути себе повноцінною нацією, а всім серцем любити свою рідну землю. Тож шануймо себе і свою гідність і шановані будемо іншими.

(Звучить пісня «Господи, помилуй нас», слова і музика Т. Петриненка)


^ КРОКУЮЧИ ДОРОГОЮ ПОДВИГІВ –

ПРОКЛАДАЄМО ДОРОГУ ПАМ'ЯТІ

(Звучить мелодія воєнних літ. На екрані велика книга з написом «Літопис великого подвигу». Виходять ведучі в гімнастерках).

Ведучий 1.

Пам'ять - нескінченна книга, в якій записано все: життя людини, життя країни, народу. І сьогодні, ми перегорнемо сторінки «Літопису великого подвигу» і пройдемо болючими стежками страшної трагедії, ім'я якої - Велика Вітчизняна війна.

Ведучий 2.

Солдатські душі. Вони очима зорями дивляться на нас з небес, журавлями пролітають над нами, сумно курличучи в небесній далині.

(Звучить пісня «Журавлі», муз. Я. Френкеля,

сл. Р. Гамзатова).

Ведучий 1.

Пам'ятаєш, земле, 45-й?

Земле, 41-й - не забудь!

Ведучий 2.

Цветок к росинке вновь прилип

И пограничник протянул к ним руки

А немцы, кончив кофе пить в тот миг

Садились в танки, закрывали люки,

Такою всё дышало тишиной,

Что вся земля ещё спала, казалось...

Кто знал, что между миром и войной

Всего, каких то 5 минут осталось.

Ведучий 1.

Тієї теплої червневої пори догорав рожевий світанок і замріяно слухав останні звуки шкільного вальсу. Не знали юні випускники 1941 року, кружляючи в танку, що о 4 ранку 22 червня вони закружляють в кривавому танку війни, який триватиме 1418 днів і ночей.

(Фрагмент з фільму «Визволення України». Виходить солдат).

Солдат.

Як тихо тут, не дибиться земля,

Не рвуть снаряди і цвіте весна...

А на руках у жінки немовля...

Не знають люди, що таке війна!

Така вже доля. В кожного своя.

Хтось повернувсь з війни на свій поріг,

А хтось в бою, так само, як і я, На тій війні навіки в землю ліг, Лунає сміх, звучать нові пісні, І я радію, що нема заграв, В мені звучать пісні, що на війні Співали ми, як тільки бій стихав.

(Виходять дівчата. Вони займають місця біля імітованого вогнища і починають співати пісню

«В землянке». Завмирають).

Ведучий 2.

Вони ішли і йшли під кулі перші

Бо просто зневажали смерть,

І свято вірили, що вмерши,

Здолати зможуть вражу твердь.

Ведучий 1.

Слід їх не прожитих життів у цьому літописі фото історії, (йде демонстрація фотографій героїв війни, бійців, що визволяли м. Шепетівку). Але від багатьох не залишилось навіть фотографій.

Вони зникли в мороці війни...

Безслідно...

їх не дочекалися рідні, матері, діти...

Учень.

Пронесуть вони славу Вітчизни і поляжуть навіки. Когопоховають товариші в братських могилах, хто пошматований розлетиться в прах від гігантських снарядів. Шлях до Перемоги буде важкий. Він проляже через окопи і партизанські ліси, через підпілля і застінки гестапівських катівень, через розпач і віру. Страшні сліди залишила війна. Тільки на території України в руїни і згарища перетворено 714 міст і 28 тис. сіл. Країна втратила п'яту частину населення. Демографічні втрати становили 10 млн. чоловік, за 1 день війни гинуло 18655 людей, за годину - 777, за хвилину - 13 чоловік. А це ж були чиїсь сини, дочки, Дружини, чоловіки, батьки, матері, дідусі, бабусі... Середня тривалість життя піхотинця була 10 днів, на неї припадало 1,5 боїв. Якщо б поставити загиблих солдат один за одним в лінію, то вона простяглася б від Бреста до Владивостока і назад. А щоб облетіти її літаком в один бік, знадобилося б 12 годин часу. Понад 50 років потрібно, щоб однією хвилиною мовчання пом'янути кожного загиблого.

Учениця 1.

Хвилина мовчання... найдовша хвилина. У ній 60 секунд. Уній наша вічні ровесники. Вона освітлена вогнем салюту і вогнем боїв. Найтихіша, найсумніша, найтяжча і найшанобливіша хвилина. Прошу всіх встати.

Учениця 2.

Сьогодні ми схиляємо голову перед тими, хто поліг у смертельному поєдинку з ворогом, чиї братські могили розкидані по українській землі і по всьому світу. Вічна їм пам'ять. (Під звук ударів метронома діти вшановують хвилиною мовчання загиблих).

Учениця 1.

Кажуть, що у війни не жіноче обличчя. Я не знала війни, але не можу позбутися думки, що у війни - обличчя вдови. Скільки горя, безнадії пережили вони, солдатські вдови. Але вони мужньо перенесли свій найтяжчий хрест.

(Слово передається запрошеній партизанці)

Учениця 2.

Ми складаємо шану колишнім партизанам і підпільникам, в'язням концтаборів. Віддаємо належне великому трудовому подвигу працівникам тилу. Ми віримо, що скільки б не пройнло років, але в полум'ї Вічного вогню, величних меморіалах і скромних обелісках, в серцях сучасників і наших нащадків назавжди збережеться пам'ять про безсмертний подвиг народу визволителя. Право покласти корзину квітів до братської могили «Вічний вогонь» надається учням класу, переможцям конкурсу «Учень класу».

Учениця 3.

Швидко, мов весняні струмки, збігають роки, квітнуть дерева, приходять у світ нові люди. Але не старіє, не зникає подвиг тих літ. Він живе у спогадах бійця, в суворому монументі обеліску, як свідок грізних років, пильно дивиться на нас із залів музеїв, із сторінок книг... І пам'ять про мужність і велич надійно оберігає народ, передаючи, як святиню у спадщину новим поколінням.

Учениця 4.

Життя торжествує в новім покоління

Та болі минулі - довіку нетлінні

З граніту волають грізно і люто;

Ніхто не забутий, ніщо не забуто!

Учениця 3.

Шановні ветерани, ви іноді запитуєте нас, чи розуміємо ми, через що вам довелося пройти заради миру? Адже через 65 років вам сняться бої, пекло бомбардувань, болять старі рани, згадуються загиблі товариші. І хоча вранці ваші очі добрі і чисті, вбирають турботи нового дня, ви не можете сміятися так дзвінкоголосо, як раніше. Мабуть, підсвідомо стримує вас смуток переживших втрат. Над вами, фронтовики, вічно тяжіє аура війни. Ваш стрій щороку рідшає. Чим менше вас, тим більше при зустрічах в День Перемоги до Вас повертається радість зі сльозами на очах: «Живий!»

Учениця 4.

Життя таке коротке - мир вам, ветерани. Інакше і бути не може. Адже є на землі нашій традиції міцні і славні. Ні час над ними не владний, ні політичні зміни, ні переписування історії... Низький уклін вам, дорогі ветерани: За вашу мужність За вашу стійкість За життя За дитинство За тишу За мирний дім За світ, в якому ми живемо За перемогу!

Учениця 5.

Ми вклоняємось вам, доземно ветерани. Пам'ятаємо ваші святі перемоги і отримані рани. І прохаєм, щоб ви не спішили в останній похід. Тільки вічно живіть, вічно живіть.

(Звучить пісня «Ветерани, одягніть ордени» і на екрані йде демонстрація параду ветеранів війни в м. Шепетівка).

Учениця 5.

Юні Друзі! Однокласники. Пройде час, ми теж станемо дорослими. Пам'ятайте, що свою славу, всі свої великі справи, ветерани передали нам. Будьмо гідні їх. Діліться теплом своїх сердець з ветеранами. В ім'я щасливого сьогодення і світлого майбутнього, пам'ятайте дороги подвигу, прокладайте дороги пам'яті.

(Діти вручають запрошеним ветеранам на рушнику коровай і квіти).


НАПІЙ, ЩО^ ДАЄ ЖИТТЯ

Ток-шоу

(Приміщення оформлене як студія)

^ Перший журналіст:

Всі знають, що чай - це прекрасний, корисний напій, який вгамовує спрагу, знімає втому, піднімає настрій, надає бадьорість. Для багатьох народів він необхідний, як і хліб. Ми, українці теж звикли до чаю і нам важко повірити, що він чужоземець з Далекого Сходу. Розкажіть, будь-ласка, чи дійсно це так?

Історик 1:

Дійсно, вперше чай стали пити в Китаї, де він був відомий з найдавніших часів. В китайських письменних джерелах цей напій згадується на 2737 років до н. е. В давнину чай в Китаї цінувався дуже високо. Імператори дарували його своїм вельможам за особливі успіхи. В палацах цей ароматний напій пили під час урочистий придворних церемоній. Чай поети оспівували у віршах.

^ Перший журналіст:

Наскільки мені відомо поширенню чаю сприяли китайські імператори, а чайні листки цінувалися, як гроші. Насправді це так було? Чи існують інші версії?

Історик 2:

Архівні документи свідчать, що китайський імператор Кіенг Лон, який володів фабрикою чайного фарфорового посуду наказав на чашках писати створену ним поему, яка прославляла чай. Рахувалось в той час непристойним явищем для китайця не знати віршів імператора, тому чашки швидко розкуповувались і зростала слава оспіваного на них чаю.

Подрібнені чайні листочки, спресовували у брикети, паляниці чи півтора кілограмові „дошки" і використовували їх у якості грошей. Чиновники збирали з населення особливі платежі - чайові. Вирощення і виготовлення чаю стало такою секретною справою, як виробництво шовку, фарфору, паперу та інших великих китайських винаходів.

^ Другий журналіст:

А можна детальніше дізнатися тріумфальний шлях чаю по світу?

Історик 1:

Звичайно науці відомо, що в VIII столітті чай потрапляє в Японію, потім в Корею, Індію, Індонезію, Іран, Монголію, Південно-Східний Сибір, Середню Азію. Хоча чай став улюбленцем усього світу, але вирощувати його там не вміли і привозили з Китаю. В Європу доставляла чай Східно- індійська торговельна компанія. Її торговці в 1664 році подарували англійському королю Карлу II кілограм „китайського зілля".

^ Третій журналіст:

В одній з книг про чай, що вийшли в Лондоні стверджується, що цей добре вгамовуючий спрагу, тонізуючий, зігріваючий напій дуже підійшов для жителів європейських країн з прохолодним кліматом і що він врятував їх від зловживання пивом та вином. Впродовж віків він виявляється поїв людство. А як же він з'явився в нашій країні?

Історик 2:

На Україну чай потратив з Росії. В 1638 році російський цар Михайло Федорович Романов направив своїх послів Василя Старкова і Василя Неверова в Сибір з багатими подарунками до монгольського Атлан-хана. Той зустрів їх з почестями. Під час святкового обіду гостей поїли терпким гіркуватим напоєм. Проводжаючи російських послів, хан подарував царю зв'язку пушини: соболя, бобра, барса, чорний атлас, вишитий золотом і сріблом, а також 200 пакетів з написом „бах-ча". „Чай для заварки" - так перевили царю ці слова. Російські посли делікатно хотіли відмовитися від великої кількості на їх думку не потрібних пакетів. Вони аргументували це тим, що їх чекає довга дорога через Сибірські простори. Але прибічники хана запевнили, що напій з листя прийдеться до душі царю. Повернувшись до Москви і вручаючи ханські подарунки, посли з острахом передали йому пакети з сушеними листочками, запевняючи їх лікувальну силу. Лікар випробував дію відвару на захворівшому придворному. Так і стали лікувати царя і його прибічників.

Історик 3:

За царя Олексія Михайловича в Китай був відправлений гонець Федір Байков, який приніс звістку, що чай вирощують в Китаї. Цар наказав відправити особливого гінця за чаєм. Це був Іван Перил'єв. Який доставив повелителю 10 пудів чаю. Чай настільки прийшовся до смаку, що його з пристрастю пили при царському дворі й боярських хоромах щодня. В 1696 році з Москви в Пекін за чаєм був відправлений караван російських купців. Його везли 11 тис. км на верблюдах, абрах, санчатах. Переправляли поромами. Так чай потрапив в Одесу. На Україні вперше чайні кущі були висаджені в 1818 році в Нікітському ботанічному саду.

^ Третій журналіст:

3 вашої розповіді випливає, що через труднощі з доставкою чаю ціна на нього була надто висока. А чи були противники того, щоб купувати чай за кордоном?

Історик 3:

В Україні спочатку були противники чаю, згодний з вами цілком. Справа в тім, що деякі релігіозні общини відкидали його, так як і тютюн. Вони приписували чаю шкідливі якості. Але поступово були виявлені справжні переваги цього напою. В містах відкривали спеціалізовані магазини, що торгували чаєм.

^ Четвертий журналіст:

Розкажіть будь-ласка про лікарські особливості чаю?

Лікар 1:

Чай містить елементи: кофеїн, танін, мінеральні солі, майже всі вітаміни, ефірні масла тощо. Вони сприяють зміцненню судин мозку, покращують роботу серця, обміну речовин, підвищують розумову і фізичну працездатність людини. З чаєм легко засвоюються білки, жири і вуглеводи. Навіть підвищення харчування не викликає ожиріння, якщо воно супроводжується чає питтям.

Ми, лікарі, радимо всім, щоб вгамувати спрагу і відновити сили пити чай з лимоном. В чаї багато вітаміну Р, а лимон багатий вітаміном С. Вступаючи у взаємодію, вони сприяють швидкому відновленню сил.

Лікар 2:

Я доповню свого колегу про лікарські особливості чаю. Китайські та японські вчені встановили, що люди , які регулярно п'ють чай, рідше від інших хворіють на рак шлунка. Чай змінює також шкідливий вплив радіоактивних речовин в організмі. Компреси і примочки з теплого чаю допомагають при сонячних опіках, при запаленні вій, забрудненні очей. Народний засіб від зубної болі і флюсу - видавлений часник в чайному настої потримати декілька хвилин у роті.

Захворювання серця, бронхіальна і сердечна астма, порушення мозкового лікуються препаратами, в які входять речовини, що присутні в чаї. Історик 1: Звичайно науці відомо, що в VIII столітті чай потрапляє в Японію, потім в Корею, Індію, Індонезію, Іран, Монголію, Південно-Східний Сибір, Середню Азію. Хоча чай став улюбленцем усього світу, але вирощувати його там не вміли і привозили з Китаю. В Європу доставляла чай Східно- індійська торговельна компанія. Її торговці в 1664 році подарували англійському королю Карлу II кілограм „китайського зілля".
1   2   3   4   5   6   7   8

Схожі:

Заступник директора з виховної роботи, Самойлович Л.І., вчитель історії сзош№2 iconПрограма з історії України для класів історичного профілю загальноосвітніх навчальних закладів
Кульчицький С. В., заступник директора Інституту історії України нан україни, доктор історичних наук, професор; Лебедєва Ю. Г., вчитель...
Заступник директора з виховної роботи, Самойлович Л.І., вчитель історії сзош№2 iconЗаступник директора відповідає за правильну організацію навчально-виховного...
...
Заступник директора з виховної роботи, Самойлович Л.І., вчитель історії сзош№2 iconБобіна Азбука споживача Посібник зошит для вчителів та учнів 3-го класу м
Н. Г. Пуцак, старший вчитель, заступник директора з навчально-виховної роботи Нетішинської зош І-ІІІ ступенів №2
Заступник директора з виховної роботи, Самойлович Л.І., вчитель історії сзош№2 iconІнструкція № О. П. Для заступника директора з навчально-виховної роботи
Перед призначенням на роботу І періодично, один раз на рік, заступник директора закладу освіти повинен проходити медичний огляд
Заступник директора з виховної роботи, Самойлович Л.І., вчитель історії сзош№2 iconМетодичні рекомендації Райгородок 2011-2012 нав рік Газукіна Ніна Степанівна
Газукіна Ніна Степанівна, заступник директора з науково-методичної роботи Райгородоцької зош І-ІІІ ступенів, вчитель вищої категорії,...
Заступник директора з виховної роботи, Самойлович Л.І., вчитель історії сзош№2 iconПроек т «невстигаючий обдарований учень» Виконавець-заступник директора...
Учасники проекту: заступник директора з навчально- спортивної роботи,психолог, соціальний педагог, керівники мо, учні
Заступник директора з виховної роботи, Самойлович Л.І., вчитель історії сзош№2 iconЗаступник директора з навчально-виховної роботи
Вербівська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів Городищенської районної ради Черкаської області
Заступник директора з виховної роботи, Самойлович Л.І., вчитель історії сзош№2 iconОбласний форум юних краєзнавців «До оберегів відродження»
На відкриття форуму прибули почесні гості: Швець А. Ф., заступник начальника Головного управління освіти І науки ода, Старовойт П....
Заступник директора з виховної роботи, Самойлович Л.І., вчитель історії сзош№2 iconТ. В. Тітенко, заступник директора школи з виховної роботи
Вербівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Городищенського району Черкаської області
Заступник директора з виховної роботи, Самойлович Л.І., вчитель історії сзош№2 iconКнига представляє собою необхідну допомогу у нелегкій роботі Заступника...
Казанцева Н. А., Річна робоча книга заступника директора з виховної роботи на 2012
Додайте кнопку на своєму сайті:
Школьные материалы


База даних захищена авторським правом © 2014
звернутися до адміністрації
uchni.com.ua
Головна сторінка