Кіровоградського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти імені Василя Сухомлинського кіровоград 2013 ббк 74. 200. 585. 44




НазваКіровоградського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти імені Василя Сухомлинського кіровоград 2013 ббк 74. 200. 585. 44
Сторінка9/35
Дата конвертації09.08.2013
Розмір4.47 Mb.
ТипДиплом
uchni.com.ua > Історія > Диплом
1   ...   5   6   7   8   9   10   11   12   ...   35

Учень 7. Але за талантом ховалася туга за батьківщиною, похмура самотність. Сьогодні ми спробуємо розповісти про Тарковських не лише як про представників культури свого часу, а й як про звичайних людей з їх проблемами, радістю, болем, коханням.

Журналіст. Із спогадів італійського кінорежисера Донателли Багліво.

- Ви пам’ятаєте Вашу першу зустріч з Андрієм Тарковським? Як це сталося?

- Моя перша зустріч з Андрієм Тарковським відбулася в саду, що прилягає до кінозалу RAI (іт. RadiotelevisioneItaliana). Я була запрошена переглянути один фільм. Це якраз був типовий комерційний фільм, який мені взагалі не сподобався. Я вийшла з залу і пішла в сад, щоб зачекати свого колегу, який залишився додивлятися фільм. В саду був хлопець, худий такий, що нервово ходив туди-сюди, він був одягнений в штани зеленого мілітарного стилю та в курточку. Він дивився на мене, намотуючи круги, і мені було якось ніяково від такої ситуації, тому вдавала, що щось пишу. Закінчився фільм, вийшов мій колега та й каже: «А зараз познайомлю тебе з моїм другом». Другом виявився якраз цей хлопець. Він тоді майже не розмовляв італійською, а з його акценту я зрозуміла, що це росіянин. Так почалася наша довголітня дружба з Андрієм Тарковським.

- Чи розповідав Вам Андрій Тарковський про своє українське коріння?

- Думаю, Вам буде цікаво те, що Андрій дуже часто розповідав мені про своє українське коріння по лінії батька. Ми планували колись здійснити разом навіть подорож автомобілем з Риму до Москви через край його предків –Україну. Ідея була така: зняти фільм, роблячи кінозйомки під час подорожі та розповідаючи про відомих письменників цього краю, серед яких мав бути його батько – поет Арсеній Тарковський.

- А на кого рівнявся у своїй творчості Андрій Арсенович?

- Звичайно ж, на творчість першого українського кінорежисера Олександра Довженка.

Учень 8. Творчість, митець, поет… За цими слова ми можемо побачити лише історію, проблеми століття, злами, падіння та надбання певного народу. А що ми знаємо про саме життя Андрія Тарковського, про його родину, кохання, сум?

За словами Марини Арсеніївни, «і батькові, і Андрію не дуже пощастило з жінками». Поет написав у листі до сина: «Не будь листком на вітрі. І не кидайся в пристрасть, як у глибоку криницю…»

Обидва були кілька разів одружені, але нащадки Тарковських, крім Марини Арсеніївни, не особливо цікавляться творчою спадщиною своїх предків. Із сином Андрія від першого шлюбу Арсенієм, хірургом за фахом, Марина підтримує теплі стосунки. Син кінорежисера від другого шлюбу Андрій живе в Парижі, він – президент Міжнародного інституту мистецтв ім. Андрія Тарковського.

Учень 9. Доля була немилосердна до Андрія. Спочатку визнання, слава на батьківщині. Потім найстрашніше – забуття, нерозуміння, пошуки, чужа країна.

У 1983 році він поставив на сцені Лондонського театру «Ковент Гарден» пушкінського «Бориса Годунова».

Останній фільм «Жертвоприношення» Тарковський знімав в Голландії та Швеції. Вже тоді, у вересні 1985 року, на стадії монтажу фільму здоров’я Тарковського різко погіршилося. Він захворів. Курс обстеження виявив, що в режисера рак легень.

У 1986 році «Жертвоприношення» – останній фільм Андрія Тарковського – побачив світ. Його одразу було титуловано на Канському кінофестивалі.

Андрій працював до останнього. Книгу «Відображений час» він закінчив за дев’ять днів до смерті.

29 грудня 1986 року Андрій Тарковський помер. Режисера поховали на православному кладовищі в чужій могилі. На білому камінному хресті з написом «Володимир Григор’єв» з’явилась табличка з іменем режисера. Згодом він був перепохований. І тільки у 1994 році на могилі з’явився надгробний камінь з написом: «Людині, яка бачила Янгола».

^ IV. Підсумок уроку.

Учитель. «Кожна людина – творець своїх справ». Ці слова письменника епохи Відродження Мігеля де Сервантеса такі ж актуальні сьогодні, як і багато років тому, в XVI столітті, коли були написані. Ми можемо лише доповнити фразу: «… та творець історії своєї епохи».

^ Рефлексія. Технологія «Мікрофон».

- Що найбільше запам’яталося особисто кожному сьогодні на уроці?

- Як родина Тарковських була поєднана з театром «корифеїв»?

- Який внесок, на вашу думку, зробили в українську культуру батько і син Тарковські?

- Як ви вважаєте, чому епіграфом до нашого уроку стали саме ці рядки російського поета О. Мандельштама? Як ви їх розумієте?

Учитель. Сьогодні ми з вами перегорнули перші сторінки літературно-історичного журналу. Ми дізналися про родину митців Тарковських. Пошуки триватимуть. Ми йдемо далі.

^ V. Творче завдання.

Розпочати творчо-пошукову роботу за напрямами:

- Нащадки Тарковських.

- Музеї родини Тарковських.

- Музи Арсенія та Андрія Тарковських.

О.В. Окулов,

учитель історії

Катеринівської ЗШ І-ІІІ ступенів

Кіровоградської районної
державної адміністрації

^ ЖИТТЄВИЙ ТА ТВОРЧИЙ ШЛЯХ

ЗАСЛУЖЕНОГО ХУДОЖНИКА УКРАЇНИ БОРИСА ВІНТЕНКА

(урок-творчий портрет для учнів 7-8 класів)
Мета: познайомити учнів з життєвим та творчим шляхом нашого земляка, Заслуженого художника України Б.М. Вінтенка; виховувати почуття патріотизму та любові до рідного краю, мистецтва, повагу до традицій народу.

Обладнання: портрет Б.М. Вінтенка, репродукції картин, презентація «Філософ та співець степового краю», музичний супровід.
^ Хід уроку

І. Організаційний момент

ІІ. Оголошення теми та мети уроку

ІІІ. Основна частина уроку

Його пензлем водила любов

До гаїв, до полів, до вишневих садочків.

До осяяних сонцем дібров.

До найменших Вітчизни куточків.

Світять золотом зрілі поля

І сміються барвінкові хащі –

Це все наша родюча земля,

Найрідніша, най-най і найкраща,

Про любов можна криком кричать.

Колотить себе в груди до болі.

Але тут треба тільки мовчать

І душею молитись любові.

Майстре любий! Спасибі тобі

За цю пісню, барвисту і щиру,

За простори небес голубі,

Пензлезвучну, правдивую ліру.

М. Паровін, січень 1993 р.

Учитель. Творчість Бориса Михайловича Вінтенка (1927-2002) засяяла на мистецькому небосхилі світлом яскравої зірки. Його ім’я увійшло в життя нашої країни з потужною хвилею національного відродження в часи руйнування ідеологічних табу, в часи новітнього переосмислення минулого та сучасності.

Великий художній талант і висока культура в поєднанні з безкомпромісністю, відвагою, гордістю, і, врешті, жертовністю – саме це утвердило художника як унікальну постать рідної культури. Б.М. Вінтенко був людиною рідкісної моралі. Він доносив даровану йому іскру Божу з безкомпромісною відвагою, доносив невтомно і правдиво. Безсумнівно, що він був людиною легендарною – досягнувши високої мети, виконав своє призначення, він переміг, бо й справді здійснилася його заповітна мрія – бачити незалежною власну Вітчизну в майорінні блакитно-золотих прапорів.

Саме за значний внесок у розвиток українського образотворчого мистецтва та високу професійну майстерність Борису Вінтенку було присвоєне почесне звання «Заслужений художник України». Борис Михайлович отримав це високе звання саме за часів незалежної України: «Звичайно ж, я не сприймаю звання заслуженого художника як аванс, звання – то справді підсумок багаторічної праці. Працюючи над полотном, я турбуюся найперше про те, щоб робота над ним продовжувалася якомога довше, щоб постійно існувала потреба подальшого заглиблення в нього. Тому і твір свій хочу бачити таким, щоб глядачеві при ознайомленні з ним так само все більше хотілося заглиблюватись у його тематику, знаходити все нові й нові деталі, відтінки, нюанси. Якщо робота хоча б чимось мені не подобається, я зчищаю фарби і розпочинаю все спочатку. Я ніколи і нікого не копіював і не повторював, хіба що прислуховувався до власного серця».

Учень. Народився Борис Михайлович Вінтенко 25 липня 1927 року в селі Обознівка Кіровоградського району Кіровоградської області в селянській родині. Отже тема села для нього не випадкова. Художник закоханий у поле, у верби та тополі, в мудрих і добрих своїх земляків, тому не одну свою роботу митець присвятив цій темі: «Українська хата» (1956), «Жито достигає» (1959), «На краю села» (1962), «Колгоспник» (1968), «На краю села Обознівки» (1970), «Моє село» (1971), «Рідне село» (1972), «Сніги затримують» (1975), «Рідний край» (1988) та ін.

Ці полотна уособлюють – образ рідної степової України. Це пейзажі – картини, в яких завжди присутній митець зі своєю ліричною інтонацією, почуттям єдності людини і природи.

Учениця. Коли Борису було три роки, родина переїхала в Кіровоград. Батько працював спочатку на заводі, згодом – на військовому аеродромі. 33-го року направлений на навчання до Москви. Звідти він привіз малому Борису олійні фарби та пензлі, фактично, став для сина першим вчителем малювання.

Учень. Цікавість до малювання Борис Михайлович проявляв із самого дитинства. Дуже любив малювати, перемальовував картини, які були в будинку, де мешкала сім’я. Саме картини, намальовані рідним дядьком, викликали у Бориса бажання малювати «по-справжньому». Щасливий збіг обставин: по сусідству із сім’єю Вінтенків жив художник. Борис часто ходив до нього, спостерігав, як той малює, роздивлявся його картини. Інколи художник дозволяв Борису малювати фарбами та пензлями.

Учениця. Саме бажання навчитись малювати привело Бориса Вінтенка до Кіровоградського обласного Палацу піонерів в художній гурток. Тут він вперше побачив, як малюють з натури.

Учень. У 1941 році Б. Вінтенко вступає до Одеського державного художнього училища ім. М.Б. Грекова. Під час Великої Вітчизняної війни – перерва в навчанні. Тільки у 1944 році він поновлюється в списках студентів училища. Саме завдяки наполегливості та старанності Вінтенко стає одним із кращих учнів. Йому поталанило, адже вчителями Б.М. Вінтенка були відомі одеські художники – представники блискучої південноросійської школи живопису Є.О. Буковецький (1866-1948), М.А. Павлюк (1901-1971), Т.Б. Фраєрман (1883-1957). На все життя він запам’ятав написані в дусі імпресіонізму, наче пронизані сонцем та повітрям, етюди видатного одеського живописця початку ХХ ст. – Т.Я. Дворнікова (1862-1927).

Ще в училищі Вінтенко експонував свої роботи на виставках в Одесі «Автопортрет» (1947), «Парад на Тушинському аеродромі» (1948).

Учениця. Після закінчення у 1948 році живописного відділення Одеського державного художнього училища ім. М.Б. Грекова, Б.М. Вінтенко повертається до рідного Кіровограду.

Протягом трьох років працює в Кіровоградському Палаці піонерів керівником художнього гуртка. Серед його вихованців – відомі художники: визнаний лідер українського необароко Ю.П. Луцкевич (1934-2004; м. Київ), Е.Б. Заденюк (1940 р.н.; м. Санкт-Петербург), С.А. Коваленко (1939 р.н.; м. Кіровоград).

З 1951 року Б.М. Вінтенко працює оформлювачем в Кіровоградських художньо-виробничих майстернях Художнього фонду України.

Учень. Живописець постійно працює над пошуком власної художньої мови – створює безліч етюдів, низку цікавих творів, присвячених будівництву Кременчуцької ГЕС: «Шлюз КремГЕСу» (1958), «Будівники КремГЕСу» (1958), «На Кременчуцькому морі» (1959).

Учениця. У 1966-1967 рр. Вінтенко створює ряд керамічних робіт, які відображають історію українського козацтва, – «Українська бандура» (1966), «Козацька книжка» (1966), «Козацька люлька»(1967), а також художні твори, які репрезентують його як художника, в творчості якого чільне місце займає тема славної української історії – «Три лицарі» (1967), «Дніпровські пороги» (1967), «Наші діди» (1968).

Учень. З 1966 р. по 1972 р. Борис Вінтенко майже щорічно працює в творчих групах Республіканського будинку творчості «Седнів», прислухається до дружніх порад великих майстрів пензля: народних художників України М.П. Глущенка, Т.Н. Яблонської, Ф.З. Захарова. Створює багато творів, які визначили подальший шлях художника: «Літо» (1969), «Стара дзвіниця» (1969), «Берези» (1970), «Весна» (1970), «Повінь» (1971) та ін. В 1969 році Б.М. Вінтенко дебютує на Республіканській художній виставці («Літо»).

З 1973 року він перший на Кіровоградщині член Спілки художників СРСР.

Учениця. У 1974 році два літніх місяці Вінтенко працював у колгоспі «Росія» Новоукраїнського району, і як наслідок – понад шістдесят робіт – портрети, етюди, малюнки, що експонувалися на виставці в м. Кіровограді та в колгоспі «Росія». Двадцять один портрет було вручено на виставці механізаторам, трактористам, бригадирам. Таким чином Вінтенко один з перших на Кіровоградщині започаткував виставки, які стали наслідком довгочасного перебування митця у виробничому колективі.

Учень. В 1976 році у газеті «Молодий комунар» надруковано статтю Вінтенка «Знайди свій образ», в якій художник знайомить читачів з творчою молоддю області, з тими проблемами та перспективами, які стоять перед молодими художниками.

В 70-80-х роках ХХ ст. митець плідно працює в різноманітних графічних техніках. Незалежно від того, в якій техніці виконані роботи (чи то травлений штрих, акватинта, мецо-тинто, суха голка, ліногравюра), вони створюють особливий ліричний настрій: «Проліски» (1980), «Музей Степняка-Кравчинського» (1974), «Нарциси» (1977), «Вечір на Інгулі» (1980).

Учениця. В 80-90-х роках Борис Вінтенко пише ряд живописних творів (саме живопис приніс художнику визнання), які здобули визнання на обласних та республіканських виставках. Це поетичні натюрморти «Флора» (1984-1986), «Степові квіти» (1985), а також панорамні композиції: «Мій рідний край» (1986), «Веселка» (1988-1990), «У рідному краї» (1985), «Вічність» (1994), «Споконвіку» (1995).

Учень. Творча манера Бориса Михайловича полягала не у формотворенні, а у прагненні знайти таку форму, котра б якомога більше відповідала змісту картини. А зміст завжди пов’язаний із життям, минулим і сьогоденням, оточуючою природою, рідною землею і всім тим, що дороге кожній людині. Тож його художня мова близька і зрозуміла.

Учениця. Полотно «Моя Україна» (1989) Борис Михайлович вважав одним із найголовніших досягнень, йому він присвятив кілька років праці. Це ідеалістичний сільський пейзаж, який є усвідомленням художника належності до свого народу, зв’язку поколінь, розуміння відповідальності за збереження батьківської спадщини. Разом з тим воно синтезує багаторічний досвід і творчі пошуки митця.

Учень. За значний внесок у розвиток українського образотворчого мистецтва та високу професійну майстерність у 1993 році Борису Михайловичу Вінтенку присвоєно почесне звання «Заслужений художник України». Борис Михайлович дуже пишався, що він став заслуженим художником саме незалежної України.

Учениця. 24 серпня 2001 року в м. Києві в Центральному будинку художника було відкрито виставку «Історія і сучасність в образотворчому мистецтві України», присвячену 10-річчю незалежності України. Творчий доробок Б.М. Вінтенка на цій виставці було представлено епічно-пейзажною композицією «В Україні милій» (2001).

В Кіровоградському обласному художньому музеї в постійно діючій експозиції є три полотна Б.М. Вінтенка: «Григорій Сковорода» (1972), «Флора. Атрибути мистецтв» (1978), «Після дощу» (1999). Твори художника зберігаються в приватних колекціях України, Італії, Словаччини, Німеччини, США, Польщі, Росії та ін.

Учень. Життя художника було присвячене мистецтву та підпорядковане одній великій меті – творчій праці. Він говорив: «Головне для художника – його душа, а творчий пошук – це пробудження душі. І у справжнього художника є одне замовлення – це замовлення його душі».
1   ...   5   6   7   8   9   10   11   12   ...   35

Схожі:

Кіровоградського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти імені Василя Сухомлинського кіровоград 2013 ббк 74. 200. 585. 44 iconМетодичні рекомендації до проведення першого уроку
Кіровоградського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти імені Василя Сухомлинського
Кіровоградського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти імені Василя Сухомлинського кіровоград 2013 ббк 74. 200. 585. 44 iconМетодичні рекомендації щодо змісту І форм проведення Друкується за...
Серпневі конференції – 2013. Методичні рекомендації /Укладачі О. В. Половенко, Л. М. Кірішко. – Кіровоград: Кіровоградський обласний...
Кіровоградського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти імені Василя Сухомлинського кіровоград 2013 ббк 74. 200. 585. 44 iconКіровоградський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти...
Методичні рекомендації: Оптимальна модель методичної роботи в сільській малокомплектній школі / Половенко О. В.– Кіровоград: Обласний...
Кіровоградського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти імені Василя Сухомлинського кіровоград 2013 ббк 74. 200. 585. 44 iconПедагогічної освіти імені василя сухомлинського
В. М. Нудний, заступник директора з навчально-організаційної діяльності коіппо імені Василя Сухомлинського
Кіровоградського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти імені Василя Сухомлинського кіровоград 2013 ббк 74. 200. 585. 44 iconМетодичні рекомендації розроблені з урахуванням наказів Міністерства...
«кіровоградський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти імені Василя Сухомлинського»
Кіровоградського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти імені Василя Сухомлинського кіровоград 2013 ббк 74. 200. 585. 44 iconМетодичні рекомендації до проведення Першого уроку у 2012/2013 навчальному...
Кіровоградський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти імені Василя Сухомлинського
Кіровоградського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти імені Василя Сухомлинського кіровоград 2013 ббк 74. 200. 585. 44 iconМетодичні рекомендації до проведення Першого уроку у 2012/2013 навчальному...
Кіровоградський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти імені Василя Сухомлинського
Кіровоградського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти імені Василя Сухомлинського кіровоград 2013 ббк 74. 200. 585. 44 iconА.І. Постельняк Майстер-клас в системі методичної роботи
Кіровоградський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти імені Василя Сухомлинського
Кіровоградського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти імені Василя Сухомлинського кіровоград 2013 ббк 74. 200. 585. 44 iconМетодичні рекомендації до проведення в 2011-2012 навчальному році Дня Знань І Першого уроку
Кіровоградський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти імені Василя Сухомлинського
Кіровоградського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти імені Василя Сухомлинського кіровоград 2013 ббк 74. 200. 585. 44 iconКіровоградський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти
Кіровоградський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти імені Василя Сухомлинського
Додайте кнопку на своєму сайті:
Школьные материалы


База даних захищена авторським правом © 2014
звернутися до адміністрації
uchni.com.ua
Головна сторінка