Конфлікт: загроза чи можливість?




Скачати 80.63 Kb.
НазваКонфлікт: загроза чи можливість?
Дата конвертації14.12.2013
Розмір80.63 Kb.
ТипВопрос
uchni.com.ua > Історія > Вопрос
Конфлікт: загроза чи можливість?

(Педагогам до батьківських зборів)

Усі труднощі виховання випливають з того, що

батьки, не тільки не позбавляючись своїх вад, а

навіть не визнаючи їх у собі, хочуть, щоб цих вад

не було в дітей. Від цього всі труднощі й усі

конфлікти з дітьми.

Л.Толстой

Життя потребує особистості, здатної зорієнтуватися і не розгубитися в сучасному світі. Підготувати дитину до життя – головна мета педагогічної системи. У цьому процесі вкрай важливе спілкування з батьками, вчителями, однолітками.

Сучасна сім’я несе найбільшу відповідальність за виховання дитини. Саме вона має виконувати головне завдання – забезпечувати матеріальні та педагогічні умови для духовного, морального, інтелектуального й фізичного розвитку юного покоління.

Конституційним обов’язком батьків є утримання своїх дітей до повноліття.

Законом України «Про освіту» відповідальність з фізичне здоров’я та психічний стан дітей, створення належних умов для розвитку їхніх природних здібностей покладена на батьків.

З сім’ї починається шлях дитини до пізнання світу, свого становлення як особистості, шлях до шкільного навчання.

Життєвою дорогою дитину ведуть два розуми, два досвіди: сім’я і навчальний заклад.

Відкриті, дружні стосунки – джерело натхнення, стимул до подолання труднощів, те, що дає почуття задоволення й розуміння того, що зусилля не були марними.

Порозуміння і відкритість – основа рівноправних, безконфліктних стосунків. Утім, процес становлення порозуміння досить складний і тривалий. Щоб навчитися розуміти інших, потрібно багато чого знати про дитину: те, як вона живе, що її хвилює, які радощі та проблеми є в її житті.

Але батькам часто бракує часу, сил, а інколи й бажання придивитися до дитини, прислухатися до неї і намагатися зрозуміти. І водночас вони вимагають розуміння та співчуття від дитини, адже власні проблеми здаються найсерйознішими.

Дуже важливо не перетворити процес спілкування на взаємне невдоволення, недомовки і конфлікти. Останні, хочемо ми того чи ні, супроводжують нас усе життя. Вони вносять напруженість у стосунки, позбавляють нас спокою і радості, не дають змоги повноцінно працювати. А особливо прикро те, що конфлікти виникають найчастіше через дрібниці, через наше невміння спілкуватися, небажання зважати на потреби інших людей.

Конфлікти супроводжуються нерозумінням, образами, зруйнованими взаєминами, стресами, почуттям невдоволеності. То чи потрібно витрачати частину свого життя на з’ясування стосунків? Чи, може, краще навчитися спілкуватися, не створюючи конфліктних ситуацій? Що менше виникає конфліктів, то краще розуміють одне одного діти і батьки, то більше тепла і довіри між ними.

Які ж порушення процесу виховання в сім’ї можуть призвести до непорозумінь і конфліктних ситуацій?

І. Залежно від того, скільки сил, уваги, часу приділяють батьки вихованню дитини, можна виділити два негативні методи виховання:

1.1. Гіперпротекція, коли батьки приділяють дитині забагато часу, сил і уваги, коли виховання стає основною справою їхнього життя.

1.2. Гіпопротекція – коли дитина опиняється на периферії уваги батьків, до неї «не доходять руки», батькам не «до неї», так вона випадає з поля зору, за неї беруться лише час від часу, коли трапляється щось серйозне.

ІІ. Ступінь задоволення потреб дитини. Тут можливі два відхилення:

2.1. Потурання, коли батьки прагнуть до максимального і некритичного задоволення будь-яких потреб дитини чи підлітка. Кожне бажання дитини для них – закон. Пояснюючи необхідність такого виховання, батьки наводять аргументи, які є типовою раціоналізацією – «слабкість дитини», її винятковість, бажання дати їй те, чого самі були свого часу позбавлені, що дитина росте без батька тощо. При потуранні батьки несвідомо проектують на дітей власні раніше не задоволені потреби.

2.2. Ігнорування потреб дитини. Цей стиль виховання протилежний потуранню і характеризується недостатнім прагненням батьків до задоволення потреб дитини. Частіше страждають при цьому духовні потреби, особливо потреба в емоційному контакті, спілкуванні з батьками.

ІІІ. Вимоги до дитини – невід’ємна частина виховного процесу. Це, по-перше, обов’язки дитини, тобто ті завдання, які вона виконує, - навчання, догляд за собою, участь в організації побуту, допомога іншим членам сім’ї. По-друге, це вимоги – заборони, які вона виконує, - навчання, догляд за собою, участь в організації побуту, допомога іншим членам сім’ї. По – друге, це вимоги-заборони, які встановлюють, чого дитина не повинна робити.

Невиконання вимог може призвести до санкцій – від м’якого осуду батьків до суворих покарань.

Форми порушень системи вимог до дитини різноманітні. Назвемо лише деякі з них:

1. Перебільшеність вимог-обов’язків. Саме ці риси лежать в основі типу негармонійного виховання «підвищена моральна відповідальність». Вимоги до дитини у цьому випадку дуже високі, надмірні, не відповідають її силам і не лише не сприяють повноцінному розвитку особистості, а навпаки, травматизують.

2. Недостатність вимог-обов’язків. У цьому випадку дитина має мінімальну кількість обов’язків у сім’ї. Така особливість виховання проявляється у висловлюванях батьків про те, як важко залучити дитину до якоїсь домашньої справи.

Вимоги-заборони, тобто вказівки на те, що дитині не можна робити, насамперед визначають ступінь її самостійності, можливість самій обирати спосіб поведінки. І тут можливі два ступеня відхилення:

1. Перебільшення вимог-заборон. Такий підхід може призвести до негармонійного виховання «домінантна гіперпротекція». У цій ситуації дитині «нічого не можна». До неї висувають надзвичайно багато вимог, які обмежують її свободу і самостійність. У стенічних дітей і підлітків таке виховання форсує виникнення реакцій опозиції та емансипації, у менш стенічних – розвиток рис сенситивної та тривожно-підозріливих (психостенічної) акцентуацій. Типові висловлювання батьків відображають їхній страх перед будь-якими проявами самостійності дитини. Цей страх проявляється у перебільшенні наслідків, до яких може призвести хоча б незначне порушення заборон, а також у прагненні придушити самостійність думки дитини.

2. Недостатність вимог-заборон. У цьому випадку дитині «все дозволено». Навіть якщо й існують якісь заборони, дитина чи підліток легко їх порушує, знаючи, що від нього ніхто нічого не вимагатиме. Він сам визначає коло своїх друзів, час харчування, прогулянок, свої заняття, час вечері, питання про куріння і вживання алкогольних напоїв. Така дитина ні при цьому не хочуть або не можуть встановити хоча б якісь межі в її поведінці. Ліберальне виховання стимулює розвиток гіпертимного типу особистості у підлітка, особливо нестійкого типу.

3. Суворість санкцій (покарань) за порушення вимог дитиною. Перебільшення санкцій – «жорстоке ставлення». Для таких батьків характерним є використання суворих покарань, перебільшене реагування навіть на незначні порушення поведінки. Типові висловлювання батьків відображають переконаність у корисності для дітей підлітків максимальної суворості.

4. Мінімум санкцій. Такі батьки або зовсім обходяться без покарань, або використовують їх дуже рідко. Вони сумніваються в результативності будь-яких покарань і надають перевагу заохоченням.

Нестійкість стилю виховання сприяє формуванню таких рис характеру, як впертість, схильність протистояти будь-якому авторитету та є частою ситуацією в сім’ях дітей і підлітків із девіантною поведінкою. Результатом неправильного підходу до виховання дітей у сім’ї є конфлікти.

Причинами поганих взаємин батьків і дітей є:

    • негативні риси особистості батьків;

    • несприйняття батьківських методів виховання;

    • обмеження самостійності дитини, зокрема, підлітка;

    • низький рівень навчальних досягнень;

    • риси особистості самих дітей;

    • погана поведінка у школі;

    • конфлікти у сім’ї, її розпад унаслідок розлучення батьків;

    • побутові дрібниці;

    • погана поведінка вдома;

    • незадоволені потреби дитини.

Неприйнятними з точки зору дітей є такі методи сімейного виховання:

    • непослідовність у ставленні батьків до дитини;

    • надмірний контроль за поведінкою і діяльністю підлітків;

    • зловживання нотаціями (читання моралі);

    • крик, лайка, сварка;

    • невмотивовані заборони і накази;

    • позбавлення чогось приємного без пояснення причин;

    • фізичні покарання;

    • висміювання.

Щоб запобігти виникненню конфліктів у сім’ях, необхідно постійно вести просвітницьку і профілактичну роботу. Цьому можуть допомогти: проведення батьківського лекторію, тематичні консультації, батьківські вечори, анкетування батьків щодо їхньої батьківської майстерності, вивчення правил сімейного виховання. Також слід працювати й з учнями, коригуючи їхнє ставлення до сім’ї.

Рекомендації з проведення батьківських зборів

  1. Батьківські збори мають навчати батьків, а не констатувати помилки і невдачі дітей.

  2. Тема зборів повинна враховувати вікові особливості дітей.

  3. Збори повинні мати як теоретичний, так і практичний характер: аналіз ситуацій, тренінги, дискусії.

  4. Збори – не місце для обговорення та осуду учнів.

Поради педагогам і батькам

Якщо

    • дитину постійно критикують, вона вчиться ненавидіти;

    • дитину висміюють, вона стає замкненою;

    • дитину хвалять, вона вчиться бути шляхетною;

    • дитину підтримують, вона вчиться цінувати себе;

    • дитина росте в докорах, вона вчиться жити з почуттям провини;

    • дитина росте в терпимості, вона вчиться розуміти інших;

    • дитина росте в чесності, вона вчиться бути справедливою;

    • дитина росте в безпеці, вона вчиться вірити в людей;

    • дитина живе у ворожнечі, вона вчиться бути агресивною;

дитина живе в розумінні, вона вчиться знаходити любов у цьому світі.
^ ПАМ'ЯТКА ВЧИТЕЛЕВІ

по профілактиці конфліктів в класних колективах

  • Пам'ятайте, що конфлікти набагато легше попередити, ніж завершити. Чим гостріше і довше конфлікт, тим важче його закінчити. Вчіть школярів захищати свої законні інтереси без конфліктів.

  • Ніколи не перетворюйте учнів на інструмент боротьби з адміністрацією школи, іншими вчителями, батьками школярів. Таким чином, ви і своїх цілей не доб'єтеся, і думку про себе колег і учнів зіпсуєте.

  • Постійно вчіться контролювати свої негативні емоції, вчіть цьому школярів. В процесі спілкування такі емоції виконують негативні функції. Донесіть до дітей, що негативні емоції:

- роблять руйнівний вплив на здоров'ї того, хто злиться;

- погіршують якість мислення;

- знижують об'єктивність оцінки тих, що оточують;

- за законом емоційного зараження викликають у відповідь неприязнь у партнера по спілкуванню.

  • Ніколи не з'ясовуйте відношення з дітьми, батьками школярів, колегами в присутності учнів.

  • Не прагніть радикально, швидко, лобовими методами переробляти учнів. Перевиховання і виховання школярів – процес тривалий, що вимагає від вчителя терпіння, розуму, такту і обережності.

  • Оцінюючи результати навчання і поведінку школяра, завжди спочатку звертайте увагу на те, що йому вдалося зробити і чого досягти. Лише після цього доречно і менш конфліктно сказати про недоліки учня. Опора на позитивне в навчанні і вихованні учнів, по-перше, дозволяє підвищити ефективність роботи вчителя, по-друге, сприяє профілактиці конфліктів між педагогами і школярами.

  • Ніколи на своїх уроках не давайте негативних оцінок діяльності і особи інших вчителів, адміністрації школи, батьків.

Схожі:

Конфлікт: загроза чи можливість? icon"Збройні сили України на варті незалежності. Їх роль та місце у забезпеченні...
Нно-політична обстановка, яка склалася на світі та навколо України, прогноз її розвитку на най­­­ближчу перспективу дозволяють зробити...
Конфлікт: загроза чи можливість? icon«Конфлікт та шляхи його уникнення чи розв′язання»
Як же себе поводити в конфліктній ситуації? Чи потрібно наполягати на своїй точці зору, чи краще поступитись, щоб завоювати більш...
Конфлікт: загроза чи можливість? icon"Міжособистісний конфлікт (укр.)"
Кроссворд по предмету "предмету Конфліктологія (укр.)" на тему "Міжособистісний конфлікт (укр.)"
Конфлікт: загроза чи можливість? iconМiнiстерство охорони здоров'я україни луганський державний медичний...
Діагноз при поступленні: Вагітність 36 тижнів, дістрес плода, загроза передчасних пологів
Конфлікт: загроза чи можливість? iconБережи мене, мій законе! № п/п Заходи
Заходи до Всесвітнього дня здоров’я: бесіди «Про шкідливість алкоголю та тютюнопаління», «Загроза людству снід», «Здоровий спосіб...
Конфлікт: загроза чи можливість? iconСпілкуємося без конфліктів
Мета: ознайомити учнів з поняттям «конфлікт»; допомогти учням визначити шляхи розв'язання конфлікту
Конфлікт: загроза чи можливість? icon"Общий (укр.)"
Який конфлікт іноді дозволяється в результаті вичерпання ресурсів обох сторін або через втручання третьої сторони
Конфлікт: загроза чи можливість? iconТема: Сучасна генетика: загроза І надії
Мета уроку: узагальнити І розширити знання учнів про найновітніші досягнення біологічної науки та їх практичне застосування, формувати...
Конфлікт: загроза чи можливість? iconКонфлікти з вчителем: як бути?
Конфлікт з вчителем може стати для дитини важким випробуванням. Як цьому протистояти?
Конфлікт: загроза чи можливість? iconНаслідки жорстокого поводження
Жорстоке поводження з дітьми та нехтування їх інтересами можуть мати різні види І форми, але їх наслідком завжди є: серйозний збиток...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Школьные материалы


База даних захищена авторським правом © 2014
звернутися до адміністрації
uchni.com.ua
Головна сторінка