Був тихий осінній ранок. Великий міський парк вабив красою та захоплював своєю величністю кожного хто хоч мимохідь бачив золоті крони високих дерев. У вихідний




Скачати 47.12 Kb.
НазваБув тихий осінній ранок. Великий міський парк вабив красою та захоплював своєю величністю кожного хто хоч мимохідь бачив золоті крони високих дерев. У вихідний
Дата конвертації14.12.2013
Розмір47.12 Kb.
ТипДокументы
uchni.com.ua > Історія > Документы
Був тихий осінній ранок. Великий міський парк вабив красою та захоплював своєю величністю кожного хто хоч мимохідь бачив золоті крони високих дерев. У вихідний день, як зазвичай, зібралась купа народу. Тут можна було зустріти і мрійливих поетів, і повсякчас розмовляючих по телефону «роботяг», під високим деревом сиділа пара закоханих молодих людей, а далі на лаві дідусь та бабуся, які тримались за руки та ніжно посміхались один одному; неподалік мама ніяк не могла вгамувати своїх трьох синів, які повсякчас діймали один одного; довгими доріжками по одинці або в парі гуляли звичайні люди - дехто вигулював собак, дехто запросив прогулятись старого друга, а дехто прийшов на довгоочікуване побачення. Погода була просто пречудовою, як на осінню пору року. Вітру не було зовсім, сонце стояло не надто високо і лиш приємно обдавала теплом усміхнені ( та не усміхнені) обличчя людей. У кожного з них була власна історія, переживання та емоції. Але увагу притягувала дивна пара дорослого чоловіка та маленької дівчинки, яка без упину про щось його розпитувала. Дивно було спостерігати за переміною їхніх емоцій і нестерпно цікаво все-таки почути їхню розмову, адже про що можуть так захопливо говорити кардинально різні люди.

Маленька Кеті була схожа на янгола, кучерявого янгола з темним каштановим волоссям. Гарний рожевий капелюшок прикрашав голову дівчинки, на руках були тоненькі рукавички, а скромна, але вишукана маленька сукня надавла їй вигляду молодої шляхетної пані, якою дівчинка часто себе і уявляла. В свої 9 років вона цікавилась кожним предметом, який заслуговує хоч краплину уваги. Хоч виглядала вона як янгол і була ростом лише 120 см., але її голубі очі видавали пустотливий характер маленької бешкетниці. Вона не соромилась підходити до незнайомих людей та закидати їх безглуздими питаннями, як наприклад: «Чому осінь назвали осінь?» чим майже завжди ставила нещасних у незручне становище. Сьогодні вона прийшла з мамою у парк зустрітися з тіткою Джесс. Дорослі розмови здавались їй такими нудними й безглуздими, а сидіти на місці було рівноцінно покаранню, тому вона вирішила пошукати собі більш цікаву розвагу. Вона любила спостерігати за людьми, спілкуватись з ними, адже вони були «її відкриттями» (так вона часто себе уявляла першовідкривачем нових континентів, тому і вирушала у нові експедиції за що не раз була покараною). Цього разу «жертвою» маленької дослідниці став чоловік років 30 – 35 який сидів на лаві бездумно перебираючи в руках свого капелюха та, здавалося, нікого навколо себе не помічав.

Його звали Джонатан. Чоловік був молодим та досить привабливим. Не надто худий, він мав чорне волосся, гарне обличчя та виразні очі, які навіть менш допитливій людині, ніж Кеті, здалися б стурбованими. Чорний осінній плащ був не защебнутий проте чоловік, здавалось, навіть не зважав на осінню прохолоду. Він навіть не помітив коли до нього підійшла Кеті.

«Доброго дня Вам! Дозвольте відрекомендуватися мисс Рейчел Грин. А яке Ваше ім’я?»

Чоловік не одразу зрозумів, що це було звернення до нього і ще хвилину здивовано дивився на дівчину.

« Невже Ви німий? Тому Ви так стурбовані?»

Чоловік не розумів сміятись йому чи злитись на таке зухвале звертання. Трохи помітна посмішка сковзнула на його обличчі і він відповів:

« Ні мисс Гринн. Мене звати Джонатан Стюарт, вибачте, що одразу не назвав Вам свого ім’я. Ваша краса настільки засліпила мене, що я не зміг вимовити і слова!» - сказав з легкою посмішкою чоловік.

«Я Вас пробачаю Джонатан Стюарт, адже в даному випадку Ви зовсім невинні, так як нічого не можете подіяти з моєю красою» - з гордістю сказала дівчинка.

Чоловік ледве стримався щоб не розсміятись, це була дивна і неймовірна дитина, на мить він забув про свої переживання. Дівчинка безцеремонно сіла на лаві біля нього і посміхнулася хитрою дитячою посмішкою.

  • Чому Ви сумній?

  • А хіба це ввічливо ось таки питати про особисте?,- сказав посміхаючись чоловік.

  • Мама говорить що ні, але я з досвіду знаю, що дорослі люди не говорять про те про що справді хочуть говорити. Ви чимось стурбовані, але не почнете про це говорити з незнайомою людиною. Ви скажете що сьогодні чудова погода або що я мила, але це явні речі які відомі нам обом, то чи є сенс про них говорити?

Чоловік був явно спантеличений і не знав, що відповісти на це маленькій дівчинці, а тому нічого не залишалось як прийняти поразку.

  • Ви праві маленька мисс. Це було б безглуздо. Справа в тім, що я посварився зі своєю дівчиною, скоріше за все доведеться розірвати заручини і переїхати на нову квартиру. Я прийшов у цей парк щоб трохи подумати та заспокоїтись, але чим більше тут сиджу тим більше переконуюсь, що надії виправити ситуацію майже немає.

  • Ви праві Джонатан Стюарт, це дуже сумна ситуація, ваші переживання цілком виправдані, - з серйозним обличчям сказала дівчинка. – Але гадаю, щоб розкрити справу та винести справедливий вирок потрібно розглянути кожен факт. Хочете дізнатись, що говорить про такі випадки Шерлок Хоумс?

Чоловік засміявся і відповів: «Я буду невимовно щасливий якщо Ви мені про це розповісте».

  • Він говорить, що злочин складається саме з дрібниць, а не з факту скоєння.

Джонатан був спантеличений реплікою дівчинки, напевне тому що якоюсь мірою це справді так. Може тому, що йому треба було поговорити з кимось він продовжив розмову з допитливою дівчинкою.

  • ЇЇ звуть Моніка. Вона дуже гарна, з довгим хвилястим білявим волоссям і прекрасним голосом. Місяць тому ми заручились і через пів року збиралися обвінчатись. Але сьогодні ми сильно посварились і я не знаю чи зможу я їй пробачити.

  • Пробачити за що?

  • Вона назвала мене телепнем та довбаним примурком.

  • А Ви телепень чи примурок?

  • Гадаю що ні, - посміхаючись відповів чоловік.

  • Отже Ви дуже образились на неї?

  • Так, адже я її щиро кохав.

  • А що значить кохав?

Джонатан був дуже спантеличений і не одразу зміг відповісти. Він намагався підібрати слова, але сказати нічого не міг і лиш здивовано дивився на дівчинку.

  • Кохати значить поважати, турбуватись, дбати один про одного, допомагати…, - ще мить але слова так і не знаходились.

  • А Ви говорили їй що кохаєте її?

  • Звичайно!

  • А вона говорила Вам що кохає Вас?

  • Так…

  • А чи можна пробачити людину яку кохаєте та поважаєте і яка кохає та поважає Вас?

Чоловік з подивом дивився на дівчинку і нічого не говорив.

  • А якщо таку людину не варто пробачати, тоді яку варто? Бачте, Ви зробите мені неоціненну послугу якщо відповісте, адже я збираю корисні поради для свого дорослого майбутнього.

Джонатан розумів, що намагається сказати йому дівчинка, але й досі нічого не говорив. Його чоловіча гордість ще ніколи так не страждала.

  • Джонатан Стюарт, а чи не могли б Ви приміряти мого капелюха?, - з лукавою посмішкою сказала Кеті.

  • Ні в якому разі!

  • Чому?

  • Це було б безглуздо і я виглядав би як телепень!

  • А чому тоді Ви приміряєте безглузді слова і показуєтесь телепнем?

Чоловік не мав що на це відповісти, а дівчинка пересвідчившись, що це чергова доросла безглузда гра їй не цікава і нічого більше не сказавши пішла шукати собі нової забави. Її дуже сподобались чарівні золоті листочки, які вона почала мрійливо збирати…

Схожі:

Був тихий осінній ранок. Великий міський парк вабив красою та захоплював своєю величністю кожного хто хоч мимохідь бачив золоті крони високих дерев. У вихідний iconСписок використаної літератури: Беляков В. Д., Жук Е. Г. Военная...
Окрім цих лісових урочищ на своїх околицях, наше місто ще має прекрасний парк, сквер, а чудові дерева прикрашають його вулиці. У...
Був тихий осінній ранок. Великий міський парк вабив красою та захоплював своєю величністю кожного хто хоч мимохідь бачив золоті крони високих дерев. У вихідний iconНаш Тростянець в усі часи приваблював своїми мальовничими краєвидами:...
Окрім цих лісових урочищ на своїх околицях, наше місто ще має прекрасний парк, сквер, а чудові дерева прикрашають його вулиці. У...
Був тихий осінній ранок. Великий міський парк вабив красою та захоплював своєю величністю кожного хто хоч мимохідь бачив золоті крони високих дерев. У вихідний iconГерб територіальної громади с. Зелена Діброва. Прапор територіальної...
України. Все воно обрамлене лісами та лісосмугами, насичене безліччю різноманітних насаджень, тому в різну пору року вабить своєю...
Був тихий осінній ранок. Великий міський парк вабив красою та захоплював своєю величністю кожного хто хоч мимохідь бачив золоті крони високих дерев. У вихідний iconХустщина чудовий край нашої землі. Чарують своєю красою долини Тиси,...
Хустщина — чудовий край нашої землі. Чарують своєю красою долини Тиси, Ріки, мовчазні верши­ни гір, зелені полонини, швидкоплинні...
Був тихий осінній ранок. Великий міський парк вабив красою та захоплював своєю величністю кожного хто хоч мимохідь бачив золоті крони високих дерев. У вихідний iconЗолоті правила педагога
Кожного разу, коли тобі хочеться командувати дітьми, згадай своє дитинство І про всяк випадок з'їж морозиво
Був тихий осінній ранок. Великий міський парк вабив красою та захоплював своєю величністю кожного хто хоч мимохідь бачив золоті крони високих дерев. У вихідний iconЯ прокинувся від того, що мені стало прохолодно… Ще зі заплющеними...
Зазвичай він коротко казав: «фас!» Та я, хоч І розумів що це означає (певне, я був розумним собакою),та не подававши виду, продовжував...
Був тихий осінній ранок. Великий міський парк вабив красою та захоплював своєю величністю кожного хто хоч мимохідь бачив золоті крони високих дерев. У вихідний iconСценарій тематичного вечора,приурочений осінньому періоду свят українського...
Осінній вітер кружить І гойда Це час на спогади, на трохи пізній жаль, Але також це час на мудру втіху. Все повертається в невпиннім...
Був тихий осінній ранок. Великий міський парк вабив красою та захоплював своєю величністю кожного хто хоч мимохідь бачив золоті крони високих дерев. У вихідний iconТовариство з обмеженою
Будапешт ● Белград ● Котор ● Бока-Которська бухта ● Будва ● Дубровник ● Спліт ● Трогір ● Шибеник ● Національний парк Крка ● Національний...
Був тихий осінній ранок. Великий міський парк вабив красою та захоплював своєю величністю кожного хто хоч мимохідь бачив золоті крони високих дерев. У вихідний iconНепал. Батьківщина снів я отримав еротичний шок. Якщо ви хотіли б...
Непалу. Так от, таких стюардес, як на Pakistan International Airlines, я ще не бачив: виразні очі, синювато-чорне волосся, округлі...
Був тихий осінній ранок. Великий міський парк вабив красою та захоплював своєю величністю кожного хто хоч мимохідь бачив золоті крони високих дерев. У вихідний iconУ першому класі урочистий День прощання з Букварем
Сьогодні, друзі, ми зібралися, щоб сказати добрі слова тому, хто був другом, хто кожноу хвилину мовчав, але вчив вас трудитися
Додайте кнопку на своєму сайті:
Школьные материалы


База даних захищена авторським правом © 2014
звернутися до адміністрації
uchni.com.ua
Головна сторінка