Святково прибраний зал. На стінах вишиті рушники, серветки, в центрі портрет Т. Г. Шевченка, плакати: «Без мови рідної, юначе, й народу нашого нема»




Скачати 99.73 Kb.
НазваСвятково прибраний зал. На стінах вишиті рушники, серветки, в центрі портрет Т. Г. Шевченка, плакати: «Без мови рідної, юначе, й народу нашого нема»
Дата конвертації19.12.2013
Розмір99.73 Kb.
ТипДокументы
uchni.com.ua > Історія > Документы
Мова наша солов’їна

Святково прибраний зал. На стінах – вишиті рушники, серветки, в центрі – портрет Т.Г. Шевченка, плакати: « Без мови рідної, юначе, й народу нашого нема »; « Пісня – душа народу », « Кажуть, дитино, що мова наша – солов’їна ».

Всі учні одягнені в українські національні костюми. Ведучі на святі – дід і баба. Діти сидять півколом. Дід сидить біля хлопчиків, а баба з дівчатками. Звучить голос сопілки, на середину залу виходить хлопчик і дівчинка.


  1. На околиці села,

Як мовиться в казці,

Живе веселий дід Хома

І баба Параска.

  1. Біля хати у садку

Діти гомоніли,

Розважалися малі,

А старші раділи.

  1. Дід учив гончарувати,

На сопілці грати,

Баба вчила вишивати

І пісні співати.

  1. Ой цікаві ж для мадят

Ці часи дозвілля –

Скоромовки і казки

Загадки й прислів’я.

Дідусь. Хлопці, а загадайте – но дівчаткам загадки!

  1. У нашої бабусі

Сидить звір у кожусі.

Біля пічки гріється,

Без водички миється. ( Котик ).

  1. На городі в нас росте

Сонце ясне, золоте,

Жовте око, жовті вії,

Та чомусь воно не гріє. ( Соняшник ).

  1. Летів птах через дах,

Сів на воротах

У червоних чоботях. ( Лелека ).

  1. У лісі родилася,

В майстерні родилася,

А в руках плаче. ( Скрипка ).
Вчитель.

Ви, напевно, знаєте, діти, багато українських народних пісень. Адже пісня – душа народу.

Народна пісня – голос невсипущий,

Душі людської вічне відкриття,

Вона ніколи, як і хліб насущний,

Не вийде з моди сущого життя.

Бабуся. Колись, як дорослі збирались на свято, співали багато пісень. Давайте і ми, діти, заспіваємо з вами українську народну пісню «Дощик».

Дощик, дощик

Капає дрібненько.

^ Не боюсь я дощу,

Бо я веселенька. 2 р.

Дощик, дощик

Капає сильніше.

Грай, музико, дужче грай,

Буде веселіше. 2 р.

Дощик, дощик

Ще сильніше капотить.

^ Дітвора пішла у танець,

Аж ногами тупотить. 2 р.
Дідусь. Дівчатка, а тепер, може, ми загадаємо загадки. Побачимо, хто швидше відгадує: хлопчики чи дівчатка.

  1. Із неба диво золоте

І світить нам, і гріє,

Ніщо без нього не росте,

І всяк йому радіє.

Радієш ти, радію я.

Радіють луки, поле, гай,

Радіє з краю в край земля,

А що за диво? Відгадай! ( Сонце )


  1. По дорозі цуцик біг.

Скільки цуцик має ніг?

Почали усі лічити –

Десять вийшло у Микити.

Так, чи не так? ( Не так)

  1. Зелений кіт виліз на пліт,

Сидів, сидів аж порудів.

Хвіст у низу – миші гризуть,

Зліз би – та де! А як упаде?

Здригається світ: що то за кіт? ( Гарбуз )

  1. Маленький хлопчик

Виліз на стовпчик,

Одежі не носить,

Їсти не просить,

Личенько рябе,

Що воно таке? ( Наперсток )

Бабуся. Діти, ваші мами, бабусі користуються наперстком, коли вишивають. Придивіться уважно, які чудові вишивки. Це робота рук ваших мам, бабусь. Немає в селі жодної оселі, де б не було вишиваного рушника. Це давня традиція: гостям на рушнику підносили хліб як символ гостинності нашого народу.

( Із гурту дітей виходили на середину залу дівчинка і хлопчик і ставлять його на стіл перед гостями ).

  1. Сійся, родися, жито – пшениця

І всяко пашниця.

Щоб був хліб на столі

І щоб цвіли, як квіти,

Гарні українські діти!

Дідусь. Ми живемо на Україні. В нашому краю багато народних танців, серед них відомий вам український танець « Гопак ». В ньому показана сила і спритність козацького народу.

( На середину залу виходить учень в українському національному костюмі ).

Ой заграйте, музики,

В мене нові черевики.

Танцювати я мастак

Український наш гопак.
Бабуся. Діти, а ви, мабуть, і прислів’я гарні знаєте?

  1. Хто літом спеки боїться,

той зимою не має чим грітися.

  1. Рання пташка дзьобик чистить,

а пізня очиці жмурить.

  1. Не родися багатий та вродливий,

а родися при долі та щасливий.

  1. Хотів зробити спішно,

а вийшло смішно.

  1. Пішла Настя в поле жати,

Та й забула серп узяти.

Серп узяла – хліб забула,

Так – то Настя й дома була.

  1. Смачна каша! – А ти їв? – Ні. –

А почім знаєш, що смачна? –

Та чув, як говорили,

Що бачили, як їли.

Бабуся. Жила собі маленька дівчинка, яка дуже сумувала, а коли прийшли до неї подруги, то розвеселили її. Дівчатка, як же ця дівчинка називається? ( Дівчатка відповідають «Подоляночка». Вони вибирають Подоляночку, йдуть по колу і співають відому пісню, інсценізують її, потім сідають на свої місця ).

Дідусь. Діти, а які скоромовки ви вмієте швидко промовляти?

  1. Два бобри брунатно – бурі

Бабралися у баюрі,

Правда, брате бобре, добре,

Пречудово, брате бобре.

  1. Сорока сороченятам

Сорочки строчила,

Сорочки строчила,

Вишиванки шила.

Все білим та чорним

Сорочки строчила,

Стрекотати вчила.

  1. За горою, біля броду

Обгороджений город.

Барабанять по городу

Бараболя і горох.

  1. На печі, на печі

Смачні та гарячі.

Хочеш їсти калачі –

Не сиди на печі.

  1. Ти, малий, скажи малому,

Хай малий малому скаже,

Хай малий теля прив’яже.

  1. От Кіндрат, так Кіндрат,

Зуб зламав об мармелад.

  1. Євген горіхи роздає:

  • Оце – моє, оце – твоє.

  • А це чиє?

  • Це теж моє.

Ти ж бач – горіхів нестає.

А в вас такий Євгенко є,

Що так горіхи роздає?

Бабуся. Молодці, діти. Вам, мабуть знову хочеться заспівати? Давайте ще з вами заспіваємо українську пісню « Ой ходила дівчина бережком …»

( Учні співають, а троє інсценізують пісню: дівчина поганяє селезня батіжком, потім проганяє його і продовжує танець із хлопчиком - дудариком).

Дідусь. Колись діти збирались і гралися в різні ігри. А для цього вони знали багато забавлянок. Може, і ви знаєте? ( Учні по черзі розказують забавляночки ).

  1. Ходить квочка коло кілочка,

Водить діток одноліток.

  1. Печу, печу хлібчик

Дітям на обидчик.

Більшому – більший,

Меншому – менший.

Шур у піч!

  1. Котилася торба

З високого горба,

А в тій торбі хліб, паляниця,

Кому доведеться, той буде жмуриться,

  1. Пливе качка по воді,

Несе яйця золоті

По одному золотому,

А ти, качко, йди додому.
^ Бабуся. Коли діти збиралися разом зі старшими, то ті люди їм розповідали цікаві смішні історії.

Діти ( разом). Дідусю, розкажи нам хоч одну смішну історію.

Дідусь ( виходить на середину залу ). Ось послухайте смішну історію. «Досадив ».

хав раз дядько поганою конячкою, а вона й зупинилася, так він сам запрягся, а її прив’язав до воза та й каже: « Не схотіла їхати, то йди пішки ».

( Дід просить, щоб діти розповіли теж щось цікаве ).

Діти ( навперебій ). А ми також знаємо смішні історії. Давно це було. Питає учитель панського сина:

  • Скільки буде два і два?

  • Три, пане вчителю.

  • Як – то три?

  • Ну, три з половиною.

  • Як я бачу, то ти цілком дурень.

  • Ну чотири.

  • То чому ти відразу не сказав?

  • А хіба можна відразу дати чотири, не поторгувавшись.

Дві дівчинки.

  • Ой, кумо, зима люта буде.

  • Невже?

  • Страшенні морози будуть!

  • Та ну!

  • Так буде холодно, що аж ну…

  • А ти звідки знаєш?

  • Бо ж у мене кожуха нема!

Два хлопчики.

Або ви, тату, йдіть по дрова, а я буду дома, або я буду дома, а ви йдіть по дрова. Усе ж кому - небудь та треба йти.

  • А як тебе звуть?

  • Михайло.

  • А робити хоч?

  • Нехай – но.

  • А борщу?

  • Не хочу.

  • А пирога?

  • Хоч би й два.

Дідусь. Хлопчики, дівчатка співали нам « Подоляночку ». а що ви вмієте співати?

Хлопчики. А ми заспіваємо вам пісню – гру про Василя. ( Хлопці стають у коло, вибирають Василя і йдуть по колу, співаючи й імітуючи рухами різні види праці ).

Ой, Василю, товаришу,

Ну ж – бо глянь ти на нас,

Чи вгадаєш, товаришу,

Яка праця у нас.

А як не вгадаєш –

Станемо карати:

Будеш тоді перед нами

Три дні танцювати.

( Імітують. Василь відгадує або танцює ).

Бабуся. Коли ви були ще маленькими, вам мами і бабусі співали колискові пісні, розповідали казки. Хто з вас знає їх?

  1. А маленьким діточкам,

Що лягають спати,

Ми хорошу казочку

Будем повідати.

Щоб їм сни приснилися

Радісні й бадьорі,

Квіти та метелики

І блискучі зорі.

  1. Як я була ще маленька,

Колисала мене ненька,

Колисаночку гойдала

Й ніжну пісеньку співала.

Учитель. Народ створив багато колискових пісень. Лагідний мамин наспів засівав у дитячі душі доброту, любов до природи, до всього живого.

Бабуся. Діти, а може, хтось із вас знає колискові пісні? ( Учениця співає колискову « Котику біленький »).

Котику біленький, котику сіренький,

Котику волохатий, не ходи по хаті.

Не ходи по хаті, не буди дитяти.

А – а, лю - лі, лю - лі

А – а, лю - лі, лю - лі

Ой на кота воркота,

На дитину дрімота

А – а, лю - лі, лю - лі

А – а, лю - лі, лю – лі.

( Виходить мама з дитиною і співають колискову « Лю – лі, лю – лі, мій синочку» ).

Справлю тобі колисочку,

Справлю тобі колисочку,

Тай повішу на дубочку.

Сонце зійде – обігріє,

Роса впаде – та й укриє.

Птах прилетить, заспіває.

А – а – а – а –а, котки два,

Сірі були обидва.

Бабуся. Діти, гляньте на ці червоні плоди. ( В руках у неї вінок з калини ). Що ви про них знаєте?... Калина і верба – улюблені символи – рослини. ( Розповідає про калину ).

^ Дідусь. Колись було таке повір’я: якщо зробити калини сопілку, то неодмінно в сім’ї з’явиться продовжувач роду – син.

Вчитель. Калину оспівував у своїх віршах Т.Г.Шевченко. він писав: «Найдеш у гаї тую калину, то й пригорнись, бо я любила, моя дитина, її колись »… А чи знаєте ви пісні чи вірші про калину? ( Діти читають уривки з віршів про калину ).


  1. Зацвіла в долині

Червона калина,

Ніби засміялась

Дівчина – дитина.

  1. Тече вода з – під явора

Яром на долину,

Пишається над водою

Червона калина.

  1. Чи я в лузі не калина була?

Чи я в лузі не червона була?

Взяли мене, поламали

І в пучки пов’язали.

( Дівчата, взявшись за руки, йдуть по колу і співають « Ой є в лісі калина» ).

Учитель. Чарівний наш край, чудові наші гори Карпати, славний наш подільський край.

Діти, любіть свій рідній край, де народились і живете. Любіть свою рідню мову. ( Учні декламують вірші про мову ).

  1. Мово рідна, слово рідне,

Хто вас забуває,

Той у грудях не серденько –

Тільки камінь має.

  1. Її, незміряно багату,

Дзвінку, і ніжну, і завзяту,

Як день сьогоднішній чудовий,

Люблю, люблю вкраїнську мову.

  1. Буду я навчатись мови золотої

У трави – веснянки, у гори крутої,

В потічка веселого, що постане річкою,

В пагінця зеленого, що зросте смерічкою.
Бабуся.

А за цим словом

Бувайте здорові,

Нехай буде весело

У вашій оселі.

Дідусь.

Хай в вас ся родить

Жито, пшениця

І всяка пашниця. \
Дідусь і бабуся. А тепер просимо до столу.

Присутніх у залі частують українськими варениками, короваєм, пампушками.

Схожі:

Святково прибраний зал. На стінах вишиті рушники, серветки, в центрі портрет Т. Г. Шевченка, плакати: «Без мови рідної, юначе, й народу нашого нема» iconУкраїнська світлиця,святково прибрана лавка, стіл, піч, горщики,...
Українська світлиця,святково прибрана лавка, стіл, піч, горщики, макітри. На стінах вишиті рушники, доріжки, салфетки. На столі вишитий...
Святково прибраний зал. На стінах вишиті рушники, серветки, в центрі портрет Т. Г. Шевченка, плакати: «Без мови рідної, юначе, й народу нашого нема» iconЗагальношкільна лінійка до Дня рідної мови 21 лютого
Святково прибрана зала, на стінах плакати з висловами про мову, портрети І письменників
Святково прибраний зал. На стінах вишиті рушники, серветки, в центрі портрет Т. Г. Шевченка, плакати: «Без мови рідної, юначе, й народу нашого нема» iconЗал святково прикрашений. На стінах плакати: «Нам без книги ніяк...
Що нам робити? Будемо виручати Королеву книг, чи продовжимо веселитись? Допоможемо?
Святково прибраний зал. На стінах вишиті рушники, серветки, в центрі портрет Т. Г. Шевченка, плакати: «Без мови рідної, юначе, й народу нашого нема» iconУзагальнити та систематизувати знання учнів про Україну, народні...
Обладнання. Журнал із зображенням герба, прапора, запис Гімну, вишиті рушники, серветки, калинові кетяги, виставка книжок про Україну,...
Святково прибраний зал. На стінах вишиті рушники, серветки, в центрі портрет Т. Г. Шевченка, плакати: «Без мови рідної, юначе, й народу нашого нема» iconСвятково прибраний зал
Звучить пісня на слова Шевченка «Думи мої». Заходить жінка, одягнена в селянський одяг, несе запалену свічку, ставить на столик...
Святково прибраний зал. На стінах вишиті рушники, серветки, в центрі портрет Т. Г. Шевченка, плакати: «Без мови рідної, юначе, й народу нашого нема» iconВчитель початкових класів
Зал святково прибраний (повітряними кульками, малюнками казкових героїв, квітами). На дошці плакат "Прощавай, Букварику", плакати...
Святково прибраний зал. На стінах вишиті рушники, серветки, в центрі портрет Т. Г. Шевченка, плакати: «Без мови рідної, юначе, й народу нашого нема» iconБліц – диктант Визначити
Ти зрікся мови рідної, тобі Твоя земля родити перестане, Зелена гілка в лузі на вербі Від доторку твого зів’яне! Ти зрікся мови рідної....
Святково прибраний зал. На стінах вишиті рушники, серветки, в центрі портрет Т. Г. Шевченка, плакати: «Без мови рідної, юначе, й народу нашого нема» iconЗ кобзарем у серці
Обладнання: святково убрана бібліотека, виставка книжок про Т. Г. Шевченка, «Кобзар», портрет Т. Г. Шевченка, презентація «Т. Г....
Святково прибраний зал. На стінах вишиті рушники, серветки, в центрі портрет Т. Г. Шевченка, плакати: «Без мови рідної, юначе, й народу нашого нема» iconВиховний захід для учнів 1-4 класів
У святково прибраний зал заходять хлопчик І дівчинка в українських костюмах. Вони тримають хліб з сіллю на рушнику
Святково прибраний зал. На стінах вишиті рушники, серветки, в центрі портрет Т. Г. Шевченка, плакати: «Без мови рідної, юначе, й народу нашого нема» iconШевченко поет, художник,патріот
Т. Г. Шевченка; вчити виразно, з правильною інтонацією читати вірші Шевченка І про Шевченка; сприймати зміст поезій на слух, відображати...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Школьные материалы


База даних захищена авторським правом © 2014
звернутися до адміністрації
uchni.com.ua
Головна сторінка