Iii. Звучать у записі або в живому виконанні слова пісні




Скачати 105.81 Kb.
НазваIii. Звучать у записі або в живому виконанні слова пісні
Дата конвертації18.03.2013
Розмір105.81 Kb.
ТипДокументы
uchni.com.ua > Історія > Документы
СКІФІЯ - АНТІЯ - РУСЬ - УКРАЇНА

Повага до минувшини — це риса,

яка відрізняє освіченість від варварства.

О.С. Пушкін

Мета. Зміцнювати почуття національної гордості вихованців, домагатись, щоб вони усвідомлювали себе дітьми великої нації з глибоким історичним корінням, спадкоємцями і носіями культури, мови, звичаїв і традицій свого народу.

I. Учень-декламатор.

Дивлюсь у віки крізь ментреги історії:

В глибокі степи, над Славуту-ріку —

Шукаю Тебе на блакитному обрії

В ряснім вишитті й золотому вінку.

Лечу до твого, Україно, народження,

Долаючи мряку густу й снігопад,

І бачу Зорі наддніпрової сходження

І сяйво її на вершинах Карпат.

(Г. Петрук-Попик.)

II. Виступ учня.

(Бажано, щоб він нагадував давньоруського літописця. Учень сидить за окремим столиком і пише гусячим пером на розгорнутому сувої, потім підводиться, бере в руки свій "пергамент " і читає.)

"До вас, наших далеких нащадків, котрі будуть у Руській землі, звертаюся і прошу: не блудіть по білому світу з короткою пам'яттю. Пам'ятайте про нас. Ми коріння, з якого здійметься вгору ваше дерево".

( З роману Р. Федоріва "Отчий світильник".)

III. Звучать у записі або в живому виконанні слова пісні.

З роду в рід кладе життя мости,

Без коріння саду не цвісти,

Без стремління човен не пливе,

Без коріння сохне все живе.

^ IV. Слово вчителя.

Дорогі діти, юнаки і дівчата!

Ви переступили ще один поріг шкільної науки і стали на щабель вище у своїй мудрості, ближче до мети — самотвердження як особистість і громадянин України. Ви восьмикласники, а отже, вступаєте у світ юності — найпрекраснішої пори у житті людини. Саме тепер вам потрібно твердо визначити свій шлях, гідний людини — найвищого творіння Бога. А це значить, що багато чого потрібно зрозуміти й осмислити, прийняти в серце як дороговказ на весь вік або ж відкинути.

Чому так важливо "не блудити по білому світу з короткою пам'яттю"? Для чого потрібно знати своє коріння? Над цим ми разом поміркуємо під час сьогоднішньої розмови.

Незабаром мине півтора десятка літ, як розпалася комуністична імперія зла і Україна після 350-літньої неволі стала суверенною державою. Тоді, у 1991-му, газети рясніли цифрами, які вселяли оптимізм: економічний потенціал колишньої УРСР давав підставу сподіватися на "українське чудо". Чому ж ми опинилися на рівні відсталих держав? Чому нас не прийняли в Європейський дім, як Литву, Латвію, Естонію? Чому ми допустили, щоб злодії обікрали наш спільний дім? Бо віки неволі, тортур, голоду, страху в одних убили, а в інших послабили найцінніше громадянське почуття — патріотизм. Це сумний наслідок безпам'ятства, проти якого застерігає нас далекий пращур. Адже недаремно співається у пісні: "Без коріння сохне все живе". Без глибокого коріння не здійметься високо вгору дерево, не розпуститься пишно крона: перший сильний вітер виверне його.

"Нарід, що забуває минуле, ніколи не буде нацією",— писав митрополит А. Шептицький. А його послідовник, патріарх Йосип Сліпий, повчав: "Пам'ятайте, що нарід, який не знає або загубив знання свого минулого з його духовними скарбами,— умирає і зникає із землі". Саме тому вони перебріхували нашу історію, розкопували і грабували тисячолітні могили та кургани у наших степах, руйнували храми, гальмували розвиток культури, переслідували та винищували національну еліту і, врешті-решт, робили все, щоб відібрати в народу його духовну основу — мову.

^ V. Учні-декламатори.

1-й: Я запитую в себе, питаю у вас, у людей,

Я питаю в книжок, роззираюсь на кожній сторінці:

Де той рік, де той місяць, той проклятий тиждень і день,

Коли ми, українці, забули, що ми — українці?

2-й: І що є в нас душа, повна власних чеснот і щедрот,

І що є у нас дума, яка ще од Байди нам в'ється,

І що ми на Вкраїні — таки український народ,

А не просто населення, як це у звітах дається.

3-ій: І що хміль наш — у пісні, а не у барилах вина.

І що щедрість — в серцях, а не лиш у крамничих вітринах.

І що є у нас мова, і що українська вона,

Без якої наш край — територія, а не Вкраїна.

(В. Баранов.)

VI. Учитель.

Головне, що ми сьогодні маємо усвідомити: ми не пришельці на цій землі, наші предки її ні в кого не відібрали; ми, українці, на своїй землі і маємо таке глибоке коріння, що його не вирвати ніяким силам. Ми маємо що пам'ятати, чим пишатися і чим дорожити.

Під час державного візиту Л. Кучми у США в 1994 році закордонні інформаційні агенства підкреслили одну цікавинку з вітального слова тодішнього американського президента Білла Клінтона, який назвав гостя з України посланцем наймолодшої незалежної європейської держави та водночас найстарішої світової нації. Мабуть, грамотні радники були в американського президента! Бо жодна з сучасних світових націй не має такого глибокого історичного коріння, як наша. Це не просто слова, а істина, підтверджена науковими дослідженнями.

Умовно перегорнемо сторінки історії, заглянемо в глибоку давнину — у прапрапра-Україну. Недалеко від Кам'янця-Подільського, у Луці Врублевській, археологами знайдено 50 кам'яних виробів, які, за висновками вчених, належать до Шелленської доби. Отже, уже за 300 000 літ до Христа на нашій землі жили і трудилися люди.

Понад 50 стоянок доби Мустьєрської (= 100—40 тис. літ до Христа) знайдено у Подністров'ї, понад Дніпром, Дінцем, у Криму. А праоріїв, людей доби Оріньяцької (40-28 тис. літ до Христа), на думку німецьких, англійських, французьких учених зі світовими іменами, слід вважати за найдавніших предків племен України. Що ж знає історія про оріньяцьких людей? Те, що жили вони по всій нашій території від Карпат по Волгу, про що свідчать знахідки археологами предметів їх матеріальної культури. А в часи Неоліту (5—1 тис. літ до Христа) на теренах сучасної України процвітала так звана Трипільська культура (від назви с. Трипілля, де знайдено її рештки), названа істориками "культурою мальованої кераміки".

Орійсько-сколотські племена жили по всій території пра-України у часи Христа. Вони приручили коня та інших диких тварин, винайшли колесо, обробляли землю, видобували метал, займалися скотарством, рибальством, мисливством. Крім того, були вправними воїнами, вміли боронити свій край від нападників, понад усе цінували вірність, а за зраду карали смертю. Грецький історик Геродот із захопленням писав про оріїв-сколотів (скіфів). Він називав їх шляхетними і хоробрими, такими, що смерті не бояться, а ранами хваляться.

Починаючи від найдавніших часів, праукраїнців називали по-різному: гіпербореї, сармати, самари-кімри, скіфи-сколоти, гети-ґоти, анти, роксоляни, руси і українці.

^ VII. Учень-декламатор.

Земле рідна! Який тіло-трус!

Що за муки Ти зносити мала,

Коли назви, линявши, міняла —

Навіть згадувать, мамо, боюсь!
Кіммерія... Дулібщина... Анти...

Волиняна і Скіфія — Ти.

Кожна назва — мов кола із Данте.

І усі їх судилось пройти.
Збувшись назви — другою натомість

Ти вкривалась болючо, як в схов,

На віки утрачавши свідомість

і до тями при ходивши знов.
Україно! З Дунаю до Дону

Скіфську шкіру згубивши чомусь,

Ти воскресла пречисто зі скону,

На осердя наростивши Русь.

(О. Різниченко.)

VIII. Учитель.

Славна й велична сторінка в нашій історії — Княжа доба, апогеєм якої стала держава Київська Русь, утворена об'єднанням слов'янських племен. Вершиною могутності і слави Русі було правління Володимира Великого (980—1015 р.), хрестителя руського народу, та його сина Ярослава Мудрого (1019-1054), творця "Руської правди", князя-просвітителя.

Князівська держава існувала п'ять сторіч. В історичному розвитку україн­ського народу вона мала важливу роль, адже охоронила його від знищення численними нападниками і забезпечила поступ у розвитку господарства та культури. Назва Русь, Руська земля, що спершу відносилась до околиць Києва, поширилась по всій Східній Європі так само, як і назва народу — русь, русичі.

Під кінець XII ст. у літописах появляється назва Україна. Оповідаючи про смерть переяславського князя Володимира, літописець каже, що переяславці і "Україна за ним дуже жалувала" — Україна тут означає південне, степове пограниччя Переяславщини. В іншому літописі (1189) згадується Україна Галицька, пограниччя Галичини десь над Дністром, а також Холмська Україна, земля при польському кордоні, де жили "ляхове-україняни" (з Історії України І. Крип 'якевича).

Варте уваги в історії князівської епохи те, що серед безнастанних боїв зі степом, серед небезпек і нападів зростала цивілізація і культура. Культурні надбання часів Київської Русі залишилися в українському народі на сторіччя, слугували йому в часи злетів і руїн, служать і нам, сьогоднішнім українцям.

^ IX. Учень-декламатор.

Умираючи, князь Ярослав

Заповіт своїм дітям покинув,

Щоб Україна-Русь, край наш любий, святий

У руках у синів не загинув.

В заповіті тому написав Ярослав

Коротеньке та мудрує слово:

"Ви любітеся, дітки мої,

Та шануйте одно ви одного:

Та щоб згода між вами була,

Вас-бо ненька одна породила,

І тоді вас ніщо не злама

Й не здола вас ворожая сила.

Коли ж буде незгода у вас,

То загинете ви, мої діти, Та загубите й край дорогий,—

Буде лихо тяжке він терпіти."

(Мусій Кононенко.)

X. Учитель.

Справді, немало горя та "лиха тяжкого" витерпів край дорогий; саме через незгоди між князями, через міжусобиці послабилась міць Руської держави, що допомогло татаро-монгольським ордам захопити та сплюндрувати її. Та навіть ця трагічна сторінка історії дає нам право пишатися. Не високі Карпати, а героїчний опір руського народу не пустив орд у Західну Європу. Своїм подвигом наші предки врятували країни Європи від знищення варварами.

Століття неволі між добою Княжою і Козацькою не вбили волелюбного духу нашого народу, який проявив нечувані риси героїзму на новому історичному етапі. Козак — головний герой історичних подій XVI—XVIII століть. Він на всі наступні віки став символом доблесті та героїзму, лицарської честі, презирства до смерті, вірності Україні, готовності на самопожертву за рідний край, за братів своїх, за віру християнську. У вітчизняну історію навіки золотими буквами вписані імена Дмитра Байди-Вишневецького, Петра Сагайдачного, Северина Наливайка, Самійла Кішки, Богдана Хмельницького, Максима Кривоноса, Івана Богуна, Івана Мазепи та багатьох постатей, що стали героями легенд, народних дум і пісень.

Козацький гетьман Пилип Орлик створив першу в Європі Конституцію — документ, рівного якому за демократизмом не було на той час ніде у світі. Про усю героїчну епоху, про славне козацтво, що дало другу назву нашій нації, ми вже не одноразово говорили на своїх виховних годинах. Для тих, хто цікавиться історією, рекомендуємо прочитати цікаві книжки українських письменників:

Іван Білик "Не дратуйте грифонів",

Валентин Чемерис "Ольвія",

Катерина Мотрич "Ніч після сходу сонця",

Роман Федорів "Отчий світильник",

Володимир Бирчак "Василько Ростиславич",

Роман Іваничук "Яничари".

Власне, ми не можемо та й не ставимо за мету проаналізувати всю історію України. Але, підсумовуючи, повторимо те, з чого починали — українці мають чим пишатися. Ми — нація з найглибшим історичним корінням, наша прамова — мати індоєвропейських мов, і це не самозвеличування. Це доводять не лише вітчизняні вчені — прихильники та популяризатори нової концепції історії України (Валентин Даниленко, Володимир Шаян, Юрій Шилов, Іван Кузич-Березовський, Лев Клейн, Степан Наливайко, Володимир Паїк та ін.).
Англійські дослідники Роберт Макрам, Уільям Крен, Роберт Макнійл у книзі "The story of English" ("Історія англійської мови") подають карту, на якій розгалужуються стрілки, що зображують рух індоєвропейських мов від спільного гнізда, котрим є середня Ніддніпрянщина, по лінії міст: Київ — Канів — Черкаси — Кременчук — Дніпропетровськ — Запоріжжя. В українській енциклопедії (т. 5, ст. 435) читаємо: "...в далекому минулому існувала спільна індоєвропейська мова; народи, що розмовляли нею, іменували себе ачуа (тобто аріями, українцями)". Ось яка древня наша історія, наша мова, культура, традиції. Своїм корінням українська нація сягає в глибину не сотень літ, а багатьох тисячоліть.

Тож виховуймо в собі високе почуття національної гордості та гідності. Якщо відірватися від свого коріння, можна перетворитися в перекотиполе, яким вітри кружляють і яке заносять у безвість. Маючи і знаючи своє коріння, ми — нація, гідна шани і подиву, яку шалені вітри історії не знищили, яка вийшла з усіх випробувань, зберігши свою мову, пісню, культуру, щоб передати новим поколінням. Кожен з нас — маленька часточка великого народу, великої родини, про яку так натхненно співав незабутній Назарій Яремчук:

"Родина, родина — це вся Україна

З глибоким корінням, з високим гіллям".

(Якщо є така можливість, слухається запис пісні.)

Використано посібник «Виховні години. 8 клас» ( Бондарчук Г.М., Тимочків М.М. – Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 2006)

Схожі:

Iii. Звучать у записі або в живому виконанні слова пісні iconВідділ культури Кам’янець-Подільської райдержадміністрації
На сцені портрет В. Стуса, увінчаний українським рушником. Перед ним хліб І свіча, живі квіти. Фонограмою звучать пісні, романси...
Iii. Звучать у записі або в живому виконанні слова пісні iconНа фоні музики звучать слова за сценою

Iii. Звучать у записі або в живому виконанні слова пісні iconЛекція №14 Тема: Оператор select, як уніфікований інструмент вибірки даних
Вона складається з ключового слова where, за яким слідує перелік умов пошуку, визначаючих ті рядки, які повинні бути вибрані при...
Iii. Звучать у записі або в живому виконанні слова пісні iconСтруктура html-документа
На практиці в гіпертексті деякі слова виділяють шляхом підкреслення або фарбування в інші кольори (гіперпосилання). Виділення слова...
Iii. Звучать у записі або в живому виконанні слова пісні iconЛекція №26
Змертвіння або ж некроз означає відмирання ділянки тканини чи органа в живому організмі. Невеликі локальні змертвіння тканин, звичайно...
Iii. Звучать у записі або в живому виконанні слова пісні iconВідкритий урок у 5 б класі
Значущі частини слова (Основа слова І закінчення змінних слів. Форми слова І спільнокореневі слова)
Iii. Звучать у записі або в живому виконанні слова пісні iconВплив реклами на рішення покупців ст. 10 Розділ III. Процес прийняття...
Ми зіштовхуємося з рекламою всюди сидячи будинку перед телевізором, слухаючи радіо, по шляху на роботу або навчання скрізь, де б...
Iii. Звучать у записі або в живому виконанні слова пісні iconТема: Учнівський творчий проект «Красуня калина»
Обладнання. Малюнок куща калини, написані слова на плакаті, загадки, тексти, калиновий напій, гілочка кали­ни, вірші та пісні про...
Iii. Звучать у записі або в живому виконанні слова пісні iconІнформ Інформаційно-аналітично-координаційне Агентство Авторської...
«арт-сузір’Я» представляє театр пісні «Больно далеко» у Київському будинку актора
Iii. Звучать у записі або в живому виконанні слова пісні iconІнформ Інформаційно-аналітично-координаційне Агентство Авторської...
Житомирський обласний відкритий фестиваль авторської пісні біля багаття «мі-сі-соль»
Додайте кнопку на своєму сайті:
Школьные материалы


База даних захищена авторським правом © 2014
звернутися до адміністрації
uchni.com.ua
Головна сторінка