«Мистецтво Стародавнього Єгипту»




Назва«Мистецтво Стародавнього Єгипту»
Сторінка1/2
Дата конвертації07.03.2013
Розмір279 Kb.
ТипДокументы
uchni.com.ua > Історія > Документы
  1   2


Інститут Реклами

Кафедра ландшафтного дизайну


Курсова робота

з дисципліни:

«Історія мистецтв та архітектури»

на тему:
«Мистецтво Стародавнього Єгипту»


Виконала: студентка I-го курсу ФДЛ

заочної форми навчання

Л.П.Сільвейстер

Перевірив: Л.М.Бальзак

Київ 2007
553-25-23

План

Вступ.

  1. Історія розвитку мистецтва Стародавнього Египту.

  2. Складання Староєгипетського мистецтва.

  3. Піраміди, храми Египту

  4. Архітектура храмів, розписи та рельєфи.

Висновок.

Вступ.
В VIII тисячолітті до нашої ери в північно-східній Африці, в нижній течії річки Ніл, виникли перші єгипетські міста: Мемфіс, Ієраконполь та інші. Пройшло декілька десятків століть, і до III тисячоліття до н.е., в результаті об’єднання царств Верхнього і Нижнього Єгипту, склалася одна з найдавніших держав на Землі, що породила чудову і велику культуру Стародавнього Сходу, яка зіграла важливу роль в складанні античної культури і в подальшій історії розвитку суспільства. В мистецтві існує пряма традиція, яка передається від майстра до учня, від учня до цінителя чи копіїста, що зв’язує загадкові ранні форми художньої творчості з культурою нашого часу. «Вона з’єднує теперішнє мистецтво – будь-яку сучасну будівлю, будь-який плакат – з мистецтвом, яке виникло п’ять тисячоліть тому в долині Нілу». Мистецтво Єгипту для нас дуже важливе. Вивчення цього мистецтва представляє великий інтерес ще й тому, що «ми можемо з’ясувати шляхи складання і розвитку мистецтва в одному з перших в історії людства класових суспільств і встановити відображення в ньому тих змін, які відбувалися в житті єгипетського рабовласницького суспільства», адже історію виникнення і розвитку мистецтва Стародавнього Єгипту можливо прослідкувати на величезному протязі часу.

«Єгипетське мистецтво дуже цікаве і важливе своїми прекрасними пам’ятниками нескороминучого, великого художнього значення тим, що багато було створено єгипетським народом в історії людства вперше. Єгипет перший в світі дав монументальну кам’яну архітектуру, чудову своєю реалістичною правдивістю скульптурний портрет, високої майстерності виробів художнього ремесла. Єгипетські скульптори та архітектори прекрасно володіли мистецтвом обробки різноманітних порід каменю. Також вони довели до високої досконалості і художні ремесла – різблення по дереву і кістці, різноманітні види обробки металу найтонкіші ювелірні вироби з золота, срібла і самоцвітів, виготовлення кольорового скла і фаянса, тонких прозорих тканин. Єгипетські майстри мали дивовижний смак у виборі форми і матеріалу з незвичайною ретельністю виконання.

На мій погляд , Стародавній Єгипет – «дар Нілу» і країна пірамід – країна не просто унікальна, а велика і могутня не тільки непорушністю, непохитністю в своїй верховній владі, але ще більше тією величезною дією культури, яку ми випробовуємо сьогодні, через п’ять тисячолітть після її створення. Що ж служило передумовой для виникнення справді магічного мистецтва стародавніх єгиптян, що примушувало їх створювати такі грандіозні споруди?


  1. Історія розвитку мистецтва Стародавнього Єгипту.


Єгипетське мистецтво було новим та найбільшим кроком вперед після первісного мистецтва. Серед багатьох його досягнень головним було зображення людини з незрівнянно великою ступінню реалістичної конкретності, чим то було в мистецтві попереднього історичного етапу. Єгипетське мистецтво вперше стало зображувати людину у зіставленні і в зв’язку з іншими людьми. Воно винайшло прийоми наочної розповіді, суворо продуманої побудови дій. Нарешті, єгипетське мистецтво відкрило і затвердило інтерес до індивідуальності людини, не раз на протязі своєї довгої історії створюючи образи, повні глибокої значності.

Загальна повільність розвитку єгипетської культури була викликана застійним характером давньосхідних суспільств.

Разом з формуванням класового рабовласницького суспільства і держави в Єгипті склалася специфічна форма міфологічного світобачення. У нім найшла свій розвиток ідея бінарної структури світу як земного і потойбічного.

Згідно мемфіській оповіді, творцем світу було божество Птах, яке управляло світом на чолі створеної ним «дев’ятки богів”, які були його «зубами і губами», що вимовляли слова наказу. Він, згідно оповіді, живе «в кожному тілі, в кожному роті всіх богів, всіх звірів, всіх червів і всього живого». За його наказом були створені «всілякі роботи і всілякі мистецтва, праця рук, ходіння ніг.

На етапі формування суспільство вірило в існування духів, як кажеться в міфологічній оповіді, «війшли боги в свої тіла з усякого дерева, з усякого каменю, з усякої глини, з різних речей» та прийняли в них свої образи.

Можливість ізольовано аналізувати простір і час, що відкрилася, сприяла розвитку знань в області геометрії і астрономії. Ці знання використовувались жерцями для обгрунтування сакральної картини світу; вони служили і практичним цілям.

Геометрія в Єгипті, перетворилась в відособлену систему знань. В результаті розвиту цих знань в Єгипті були розроблені формули обчислення площі двомірних фігур, а також об’єму тримірних – куба, призьми, циліндра, піраміди з квадратною підставою.

Також як і простір, предметом самостійного вивчення був час.

Річний цикл часу визначався в період Стародавнього царства появою на небосхилі Сіріуса як передвісника розливу Нілу. Рік поділявся на 12 місяців, місяц складався з 30 днів. В кінці кожного року до нього додавалось 5 додаткових днів. Історик математики і астрономії О. Нейгебауер називає египетський календар «єдиним розумним календарем у всій людській історії». Доба поділялась на 24 години. Якщо днем час доби визначалось по сонцю, то в нічний час по розташуванню сузір’їв. В графічно виповненій сітці з хвилеподібними лініями небо поділялось на 36 сузірь.

Такі сітки в Стародавньому Єгипті зустрічаються зображеними на дахах саркофагів, починаючи з Середнього царства. Жерці додавали їм окрім практичного також і астрономічне значення. Про безперервність потоку часу свідчили водні (клепсидри) і сонячний годинник. Ними жерці визначали час виконання релігійних обрядів.

Сама головна відмітна особливість мистецтва Стародавнього Єгипту заключається в тому, що воно було покликане обслуговувати потреби релігії, в тому числі заупокійного культу і державного культу що обожнює фараона. Релігія – першооснова староєгипетського мистецтва, його невід’ємна складова, фактор, що робив безпосередній вплив на розвиток єгипетської культури в цілому у перебігу всього часу ії існування. Пам’ятники стародавнього мистецтва на протязі всієї його історії мали в подавлюючій більшості культове значення.

«Сповільнений характер розвитку староєгипетського суспільства породив застійність релігійних уявлень, канонізацію художніх образів.

Необхідність слідувати канонам, система визвала створення письменних керівництв для художників. Хоча вони до нас так і не дійшли, ми знаємо про існування «Розпоряджень для стінного живопису і канону пропорцій», згадка про яких є в списку книжок бібліотеки храму в Елфу, так само як і про наявність подібного ж керівництва і для скульпторів. Дотримання канонів зумовило і технічні особливості роботи єгипетських майстрів, які рано застосовували сітку для чіткого перенесення на стіну потрібного зразка. Збереглися дерев’яні дошки, на яких по розграфленому сіткою фону нанесені малюнки окремих фігур, які художниками відповідно переносилися на розграфлені більш великими кліточками поверхні стін. Сліди таких сіток на стінах також збереглися. Вдалося встановити, що в Стародавньому царстві стояча людська фігура поділялась на шість клітинок, в Середньому і в Новому царстві – на вісім, у Саїський час – на двадцять шість , причому строго визначена кількість клітинок відводилося на кожну частину тіла. Відповідні канонічні зразки існували і для фігур тварин, пташок і ін.

Проте канони в тей же час сковували творчість художників, а пізніше вже грали консервативну, гальмуючу роль, заважаючи розвитку реалістичних тенденцій.

Не потрібно все-ж таки думати, що єгипетське мистецтво було повністю скуто канонами в течії свого багатовікового існування чи що особа єгипетського художника не грала ніякої ролі в розвитку мистецтва. Єгипетське мистецтво, як і мистецтво кожного народу, розвивалося і змінювалося в залежності від конкретних змін історичних умов, відображаючи і нові вимоги, що висувалися в зв’язку з цими змінами, і боротьбу різних соціальних шарів, і те значеня, яке мали місцеві художні школи і окремі майстри, які зуміли проявити свою творчу силу в межах канонічних рамок. Пам’ятники зберегли нам багато імен творців єгипетського мистецтва. З автобіографії найбільш видатних майстрів видно, що вони і самі усвідомлювали своє значення в розвитку мистецтва їх країни. Так, в надписі знаменитого зодчого 16 століття до н. е. Інені, висіченої за його наказом в Карнакському храмі, ми читаємо: «Те, що мені було призначено створити, було велике..Я шукав для нащадків, це було майстерністю мого сердця. Я буду хвалим за моє знання в прийдешні роки тими, котрі будуть слідувати тому, що я створив».

Хоча єгипетське мистецтво склалося в першому в історії людства класовому суспільстві і відображало ідеї пануючого класу, в ньому постійно відображалась народна міфологія, створені народом поетичні та народні образи; реалістичні тенденції египетського мистецтва, що виразилися в інтересі до живої людини і до детального зображенню життя єгипетського народу і визначивши життєво правдиві риси художньої творчості, мали глибоку народну основу і в силу цього приносили особливо значні плоди в ті періоди, коли посилювалась суспільна роль широких мас.

Єгипетське мистецтво яке виникло в стародавній період, продовжувало зберігати свої характерні особливості у перебігу багатьох століть. Але не дивлячись на це, на протязі історії Стародавнього Єгипту єгипетське мистецтво розвивалось, набуваючи в різні історичні періоди різноманітні художні форми».


  1. ^ Складання Староєгипетського мистецтва.

(4 тисячоліття до н.е.)
Сліди людської діяльності в долині Нілу сходять до найдавніших часів. Порівняно цільне уявлення яке склалося тут про суспільство, пам’ятники дають починаючи з 5 тисячоліття до н.е. Вони говорять про первісно-общинний характер супільства, заснованного на примітивному землеробстві і скотарстві; рибальство і мисливство також грали велику роль. Родючі грунти, що утворилися з наносного мулу, забезпечувало прожитком, незважаючи на примітивність знарядь праці, велику кількість людей. В окремих общинах почало з’являтися землеробство, засноване на штучному зрошуванні, та застосовувалась праця рабів, спочатку ще нечисленних. Розвиток майнової нерівності усередині общини привів до зачаткових форм державної влади як апарату пригноблення, створеного на користь класу рабовласників, що народжувався. Постійні міжобщинні війни із-за земель, каналів і рабів завершилися в середині 4 тисячоліття створенням двох великих державних об’єднань – північного і південного. Їх об’єднання, досягнене перемогою Півдня над Північчю біля 3200 років до.е., являється створенням єдиної Єгипетської держави.

Найдавнішими житлами людини у долині Нілу були ями та печери; з натянутих на жердинах шкір і плетінок влаштовувались навіси і шатри. Поступово з’явилися хати з очерету, обмазані глиною. З утворенням класового суспільства у таких хатах в перебігу тисячоліть продовжувало жити бідне населення рабовласницького Єгипту. Житла вождів племен виділялись спочатку лише своїми розмірами; святилища також влаштовували в великих хатах, причому на такій хаті або її огорожі укріплювали фетиш духу, що почитався. Поступово для споруди жител почали виготовляти цеглу-сирець. Перед житлом влаштовували двір, обнесений огорожею, а пізніше стіною. Найдавніший вид житла – яма – послужив зразком і для поховань, які мали форму овальної ями і вистилали циновками. Таким чино, всі первинні види житла, святилищ і гробниць сходять до первісного житла людини; вони і мислилися саме житлами людей, духів, мертвих. Загальні риси в плануванні і оформленні будинку, палацу, храма і гробниць зберігалися згодом і в архітектурі рабовласницького Єгипту. З винахідом цегли могили почали робитися прямокутними і обкладувались цеглою. Такі гробниці з’явилися у найбільш забезпеченої верхівки суспільства. Розвиток майнової нерівності в суспільстві, відмінність, що зумовила, у формі жител, відбилося і на відмінності поховань. Особлива увага зверталась на оформлення могили вождя общини, оскільки вважалося, що «вічне» існування його духу забезпечувало благоденствування всій общині. В Ієраконполі була знайдена гробниця такого вождя, стіни якої були вже покриті розписом. Для забезпечення посмертного існування померлого, яке представлялось продовженням земного, рідні ставили в могилу судини з їжею і питтям та предметами ужитку. Ці речі є важливим джерелом для вивчення життя в долині Нілу до утворення класового суспільства, як і для вивченя витоків єгипетського мистецтва. Вони показують поступовий розвиток техніки в тяжкій боротьбі первісної людини з природою, зміни в житті общини, осмисленя людиною явища навколишнього його світу. Відсутність знань про справжній зв’язок явищ придало фантастичний характер уявам про світ. Вірування і обряди , які склалися вже в цей період , визначили характер художніх виробів, знайдених в найдавніших гробницях.

Найранішими художніми виробами є глиняні судини, розписані нескладними білими узорами по червоному фону глини. З часом форми судин ставали різноманітнішими; змінювався і самий тип розписів і їх техніка. Виконані червоною фарбою на жовтуватій поверхні судин, ці спрощені малюнки, що іноді наближаються до геометричного орнаменту, відображали найдавніші заупокійні і землеробські обряди. Наприклад, дуже часто в них зображається тура, що пливе по Нілу, прикрашена гілками, з людьми, що здійснюють культові дії, причому головну роль грають жіночі фігури, що пов'язане з висхідною ще до матріархату провідною роллю жінки. Подібні ж уявлення відображають і грубо схематичні жіночі статуетки з глини і кістки, що явно відносяться до культів родючості. Також близька до розписів на судинах і згаданий вище стінний розпис з гробниці вождя в Ієраконполі, що зображує, замогильне мандрування душі померлого; частина цього розпису зв'язана і з мисливськими обрядами; при цьому у ряді випадків фігури людей і тварин розкидані по площині стіни без всякого композиційного зв'язку один з одним. Відгомони стародавніх мисливських обрядів знайшли вираз і в пластинках з сіро-зеленого шиферу, які мають форму риб, страусів, бегемотів і т.п. і фарб тих, що застосовувалися під час обрядів, що призначалися для розтирання.

Образи людей і в розписах і в примітивних скульптурах охарактеризовані лише в найзагальнішій і умовній формі; передаються лише риси, особливо істотні для змісту даного зображення. Прагнення до найбільшої наочності привело первісних художників до зображення різних частин однієї і тієї ж фігури з різних точок зору. Наприклад, в ієраконпольській розписі тіла тварин дані в профіль, а роги то в профіль, то у фас - залежно від того, як виразніше може бути зображена та або інша форма рогів: у антилопи гірського козла - в профіль, у бика або буйвола у фас (так продовжували зображати роги тварин і в мистецтві рабовласницького Египту ); на тому ж розписі у людей зустрічаються різні поєднання фасних і профільних зображень різних частин тіла при незмінно профільному малюнку ступень ніг.

У подібних зображеннях художник малював предмети не з натури, не так, як він бачив їх в певний момент, з однієї певної точки зору, а умовно відтворюючи найбільш важливі ознаки кожного знайомого йому істоти або предмету, в першу чергу зображав те, що було головним для даної сцени, - зброя і руки для бою і полювання, ноги для бігу і танцю. Передача правильних пропорцій фігур не мала значення, взаємини дійових осіб передавалися також украй примітивно; так, центральна роль жриці або богині виражалася просто великими розмірами фігури.

Поступово, проте, пам'ятники починають свідчити про зміну художніх вимог, що з'явилися наслідком нового ступеня розвитку суспільства, світосприймання, культури. Образи передаються виразніші, частіше дотримуються пропорції, композиції набувають відомої організованості. Прикладами нового етапу в розвитку мистецтва є рельєфні зображення тих битв між общинами, які привели до утворення найбільших об'єднань на півдні і півночі Єгипту. Характерною межею цих рельєфів є виділення ролі предводителя об'єднання: він зображається у вигляді лева або бика, що вражає ворогів.

Поступове посилення такого відбору робиться разом з появою і розвитком нових тем і нових художніх засобів найважливішою особливістю подальшого етапу розвитку єгипетського мистецтва. У загальному процесі становлення класового суспільства і утворення єдиної рабовласницької держави перед мистецтвом встали інші завдання, що визначили його роль при новому суспільному устрої, так само як роль релігії, яка відбором вірувань, місць і предметів культу, складанням ритуалу і тлумаченням міфів стала ідейною зброєю верхівки рабовласницької держави і його розділу - фараона. Подібний шлях пройшло і мистецтво, покликане відтепер в першу чергу створювати пам'ятники що прославляють царів і знати рабовласницькій деспотії. Такі твори вже по самому своєму призначенню повинні були виконуватися за певними правилами.

Першим пам'ятником, що показує нові форми мистецтва, що склалися, є шиферна плита фараона Нармера (заввишки 64 см), зроблена в пам'ять перемог південного Єгипту над північним і об'єднання долини Нілу в єдину державу. Рельєфи на двох сторонах плити представляють п'ять сцен, з яких чотири розповідають про перемогу царя Півдня над мешканцями півночі. Цар в короні південного Єгипту вбиває мешканця півночі, внизу - тікаючі мешканці півночі, на іншій стороні вгорі - торжество з нагоди перемоги: цар в короні Півночі йде з наближеними дивитися на обезголовлені трупи ворогів, а внизу - цар в образі бика, що руйнує ворожу фортецю і ворога, що топче; середня частина цієї сторони зайнята символічною культовою сценою неясного змісту.

Пам'ятник відрізняється новими рисами. Кожна сцена є закінченою цілим и в тей же час частиною загального задуму пам'ятника. Сцени розташовані поясами, одна над іншою - так, як надалі вирішуватимуться всі стінні розписи і рельєфи. Основні риси майбутніх канонів на плиті Нармера вже є, причому ясний і шлях їх складання. З одного боку, тут відбилися нові завоювання на шляху до вищої майстерності зображення дійсності: пропорції фігур майже правильні, намічені м'язи, суспільне положення кожної людини ясно охарактеризоване відмінністю одягу, головних уборів, атрибутів. І разом з цим закріплені художні прийоми, що йдуть з далекого минулого: передача соціальної відмінності діючих осіб різницею в розмірах їх фігур, зображення різних частин тіла людини, тварин і птахів з різних точок зору.

Але постійне застосування канону, що складається, при зображенні людей все ж таки не розповсюджується на плиті Нармера на двох чоловік, що тримають фантастичних звірів на середній сцені зворотної сторони плити і зображають, мабуть, полонених мешканців-рабів півночі: надалі в мистецтві рабовласницького Єгипту відступ від канонів найлегше робився саме в зображеннях людей, що належали до нижчих верств населення.

Значення плити Нармера в історії єгипетського мистецтва не обмежується тим, що вона свідчить про складання основних канонів цього мистецтва; дуже важливо, що вона показує і його класовий характер, що склався, явно виражений в ній прагненням ідеалізувати образ пануючи всіма доступними засобами - непомірним збільшенням масштабів його фігури, збереженням пережитків стародавніх тотемістичних уявлень в зображенні пануючи у вигляді могутнього бика, підкресленням тієї потужності, яку йому надає божество. Так, в головній сцені над головою вбиваного царем полонений дано символічне зображення перемоги Нармера: бог Гор у вигляді сокола протягує цареві мотузок, прив'язаний до голови мешканця півночі, виступаючої з пророслої болотистими рослинами землі - дельти Нілу.

Важливий крок у вивченні цієї культури і архітектури був зроблений наприкінці ХVІІІ століття, під час наполеоновських війн. В експедиції Наполеона супроводжували вчені, яких очолював барон Домінік Вівіан - Денон. В травні 1798 року французькі кораблі вирушили до Єгипту. Військова кампанія виявилася невдалою, але вчені привезли безліч «трофеїв» - пам’яток матеріальної культури Єгипту. За сумлінну працю Д. Віван-Денон був призначений директором музеїв Франції. Операція вчених була дуже успішною. Пам’ятки, що були привезені до Франції, склали основну частину колекції Каїрського музею і французьких також. В подальшому Д. Віван – Демон опублікував наукову працю «Подорож по Нижньому і Верхньому Єгипту». Незнайомий світ цієї культури поволі почав розкривати свої таємниці. Але вони мовчали.

Серед чисельних пам’яток, привезених з Єгипту, був і «Розетський камінь». Завдяки щасливому випадку, повідомлення про цей камінь, на якому були написи на трьох мовах, дві з яких були відомі, потрапив до будинку у Фітаку, де мешкав хлопчик Жан Франсуа Шампольон, який заявив, що обов’язково розшифрує ці письмена. Це не було дитячою зухвалістю. В 13 років він знав значну кількість мов, а в 17 річному віці робить першу географічну карту Єгипту. В 1807 році, його приймають до Французької Академії, за працю «Єгипет часів фараонів». В 19 років він стає професором Гренобльського університету. Через деякий час він публікує наукову працю «Лист до пана Дос’є відносно алфавіту фонетичних ієрогліфів», в якій були викладені основи дешифрування давньоєгипетського письма. Величні пам’ятки заговорили, що дало змогу більш чітко зробити періодизацію розвитку культури країни. Це:

Період стародавнього царства /ІІІ – ІV династії/ ХХХ – ХХІV ст. до н.е.

Середнє царство /ХІ – ХІІІ династії/ ХХІ – ХVІІ ст. до н.е.

Нове царство ХVІІІ-ХІ ст.. до. н.е.

Пізнє царство /ХІ – 332 ст. до н.е.

Елліністичний період 332-30 ст. до н.е.
  1   2

Схожі:

«Мистецтво Стародавнього Єгипту» iconПрирода й населення Стародавнього Єгипту
За допомогою карти подумай І скажи: ”Чому Єгипет розташований лише вздовж течії Нілу?”
«Мистецтво Стародавнього Єгипту» iconКультура Стародавнього Єгипту
Дивовижні прикраси з золота, срібла, скульптури І сьогодні вражають своєю вишуканістю. В наш час цими технологіями володіє кожна...
«Мистецтво Стародавнього Єгипту» iconЛекція, 6 клас           Міфологія Стародавнього Єгипту. Міфи про створення світу І людей
Ра. Щойно лотос розкрився, як Ра своїм сяянням освітив, обігрів І оживив світ. А іноді єгиптяни уявляли, що на цьому ж пагорбі Світовий...
«Мистецтво Стародавнього Єгипту» iconРеферат з дисципліни сучасні інформаційні технології на тему: «Характеристика...
Важливе місце в системі юридичної освіти має така наука, як історія держави І права зарубіжних країн. Вона визначає предметом свого...
«Мистецтво Стародавнього Єгипту» iconПрограма творчого конкурсу за обраним фахом галузь знань „Мистецтво”
Екзамен з фаху „Хореографія” складають абітурієнти, що вступають на напрям „Хореографія”, спеціалізації: „народне хореографічне мистецтво”,...
«Мистецтво Стародавнього Єгипту» iconМетодичні рекомендації щодо вивчення предметів художньо-естетичного...
Освітня галузь "Мистецтво" реалізується навчальними предметами "Образотворче мистецтво", "Музичне мистецтво" або інтегрованим курсом...
«Мистецтво Стародавнього Єгипту» iconУроки з курсу історії стародавнього світу Урок № Тема: «Вступ. Що...
Мета: Сформувати уявлення учнів про періодизацію історії та відлік часу. З'ясувати особливості епохи стародавнього світу як першого...
«Мистецтво Стародавнього Єгипту» icon«Методичні рекомендації щодо організації навчально-виховного процесу...
У 2 му класі за рішенням педагогічної ради навчальні досягнення учнів оцінюють в балах (окрім предметів «Основи здоров’я», «Фізична...
«Мистецтво Стародавнього Єгипту» iconОбразотворче мистецтво
Підручник «Образотворче мистецтво» 1 клас (С. К. Трач, М.І. Резніченко, Тернопіль: Навчальна книга Богдан, 2012)
«Мистецтво Стародавнього Єгипту» iconВидавництво”Мистецтво”
Випробування ним — іспит на зрілість, справжню вірність. Аксіоматичне твердження “велике бачиться на відстані” — якнайдоречніше в...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Школьные материалы


База даних захищена авторським правом © 2014
звернутися до адміністрації
uchni.com.ua
Головна сторінка