І засміялась провесінь: Пора!




Скачати 74.64 Kb.
НазваІ засміялась провесінь: Пора!
Дата конвертації07.03.2013
Розмір74.64 Kb.
ТипДокументы
uchni.com.ua > Історія > Документы
Зустріч на Чорному шляху.

І засміялась провесінь: - Пора!

За Чорним шляхом, за Великим Лугом – Дивлюсь: мій прадід, і пра-пра, пра-пра –

Усі ідуть за часом, як за плугом.

Ліна Костенко.

Славнозвісні торгові шляхи... Хто тільки не ходив, не їхав, не плив ними. Греки і скіфи, слов'яни і татари, воїни і торгівці, посли і мандрівники пробиралися степами, лісами, ріками. Кожен з цих шляхів має свою історію, свої легенди, своїх героїв. Україна відома не лише своїми водними шляхами («шлях із Варяг у Греки» чи шлях Бугом до країн Західної Європи). Не менш відомими були і наші шляхи суходолом.

Шляхами тими ходили кобзарі, збиралися на битви козаки і неспішно просувалися валки чумаків. В наш вік неймовірних швидкостей, вік коли люди дісталися аж до Місяця, важко собі уявити як у безкрайому степу, слідом за кінними дозорцями тягнеться валка возів запряжених волами. Ми звикли до інших ритмів. Але саме отак, неспішно, увійшов до нашої історії унікальний торгівельно візницький промисел, що його назвали чумацьким. Увійшов і не поспішав зникнути, бо протримався майже півтисячі років. Ще в XII сторіччі літописець записав, що під час повені на Дністрі, водою змило сто возів навантажених сіллю. «І була від того велика смута по всій землі Руській». [1]. В ті часи сіль перевозили з Коломиї, яка була центром солеваріння, на Південь, Перевізників називали коломійцями. Десь з кінця XV ст. соляний промисел починає розвиватися на Півдні, зокрема в Криму. І потягнулися чумацькі вози (мажі) в зворотному напрямку. Тоді ж з'явилося і слово «чумак» Г. Данилевський стверджує, що слово це татарською означає пере­візник».21

А. Іваницький виводить його від тюркського «чум» - «діжка», оскільки чумацькі мажі були завалені діжками з рибою, бурдюками і г. ін." Є ще багато версій, але швидше всього «чумак», як і «козак» (вільна людина) має татарське походження.

Чумацький промисел охоплював усе Подніпров'я, Центральну та Лівобережну Україну. Маршрути чумацьких валок були постійними і називались чумацькими шляхами. На цих шляхах поступово склалися свої підсобні промисли, що обслуговували чумаків (як тепер кажуїь - інфраструктура). Це і заїжджі двори, кузні, корчми, місця стоянок (щось на зразок сучасних мотелів та станцій техобслуговування), і звались ці шляхи власними іменами: Царгородський, Роп'яний, Чорний, Муравський, Харківський. Валки чумаків ходили в Білорусію, Молдову, Польщу, Московщину, Північний Кавказ, на Дон та Кубань, і паві і ь до колишніх варягів у Скандинавію. Крім основного продукту — солі, (на пароволову мажу брали до 60 пудів солі) чумаки перевозили також інші товари. 1769 року комендант польською містечка Торговиці Яків Квяткевич просив кошового отамана дозволити запорожцям прибути на Пречисту на ярмарок, «дозвольте запорожцям з кіньми, волами, сіллю, рибою, та іншими товарами приїхати, на все буде добрий спродаж, і я їм буду в усьому сприяти...» Щороку тільки до Польщі вирушало близько 1000 волових возів. Зацікавлені в чумацькому промислі і татари. На сезон заготівлі солі ханські урядовці самі запрошували чумаків- Високопоставлений чиновник Баба -іман писав до кошового 25 червня 1764 р.: «... соль произошла обильно против прошедшего года: как обычай села хорошо. До притом же воды и трава у нас в Криму, также и на пути везде изобильно, так что очень спокойно в мне для чумаков, а для скота кормов достанет,... Причем прошу в незамедлении чумаков присилать за солью.»4

Найкращою в Україні вважалась «красноозерка" та «староозерка» - з двох величезних перекопських озер - Красного і Старого. Коли у середині минулого сторіччя майже вдвоє скоротилась торгівля сіллю, чумаки збільшили перевезення інших вантажів. В цей час за сезон чумаки перевозили 60 -80 млн. пудів різноманітних вантажів, у тому числі 25 - 40 млн. пудів хліба, 2,5 - 4 млн. пудів солі, 600 - 900 тис. пудів риби тощо. Протягом майже 500 -літнього існування промислу на чумацьких шляхах повиростали торгові міста і містечка, села та хутори. Один з найвідоміших чумацьких шляхів -Чорний Шлях пролягав нашими краями. Починався він на території сучасних Хмельницької (Сгароконстянтинів, Остропіль) та Житомирської (Любар, Бердичів) областей. В цих вузлових пунктах валки збирались і вирушали на Південь, територією сучасної Вінничини і далі до Перекопу чи до Одеси і Молдови. Відомий історик Аполлон Скальковський в своїй «Історії Нової Січі або останнього Коша запорозького» так описує цей шлях: «Доріг не було, опріч битих шляхів, якими йшли каравани по сіль у Крим, по рибу на Дін і в Запоріжжя з хлібом і товарами до Очакова. Цю дорогу через небезпеки, що супроводжували мандрівників, називали в Польщі Чорним шляхом, а в простонародді - Шпаковим, на честь першого отамана-провідника Шпака, який умів водити чумацькі валки чудовими долинами і поблизу води не заходячи у села й не наражаючи чумаків на небезпеку в безлюдних степах. Вона, починаючись від Волині, доходить до Умані, а звідти таємними стежками, глибокими ярами й берегами степових річок сягала спершу до Балти, а потім до Ольвіополя й, нарешті, до Микитиної переправи на Дніпрі».

Наші волинські містечка були великими центрами торгівлі худобою, воловим м'ясом (на вивіз). Товари ж сюди приходили з усіх країв. Такий ходовий товар, як коси, оптом отримували з Австрії, через Бердичів та Броди. А дрібні торгівці - «косарики» розносили по селах, часто лишаючи коси в борг, до наступного літа. Така собі своєрідна кредитна спілка. Чумацький промисел в усі часи органічно вписувався в економіку краю. З цим промис­лом, прямо чи опосередковано була пов'язана доля більшості населення України. Хто ж ставав чумаком? Чумакували переважно козаки та державні селяни. Часто до них приставали кріпаки та міщани. Біля чумаків завжди можна було зустріти людей без певних занять: заробітчан, прочан, дезертирів, циганів, кріпаків-втікачів, усіх хто не міг втриматись в рамках тогочасних законів.

І усі вони, від просто злодіїв та шахраїв до розбійників-харцизів і татар, намагались поживитись чумацьким добром. Тому чумацькі валки вважа­лися напіввійськовим об'єднанням. Вони нерідко нараховували по 100 і більше маж. Керував походом отаман, якого обирали. Великою повагою користувались провідники, лоцмани степу. Чумаки, як правило, були озброєні. При нападах чи на перепочинках з маж робили укріплений табір, старим, перевіреним, козацьким способом. Дослідники вже давно помітили спільні риси у козацтва та чумаків, і схожість ця не просто зовнішня: зброя, далекі мандри, способи побудови табору і т. ін. Ще М. Костомаров у своїй розвідці «Про історичне значення російської народної поезії» відзначав, що чумаки - це наступний етап у розвитку козацтва. «Відображенням згаслого лицарства в Малоросії є чумак. Козака покликала до діяльності потреба народна, а чумака породили становище Малоросії, суспільні потреби і народний дух. Малороси скінчили своє войовниче покликання, настали інші часи. Шаблю

замінила коса, гармату - плуг Чи міг малоруський народ, розігравши таку гучно трагічну роль, забути її враз? Природа любить поступовість. Через це

перш ніж козак обернувся в селянина, він став чумаком і бурлакою. Чумак за роботою селянин, а духом - козак.»51 Звісно, можна посперечатися з автором про те, чи скінчилось «войовниче покликання», але духовний зв'язок козацтва та чумацьких ватаг не підлягає сумніву. Ось що пише Костома­ров: «Чи самий тільки інтерес рухає чумаком? Ні, з інтересом поєднується й щось інше: якийсь підсвідомий потяг до мандрів, пригод, товариського життя і самозвільнення від родинних зв'язків. Те саме, що вирізняло вдачу козака. Чумацьке візникування багато в чому й досі схоже на войовничий похід їхніх предків». Цей козацький дух ще довго тримався в Україні, особливо в регіонах через які проходили чумацькі шляхи. Доказом може служити антикріпосницький рух під проводом Устима Кармелюка (Кармалюк, Карманюк, Гавриленко, Головатий, Головач), Це був не просто бунт чи повстання проти окремих поміщиків. Це був саме рух, який спалахнув на Поділлі і перекинувся на Волинську, Київську та інші губернії. А основою, своєрідною віссю, охопленої цим рухом території і був славнозвісний Чорний Шлях. Сліди кармелюківців знаходимо від Любара, Літина, Летичева (сучасні Жито­мирська, Вінницька та Хмельницька обл.) до Балти, Кодими, Одеси. За площею це дорівнює сучасній Великобританії.

Тривав цей рух майже 22 роки. У ньому взяло участь близько 20 тисяч чоловік. Вже з цих даних видно, що це не просто бунт селян, як це часто подається ще з царських часів і переоповідаєгься в радянській історії (правда, з протилежними оцінками). В кармелюківщині брала участь не тільки українська, а й російська, єврейська, та польська біднота і навіть збідніла («загонова») шляхта. Не багато повстанських рухів на території України можуть «похвалитися» таким різноманітним національним складом. Неординарною особистістю був керівник повстанців. Устям Кармелк (1787 - 1835 рр.) за вироками різних судових інстанцій тричі був покараний шпіцрутенами, тричі - батогами, двічі його таврували, тричі засилали до Сибіру на каторжні роботи. Та кожного разу він втікав і повертався до Чорного Шляху. Населення цих місць підтримувало повстанців. Так у 1831 році у справі Кармелюка було притягнуто 24 жителі Любара.6 Навіть за сучасними мірками це досить велика група. Цей рух не на жарт стурбував російського самодержця. Було створено спеціальну Галузинецьку комісію, котра ще протягом п'яти років після загибелі Кармелюка займалась придушенням повстання та дискредитацією його лідера. А вбивцю Кармелюка - 18-літнього дворянина Федора Рудковського цар Микола і особисто нагородив золотим перснем з імператорською короною.

Кармелюк добре знав чумацьке життя. Після втечі з четвертого уланського полку, який квартирував у Кам'янець-Подільському, він, очевидно, деякий час мандрував з чумаками У судовій справі є протокол допиту Кармелюка (де він видає себе за Гавриленка) від 24 березня 1822р. Тут він теж згадує про свої мандри з чумаками: «... достался в гор. Одессу, тут бьл без дела дня четыре, по выходе с Одессы по полю пристал к чумакам ростовским, привозившим до Одессы казенний провиант,»71 Кармелюк навмисне в своїх свідченнях згадує місця якнайдальші: від Станіслава до Москви. З чумаками Кармелюк добирався і до Балти, де мав зустріч з Чорноморцем, досить відомим діячем повстанською руху. Про це є свідчення зрадника Петра Кончука.

Кармелюківці не були першими серед тих, хто промишляв на Чорному Шляху. Ще Пантелеймон Куліш описує події за декілька років до 1768, тобто до Коліївщини. Початок гайдамацького руху теж локалізується в районі Чорного Шляху. «... допрошенный обмівші, что товарищи его засели уже несколько дней тому назад, милях в десяти от того места по направленню к Константинову.... что они васылают на Чорный Шлях сторожу для поимки прохожих, которых она уводит в свой притон, и что у них уже множество лошадей добычи и пленннх.»'' за усі ці роки.

Комусь Чорний Шлях подарував славу, комусь гроші, а для багатьох став місцем останнього спочинку. Чумацькі могили всіяли узбіччя шляху - пам'ять про тих, хто не повернувся додому.

Нащадки чумаків відзначилися і в нових економічних умовах, коли залізниці витіснили волів. Чимало чумацьких сімей стали відомими промисловцями. Найвідомішими з них стали родини Терещенків та Харитоненків. Та й сучасні українці, замінивши волів старенькими «опелями» та «мерседесами» тягають Чорним Шляхом причіпи з худобою та різноманітними товарами. Поява «авточумаків» зумовлена не тільки економічними причинами. Тут зіграли свою роль і генетична пам'ять, і загадкова магія Чорного Шляху, що вже не одну сотню літ зваблює людей у нелегкі мандри, і хто зна чим закінчиться чергова мандрівка, кого стрінеш в дорозі? Це ж бо Чорний Шлях.

  1. Данилевський Г. Чумаки. - К., 1992. - С. 6.

  2. Там само. - С. 14.

  3. Іваницький А. І. Ой ходив чумак /'/ Чумацькі пісні. - К., 1989. - С. 7.

  4. Данилевський Г. Вказана праця. - С. 18.

  5. Там само. - С. 19.

  6. Труды исторического факультета КГУ. - К., 1940. - Т. 1. - С. 168 - 169.

  7. Сушинський Б. Кармелюк: гнів і гордість України // Прапор. -- 1989. - №12. — С. 135.

  8. Кулиш П. Записки о Южной Руси. - СПБ, 1856. - С 122.

Канчура В.Ю. (Любар)

Схожі:

І засміялась провесінь: Пора! iconМамине свято (сценарій для дітей 5-6 років)
Під мелодію пісні «Пора, пора, порадуємся» М, Боярського вискакують на конях -хлопчики-мушкетери І співають пісню
І засміялась провесінь: Пора! iconОсінь – чудова пора. Любить осінь дітвора”
Вчитель. За вікном уже відлітають у вирій останні журавлині ключі, в прощальному танку кружляє багряне листя, облітаючи з дерев....
І засміялась провесінь: Пора! iconВиховна година на тему
Осінь – це дуже гарна пора року. В народі кажуть: «Прийшла золота осінь». Вона одягла природу, всі рослини в жовтий, золотий, коричневий,...
І засміялась провесінь: Пора! iconЛіто найкраща пора року для дітей, воно дає можливість звільнитись...
Літо – найкраща пора року для дітей, воно дає можливість звільнитись від уроків, вдосталь спілкуватися з друзями. Літо – пора ігор,...
І засміялась провесінь: Пора! iconТєті ману-ну-нуґ тахариабє мыњ таа-тєну дёѕўр-хўґє-нуґ чухє-ны тєті...
Вот раньше-LocAdv-1Pl теперь мы олень-Loc ходить-vntempii-1Pl пора-LocAdv вот мы тот. Gen пора-LocAdv \\\ настоящий-Prol сам-1Sg...
І засміялась провесінь: Пора! iconУмови Акції «Пора Міняти Шини»
На радіостанції «Авторадіо» з 28. 03. 2011 по 01. 04. 2011 проводиться Акція «Пора Міняти Шини» (далі – Акція). Акція проводиться...
І засміялась провесінь: Пора! iconГримить! Благодатна пора наступає

І засміялась провесінь: Пора! iconВересень, 2011
Першого вересня розпочався новий навчальний рік. Що й сказати, літо швидко пролетіло, прийшла пора навчання!
І засміялась провесінь: Пора! iconНоворічна круговерть Ведуч ий 1
Де моє робоче место? Де мої удобства? Так, пора зайнятись дєлом. Зірці потрібна зіркова компанія
І засміялась провесінь: Пора! iconІІ. Повідомлення теми І мети уроку
Ця пора року приваблює нас розмаєм барв, звуків, пахощів. Вона напрочуд дзвінка, голосиста, духмяна І "смачна"
Додайте кнопку на своєму сайті:
Школьные материалы


База даних захищена авторським правом © 2014
звернутися до адміністрації
uchni.com.ua
Головна сторінка