Онкович Г. В. Медiалогiя та II складовi. 2009




Скачати 110.73 Kb.
НазваОнкович Г. В. Медiалогiя та II складовi. 2009
Дата конвертації14.03.2013
Розмір110.73 Kb.
ТипДокументы
uchni.com.ua > Журналістика > Документы
Онкович Г.В. Медiалогiя та ii складовi. 2009.
УДК 378.070:811.111 Г.В. Онкович
МЕДІАЛОГІЯ ТА ЇЇ СКЛАДОВІ

Проблематика, зазначена у назві статті, у нашій літературі ще не має історії і традицій вивчення. Деякі опорні поняття (медіаосвіта, медіакультура, інтегрований простір знань, наприклад) привертають останнім часом значну увагу освітянського загалу, інші, котрі й обумовили тему нашого виступу (медіаологія), стають набутком теоретичного дискурсу зовсім недавно. А відтак і метою нашого виступу є прагнення привернути увагу науково-педагогічної громадськості до медіалогії та медіаосвіти як до нових наукових відгалужень, до потреби активно досліджувати й розвивати їх.

Кінець 2006 р. - початок 2007 р. ознаменувалися двома подіями в галузі науки та освіти: 13 грудня 2006 року Постановою Кабінету Міністрів перелік галузей науки, із яких можуть присуджуватися наукові ступені, було доповнено новими галузями, а 27 січня 2007 року, іншою Постановою Кабінету Міністрів, введено в дію новий перелік напрямів, згідно з яким здійснюватиметься підготовка фахівців у вищих навчальних закладах нашої держави. Нова галузь науки, що дістала назву „соціальні комунікації”, охоплює не тільки журналістикознавство, а й теорію, історію й методологію вивчення видавничої справи та редагування, документознавство, архівознавство, книгознавство, бібліотекознавство, бібліографознавство, соціальну інформатику, прикладні соціально-комунікаційні технології. А відтак, як зазначає директор Інституту журналістики В.В.Різун [7, 61], постало питання про коригування в системі соціальних комунікацій поняттєвої системи журналістики, видавничої справи, редагування, зв’язків з громадськістю, які входили до журналістської галузі. Лінгвоетимологічний аналіз словосполучення „соціальні комунікації”, на думку В.Різуна, застерігає „від ускладнення поняттєво-термінологічної системи, що покриває науку про спілкування”, тож надалі журналістика буде досліджуватися з погляду наукової галузі, пов’язаною з вивченням спілкування.

Зазначимо, що в останні роки еквівалентом поняття „журналістика” виступає „медіа”, яке також невід’ємне від поняття „спілкування”. Медіа - це канали й засоби масової комунікації, якими опосередковуються й підсилюються (іноді блокуються) соціальні процеси, включаючи процес виробництва, трансляції й поширення знань. Дослідники поділяють їх на „старі”, традиційні (книгодрукування, преса, радіо, звукозапис, кінематограф, телебачення) й „нові”, електронні (відео, мобільні телефони, CD, DVD, комп’ютер, Інтернет) [1, 4].

Сьогодні набувають поширення медіакультура й медіакритика, медіаекологія й медіапедагогіка, медіаспихологія й медіаосвіта. Ці та інші напрямки життя соціуму, котрі спираються на медіа, досліджують медіа, використовують медіа, мають своїх шанувальників, дослідників, споживачів... А відтак нині слід вести мову про входження до науково-освітнього простору медіалогії як нової науки – науки про медіа. Саме медіалогія має об’єднати весь спектр знань про «старі» й «нові» мас-медіа - від історії до сучасних технологій їх створення й використання, а також і про нові наукові відгалуження, що так чи інакше пов’язані з медіапростором.

Наприклад, у докторському дослідженні О.П.Короченського [4] всебічно аналізується медіакритика як важливий феномен життя сучасного інформаційного суспільства, котра має постійно тримати в полі зору багатошарові стосунки засобів масової інформації з соціумом, різними його інститутами. У цих стосунках друкована й електронна преса може використовуватися не тільки в ролі постачальника актуальної соціальної інформації, знань про довкілля, що безперервно змінюється, але і як інструмент духовного управління суспільством, засобу забезпечення зворотного зв’язку між громадянами і владою. Все це дозволило вченому визначити предмет медіакритики як актуальне багатоаспектне соціальне функціонування засобів масової інформації» [4,15]. Дослідник визначає основні завдання медіакритики, її базові функції (інформаційно-комунікативна, пізнавальна, корекційна, соціально-організаторська, просвітницька, комерційна) [4, 19-25]. На його думку, потрібен досконалий психологічний, культурологічний і соціологічний аналіз медіатекстів розважальної масової культури тощо й дослідник пропонує вести мову про безперервний розвиток у суспільстві культури адекватного сприйняття медійних повідомлень (статей, радіо/телепередач, фільмів, інтернетних сайтів тощо) і про самостійну оцінку роботи засобів масової інформації з урахуванням демократичних і гуманних ідеалів і цінностей.

На думку іншого російського дослідника - В.А.Возчикова [2], домінуючою культурою інформаційного суспільства, котра переймається діяльністю традиційних і електронних засобів масової інформації, що відтворюють соціокультурну картину світу за допомогою словесних, звукових і візуальних образів, є медіакультура. Вона - культура-універсум, що увібрала в себе функціональне розмаїття масової, народної, елітарної культур та їх модифікацій, онтологічно вкорінена в життєдіяльність людини; культура-метаповідомлення про світогляд людства на певному етапі його існування [2, 17]. Дослідник дає цьому феноменові докладну й всебічну характеристику, значно доповнює й поглиблює формулювання інших дослідників, що були запропоновані раніше.

На культурологічну теорію орієнтована й докторська дисертація Н.Кирилової [3], в якій йдеться про роль медіакультури як посередника між владою й суспільством, соціумом і особистістю, як інтегратора нового медіасередовища. При цьому докладно аналізуються функції й моделі медіакультури, правові основи медійного менеджменту й проблеми медіаосвіти як фактора соціалізації особистості.

Частиною основних прав кожного громадянина будь-якої країни світу на вільне самовираження й права на інформацію, інструментом підтримки демократії є медіаосвіта [15], що в останні роки привертає все більше уваги провідних міжнародних організацій. За допомогою медіаосвіти, інтерес до якої в останні роки значно зріс, особистість здобуває інформаційну свободу – право одержувати інформацію, необхідну для життя, розвитку й професійної діяльності, висловлювати свої погляди з приводу тих або інших явищ і подій, передавати інформацію (і що більш важливо – знання) іншим людям.

Ще зовсім недавно ми дотримувалися думки, що медіаосвіта – своєрідна „журналістика для всіх”, розмежовували поняття журналістська освіта (журналістська освіта – професійна освіта журналістів, підготовка кваліфікованих кадрів для медіаіндустрії) і медіаосвіта, вважали проте, що інколи ці поняття можуть бути синонімічними. Однак це - надто спрощений погляд, він не привабив би таку силу зацікавлених дослідників з різних галузей наукового знання (саме завдяки їм ми розглядаємо сьогодні медіаосвіту як інтегровану галузь наукового знання), не сколихнув би педагогічну громадськість.

За визначенням ЮНЕСКО, медіаосвіта (media education) зв'язана з усіма видами медіа (друкованими й графічними, звуковими, екранними й т.ін.) й різними технологіями; вона дає можливість людям зрозуміти, як масова комунікація використовується  в їх соціумах, оволодіти здатностями використання медіа в комунікації з іншими людьми; забезпечує людині певні знання [14]. Медіапедагоги різних країн теоретичним підґрунтям розвитку медіаосвіти вважають позитивний або ж негативний вплив медіа на розвиток особистості зокрема та суспільства в цілому, що зумовило виокремлення різних підходів, теорій та моделей медіа освіти [13]. Головні етапи історичного розвитку медіапедагогіки спонукали, наприклад, німецьких фахівців виділити такі її основоположні ідеї (засади): засади застерігаючої педагогіки; культурно-консервативні засади; освітньо-технологічні засади; суспільнокритичні засади; засади, які орієнтуються на дію [8, 278]. Проф. ЛНУ імені Івана Франка Б.Потятинник потрактовує медіаосвіту як науково-освітню сферу діяльності, яка ставить за мету допомогти індивідові сформувати психологічний захист від маніпуляції чи експлуатації з боку мас-медіа і розвинути/прищепити інформаційну культуру [5, с.8]. У такому контексті, напевно, доцільно було б вести мову про медіапсихологію. Президент Асоціації кіноосвіти та медіапедагогіки Росії О.В.Федоров під медіаосвітою розуміє „процес розвитку особистості за допомогою і на матеріалі засобів масової комунікації (медіа) з метою формування культури спілкування з медіа, творчих, комунікативних здібностей, критичного мислення, вмінь повноцінного сприймання, інтерпретації, аналізу й оцінки медіатекстів, навчання різних форм самовираження за допомогою медіатехніки” [12]. Наголосимо: постійний сталий процес розвиту і саморозвитку особистості з метою ефективного використання культурознавчої, професійно значущої інформації з масовокомунікаційних джерел, інформації, яка б розсувала обшири культурної пам’яті особистості.

Розвиток засобів масової інформації/комунікації та їх залучення до процесу навчання і виховання значно активізували творчий пошук педагогів у багатьох країнах, педагогічні напрацювання яких для нас часто стають інноваційним орієнтиром. Як засвідчує завідувач відділу природничо-математичних дисциплін Львівського науково-практичного центру професійно-технічної освіти АПН України Володимир Робак із посиланням на німецьких фахівців, „у них ця спеціальність доволі екзотична”. Він, зокрема, зазначає, що окремі складові медіакультури (медіапсихологія, медіамедицина, медіаправо, медіаетика) „виникли в результаті процесу інтеграції між комп’ютерними науками і сучасними комунікативними технологіями, з одного боку, та відповідними гуманітарними дисциплінами, з іншого” [8, 275].

Медіаосвіта як процес розвитку й саморозвитку особистості на матеріалах та за допомогою засобів масової комунікації покликана формувати культуру комунікації, уміння усвідомлено сприймати, критично осмислювати, інтерпретувати медіатексти з метою розширення загальних, соціокультурних та професійно значущих знань, комунікативних та творчих здібностей. Вона послуговується різними комунікативними мережами, тому й спроможна задовольнити інтелектуальні потреби особистості повною мірою.

А відтак ведемо мову про медіадидактику та її складові – пресодидактику, радіодидактику, теледидактику, кінодидактику, інтернетдидактику, мультимедіадидактику тощо. І, можливо, медіадидактика, орієнтована саме на сферу спілкування, перебере на себе частину понять з ІКТ-технологій, котрі залишаться у сфері інформатики.

Комп’ютерні комунікації вже нині суттєво впливають на формування нового змісту освіти, на організаційні форми і методи навчання. Поняття „інформаційно-комунікаційні технології” належним чином відтворює ці процеси. Однак нині ним послуговуються й фахівці з медіаосвіти, для яких за цим поняттям - технології використання „старих”, традиційних медіа. У разі, коди йдеться про залучення до навчального процесу „нових” медіа, залучається поняття „інноваційно-комунікаційні” технології. У будь-якому разі медіазасоби використовуються для комунікації, тож і акцентується „комунікаційна” складова. Безперечно, наші розмірковування враховують щонайперше інтереси фахівців з комунікацій, оскільки для них визначальне – спілкування в соціумі, взаємодія між членами різних утворень і форм спільності людей. Спеціалісти ж з комп’ютерних наук вкладають у це поняття інший зміст. (Проте у будь-якому разі йдеться про інтернетдидактику як складову медіадидактики).

Необхідність створення і використання інтегрованого простору знань (ІПЗ), що об’єднує знання суміжних наукових дисциплін на основі принципів побудови систем управління знаннями, обумовлює застосування компетентнісного підходу до навчання [10]. Інтеграцію, накопичення і підтримку, а також організацію доступу до знань освітнього середовища саме й забезпечує створення і використання інтегрованого простору знань. До того ж, додамо, – віртуального, адже віртуальне середовище настільки потужно інтегрує в систему взаємодії людини з довкіллям, що людина не завжди спроможна виробити механізми максимального використання позитивних можливостей середовища й самозахисту від його негативних чинників.

Віртуальний інтегрований простір знань (ВІПЗ) забезпечується і використовується завдяки відповідним медіаосвітнім технологіям (а їх, відповідно, важко навіть перерахувати) впродовж усього життя людини [6]. Створення і використання ВІПЗ нерозривно пов’язане з використанням нових інформаційних технологій, що набуває особливого значення в професійній підготовці студентів, у підвищенні кваліфікації фахівців, самоосвіті. Не вважаємо, що інформаційні технології – це щось приналежне тільки світові техніки. Вони настільки глибоко просякли в життя людей, що вичленувати їх із загального світоглядного й культурологічного контексту вже неможливо. Їхній вплив на особистість – чи не головна визначальна риса інформаційного суспільства, у якому інформація й знання – основний продукт виробництва.

Попри значний інтерес до медіаосвіти в багатьох країнах, завдання медіаосвіти й медіграмотності на рівні ООН вперше обговорювалися на міжнародному форумі «Альянс цивілізацій» (Alliance of Civilizations - http://www.madridaocforum.org/)у січні 2008 р. у Мадриді за участю політиків, діячів науки, культури різних національностей і релігій із 68 країн світу. Тут на секції медіаграмотності було офіційно оголошено про створення першого інтернет-порталу, цілком присвяченого проблемам медіаосвіти, медіпедагогіки, медіакомпетентності для аудиторії всіх національностей, релігій і вікового спектра, де подано матеріали (книги, статті, навчальні програми тощо) англійською, французькою, іспанською, арабською, російською та іншими мовами світу. Тож не дивно, що медіаосвіті останнім часом приділяється така зацікавлена увага в багатьох країнах світу, а Європейський парламент прийняв Резолюцію про введення медіаосвіти для школярів і вчителів країн Європейського Союзу [http://www.europarl.europa.eu/sides/get].

Оскільки медіаосвіта рекомендується до впровадження в національні навчальні плани всіх держав, у систему додаткової, неформальної освіти й освіти впродовж усього життя людини, доцільно, щоб педагогічний загал України взяв участь у розроблянні цього напрямку. Тим паче, що певні напрацювання в українських педагогів є. Варто їх узагальнити, осучаснити й спрямувати у світове русло.

Потреба у виокремленні медіалогії як інтегрованої науки і навчальної дисципліни постала після того, як широкого поширення і впровадження в інтегрованому просторі знань (ІПЗ) і науково-освітньому середовищі набула медіаосвіта. Сьогодні їм можна пророкувати гарну перспективу на майбутнє.
Література

  1. Бакулев Г.П. Новые медиа: теория и практика / Г.П.Бакулев. - Москва: Изд-во КЛМ, 2008.

  2. Возчиков В.А. Философия образования и медиакультура информационного общества: Дис. … докт. филос. наук: 09.00.11 / Возчиков Вячеслав Анатольевич; Рос. гос. пед. ун-т им. А.И.Герцена. – СПб., 2007. - 413 с.

  3. Кириллова Н.Б. Медиакультура как интегратор среды социальной модернизации: Автореф. дис. … докт. культурологии: 24.00.01 / Кириллова Наталья Борисовна; Российский ин-т культурологии. – М., 2005. – 45 с.

  4. Короченский А.П. Медиакритика в теории и практике журналистики: Дис. … д-ра филол. наук: 10.01.10 / Короченский Александр Петрович; С.-Петербургский госуниверситет. – СПб., 2003. – 467 с.

  5. Потятинник Борис. Масова журналістська освіта – а чому б ні? / Борис Потятинник // МедіаКритика: Щоквартальний дайджест електронного журналу. - Львів: ЗУМЦНЖ, 2005. – Ч.10. – С.7-10.
  6. Онкович Г. В. Використання інтегрованого простору знань у навчальному процесі засобами медіаосвіти / Г.В.Онкович // Журналістика, філологія та медіаосвіта: Збірник наукових доповідей, у 2-х томах. – Т.2. – Полтава: Освіта, 2009. –С.252 – 255.


  7. Різун В.В. Журналістська освіта та наука в контексті нових змін в освітній і науковій галузях / В.В.Різун // Українська журналістика: умови функціонування та перспективи розвитку: Зб. наук. пр./ МОН України. Черкаський нац. ун-т ім. Б.Хмельницького; Відп. ред.: С.М.Квіт, Т.Г.Бондеренко. – Черкаси, 2007. – 528. – С.61-65.

  8. Робак Володимир. До питання про розвиток медіапедагогіки у Німеччині // В.Робак // Другий український педагогічний конгрес: збірник матеріалів конгресу. – Львів: ТзОВ Камула, 2006. – С.275 – 286.

  9. Стрижкова Г.М. Интегрированный подход при моделировании процесса личностно-ориентированного обучения в системе повышения квалификации / Г.М.,Стрижкова, Н.Е.Астафьева, Л.В.Филатьева, Л.Л.Юрова // Материалы научно-практической конференции "Всероссийский августовский педагогический совет". 2000. http://pedsovet.alledu.ru/.

  10. Тельнов Ю.Ф. Реализация компетентностного похода к обучению на основе управления знаниями / Ю.Ф.Тельнов //Научная сессия МИФИ – 2007. – Т.338. Тельнов, Ю.Ф. Реинжиниринг бизнес-процессов: компонентная методология / Ю.Ф.Тельнов. – М.: Финансы и статистка, 2004.

  11. Федоров А.В. Медиаобразование в России и Украине: сравнительный анализ современного этапа развития (1992-2008) А.В.Федоров // Медиаобразование, 2008. – № 4. – С. 23-45.

  12. Федоров А.В. Медиаобразование, медиаграмотность, медиакритика и медиакультура / А.В.Федоров // Высшее образование в России. - 2005. - № 6. – С. 134-139.

  13. Чемерис І.М. Медіаосвіта за кордоном: теорії медіаосвіти та коротка історія розвитку/ І.М.Чемерис // Вища освіта України, 2006. – № 3. – С.104 – 108.

  14. Recommendations Addressed to the United Nations Educational Scientific and Cultural Organization UNESCO. In: Education for the Media and the Digital Age. Vienna: UNESCO, 1999, p.273-274.


Анотація. У статті йдеться про використання віртуального простору знань в інтегрованому освітньому середовищі засобами медіаосвіти, про медіалогію як інтегральну науку про медіа.

Аннотация. В статье говорится об использовании виртуального пространства знаний в интегрированном образовательном пространстве средствами медиаобразования, о медиалогии как интегральной науке про медиа.

Annotation. The article is about using of virtual knowledge space in the integrated educational space by means of media education. It is also said about mediology as integrated science of media.

Схожі:

Онкович Г. В. Медiалогiя та II складовi. 2009 iconГ. В. Онкович Інститут вищої освіти
Онкович Г. В. Педагогическая журналистика и медиаобразование (на украинском языке)
Онкович Г. В. Медiалогiя та II складовi. 2009 iconГанна онкович, доктор педагогічних наук, Київ медіа-педагогіка І медіа-освіта: поширення у світі
Онкович Г. В. Медиапедагогика и медиаобразование: распространение в мире // Дивослово,2007. № С. 2–4 ( на украинском языке)
Онкович Г. В. Медiалогiя та II складовi. 2009 iconА. В. Онкович Институт высшего образования
Онкович Г. В. Медиаобразовательные технологии и компетентностно-ориентированный подход в обучении // Современные тенденции в развитии...
Онкович Г. В. Медiалогiя та II складовi. 2009 iconОнкович А. В. Медиаобразование в использовании интегрированного пространства...
Онкович А. В. Медиаобразование в использовании интегрированного пространства знаний // Психолого-педагогический поск: научно-методический...
Онкович Г. В. Медiалогiя та II складовi. 2009 iconОнкович г. В., доктор педагогічних наук, професор
Онкович Г. В. Медіаосвіта як навчальна дисципліна (Медиаобразование как учебная дисциплина)//Вища освіта України: теоретичний та...
Онкович Г. В. Медiалогiя та II складовi. 2009 iconМедіаосвіта: сучасний стан І перспективи розвитку //Мова І культура:...
Онкович Г. В. Медіаосвіта: сучасний стан І перспективи розвитку //Мова І культура: науковий журнал. – К.: Видавничий дім Дмитра Бураго,...
Онкович Г. В. Медiалогiя та II складовi. 2009 iconПро відбір до національної збірної команди України з сол на сезон 2009 20010рік
Кубку світу 2009-2010 з орієнтування на лижах 1-2 етап, грудень 2009, за призначенням
Онкович Г. В. Медiалогiя та II складовi. 2009 iconОнкович Г. В. "Діалог культур" як медіаосвітня технологія // Вища...

Онкович Г. В. Медiалогiя та II складовi. 2009 iconОнкович Г. В. Мелiаосвiтнi технологii у навчаннi iноземных мов//...
Онкович Г. В. Мелiаосвiтнi технологii у навчаннi iноземных мов// Викладання мов у вищих навчальних закладах освіти на сучасному етапі:...
Онкович Г. В. Медiалогiя та II складовi. 2009 iconЗаконодавство України
Постановами км n 65 ( 65-2009-п ) від 28. 01. 2009 n 724 ( 724-2009-п ) від 01. 07. 2009 }
Додайте кнопку на своєму сайті:
Школьные материалы


База даних захищена авторським правом © 2014
звернутися до адміністрації
uchni.com.ua
Головна сторінка